CC BY
46крови. Увеличению СаО2 способствует также снижение содержания в крови гликозилированного гемоглобина вследствие снижения гликемии. Увеличение СаО2 приводит к увеличению скорости транспорта кислорода артериальной кровью, что наряду с увеличением рО2 в тканях и увеличением потребления кислорода приводит к компенсации ги-поксического состояния, лежащего в основе этио-патогенеза ИЗСД.
Выводы:
1. После применения курса ИГТ с вдыханием ГГС-12 удалось добиться стабилизации содержания глюкозы в крови обследуемых, исчезновения сахара в моче, нормализации содержания гликози-лированного гемоглобина, что способствовало ликвидации анемической гипоксии и улучшению кис-лородтранспортной функции крови обследуемых больных молодого возраста с ИЗСД. Важно, что больным можно было снизить дозу вводимого инсулина на 10%.
2. Снижение содержания глюкозы в крови в результате стимулирующего действия гипоксической гипоксии на островковый аппарат поджелудочной железы и увеличение содержания инсулина в крови способствует инициации трансляции и элонгации растущих полипептидных цепей белков, в том числе ферментов принимающих участие в процессах образования энергии. Из-за увеличения количества глюкозы, поступающей в ткани, увеличивается доля ее участия в процессах образования энергии, активизируются процессы окислительного фосфорилирова-ния и аэробного гликолиза, что приводит к более полной утилизации кислорода тканями, потребление кислорода повышается.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем реабилитации больных сахарным диабетом.
Литература
1. Балаболкин М.И. Эндокринология.- М.: Медицина, 1999.- 533 с.
2. Колесник Ю.М. и соавт. Использование интервальной гипоксической тренировки в лечении больных инсулинзависимым сахарным диабетом // Мат межд. конф. «Гипоксия: конструктивное и деструктивное действие. - Киев, 1998. — С.74-75.
3. Колчинская А.З. Кислород. Физическое состояние. Работоспособность. - Киев: Наукова думка, 1990. - с.232.
4. Колчинская А.З. Гипоксическая тренировка в спорте. -Hypoxia Müdical J., 1993, №3. - С.36-37.
5. Холодова Е.А. Справочник по клинической эндокринологии. - Минск, Беларусь, 1996. — 456 с.
6. Tepperman G., Tepperman H. Matabolic and endocrine physiology. An introductory. Text, fifth ed. - ChicagoLondon. - 1987. - 656p.
Поступила в редакцию 28.10.2007г.
ДО ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ НАВЧАЛЬНОГО КОЛЕКТИВУ НА МИСЛЕДЮЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД ІВ І-ПРІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ
Сердюк Т.В.
Мелітопольський державний промислово-економічний технікум
Анотація. У статті розглянуті теоретичні питання щодо факторів впливу навчального колективу на миследіяльність студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, проаналізована вага кожного з них в успішності навчання. Студенти переживають складний перехідний період. Він характеризується бурними внутрішніми змінами, підвищенням рівня конфліктності у взаємовідносинах з дорослими, поглибленням емоційних контактів з однолітками, збільшенням впливу колективу на діяльність особистості.
Ключові слова: миследіяльність, мотиви, направленість особистості, соціальний статус, психологічний клімат. Аннотация. Сердюк Т.В. К проблеме влияния учебного коллектива на мыследеятельность студентов высших учебных заведений І-ІІ уровня аккредитации. В статье рассмотрены теоретические вопросы влияния учебного коллектива на мыследеятельность студентов высших учебных заведений І-ІІ уровня аккредитации, проанализировано значение каждого из факторов для успешности обучения. Студенты переживают сложный переходной период. Он характеризуется бурными внутренними изменениями, повышением уровня конфликтности во взаимоотношениях со взрослыми, углублением эмоциональных контактов с ровесниками, увеличением влияния коллектива на деятельность личности. Ключевые слова: мыследеятельность, мотивы, направленность личности, социальный статус, психологический климат. Annotation. Serduk T.V. To the problem of educational group’s influence on student’s thinking activities in high educational institution of I-II level of accreditation. The article examines theoretical questions of educational group’s influence on student’s thinking activities, it analyses importance of the factors in educational success. Students experience complex transition the season. It characterized by rough intrinsic changes, increase of a level of a conflictness in mutual relations with adults, an excavation of emotional contacts to coevals, augmentation of agency of collective at activity of the person.
Key words: thinking activities, motives, personality’s trend, social status, psychological climate.
Вступ.
Динамічний темп розвитку сучасної цивілізації на кожному новому рубежі кидає виклик системі освіти, потребує більш мобільної реакції на зміни в економіці, виробництві, науці та в суспільстві в цілому. Сьогодення вимагає від особистості широкого діапазону можливостей, розвиненого інтелекту, здатності до постійної самоосвіти та самовдосконалення, спрямованості на творчу самореалізацію. Проте стає очевидною втрата якісною освітою статусу першорядної цінності для молоді. Серед інших факторів, на думку багатьох дослідників, цьому сприяє і багато в чому застаріла технологія навчання, її авторитаризм та консерватизм.
Згідно з Державною програмою «Освіта (Україна ХХІ ст.)» оновлення змісту освіти та приведення його у відповідність до сучасних потреб суспільства є головною складовою реформи освіти в Україні. Одним з перспективних шляхів вдосконалення системи освіти вбачається впровадження новітніх педагогічних технологій навчання, в тому числі і технології
колективної миследіяльності, яка дозволяє виховувати активних, самостійно мислячих, творчих, професійно компетентних членів суспільства.
Технологія колективної миследіяльності - рух -лива динамічна система, що забезпечує безперервне, дозоване керування взаємодією педагога - учнів, з метою розвитку в них потреб-здібностей. Основна ідея, покладена в організацію робочого процесу в режимі колективної миследіяльності, полягає в тому, що навчання ведеться в активній взаємодії учнів з педагогом і між собою з того рівня, на якому перебуває навчання. Стрижень цієї технології - керування процесом засвоєння учнем культури, у ході якого розвиваються внутрішні потреби, здібності, свідомість кожного. Цілі, зміст, способи розвитку визначаються педагогом й учнем спільно, з урахуванням їх інтересів і здібностей.
Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури дозволяє зробити такі висновки:
■ проблеми діяльності та колективної миследіяльності висвітлені в роботах О.М. Леонтьєва, Л.С. Виготського, С. Л. Рубінштейна, П.Я. Гальперіна, Д.Б. Ельконіна, Е.Г Юдіна, ГП. Щедровицького, К. Я. Ва-зіної, ГІ. Щукіної;
■ І.П. Волков, Ю.П. Платонов, Р.Л. Кричевсь-кий, А.Л. Журавльов, В.М. Шепель, Л.І. Уманський, Б. Д. Паригін, Р.С. Нємов вивчали питання колективної діяльності.
Проте проблема впровадження технології колективної миследіяльності в процес навчання як загальноосвітніх навчальних дисциплін, так і дисциплін професійної підготовки в вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації не була предметом спеціального дослідження.
Робота виконана відповідно до плану роботи кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи: розглянути фактори впливу навчального колективу на миследіяльність студентів та визначити їх роль в успішності навчання.
Результати дослідження.
Основним базисом розвитку та існування особистості є її діяльність. Як зауважив О.М. Леонт’єв, “дійсну основу особистості складає та особлива будова цілокупних діяльностей суб’єкта, яка виникає на визначальному етапі розвитку її людських зв’язків зі світом”[6, с.209]. Проблеми взаємодії діяльності та
свідомості, діяльності та мислення розглядалися філософами, психологами, фізіологами тощо. Один з варіантів рішення цього питання був запропонований московським методологом Г.П. Щедровицьким [10], школа якого вирішувала питання методології освіти, культурної політики та гри [1]. На його думку, предметну діяльність людини неможливо розглядати окремо від процесу мислення, адже будь-яка діяльність готується розумовими процесами. Для пояснення цього спільного процесу він вводить категорію “миследіяльність”, яка, на погляд дослідника, найбільш відповідає реальному стану речей. Структурними компонентами миследіяльності Г.П. Щедровицький називає “думку-комунікацію”, “чисте мислення”, процеси розуміння, рефлексії та миследії. Теорія миследіяльності була покладена в основу технології організаційно-діяльностних ігор, які почали проводитися під керівництвом Г.П. Щедровицького з 1979 р. Ці ігри дозволили розробити таку схему миследіяльності.
На першому етапі кожен з учасників опрацьовує проблему індивідуально, тобто використовується “чисте мислення”, на другому етапі, який є найважливішим, відбувається обмін думками, насамперед, в формі текстів (“думка-комунікація”), заключна закріплююча стадія характеризується колективно-груповим обговоренням (“миследією”) та рефлексією.
Відомо, що саме колективні форми діяльності є базовими, саме в колективі відбувається соціалізація людини, формування її як особистості [3]. Віковому періоду, що розглядається (15-18 років) притаманний більш високий рівень колективної діяльності, ніж молодшим підліткам, для нього характерно емоцій-но-особистосне ставлення до колективу [4], що обумовлює достатньо вагомий вплив навчального колективу на продуктивність миследіяльності окремих його членів. Глибина та характер цього впливу визначається, з одного боку, індивідуально-психологічними та соціальними характеристиками суб ’єкта (рівнем інтелектуального розвитку, вольовими якостями, спрямованістю особистості, цілями та мотивами її діяльності, статусом в групі, рольовою поведінкою та життєвою позицією), а з іншого боку, психологічним кліматом, який існує в колективі.
Однією з визначальних характеристик інтегрованості студента в навчальний колектив є рівень співвідношення індивідуальних та колективних цілей та мотивів діяльності. В психології мотиви розгляда-
ються як складні інтегральні психологічні утворення, які виникають як підсумок багатоетапного процесу мотивації [2]. Мотиви зіставляються з діяльністю, а цілі - з діями [6]. Відокремлюють спонукаючі, направляючі та регулюючі мотиви. Викликають активність суб’єкта діяльності спонукаючі мотиви, під впливом направляючих мотивів суб ’ єкт визначає тип діяльності для досягнення конкретних цілей, регулюючі мотиви обумовлюють різнобічний характер діяльності [7].
Як вказує Ю. П. Платонов [7], основою мотивації колективної діяльності виступає мотивація індивідуальної діяльності. Усвідомлення індивідом мотивів спільної діяльності можливе лише через розуміння загальної мети. Тому мотив колективної діяльності слід розглядати як відображення в спільній свідомості загальної цілі, яка, в свою чергу, формується у взаємодії колективних та індивідуальних мотивів. Якщо мотив колективної діяльності формується поза системи індивідуальних мотивів, то він не буде реально спонукати суб ’єкта до діяльності. Тільки тоді член колективу буде діяти активно та творчо, якщо його особистісний компонент буде присутній в мотиві колективної діяльності.
На думку О.С. Чернишова та О.С. Крикунова [8] гармонійне співвідношення загальних цілей та мотивів проявляється через: вміння знаходити компромісні рішення під час вибору загальної мети колективу; продуктивне співвідношення ініціативи кожного суб’ єкта з активністю інших; малий відсоток конфліктів та протиріч в групі; високий рівень співробітництва між членами навчального колективу. Таким чином, гармонійність в співвідношенні індивідуальних та колективних мотивів та цілей є однією з головних умов ефективного впливу на діяльність кожного свого члені взагалі та на миследіяльність зокрема.
Важливу роль в продуктивності колективної роботи грає спрямованість особистості. В. В. Шпалі-нський та Т.В. Кожухова [2] визначають цю категорію як систему будь-яких мотиваційних утворень, що визначає напрямок та тенденції дій індивіда. Саме направленість особистості домінує в формуванні та здійсненні соціальних установок, які пов’язані з міжо-собистісними та особисто-суспільними відносинами, ставленням до себе.
Виділяють такі типи спрямованості особистості [2]:
■ спрямованість на співпрацю та спілкування відображає інтенсивність, з якою суб’єкт прагне підтримувати позитивні стосунки, проте часто це відбувається “поверхнево”, нещиро, що заважає ефективності колективних дій;
■ спрямованість на діло та результат відображає інтенсивність, з якою суб ’ єкт виконує завдання, така людина готова до колективної роботи заради досягнення результату та визначається низьким рівнем конформності;
■ спрямованість на себе відображає очікування суб ’ єктом винагороди за виконану роботу, така людина характеризується прагненням до влади, байдужістю до потреб інших.
Таким чином, направленість особистості в вирішальній мірі визначає статус студента в навчальній групі.
Наступними факторами ефективності впливу колективу на миследіяльність студентів є статус, який має суб ’ єкт в колективі, його рольова поведінка. Насамперед зупинимося на характеристиці статусу лідера. У кожному навчальному колективі існують як офіційна керівна структура (куратор чи викладач на окремому занятті), так і неофіційна структура, яка обумовлюється лідерськими процесами. Головним чинником висування на лідерську позицію є ефективність внесення члена групи в рішення колективної проблеми [5]. Дослідження показують, що особи з більш високим рівнем розвитку інтелекту є активнішими та менш конформними в групах, більш спрямованими на лідерство, ніж їх менш інтелектуально розвинуті колеги. Соціальні психологи визначають такі основні типи лідерів: лідер-організатор, мотиваційний лідер та емоційний лідер [5]. Поєднання цих функціональних ролей в одному суб ’єкті благотворно впливає на самоорганізацію та самокерування навчального колективу.
За стилем поведінки та праці в колективі М. В. Шепель [9] пропонує визначати такі, досить умовні, типи членів групи
■ “колективісти” спрямовані на колективні дії, активно співпрацюють зі своїми товаришами;
■ “індивідуалісти” тяжіють до індивідуальної праці, індиферентно ставляться до колективних дій;
■ “претензіоністи” полюбляють знаходитися у центрі уваги, прагнуть до лідерського статусу, тому часто їх активність носить гіпертрофований характер;
■ “конформісти ” схильні підтримувати рішення лідерів та більшості, несамостійні в своїх діях (для колективів 15-17 річних осіб характерний низький рівень конформності [5]);
■ “пасивні” характеризуються низьким рівнем вольових якостей, тому займають вичікувальну позицію;
■ “ізгої” за різними причинами бойкотуються колективом.
Відсоткове співвідношення представників ви-щенаведених типів, конструктивність діяльності лідерів групи є одними з факторів впливу на продуктивність миследіяльності кожного члена студентського колективу.
Найголовнішим чинником ефективності діяльності кожного студента групи є, на наш погляд, комфортний для кожного суб’ єкта психологічний клімат. Так, згідно з теорією людських відносин E. Мейо, саме характер міжособистісних відносин між членами колективу є визначальними у детермінації як високої, так і низької результативності діяльності. Для створення високої вмотивованості суб’ єктів до діяльності необх -ідно формувати доброзичливі, толерантні відносини в групі [2], тобто позитивний психологічний клімат.
Під психологічним кліматом розуміють емоційне забарвлення зв’язків членів колективу, які виникають на основі їх близькості, симпатій, збігу харак-
терів, інтересів та нахилів [7]. М.В. Шепель [9] вважає, що емоційний клімат в будь-якої організації складається з трьох кліматичних зон:
■ I - соціальний клімат, який визначається дотриманням соціальних стандартів;
■ II - моральний клімат, який визначається домінуючими моральними цінностями;
■ III - психологічний клімат, тобто неофіційна система взаємовідносин між особами, які знаходяться у безпосередньому контакті один з одним.
Психологічний клімат - це мікроклімат, зона дії якого менша за зону дії соціального чи морального клімату, проте вплив на діяльність члена колективу уявляється більш значущим. Як вважає Ю. П. Платонов [7], саме емоційними ситуаціями, які існують чи формуються в колективі, багато в чому визначаються конкретні прояви поведінкової активності особистості в колективі. Додамо, що не тільки поведінкової, але й діяльністної активності. Вищенаведені аргументи переконливо доводять, що характеристики колективного емоційного стану, психологічного клімату є визначальними в процесі розвитку та виховання студентів, підвищення результативності їх навчання.
Висновки.
Підсумовуючи роботу, ми вважаємо за необхідне висловити такі тези.
1. Студенти вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації, особливо I та II курсів переживають складний перехідний період, який характеризується бурними внутрішніми змінами, підвищенням рівня конфліктності у взаємовідносинах з дорослими, поглибленням емоційних контактів з однолітками, збільшенням впливу колективу на діяльність особистості.
2. Вплив навчального колективу на результати миследіяльності і, як наслідок, на успішність навчання може носити як конструктивний, так і деструктивний характер, що обумовлюється такими факторами:
■ збігом індивідуальної та колективної вмотивованості дій;
■ індивідуально-психологічними характеристиками суб’єкта;
■ соціальним статусом студента та стилем його поведінки в групі через які опосередковуються його активність та зацікавленість в досягненні результатів.
3. Стрижнем вищенаведених факторів конструктивного впливу колективу на миследіяльність його членів, необхідною базою якості навчання є сприятливий емоційний колективний стан, оскільки психологічний клімат “визначає не тільки міру включення кожного індивіда в діяльність, але і в кінці-кінців ефективність діяльності”[7, с.87]. Тому створення позитивного психологічного клімату як в академічних групах, так і в студенстько-викладацьких колективах є одним з головних завдань навчальних закладів.
В подальшому планується дослідити фактори деструктивного впливу колективу на миследіяльність студентів, виявити умови їх формування та розробити методи щодо мінімізації їх дії.
Література
1. Окса М.М. Основні проблеми сучасної філософії освіти у викладанні загально педагогічних дисциплін// Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Збірник наукових праць за редакцією Єрмакова С. С. — Харків:ХДАДМ (ХХПІ), 2002. — №22. — С.73-85.
2. Шпалінський В.В., Кожухова Т.В. Мотивація в управлінській діяльності. — Харків: ХДПУ ім.. Г. С. Сковороди, 2002 — 130 с.
3. Вазина К.Я. Коллективная мыследеятельность — модель саморазвития человека. -Н.Новгород, 1990. - 240с.
4. Кон И.С. Психология старшеклассника: пособие для учителей. — М.: Просвещение, 1980. — 192 с.
5. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы: теоретический и прикладной аспекты. — М.: Изд-во МГУ.- 207 с.
6. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М.: Политиздат. 1975. — 304 с.
7. Платонов Ю.П. Психология коллективной деятельности: теоретико-методологический аспект. — Л.: Изд-во ЛГУ 1990. — 184 с.
8. Чернышев А.С., Крикунов А.С. Социально-психологические основы организованности коллектива. — Воронеж. Изд-во ВГУ, 1991. — 164 с.
9. Шепель В.М. Управленческая психология. — М.: Изд-во МГУ, 1986. - 200с.
10.Щедровицкнй ГП. Избранные труды. — М.: Шк.Культ.-Полит. 1995. — 800 с.
Надійшла до редакції 17.11.2007р.
СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПРИКЛАДНОЙ ФИЗИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ КУРСАНТОВ ВЫСШИХ ВОЕННЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕД ЕНИЙ
Таран В.С., Романчук С.В. Житомирский военный институт Национального авиационного университету
Аннотация. В работе проведен анализ существующих методик совершенствования профессионально-прикладной физической подготовки курсантов и предложена новая методика, сформированная на основе STRENFLEX. Успех применения данного направления совершенствования физической подготовки курсантов зависит от многих факторов. Первостепенным из них является взаимосвязь основных форм физической подготовки в решении задач подготовки будущего офицера к профессиональной деятельности, формирования мотивации курсантов к личному и коллективному физическому совершенствованию. Ключевые слова: профессионально-прикладная физическая подготовка, методика, STRENFLEX.
Анотація. Таран В.С., Романчук С.В. Удосконалювання професійно-прикладної фізичної підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів. У роботі проведений аналіз існуючих методик удосконалювання професійно-прикладної фізичної підготовки курсантів і запропонована нова методика, сформована на основі STRENFLEX. Успіх застосування даного напрямку вдосконалювання фізичної підготовки курсантів залежить від багатьох факторів. Першорядним з них є взаємозв’язок основних форм фізичної підготовки в рішенні завдань підготовки майбутнього офіцера до професійної діяльності, формування мотивації курсантів до особистого й колективного фізичного вдосконалювання.
Ключові слова: професійно-прикладна фізична підготовка, методика, STRENFLEX.
Annotation. Taran V.S., Romanchuk S.V.Improvement of the professionally-applied physical training of military students of higher military educational establishments. In the work the conducted analysis of existent methods of improvement of the professionally-applied physical training of military students and
