CC BY
30
УДК 323.39:316.46
М. А. Козловець, доктор фшософських наук, професор
ПОЛ1ТИЧНА ЕЛ1ТА ЯК СУБ'СКТ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦП УКРАШСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
У статт1 на основ! анал1зу ¡сторичного досв1ду 7 сучасног практики Украгни досл1джена роль политично! ел1ти у процесах державотворення. Вказуючи на за-лежшсть становлення й змщнення украгнськог державностг вгд власног полтично! елти, автор констатуе, що у фазу нов1тньог незалежност1 Украгнаув1йшла з ква-з1ел1тою, неспроможною реал1зувати нац^ональну ¡дею у вай повнот1. Обгрунто-вуеться необх1дмсть формування новог генеративног ел1ти - ел1ти заслуг (мерито-кратп), спроможног забезпечити ефективне управлтня крагною в умовах стр1мких пол1тичних / соц1ально-економ1чних зм1н. Розр1зняючи поняття «истеблишмент» 7 «пол1тична ел1та», автор доводить, що трансформацп, якг в1дбуваються в сучас-ному украгнському сустльствг, формують соцгальне замовлення на якгсно новий тип пол^тичног ел1ти, здатног бути суб'ектом сустльних зм1н, гх тщатором 7 координатором. Характеризуючи основм вимоги до процесу сучасного ел1тотворення, автором пропонуються 7 шляхи успшног реал^зацИ пол1тичною ел1тою функц1й суб'екта сустльних трансформаций, яюсних зм1н.
Ключовi слова: елта, пол1тична ел1та, истеблишмент, украгнське сустльство, державмсть, державотворення, трансформация, глобал1зац1я.
Актуальтсть теми до^дження. Суспшьш трансформацп в Укра'1ш, реалiзацiя стратеги сталого розвитку формують сощальне замовлення на новий тип полтично! ел^и, поличного лщерства. За слабко! структурова-ност сучасного украшського суспшьства, вщсутносп стшких масових со-щальних верств зi сво!ми усввдомленими штересами та усталеною пол^ичною й щеолопчною орiентацiею саме дп ел^них груп визначають напрям суспшь-ного розвитку, сприяють формуванню конкретних потреб розвитку держави, 11 нацюнальних прюритетсв. За таких умов дослщження проблеми рушiйних сил i суб'екпв трансформацп соцieтального буття украшщв набувае особливо! актуальностi.
Аналiз останнш джерел i публЫацш. Феномен полтично! елiти завжди посiдав важливе мюце серед теоретичних проблем наукового дискурсу. До-слiдники акцентують увагу насамперед на особиспсних характеристиках i сощальних iндикаторах представникiв влади, пiдкреслюючи, що розвиток суспшьства, стабшьшсть чи нестабшьшсть його iснування напряму залежать
74
© Козловець М. А., 2017
вщ якосп й управлiнських можливостей пол^ичних елiт. Так, Г. Моска i Р. Мiхельс вирiзняли органiзованiсть, внутрiшню згуртованiсть елiтних груп, жорстюсть у прийняттi управлiнських рiшень; В. Парето звертав увагу на особливий психолопчний склад правлячого класу, його вольовi якосп, ршу-чiсть i революцiйнiсть; Й. Шумпетер - на здатнiсть лiдерiв елiти вигравати у конкурентнш боротьбi за владу, використовуючи демократичнi iнститути суспiльства; Дж. Сарторi - на «особист заслуги», стутнь наближеностi до вершини сощально'].' трамщи, надшено'].' владою вiдносно свое основи; Т. Дай тдкреслював, що ел^а - це одна з умов оргашзацп суспiльства i саме висо-коквалiфiкована та ретельно пiдготовлена ел^а повинна управляти суспшь-ством; Л. З^лер надавав особливого значення системi «просв^ницького ль дерства», здатного зберегти особистi свободи i вiдповiдальнiсть [1, с. 170-171]. З ним солщаризуеться i А. Шлезiнгер: вважаючи керiвництво державою творчим, динамiчним процесом, вш стверджуе, що полiтик повинен волод^и особливими якостями, зокрема, спостережливiстю, здатшстю до ращональ-ного мислення, багатством уяви, вмшням правильно оцiнювати, коли i в яких випадках потрiбно застосувати вищеперерахованi якостi [2, с. 606-630]. За Е. Тоффлером, ел^а - це «своерщний iнтегратор суспшьства» [3]. А на думку К. Маннгайма, одшею з найважливiших основних функцш елiти е «iнтеграцiя вольових iмпульсiв в областi полiтики» [4, с. 313]. Досшдженням ролi та значення ел^и в життедiяльностi укра'шського суспiльства займають-ся й втизняш науковцi, зокрема Ю. Бадзьо, I. Белебеха, А. Гальчинський, Л. Герасша, М. Головатий, П. Кралюк, В. Кремень, М. Михальченко, С. Па-зинiч, Ф. Рудич, М. Рябчук, М. Требш, Г. Щокiн. Проте проблема ролi поль тично1 ел^и в умовах докорiнних полiтичних i соцiально-економiчних транс-формацiй ще не отримала достатньо'1' уваги.
Метою статт1 е досшдження механiзму та чинниюв становлення в^-чизняно'1' пол^ично'].' ел^и, що е особливо важливим для подальшого розвитку укра'шського суспiльства й державносп, устшно'].' модершзацп.
Виклад основного матерiалу. 1сторичний досвiд та сучасна практика свщчать, що вiдбутися як пол^ична нацiя може лише сощально розвинений народ, що мае власну провiдну верству, життездатну елiту. Про це в загостре-нiй формi вустами одного зi сво'гх геро'1'в говорив I. Франко: «Поки ви, руси-ни, не маете сво'1'х дiдичiв i мiлiонерiв, поти ви не е жаден народ, а тшько купа жебраюв та невольниюв» [5, с. 369]. Без утвердження ел^и, патрiотичного смислового наповнення та спрямованосп 11 дiяльностi не може бути повно-цiнним i буття нацп.
Вiдсутнiсть цього соцiального прошарку вже не раз приводила УкраЛну до втрати п незалежностi, не заперечуючи при цьому й трапчного впливу зовнiшнiх чинникiв. Так, украшська автономiя в складi росшсько'].' держави
в другш половиш XVII - початку XVIII ст. не втрималася й загинула через те, що не мала пщ собою достатньо надшного сощального грунту. Шсля на-щонально-визвольних змагань 1648-1657 рр., коли було досягнуто певно! самостiйностi, украшський народ в особi його провщно! верстви - укршнсько! шляхти не змiг скрiпити цю самостiйнiсть, а навпаки - розгубив п протягом столiття. Хоча деяю нащадки коза^^' старшини й продовжували зберiгати специфiчну «малоросiйську» нацiональну свщомють, однак вони не могли утворити «критично! маси», яка посприяла би творенню модерноi укршнсько! нацп.
Ситуащя повторилася на початку XX ст.: Украшська Народна Республiка зазнала поразки саме через те, що нащональна ел^а - полiтична, економiчна, вшськова, iнтелектуальна - була занадто слабка й не зумша опанувати сус-пiльство соцiально. Саме безвольнiсть i розгубленiсть тодшньо! верстви, яка в екстремальних умовах не зумша здшснити належний вплив на широк на-роднi маси, призвели до того, що останш виявилися дезорiентованими, не-змобiлiзованими, нездатними органiзовано виступити на захист свободи й незалежносп.
Загалом же визвольш змагання 1917-1921 рр. ще раз тдтвердили, що без соцiальноi бази у виглядi провщного соцiального прошарку нацiональна держава неможлива. Украшська нащя не спромоглася висунути зi свого се-редовища ефективних лiдерiв, якi утвердили б державну незалежнiсть. Зазна-чимо, що саме в щ роки украiнцi чи не вперше були готовi не тшьки вивчати рiдну мову, культуру, не просто добиватися свобод у межах автономп, а й воювати за самостшшсть i незалежнiсть Украши.
Надалi в умовах бiльшовицького режиму йде тотальне винищення укра-шських, нацiонально свiдомих провiдникiв: вiйськових, адмiнiстраторiв, творчо! iнтелiгенцii, лiкарiв, учительства, вшськових. До подiй, пов'язаних з голодомором 1932-1933 рр., надто тюно тдступають масовi полiтичнi ре-пресii, лшвщащя священикiв, кращих представникiв нацiональноi ел^и. На тлi тотального вiдчуження вщ власностi й влади пiд гаслами «знищення кла-сiв» (насамперед куркульства), «побудови безкласового суспiльства» були репресоваш тi верстви укр^лнського суспiльства - заможш селяни, коопера-тори, тдприемщ, комерсанти, торговцi та iн., яю становили виробничий цвiт нацii й у перспективi могли стати сощальною базою нацiонального вiдро-дження, а сам украшський народ поступово перетворювався на етнографiчну масу [6].
Вщтак упродовж столiть чуж1 елiти нав'язували Укрш'ш, П регiонам рiзнi принципи i засади органiзацii життя, культуру й традицii. Тому у фазу нов^-ньо! незалежностi украiнцi увшшли з рiзними цiлями й поглядами, нащональ-ним i соцiальним складом, рiвнем нацiональноi свiдомостi, нацiонально-iс-
торично'1 iдентичностi, яю сформувалися на n^craBi регiональних, культурних, iдеологiчних, релшйних та мовних лiнiй подiлу.
1сторична трaгедiя украшщв полягае в тому, що поcтiйно обриваеться зв'язок ел^них поколiнь, втрачаеться трaдицiя жертовного служшня своему нaродовi, виcокi поняття чесп, морaльноcтi, пaтрiотизму. Полiтичнa елiтa - це продукт селекци, з якою пов'язане життя кожно! людини. У держaвi з багато-вiковою традищею керiвнa елiтa - це прошарок cуcпiльcтвa з вiдповiдними трaдицiями, навичками, навт секретами, якi, як мудрють, передаються вiд поколiння до поколшня. Поciдaючи cтрaтегiчно вaжливi позици в суспшьнш cиcтемi, полiтичнa елiтa виступае одним i3 «локомотивiв ютори», «фiкcaторiв cоцiaльного порядку».
Незалежна Укра!на постала 1991 р. значною мiрою як наслщок пол^ич-ного компромicу та ситуацшно! взаемоди мiж прагматичною, «самостшниць-кою» частиною мюцево'1 комушстично'1 номенклатури («територiaльною ел^ою») та нaцiонaл-демокрaтичною опозищею («нaцiонaльною ел^ою»), що об'едналася наприкшщ 90-х рр. ХХ ст. тд назвою «Народний Рух Укра-ши». Стрaтегiя державотворення, яка була запропонована почасти нащональ-но-державницьким табором, значною мiрою прийнята сучасною владною ел^ою у влacнiй штерпретаци. Скориставшись сприятливою ситуащею, ко-румпована украшська бюрократ, ii вища i середня ланки, де-юре закршила за собою значну частину державно'1 влacноcтi, якою вже давно фактично розпоряджалася, залишаючи бшьшють народу найманими прaцiвникaми. Украшсью нащонал-патрюти не тiльки не змогли запропонувати суспшьству конструктивну програму будiвництвa майбутнього, а й виявилися творцями та популяризаторами нових мiфiв.
Розбудова державносп звелась не до формування ефективних владних шституцш та розв'язання нагальних cоцiaльно-економiчних, культурно-про-cвiтницьких проблем. Ii головним змicтом стало непосильне для народу зростання непродуктивних державних витрат, розбухання бюрократичного чиновницького апарату, який до того ж звшьнив сам себе вщ будь-яко'1 вщ-повщальносп за стан справ у суспшьсга, самоусунувся вiд здiйcнення регу-лятивних функцш, масово скорумпувався [7, с. 112].
На цьому тл виник певний прошарок дiяльних, aмбiтних людей, яю поставили понад усе власний, а не суспшьний устх, не розумiючи, що нехту-вання нaцiонaльними iнтереcaми заради особистих обертаеться трапчними нacлiдкaми як для наци, так i для них. Причому нaшi «бaгaтi» - значною мiрою негативний, паразитичний клас cуcпiльcтвa, деструктивне явище. Значна частина ща верстви не пов'язуе свого майбутнього з украшською державою. 1нтереси народу - останне, що вони враховують у сво'1'х схемах i розкладах. «Нова ел^а», як резонно зауважуе О. Панарш, початково не ототожнюе себе
з народом: «.. Л "ми" бшьше стосуеться мiжнародних цен^в влади - штер-нащоналу глобалiзму, нiж етнiчного населення. Вона тримае каттали, мае вiлли, вчить сво!х дiтей - не в "цш" крш'ш. Вiдповiдно, доля "щеТ' краши п менше всього цiкавить» [8, с. 56].
Сьогодш з дшових кiл, рiзних верств суспiльства поступово зростае нова пол^ична елiта, й структура складна й постiйно змшюеться. Вона формуеть-ся в жорсткш боротьбi мiж рiзними, нерiдко антагошстично налаштованими прошарками суспiльства, 1хшми рухами, париями, блоками. Намагання утвердитися й перемогти в цих хаотичних пол^ичних умовах, жадоба влади й власносп живлять серед значноi й частини нерозбiрливiсть у засобах (ма-кiавеллiзм), залежнiсть вiд власноi й чужо! буржуазп. Не вiдстае «нова номенклатура» вщ «староИ» i у зловживанш службовим становищем, участю навт на рiвнi законодавчоi влади в комерцшнш дiяльностi, лобiзмом тощо. Як слушно зазначае О. Габович, сформувалася «така страшна, бездарна, порочна, злочинна й ненаситна "ел^а", яка вже не допускае свого вщчуження вщ влади... Вибори не приводять до змши становища як унаслщок фальсифь кацп та пiдкупу виборщв, так i через поширення ганебноi злодiйськоi моралi серед усiх верств населення» [9, с. 13]. Можна констатувати, що, незважаючи на певш щеолопчш й пол^ичш розбiжностi, представники правлячих ел^ остаточно i, схоже, безповоротно оформилися в окрему самовщновлювальну касту, яка контролюе основш ресурси краши, виступае вiд iменi народу, пред-ставляе в краiнi штереси глобальних полiтичних та економiчних шституцш i е вiдокремленою вiд шших спiввiтчизникiв системою нездоланних перегородок, фшк^в i перешкод.
На нишшньому етапi полiтичноi еволюцii виявилося, що вщмшносп мiж старою i новою елками не надто великi, як очшувалось. I перша, i друга ель ти складаються з людей, вихованих в умовах радянського режиму, який по-роджував певну ментальшсть i стереотипи поведiнки. Корпоративiзм i патри-монiальнi зв'язки, складна мережа ^ентистських вiдносин до цього часу притаманш вiтчизняному елiтотворенню як на державному, так i на мюцево-му рiвнях. Бiльше того, за роки незалежносп украiнська елiта втратила де-щицю сво!х чеснот порiвняно з класичними взiрцями. Вона не здатна гене-рувати iдеi розвитку, виконувати функщю «iнтегратора суспiльств» (Е. Тоффлер). !снуе й iнша проблема: в^чизняна елiта не визначае тонус украшського соцiуму. До неi особливо шхто й не дослуховуеться.
У духовно-св^оглядному просторi украiнськоi полiтичноi ел^и продов-жують домiнувати авторитарнi преференцп. Суть цiеi ситуацii не змшюеться нав^ь тодi, коли публiчно декларуються прихильшсть до демократичних цiнностей. У дшсносп йдеться про суто ритуальну риторику, приписану по-лiтичною доцшьшстю прихильникiв вiдповiдним прiоритетам. Усе це докази
того, що нишшня полiтична елгга (як i чиннi можновладцi) поки що не в змо-3Í опанувати енергетику демократа, яка формуеться «знизу» - в надрах укра-шського суспiльства. У багатьох випадках демокра^я сприймаеться не як влада народу, а як «влада демокрапв». Це переконливо доводять укра'шсью майдани, i це наша спшьна трагедiя. Водночас потрiбно з розумiнням стави-тися до причин незрiлостi наших провщниюв, оскiльки практично вся iсторiя Украши, й насамперед ХХ ст., супроводжувалася перманентним знищенням нащонально'1' ел^и як тако'1' [10, с. 274].
Просування в ел^ну групу з ч^кими правилами вiдбору i численними фшьтрами, особливе значення формальних показниюв (вiк, стаж роботи, особиста вщдашсть керiвництву i готовнiсть безперечно виконувати накази), орiентацiя насамперед на збереження i самовщтворення ел^но'1' структури - це те, чим «нагородила» радянська ел^а сучасну владу. По суп, це фактично процес антиселекцп, негативнi наслiдки чого посилились у загальнодержав-ному масштабi, повним усуненням конкурентних механiзмiв в економiцi i полчищ, а також iдеологiзацiею, пол^изащею i непотизацiею критерпв вiдбору, проведенням земляцько'1' й кланово'1' кадрово'1' пол^ики. Незважаючи на постiйну критику i негативну практику, влада започаткувала традищю призначення шоземщв на високi посади в Укршш, що породжуе ще одну проблему - нехтування i зневагу до шституту громадянства. До того ж час-тина нишшньо'1 ел^и мае критичний масив компрометуючо'1' шформацп в руках спецслужб Росп, а тому залежна вiд не'1, вразлива з ii боку.
Проблеми укра'1нсько'1 елiти значною мiрою пов'язаш, на наш погляд, з ii рустикальшстю (вiд англ. rustical - сшьський, народний). Звiдси походить i ii специфiчне бачення свiту - обмеження в час й простор^ нездатнiсть вибу-дувати стратегiю розвитку. Рустикальна ел^а iснуе в межах аграрного циклу (сонячного року) та обмежено'1' кордонами територп (межi селища, мюта, областi, у кращому разi - краши). Тому бюджет формуеться лише на рш (тодi як захщне суспiльство плануе бюджет на п'ять i бшьше рокiв, тобто живе майбутшм), увесь свiт сприймаеться статичним, а концепщя розвитку краши в контекстi глобального свiту, що весь час змшюеться, вiдсутня. Головним прюритетом стае село, навiть проголошуеться рiк села. За сво'1'м свггоглядом, ментальнiстю, свiторозумiнням, типом мислення ii представники репрезен-тують цiнностi шдус^ального, а то й агропромислового суспшьства [10, с. 216-227].
Отже, за роки незалежносп у нас не сформувалася власна «нащональна аристократiя», яка прагнула б стати провщником суспшьно'1' консолщацп та духовного вiдродження Украши. Нову елiту можна вважати нащональною, демократичною лише умовно, або як норматив, маючи на увазi, що створен-ня дiйсно державницько'1' ел^и - одне iз прiоритетних завдань розвитку по-
л^ично! системи нашого суспшьства. Нишшнш втизняний ютеблшмент уособлюе квазiелiту, яка не здатна адекватно вщповщати викликам глобаль зованого св^у, гiдно захищати нацiональнi iнтереси. В особi найвищих дер-жавних чиновниюв, опозицп, в особi всього украшського полiтичного класу ми бачимо головну проблему кра!ни - вiдсутнiсть людей, здатних мислити масштабно, стратепчно. Невщповщшсть наявних ресурсiв i дiй пол^ично! елiти породжуе феномен «нутрiшнього пожирання» Украши. Безпораднiсть соцiально-економiчноi полiтики, «номенклатурний патрiотизм» керiвноi ель ти зробили крану такою слабкою, що вона змушена йти на нов^ небезпечш поступки у вiдносинах з шшими державами. Реально украшська зовнiшня й внутршня полiтика давно вже похщна вiд полiтики iнших держав, насампе-ред еС, США i Росп.
Украшська владна елiта демонструе нездатшсть вiдповiдати на ризики i виклики, що постали перед Украшою у XXI ст. Пол^ично правлячий клас не знае, як нацiональнi штереси потрiбно просувати у глобалiзованому свт, за якими правилами розвиваються «геопол^ичш iгри» i що потрiбно в них вщстоювати. Глобалiстськi тенденцii у св^овш економiцi, жорстка конкурен-щя на мiждержавному рiвнi ставлять перед нащею завдання, якi в сьогодшш-ньому аморфному станi укра!нська держава та й полiтично правлячий клас виршити не в змозi, що призведе найближчим часом до глобального вщста-вання. На та посилення сусвдв Укра!на ризикуе де-факто втратити сувере-нiтет, залишившись виконувати функцп транзитно! територii. За таких умов при збереженш зовнiшнiх ознак державносп правлячi елiти будуть виконувати лише функцп мюцево! адмiнiстрацii, а реальш владнi функцii остаточно перемютяться поза межi кра!ни. Уже й сьогодш ми спостерiгаемо факти, коли украшсьм полiтики апелюють до св^ово! громадськостi за допомогою у розв'язанш внутрiшнiх проблем.
Якiснi вiдмiнностi нашо! полiтичноi елiти вiд европейсько! полягають в тому, що там статус вищих верств суспшьства визначаеться не стшьки !хшми iерархiчними повноваженнями та власним катталом, скiльки якiстю отримано! освiти, накопиченими знаннями та компетенщею, iнтелiгентнiс-тю та аристократизмом. Украшська полiтична елiта мае iншу енергетику. Вона у свош масi презентуе, з одного боку, партшно-господарську номенклатуру минулого, а з другого - нових господарських «барошв», що утвердили себе на базi суперечностей первюного нагромадження катталу, його тЫзацп, зрощування з державною бюрократею. I перша, й друга частини пол^ично! елiти поки що не змогли вирватися з лещат прокомушстичного св^огляду, не вiдчувають ритму сучасних глобально-цившзацшних пере-творень, зупинилися у своему духовному та загальноосв^ньому зростанню,
не прогресують, вщчутно поступаються штелектуальному потенцiаловi суспiльства [10, с. 273-274].
Нова пол^ична елiта мае стати ел^ою заслуг (меритократieю), елiтою вщповщальносп, а не елiтою прившйв. А щодо «прившйв», необхiдних для здшснення державно'1' влади, то вони мають були оформленi законодавчо й доведет до вщома громадськостi, передбачати ч^ке дотримання певних правових i моральних обмежень для представникiв влади. Крiм того, для тд-тримання сощально'1' значущостi та забезпечення ефективностi управлшня правляча елiта повинна розробляти й реалiзовувати об'ективно необхiднi дп, яю б усували небезпечне наростання сощальних протирiч i напруженостi, вмiло регулювати всi аспекти суспiльного життя. А це можливо лише в тому випадку, якщо полiтична елiта буде функщонувати як соцiально орiентований шститут.
Для пол^ично'1' елiти важливо консолщувати рiзноманiтнi iнтереси i во-левиявлення в едину результуючу волю i тим самим розширити свою сощ-альну базу. У пiдсумку, п остаточнi рiшення - це результат узгодження i корегування курсiв, врахування всього розмаггтя соцiальних позицiй на загальнодержавному i мiсцевому рiвнях. Влада ел^и сильна i стабiльна, якщо п рiшення рацiональнi, 1'х реалiзацiя ефективна i в суспiльствi досягнуто баланс сощальних штереав [1, с. 172].
Разом з тим пануюча пол^ична елiта вiдносно самостшна i в чомусь навiть автономна щодо тих клаав i сощальних груп, верств i прошаркiв, штереси яких вона представляе. Це не проста iерархiчна система, як видаеться на перший погляд. Висока вщповщальшсть дiяльностi полiтичних елiт детермшуе комплекс вимог, яким вона обов'язково мае вщповщати. Розвиток суспiльства, стабшьшсть чи нестабiльнiсть його iснування напряму залежать вщ якостi й управлшських можливостей полiтичних елiт.
Зрозумiло, елгги формуються довгими роками. Те, що у нас тривалий час не було власно'1' незалежно'1' державностi, наклало негативний вщбиток на формування сучасних ел^арних прошаркiв. По сутi, у нас це ютеблшмент, а не справжня ел^а, яка здатна ефективно реалiзовувати нацiональнi ште-реси. Безумовно, сучасний ютеблшмент не вiдповiдае належним чином на виклики, перед якими постала сьогодш Украша. 1снуе й великий розрив мiж очiкуваннями в суспшьсга вiд дiй влади та реальним станом речей. Тому е шанс того, що т ел^и, яю е ними не за формальним статусом, все ж таки будуть представлеш у владь
Ел^а не може формуватися штучно, за командою. Це - процес еволющй-ний й оргашчний, який торкаеться будь-якого сощуму. Суспiльство фактич-но природно здшснюе вiдбiр лiдерiв, авторитепв думки, i вiд того, наскшьки
зршим е це суспшьство, залежить i якють ел^и. Вггчизняна елiта е вщдзер-каленням нашого суспiльства. Тому, якщо ми хочемо мати якюшшу елiту в будь-яких сферах, повинш говорити насамперед про рiвень самого суспшь-ства. Нова ел^а в УкраЛш народиться iз громадянського суспiльства, яке обиратиме лiдерiв не на основi популiзму чи пiдкупу, а на базi грунтовного аналiзу, здатностi мислити по-державницьки. Таке державницьке мислення мае бути у свщомосп бшьшосп украшщв. Вщповщно, й вимоги до лiдерiв у такого суспшьства матимуть державницькi критерп. Сьогоднi громадянське суспiльство поки не здатне вплинути на те, щоб максимально бути присутшм при владь Хоча окремi представники тако'1 ел^и вже е, але ще не накопичи-лася критична маса, а отже, немае '1'хнього вiдчутного впливу на суспшьш процеси.
Побiжно зазначимо, що сучасне украшське суспiльство однаково потребуе як квалiфiкованоi пол^ичнох елiти, здатно'1 насичувати владнi структури, за-безпечуючи розв'язання стратегiчних завдань нацiонального розвитку, так i духовно зршох штел^енцп. У будь-якому здоровому суспiльствi штел^енщя е своерiдною зв'язкою мiж його прошарками, вона немов би цементуе суспшьство, надае почуття повноцшносп, значущостi, стабiльностi. Спихування штел^енцп на узбiччя, а надто - у глухий кут, обертаеться пол^ичним без-ладдям, соцiальним хаосом i тотальною деградащею, утратою соцiальноi рацiональностi.
Одне iз завдань полiтичноi елiти - сформувати единий нацiональний еко-номiчний, мовно-iнформацiйний, культурний, релiгiйний та iншi простори, в яких усi украшщ рiзних регiонiв за допомогою осв^и та просвiти могли усвiдомити себе соборною державоцентричною нащею. Необхiдно врахову-вати й те, що свщомють наших громадян перебувае пiд потужним впливом культурно-шформацшного простору сусiдньоi держави. Не слщ забувати, що як поза межами Украши, так i всередиш 11 е противники украшсько'1 неза-лежностi.
Gвроiнтеграцiйна стратегiя Украши, наше природне прагнення тднятися до захщного рiвня життя й добробуту, побудувати в себе Свропу - це не лише вщповщш принципи державотворення, економiчноi та соцiальноi пол^ики, а й глибока европеiзацiя поличного класу, який мае спрямовувати зазна-ченi трансформацii, визначати iхнi мехашзми, забезпечувати 1х утiлення в життя. Однак найбшьш гальмiвною ланкою евроштеграцшного процесу е, на наш погляд, низька яюсть полiтичноi елiти, п провiнцiалiзм, зверхнiсть та самолюбство, брак таких необхщних в умовах перехщного суспiльства толе-рантностi та конструктивiзму. Украхнське суспiльство й досi залишаеться поза межами конструктивного дiалогу. Нам бракуе европейсько! культури i вмш-
ня, залишаючись рiзними, знаходити компромю i не тiльки спiвжити, а й бути конкурентним проектом у глобальному свт.
Ми под^емо думку Г. Щокша про те, що «тепершнш iсторичний момент у житп Украши е, напевно, найнижчою точкою вичерпуваного соцiального циклу й характеризуеться найгостршими суперечностями, а деколи навт асоцiальною, часто кримiналiзованою елiтою. Застосовуваш сьогоднi до речi й не до речi авторитарнi методи поличного управлiння треба скеровувати на недопущення, з одного боку, охлократп з п незмiнною трансформацiею в тиранiю, а з другого, - на сощальне "витiснення" кримiнально забарвлено! ол^архп з пол^ично! авансцени i замши п на духовно орiентовану штел^ен-цiю. Саме такi умови можуть забезпечити поступовий прихiд до сощального управлiння украшсько! меритократп, найпридатшшо! з огляду на юторичну перспективу» [11, с. 4].
Перша, визначальна необхщна змша полягае в тому, щоб вщтворити в Укршш нацiонально-патрiотичну ел^у, яка б ставила на перший план саме щею служiння своему народу. Друга змша зводиться до вироблення едино! щеологи i мети полiтичного курсу, котрi об'еднають ус групи i верстви сус-пшьства, класи та партл, що вщображають 1хш професiйнi, нацiональнi, те-риторiальнi iнтереси, здатнi вiдродити стимули до пращ, спрямувати 1х на створення громадянського суспiльства, в якому дiе система соцiального дiа-логу. Пщгрунтя тако! iдеологii мають становити: по-перше, фiлософiя поед-нання iнтересiв особистосп, пiдприемства, рег1ону, держави, а не тдпоряд-кування !х корпоративно-клановим штересам, що стали монопольними; по-друге, - подолання прюритетносп економiзму над гумаштарним мислен-ням, узгодження принципiв економiчноi ефективностi та соцiальноi справед-ливосп [10, с. 326-327].
Успiшна реалiзацiя полiтичною елiтою функцii суб'екта суспшьних транс-формацiй, якiсних змiн можлива лише за певних умов, а саме: наявносп поличного плюралiзму, змiни виборчо! системи з метою гарантування рiвно-правно! конкуренцii потенцшних елiт; розширення системи каналiв i принципiв полiтичного елiтогенезу, формування переважно! бiльшостi по-лiтичноi елiти не шляхом призначень, а в результат загальних виборiв i конкурентного вщбору; забезпечення певно! рiвноваги, компромюу, балансу рiзних соцiальних сил, тобто формування консенсусно-об'еднаного типажу пол^ично! ел^и; максимально! вiдкритостi формування елiти на вах рiвнях, упередження можливостi п трансформацii у «нову номенклатуру», постiйне поповнення П професiйно пiдготовленими i функцiонально здiбними людьми; оновлення ментал^ету полiтичноi елiти, усвiдомлення того, що суспшьш змiни потребують серйозного шформацшного супроводу, а також урахуван-
ня думки народу, шституцш громадянського суспшьства; наявнють постш-ного демократичного контролю за дiяльнiстю владних структур з боку гро-мадськосп, ЗМI, полiтичних партiй та оргашзацш; згуртованостi рiзних верств суспшьства, гармошзацп 1хшх соцiальних iнтересiв, досягнення ствроб^ни-цтва i тюно! взаемодп всiх сил у суспiльствi; ч^кого дотримання законностi, демократичних норм i процедур, необхiдних i обов'язкових для нормального функцюнування правово! держави i громадянського суспiльства.
Дотримання зазначених вимог, на нашу думку, сприятиме створенню стабшьно'1 пол^ично! системи, формуванню ефективно! елiти, здатно! реа-лiзовувати нацiональнi iнтереси i, найголовшше, досягати стабiльностi, динамiчного розвитку украшського суспiльства i держави. Сучасна укра!н-ська елiта мае бути вщповщальною за вiдродження украшсько! нацп, за розбудову громадянського суспшьства в Укра'1ш. 11 дiяльнiсть мусить спо-нукати громадян до активних i солщарних дiй, гармонiзувати потреби розвитку особистосп та вимог сталостi функцюнування суспшьства. З цього приводу I. Белебеха слушно зазначае: «Украшська ел^а зобов'язана вести нащю до високо! самоорганiзацii. Саме елiта покликана "заплщнити"... на-цiональну люднiсть таким св^обаченням, щоб кожна людина вiдчувала себе державотворцем. наповнилася почуттям вiдповiдальностi за долю нацп» [12, с. 504]. Зрештою украшська пол^ична елiта мае стати складовою евро-пейсько! лiберально-демократичноi елiти, iдентифiкувати себе з вщповщ-ними цiнностями.
Висновки. Сучасне украшське суспiльство вiдчувае гострий дефiцит якос-тi елiти, що даеться взнаки як всередиш кр^лни, так i у вiдносинах iз зовнiш-шм свiтом. Тому мае розпочатися реальний процес ел^аризаци полiтичного правлячого класу через його оновлення, поповнення насамперед молоддю, що потребуе поступових й еволюцiйних перетворень. Ел^аризащя полiтич-ного класу мае розглядатися не лише як важливий атрибут державного бу-дiвництва, а й як основа модершзацп укра1нського суспшьства загалом i тому потребуе осмислено! загальнодержавно! полiтики.
Л1ТЕРАТУРА
1. Волкова Н. Н. Политическая элита в условиях трансформации современного российского общества / Н. Н. Волкова // Вестн. Бурят. гос. ун-та. Философия, социология, политология, культурология. - Улан-Удэ : Изд-во БГУ, 2008. -Вып. 6. - С. 170-173.
2. Шлезингер А. Циклы американской истории / Артур Шлезингер ; пер. с англ., закл. ст. В. И. Терехова. - М. : Издат. группа «Прогресс», «Прогресс-Академия», 1992. - 688 с.
3. Тоффлер Э. Третья волна / Элвин Тоффлер. - М. : ООО «АСТ», 2005. - 789 с.
4. Манхейм К. Диагноз нашего времени : пер. с нем. и англ. / Карл Манхейм ; отв. ред. и сост. Я. М. Бергер и др. - М. : Юрист, 2004. - 700 с.
5. Франко I. Перехресш стежки / 1ван Франко // Зiбр. творiв у 50-ти томах. - Т. 20. -К. : Наук. думка, 1979. - С. 256-480.
6. Кралюк П. Hi4 без елггарносп / Петро Кралюк // День. - 2013. - 23-24 серп.-С. 11.
7. Требш М. П. Пол^ична культура владно! елгги Укра!ни в умовах розбудови демократично! правово! держави / М. П. Требш // Проблеми та перспективи формування нащонально! гумаштарно-техшчно! елгги : зб. наук. пр. / за ред. Л. Л. Товажнянського, О. Г. Романовського. - Х. : НТУ «ХП1», 2010. -Вип. 26 (30). - С. 110-118.
8. Панарш О. Народ без елгги: мiж вщчаем i надieю / Олександр Панарш // Персонал. - 2006. - № 5. - С. 50-63.
9. Габович О. Прокляття нев^лаством / Олександр Габович // Дзеркало тижня. -2003. - № 36. - 19-26 верес. - С. 13.
10. Гальчинський А. С. Лiбералiзм: уроки для Укра!ни : наук.-попул. есе / А. С. Галь-чинський. - К. : Либщь, 2011. - 288 с.
11. Щокш Г. Концепщя сощального розвитку: висновки для Укра!ни / Георгш Щокш // Сiльськi вiстi. - 2002. - 27 груд. - С. 3-4.
12. Белебеха I. Нащональне прозршня укра!нщв / I. Белебеха. - Х. : ФОП Здоровий Я. А., 2012. - 580 с.
ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЭЛИТА КАК ФАКТОР ГОСУДАРСТВЕННОГО СТРОИТЕЛЬСТВА В УСЛОВИЯХ ТРАНСФОРМАЦИИ УКРАИНСКОГО ОБЩЕСТВА
Козловец Н. А.
В статье на основе анализа исторического опыта и современной практики Украины исследована роль политический элиты в процессах государственного строительства. Указывая на зависимость становлення и укрепления украинской государственности от собственной национальной элиты, автор утверждает, что в фазу независимости Украина вошла с квазиэлитой, неспособной реализовать национальную идею во всей ее полноте. Обосновывается необходимость формирования новой генеративной элиты - элиты заслуг (меритократии), способной обеспечить эффективное управление страной в условиях стремительных политических и социально-экономических изменений. Различая понятия «истеблишмент» и «политическая элита», автор доказывает, что трансформации, которые происходят в современном украинском обществе, формируют социальный заказ на качественно новый тип политической элиты, способной быть субъектом общественных изменений, их инициатором и координатором. Характеризуя основные требования
к процессу современного элитообразования, автором предлагаются и пути успешной реализации политической элитой функций субъекта общественных трансформаций, качественных изменений.
Ключевые слова: элита, политическая элита, истеблишмент, украинское общество, государственность, государственное строительство, трансформация, глобализация.
POLITICAL ELITE AS A SUBJECT OF STATE BUILDING IN CONDITIONS OF UKRAINIAN SOCIETY TRANSFORMATION
Kozlovets M. A.
The article based on analysis of historical experience and contemporary practice of Ukraine investigates the role of the political elite in the process of state building, social changes. Ukrainian historical tragedy is conditioned by the constant disconnect of elite generations, loss of tradition ofsacrificial service to the people when within centuries alien elite was impose to Ukraine and its regions with different principles and basis of life organization, culture and traditions. The author sees the dependence of the formation and strengthening of Ukrainian statehood on their national elites as the fact and concludes that in the latest phase of independence Ukraine emtered together with the quasi-elite that is not able to realize the national idea in its entirety. Civil society and a legal democratic state development condition the necessity of the political elite as a socially oriented institution. The article proves the necessity of the formation ofa new generative elite - the elite of merit (meritocracy), liability elite which is capable to ensure effective governance in terms of rapid political and socio-economic changes, skillfully regulate all aspects of public life. Ukrainian political elite should become a part of the European elite, identify themsecves with the relevant values.
Distinguishing the concept of «establishment» and «political elite», the author argues that the transformation taking place in the modern Ukrainian society forms the social order to a new type ofpolitical elite that could be the subject of social changes, they initiator and coordinator, to be responsible for reforming the country, their professional and managerial ability. The process of elitarization of the political class is seen not only as an important attribute of state-building, but also as the basis of political modernization. Particular attention is paid to the peculiarities of the formation of political Elitas, their specific function in the system of social relations. Describing the basic requirements for modern elitagenesis process, the author offeres the successful way to implementation of function of the subject of social transformation and qualitative changes, including: the presence ofpolitical pluralism, changes in the electoral system to ensure equal competition ofpotential elites; ensurance of a certain balance, compromise, the balance of the different social forces, ie the formation ofjoint consensus-facial features of the political elite; maximum openness of elite at all levels, constant replenish with the trained professionals andfunctionally capable people; update of the mentality of the political elite, understand-
ing that social changes need serious information support and elicit people, civil society institutions; the availability of permanent democratic control over the activities of authorities by the public, the media, political parties and organizations; consolidation of the various sectors ofsociety, harmonizing their social interests and achievement of cooperation and close cooperation of all forces in society; a clear rule of law, democratic norms and procedures necessary and required for normal functioning of the constitutional state and civil society.
Key words: elite, political elita, installation, Ukrainian society, statehood, statebuilding, transformation, globalization.
