CC BY
78Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 4, ч. 2. 2012 г. С. 20-24.
УДК 800.732:801.541.1
КАЛЬКУВАННЯ ЯК СПОС1Б СЛОВОТВОРЕННЯ
Власенко В. В.
РВНЗ «Кримський iнженерно-педагогiчний yweepcumem», м. &мферополь
Статтю присвячено проблемi калькування в украшському мовознавста. Увагу зосе-реджено на визначент лiнгвiстичного статусу калькування як способу словотворення.
Ключовi слова: запозичення, калькування, калька, словотворення.
Постановка проблеми. Калькування належить до малодослщжених лшгвютичних явищ. Згадуеться калькування принапдно як про явище другорядне, коли йдеться про мiжмовнi контакти, запозичення й переклад. Навт у шдручниках iз сучасно1 укра1нсько1 мови початку ХХ1 ст. (за ред. А. П. Грищенка, М. Я. Плющ та ш.) можна почерпнути не бшьше того, що було й 50 роюв тому. Дiзнаемось лише, що «особливим рiзновидом запозичень е калькування (вщ фр. calgue - котя) - переклад значущих частин слова: присл1вник (лат. ad + verbium), правопис (гр. orthos + grapho)» [15, с. 132]. Або: «Значну кiлькiсть становлять лексеми, засвоеш украшською мовою шляхом калькування. До них (запозичень) належать суспшьно-пол^ичш термiни, слова на позначення соцiально-економiчних явищ, предметiв ви-робництва та шших реалiй, а саме: багатоверстатник, вантажооб1г, виробничник, вгдмтник, вогнегасник, гучномовець, держплан, колгосп, мгсяцехгд, натвпровгдник, рад1омовлення та багато iнших» [14, с. 84]. Отже, традицшно в навчальнш i довщковш лiтературi калькування розглядаеться переважно як рiзновид запозичень
- «точний переклад складових елементiв слова» [13, с.133].
Л. Ефремов, один iз дослщниюв калькування, висловлюе думку про самостшний статус калькування як лiнгвiстичного явища, що «заслуговуе на спецiальне, а не побiжне вивчення, i його не можна "пристебнути" навiть до тако1 велико1 проблеми, як лексичне запозичення» [2, с. 119]. Автор термша калька Ш. Баллi ще на початку ХХ столотя заявляв, що в наущ належно не пощновано розмах i значення ще1 форми мовного впливу, а «запозичення е лише одним iз конкретних проявiв загально1 тенденцiï, до того ж менш поширено1, нiж калька» [1, с. 71].
Окремi факти калькування в старослов'янськш мовi розглядаються в працях В. В. Виноградова, Л. П. Ефремова, Ю. С. Сорокша, М. М. Шанського та ш. Латинськi лексичнi кальки в шмецькш мовi дослiджував О. Я. Матвеев, кальки з шмець^' мови у росшськш - К. Флекенштейн, iз росiйськоï в iталiйськiй -М. В. Гачечиладзе, в галшськш - Л. А. Пономаренко. У 60-х роках минулого столггтя з'являеться низка праць описового характеру, присвячених вивченню каль-ок iз росшсь^' мови в нацiональних мовах колишнього СРСР. Р. Муллiна i Д. Алтабаева дослщжують кальки в казахськш мовi, Е. М. Ахундзянов - у татарськш, Н. I. Бажина - в киргизькiй, А. А. Савваткова - в маршськш, О. К. Палш
- у молдавськш, Е. Шаахметов i С. А. Асланян - в узбецькш. Розмежування рiзних типiв кальок i лексичних запозичень в умовах контактування неспорщнених i
неблизькоспорщнених мов не становить особливих труднощiв i переважно визначаеться безпомилково.
Вивчення калькування з близькоспорщнених мов ускладнюеться наявшстю ге-нетично спiльного лексичного шару, пов'язано з труднощами в розмежуванш запо-зичення, калькування i факпв самостiйного лексико-семантичного розвитку. Разом iз тим це нiяк не обмежуе можливостей калькування, а, на думку деяких мовознавцiв, навпаки, у близькоспорщнених мовах «бшьше виражена тенденцiя до переважання калькування над прямим запозиченням» [7, с. 240-241]. Тако! ж думки дотримуються бiлоруськi дослiдники А. Я. Баханьков i М. I. Круковський. С. В. Семчинський на основi докладного вивчення i узагальнення великого фактичного матерiалу слов'яно-схщнороманських контактiв приходить до висновку, що процес калькування залежить вiд стльних рис у структурi контактуючих мов, вш полегшуються, якщо цi структури типолопчно близькi, й гальмуеться, якщо мiж ними мало точок дотику [12, с. 182].
В укра!нському мовознавсга неодноразово наголошувалось (працi Г. I. 1жакевич, В. I. Кононенко, В. Т. Коломiець, А. А. Москаленко, Л. С. Паламарчук, М. М. Пилинський, Т. I. Панько та ш.) на активному поповненш укра!нського словника за рахунок калькування з росшсько! мови. Проте вщсутшсть добре розроблено! теори калькування не могло не позначитися на сташ наукових дослiджень цього складного лшгвютичного явища. Ще й досi ч^ко не визначена лiнгвiстична сутнiсть калькування, не вироблено загальноприйнятих принципiв для характеристики i класифшацп кальок. Крiм того, нерiдко в сучасних працях ужива-ються термiни калька, калькування з виразним негативним забарвленням. Натрапляемо у перюдичних виданнях на гасла типу «Обережно: калька!», «Немае звiра страшнiшого за кальку» тощо.
Слово калька в термшолопчному значеннi вперше використав Ш. Баллi в робой «Трактат про французьку стилiстику», опублшованш в 1909 роцi. У перекладi росiйською мовою це визначення звучить так: «Кальками мы называем слова и выражения, образованные механически, путем буквального перевода, по образцу выражений, взятых из иностранного языка» [1, с. 69]. Цей переклад Р. Зорiвчак вважае не зовшм адекватним оригшалу i пропонуе свш варiант перекладу з французько! мови на укра!нську: «Що ж до кальок, то це слова й вислови, утвореш автоматично через мехашчний переклад, за зразком шших висловiв, узятих з шоземно! мови» [4, с. 82]. Можливо, саме через слово буквальний у перекладацькш практищ склалося негативне ставлення деяких авторiв до цього явища. А буквалiзм i художнiй переклад явища несумюш. Так, у перекладознавствi кальки сприймали переважно як результат буквалiзму. Зокрема, Олекса Куц^ч вважав, що «калька обов'язково веде до неточност художнього слова^ У нiй i штучний порядок слiв, i викривлення думки, i змiна тону_» [8, с. 90]. Цитована праця була написана ще в 1954 рощ, коли тшьки вщбувалося становлення термiна у втизнянш перекладацькiй термiносистемi.
Зауважимо, що проблема калькування набувае особливого змюту, якщо розгля-дати И як один iз традицiйних засобiв термшотворення рiзних галузей наук i норму-вання термiнологil. У рiзi юторичш перiоди розвитку мов активнiсть калькування
21
була рiзною. Наприклад, коли латинь в Сврош була мовою науки, то вщповщно бу-ла «постачальником десяткiв i сотень наукових термшв, однi термiни запозичували, iншi перекладали, третi калькували», що й викликало появу численних кальок в европейських мовах [9, с. 179]. Тому не калькування становить небезпеку, а надмiр кальок чи !х позасистемний характер на певному етат розвитку мови. Р. Зорiвчак на численних прикладах переконливо доводить, що тшьки гiпертрофiя калькування, зловживання приводить до буквалiзму. I з цим не можна не погодитись. Однобокий шдхщ на обмеженому лексичному матерiалi не може дати повного уявлення про калькування як процес i його результат - кальку.
Термш калька прижився i закршився в багатьох мовах. Думки Ш. Баллi щодо кальки, висловленi на початку ХХ столотя, уточнюються i знаходять подальший роз-виток у дослщженнях зарубiжних i вiтчизняних мовознавщв. Аналiз рiзних думок i поглядiв, представлених у наукових працях з теоретичних проблем калькування дае шдстави вийти за рамки традицiйного шдходу до калькування i розглядати це складне лшгвютичне явище як частину деривацшно1 системи номшацп (пор. засоби номшацп: слова, фразеологiзми, синтаксичнi словосполучення). Традицiйно вiдповiдно до способу калькування розрiзняють кальки лексичнi (словотвiрнi), семантичнi, фразеологiчнi, синтаксичнi. У теорп лексичного калькування ключове мiсце належить словотвiрному калькуванню, яке повнiстю вписуеться в загальну теорiю словотворен-ня з його термiносистемою. Класифiкацiя тишв кальок здiйснюеться на встановленнi сшввщношення структури, мотивованостi та словотвiрноl моделi кальок i об'ектiв калькування. Словотвiрна мотивованiсть лексичних кальок мае двобiчний характер -семантичний i формальний (афiксацiя, складання, абревiацiя) або однобiчний - се-мантичний (семантичний спошб творення).
Калька у сучасному украшському мовознавствi сприймаеться не тiльки як «бук-вальний переклад кожно1 частини шшомовного слова». С й iншi мiркування: «Калька (фр. calgue - котя) - слово або вираз, створеш питомими мовними засобами за зраз-ком ств i виразiв шшо1 мови» [3, с. 73]. «Калькування - творення нових ств i виразiв шляхом копiювання лексико-семантичних та синтаксичних моделей шшо1 мови. Напр., складноскорочене слово лжнеп (лтвгдащя неписьменностг) утворене К. вщповщно росшського вислову ликбез (ликвидация безграмотности)...» [Там же, с. 74]. Тобто, калькування становить собою свщомий процес i носить творчий характер. Навт наведений тут приклад - це результат не буквалiзму (адже е в украшськш мовi й слово безграмоттсть), а творчо1 думки. Дослщники вiдзначають, що за характером сво1х словотвiрних компонентiв кальки шчим не вiдрiзняються вiд самостiйних мов-них утворень дано1 мови i сприймаються И носiями як звичайш слова рщно1 мови [7, с. 30]. Вони заповнюють словниковi прогалини, зберiгаючи при цьому загальну структуру, граматику, орфоепiю украшсько1 мови. Кальки в украшськш мовi форму-валися пiд впливом багатьох мов: давньогрец. (милозвучний, православний), лат. (ми-лосердя, землеробство), шм. (зал1зниця, твостр1в), фр. (м1жнародний), англ. (хмаро-чос), польськ. (вгроггдний) та ш. Створеш в рiзнi юторичш перiоди з питомих деривацiйно-мотивуючих одиниць, вони органiчно вливались в лексичний склад украхнськох мови i сприяли розвитковi И лексико-семантично1 системи. Н. Ф. Клименко в енциклопедп «Укра1нська мова» [6, с. 228] шдтверджуе, що багато
22
кальок виникло в украшськш мовi пiд впливом росшсько! ще в минулi столотя (зем-левласник, незалежшсть, ствробгтник), а особливо у радянський перiод (в1дм1нник, гучномовець, зерносховище, колгосп, радгосп, недыьник, криголам, багатоверстат-ник). Зауважимо, що цей процес тривае й ниш.
Так, ще донедавна в украшськш мовi не було одно^вного вщповщника до росiйського слова соискатель. Найповшший для свого часу й дониш словник подае описово: соискатель (чого) особа, яка (що) бажае одержати (здобути) (що); (участник соискания) учасник змагання на одержання (на здобуття) (чого); (претендент) претендент (на що) [11, с. 340]. З практичних потреб у пошуках бшьш економного одно^вого найменування вживали не тшьки в живому розмовному мовленш, а й у дiловому спшкуванш лексичнi еквiвалентнi варiанти: пошукач, пошукувач, шу-кач, пошуювець (пошуковець), здобувач. Мовною практикою закршилося слово здо-бувач як нормативна форма, уже засвщчена в Новому росшсько-укра!нському слов-нику-довiднику [10, с. 545]. Цшком закономiрно продуктивний словотвiрний тип iменникiв iз загальним значенням особи дiяча (виконавця певно! дп, названо! дiесловом) мотивуеться основою префiксального перехiдного дiеслова, а еквiвалентнi вiдношення з росшськими вiддiеслiвними iменниками на -тель вста-новлюються в украшськш мовi за допомогою суфiкса суб'ективно! семантики -ч/-ач/. Пор.: укр. споживач, користувач, винищувач, викладач, в1дв1дувач - рос. потребитель, пользователь, истребитель, преподаватель, посетитель i под. Вщповщно здобувач - той, хто захищае дисертащю, здобувае науковий стутнь, а дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора... Ус iншi форми (назваш вище) - ненормативнi кальки. Калькування може здiйснюватися шляхом проб i помилок, супроводжуватися iнодi появою дублетних найменувань (запоб1жник, застережник), омонiмiчних (шукач - искатель, шукач - соискатель), яю в рядi випадюв функцiонують у мовi паралельно, або певний час можуть сшвюнувати, конкурувати, а згодом розмежуватись у результат семантично! диференщаци. У росшсько-укра!нському словнику складно! лексики Святослав Ка-раванський подае до ^в искатель i соискатель словниковi статтi, де засвщчено паралельно слово шукач з омонiмiчним значенням [5, с. 466].
Аналiз фактiв калькування на основi двомовних (росiйсько-укра!нських) лексикографiчних праць логiчно шдводить до певних висновк1в.
Лексичне калькування в сучаснш укра!нськiй мовi становить собою свщому цiлеспрямовану дiяльнiсть двомовних суб'екпв, зумовлену взаемодiею лiнгвiстичних i екстралiнгвiстичних факторiв.
Лексичне калькування здшснюеться за словотвiрними законами й правилами сучасно! укра!нсько! мови i носить творчий характер.
До лексичного калькування повнютю пiдходить загальна теорiя словотворення з !! термiносистемою та деякими уточненнями. С вс пiдстави розглядати калькування як спошб словотворення.
Створення лексичних кальок здiйснюеться переважно за продуктивними в той чи шший перiод моделями i сприяе активiзацi! потенцiйних можливостей рiдно! мови, встановленню нових парадигматичних i синтагматичних вiдношень, розвитковi полiсемi!, синошми.
23
У процес калькування можлива поява невдалих, ненормативних кальок типу м1роприемство, ствпадати, багаточисленний тощо, якi заслуговують окремого докладного вивчення.
Список лiтератури
1. Балли Ш. Французская стилистика / Ш. Балли. - М. : Издательство иностр. литературы, 1961. - 394 с.
2. Ефремов Л. П. Основы теории лексического калькирования : [учеб. пособие] / Л. П. Ефремов. -Алма-Ата: КазГУ, 1974. - 375 с.
3. Ермоленко С. Я. Украшська мова. Короткий тлумачний словник лшгвгстичних термшгв / С. Я. Ермоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор ; [за ред. С. Я. Ермоленко]. - К. : Либ1дь, 2001.
4. Зоргвчак Р. П. Фразеолопчна одиниця як перекладознавча категор1я (на матер1ал1 переклад1в творгв украшсько! лиератури англшською мовою) : [монографш] / Роксоляна Петр1вна Зор1вчак. -Львгв : Вид-во при ЛДУ «Вища школа», 1983. - 176 с.
5. Караванський Святослав. Росшсько-украшський словник складно! лексики / Святослав Кара-ванський. - [2-ге вид., допов. i випр.] - Львгв : БаК, 2006.
6. Клименко Н. Ф. Калька / Н. Ф. Клименко. Украшська мова: Енциклопедiя / [редкол. : В. М. Русашвський (ствгол.), О. О. Тараненко, (спiвгол), М. П. Зяблюк та ш. - К. : Укр. енцикл. iм. М. П. Бажана, 2004.
7. Коломieць В. Т. Розвиток словотвору слов'янських мов у тслявоенний перюд : [монографiя] / Вiра Титана Коломieць. - К. : Наук. думка, 1973.
8. Кундзiч О. Л. Творчi проблеми перекладу / О. Л. Кундзiч. - К. : Дшпро, 1973. - 264 с.
9. Кутина Л. Л. Формирование языка русской науки : (Терминология математики, астрономии, географии в первой трети XVIII века) : [монография] / Лидия Леонтьевна Кутина. - М.-Л. : Наука, 1964. - 219 с.
10. Новий росшсько-украшський словник-довiдник / С. Я. Ермоленко, В. I. Ермоленко, К. В. Ленець, Л. О. Пустови. - К. : Джра, 1996.
11. Росшсько-украшський словник : у 3-х т. - К. : Наук. думка, 1968. - Т. 3. - 1969.
12. Семчинський С. В. Семантична штерференцш мов : [монографш] / Сташслав Володимирович Семчинський. - К. : Вища школа, 1974.
13. Сучасна украшська лпературна мова. Лексика i фразеолопя. - К. : Наукова думка, 1973.
14. Сучасна украшська лпературна мова : [тдручник] / [за ред. А. П. Грищенка]. — К. : Вища школа, 1997.
15. Сучасна украшська лпературна мова : [тдручник] / [за ред. М. Я. Плющ]. - К. : Вища школа, 2000.
Власенко В. В. Калькирование как способ словообразования / В. В. Власенко // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2012. - Т. 25 (64), № 4, ч. 2. - С. 20-24.
Статья посвящена проблеме калькирования в украинском языкознании. Внимание сосредоточено на определении лингвистического статуса калькирования как способа словообразования.
Ключевые слова: заимствование, калькирование, калька, словообразование.
Vlasenko V. Tracing as a way of word formation / Vlasenko V. // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2012. - Vol. 25 (64), No 4, part 2. - P. 20-24.
The article is devoted to tracing in the Ukrainian linguistics. The focus is on determining the linguistic status of tracing as a way of derivation.
Key words borrowing, tracing, word formation, derivation.
Поступила в редакцию 18.10.2012 г.
24
