CC BY
106
УДК 615.281.8:615.37:616-053.2
МАРУШКО Ю.В., ГОЛУБОВСЬКА Ю.С., МАРУШКО £.Ю.
Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки/в, Укра/на
застосування рекомбнантного ¡нтерферону альфа-2ь у пед|атричн1й практищ
Резюме. Система ттерферотв е ключовим елементом противiрусного захисту дитячого оргатзму, що етюпатогенетично обГрунтовуезастосування назальних таректальнихформ препаратiврекомбтант-ного ттерферону альфа-2Ь з метою профлактики та лкування гострихрестраторних вiрусних тфек-цй у дтей.
Ключовi слова: дти, гострiрестраторт вiруснi тфекцп, рекомбтантний ттерферон альфа-2Ь.
За даними Всесвггаьо! оргашзацп охорони здоров'я (ВООЗ), при аналiзi структури причин звернення до педiатра чи лжаря загально! практики — амейно! медицини близько 70 % випад-юв припадае на гострi респiраторнi захворювання (ГРЗ) [2]. Значну роль серед них вщграють гострi респiраторнi вiруснi шфекцп (ГРВ1), що е найбгльш поширеною групою iнфекцiйних захворювань та об'еднуються за принциповою спiльнiстю етдемю-логiчних, патогенетичних, клiнiчних характеристик.
За даними рiзних авторiв, на ГРВ1 припадае вiд 70 до 90 % уае! шфекцшно! патологГ! дитячого в^ [3, 20]. В Украш серед дитячого населення щороку рееструеться 4,5—5 млн випадкiв ГРВ1, яю, з одного боку, призводять до порушення безперервностi навчального процесу в дошкгльнят та школярiв, а з шшого — до тимчасово! непрацездатностi в дорос-лих унаслщок потреби догляду за хворою дитиною. У середньому частота ГРВ1 в дггей становить 4—6 випадкiв на рж, а в дiтей, яю часто хворiють, — 6—10 випадюв на рiк [1, 2, 11]. Така висока захворюва-нiсть у дггей пояснюеться численнiстю тропних до рестраторного епiтелiю вiрусiв (понад 200 титв, що належать до 9 рiзних нозологiчних груп), легюс-тю передачi збудника, його значною мшливютю та циклiчнiстю циркуляцГ! в популяцп, особливостями iмунiтету дитини (iмунодефiцит дозрiвання). Часто ГРВ1 е причиною вторинних бактерiальних усклад-нень та загострення юнуючо! хрошчно! патологГ!. Част ГРВ1 призводять до ослаблення захисних сил дитячого органiзму, спричиняють алерпзащю, перешкоджають проведенню профглактичних ще-плень, затримують фiзичний та нервово-псих1чний
розвиток дитини [14]. Усе вищезазначене вказуе на те, що вдосконалення шдходiв до профiлактики та лiкування ГРВ1 залишаеться актуальною проблемою педiатрii.
Найчастiшими збудниками ГРВ1 у дггей е:
— ортомiксовiруси (вiрус грипу);
— парамiксовiруси (вiрус парагрипу, рестратор-но-синцитiальний вiрус);
— аденовiруси;
— пiкорнавiруси (вiруси ЕСНО, вiруси Коксаю, риновiруси);
— реовiруси;
— коронавiруси.
Для усiх ГРВ1 клiнiчно характерне поеднан-ня iнтоксикацiйного синдрому (лихоманка, зни-ження апетиту, слабкiсть, мiалrii, головний бiль та iнше) з катаральним. Перший з них найбгльш виражений при сезонному грит А, катаральний синдром при цьому мае переважно ознаки ура-ження трахе!, при аденовiрусних захворюваннях це фарингокон'юнктивiт, при парагрит — ларингiт, при респiраторно-синцитiальнiй шфекцц — бронхiт i/або бронхiолiт.
Патогенез уск ГРВ1 мае багато спгльного, що зумовлене епiтелiотропнiстю вiрусiв, !х токсичною
Адреса для листування з авторами: Марушко Ю.В.
Б-тяП: [email protected]
© Марушко Ю.В., Голубовська Ю.6.,
Марушко 6.Ю., 2016 © «Здоров'я дитини», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
дieю, вiремieю. При недостатностi мiсцевого гму-нгтету (вмгст у ceKpeTi верхнгх дихальних шляхiв секреторного IgA, лiзоцимy, пропердину, гнтерфе-рону (IFN)) вiрyс починае швидко рeплiкyватися, iнфiкyючи нижш дихальнi шляхи та спричинюючи ларинггт, трахей", бронхiт чи пнeвмонiю. При цьому вщзначають дегенеративно-десквамативний про-цес з частковим некрозом клггин цилшдричного eпiтeлiю. Слизова оболонка залишаеться без захис-ту та стае вхщними воротами для вторинно! бактериально! флори. У патологiчний процес втягуються розташованi нижче тканини, розвиваються набряк, гшерем1я, що клiнiчно проявляеться катаром дихальних шляхiв. З верхнгх дихальних шлях1в вiрyс потрапляе в кров та призводить до вгремп. Вiрeмiя разом iз токсичними продуктами взаемодГ! вiрyсy й клiтин сприяе розвитку синдрому штоксикацп. Особливо чутливг до токсикозу центральна нервова та серцево-судинна системи [14].
Визначну роль в захист1 дитячого организму в1д в1русних шфекцш, особливо у ранньому вгцг, вщ-грають неспецифгчнг фактори захисту гмунно! системи, до яких також належать гнтерферони. Так, при потраплянш респираторного вгрусу в ештелш слизо-вих оболонок дихальних шлях1в повгтряно-крапель-ним чи контактним шляхами вщбуваеться первинна його репродукция з розвитком мгсцево! реакцп. При цьому активуються в1дпов1дн1 То11-под1бн1 та цито-зольнг рецептори еп1тел1оцит1в, дендритних клггин, альвеолярних макрофаггв респираторного тракту макрооргангзму патоген-асоцшованими молеку-лярними структурами (pathogen-associated molecular patterns) вгрусного агента, вщбуваеться активацгя гнтерферонрегулюючих факторгв, що контролюють продукцию лейкоцитами штерферошв I виду, а саме штерферону альфа. Останнг, у свою чергу, гндуку-ють транскрипцгю велико! групи генгв, що вщгра-ють провгдну роль у процесах саногенезу при вгрус-них гнфекцгях [1, 10, 15]. 1нтерферон а спричиняе такг змгни в клгтинг, що запобггають розмноженню вгрусгв (табл. 1).
Як видно з наведеного вище, система гнтерферо-нгв е ключовим елементом противгрусного захисту дитячого органгзму. Особливу роль вщдграе гнтер-ферон альфа, що починае визначатися в тканинах плода з 10-го тижня гестацГ!. Надалг мае мгсце ви-сока здатнгсть до гнтерфероноутворення протя-гом усього термгну ваптностг. Пгсля народження дитини ргвень гнтерферону альфа знижуеться, а в
бгльш тзньому в1ц1 починае поступово нароста-ти та досягае максимального р1вня у 12 роюв [10]. Особлива його роль пщтверджуеться результатами дослщжень р1зних автор1в, як1 вказують на те, що зниження продукцй 1нтерферону альфа е одшею з вагомих причин частих в1русних 1нфекц1й, що ма-ють тенденц1ю до затяжного переб1гу та розвитку бактер1альних ускладнень [10—12, 15, 19]. Саме тому з метою етютропного л1кування ГРВ1 використову-ють препарати 1нтерферону чи препарати, що шд-вищують синтез власного штерферону (1ндуктори 1нтерфероногенезу). Останн1 зареестроваш та широко використовуються лише в крашах СНД. При ix призначенш необхщно пам'ятати:
— в1рус е потужним 1нтерфероногеном, що пщ-вищуе у хворого власний штерфероногенез, а до-даткова штучна стимуляция може призвести до зри-ву компенсаторних можливостей 1мунно^ системи, ймов1рного розвитку алерг1чних та авто1мунних захворювань. Особливо це стосуеться стимуляцп продукцп у-штерферону [21]. Зг1дно з результатами дослщжень 6.1. Юл1ша та ствавт. (2010), у часто хворгочих д1тей (ЧХД) на фош персистуючого переб1гу респраторно^ в1русно^ шфекцп мае м1сце значне п1двищення у кров1 р1вня у-штерферону та зниження в 1,5 раза р1вня а-штерферону пор1вняно з1 здоровими д1тьми [25, 28];
— наявшсть г1пореактивност1 — прогресивного зниження р1вня продукцп штерферону при введен-н1 кожное наступно^ дози 1ндуктора штерфероноге-незу аж до повно^ в1дсутност1 в1дпов1д1. Це явище е захисним механ1змом, що запобпае гшерпродукцп 1нтерферону. Воно здшснюеться за принципом негативного зворотного зв'язку [37].
Отже, додаткова стимуляция 1нтерфероногенезу медикаментозно не завжди е ефективною, а 1нод1 бувае небезпечною.
Другу групу медикамент1в становлять власне препарати штерферошв. Ще до ЗСх в1дкриття в 1935 рощ в1русологи з1ткнулися з малозрозумшим тод1 феноменом штерференцй (взаемного пригшчення) в1рус1в: п1сля зараження клггин в1русом одного типу вони стають несприйнятливими до зараження ш-шими в1русами протягом усього 1нфекц1йного про-цесу, викликаного першим в1русом. Це пов'язано з продукщею зараженими клгганами низькомолеку-лярного б1лка, який у 1957 рощ вщкрили англ1ець Alick Isaacs та швейцарець Jean Lindenmann та назвали штерфероном [31].
Таблиця 1.1мунолог1чн1 ефекти ¡нтерферону а та ix значення при iмуннiй вщповщ1 на в'русну ¡нфекц1ю
1мунолопчш ефекти Значення при iMyHHrn вiдповiдi на BipycHy iнфекцiю
Активують внутрiшньоклiтиннi ферменти, що пригшчують синтез мРНК та бтшв оболонки вiрусу lHri6yeTbcq реплiкацiя як РНК-, так i ДНК-вмiсних BipyciB
Стимулюють цитотоксичш Т-лiмфоцити (СТ1_) й натуральнi кшери, фагоцитарну активнiсть макрофагiв Посилюються елiмiнацiя вiрусних areHTiB, апоптоз шфтованих клiтин
Посилюють диференцтовання В-лiмфоцитiв, утворення ними антитiл та експреЫю антигенiв молекулами головного комплексу пстосумюност (МНС) I типу Пiдвищуeться ймовiрнiсть розтзнання iнфiковaних клiтин iмунною системою
Iнтерферoни — це грyпа цитoкiнiв з кoнтрoльнo-регyлятoрними фyнкцiями, щo за стрyктyрoю та 6ío-лoгiчними властивoстями пoдiляються на 3 типи — альфа, бета та гамма (а, ß, у), яю oб'eднaнi y 2 види: 1-й — а i ß, 2-й — у. Належать дo клaсy шдуцибель-них бглюв та являють сoбoю глiкoпрoтеïни з мoле-куляргою мaсoю 20—30 кД. Iнтерферoни а i ß прoдy-куються лейкoцитaми й фiбрoблaстaми y вiдпoвiдь на вiрyснy шфекцго, iнтерферoн у — Т-клiтинaми y в^дов^ь на антиген чи мюген [9, 10]. Пiзнiше бyлo виявлего ще 2 типи iнтерферoнiв — oмегa (ш) i тay (т). Bстaнoвленo, щo рiзнi клiтини чyтливi дo штер-ферoнiв рiзних титв. Так, iнтерферoни а, ß, ш на пoверхнi клiтин мають спгльний рецептoр IFNAR, iнтерферoн у — oкремий IFNGR. Bплив iнтерферo-шв на функцИ клiтин дуже ширoкий, вiн включае:
1) iнгiбyвaння:
— прoлiферaцïï клiтин;
— рoстy пухлин;
— диференцiювaння фiбрoблaстiв-aдипoцитiв;
2) стимулящю:
— диференцiювaння прoмieлoцитiв i мoнoблaст-них лейкoзних клiтин;
— фагоцитозу мaкрoфaгaми;
— iндyкoвaнy ендoтoксинaми секрещю мaкрo-фагами штерлейкшу-1;
— генераций цитoтoксичних Т-лiмфoцитiв;
— aктивнoстi натуральних кглерГв;
— експресИ aнтигенiв МНС I i II титв та Fc-рецептoрiв;
3) змiшaнi ефекти:
— диференщювання клiтин еритрoлейкoзy;
— ^o^^ro aнтитiл за рaхyнoк пoсилення ди-ференцiювaння B-лiмфoцитiв;
— фегомен клiтиннoгo iмyнiтетy — iнтерферoни а i ß, щo видiляються з уражених вiрyсoм клiтин, да-ють на сyсiднi клiтини, перешкoджaючи реплжацИ вiрyсy в них i ствoрюючи таким чинoм прoтивiрyс-ний статус [9, 35].
Клгтина, щo зазнала дп iнтерферoнy в невеликiй кoнцентрaцïï, y мaйбyтньoмy пiсля вiдпoвiднoï стимуляций вирoбляe йoгo вже бгльше — явище priming [26].
ОкрГм прoтивiрyснoï, iмyнoмoдyлюючoï та ан-типрoлiферaтивнoï дп дoведенo ще й антибактерь альну дго iнтерферoнiв, яка гов'язана з iндyкцieю NO-синтетази, щo призвoдить дo зменшення вмюту L-триптoфaнy, негативто впливаючи на метaбoлiзм бaктерiaльнoï клгтини [10]. Усе це дoзвoляe ефек-тивнo викoристoвyвaти iнтерферoни в лкуванш бiльше нГж 50 ввддв шфекцшних, запальних, oнкo-лoгiчних зaхвoрювaнь [3].
Прoтягoм iснyвaння препaрaтiв iнтерферoнy змшювалися пiдхoди дo 1х вирoбництвa. Так, першГ препарати видглялися з лей^ци^в дoнoрськoï ^o-вГ, були дoсить дoрoгими, алергенними, мали ризик шфГкування пащента вГрусами (BIЛ, гепатити B та С, цитoмегaлoвiрyс). Однак Гз рoзвиткoм геннoï ГнженерИ бyлo впрoвaдженo три oснoвних методики oтримaння iнтерферoнiв для клiнiчнoгo вита-
ристання. Один з них, рекoмбiнaнтний iнтерферoн aльфa-2b, прoдyкyeться E.coli, y ДНК я^ вбyдoвa-ний ген iнтерферoнy людини. Це знaчнo зменшуе вартють вирoбництвa й звoдить дo нуля ймoвiрнiсть передачГ шфекцп вщ дoнoрa [9]. Ген а-2b IFN, ви-кoристaний для вигoтoвлення препарату, дoмiнye в людськш пoпyляцïï, тoмy дo ньoгo не синтезують-ся антитгла, щo забезпечуе стшкий терапевтичний ефект. Iнтерферoн, прoдyкoвaний бактерГею, не мае вyглевoдневoï частини, та це не впливае на toro 6ío-лoгiчнy актившсть [1, 10, 19, 29].
Рaндoмiзoвaне дoслiдження з oцiнки клшь кo-iмyнoлoгiчнoï ефективнoстi рекoмбiнaнтнo-гo iнтерферoнy aльфa-2b y дгтей вщ 1 дo 14 рoкiв, прoведене пд керiвництвoм прoф. B.n. Тимiнoï (1998—2000 рр.), перекoнливo дoвелo дoцiльнiсть toro витаристання при rPBI 5-денним куршм. Бyлo виявленo таю клшГчш ефекти iнтерферoнoте-рапИ: пришвидшення закшчення лихoмaнки, зменшення термшв тривaлoстi штоксикацИ, нежитю, кашлю, крупу. У рoбoтi нaгoлoшyeться, щo штерфе-рoнoтерaпiя сприяе швидшoмy регресуванню кль шчних oзнaк rPBI y дгтей, а це на 1—2 дш скoрoчye тривалють стaцioнaрнoгo лГкування та дае значний етагомГчний ефект [23].
Пoкaзaнo, щo iнтерферoн альфа y дгтей мае ад'ювантш влaстивoстi при прoведеннi ^ora^^ пoзнoï вакцинацИ [22, 38]. КрГм тoгo, y перioд пан-демп грипу в прoтивiрyснy тератю дггей ретамен-дoвaне включення рекoмбiнaнтнoгo iнтерферoнy aльфa-2ß як oбoв'язкoвoгo зaсoбy лГкування та ^o-фглактики [6, 7, 24].
У дoслiдженнях на тваринах дoведенo, щo штер-ферoн альфа знижуе вГрусне навантаження в легене-вш тканин при iнфекцiйнoмy ^o^ri, викликаго-му вГрусами грипу А титв H5N1 та H1N1, загобГгае летальгому кшцю в мишей при шфкуванш 1х вГру-сoм грипу А типу H5N1, при цьoмy не чинить ток-сичнoгo впливу на печшку та селезшку [30].
B oднoмy iнoземнoмy дoслiдженнi бyлo гоказа-нo, щo iнтерферoн альфа мае ширoкy антивГрусну дго, пригшчуе реплжацго вГрусу птaшинoгo грипу А (H7N9) — як ди^го штаму, так i штаму, резис-тентнoгo дo дИ iнгiбiтoрiв нейрамшщази [34].
На сьoгoднi на фaрмaцевтичнoмy ринку Украши е препарати рекoмбiнaнтнoгo iнтерферoнy aльфa-2b людини y фoрмi штраназальних крапель (спре'1в), пoрoшкiв для приготування рoзчинiв для паренте-рaльнoгo введення, ректальних сyпoзитoрiïв.
У ширoкiй педГатричнш практищ ш'екцшш фoр-ми iнтерферoнy не знайшли ширoкoгo зaстoсyвaння через ряд недoлiкiв. Найбгльш частий — це рoзви-тoк грипoпoдiбнoгo синдрoмy, щo спoстерiгaeться прoтягoм 3 годин тсля введення препарату i ^o-являеться лихoмaнкoю, oзнoбoм, швидкoю втом-лювашстю, гoлoвним бoлем, мГалпею, артралпею та aнoрексieю [9]. Тaкoж для маленьких пащенпв е травматичним саме прoведення ш'екцИ.
1нтраназальне введення рекoмбiнaнтнoгo штер-ферoнy aльфa-2b людини ширoкo застошвуеть-
ся з позитивним ефектом у клшчнш практиц1 для профшактики та л1кування ГРВ1, особливо на по-чатковому етат при появ1 перших симптом1в. Так, результати досл1джень показують, що застосування IFN в еп1дем1чний перюд ГРВ1 дозволяе зменшити захворюван1сть бшьше н1ж на 75—76 % пор1вняно з використанням плацебо. 1нтраназальне застосування штерферошв при появ1 перших симптом1в ГРВ1 дозволяе уникнути машфестаци захворювання у 80 % випадюв [16]. У дослщженш Kugel та ствавт. (2009) доведено, що штраназальне призначення альфа-1нтерферону в1рог1дно зменшуе захворюва-н1сть на сезонний грип А у тхор1в [32].
Назальна форма штерферошв у вигляд1 спрея та крапель е дуже зручною для використання. Проте при тяжкому переб1гу ГРЗ, при подальшому роз-витку шфекцп, ii системних проявах е необх1дн1сть застосування препарапв, що впливають системно, потрапляючи в орган1зм дитини.
У цьому плаш 1нтерес становить л1карська форма препарапв рекомб1нантних 1нтерферон1в у ви-гляд1 ректальних супозиторпв. Ректальне введення лжарсько! речовини (ЛР) мае ряд переваг: завдяки 1нтенсивному кровопостачанню прямое кишки ЛР швидко надходить у системний кровот1к; вщсутнш метабол1чний ефект першого проходження через печшку (кров в1д прямое кишки через нижш рек-тальн1 вени потрапляе в нижню порожнисту вену, минаючи портальну вену печ1нки, де вщбуваеться модифжац1я та шактивац1я значно! кшькосп ЛР); можлив1сть уникнути подразнення ЛР слизово! обо-лонки шлунка, безболюний шлях введення, можли-в1сть застосування при утрудненш ковтання (пщ-вищення блювотного рефлексу). Завдяки першим двом перевагам досягаеться висока бюдоступшсь ЛР, що забезпечуе швидкий терапевтичний ефект та знижуе ризик небажано! взаемодп з шшими препаратами [5, 33]. При ректальному введенш 1нтер-ферону альфа:
— бюдоступшсть становить понад 80 %;
— максимальна концентрац1я INF у сироватщ кров1 досягаеться через 5 годин тсля введення препарату;
— основним шляхом виведення е нирковий ка-табол1зм;
— пер1од натввиведення становить 12 годин, що обумовлюе необх1дн1сть застосування препарату 2 рази на добу;
— усуваються поб1чш ефекти (грипопод1бний синдром), характерн1 для парентеральних форм препарату [18, 24, 33].
У дослщженнях В.Г. Бекетово! (2011) та А.Н. Васильева (2010) продемонстровано: комбшац1я ш-терферону з антиоксидантом мае бшьш високу против1русну активн1сть пор1вняно з тератею монопрепаратом 1нтерферону. Це дозволяе знизити курсову дозу препарату та час прийому антибактерь альних медикаменпв [4, 8].
Представником ректально! форми рекомбшант-ного 1нтерферону альфа-2Ь на фармацевтичному
ринку Укра!ни е Лаферобюн® (ТОВ «ФЗ «Бюфар-ма»), що широко використовуеться в пед1атричн1й практищ. Один супозитор1й м1стить 1нтерферону альфа-2Ь рекомб1нантного людини 150 000 МО або 500 000 МО, що мае виражену антив1русну, анти-прол1феруючу та 1муномодулюючу д1ю. Комплек-сний склад препарату обумовлюе ряд нових ефек-т1в: завдяки поеднанню з токоферолу ацетатом та аскорбшовою кислотою антив1русна актившсть ш-терферону альфа-2Ь рекомб1нантного збшьшуеться в 10—14 раз1в, п1дсилюеться його 1муномодулюю-ча д1я на Т- та В-л1мфоцити, нормал1зуеться вм1ст 1муноглобулшу Е. Не утворюються антитша, що нейтрал1зують антив1русну активн1сть 1нтерферону альфа-2Ь рекомб1нантного, нав1ть при його застосу-ванн1 протягом 2 рок1в, нормал1зуеться функцюну-вання ендогенно! системи [13].
Св1чки Лафероб1он® виготовлен1 на основ1 твердого жиру, що дозволяе легко ввести супозиторш до того, як вш почне танути в руках (це пов'язано з ви-сокою температурою плавлення) та знижуе ймов1р-н1сть алерг1чних реакц1й (на вщмшу в1д ректальних форм на основ1 масла какао) [3, 10, 19].
Зпдно з 1нструкц1ею Лаферобюн® супозиторп призначаеться д1тям у комплекснш терапГ! ГРВ1, в1н дозуеться так:
— новонародженим i недоношеним д1тям препарат призначають ректально ректально по 150 000 МО 2 рази на добу з 12-годинною перервою. Курси лжування й перерви м1ж курсами — по 5 дшв;
— недоношеним новонародженим д1тям з геста-цшним в1ком менше н1ж 34 тижш призначають препарат по 150 000 МО 3 рази на добу (через 8 годин), курс становить 5 дшв;
— дгтям вжом вщ 1 до 7 роюв — по 500 000 МО 2 рази на добу протягом 5 дшв;
— дгтям вщ 7 до 14 роюв — по 1 000 000 МО 2 рази на добу протягом 5 дшв.
Ус1 поб1чш реакци, пов'язаш 1з застосуванням Лаферобюну®, е незначними або середньо! тяжко-ст1. П1сля зак1нчення л1кування вони зазвичай зни-кають.
Ефективн1сть використання Лаферобюну® для профшактики гострих респ1раторних захворювань у дггей 1—3 рок1в вивчалася О.Б. Безкаравайним та ствавт. (2011). Пд спостереженням перебували 30 дггей з групи ЧХД, у яких середня частота ГРЗ ста-новила 7,05 ± 0,42 випадку на рж, а середня трива-лють — 8,35 ± 0,45 доби. Для профшактики ГРЗ патентам призначався Лаферобюн® у супозитор1ях за такою схемою: по 150 000 МО дв1ч1 на добу 10 дшв. Було проведено 2 курси з 5-денною перервою у ве-ресш за 1—2 мюящ до передбачуваного росту захво-рюваносп на ГРЗ. Протягом року за даною групою дггей проводилося спостереження. Було встановле-но, що захворюван1сть дггей на ГРЗ в1рог1дно зни-зилася на 24,8 % (p < 0,05), становлячи при цьому 5,30 ± 0,37 випадку на рж. Аналопчна тенденц1я в1дм1чалась вгдносно показниюв середньо! трива-лост1 одного випадку ГРЗ, що зменшилася на 21,6 %
(p < 0,05) та становила 6,55 ± 0,38 доби. Авторами зроблений висновок, що ректальна форма Лаферо-6ioHy® е ефективним засобом профшактики ГРЗ у дiтей раннього вжу [3].
У роботi проф. А.П. Юрцево! та спiвавт. (2014) зазначено, що застосування ректально! форми Ла-феробiонy® в дiтей, якi часто хворготь на ГРВ1, yскладненi бронхообструктивним синдромом, сприяе модуляцп гмунно! вщповщ клiтинною й гуморальною ланками, тд його впливом пщви-щуеться вмют iнтерферонy у та IL-4, знижуеться концентрац1я загального IgE. Крiм того, автори зазначають, що пiд впливом лжування Лаферобю-ном® вiдзначаються зменшення iнтенсивностi про-цесiв перекисного окислення лiпiдiв та позитивна динамiка показниюв антиоксидантного захисту. Свiдченням цього е зниження вмiстy продyктiв перекисного окислення лшщв та тенденцiя до нор-м^за^! активностi антиоксидантних фермента глyтатiонового блоку (глyтатiонредyктази й глута-тiонпероксидази) та церyлоплазмiнy. У висновках автори зазначають, що профшактичне призначен-ня Лаферобiонy® сприяе зниженню частоти ГРВ1 та нападiв бронхообструкщ!. Використання препарату е перспективним засобом профшактики бронхооб-структивного синдрому в дггей на xni ГРВ1. Дослщ-никами було встановлено, що включення Лаферо-бiонy® в комплекс лiкyвання та профшактики в ще! групи пащента сприяе зменшенню частоти ГРВ1 у 2,6 раза, зниженню частоти нападiв бронхообструкщ! на тлi ГРВ1 у 2,8 раза, зменшенню трива-лосп бронхообструкщ! [29].
Професор 6.1. Юлш у сво!х наукових публжащ-ях (2013) розглядае клтчну ефективнiсть застосування Лаферобюну® та зазначае, що застосування рекомбшантних iнтерферонiв альфа-2Ь е перспективним напрямком для профшактики й лжування вiрyсно-бактерiальних захворювань у дггей уск в1-кових груп, включаючи недоношених новонаро-джених i дiтей раннього вiкy. Це пов'язано зi здат-нiстю альфа-2Ь штерферошв не тiльки блокувати розмноження шфекцшних агентiв, зокрема вiрyсiв, але й обертати вщ iнфiкyвання здоровi клгтини, що сприяе зменшенню тяжкостг захворювань, зниженню частоти ускладнень i рецидивiв шфекцп [27].
У публ!кац!ях С.Л. Няньковського та спiвавт. (2015) шдтверджуеться клiнiчна ефективнiсть i безпечшсть препарату Лаферобiон® у свiчках при лшуванш гострих в1русних iнфекцiй у дией р1зного в1ку [20].
Отже, з огляду на вищевикладене можна зробити такi висновки:
1. Система штерферошв е ключовим елементом против!русного захисту дитячого органiзмy, що еть опатогенетично обГрунтовуе застосування препара-т1в рекомбiнантного iнтерферонy альфа-2Ь з метою профшактики та л!кування ГРВ1 у дией.
2. Назальнi форми препарата рекомбiнантного iнтерферонy альфа-2Ь доц1льно застосовувати для профшактики ГРВ1 та при появ1 перших ознак за-
хворювання, ректальнi — з перших годин хвороби при наявносп виражено! симптоматики.
3. Перевагами ректальних форм препарапв ре-комбiнантного iнтерферонy альфа-2Ь е зручшсть застосування, в1дсутн1сть грипопод16ного синдрому, високий р!вень абсорбцп лжарсько! речовини, в1дсутн1сть метаболiчного ефекту першого прохо-дження через печiнкy.
Список лператури
1. Абатуров А.Е. Роль интерферонов в защите респираторного тракта. Часть 2. Механизмы действия интерферонов /
A.Е. Абатуров, Е.И. Юлиш // Здоровье ребенка. — 2007. — № 6(9).
2. Баранов А.А. Педиатрия: Национальное руководство: В 2 томах. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009.
3. Безкаравайный Б.А. Актуальные аспекты профилактики острых респираторных заболеваний у детей раннего возраста / Б.А. Безкаравайный, А.Н. Волошин, Т.В. Гибнер, Е.Л. Войлова// Здоровье ребенка. — 2011. — № 6(33). — С. 64-66.
4. Бекетова Г.В. Интерфероны в лечении острых респираторных инфекций у детей / Г.В. Бекетова // Лжи Украгни. —
2011. — № 3. — С. 106-109.
5. Белоусов Ю.В., Гуревич К.Г. Клиническая фармакология. Практика дозирования лекарств. — М.: Литтера, 2005. — 38 с.
6. Булгакова В.А. Противовирусная терапия острых респираторных инфекций у детей / В.А. Булгакова //Лечащий врач. —
2012. — № 8.
7. Бурцева Е.И. Мониторинг чувствительности эпидемических штаммов вирусов гриппа, изолированных в России, к этио-тропным препаратам / Е.И. Бурцева, Е.С. Шевченко, Н.В. Белякова и др. //Вопр. вирусол. — 2009. — Т. 54, № 5. — С. 24-87.
8. Васильев А.Н. Оценка влияния антиоксидантов на специфическую противовирусную активность интерферона альфа-2b человеческого рекомбинантного в отношении вируса простого герпеса в культуре клеток / А.Н. Васильев // Антибиотики и химиотерапия. — 2010. — № 7. — С. 20-25.
9. Дитяча iмунологiя / За ред. Л.1. Чернишовог, А.П. Воло-хи. — К.: Медицина, 2013. — 720 с.
10. Дранник Н.Г., Дудник В.М. Клиническая иммунология и аллергология. — К., 2010. — 552 с.
11. Заплатников А.Л. Иммунопрофилактика и иммунотерапия острых респираторных инфекций у детей / А.Л. Заплатников //Лечащий врач. — 2006. — № 9. — С. 50-56.
12. Знаменская А.А. Лечение и профилактика острых респираторных инфекций у часто болеющих детей/А.А. Знаменская,
B.Л. Фомина, В.Ф. Учайкин и др. // Лечащий врач. — 2011. — № 1.
13. 1нструкщя iз застосування препарату Лаферобюн® супозиторИ.
14. 1нфекцшт хвороби у дтей: Клшчт лекцй' / За ред.
C.О. Крамарева. — К..: Морюн, 2003. — С. 69-82.
15. Казмирчук В.Е., Мальцев Д.В. Пособие по клинической иммунологии для практических врачей. — К.: Здоров'я Украгни, 2012. — 368 с.
16. Крамарев С.О. Оцшка ефективностiрекомбшантного штерферону альфа для профыактики та лкування гострих рестраторних вiрусних щфекцт у дтей / С.О. Крамарев,
B.В. Евтушенко // Здоров 'я Украгни. — 2008. — № 18/1. —
C. 49-50.
17. Лыткина И.Н. Профилактика и лечение гриппа и острых респираторных вирусных инфекций среди эпидемиологически значимых групп населения / И.Н. Лыткина, Н.А. Малышев // Лечащий врач. — 2010. — № 10. — С. 65-69.
18. Марушко Ю.В. КлМчт аспекти використання лаферобюну в педiатрü'/Ю.В. Марушко, О.С. Мовчан// Современная педиатрия. — 2012. — № 7(47). — С. 1-4.
19. Намазова Л.С. Часто болеющие дети мегаполисов: лечение и профилактика острых респираторных инфекций /
Л.С. Намазова, Р.М. Торшхоева, В.В. Ботвиньева // Педиатр. фармакология. — 2005. — № 1. — С. 3-7.
20. Няньковський С.Л. Клшчт особливостi використання штерферошв при лжувант ГРВ1 у дтей / С.Л. Няньковський, О.С. Няньковська, М.С. Яцула // Здоровье ребенка. — 2015. — № 5(65). — С. 77-82.
21. Свистушкин В.М. Возможности лечения больных с острыми респираторными вирусными инфекциями в настоящее время / В.М. Свистушкин, Т.Н. Никифорова, Н.П. Власова // Лечащий врач. — 2013. — № 1.
22. Чеботарева Т.А. Эффективность Виферона® в терапии и профилактике гриппа и других ОРВИу детей/ Т.А. Чеботарева, Л.Н. Мазанкова//Новини медицини та фармаци. — 2010. — № 2 (307). — С. 15-19.
23. Чеботарева Т.А. Применение Виферона при гриппе и других острых респираторных вирусных инфекциях у детей / Т.А. Чеботарева, В.П. Тимина, В.В. Малиновская // Детский доктор. — 2000. — 5. — С. 16-18.
24. Чеботарева Т.А. Современная интерферонотерапия гриппа и острых респираторных инфекций у детей / Т.А. Чеботарева, Е.Н. Выжлова, И.Н. Захарова, А..Л. Заплатников // Лечащий врач. — 2013. — № 4.
25. Юлиш Е.И. Клинико-иммунологический статус детей, воспитывающихся в доме ребенка / Е.И. Юлиш, И.В. Балычев-цева, С.Г. Гадецкая // Совр. педиатрия. — 2010. — № 1(29). — С. 63-71.
26. Юлиш Е.И. Подходы к терапии острых респираторных заболеваний у часто и длительно болеющих детей /Е.И. Юлиш, Б.И. Кривущев, С.Я. Ярошенко // Здоровье ребенка. — 2011. — № 2(29). — С. 85-89.
27. Юлиш Е.И. Противовирусная терапия в лечении острых респираторных заболеваний у детей/Е.И. Юлиш// Совр. педиатрия. — 2013. — № 5(53). — С. 75-78.
28. Юлиш Е.И. Реабилитация часто и длительно болеющих детей при различном течении персистирующих инфекций / Е.И. Юлиш, С.Я. Ярошенко // Вестн. физиотерапии и курор-тол. — 2010. — Т. 16, № 6. — С. 193.
Марушко Ю.В., Голубовская Ю.Е., Марушко Е.Ю. Национальный медицинский университет имени A.A. Богомольца, г. Киев, Украина
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ РЕКОМБИНАНТНОГО ИНТЕРФЕРОНА АЛЬФА-2Ь В ПЕДИАТРИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ
Резюме. Система интерферонов является ключевым элементом противовирусной защиты детского организма, что этиопатогенетически обосновывает применение назальных и ректальных форм препаратов рекомбинантного интерферона альфа-2Ь с целью профилактики и лечения острых респираторных вирусных инфекций у детей.
Ключевые слова: дети, острые респираторные вирусные инфекции, рекомбинантный интерферон альфа-2Ь.
29. Юрцева А.П. Ефективтсть застосування Лаферобюну в дтей i3 рецидивуючим бронхообструктивним синдромом, ят часто хворють на гострiрестраторт захворювання/А.П. Юрцева, О.В. Фофанова, Н.Б. Осадець, О.П. Боднар // Здоровье ребенка. - 2014. - № 5(56). - С. 81-86.
30. Haasbach E. Low-dose interferon Type treatment is effective against H5N1 and swine-origin H1N1 influenza A viruses in vitro and in vivo / E. Haasbach, K. Droebner, A. Vogel et al. // J. Interferon Cytokine Res. - 2011. - 31(6). - Р. 515-525.
31. Isaacs A. Virus interference. I. The interferon / A. Isaacs, J. Lindenmann // Proc. R. Soc. London B. Biol. Sci. - 1957. -Vol. 147. - P. 258-267.
32. Kugel D. Intranasal Administration of Alpha Interferon Reduces Seasonal Influenza A Virus Morbidity in Ferrets / D. Kugel, G. Kochs, K. Obojes // J. Virol. - April 2009. - Vol. 83. - P. 38433851.
33. Lakshmi Prasanna J. Rectal drug delivery: A promising route for enhancing drug absorption / J. Lakshmi Prasanna, B. Deep-thi, N. Rama Rao // Asian J. Res. Pharm. Sci. - 2012. - Vol. 2, Issue 4. - P. 143-149.
34. Liu Q. Emergence of a novel drug resistant H7N9 influenza virus: evidence based clinical potential of a natural INF-а for infection control and treatment / Q. Liu, J. Ma, D.R. Strayer et al. // Expert review of Anti-infective Therapy. - 2014. - 12(2). - Р. 165-169.
35. Randall R.E. Interferons and viruses: an interplay between induction, signalling, antiviral responses and virus countermeasures / R.E. Randall, S. Goodbourn // J. Gen. Virol. - 2008. - Vol. 89. -P. 1-47.
36. Stites D.P., Terr A.I. Review of Basic and Clinical Immunology. - 7th ed. - Norwalk, CT: Apleton & Lange, 1990. - Р. 93.
37. Stringfellow D.A. Production of the interferon protein: hypore-sponsiveness// Tex. Rep. Biol. Med. - 1997. - Vol. 35. - P. 126-131.
38. Tovey M.G. Adjuvant activity of interferon alpha in influenza vaccination/M.G. Tovey, F. Bloch, O. Launay et al.// Cytokines. -2006. - 17. - 132.
Отримано 15.03.16 ■
Marushko Yu.V., Holubovska Yu.Ye., Marushko Ye.Yu. National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv, Ukraine
USING RECOMBINANT INTERFERON ALPHA-2b IN PEDIATRIC PRACTICE
Summary. Interferon system is a key element of antiviral defense of the child's body that etiopathogenetically justifies the use of nasal and rectal formulations of recombinant interferon alfa-2b for the prevention and treatment of acute respiratory viral infections in children.
Key words: children, acute respiratory viral infections, recombinant interferon alfa-2b.
