CC BY
96двох років.
Наряду з ним, потужним навчальним закладом галузі підготовки висококваліфікованих спеціалістів було Харківське пожежно-технічне училище. Історія закладу бере початок з 1928р. коли Союзом Народних Комісарів УРСР прийнято рішення про створення в м. Харкові дворічних постійно діючих Всеукраїнських пожежно-технічних курсів. В процесі свого становлення і розвитку, назва навчального закладу неодноразово змінювалась. В 1930р. Всеукраїнські пожежно-технічні курси реорганізували в Харківський пожежний технікум НКВС УРСР, а в 1941р. в Пожежно-технічну школу. В подальшому певні зміни відбулися у 1946р коли реорганізували в пожежно-технічне училище МВС СРСР з терміном навчання три роки. З цього моменту настав новий етап розвитку матеріально-технічної бази і удосконалення навчально-методичної, виховної роботи в закладі. Як і всі училища СРСР, курсанти з 1962р. навчалися по програмах, розрахованих на три роки і по завершенні отримували звання “лейтенант”. У 1994р. на базі Харківського пожежно - технічного училища МВС України створено Харківський інститут пожежної безпеки.
Воно готувало кадри, як і Львівське, для всіх республік країни, щоправда найбільше для Російської Федерації.
Після осягнення Україною незалежності здійснено радикальні зміни у статусі всіх пожежно-технічних училищ. Зокрема, Львівське в 2001р. реорганізоване в Львівський інститут пожежної безпеки Міністерства надзвичайних ситуацій України. Це докорінно відбилося у змісті навчальних програм і планів, а головне - у якості підготовки фахівців галузі, оскільки суттєво розширився діапазон їх діяльності [25.- С. 1-6].
Нині в Україні діють низка навчальних закладів, в яких готуються висококваліфіковані спеціалісти пожежно - рятувальної служби, зокрема Академія цивільного захисту України у м. Харкові, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, Вінницьке вище професійне училище цивільного захисту, Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки МНС України. Крім того спеціальні кафедри діють у вузах Києва, Севастополя, Кам’янця-Подільсько-го тощо. Вони готують високопрофесійні кадри пожежної безпеки України.
Висновки.
Таким чином, ретроспективний аналіз утворення і розвитку системи підготовки спеціалістів пожежно-рятувальної служби в Україні свідчить про її надзвичайно складний шлях в умовах бездержавності та перебування у різних імперіях. Отже, процес мав певні особливості, зокрема в західному регіоні, де розвивався під впливом активної діяльності добровільних товариств Сокіл, Січ, Луг і при широкій участі народних, насамперед селянських мас, водночас під утиском польської влади.
Характерною особливістю Наддніпрянщини було підпорядкування ви шкільних структур з підготовки фахівців органам ГПУ, НКВС, МВС. Лише після Другої світової війни професійна освіта пожежно - рятувальної служби була уніфікована за єдиним радянським зразком. Її рівень був досить високим. Він став основою подальшого її розвитку.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем утворення й розвитку системи підготовки фахівців пожежно-рятувальної служби в Україні.
Література
1. Вацеба О. Сокільський рух у Галичині наприкінці XIX -початку XX ст. // Сокіл-Батько. Альманах 1895-1995. - Львів, - С. 19.
2. Гей там на горі “Січ іде”.- Едмонтон, 1965.-С.194-197.
3. Там само. - С. 57.
4. Дивущак Я. М. Централизация управления пожарной охраной России (Москва) // Міжнародна науково - практична конференція ”Пожежна та техногенна безпека”... - С. 22-23.
5. Енциклопедія українознавства. Т.8. - Львів, 2000. - С. 28083178.
6. Козинець О.В. Правове забезпечення діяльності добровільних протипожежних формувань в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ ст. // Міжнародна науково - практична конференція ”Пожежна та техногенна безпека”. -С.23-27.
7. Львівський інститут пожежної безпеки .Історична довідка. -Львів, 2003.-С. 1-6.
8. Попович С. Пожежництво Львова. -Львів, 2002.-368с.
9. Сокіл - Батько. Альманах 1895-1995. - Львів, 1996.- С. 134135.
10. Там само. -С. 145.
11. Томіленко А. Створення державної пожежної охорони радянської України в 20 рр. XX ст. // Пожежна та техногенна безпека... - С.48.
12. Трофим’як Б. Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини (друга пол. XIX ст. -перша пол. ХХст.). - Тернопіль. 2001.-С.74.
13. Чепурна О.Г.Організація служби та підготовки пожежних підрозділів України в ХХ ст. // Міжнародна науково - практична конференція ”Пожежна та техногенна безпека”... -С.56.
14. Оа7е1а Lwowska.- 1901.- 12 аІГЇШ'.
15. Ргаип Р. Ргак1ус7пе wskaz6wki urzadzenia stгazy ogniowej і gaszenia pozaг6w. - Lw6w, 1869.-66s.
16. 8^^.1911.- ц.7.- 8 4.
Надійшла до редакції 13.02.2007р.
ФОРМУВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
Волошко Л. Б.
Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”
Полтавський інститут економіки і права
Анотація. У статті проаналізовано результати діагностичного експерименту, проведеного з метою вивчення рівня навчальної мотивації студентів; проаналізовано мотиви навчальної діяльності студентів, обґрунтовано психолого-педагогічні умови формування позитивної навчальної мотивації.
Ключові слова: навчальна мотивація, студенти вищих закладів освіти, групова навчальна діяльність. Аннотация. Волошко Л.Б. Формирование учебной мотивации студентов высших учебных заведений. В статье проанализированы результаты диагностического эксперимента, проведенного с целью изучения учебной
мотивации студентов; проанализированы мотивы учебной деятельности, предложены психолого-педагогичес-кие условия формирования позитивной учебной мотивации студентов.
Ключевые слова: учебная мотивация, студенты высших учебных заведений, групповая учебная деятельность. Annotation. Voloshko L.B. The formation of students’ educational explanation of higher establishments. The article were analysed the results of diagnostical experiment for studying the educational explanation of students. It was also analysed the favourable compositional structure of educational explanation of students; psychological pedagogical conditions of its formation.
Key words: educational explanation, students.
Вступ.
З точки зору психології діяльність розглядається як процес, що складається з множини впорядкованих дій, які характеризуються мотиваційним, цільовим і виконавчим аспектами. У здійсненні будь-якого виду діяльності, у тому числі навчальної, визначальна роль відводиться її мотивам (Л. Виготсь-кий, М. Каган, А. Реан т. ін.). Немотивованої діяльності не буває - наголошує О. Леонтьєв.
Психологічною умовою успішності професійної підготовки студентів виступає формування у них стійкої навчальної мотивації, інтересу до обраного фаху (А. Маркова, О. Мороз т. ін.). У зв’язку з цим дослідження мотивів, які спонукають студентів оволодівати майбутньою професією, визначення оптимальних умов їх формування, є актуальним для теорії та методики професійної освіти.
Робота виконується згідно плану науково-дослідної роботи Полтавського інституту економіки і права ВНЗ „Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна”.
Формулювання цілей роботи.
Метою статті є обґрунтування психолого-педагогічних умов формування позитивної навчальної мотивації студентів вищих закладів освіти.
Результати дослідження.
Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив відсутність єдності поглядів учених щодо трактування структури та змісту мотиваційної сфери особистості. Мотивація характеризується як сукупність чинників, що визначають і спрямовують поведінку людини (Ж. Годфруа, Є. Ільїн); спонукання, що зумовлює активність особистості та визначає її спрямованість (Л. Божович); процес дії мотивів (Д. Аткінсон, Х. Хекхаузен). У педагогічній літературі мотиви навчальної діяльності класифікують: за спрямованістю - соціальні та пізнавальні (М. Вов-чик-Блакитна, А. Маркова); за модальністю - позитивні та негативні (Б. Додонов, П. Якобсон); за локалізацією стимулів поведінки - зовнішні та внутрішні (М. Рогов); за процесуально-результативною орієнтацією - дискретні та процесуальні (І. Зим-ня т. ін.). Результати численних досліджень свідчать, що ефективність навчальної діяльності студентів залежить від співвідношення вказаних типів мотивів у їхній мотиваційній сфері (Р. Борківська, В. Моргун т. ін.).
З метою вивчення рівня навчальної моти-
вації нами проведено діагностичний експеримент, в якому брали участь студенти 1-4 курсів соціально-гуманітарного факультету Полтавського інституту економі і права. Аналіз результатів діагностики рівня навчальної мотивації студентів, що визначався за методикою В. Сопова (у модифікації О. Прохорова) [4], підтвердив домінування низьких показників. Низький і середній рівень навчальної мотивації виявився характерний відповідно для 37,34% та 37,66% осіб. Оптимальний рівень навчальної мотивації продемонстрували лише 25% студентів. З високим рівнем навчальної мотивації не було виявлено жодного досліджуваного.
Визначення рівня сформованості мотиву досягнення успіху було проведене за тестовою методикою Ю. Орлова, В. Шкуркіна, Л. Орлової [2]. Аналіз результатів тестування показав, що низький рівень потреби досягнення успіху мають 25,32% студентів; нижче середнього та середній “ відповідно 39,94% та 24,03%; 10,71% студентів продемонстрували рівень потреби досягнення успіху вище середнього.
Проведене анонімне анкетування за методикою Т. Шамової дозволило визначити ставлення студентів до навчання. Аналіз результатів анкетування засвідчив, що більшість студентів (53,57%) мають низький рівень ставлення до навчальної діяльності (нестійкий ситуативний інтерес); достатній рівень (зацікавленість процесом навчання) - характеризує 34,09 % осіб; оптимальний (підвищений пізнавальний інтерес до навчання) “ мають 12,34%.
Незадовільний рівень сформованості навчальних мотивів студентів дав підстави для припущення, що причинами цього можуть бути: значні об’єми, складність, високий темп подання навчальної інформації із суттєвим психоінформаційним перевантаженням студентів, особливо на перших курсах; недостатнє усвідомлення значущості набутих знань для майбутньої професійної діяльності; недосконале володіння студентами прийомами осмислення та логічного структурування нових масивів інформації; недосконалість традиційних форм організації навчальної діяльності, застосованих методів навчання та контролю; малоефективна організація самостійної роботи студентів в аудиторний та позаауди-торний час.
Усталена система навчального процесу ВНЗ орієнтує студентів на репродуктивну виконавчу активність, сприяє розвитку мотиву уникання, а не досягнення успіху, формує незадовільну пізнавальну мотивацію, закріплює низький рівень ставлення до навчання на рівні ситуативного інтересу або примусового вивчення за необхідністю. Отже, стихійний розвиток навчальної мотивації не забезпечує формування у значної частини майбутніх фахівців стійких позитивних навчальних мотивів, які б відповідали вимогам професії.
Враховуючи специфіку навчально-професійної діяльності студентів, композиційну структуру їхньої навчальної мотивації ми характеризуємо як
ієрархічно впорядковану систему мотивів, що спонукає оволодівати основами майбутньої професійної діяльності, проявляти пізнавальну активність.
На нашу думку, оптимальну мотиваційну основу навчальної діяльності студентів становить сукупність різних мотивів: пізнавальних (прагнення оволодіти новими знаннями, підвищити рівень ерудиції, розширити кругозір); професійно-практичних (прагнення досконало оволодіти майбутньою професією); комунікативно-емпатійних (прагнення до партнерського спілкування, продуктивної міжо-собистісної взаємодії); процесуальних (прагнення бути успішним суб’єктом навчальної діяльності); мотивів досягнення (прагнення до успіху); мотивів самоствердження (прагнення зайняти престижну позицію серед особистісно значущого оточення, заслужити схвалення з боку батьків або друзів); мотивів самовдосконалення (прагнення підвищити рівень загальної та фахової компетентності); прагматичних (прагнення отримати диплом про вищу освіту, прагнення до кар’єрного росту); мотивів обов ’язку (почуття відповідальності за результати власної діяльності).
Враховуючи результати теоретичного аналізу проблеми, власний педагогічний досвід, психо-лого-педагогічними умовами формування оптимальної навчальної мотивації студентів, є:
1) організаційні: пролонговане застосування різних форм групової навчальної діяльності студентів; зміна взаємовідносин між викладачем і студентом в освітньому процесі; 2) дидактичні: уникання стереотипності проведення навчальних завдань; індивідуалізація навчально-професійної діяльності студентів; упорядкування навантаження на студента під час самостійної роботи; 3) психологічні: формування
стійкого інтересу до професії; розвиток перцептив-но-рефлексивних здібностей студентів.
Реалізація вказаних умов найбільш ефективна в процесі застосування групової навчальної діяльності студентів [1]. У процесі професійної підготовки студентів необхідно поєднати різні форми групової роботи. Зокрема, групова навчальна діяльність може бути: 1) за рівнем навчальних можливостей студентів - гомогенною та гетерогенною;
2) за особливостями розподілу навчальних завдань - однорідною, диференційованою, кооперованою, індивідуально-груповою; 3) за часом функціонування - пролонгованою та локальною (рис. 1).
Специфіка спільної навчальної діяльності порівняно з індивідуальною полягає у виникненні та розвитку сукупного групового суб’ єкта, якому притаманні ряд феноменів інтеграції: ціннісно-орі-єнтаційна єдність, групова емоційна ідентифікація, подібність функціонально-рольових очікувань, колективне самовизначення (М. Шевандрин [5], О. Ярошенко). У ході спільної діяльності спрацьовують специфічні механізми регуляції пізнавальних процесів, розширюється спектр індивідуальних можливостей кожного з її учасників (О. Полат [3]). Психологічні умови групової діяльності сприяють розвитку міжособистісного сприйняття людей, суб’єктний рівень якого виявляється в дії механізмів ідентифікації та емпатії, що розглядають як необхідні професійні якості фахівців соціономічних професій.
На нашу думку, групова навчальна діяльність має значні потенційні можливості щодо формування оптимальної навчальної мотивації студентів, які визначаються: забезпеченням позитивного емоційного мікроклімату, комфортних умов на-
Рис. 1. Форми групової навчальної діяльності студентів
вчання, розширенням можливостей для індивідуалізації навчання (процесуальні мотиви); реалізацією природного прагнення студентів до міжособистісної взаємодії та спілкування (комунікативно-емпатійні мотиви); формуванням відносин відповідальної взаємозалежності (мотиви самоствердження); формуванням професійної відповідальності (мотиви обов’язку); стимулюванням пізнавальної активності студентів у процесі колективного вирішення завдань (пізнавальні мотиви); доцільним моделюванням майбутніх фахових ситуацій (професійні мотиви); опосередкованим характером педагогічного керівництва малими групами, зміною контролюючої функції викладача на консультативно-тьюторську (мотиви самовдосконалення) .
Висновки.
Проаналізовано мотиви навчальної діяльності студентів, визначено психолого-педагогічні умови формування позитивної навчальної мотивації; обґрунтовано мотиваційний потенціал групової навчальної діяльності студентів.
Перспективи подальших досліджень ми пов’язуємо з вивченням динаміки навчальних мотивів студентів у процесі навчально-професійної підготовки.
Література
1. Волошко Л.Б. Навчальне спілкування в умовах групової роботи як фактор розвитку адекватної самооцінки студентів // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції. “ Житомир, 2004. -С.147-149.
2. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 1995. - 304 с.
3. Новые педагогические технологии в системе образования: Уч. пособие для студентов пед. вузов / Под ред. Е.С. По-лат. - М.: Академия, 2001. - 272 с.
4. Прохоров А.О. Методики диагностики и измерения психических состояний личности. - М.: ПЕРСЭ, 2004. - 176 с.
5. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности: Учеб. для студентов высших учебных заведений. - М.: ВЛАДОС, 2001.- 512 с.
Надійшла до редакції 26.02.2007р.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ЗМІН ЖИТТЄВИХ ПОКАЗНИКІВ ЛЮДИНИ В ЧАСІ ПІД ВПЛИВОМ ГЕОПАТОГЕННИХ ЗОН ТА ЇЇ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ
Дикий Б.В.
Ужгородський національний Університет, факультет післядипломної освіти, кафедра терапії та сімейної медицини, м. Ужгород
Анотація. В статті показано, що існує залежність загального енергетичного стану людського організму від впливу геопатогенних зон. Показана зміна даного стану організму при його перебуванні в місцях без геопа-тогенних зон та застосувань систем захисту.
Ключові слова: геопатогенна зона, енергетичний стан, людина, організм.
Аннотация. Дикий Б.В. Зависимость изменений жизненных показателей человека во времени под влиянием геопатогенных зон и ее нейтрализации. В данной работе показано, что существует зависимость общего энергетического состояния человеческого организма от влияния геопатогенных зон. Показано изменение данного
состояния организма при его перебивании на местах без геопатогенных зон и применении систем защиты. Ключевые слова: геопатогенная зона, энергетическое состояние, человек, организм.
Annotation. Dykyj B.V Dependence of changes of vital parameters of the person in time under the influence of geopathogenic zones and its neutralizations. Our researches have shown that the dependence of general energetic state of human body upon influence of geopatogenics zones. Changes of state of human body during being in the places with no geopatogenics zones and use of defence system are shown.
Key words: geopatogenics zones, energetic state, man, organism.
Вступ.
В багатьох працях наводиться приклади впливу геопатогенних зон на протікання біологічних ритмів в різних живих організмів та людей. В роботі [6] наведено аналіз впливу геопатогенних зон на аварійність під час руху транспорту а також на здоровя людини [4].
Аналіз наукової літератури показав, що немає досліджень впливу геопатогенних зон в місцях проведення занять загартовуванням.
В даній роботі нас інтересував вплив гео-патогенних зон на загальний енергетичний стан організму людей які займаються загартовуванням в Закарпатській обласній Асоціації здорового способу життя “Закарпатський морж” протягом 18 років люди займаються загартовуванням за методикою з використанням малих холодових навантажень (МХН), на яку отримано патент на винахід [1-3].
Дослідження виконані відповідно зведеного плану кафедри терапії та сімейної медицини УжНУ “Вивчення адаптаційних механізмів та їх впливу на розвиток захворювання та особливості профілактики і лікування в умовах недостатності деяких мікроелементів та природних катаклізмів“ по темі ДБ - 544, наказ МОН України № 746 від 07.11.2003р.
Формулювання цілей роботи.
Метою нашого дослідження було вивчення впливу геопатогенних зон на загальний енергетичний стан людського організму під час перебування «моржів» в гепатогенній зоні та поза нею. Окрім того нами проводились дослідження нейтралізації геопатогенних зон за допомогою систем захисту.
Методи й організація досліджень. Для дослідження нами була підібрана група людей в кількості 48 чоловік. В дослідженнях по впливу геопатогенних зон прийняло участь 24 чоловік, а в дослідженні нейтралізації геопатогенних зон 24 чоловік, що займаються „моржуванням”:
Вимір енергетичного стану проводився в контрольно вимірювальних пунктах (КВП) по методиці Фоля, згідно схеми рис. 1, який запропонований в [5].
Виміри впливу геопатогенних зон на енергетичний стан в КВП після перебування в гепатогенній зоні на протязі 15 - 20 хвилин, а потім фіксувався енергетичний стан в КВП через 15 - 20 хвилин
