CC BY
74Вплив мотивації досягнення на підвищення професійно -
•• і • •• • • •
прикладної фізичної підготовленості студентів
Подлесний О.І.
Київська державна академія водного транспорту
Анотації:
Наводяться дані щодо впливу мотивації досягнення на залучення студентів до систематичних занять фізичними вправами не тільки у навчанні, а й поза навчальний час. Проведено порівняльний аналіз фізичної підготовленості студентів-юнаків 18-20 років. Проаналізовано різні підходи авторів до формування мотивацій досягнення. Визначено власні умови реалізації поставлених завдань. Виявлено раціональне співвідношення засобів різної спрямованості.
Ключові слова:
студенти, фізична підготовленість, вимоги, мотивація.
Подлесный А.И. Влияние мотивации достижения на повышение профессионально -прикладной физической подготовленности. Приводятся данные о влиянии мотивации достижения на привлечение студентов к систематическим занятиям физическими упражнениями не только в учебное, но и во вне учебное время. Проведен сравнительный анализ физической подготовки студентов-юношей 18-20 лет. Проанализировано разные подходы к формированию мотиваций достижения. Определено собственные условия реализации поставленных заданий. Выявлено рациональное соотношение средств разной направленности.
студенты, физическая подготовка, требования, мотивация.
Podlesniy O.I. The influence of motivation of achievement to rising up professional and applying physical training. The article outlines data on impact of achievement motivation on students' involvement to systematical physical exercises not only during the studying bat also beyond educational period. It is shown the comparative analysis of physical preparation of male students at the age of 1820 years old. It is analysed different approaches to the forming of the motivations of achievement. It is defined own conditions of realization of assigned tasks. It is defined rational correlation of methods of different directions.
students, physical training, demands, motivation.
Вступ.
Будь-яка діяльність людини починається з постановки мети, і чим конкретніше виражена мета, тим зрозуміліше стає, скільки зусиль необхідно прикласти для її досягнення. У навчальному процесі з фізичного виховання, як у школі, так і у вузі, мета фізичного виховання складається із вирішення освітніх, виховних, організаційних і професійно-орієнтованих завдань, які мають виключно описовий характер і зрозумілі певною мірою викладачу, але не учню чи студенту. Основною причиною цього залишається відсутність цільової моделі фізичного виховання, що містить як індивідуальні характеристики фізичного стану, якого необхідно досягти для безпечного рівня фізичного здоров’я, так і нормативні, що відповідають діяльності, яку студент збирається освоювати.
Численні роботи з ІIIІФП студентів якраз і починаються з розроблення професіограми як цільової моделі для спеціальної фізичної підготовки майбутніх спеціалістів [1, 2, 3]. Неодноразово вказувалося, що успішне оволодіння професією можливе лише за наявності співвідношення певних психофізіологічних та морфофункціональних показників людини і специфічних вимог, які пред’являються виробничими професіями [4]. Однак, питання ефективності фізичної підготовки і формування особистісних якостей, професійної орієнтованості, надійності і працездатності судноводіїв досліджувалися недостатньо.
Дослідження виконано Згідно зведеного плану на 2006 - 2010 р.р. науково-дослідницької роботи у сфері фізичної культури і спорту Міністерства освіти і науки України з питань сім’ї, молоді і спорту за темою 3.1.8.3. п. «Теоретико-методичні основи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів» держреєстрація № 0106Ш10785. Роль автора у реалізації теми.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження: формування мотивації студен© Подлесний О.І., 2011
тів, що опановують професію судноводіння, до фізичного самовдосконалення.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: аналіз і узагальнення даних літератури; педагогічне спостереження; анкетування; методи психологічної діагностики; антропометричні виміри; фізіологічні методи (пульсометрія, тонометрія, функціональні проби); психофізіологічні методи; методи рухових тестів; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.
Результати дослідження.
У вузах водного транспорту, як в Україні, так і в Росії, програмна ІII ІФП передбачає акцентування на заняттях водними видами спорту і вправами на воді без урахування специфіки спеціальностей електротехніка, електромеханіка, судноводія та ін.
У освітньо-кваліфікаційній характеристиці спеціаліста з судноводіння описуються типові завдання діяльності: керування судном, дії у надзвичайних ситуаціях, у різних умовах і зміст умінь, якими повинні володіти випускники. Відсутні будь-які конкретні характеристики психофізіологічних якостей, які повинні забезпечити реалізацію цих умінь. На основі теоретичного дослідження і обґрунтування специфіки професійної діяльності судноводія нами були внесені психофізіологічні характеристики, необхідні для освоєння визначених умінь. Їх можна поділити на дві групи. До першої відносяться показники, які можуть істотно розвиватися в процесі ІII ІФП - це фізичні якості сили, витривалості, координації рухів, швидкості простої і складної рухової реакції; і до другої групи відносяться показники, які практично не змінюються у процесі фізичного виховання - це властивості нервової системи (сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів).
Дослідження, проведені на судноводіях-професіоналах зі стажем роботи від 5 до 30 років, підтвердили теоретичні матеріали про значення ти-
пологічних якостей нервової системи для виробничої діяльності. Після 4-годинного керування судном відзначається найбільший взаємозв’язок ПКР з властивостями ВНД. Це свідчить про те, що у здатності опиратися втомі лежать типологічні властивості нервової системи - сила і врівноваженість нервових процесів. Їх виявлення фіксувалися за реактивністю нервових процесів, стійкістю до дії збиваючих факторів (комбінована реакція) і адекватністю реакції на різні за силою подразники, які є певною мірою консервативними (генотиповими) та впливають на виконання професійних функцій судноводіїв.
Дослідники [3, 4] відзначають, що студенти 1-их курсів недооцінюють рівень вимог професії, що освоюється. Так, студентами інституту водного транспорту [4] із 26 «цілком необхідних якостей» було названо тільки 5. На V курсі оцінка студентами значимості психофізіологічних якостей для професійної діяльності значно вища, ніж на I курсі, але нижча, ніж у спеціалістів. Автор робить висновок, що за період навчання у вузі цьому питанню приділялася недостатня увага.
Наші дані підтверджують цей висновок. Уявлення про пріоритетні психофізіологічні якості, що забезпечують успішність професійної діяльності, у студентів II та IV курсів Київської державної академії водного транспорту істотно відрізняються від вимог професі-ограми і уявлень професіоналів-судноводіїв. Вони не придають значення швидкості засвоєння інформації, безпомилковості реакції вибору, точності відтворення просторових, часових і силових характеристик рухів, координаційній витривалості. Слід зазначити, що в процесі фізичного виховання розвитку цих якостей практично не приділяється увага. Це підтверджує необхідність перегляду змісту програми з фізичного виховання студентів інститутів водного транспорту з орієнтацією на професійно-прикладну підготовку не тільки фізичну, але й психофізіологічну, відзначену іншими авторами.
Дослідження інтересів до видів спорту в студентів-судноводіїв показує їх відмінність від інтересів студентів інших спеціальностей (гуманітарних, технічних, військових) [А.Б. Артемов, 1991; С.В. Бобровицкая, 1997, Ю.А. Бородин, 2006 и ін.]. Якщо в інших спеціальностях на I місці ігрові види спорту, боротьба, то у судноводіїв - плавання, яке входить у розряд спеціальних видів ІII ІФП.
У небагатьох роботах ми знаходимо дослідження мотивації до вибору професійної діяльності. Значною мірою, автори звертають увагу на мотивацію до занять ФК і спортом [5]. Так, акцентується увага на невисокому рівні мотивації, недостатній обґрунтованості і усвідомленості мотивів, які стимулюють до занять фізичними вправами [5]. Відзначається, що у процесі навчання у вищих військових навчальних закладах відбувається не посилення (що повинно відбуватися під впливом виховання), а послаблення мотивації. Особливо це стосується мотивів досягнення результатів у фізичних вправах ІII ІФП. прагнення до гармонійного фізичного розвитку, зміцнення здоров'я.
У доступній нам літературі ми не знайшли досліджень стосовно взаємозв'язку між професійною орієнтованістю студентів і результатами ІII ІФП. У зв'язку з цим нами було використане диференційно-діагностичне опитування (ДДО Е.А. Клімова). Професійна орієнтованість оцінювалася в балах і якісно поділялася на «слабку» орієнтованість, «середню» орієнтованість і «високу» орієнтованість до професії. Серед досліджуваних студентів III курсу виділилося 34% з «високою» категорією, 45% - із «середньою», 21% - з «низькою».
Порівняння результатів контрольних вправ плавальної підготовленості студентів (25м, 50м, 100м, 500м, плавання протягом 12 хв. і пірнання) підтвердило нашу гіпотезу про вплив мотивації освоєння професії на спеціальну фізичну підготовленість. Найкращі результати у всіх контрольних вправах показали студенти, віднесені до групи «високої» професійної орієнтованості. При збільшенні плавальної дистанції, а відповідно при підвищенні вимог до виявлення вольових зусиль для реалізації функціональних резервів [150], що сприяють опору організму стомленню, збільшується розрив у результатах студентів, які мають різний рівень професійної орієнтованості. Даний факт підтверджує, що процес фізичної підготовки вимагає від студентів виявлення не тільки фізичних, але й психічних якостей, таких як: наполегливість, цілеспрямованість, свідомість, активність і сила волі. Реалізація цих психічних якостей залежить від мотивації освоєння професії, усвідомлення необхідності плавальної підготовки як складової професійної майстерності судноводія.
Вплив психологічного фактору на фізичну підготовленість студентів підтверджується результатами кореляційного і факторного аналізу. Мотиваційний фактор (ПД) має прямий взаємозв'язок з індексом витривалості (г=0,62), індексом швидкості (г=0,42), підтягування на перекладині (г=0,55), згинанням рук в упорі лежачи (г=0,41), кількістю метрів, що проплива-ються за 12 хв. (г =0,41) і має негативний взаємозв'язок з часом бігу на 1000м (г=-0,57), на 100м (г=-0,59), човникового бігу (г=-0,44), пропливанням дистанції 500м (г=-0,42). Таким чином, виділення із ряду психофізіологічних тестів показника, який характеризує суто психічну властивість особистості - потребу в досягненні, підкріплене професійною орієнтованістю, є новим дослідженням у сфері фізичного виховання різних груп населення останніх років.
Звернемося до теорії мотивації досягнення, яка пояснює поведінку людини як результат потреби у досягненні певного рівня досконалості, який визначає для себе індивідуум при порівнянні свого результату з результатами інших [5].
У спортивній психології ця теорія тісно пов'язана з концепцією страху перед поразкою. Х.Хекхаузен [10] виділяє у мотивації досягнення два відповідно незалежних компоненти - «надія на успіх» і «страх перед поразкою». На їхню думку, мотивація досягнення значною мірою характеризується конфліктом, який виникає в результаті протиставлення індивіда оточуючому
Таблиця 1
Порівняльний аналіз фізичної підготовленості студентів-юнаків 18-20 років
Тести Автори Біг 1000м, с Біг 100м, с Стрибок у довжину с/м, см Підтягування на перекладині
Власні дані (п=37) 231±22 13,9±0,68 232±17,4 11,4±4,25
Антошкін Ю.М., 2006 (п=26) 203 13,6 223 13,0
Бондарчук Н.Я., 2007 (п=127) - 13,81 219 8,1
Лошицька Т.І., 2007 (п=169) 217 14,1 229 10,3
середовищу. Чим більш бажана тенденція (надія на успіх) і небажана тенденція (страх перед поразкою) врівноважені із загальною сильновираженою мотивацією, тим гостріше стає конфлікт. Така теорія, ймовірно, може бути використана в спорті, а саме мова йде про виступ на змаганнях і можливу поразку чи перемогу в них.
У нашому випадку, а конкретно у фізичному вихованні, ми знаходимо пояснення у взаємозв'язку мотивації досягнення і успіху діяльності [8]. Автор пише, що мотив досягнення є відповідно стійкою рисою особистості, однак він є динамічним утворенням і починає діяти (актуалізується) у взаємозв’язку з ситуативними факторами, такими як: цінності і вірогідність досягнення успіху у певній сфері діяльності. У студентів-судноводіїв такою цінністю є вмотивованість обраної професії і професійне оволодіння навичками судоводіння. У наших дослідженнях ми зіткнулися з тим фактором, що особи з високою мотивацією досягнення виявляють більші фізичні і вольові зусилля у професійно-спрямованих вправах, оскільки оволодіння обраною професією є для них ціннісною категорію.
Більшість авторів [6, 9] відзначають невисоку фізичну підготовленість студентів 18-20 років. Ми порівняли результати тестування бігу на 1000м, 100м, стрибка у довжину з місця і підтягування на перекладині студентів, які проживають у різних містах і навчаються в різних вузах (табл.5.1). Дані Ю.М. Ан-тошкіна (2006) представляють дослідження курсантів Львівського інституту пожежної безпеки МНС України. Н.Я. Бондарчук (2007) проводила дослідження на студентах Ужгородського національного університету. Т.І. Лошицька (2007) обстежувала рівень фізичної підготовленості студентів Кременчуцького політехнічного університету [3, 6, 9].
Співставлення результатів основних тестів, отриманих різними авторами у різних містах, свідчить про те, що усі вони приблизно однакові і вкладаються у діапазон однієї сигми. Винятком є біг на 1000м, результат якого значно вищий у курсантів - пожежників, у них же, хоч і незначною мірою, але вище результати підтягування на перекладині (13 разів) і бігу на 100 м (13,6с). У стрибках у довжину незначну перевагу мають студенти-судноводії. Це свідчить про об'єктивність отриманих результатів тестування і про можливе проведення порівняльного аналізу для визначення ефективності експериментальних умов процесу фізичного виховання студентів-судноводіїв.
Виявлений нами взаємозв'язок між мотивацією досягнення і результатами спеціальної фізичної підготовленості студентів, дозволив використовувати даний фактор для організаційно-методичних перебудов в умовах навчально-виховного процесу.
У своїх дослідженнях на курсантах військових училищ [5] автори звернули увагу на низьку мотивацію до ІII ІФП і запропонували опосередкований спосіб впливу на цей мотив через супроводжувальні мотиви занять фізичною культурою і спортом. У процесі розвитку інтересу до фізичної культури, акцентується увага на досягненні фізичної досконалості, хорошого стану здоров'я.
Розвиваючи інтерес до спорту, викладач також допомагає курсанту вибрати той вид спорту, який його цікавить, і створити умови для самовираження, само-актуалізації.
До організаційно-методичних умов включалися:
• лекції, бесіди з теоретичних основ фізичної підготовки;
• методи фізичних вправ різних варіантів;
• наочна агітація, де відзначаються кращі спортсмени і кращі курсанти за фізичною підготовленістю;
• проведення організаційно-масової роботи у вільний час;
• приклад командирів підрозділів;
• колективна відповідальність за результати підготовки взводів і т.п.
Нами були проаналізовані різні підходи авторів до формування мотивацій досягнення і визначені власні умови реалізації поставлених завдань.
Ми виходили з теорії керування системами. У даному випадку в якості системи виступала фізична підготовленість студентів.
Необхідними умовами керування є:
• наявність мети фізичної підготовки, тобто модель професіограми, яка конкретизує і визначає зміст професіограми ІII ІФП;
• наявність даних про фактичний стан загальної і спеціальної фізичної підготовленості студентів і визначення відмінностей між модельними характеристиками і фактичним станом;
• розробка адекватної програми впливу на фізичну підготовленість студентів;
• розробка методів контролю за фізичною підготовленістю студентів, і необхідна частота поступання інформації про фактичні зміни, що відбуваються в організмі студентів;
• корекція програм впливу при відхиленні фактичних змін від запланованих;
• мотивація студентів до занять фізичною підготовкою.
Дані умови керування пов'язані з зовнішніми впливами на об'єкт керування, однак процес фізичного виховання може здійснюватися тільки при прямій зацікавленості об'єкта керування і участі в ньому, тобто він повинен сприймати зовнішню програму викладача як свою власну програму поведінки. Тому ми розглянули умови керування з точки зору суб'єкта і теорії мотивації діяльності [199, 237].
Для того, щоб суб'єкт почав здійснювати діяльність, спрямовану на реалізацію програми, заданої ззовні, йому необхідно знати мету діяльності. Досягнення цієї мети повинно стати для нього цінністю, залежно від цього будуть прикладатися зусилля для її реалізації. Для цього необхідно підібрати відповідні форми повідомлення йому потрібної інформації [189, 194].
Суб'єкту потрібні дані про його фактичний стан для того, щоб оцінити ступінь невідповідності з моделлю мети. Це означає, що необхідно розробити відповідні матеріали, які дають студенту інформацію про методи самоконтролю, форми фіксування цієї інформації.
Інформація про свій фізичний стан, спеціальну фізичну підготовленість повинна зацікавити суб'єкта, хоча до переліку інформативних характеристик ІII ІФП входять такі, які слабо стимулюють фізичну активність. Ними можуть бути результати бігу на 1000м, 100м, підтягування на перекладині, стрибок у довжину і т.п. Тому можливий вплив на опосередковані мотиви - підвищення рівня фізичного здоров'я. З цією метою здійснюється контроль ЧСС у стані спокою після виконання стандартного фізичного навантаження, вимірювання АТ. Для того, щоб довести ці показники до норми, необхідно регулярно виконувати відповідне фізичне навантаження. Мотив удосконалення форми тіла не є прямим мотивом підвищення фізичної підготовленості, однак для того, щоб покращити розвиток мускулатури, збільшити обхватні розміри плечового поясу, м'язів стегна, гомілки, укріпити брюшний прес, необхідно виконувати силові вправи. Таким чином, опосередкований мотив стає спонукальним до виконання програми рухової активності, яка корегується і спрямовується уже самим суб'єктом [216].
Виходячи із теорії самокерування і автономії діяльності як внутрішнього спонукання активності особистості, ми розробили експериментальні організаційно-методичні умови процесу фізичного виховання студентів-судноводіїв, які відрізняються від тих, що розроблялися іншими авторами. Сюди увійшли навчальні і позанавчальні форми занять, лекційні, практичні, методичні, навчально-дослідної роботи студентів.
Лекційні заняття включали ознайомлення студентів з професіограмою судноводія, з тими психофізичними якостями, які забезпечують оволодіння професійними навиками.
На методичних заняттях давалася інформація про способи діагностики загальної і спеціальної фізичної підготовленості, а також функціонального стану ССС, дихальної і нервової систем організму.
На практичних заняттях з фізичного виховання студентів тестували з загальної і спеціальної підготовленості, а вимірювальні процедури з визначення фізичного стану проводили у медичній частині у вільний від занять час. Вимірювання обхватних розмірів тіла студенти проводили самостійно, на практичних заняттях давалася інформація про зміст і методику складання індивідуальних програм самостійних занять. На заняттях з інформатики студенти використовували комп'ютерну програму з діагностики свого психофізіологічного стану.
У позанавчальний час проводилися організовані заняття у секціях з видів спорту, які студенти відвідували за вибором.
НДРС включала самоспостереження за своїм фізичним станом і спеціальною фізичною підготовленістю, розрахунок показників, визначення їх динаміки. Узагальнення результатів контролю за групами студентів і виступ з доповідями на студентській конференції.
Спортивно-масові заходи включали змагання за видами спорту і ЗФП.
Для підвищення мотивації студентів до самовдосконалення нами використовувався самоконтроль.
У багатьох роботах автори вказують на формування мотивації до самостійних занять студентів як фактору підвищення їх рухової активності, однак ні в одній з них не був використаний самоконтроль фізичної підготовленості.
Для того, щоб самоконтроль фізичної підготовленості був доступний студентам і цікавий для них, необхідно було його методично забезпечити і організувати. З цією метою були створені такі умови:
• давалася необхідна інформація на лекціях і методичних заняттях про доступні методи самоконтролю функціонального стану ССС, дихальної системи за показниками ЧСС у стані спокою, після виконання проби Руф’є, за показниками затримки дихання у пробі Генчі; інтерпретація позитивної динаміки об'єктивних показників функціонального стану і суб'єктивних відчуттів; інформація про методи самоконтролю гармонійності тілобудови та фізичної підготовленості і нормативах (стандартах) атлетичної тілобудови;
• практичне освоєння методів самоконтролю на заняттях з фізичного виховання;
• розроблені методичні рекомендації з використання методів самоконтролю і роздані експериментальній групі студентів;
• розроблена індивідуальна карта самоконтролю «Паспорт професійно-прикладної фізичної підготовленості студента-судноводія», куди самостійно записувалися абсолютні показники вимірювальних процедур рухових психофізіологічних тестів (50% вимірів здійснювалися самостійно);
• розроблена 20-бальна оцінка плавальної підготовленості (з кожної плавальної дистанції);
• модифікована диференційна оцінка прогресу досягнень (Т.Ю. Круцевич, 2005) у рухових тестах залежно від вихідного рівня фізичної підготовленості;
• для визначення індивідуального прогресу досягнень студентам необхідно було самостійно розрахувати індекси, визначати бали і виставляти собі оцінку;
• залежно від результатів самоконтролю студентам надавалося право самостійно регулювати додаткові заняття за видами спорту (організовані чи самостійні);
• наприкінці II семестру результати успішності з фізичного виховання (за прогресом досягнень) вивішувалися на інформаційному стенді біля кафедри фізвиховання, де напроти прізвища студента виставлялася оцінка в балах і зафарбовувалася у відповідний колір: «зелений» - залік; «оранжевий» - залік і попередження; «червоний» - незалік.
З метою удосконалення програми з фізичного виховання було визначено раціональне співвідношення засобів різної спрямованості.
Результати досліджень контрольних і експериментальних груп свідчать про спільні позитивні зміни і фізичній підготовленості студентів, оскільки співвідношення засобів фізичного виховання в програмах навчальних занять було для всіх однаковим. Відмінності між організаційно - методичними умовами навчального процесу стосувалися тільки самостійного виставлення оцінок з фізичного виховання в експериментальних групах, самостійного заповнення «Паспорта ІII ІФП» і саморегуляції рухової активності у поза навчальний час. Тому більш інтенсивні зрушення у фізичному розвитку і фізичній підготовленості студентів експериментальної групи можна пов’язати з мотиваційними факторами самовдосконалення і за рахунок цього підвищенням рухової активності.
Висновки.
Нами визначений важливий взаємозв'язок між результатами у рухових тестах, що потребує виявлення різних видів витривалості (загальної, швидкісної, силової) і мотиваційним фактором (потреба у досягненні), що відкриває можливість через формування мотивації досягнення мети залучити студентів до систематичних занять фізичними вправами не лише у навчальний, але й у позанавчальний час.
Розроблені організаційно-методичні умови для використання самоконтролю фізичної підготовленості
студентів як фактору формування мотивації студентів до ІII ІФП. спрямовані на усвідомлення мети діяльності і досягнення її результатів шляхом саморегуляції своєї поведінки за рахунок внутрішніх мотивів самовдосконалення з орієнтуванням на індивідуальні норми і прогрес власних досягнень та зовнішніх стимулів, позитивно вплинули на рівень розвитку спеціальних професійно - прикладних якостей студентів.
Перспективою подальших досліджень є розробка комп'ютерної програми самоконтролю фізичного стану студентів-судноводіїв і вивчення можливості використання спеціального тренажерного обладнання для розвитку параметрів координації рухів і швидкості простих та складних рухових реакцій судноводіїв.
Література:
1. Андрес А.С. Удосконалення фізичної підготовки багатоборців військово-спортивного комплексу: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. наук з фіз. вих. і спорту / А.С. Андрес. - Львів, 2006. - 20 с.
2. Антоненко О. Аналіз моделі професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури / О. Антоненко. К., 2007. - № 3. - С. 27-29. - (Серія: Педагогіка).
3. Антошків Ю.М. Вдосконалення професійно - прикладної фізичної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МНС України: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. наук з фіз. вих. і спорту / Ю.М. Антошків. - Львів, 2006. - 20 с.
4. Байков Н.П. Физическая подготовка студентов к условиям профессиональной деятельности инженера - электромеханика водного транспорта: автореф. дис. на соиск. научн. степ. канд. пед. наук / Н.П. Байков. - Омск, 2001. - 25 с.
5. Бородин Ю.А. Мотивація курсантів вищих військових навчальних закладів до занять фізичною підготовкою і спортом / Ю.А. Бородін, С.В. Романюк. - Київ, 2006. - 104 с.
6. Бондарчук Н.Я. Диференційований підхід до фізичного виховання студентів з різних біогеохімічних зон Закарпаття: авто-реф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. наук з фіз. вих і спорту / Н.Я. Бондарчук. - Львів, 2006. - 20с.
7. Глазунов С.И. Экспресс - контроль специальной физической подготовленности военно-механизированных подразделений сухопутных войск: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. наук по физ. восп. и спорту / С.И. Глазунов. - К.: НУФВСУ 2003. - 21 с.
8. Ганюк С. Психологія мотивації / С. Ганюк. - К.: Либідь, 2002. - 304 с.
9. Лошицька Т.І. Модельно-цільові характеристики фізичної підготовленості юнаків призовного віку в системі фізичного виховання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фіз. вих. і спорту / Т.І. Лошицька. - К., 2007. - 22 с.
10. Хекгаузен Хайнц. Мотивация и деятельность / Хайнц Хекгау-зен. - М.: Питер, 2003. - С. 38-43.
Надійшла до редакції 10.04.2011 р.
Подлесный Александр Иванович [email protected]
