CC BY
37
separate area, and is an integral component of civil, legal and social education. The main objective of the educational work in secondary school e development of civic identity. The current system of legal education in Germany due to a focus on respect for the rights and freedoms of man and citizen, and to overcome socio-demographic and political problems in the development of society. The undisputed in the country considered the fact that any education is based on the belief in accepted in society values and ideals. In addressing issues of legal education society places great hopes in school. Legal education is always associated with a moral. Moral norms require citizen not only the rule of law, but also the transformation of legal values in inner conviction and habit, orient it to the ideal model of social behavior. The main legal values in the German school system include: tolerance to others' views; honesty and objectivity; combating evil (intransigence to unlawful acts and violence, upholding justice, integrity, criticism of shortcomings); protection of human rights and freedoms, duties to others; the desire for social harmony; respect for law and authority, government and legal institutions; respect for national values of other nations; discipline, diligent and responsible attitude to the assigned work. It is concluded that the experience offormation of legal consciousness of students in Germany, education citizens are extremely valuable, and its study can make a great contribution to the development of the theory and the practice of education ofstudents in our country. Studying the experience of legal education in Germany can also stated that Ukrainian education system needs reform upwards training hours for in-depth study of law, thus increasing the overall level of legal education of the younger generation.
Key words: legal education, legal culture, legal values, principles of legal education, citizenship, secondary education system in Germany.
УдК 340.12
В. С. Бл1хар, доктор фшософських наук, доцент
1МПЛЕМЕНТАЦ1Я М1ЖНАРОДНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ У НАЦЮНАЛЬНУ 1ДЕЮ: Ф1ЛОСОФ1Я РЕАЛЬНОСТ1 В УКРА1Н1
Здшснено фшософсько-правовий аналiз проблеми 1мплементацп мiжнародного державотворення у нацюнальну iдею в контекстi фшософпукрагнськогреальностi. Обгрунтовано, що сучасний рiвень глобалiзацii як своeрiдний виклик нацюнальнт idei державотворення, i у принцип правотворення, окреслюе важливi запитання, правильною вiдповiддю на як може бути винятково яюсне вдосконалення рiвня
104
© Бтхар В. С., 2015
управлгння г досягнення ним значног ефективност1, що, своею чергою, тдвищить конкурентоспроможшсть держави на м1жнародному р1вм.
Ключовi слова: сустльство, економ1ка, свобода, держава, державотворення, нащональна ¡дея, право, фшософ1я права.
Актуальтсть проблема. Форми i методи iмплементащi мiжнародного державотворення у нащональш щею i правотворення безпосередньо зале-жать вщ краши, у середовищi яко'1 вони дiятимуть. Цi форми i методи будуть бшьш успiшнi в крашах, внутрiшня структура яких сприятливiша для iмп-лементацiйного процесу, нiж у тих, де iмплементацiя вимагатиме значних зусиль, або й може наштовхнутися на спротив юторично сформовано'1 сус-тльно-пол^ично'1 нащонально'1 свiдомостi чи владно'1 структури. Крiм того, простежуеться певна вщмшшсть у ставленнi малих i великих краш до реа-лiзацii зовшшньо'1 полiтики, особливо щодо прав людини. Iнтенсивнiсть внутрiшнього конфлiкту мiж нацiональними iнтересами i мiжнародними нормами, яю стосуються прав людини, прямо пропорцшш потужностi у по-л^ичнш, економiчнiй та вiйськовiй сферах. Вщповщно цi краши будуть менш сприятливi стосовно iмплементацii мiжнародного державотворення що бiльш iмовiрно, намагатимуться реалiзувати свою гру в мiждержавно-му полiтичному просторi. Розширення географiчноi територп, на якiй упро-ваджуються европейсью соцiальнi стандарти, свiдчить про зовшшнш вплив бiльш глибоких суспiльних процеав, оскiльки змiна вектора коливання юторп у зовнiшнiх формах функцiонування сустльства свiдчить про змiну його аксюлопчних прiоритетiв. Виражаеться поступовий перехiд вщ дегу-машзацп до гумашзацп, деструктивного i споживацького ставлення мiж людьми, до довкшля загалом, взаемин, що характеризуются сприйняттям людини не як засобу. Саме у цш перспективi iмплементацiя мiжнародного державотворення сприйматиметься як крок уперед у постшному процес формування громадянського суспiльства, як i навпаки, — заперечення щн-ност европейських стандартiв, вiдмова вiд 1'хньо'1 практично'1 реалiзацii у нацiональнiй ще'1 державотворення та правотворення свiдчать щонаймен-ше про застiй у розвитку загальнодержавного та правового нащонального вимiру.
З огляду на це мета статтi полягатиме у спробi фшософсько-право-вого дослiдження iмплементацii засад мiжнародного державотворення в украшську нацiональну щею.
Аналiз остантх джерел i публшацш доводить актуальшсть обрано'1 проблеми, зважаючи на недостатнiй рiвень вивчення цього питання й у в^-чизнянш фшософп права, правознавства загалом, i в соцiальнiй фшософп
зокрема. Однак необхщно зазначити, що деяю положення окреслено'1 тематики вщображеш у працях дослщниюв, серед яких: I. Барцщ, В. Гройсман, А. Карась, С. Качан, М. Требш, М. Фрщман, Ф. Фукуяма та ш.
Виклад основного матерiалу. Слабка штегровашсть радянсько'1 еконо-мiки в мiжнародну економiчну систему була найуразливiшою для краши, яка брала активну участь у перегонах щодо масштабiв озброення, як i про-стежувалося витрачання нею значних коштсв на пiдтримку комушстичних режимiв в iнших державах, особливо зi слаборозвинутою економiкою. Попри те що велию капiталiстичнi краши також використовують значш кошти i на постiйне вдосконалення збро'1, i на посилення свого впливу шляхом тдтримки «випдних» урядiв, економiка цих краш, юнуючи у бiльш природному середовищi щодо функцiонування економiчних законiв, була у виграшному становищi порiвняно з крашами iз сощалютичним устроем, економiка яких вiдображала свою недiездатнiсть i неконкурентоспромож-нiсть.
Безумовно, це тдтверджуе тезу, вiдповiдно до яко'1 свобода перебувае у центрi вшьно!' ринково! економiки. В щеал^ щодо цього випадку, здш-снюеться вшьний взаемний обмiн товарами i послугами. Вiн взаемовигiдний для обох сторш одночасно. Тому реальну небезпеку для свободи можуть становити монополп, яю певною мiрою нiвелюють свободу, не допускаючи шдивща до альтернативного виду обмшу. Якщо ж така небезпека з боку монополп незначна, то створюеться ситуащя, коли кожний шдивщ живе у просторi економiчноi свободи, маючи змогу брати участь у вшьному об-мiнi. Водночас жодна особа не може деструктивно втручатись у дiяльнiсть шшо'1. 1снування альтернативи i вiльного вибору члешв суспiльства при-зводить до того, що «споживача убезпечуе вiд примусу з боку продавця наявшсть шших продавцiв, з якими вiн може укласти угоду. Продавця убезпечуе вщ примусу з боку споживача наявшсть шших споживачiв, яким вш може продати свш товар. Найманий роб^ник захищений вiд примусу з боку роботодавця наявшстю iнших роботодавщв, до яких вiн може найнятися, тощо» [9, с. 41].
Загалом св^ не е справедливим — юнують вельми багатi i дуже бщш краши. Бiльшою мiрою багат краши користуються скрутним становищем бщних, експлуатуючи 1'хш ресурси: чи природш — у виглядi рiзноманiтних корисних копалин, чи людсью — у виглядi дешевоi ро6очо'1 сили. Прикладом нов^ньо'! експлуатацп може бути шформащя про те, що на багатьох тдприемствах, де виробляють мобшьну технiку, зокрема популярнi айфони, на вищих поверхах установлен захиснi загороди з огляду на можливють спроб самогубства. Також неодноразово у ЗМ1 публшуеться iнформацiя
щодо створення спещальних комiсiй, якi мали би встановити причини знач-но'1 кiлькостi самогубств на таких тдприемствах. Отже, з одного боку, спо-живачi, для прикладу айфошв, а з iншого — щна майже рабсько'1 дешево'1 робочо'1 сили. Працiвники вимушенi важко працювати за мiзер, оскiльки iнших способiв вижити може й не бути. Безперечно, це лише один iз багатьох прикладiв таких «розломiв» сучасного св^ового суспiльства. Попри це у скрупульозному дослщженш можна було б навести таких прикладiв бшь-ше, особливо iз життя краш, яю розвиваються, в яких недостатньо розви-ненi й природнi ресурси.
Зважаючи на викладене можна пiдсумувати на користь значення реаль зацп принципу верховенства права на мiжнародному рiвнi. Наведенi при-клади несправедливостi, що тieю чи iншою мiрою стосуеться недоопрацю-вання тих iдей, на яких грунтуеться принцип верховенства права. Водночас виникають ситуацп, коли принцип верховенства права лише експлуатуеть-ся, не маючи жодного зв'язку зi справедливiстю. Скажiмо, у кра'1ш катта-лiстичного устрою зi зборами кош^в, оскiльки iснуе економiчна свобода, немае таких проблем. Як правило, чимало коштсв на аптащю видiляе невелика частина заможних людей, яю почуваються економiчно незалежними. У цьому випадку тим, хто защкавлений у пропагуванш, необхiдно пере-конати тих, хто мае кошти, у важливосп iнвестицiй.
Щоправда, у цьому разi iснуе й iнший бiк медал^ адже готовнiсть жерт-вувати сво'1 кошти на певнi iдеологiчнi речi може грунтуватися не лише на щеолопчних мотивах, але й суто комерцшних. Саме тут виявляеться небез-пека — комерцiалiзацiя всього, що може призводити до знещнення щейно'1 складово'1 пропаганди, i редукування останнього виключно до комерцшно-го вимiру. Важливою у цьому варiантi е лише комерцшна вигода заможних людей.
У суспшьсга, де хоча би певною мiрою iснуе економiчна незалежнiсть i е можливiсть зiбрати необхiдну суму коштiв, але й водночас е небезпека комерцiалiзацii, без сумнiву, втрачаеться основа основ мiжнародного державотворення й правотворення — аксюлопчний вимiр вiдносин [8]. Як i втрачаеться такий вимiр в умовах безапеляцшно'1 економiчноi свободи аж до п «щеолопчного» рiвня, оскiльки це неодмiнно призводить до примусо-вого послуху офщшнш iдеологiчнiй лшп курсу суспшьства та держави.
Справдi, у тотал^арному соцiалiстичному суспiльствi дуже складно зь брати вiдповiднi кошти для пропагування нащональних iдей. Крiм того, якби кошти все ж таки знайшлися, то такому «ппотетичному прихильни-ковi капiталiзму доведеться умовити державну паперову фабрику продати йому патр, державну друкарню — надрукувати брошури, державне пош-тове вiддiлення — розюлати 1'х людям, державне вiдомство — надати йому
зал для вистутв тощо» [9, с. 47]. За таких обставин стае обгрунтованим ^нування щонайменше бшьшо'1 сприятливост для пол^ично!' свободи у капiталiстичному суспiльствi, яке великою мiрою грунтуеться на прюри-тетi громадянського суспiльства та економiчно'ï свободи. Попри це для такого суспшьства е доволi значний ризик комерщалiзащ'ï i знецiнення шших важливих цшностей людського екзистенцiйного вимiру.
Так, попри цю небезпеку знецшення, не можна не погодитись i3 юну-ванням закономiрностi — безпосередньо'ï залежностi полiтично'ï свободи вiд економiчно'ï. Як i не можна не погодитись i3 тим, що економiчна свобода мае бiльше передумов у катталютичному суспiльствi, нiж у сощалютич-ному. Зрештою, економiчна свобода е важливою не лише для окремо'1 осо-бистостi чи невеликих груп того чи шшого суспшьства. Вона визначае рiвень конф^урацп у значно'1 частини мiжнародно'ï полiтично'ï карти. Таким прикладом може бути юнування i руйнування одше'1 iз найбiльших наддержав -СРСР. Власне, ïï iснування, особливо порiвняно мирний розпад, е шюстра-цiею функщонування закономiрностей економiчного та полiтичного вимiрiв буття соцiуму. Тому важливiсть юнування свободи не обмежуеться ïï гно-сеологiчним вимiром. 1снування чи неюнування свободи стосуеться не лише тзнавально'1', а й тих сфер, що перебувають понад свiтом iдей, яю безпо-середньо стосуються матерiального вимiру екзистенцп людсько'1' особистос-тi зокрема чи суспшьства й держави загалом. У цьому випадку йдеться про те, що за юнування свободи, особливо в економiчнiй сфер^ кожний грома-дянин держави i член суспшьства, як i суспшьство та держава, матимуть кращi матерiальнi ресурси, шж у випадку, коли би тако'1' свободи не юнува-ло. Свобода, виявлена в економiчному вимiрi, як вiльна конкуренцiя спря-мовуе до постшного вдосконалення i продуктсв виробництва, i якостi послуг. О^м того, постiйно знаходяться шляхи зниження кшцево'1' цiни такого продукту, що, своею чергою, робить такий продукт доступним для дедалi бiльшо'ï частини суспшьства й держави.
Якщо розглядати таке суспшьство як вшьних в економiчному вимiрi громадян, то воно складатиметься iз сукупностi рiзноманiтних самостшних приватних господарств, кожне з яких «використовуе сво'1' наявнi ресурси для виробництва товарiв i послуг, яю воно обмiнюе на товари i послуги, вироблеш iншими господарствами, роблячи це на умовах, взаемоприйнятних для обох учасниюв угоди ... воно одержуе можливють задовольнити сво'1' потреби непрямим чином, виробляючи товари i послуги для шших, а не безпосередньо для свого власного користування. Спонукальним мотивом для прийняття такого опосередкованого варiанта е, зрозумшо, збшьшення сукупного продукту, викликане розподшом працi та спецiалiзацiею функцiй» [9, с. 39].
Що стосуеться адмшютративно'1 децентралiзацii, то вона полягае у пе-редачi iз центру в регюни повноважень щодо прийняття рiшень, ресурав, а також вiдповiдальностi за роботу певних видiв соцiальних служб. Цей вид децентралiзацii мае двi форми — делегування та деконцентращя. Перша означае перерозподш влади та вщповщальносп на мiсцевi органи управлш-ня та виконавчi агентства. Крiм цього, назагал збершаеться вертикальна пiдпорядкованiсть, хоча й здшснюеться часткове змiщення вщповщальнос-тi на субнацiональний рiвень. Що стосуеться деконцентрацп, то у цьому випадку влада та вщповщальшсть передаеться вщ центру на другий рiвень владно'1 структури, зберiгаеться iерархiчна тдпорядковашсть влади мшю-терствам, а через них — центру. Фюкальний тип децентралiзацii е найбiльш повним, адже безпосередньо пов'язаний iз бюджетними практиками, — ре-сурси передаються для керування ними на мюцях. Головними критерiями пiд час передачi повноважень е там фактори: доступшсть ресур^в, взаемозв'язок регiонiв i можливiсть здшснювати управлiння на мiсцях. Що стосуеться дивестицп, то вона означае те, що «планування i адмiнiстративна влада або iншi функцп передаються у добровольч^ приватнi або суспiльнi оргашзацп. Вона часто поводиться з частковою передачею адмшютративних функцiй, у поеднанш з дерегуляцiею або з частковою приватизащею» [2].
Зрештою, для тдвищення ефективностi регiонального розвитку важли-вим е не лише визнання слушносп ще'1 потреби iз боку центрально'1 влади, а й невимушене бажання регюшв, особливо 1'хньо'1 можливостi здшснювати заходи, яю би сприяли ефективносп розвитку регiонiв. У такому випадку зростае необхщшсть усвiдомлення потреби в юнуванш iнституцiйних ме-ханiзмiв забезпечення розвитку регюшв. Особливо це стосуеться юнування таких механiзмiв в украшськш нацiональнiй перспективi. Адже в жодному нормативно-правовому документ^ навiть у Концепцп державно'1 регiональ-но'1 полiтики Украши, не iснуе чiтко встановленого перел^у iнститутiв i органiзацiй, якi мали би бути такими, що утворюють шституцшну структуру регюнального розвитку. Вщтак пiд iнституцiйним механiзмом слщ розумiти «сукупнiсть взаемозв'язкiв мiж формальними та неформальними шститутами, а також оргашзащями, якi сприяють реалiзацii принцитв демократичного (доброго, належного) врядування, забезпечують узгодження та коригування штереав рiзних суспiльних груп, координацiю сумюно'1 дiяльностi на шляху досягнення задекларованих цшей розвитку регiону/ держави, мае принципове значення на шляху евроштеграцшних прагнень Украши, розбудови громадянських шститу^в, оскшьки виступае цементу-ючим i формоутворюючим базисом для становлення демократично!', право-во'1, соцiальноi держави» [5, с. 93-94].
Моделi юнування шституцшних механiзмiв, яю довели свою ефектив-нiсть у европейськiй перспективi та одночасно вщповщали i потребам мю-цевих спiльнот, i загальнодержавним прюритетам конкретних краш, до-цiльно iмплементовувати i в нацiональну iдею державотворення нашо1 краши [7]. Для прикладу, серед таких шституцшних механiзмiв можна виокремити: 1) агентства регюнального розвитку, яю не е полiтично заан-гажованими, як i е нейтральними в економiчному вимiрi, оскiльки не перед-бачають отримання прибутку i виконують переважно консультацiйну функцiю; 2) шститути, основна функцiя яких полягае у забезпеченш соць ального дiалогу у суспiльствi, а також дотриманш соцiально-партнерських процедур комунiкацiйного вимiру професшних спiлок чи федерацiй робо-тодавщв. Власне учасники, якi беруть участь у такому видi iнституцiйного мехашзму, мають повноваження, що грунтуються на принцит взаемно1 згоди, вони беруть участь у прийнятл важливих ршень, якi стосуються рiзноманiтних питань сфери сотально1 полiтики; 3) рiзноманiтнi фонди, як можна назвати головними мехашзмами практично1 реалiзацii регюнально1 полiтики. Основна 1хня функцiя полягае в управлшш програмами, що про-являеться у 'х затвердженнi, як i у розподш фiнансiв (Свропейський со-щальний фонд, Свропейський фонд регiонального розвитку, Фшансовий фонд та iн.).
Мабуть, найголовшшим фактором у справi iмплементування мiжнарод-ного державотворення е детермшовашсть нацiональноi системи управлiння, яка грунтуеться на закономiрностi, вiдповiдно до яко' система кожно'' дер-жави «е невiд'емним елементом культури, детермiнована юторичними та географiчними факторами.... Ця управлшська культура така ж стабiльна, як гени. Тому цю управлшську культуру набагато важче змшити, нiж збшь-шити чи зменшити кiлькiсть мшютерств i вiдомств, перерозподiлити мiж ними той чи шший набiр функцш» [1, с. 36].
Висновки. Шдсумовуючи, необхiдно зазначити, що сучасний рiвень глобалiзацii як своерiдний виклик нацюнальнш iдеi державотворення й у принцит правотворення окреслюе важливi запитання, правильною вщпо-вiддю на якi може бути якюне вдосконалення рiвня управлшня i досягнен-ня ним значно1 ефективностi, що, своею чергою, тдвищить конкуренто-спроможнiсть держави на мiжнародному рiвнi. Ефективнiсть такого управлiння, вщповщно i конкурентоспроможнiсть держави, великою мiрою залежатимуть вiд того, наскiльки уряд може забезпечити економiчний роз-виток, сощальну стабiльнiсть та утвердження культурно1 перспективи. Складно не погодитися iз важливютю цiеi ситуацii, як i з усвiдомленням складностi та багатовимiрностi впливу мiжнародного державотворення на
сферу внутршнього функцюнування держави i нащональний вимiр ïï поличного життя. Адже окрiм ефективносп мiжнародного державотворення, якi вже доказали свою ефектившсть на полiтико-економiчному та сощаль-ному вимiрах, iснуе i феномен своерщносп конкретноï нацп, який був сформований унаслщок тривалого культурно-юторичного процесу заро-дження, розвитку та буття ще! нацп. Власне, цей феномен за жодних об-ставин не можна оминати увагою у запровадженш мiжнародних стандартiв державотворення у конкретну нащональну iдею. Особливо важливий цей феномен для Украши в нишшшх умовах виборювання свого права на ¡мп-лементащю мiжнародного державотворення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Барциц И. Н. «Управление на основе права»: регламентация, возможности и опасности / И. Н. Барциц // Право и управление ХХ1 в. - № 2(5). - 2007. -С.34-44.
2. Гройсман В. Децентратзащя влади. Реформа мюцевого самоврядування [Елек-тронний ресурс] / Володимир Гройсман. - Режим доступу: http://www.mmre-gion.gov.ua/attachments/content-attachments/3023/.pdf.
3. Громадянське суспшьство: пол1тичш та сощально-правов1 проблеми розвитку : монограф1я / Г. Ю. Васильев, В. Д. Водшк, О. В. Волянська та ш. ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2013. - 536 с.
4. Карась А. Фшософ1я громадянського суспшьства у класичних теор1ях i некла-сичних штерпретащях : монограф1я / А. Карась. - Л. : Вид-во ЛНУ ¡м. I. Франка, 2004. - 520 с.
5. Регюнальна економ1ка : тдручник / за ред. С. П. Качана. - Т. : ТНЕУ, 2008. -800 с.
6. Папська Рада «Справедливють i мир». Компенд1ум соцiальноï доктрини Церкви. - К. : Кайрос, 2008. - 549 с.
7. Требш М. П. Захщна модель громадянського суспшьства: концептуальний тд-хщ / М. П. Треб1н // Гшея: наук. в1сн. Зб. наук. пр. / голов. ред. В. М. Вашке-вич. - К. : В1Р УАН, 2013. - Вип. 75 (№8). - С. 253-257.
8. Треб1н М. П. Громадянське суспшьство в США: реальш надбання i потенщя перспективи / М. П. Требш // Громадська взаемод1я як екзистенц1я демократичного суспшьства : матер1али XIII наук.-практ. конф. - К. : ВНЗ «Нац. акад. упр.», 2013. - С. 102-104.
9. Фрщман М. Каштатзм i свобода / М. Фрщман ; пер. з англ. - К. : Дух i л1тера, 2010. - 320 с.
10. Фукуяма Ф. Великий крах. Людська природа i вщновлення сощального порядку / Френсю Фукуяма ; пер. з англ. В. Дмитрука. - Л. : Кальвар1я, 2005. - 380 с.
ИМПЛЕМЕНТАЦИЯ МЕЖДУНАРОДНЫХ СТАНДАРТОВ СОЗДАНИЯ ГОСУДАРСТВА В НАЦИОНАЛЬНУЮ ИДЕЮ: ФИЛОСОФИЯ РЕАЛЬНОСТИ В УКРАИНЕ
Блихар В. С.
Осуществлен философско-правовой анализ проблемы имплементации международных стандартов создания государства в национальную идею в контексте философии украинской реальности. Обосновано, что современный уровень глобализации как своеобразный вызов национальной идеи государства, и в принципе правотворчества, определяет важные вопросы, правильным ответом на которые может быть исключительно качественное совершенствование уровня управления и достижения им большей эффективности, что, в свою очередь, повысит конкурентоспособность государства на международном уровне.
Ключевые слова: общество, экономика, свобода, государство, национальная идея, право, философия права.
IMPLEMENTATION OF INTERNATIONAL STANDARDS ESTABLISHMENT OF THE NATIONAL IDEA: PHILOSOPHY OF REALITY IN UKRAINE
Blikhar V. S.
Carried out legal and philosophical analysis of the problem of implementation of international standards in the creation of the state national idea in the context of the philosophy of Ukrainian reality. It is proved that the current level of globalization as a challenge to the state of the national idea and principle of lawmaking identifies important issues, the correct answer to which can be exclusively qualitative improvement of management level and achieve them more effective, which in turn will increase the competitiveness of the state in the international level.
Forms and methods of implementation of international state-building in national lawmaking idea and directly depend on the country, among which they will operate. These forms and methods will be more successful in countries where internal structure favorable for the Implementation process than those where implementation will require considerable effort, or both can hit the opposition historically formed social and political consciousness or national authorities. In addition, there is a definite difference in the attitudes of small and large countries to implement foreign policy, especially on human rights. The intensity of the internal conflict between national interests and international norms concerning human rights are directly proportional to the power in the political, economic and military spheres. Accordingly, these countries will be less favorable to implement the international state-building and, more likely to try to sell their game in the international political landscape.
In summary, it should be noted that the current level of globalization as a challenge to state-building and national idea in principle lawmaking outlines important questions, the correct answer to which may be qualitative improvement of management and reaching the significant efficiency which, in turn, will increase the competitiveness of the state at the international level. The effectiveness of such controls, respectively, and the competitiveness of the state, will largely depend on how the government can ensure economic development, social stability and strengthening cultural perspective. In addition to the effectiveness of international state-building, which has proved to be effective in political and economic and social dimensions, there is a phenomenon specific identity of the nation, which was formed as a result of a long process of cultural and historical origin, development and life of this nation. Actually, this phenomenon under no circumstances can miss your attention in the implementation of international standards in state-specific national idea. Especially important is this phenomenon for Ukraine in the present circumstances the struggle of their right to implement international state building.
Key words: society, economy, freedom, government, national idea, law, philosophy of
УДК 1:316.3+340.12
С. М. Мануйлов, доктор фшософп, професор;
Ю. Ю. Калиновський, доктор фшософських наук, професор
ГРОМАДЯНСЬКА ВЩПОВЩАЛЬШСТЬ ОСОБИСТОСТ1 ЯК АТРИБУТИВНИЙ ФЕНОМЕН ПРАВОВОГО СУСП1ЛЬСТВА
Визначено суттст характеристики громадянськог вiдповiдальностi особистос-тг. До^джено взаемозв'язок i взаемообумовлетстьрозвитку громадянськог вiдпо-вiдальностi та правового сустльства. Проаналiзовано базовi рiвнi та чинники становлення громадянськог вiдnовiдальностi особистостi. Розглянуто вплив тфор-мацтно-комуткацтних технологш на характер взаемодИ держави та правового сустльства. Обгрунтовано корелятившсть та взаемозв'язок таких сощальних фенометв, як громадянська вiдповiдальнiсть, громадянська компетенттсть та громадянська позищя.
Ключовi слова: громадянська вiдповiдальнiсть, правове суспшьство, громадянська компетенттсть, громадянська позищя.
© Мануйлов С. М., Калиновський Ю. Ю., 2015 113
