CC BY
42
Vice-chairman of the House and regulates proceedings of its activity i.e. it carries the House regulations. The Constitution allows the President of the country to interfere in the work of the Houses of Chiefs and to change their membership and structure. The main law expounds in detail on the procedure of electing the members of the provincial Houses of Chiefs but it doesn'tfix their quantitative membership and it resembles the separate electoral law which is peculiar to European states.
In conformity with the Constitution of Northern Nigeria the House of Chiefs' status differs from Zambia's one: firstly, in national House of Chiefs and in availability of regional Houses of Chiefs. There is a difference in quantity of the Nigerian House of Chiefs which includes all the chiefs of the first class, 95 ordinary chiefs and 1 chief-expert on Islamiclaw. The Constitution contains the definition of the essence of chiefs of Chairman of the House of Chiefs and determines the House of Chiefs' duties.
The status of the Houses of Chiefs in the Constitutions of African states has a rudimentary form. For example, in spite of evident conciseness of two articles of the main law of Ghana, they are of the great information importance exceeding the limits of one country and making a stress on a direct connection between the founding of the Houses of Chiefs and the influence of the common law. It is confirmed by Article 14 of the Order on Independence of Zambia in which the Royal Council retained traditional «administrative» bodies in a new state system. The membership of experts on Islamic law in authoritative structures of Northern Nigeria regions is evidence that not only Traditional law but also Islamic law have influence on the development of public administrative system.
Key words: Zambia, Northern Nigeria, House of Chiefs.
УДК 340.12
М. М. Цимбалюк, доктор юридичних наук, професор
еВРОПЕЙСЬК1 СТАНДАРТИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ: УКРАШСЬКИЙ ДИСКУРС ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
У статтi здтснено дослiдження фтософсько-правового вимiру европейських стандартiв державотворення у контекстi соцюкультурного проектування украгн-ськог перспективи формування громадянського сустльства. З'ясовано, що, мабуть, одшею iз найсильнших сторiн украгнського, i щонайменше схiднослов'янського, громадянського сустльства е феномен жертовностi та цтування сустльного начала i, зрештою, значущiсть традицИ'у буттевому nросторi.
© Цимбалюк М. М., 2015
185
Ключовi слова: фыософ1я права, европейсъю стандарти, громадянське сустлъ-ство, державотворення.
Актуальтсть проблема. Формування в Укра!ш штеграцшного вектора в ушфшацп механiзмiв запровадження европейських стандартсв державотворення мае основою усвщомлення велико! важливосп вступу до Свро-пейського Союзу, а вщповщно, виконання вимог останнього; розумшня внутршньо! щнносп, що мае наша держава, як нащональш стандарти для пiдвищення шдивщуально-персоналютичного та загальносуспiльного ви-мiрiв укра!нського буття.
Якщо rрунтовнiше розглядати цю проблему в укра!нському сощокуль-турному простор^ то зауважимо щонайменше на двох тенденщях — анта-гошстичнш та взаемодоповнювальнiй. Про останню слушно зазначив укра!нський мислитель I. Люовий: «Прагнення до европейськостi i водночас щнування понад усе власно! самобутносп — чи не е якийсь це химерний бароковий кончетизм? Надзвичайно щнуемо те, що наша культура европей-ська (принаймш у власнш самооцiнцi), що в Gвропi знаходимо поле свое! самощентифшацп, що вектор культурного розвою свiдомо спрямовуемо на загальноевропейськ вартостi, але гiднiсть свою засновуемо на тому, що у трапчнш юторп не втрачали власного обличчя, що зберегли — нехай i в «капсульних» варiантах — закладене в культурному пракореш» [4, с. 226]. Цшаво, на нашу думку, що опис ще! ситуацп стосуеться лише сере-динно! укра!нсько! ментальностi, якiй, своею чергою, також притаманш пiдходи як хуторянсько! замкнутости iз настороженим ставленням до всьо-го незнайомого та чужого, так i пiдхiд своерiдного космополiтизму, iз не-наданням потрiбно! значущостi власне укра!нським свiтоглядно-культурним традицiям у формуванш соцiокультурного дому буття укра!нця.
Аналiз наукових джерел i публЫацш. Сьогодш досить iнтенсивно вщ-буваеться осмислення проблематики громадянського сустльства у колi в^чизняно! штелектуально! спiльноти. До вагомих наукових доробюв, авто-ри яких заклали теоретико-методолопчний фундамент у цш сферi досль джень, слiд вщнести працi В. Баркова, В. Бебика, В. Блiхара, I. Горбатенко, О. Здюрука, Г. Зеленько, А. Карася, М. КалЫченка, А. Колодiй, О. Косшо-во!, I. Кресшо!, А. Кудряченка, Ю. Левенця, Я. Пасько, Т. Розово!, Ф. Руди-ча, М. Рябчука, П. Ситника, С. Телешуна, М. Требша, Г. Щедрово! та iнших дослiдникiв [1; 6; 7]. Але дослщження фiлософсько-правового вимiру европейських стандартiв державотворення у контекст соцiокультурного про-ектування укра!нсько! перспективи формування громадянського суспiльства у бшьшосп випадкiв залишаеться поза увагою науковцiв.
Мета статтi — здшснити фшософсько-правове дослщження европей-ських стандартiв державотворення у межах укра!нського дискурсу форму-вання громадянського суспiльства.
Виклад основного матерiалу. У межах нащонального вимiру буття до-цiльно зазначати надвимiр, що е таким, у якому зароджуються найбiльш фундаментальнi принципи шдивщуального та суспiльного екзистенцiйного простору. Йдеться про той вимiр, що сво!ми горизонтами сягае за межi про-сторово-часових координат буття окремо! людини. Трансцендентнiсть цього вимiру вкорiнена у феномен вiчностi, що мае значно бшьше значення для суспiльного вимiру буття, нiж може видатися на перший погляд.
Здебшьшого коли йдеться про вiчнiсть, то вона асощюеться насамперед iз релiгiйним життям, або ж iз фiлософським вимiром буття. Але це понят-тя мае значення i в iнших складових буття, у яких сощокультурний i наць оналiстичний вимiри посiдають також значне мюце. Цiкавi у цьому сена спостереження Й. Фiхте, який зауважував, що «навггь себе людина може любити лише тодi, коли трактуе себе як вiчну ютоту; iнакше вона не здатна ш поважати, нi схвально оцiнювати себе. Ще менше вона може любити щось поза собою, хiба що прийме його як частку у вiчнiсть сво! вiри та свое! душi й долучить 11 до не!. Той, хто не бачить у собi насамперед вiчноi ютоти, взагалi не здатен любити й не може також любити Батьювщини, бо 1! не iснуе для нього» [8, с. 13]. Власне, лише за тако! перспективи ставлення до свое! Батьювщини, що грунтуеться на переконаннi iснування цiнностi того, що сягае за просторово-часовi межi iндивiдуального буття, уможливлюеть-ся усвщомлення масштабiв усiх тих позитивних суспшьно-нащональних змiн, якi можуть бути спричинеш акцептуванням та iмплементацiею стан-дар™ бiльш розвинених за рiзними показниками кра!н, що би стосувались екзистенцшного контексту укра!нського соцiуму.
Щодо Укра!ни дехто вважатиме нацiональною iдеею створення потужно! та конкурентоспроможно! економiки, що могла би стати фундаментом для загального процв^ання нацп; дехто вважае такою щеею вiдродження тих елемешив укра!нсько! ментальностi, що можуть виявити свою ефектившсть у сучаснiй ситуацп тотально! конкуренцii. Окрiм тих, юнуе багато iнших цiнних iдей щодо визначення напряму нацiональноi iдеi, проте приклад двох означених щей вщображае безперспектившсть однобiчного пiдходу до ви-рiшення цiеi проблеми. Тому, за будь яких обставин, перевага завжди нада-ватиметься комплексному й загальноштегративному тдходу. Водночас необхiдно вiдзначити, що юнуе феномен, який тiсно пов'язаний, для прикладу, iз суспiльно-економiчним прогресом. Суспiльство, минаючи рiзнi щаблi свого розвитку, на кожному з етатв обирае сво! прiоритетнi напрями, що впливають на формування iерархiчноi мiждержавноi структури. З огля-
ду на це Укра!на як неiзольована вщ св^ового ствтовариства держава також повинна зважати на об'ективш закони, яю задають тон у конфiгуруваннi сучасно! структури мiжнародно! спiльноти. Адже акценти у державному розвитку щодо перспективи конкурентоспроможносп з iншими державами змiщуються зi сфери володiння природними ресурсами на сферу володшня тим, що е прюритетним в iснуваннi постiндустрiального сустльства, — володiння новiтнiми технологiями, штелектуальним капiталом наци, гума-нiтарним потенщалом соцiуму тощо. Парадокс нинiшнiх умов i полягае саме в тому, що вкладати кошти у головш чинники нацюнально! переваги най-ближчого майбутнього можуть лише т кра!ни, якi, власне, володiють знач-ним економiчним та iнтелектуальним потенцiалом. Для шших кра!н шанси громадян, яю у прямому сенсi «працюють лише за !жу», вирватись iз цього «зачарованого кола» практично безперспективнi, попри те що, на жаль, Укра!на наближена до означеного типу кра!н. Сьогодення нашо! держави вiдображае «змушене» доведення до банкрутства i руйнування вагомих за-водiв, що були достатньою мiрою успiшними, упродовж тривалого часу працевлаштовували чималу кшькють населення. О^м того, сьогоднi про-стежуеться занедбання сфери науки, де фшансування було зменшено до мшмуму, а колишн науково-дослiднi iнститути у кращому випадку перетворились на аутсорсинговi компанп, якi розробляють програмне забезпе-чення для закордонних господарiв, а в пршому випадку — ледве животють, перебиваючись спорадичними замовленнями щодо тих чи шших послуг, розглядаючи за таких умов науковi дослщження як таке, що у наших реаль ях на межi фантастики, адже у багатьох наукових галузях потрiбнi кошти не лише на зарплату науковцям, а й на коштовш витратш матерiали тощо.
Заради справедливосп зазначимо, що науковий вимiр не е лише якоюсь незначною частиною сумно! дiйсностi сучасних реалш, оскiльки доводиться констатувати й фшансування армп (що особливою мiрою проявилося у нинiшнiх ситуативних обставинах в Укра!ш), корумпованiсть чиновникiв i загальну недовiру населення до влади, незалежно вщ кольору !! прапорiв та !хнiх полiтичних гасел. Водночас, попри таку невеселу картину, потрiб-но вказати й на перспективу, яка в Укра!ни все ж таки е. Мабуть, першим кроком до подолання такого скрутного становища мало би бути усвщомлення межi жахливосп тепершнього стану укра!нського сустльства, а це усвщомлення значуще не лише на рiвнi переачних громадян, а й тих, хто безпосередньо впливае на формування внутршньо! та зовшшньо! державно! пол^ики. У цьому випадку кра!на мае ще над^ на втшення сво!х евроште-грацiйних намiрiв, оскiльки феномен усвщомлення важливосп саме iнте-лектуальних ресурав нацй залишаеться актуальним у середовищi вищих можновладцiв. Для прикладу, слова екс-президента Укра!ни В. Ющенка,
виголошеш ним на Перших Президентських слуханнях, доводять зазначене: «Я ввдню би пол^ику гуманiтарного напряму до пол^ики безпеки держави», як i озвучена ним iдея про те, що «виграе не та нащя, яка мае нафту, чи газ, чи вугшля. Як правило, у лщерах немае ресурсних нацiй, тому що конку-ренцiя виграеться не цим ресурсом, а ресурсом осв^и, науки» [5].
Отже, загалом слушно, з нашого погляду, вiдзначити тдвищення рiвня освiченостi серед населення. Ця тенденцiя е позитивною з огляду на форму -вання здорового та усшшного громадянського суспiльства, що у сво!й ютори завжди вибиратиме екзистенцшно-прогресивний вектор розвитку. Вибiр такого вектора завжди буде пов'язаний iз високим ступенем розвитку громадянського суспшьства, адже його розвиток присутнш у тих державах, яких ниш можна вважати своерщним еталоном для наслщування. До слова, проблема не лише в економшо-пол^ичнш ефективност 1хньо! дiяльностi, а радше, у щншсному п вимiрi, особливо тсе! його константи, що безпосередньо сто-суеться особистiсного та загальнолюдського екзистенцшного вимiру.
Щодо вiдносин мiж громадянським суспшьством i державою, то юнують два головнi пiдходи до реалiзацii 1хньо! взаемодп. У першому випадку йдеться про громадянське сустльство як таке утворення, що в основному протиставляеться держава В шшому випадку — у громадянському суспшь-сга вбачають певну форму iснування захщного суспiльства, або ж, iншими словами, в ньому простежують прояв сучасно! сутностi захщно! цившзацп. Визнаючи значну ютину обох пiдходiв, потрiбно зазначити певну обмеже-нiсть такого спрощеного тдходу, який, як i будь-яка шша схема, здатен передати лише певш аспекти дослiджуваного явища, оминаючи iншi ви-мiри, i феномен живого взаемозв'язку мiж його елементами. У цш перспек-тивi щкавою е детальнiша класифiкацiя взаемовiдносин держави та громадянського суспшьства, запропонована О. I. Здюрук: взаемовщносини мiж державою i громадянським суспiльством можуть набувати щонайменше чотирьох форм: 1) юнуе внутршня еднiсть мiж громадянським суспшьством i державою, iхнi iнтереси збiгаються та реалiзовуються спiльними зусилля-ми держави та всiх громадян, яю утворюють одне цiле. Держава е неначе знаряддям задоволення потреб громадян; 2) виникло протистояння держави та громадянського суспшьства, яке характеризуеться вщчужешстю та перманентною боротьбою. Це ниш характерно для бшьшосп так званих «вщ-критих сустльств»; 3) спостер^аеться поглинання громадянських сус-пiльств iз боку держави. Держава стае самодостатшм утворенням, яке майже повшстю контролюе ва прояви з боку громадянського суспшьства, швелюючи його суть як незалежного об'еднання громадян для обстоюван-ня сво!х iнтересiв. Це шлях тотал^арних держав; 4) протилежна до поперед-ньо! ситуацiя — спостерiгаеться тдпорядкування держави громадянським
сустльством, яке руйнуе ïï як ноая загально'1' волi та чинника, за допомогою якого в нормальних умовах здшснюеться досягнення стльних ÏHTepecÏB. Проте тут «держава перетворюеться на формальнiсть, своeрiдну ширму для прикриття, маскування безчинств приватних оаб чи 1'хшх корпорацiй. Влад-нi ресурси держави використовуються для задоволення его'ютичних штере-сiв одних шдиввдв i придушення iнших. Держава Ï3 засобу еднання суспшь-ства перетворюеться на знаряддя його руйнацп, загострення запекло'1' боротьби одних ïï члетв з шшими» [1, с. 67].
Урештьрешт, кожна iз наведених моделей взаемодп громадянського суспiльства i держави мае сощально-юторичш та полiтико-економiчнi пе-редумови. Хоча, аналiзуючи щ моделi, обгрунтовуеться, що iдеальною для гармоншного розвитку суспiльства можна вважати першу модель — взаемодп та ствпращ. Рiч у тому, що лише таю сустльства, яю не обмежуються декларативним проголошенням демократа, а й справдi створюють умови для ïï повноцшного функцiонування, спроможн створити саме таке середо-вище, в якому громадянське суспiльство не лише народжуеться i формуеть-ся у бутп, а й е таким, що здатне дiяти спшьно iз державою в одному екзис-тенцiйно-аксiологiчно правильному напрямi. Власне, процеси конфронтацп та протистояння мiж громадянським сустльством i державою е певною мiрою необхiдним етапом, що вщображае власне дiалектичний аспект 1'хньо'1 взаемодп.
Великою мiрою така орiентацiя сустльства насамперед на сотально-економiчний вимiр пояснюеться тiснiшою еднiстю цього вимiру з буттевою ситуацiею соцiуму. Попри це пол^ичний вимiр у життевому просторi пере-сiчного громадянина майже завжди посщае друге мiсце тсля соцiального. Хоча необхiдно вiдзначити, що наявним е юнування конкретних кроюв iз боку уряду щодо впливу на окремi складники, якi стосуються пол^ики сприяння формуванню громадянського сустльства та демократично'1' право-во'1' держави в Укршш.
Окрiм того, напрям розвитку регюнально'1' демократл мае велике значення не лише для юнування демократа як тако'1', а е реалiзацiею принципу свободи у поличному вимiрi суспiльного життя, як i сприятливим середовищем для формування громадянського сустльства. Власне, розвиток регюнально'1' демократа однозначно призводить до послаблення негативних наслщюв тота-лiтаризму центрально'1' влади, не лише створюе середовище, в якому менше шансiв зловживання центральною владою, а й форматуе вщповщним чином i суспшьну свщомють, роблячи ïï бiльш чутливою до принцитв, що пере-бувають у полi зору свободи та поваги людсько'1' гiдностi.
Попри все, незважаючи на нишшш непростi умови розвитку, реформу-вання та фактично военного стану Украши, вона все ж таки повернула свш
вектор буття у бш европейсько'! культури, з усiма !"! позитивами i негативами. Простежуеться, що укра!нське суспiльство мае великi потенцшш мож-ливостi, навiть бiльшi, як не парадоксально, шж деякi кра!ни Захщно! Св-ропи. Укра!на мае свою ^торш, свое корiння, в якому, о^м негативних моментiв, е низка позитивних, яю кра!ни Захщно'! Свропи, мабуть, не мають у такш концентрат'!, адже буття у рiзноманiтних культурно-iсторичних епохах минулого сформувало певне ставлення до свiту, що украшщ не завж-ди щнують. З одного боку, маемо значно розвинуте поняття iндивiдуалiзму, з визначальним ставленням до свободи та щнносп людсько! особи, а з ш-шого, — iснуе усвiдомлення важливосп суспiльного начала в людськiй екзистенцп, розумiння важливостi iншого для буття. Отож, маючи таке багатство, укра!нська нащя завдяки акцептацп та прийняттю европейських стандартiв державотворення, запроваджуючи рiзноманiтнi iнституцiйнi змiни, робить сприятливим укра!нське суспiльство до iмплементацii всiх тих позитивних аспекпв европейського аксiологiчного вимiру, в якому про-яв устшного iснування громадянського суспiльства е зовшшньою ознакою европейського персоналiстичного буття, що за правильного його сприйнят-тя в укра!нському соцiокультурному просторi може суттево збагатити його екзистенцшно-аксюлопчний вимiр.
Висновки. Пiдсумовуючи, можемо зазначити, що сприяння реалiзацii европейських стандартiв державотворення в укра!нському соцiокультурно-му просторi е важливим чинником щодо акцептацп та iмплементацii загаль-ноевропейських щнностей, де формування та функцiонування громадянського сустльства е зовнiшньою та видимою ознакою. Власне, европейсью стандарти державотворення, змшюючи внутрiшню конфiгурацiю функцю-нування держави, перетворюють П бшьше на партнера, нiж на конкурента чи супротивника у формуванш громадянського сустльства. Попри це, iмп-лементуючи европейсью стандарти державотворення в укра!нський соцiо-культурний простiр, потрiбно зважати на недопустимють слiпого змiщення цих стандар^в iз одного середовища в шше, без урахування специфiки ю-торично сформовано! екзистенцiйно-аксiологiчноi складово! укра!нського народу. З огляду на це може йтися не про штучне перенесення, а передовам про творче сприйняття та штегращю в укра!нський полiтико-економiчний, соцiокультурний та аксiологiчний вимiри буття, зi збереженням суттевих i цiннiсних елементiв цього непростого та тривалого процесу.
ЛИТЕРАТУРА
1. Здюрук О. I. Прюритети розвитку громадянського сустльства в Укра!ш / О. I. Здюрук // Стратег. прюритети. - № 1(14). - 2010. - С. 66-69.
2. Кальнищ Ю. Г. Формування консолвдовано! демократ як ключова передумо-ва устшно! св1тово! та европейсько! 1нтеграц1! Укра!ни / Ю. Г. Кальнищ,
Л. М. Усаченко, С. О. Сибиряков // Стратег прюритети. - № 2(15). - 2010. -С. 90-95.
3. Кушшр М. О. Свропейсью правов1 ор1ентири формування та розвитку регионального та мюцевого самоврядування / М. О. Кушшр // Державне управлшня ре-гюнальним розвитком Украши / за заг. ред. В. С. Воротша, Я. А. Жалша. - К. : Н1СД, 2010. - С. 27-47.
4. Лисий I. 1дея «европе1зацп» в украшськш культур! / I. Лисий // Фшософська i митецька культура. - К. : Академ1я, 2004. - С. 211-246.
5. Освгга i наука повиннi стати першим прюритетом для Укра1ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/15468.html.
6. Требш М. П. Громадянське суспшьство в Укра1ш: реальнiсть i шляхи формування / М. П. Требш // Вюн. Нац. ун-ту «Юридична академiя Украши iменi Ярослава Мудрого». Серiя: Фiлософiя, фiлософiя права, пол^олопя, соцiологiя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2013. - Вип. 5 (19). - С. 162-184.
7. Требш М. П. Виклики громадянському суспшьству Украши в контекст еврош-теграцн / М. П. Требш // Сощолопя та суспшьство: взаемодiя в умовах кризи. II Конгрес САУ: тези доп. (Харюв, 17-19 жовт. 2013 р.). - Х. : ХНУ iменi В. Н. Ка-разша,2013. - С. 300-302.
8. Фiхте И. Г. Що таке народ у вищому розумiннi цього слова i що таке любов до Батьювщини / И. Г. Фiхте // Нащонатзм: антологiя ; упоряд. О. Проценко, В. Ш-совий. - К. : Смолоскип, 2010. - С. 10-17.
ЕВРОПЕЙСКИЕ СТАНДАРТЫ СОЗДАНИЯ ГОСУДАРСТВА: УКРАИНСКИЙ ДИСКУРС ФОРМИРОВАНИЯ ГРАЖДАНСКОГО общества
Цымбалюк М. М.
В статье проведено исследование философско-правового измерения европейских стандартов создания государства в контексте социокультурного проектирования украинской перспективы формирования гражданского общества. Выяснено, что, пожалуй, одной из самых сильных сторон украинского, и как минимум восточнославянского, гражданского общества является феномен жертвенности и правильной оценки общественного начала и, наконец, значимость традиции в бытийном пространстве.
Ключевые слова: философия права, европейские стандарты, гражданское общество, государства.
EUROPEAN STANDARDS OF CREATION OF THE STATE: THE FORMATION OF UKRAINIAN DISCOURSE CIVIL SOCIETY
Tsymbalyuk M. M.
In this paper a study ofphilosophical and legal dimensions of European standards in the context of the creation of the state of the sociocultural design Ukrainian prospects for the formation of civil society. It was found that, perhaps, one of the strengths of the Ukrai-
nian and Eastern Slavic least, civil society is a phenomenon of self-sacrifice and a correct assessment of the public beginning, andfinally, the importance of tradition in the existential space.
Formation in Ukraine integration vector in the unification mechanism for the implementation of European standards is the basis for state building awareness of the great importance of joining the European Union, and, accordingly, the requirements of the latter; understanding of the intrinsic value that has our state, national standards to improve individual and personality general public dimensions Ukrainian life. After all, despite the current difficult conditions of development, reform and actually martial Ukraine, it is still being turned its vector in the direction of European culture, with all its positives and negatives. There has that Ukrainian society has great potential, even more, though paradoxically, than some countries in Western Europe.
Summing up, it can be noted that the promotion of European standards in state-Ukrainian sociocultural space is an important factor regarding acceptance and implementation of European values, where the formation and functioning of civil society is external and visible sign. In fact, European standards state, changing the internal configuration of the functioning of the state, makes it more a partner than a competitor or opponent in the formation of civil society. Nevertheless, implementing the European standards in the Ukrainian state-socio-cultural space, you need to consider the inadmissibility of the blind offset these standards from one medium to another, without specific historically formed existential-axiological component of the Ukrainian people. In view of this, can there be no transfer of artificial and above all the creative perception and integration in Ukrainian political-economic, socio-cultural and axiological dimensions of life, while preserving essential and valuable elements of this complex and long process.
Key words: philosophy of law, European standards, civil society and the state.
УДК 352.075
В. Я. Зимогляд, кандидат фшософських наук, доцент
ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ МУН1ЦИПАЛЬНО1 Й РЕГ1ОНАЛЬНО1 ПОЛ1ТИКИ У ЛОКАЛЬНОМУ ПОЛ1ТИЧНОМУ ПРОЦЕС1
У cmammi розглядаються особливостi становления i розвитку мiсцевого само-врядування, фактори формування мунiциnально-регiональноi полiтики в локальному полтичному процеа, аналiзуються взаемозв'язки територiальноi самооргатзацп сощуму з його ресурсним забезпеченням.
© Зимогляд В. Я., 2015
193
