CC BY
59ДО ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО АСПЕКТУ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ У СТУДЕНТІВ І КУРСУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ ДО КОЛЕКТИВНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Сердюк Т.В.
Мелітопольський державний промислово-економічний технікум.
Анотація. У статті проаналізовані теоретичні питання щодо психолого-педагогічних факторів формування готовності у студентів І курсу до колективної навчальної діяльності та наведене експериментальне обґрунтування їх вагомості у цьому процесі. Готовність студентів до колективної навчальної діяльності є необхідною умовою успішного розвитку студентського колективу. Її головними чинниками є комплекс відповідних мотивів, збіг індивідуальних цілей студента з колективними його спрямованість на працю в колективі, розуміння кожним студентомнеобхідності спільної діяльності.
Ключеві слова: мала група, колектив мотиви, спрямованість особистості.
Аннотация. Сердюк Т.В. К проблеме психолого-педагогичного аспекта формирования готовности у студентов І курса высших учебных заведений І-ІІ уровня аккредитации к коллективной учебной деятельности. В статье проанализированы вопросы психолого-педагогических факторов формирования готовности у студентові курса к коллективной деятельности и приведено экспериментальное обоснование их весомости в этом процессе. Г отовность студентовк коллективнойучебной деятельности является необходимым условием успешного развития студенческого коллектива Ее главными факторами является комплекс соответствующих мотивов, совпадение индивидуальных целей студентас коллективными его направленность на работу в коллективе понимание каждым студентомнеобходимостиобщей деятельности Ключевые слова: малая группа, коллектив, мотивы, направленность личности.
Annotation. Serduk T.V. To psychologic-pedagogical aspect of the problem of forming readiness of studentsjf the 1st year of I-II level of accreditation to collective educational activities. The article analyses theoretical questions of forming factors of student’s readiness to collective educational activities and it experimental grounds it's ponderability in this process. Readiness of students for collective educational activity is a necessary requirement of successful development of student's collective. Its primary factors is the complex of the conforming motives, concurrence of the individual purposes of the student with collective, his directedness on work in collective, comprehension each student of necessity of common activity.
Key words: little group, collective, motives, personality's trend.
Вступ.
Об’єднання у колективи задля вирішення певних проблем чи досягнення мети є однією з рис, притаманних людині. Розвиток будь-якої групи, великої чи малої, неможливо уявити без злагоджених, цілеспрямованих дій її членів, а згуртованість суб’єктів групи та підтримка ними один одного виступає як необхідна умова існування самої групи
Західноєвропейська та північноамериканська моделі розвитку цивілізації, одним з головних компонентів яких є перевага індивідуальних інтересів над колективними, призводять, за спостереженнями психологів, до зростання почуття самотності кожної окремої особи. Слабшають родинні зв’язки, більш прагматичними стають міжособистісні відносини. Люди втрачають такі важливі риси, як здатність співчувати та співпереживати
Радянська система освіти ставила перед собою завдання виховувати радянського громадянина, насамперед, як колективіста А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та інші провідні радянські педагоги не бачили дитини поза колективом та підкреслювали провідну роль колективу в справі виховання Система різнорівневих дитячих організацій (жовтенятська, піонерська, комсомольське) була міцно вплетена в радянську освіту та, в притаманній їй ідеологічній манері втручання у всі сфери життя індивіда, перешкоджання вільному розвитку особистості, намагалася спрямувати розвиток колективістських рис школярів і студентів у напрямку конформності та покірності владі. Зруйнувавши цю систему, незалежна українська держава не створила дієвої та ефективної заміни. Це є, на нашу думку, недоліком вітчизняної системи освіти, оскільки тільки педагогічними колективами навчальних закладів, а не суспільством в цілому вирішується проблема формування працездатного навчального колективу на новому якісному рівні, як інструмента формування та розвитку як навичок співробітництва у молоді, так і вільного та відповідального громадянина демократичної держави в цілому. Без цієї якісної характеристики неможливе формування освіченої людини, тобто особистості, яка вписується у соціокультурнесередовище та підготовленау цілому до існування у ньому[3].
Організованість первинного колективу у психолого-педагогічній науці почала розроблятися А.С.Макаренком, С.Т. Шацьким, П.П. Блонським, О.С. Залужним. Рішення цієї проблеми бере початок з будівництва радянської школи та організації ідеологічно забарвленого виховання нових поколінь Важливе місце займають находження "елементів дитячого суспільного життя" (С.Т. Щацький), теорія "колективу, що виховує" (А.С. Макаренко), методів досягнення цілей виховання (К.К. Платонов, Л.І. Уманський), згуртованості (Г.М. Андрєєва, А.І. Донцов), сумісності (К.К. Платонов, О.О. Лебедів), міжособистісне сприйняття в групі (Г.М. Андрєєва, К.Є. Данілін).
Якщо проблеми формування та розвитку навчального колективу в загальноосвітній школі розроблені достатньо глибоко, то питання колективної діяльності студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації в психолого-педагогічній літературі практично не розглядаються
Робота виконана відповідно до плану роботи кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Мелітопольськогодержавного педагогічного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи: проаналізувати умови формування готовності у студентів І курсів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації до колективноїдіяльності.
Результати дослідження.
Почавши аналіз умов формування готовності у студентів І курсу вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації до колективноїдіяльності вважаємо за доцільне визначити поняття "мала група" та "колектив!'. Соціальні психологи класифікують групи таким чином: великі, малі, реальні, умовні, офіційні та референтні. Г.М. Андрєєва, проаналізувавши визначення малих груп в психологічній літературі, пропонує розуміти малу групу як "малочислену по складу групу, члени якої об’єднані загальною соціальною діяльністю та знаходяться у безпосередньому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і групових процесів" [5, с.191]. З точки зору соціальної психології, академічна група входить до такого типу малої групи як офіційна або формальна група, тобто є групою, що створена "як структурна одиниця на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документі'[1, с.37].
Під колективом розуміють групу індивідів, включених в спільну діяльність і об’єднаних єдиними суспільно значущими цілями [1]. Г.М. Андрєєва визначає такі обов’язкові характеристики колективу об’єднання задля досягнення певної мети, яка схвалена суспільством (тобто банду грабіжників назвати колективом неможна); добровільність об’єднання осіб на базі спільної діяльності; наявність особливої форми взаємовідносин між його членами, який забезпечує розвиток особистості спільно з розвитком колективу цілісність групи, тобто властива їй організація, розподіл функцій керівництва та виконання[5].
О.С. Чернишов й О.С. Крикунов пропонують більш розгорнуту характеристику психологічних особливостей колективу. На їх думку, організований колектив визначають: зрозумілість мети та завдань для кожного члена колективу, готовність суб’єктів до спільних дій задля досягнення загальної мети; чіткий розподіл обов’язків кожного члена колективу ступінь самостійності колективу в прийнятті рішень щодо питань колективного життя; наявність авторитетного активу, встановлення відносин співробітництва між організаторами та виконавцями; рівень ініціативності та реального внеску кожного індивіда у справи, які мають значення для колективу; зближення ділової та емоційної структур міжособистісних відносин; здатність колективу не припиняти своєї діяльності при негативних умовах (відсутність лідера, протистояння з іншою групою, брак коштів та інше) [8].
За результатами наших досліджень, проведених серед студентів І курсу Мелітопольськогодержавного промислово-економічного технікуму більшість з них не готові до колективної роботи на заняттях і у поза навчальний час, не розуміють її доцільності. З опитаних нами 153 студентів І курсу тільки 20% сприймають групу як самостійну цінність та виявили прагнення внести свою частку у життєдіяльність групи; 27% схильні до нейтрального ставлення до групи та ухиляння від спільних форм діяльності; 25% оцінюють групу з точки зору її корисності та віддають перевагу співробітництву з найбільш компетентними особами; 27% не мають чітко вираженої позиції з цього питання.
Проведене нами дослідження за "Р-методикок" шести основних тенденцій поведінки індивіда в групі (залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, "прийняття боротьби", "уникання боротьби") показало, що переважна більшість студентів І курсу (138 зі 153 осіб) не має чітко визначених пріоритетів поведінки в групі, а 126 студентів не сформували для себе уявлення про "ідеального" члена навчального колективу.
Тому у адаптаційний період (два перших місяці навчання) головним завданням куратора академічної групи та викладацького складу є формування працездатного навчального колективу, що, в свою чергу, виступає одним з головних чинників успішності студентів в навчанні.
Г оловною умовою формування навчального колективує готовність кожного члена групи до колективної діяльності. Стан готовності до будь-якої діяльності проявляється у спрямованості на неї. Спрямованість є основою індивідуальності суб’єкта, визначається потребами, інтересами, прагненнями та схильностями суб єкта, характеризується системою провідних мотивів, які визначають відношення суб єкта до діяльності [6]. Розглядаючи фактори готовності особистості до колективної діяльності, зупинимося, на нашу думку, на головних: мотивах діяльності, її цілях та спрямованості особистості. Насамперед поняття діяльності співвідноситься з поняттям мотиву Під мотивом розуміють предмет потреби, який спонукає до діяльності [7]; сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особи [2]; складні інтегральні утворення, які виникають як підсумок багатоетапного процесу мотивації [4]; опредмечені спонукання які опосередковуються потребами та сукупністю дій, спрямованих на задоволення цих потреб [6]. У педагогічній праці зі студентами педагоги насамперед звертають увагу на мотиви самоствердження, саморозвитку, ідентифікації з іншою людиною, афіляції, досягнення успіху та на негативні мотиви. Серед студентів І курсу нашого навчального закладу нами була проведена діагностика двох узагальнених мотивів особистості: мотиву прагнення до успіху та мотиву запобігання невдачі за модифікацією тесту-опитувальника А. Мехрабіана, що запропонована М.Ш. Магомед-Еміновим. За отриманими результатами тільки 37 % мають чітко виражену мотивацію на успіх. Вважаємо, що це дуже низький показник, оскільки без загальної спрямованості на успіх кожного студента марно розраховувати на успішність навчання.
Визначення та використання найбільш значущих для суб’єкта мотивів у спонукання його до колективної діяльності, є, на нашу думку, основним фактором створення працездатного навчального колективу.
Мотиви тісно пов’язані з цілями діяльності. Мотив виступає як причина визначених тих чи інших цілей, чітко визначена мета, у свою чергу, "дає змогу активізувати діяльність і подолати або віддалити психологічне перенасичення чи втому" [2, с. 20]. О.С. Чернишов та О.С. Крикунов вважають, що гармонійне співвідношення загальних цілей та мотивів проявляється через: продуктивне співвідношення ініціативи кожного суб’єкта з активністю інших; високий рівень співробітництва між членами навчального колективу; вміння знаходити компромісні рішення під час вибору загальної мети колективу, малий відсоток конфліктів та протиріч в групі [8]. Таким чином, наступною умовою готовності кожного студентадо колективноїдіяльності є усвідомлення, розуміння індивідом цілей і завдань колективноїдіяльності та зіставлення їх із власними цілями.
При формуванні навчального колективу педагогам, на нашу думку, необхідно особливу увагу приділяти такій психологічній характеристиці студентів як спрямованість особистості, оскільки саме вона визначає пріоритети діяльності кожного студента його особистий внесок в досягнення цілей та виконання завдань, що ставляться перед навчальним колективом. У соціальній психології цю категорію трактують як систему будь-яких мотиваційних утворень, що визначає напрямок та тенденції дій індивіда. Саме направленість особистості домінує в формуванні та здійсненні соціальних установок, які пов’язані з міжособистісними та особисто-суспільними відносинами, ставленням до себе.
Виділяють такі типи спрямованості особистості [4]: 1) спрямованість на дію відображає інтенсивність, з якою суб єкт прагне підтримувати позитивні стосунки проте часто це відбувається "поверхнево", нещиро, що заважає ефективності колективних дій; 2) спрямованість на результат відображає інтенсивність, з якою суб’єкт виконує завдання, така людина готова до колективної роботи заради досягнення результату та визначається низьким рівнем конформності; 3) спрямованість на себе відображає очікування суб’єктом
винагороди за виконану роботу, така людина характеризується прагненням до влади, байдужістю до потреб інших.
Проведені нами дослідження показали, що серед студентів і курсу нашого технікуму достатньо малу кількість студентів ( 8,6%), які мають чітко виражену спрямованість на результат; 25% спрямовані на дію, 14% - на себе, інші мають змішаний тип спрямованості Ці дані дозволяють більш раціонально формувати робочі мікрогрупи при використанні методів колективної роботи на заняттях.
Висновки.
Підсумовуючироботу, ми вважаємо за необхідне висловити такі тези.
1. Створення працездатного навчального студентськогоколективу як в рамках однієї академічної групи, так і в навчальному закладі в цілому є найважливішою складовою успішності навчання.
2. Адміністрації та викладацькому складу навчального закладу необхідно вести цілеспрямовану навчальну і виховну роботу, спрямовану на формування навчального студентського колективу особливо, якщо студентиІ курсів, в силу різних обставин, не готові до колективноїпраці, не розуміють її доцільності.
3. Готовність студентів до колективної навчальної діяльності є необхідною умовою успішного розвитку студентськогоколективу, її головними чинниками є комплекс відповідних мотивів, збіг індивідуальних цілей студента з колективними його спрямованість на працю в колективі і, головне, розуміння кожним сту дентомнеобхідності спільної діяльності.
В подальшому планується дослідити ступінь збігу окремих типів спрямованості особисті з прагненням до лідерства в колективі.
Література
1. Виштеюнас Г.В. Соціальні групи \\ Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №2. - с.37-38
2. Занюк С.С. Психологія мотивації: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2002. - 304 с.
3. Окса М.М. Основні проблеми сучасної філософії освіти у викладанні загально педагогічних дисциплін // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту:Збірник наукових праць за редакцією Єрмакова С. С. - Харків:ХДАДМ (ХХПІ), 2002. - №22. - С.73-85.
4. Шпалінський В.В., Кожухова Т.В. Мотивація в управлінській діяльності. - Харків: ХДПУ ім.. Г. С. Сковороди 2002 - 130 с.
5. Андреева Г.М. Социальная психология Учебник для высших учебных заведений. - М.: Аспект Пресс, 1999. - 376 с.
6. Платонов Ю.П. Психология коллективной деятельности: теоретико-методологическийаспект. - Л.: Изд-во ЛГУ,1990. - 184 с.
7. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования. От деятельности к личности. - М.: Издательский центр "Академия", 2005. - 400 с.
8. Чернышев А.С., Крикунов А.С. Социально-психологические основы организованности коллектива -Воронеж Изд-во ВГУ, 1991. - 164 с.
Надійшла до редакції 13.12.2007р.
