CC BY
29
КУЛЬТУРОЛОГ1Я
УДК 7:061.237(477.7-2Мар)(045) Батичко Г. I.
МИСТЕЦЬК1 ОБ'еДНАННЯ В КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОР1 МАР1УПОЛЯ
На основ1 анал1зу особливостей формування та основних етатв еволюцИ регюнального культурного простору в статт1 обхрунтовуються законом1рност1 культуротворчих процеав в м. Мар1упол1 та виявляються умови формування й особливост1 функщонування мгських художнгх шкгл в контекстг культурног динамгки.
Обгрунтовано детермтанти появи мистецьких стлок авангардного спрямування к.80-поч.90-х ротв ХХ ст. На основ1 анал1зу д1яльност1 неформальних творчих угруповань («Мар1уполь-87» та «ХарБарБонд») виявлена нова модель взаемодгг художника з публтою в умовах ринкових в1дносин. Посл1довно розглянуто роль та значення д1яльност1 Мар1упольсько'г оргатзацгг нацюнально'г стлки художнитв Украгни (1992 р.) та М1ського центру сучасного мистецтва I культури 1м., А.1. Ку'гндж1 в процес1 консол1дацгг художнього простору м. Мар1уполя.
Клю^о^^ слова: культурний простгр м. Мар1уполя, мистецьт об'еднання, «Мар1уполь 87», «ХарБарБонд», Мар1упольська органгзацгя нацюнально'г стлки художнитв Украгни, М1ський центр сучасного мистецтва I культури 1м. А.1.Кугнджг
Останшм часом Марiуполь е одним з найбшьш згадуваних мют Украши. Знаковють Приазов'я, як специфiчного культурного простору, i Марiуполя, як його духовного центру, зокрема, визначаеться багатьма чинниками, один з яких - прагнення провести межу мiж Донбасом i Приазов'ем, як принципово рiзними культурними регюнами. Вщмшшсть культурного абрису стае дедалi все вщчутшшою, а в умовах загострення сощально-пол^ично! ситуацп в Укршш роль Марiуполя, як форпосту украшсько': державносп, значно тдвищуе статус мюта в розумшш не тшьки украшцями, але й сприяе формуванню нового ставлення до Украши з боку европейщв.
Аналiз юторюграфп з проблеми формування i розвитку культурного простору м.Марiуполя переконуе, що системних культуролопчних дослщжень в цш галузi поки що не юнуе. Увага дослщниюв зосереджуеться здебiльшого на ролi традицшно': грецько! культури та грецького етносу для становлення культурного простору регюну (К. Балабанов, А.Гедьо, С.Пахоменко, I Пономарьова, Н.Терентьева) [ 1 ;6; 11;15]. Такий пiдхiд цшком виправданий, оскiльки заснування мiста вщбулося в результатi переселення грекiв-християн з Криму на вшьш територп наприкшщ XVIII ст.. Не применшуючи значення грецького етносу для формування культурного простору мюта i прилеглих до нього територш, необхiдно зазначити, що поступове освоення нових земель призвело до полiетнiчного складу населення i формування специфiчноi культури регiону на основi мiжкультурного дiалогу. Докладно сощолопчний аспект цього процесу висвiтлено в монографп Б.Слющинського, зокрема автор справедливо зазначае, що «украшське Приазов'я - регюн зi складною i своерщною не лише природою, але й iсторiею етнокультурного розвитку», що призвело до «формування деяко! локально! (репонально:') iдентичностi (своерiдного «приазовський типу» суспшьного етносу)» [13,с.5]. Означене твердження, що базуеться на масштабному сощолопчному дослщженш, е констатацiею закономiрностi постановки проблеми специфши не тiльки
регiонального культурного простору, а й, перш за все, культурного простору мюта, як концентрованого концепту культурно! специфши регiону. Вщсутшсть комплексного культурологiчного дослiдження культурного простору мюта, з одного боку, i наявнiсть широкого масиву емпiричного матерiалу, з iншого, обумовлюють важливiсть обрано! для дослiдження теми, пiдходи до яко! автор уже ескiзно окреслив в попередшх публiкацiях [3].
Зважаючи на те, що теза про необхщшсть децентралiзацii останнiм часом набувае обертiв, створення теоретико-методологiчних засад для ощнки культурно! специфiки i прогнозування динамiки регiонального культурного простору стае нагальною необхiднiстю. Формування методологiчних засад культуролопчних дослiджень регiонального типу («регюнальна культурология» в тлумаченнi С.1коншково!) створюе пiдrрунтя для системного дослiдження регюнально! культурно! специфiки у синхронному та дiахронному вимiрах. Крiм того, увага до дослщження культурного простору провшцшних мiст може стати тим мехашзмом, що здатний на основi виявлення специфiки урбанiстичного культурного простору налагодити вщносини мiж центром та периферiею в культурному сенсi, що сприятиме i формуванню единого культурного простору на рiвнi держави.
Так юторично склалося, що европейський культурний проспр забезпечуеться рiвноправ'ям мiст, як культурних осередкiв. Пiдвищення уваги до провшцшного мiста е в цьому сена проявом «европейськосп» в розумiннi ролi та значення мiста як юторико-культурно! спiльностi i середовища для максимально! самореалiзацii особистостi, одним з яких е мистецтво. Свобода в мистецькш царинi забезпечуеться можливiстю вшьно обирати сюжети i засоби !х втiлення, налагоджувати контакти мiж митцем та публшою, що сприяе формуванню повнощнного художнього середовища на засадах культуротворення. Починаючи з I пол. Х1Х ст. своерiдною ознакою европейського культурного простору стають неформальнi творчi угруповання, призначення яких - встановлення принципово нових комушкативних вiдносин з публшою, що сприяе успiшностi шновацшних мистецьких проектiв i, врешт-решт, стае тдгрунтям для творчо! самореалiзацii особистосп у всiх !! проявах. Саме тому аналiз дiяльностi творчих спшок дозволяе поставити i розв'язати актуальне питання - стввщношення традицiйного i новаторського як чинник iнституалiзацii локального культурного простору (на рiвнi мюта).
Унiкальнiсть м.Марiуполя в тому, що з ним пов'язана знакова для св^ового мистецького середовища постать - Архша 1вановича Ку'!ндж1 (1841-1910 р.р). Його «творче випромiнювання» було досить вщчутним, створило певну спрямованiсть для формування традицп культуротворчо! дяльностi в регюш. Не випадково, що найбiльшi досягнення мiста в художнiй цариш зосередженi в образотворчому мистецтвi. Неформальш угруповання авангардного спрямування (особливо «Марiуполь-87») стали визiтiвкою Марiуполя, визнаються далеко за межами мюта й Укра!ни, !х лiдерiв сьогоднi називають «класиками укра!нського андеграунду». Водночас, сутнiсть дiяльностi та основнi напрямки творчостi майс^в, що входили до цього об'еднання, ще не знайшли вiдповiдного осмислення в науковiй лiтературi. Висвiтлення ж дiяльностi мистецьких угруповань м.Марiуполя здебшьшого представлене у виглядi невеличких нотаток, анонав та начеркiв iнформацiйного характеру. Прагнення дати оцiнку сутностi художшх процесiв на рiвнi мiста та регюну поодинокi, серед них статп С. Бурова та О.Чернова [4;16]. В той же час, висвiтлення еволюцii культурного простору крiзь призму дiяльностi мiсцевих художникiв -членiв формальних i неформальних художнiх спiлок, дозволяе виявити ^ чинники, що забезпечують неповторшсть обличчя мiста та сприяють динамщ культурного простору.
Саме означеними мiркуваннями i обумовлена актуальн1сть дано! статп. Метою роботи е виявлення ролi мистецьких угруповань в становленш культурного простору м. Марiуполя.
Донедавна при постановщ питання щодо культурного простору мюта мова йшла здебiльшого про мюта з уже визнаними культурними традищями. Показовим в цьому сенсi е дослщження М. Кагана, присвячене виявленню ушкальних рис, що створюють неповторне обличчя Петербургу [8]. Аналiзуючи особливост культурного обличчя мiста, що здавна мае репутащю культурно! столицi, М.Каган обгрунтовуе декiлька чинникiв, що формують культурний проспр мiста. На його думку, це географiчний, або природнш (ландшафт, клiматичнi умови), соцiальний (статус мюта,що визначае сутнiсть повсякденно! дiяльностi його мешканцiв), архiтектурний (характер забудови та арх^ектошка мiста), i , нарешт^ його художне життя, тд яким автор розумiе «iнтенсивнiсть i спрямування творчостi художньо! штел^енцп», вщ яких залежить «характер естетичних потреб мютян, !хнш моральний рiвень та критерп повсякденно! поведiнки» [8, с. 18-19]. Продовжуючи означену тезу, О.Мастениця справедливо наголошуе, що культурний проспр мiста - це «багаторiвнева цшсна система,... повноцiнний культурний процес» [10]. Наведеш мiркування не викликають заперечень щодо дослщження культурного простору мют столичного типу, водночас, вивчення культурного простору провшцп потребуе деяких уточнень щодо базових концептуальних засад.
Важливим в цьому сена е обгрунтування особливостей культурного простору провшцшних мют наведене в роботах М. 1нюшкша. Автор зокрема наголошуе, що формування культурного простору провшцп формуеться на основi протистояння i постшно! взаемоди за вектором центр-периферiя. Цi вщносини автор розглядае як складну систему, в якш розвиненiсть периферiйного культурного простору забезпечуе стабшьшсть системи в цшому, оскiльки функцiонування складних систем передбачае взаемод^ двох механiзмiв: мобшзуючого та стабiлiзуючого. «В просторi, що подшяеться дiахронiчно не тiльки на «центр — не-центр», а й мютить «центр-провiнцiю-периферiю-межу», саме провiнцiя уявляеться зоною певно! гармошзацп, балансування доцентрового i вiдцентрового у великiй системЬ» [7, с. 19-20]. Наведенi мiркування е методологiчно важливими для дослщження мюького культурного простору, що е динамiчним i знаходиться в постшному русi, зберiгаючи при цьому пласти культурно! пам'ят у виглядi артефакпв та традицiйних форм повсякденного життя.
На формування та трансформащю культурного простору мюта Марiуполь впродовж бшьш нiж 200 ^чно! юторп його функцюнування впливало безлiч чинникiв. В результат вiдбулося формування культурного простору як «своерщно! знаково! системи» (Ю.Лотман). 1снування означено! системи в часових вимiрах являе собою поступову змшу свiтоглядних систем та культурних сценарпв, актуальних на певний перiод часу. Назвемо !х парадигмами. Пiд парадигмою у даному випадку ми розумiемо основну щею щодо iсторичноi мiсii, що визначае смислове ядро («душу» в тлумаченш 1.М.Гревса) i сутшсть мiста, як своерiдноi соцiальноi шституцп, i забезпечуе еднання рiзних сощальних верств i етносiв в межах певно! територп.
На нашу думку, двохсотрiчне iснування мiста проходить як втшення чотирьох основних метафор щодо розумшня його специфiки i ролi в культурному просторi держави. Перша парадигма вбачаеться нам розгортанням гасла «Марiуполь - грецьке мiсто», що вщбуваеться вiд заснування мiста до нацюнально-культурного пiднесення в рамках корешзацп i завершуеться знищенням грецько! штел^енцп (1780-20-30-тi роки ХХ ст.). Другою парадигмою стае «Марiуполь (Жданов) - радянське iндустрiальне мiсто», формування яко! забезпечуеться появою iндустрiального гiганта «Азовсталь», пiдвищенням рiвня урбанiзацii, мiграцiйними процесами, що змшюють етнiчний та сощальний склад населення, призводить до пщпорядкування всiх сфер культурного життя лопщ промислового розвитку регiону (30-тi р. ХХ ст - к.80-тих..р.ХХ ст). Наступна парадигма - «М^уполь -столиця Приазов'я» (вiд повернення мюту iсторичноi назви в 1989 рощ до 2014 року) символiзуе усвщомлення мiсii мiста, увагу до його юторп, прагнення вiдновити зв'язок з
iсторичним минулим шляхом ретельного його вивчення i популяризацп. I, нарештi, на сучасному етат спостерiгаемо поступове народження ново! моделi (наразi знаходиться в стадп становлення), умовно визначено! як «Марiуполь - европейське мюто», що базуеться на тдвищенш свiдомостi громадян, появi рiзних форм самооргашзацп, творчих iнiцiатив, встановленш безпосереднiх контактiв з европейськими мютами та мiжнародними iнституцiями в умовах становлення шформацшного суспiльства.
Побiжний аналiз основних тенденцiй культурного розвитку на рiвнi мiста свiдчить, що основою динамши стае маятниковий рух, що реалiзуеться чергуванням двох рiзноспрямованих тенденцш: доцентрово'1 (1, 3 парадигми) та вщцентрово'1 (2,4). Функцiонування означених парадигм проходить у виглядi поступового нашарування нового без остаточного подолання попередньо'1 сенсово'1 моделi. Саме тому при пануванш одше'1 з моделей у свщомосп рiзних верств мiстян збер^аються i спiвiснують рiзнi варiанти усвщомлення сутностi i культурно'1 мюп мюта, що призводить до полiфонiчностi i складностi сприйняття культурного простору як цшсно'1 системи. В результатi маемо i цiлий дiапазон в в сприйнятп мiста: вiд батькiвщини «маленько'1 Вiри» - до «сучасного Сталшграду».
Виявленi тенденцп визначили культурне життя мiста, зокрема формування його художньо'1 складово'1. Культурний простiр Марiуполя чаав першо'1 парадигми характеризуеться поступовим розгортанням урбашстичного сценарiю. Поява концепту «Марiуполь-грецьке мiсто»багато в чому завдячуе основним процесам з освоення територiй щляхом переселення до Приазов'я грекiв-християн з Криму. Означений мшрацшний проект мав на мет! для Росшсько'1 iмперii вирiшення як полiтичних, так i економiчних завдань. Крiм того, важливим чинником для розумiння основних тенденцш культурного розвитку мюта стае i нормативне забезпечення функцiонування мiст у виглядi Губернсько'1 реформи 1775 року, призначення яко'1 було впорядкувати адмшютративний устрiй в Росiйськiй iмперii, i Жалувана грамота мiстам 1785 року, що вперше визначила юридичний статус мюта як такого. За влучним зауваження Л.Кошман «саме ця обставина визначила одну з типолопчних особливостей мюта Нового часу - прюритетшсть адмiнiстративного чинника як результат «вольового» рiшення влади в його проявах»[9].
Становлення означено'1 парадигми було зумовлене i документально пiдтверджене Жалуваною грамотою Катерини II, надано'1 грекам- переселенцям у 21 травня 1779 року, що законодавчо закршлювала певнi перференцп для грекiв- переселенцiв у виглядi економiчних пiльг та особливостей самоврядування (грецький мировий суд) [12]. Затвердження генерального плану та гербу мюта (укази ОлександраП 1811 року) остаточно закршили статус нового поселення, а офщшний дозвiл на проживаннч не-грекам в межах мюта (з 1859 року) сприяв його динамiчному розвитку. Поява торпвельного порту, залiзничного сполучення в 80-х роках XIX стшття закладае тдвалини для формування iмiджу заможного купецького мiста з домшантою традицiйноi культури грецько'1 общини. Водночас, ^алшська, нiмецька, укра'1'нська та еврейська общини ствюнували в межах мюта, роздiляючи сфери впливу i господарювання. Наявнiсть в Марiуполi православних церков, синагоги, католицького костелу надавала мюту статусу регюнального духовного центру. Постать митрополита ^натия (iдеолога переселення з Криму греюв-християн) сприймалася в цьому сена протягом довгого часу як своерщний обер^ мiста
В культурному плаш друга половина XIX столбя - це час становлення шфраструктури мiста (гiмназii, театри, бiблiотеки). Спрямування на комерцiйно-торгiвельний напрямок розвитку спричинило специфiчне ставлення марiупольчан до мистецтва. Мютяни шанували театри, згодом кшематограф, вiддiвали перевагу фотографii, тодi як художнi виставки не користувалися попитом. В цш ситуацii талановш! майстри вимушенi були шукати свое'1 долi за межами провiнцiйного купецького мюта. Показовою в цьому плаш е бiографiя А.I. Ку'1'ндж1, людини, що створила сама себе. Його довгий шлях до
мистецько! осв^и (з Марiуполя, через Феодосiю i Одесу - до тогочасно! мистецько! Мекки -Санкт-Петербургу) - це показник щлеспрямованосп i наполегливостi у здюненш свое! мрп талановитим юнаком. Таким же буде тзшше i шлях уславленого мистецтвознавця, дослiдника ранньохристиянського мистецтва Д.В. Айналова (1862-1939 р.р.), талановитого художника-шюстратора О.П.Могилевського (1885 - 1980 р.р.), монументалюта В.М.Арнаутова (1896-1979 р.р.), уродженщв Марiуполя. Реалiзацiя творчих особистостей виключно за межами мюта е закономiрним наслiдком нерозвиненостi художнього смаку публши, вiдсутностi художнiх шституцш у виглядi картинних галерей, виставкових центрiв, музе!в. Творче спрямування майс^в не вiдповiдае загальнiокультурному сценарiю. Саме тому при доцентровш в щлому тенденцп розвитку культурного простору, художнш чинник демонструе вiдцентрову, що продовжиться i наступного перiоду.
Становлення друго! парадигми, умовно названо! «Марiуполь (Жданов) - iндустрiальне радянське мiсто» починаеться з 30-х роюв ХХ стшття. Основою для !! формування е початок будiвництва заводу «Азовсталь», шдус^ального гiганту Всесоюзного значення. Iндустрiалiзацiя створюе тдгрунтя для появи i ствердження ново! св^оглядно! парадигми, в якш етнiчний чинник сприймаеться як другорядний, оскшьки концепцiя творення «едино! стльносп - радянського народу» передбачае формування i нових естетичних смакiв. Пропагування нового обличчя мюта - труженика передбачае панування соцiалiстичного реалiзму як едино вiрного художнього методу. Для закршлення образу робочого мiста в мистецт вiдомi на рiвнi СРСР художники неодноразово вщвщують Марiуполь, створюючи щлу галерею картин: пейзаж1в, портре^в, жанрових сцен, що рiзнобiчно репрезентують означений образ. 1ндус^альне обличчя Марiуполя популяризували i уславлювали вiдомi художники - К.Богаевський (учень А.Ку!ндж1.),Б.Йогансон, Кукришкси»[4].
Централiзаця мистецького розвитку на рiвнi держави через функцiонування Спiлки художниюв СРСР, створено! вiдповiдно до Постанови ЦК ВКП(б) вщ 23 кв^ня 1932 року «Про перебудову л^ературно-художшх органiзацiй», передбачала пiдвищення уваги до тдготовки свщомо! художньо! штел^енцп, здатно! вирiшувати завдання згiдно до вимог часу. Саме тому поступово в регюнах налагоджуеться пiдготовка художникiв. В провшцшних мiстах (а саме таким, не зважаючи на шдус^альну мщь був Марiуполь) ця освiта здшснювалася в межах художнiх студiй та аматорських гуртюв. В 1936 рощ в Марiуполi було створено художню студш, засновником i керiвником яко! протягом тривалого часу був Г.Бендрик. Навчання в цiй студii стало початком професшно! кар'ери багатьох майс^в, в майбутньому членiв Спiлки художниюв СРСР (Г.Галкин, В.Константинов, Л. Кузьмшков, В. Овечкiн) [4]. Своерiдною кульмшащею «радянiзацii» культурного простору м.Марiуполя стае присвоення мюту iменi А.О.Жданова (1948 рш), партiйного функцiонера вiдомого як ярого поборника щейносп у мистецга.
Вiдповiдно до тези «мистецтво - у маси», спрямовано! на всебiчну пiдтримку аматорства, в повоенному Марiуполi були створенi iзостудii при палацах культури заводiв iм. Iллiча, Азовсталь, а згодом - i Ждановтяжмаш ( палац культури «1скра»). Саме остання в 1967 рощ стала художньою школою, що з 1972 року набула статус державного навчального закладу. Розвиток художньо! осв^и поступово призвiв до формування значного колективу графшв, скульпторiв, живописщв. Водночас, позбавлене обласного статусу мюто не мало можливосп заснувати власний осередок художниюв, що спричинило необхщшсть вступати до Донецького осередку спшки художникiв УСРС.
Динамша розвитку культурного простору 60-70-х роюв - це поступове розгортання i ствердження Марiуполя як центру машинобудування, металургii, морського порту, тобто значного шдус^ального центру, мiста - пращвника. Не випадково, що мистецтво цих чаав пiдпорядковуеться саме цш парадигмi. Найвизначнiшими досягненнями радянських чаав стають монументальнi мозаiчнi панно, авторами яких виступають марiупольськi художники -
своерiдний творчий тандем - Л.Кузьмшков та В.Константинов. До сих тр в Марiуполi залишилася i моза'1'ка «Пiдкорення космосу», створена В. Арнаутовим, уродженцем м.Марiуполя, який протягом тривалого часу працював в США. Оргашзащя цих проектiв стае можливою завдяки членству в спшщ художникiв СРСР, що здiйснюе розподш державних замовлень, якими й були твори монументального мистецтва.
Показовим щодо динамiки культурного простору Марiуполя стае вiдродження штересу до постатi А.ГКушджъ Так, в 1973 рощ з шщативи марiупольських художникiв в мiстi вiдбувся перший «Меморiал А.ГКушджЪ» на якому вiдвiдувачi могли ознайомитися з творами вщомих майстрiв пензля- Т.Яблонсько'1, М.Глущенка, С. Шишка, поруч з якими експонувалися i твори художникiв-марiупольцiв - Л.Бондаренка. В. Константинова. П.Кота, Л.Пономарьово'1, Л.Гади. В.Арнаутова та ш. Започаткована традищя стала поштовхом для налагодження стосунюв з колегами по цеху з шших регiонiв i встановлення нового типу зв'язюв з публiкою, спрямованих на виховання художшх смакiв..
Становлення ново'1 парадигми, умовно визначено'1 як «Марiуполь - столиця Приазов'я», починаеться в другш половинi 80-х роюв, коли настанова на перебудову державно'1 полiтики, гласнiсть, лiбералiзацiя суспiльних форм життя, вiдкритiсть европейським впливам завдяки руйнуванню «залiзноi завiси»,-створюють новi умови для розгортання художньо'1 складово'1 культурного простору мюта. Повернення юторично'1 назви мюту в 1989 роцi - результат протестних настро'1'в, показник тдвищення свiдомостi мсько'1 громади. Симптоматично, що щея спочатку втiлилася в назвi творчого об'еднання «Марiуполь-87», авангардний напрям дiяльностi якого сприймався i як альтернатива «щейно виваженому» мистецтву соцреалiзму, i як громадський протестний рух за вiдновлення iстинностi культурного сценар^ розвитку мiста, штучно трансформованого на користь пол^ичнш доцiльностi. В цьому сена сама назва творчого угруповання була не випадковою. В мют^ що протягом майже 40 роюв носило iм'я партiйного функцiонера А.Жданова, вщомого як активного супротивника новаторського й авангардного в мистецт, назва «Марiуполь-87» стала знаковою, оскiльки проголошувала новаторське спрямування дiяльностi художникiв. Не випадково саме тема мюта стае в творчосп молодих майстрiв провщною.
Перша виставка новостворено'1 групи вщбулася в Палацi Металургiв у 1987 рощ. Засновниками авангардного мистецького гурту стали А.Махотш, С.Золотько (випускники Xаркiвського художньо-промислового iнституту) та В.Xаракоз (Таллшська академiя мистецтв). Пiзнiше до засновниюв доедналися С.Баранник, Т.Лисенко, В. МюкьОглу, О.Бондаренко, В Крамаренко, В Чапш, С.Деренчук, Л.Етенко, Ю.Ахмед-Фатхi. Об'еднання митщв вiдбулося завдяки прихильностi 1'х новаторському розумшню мистецтва i повинно було виршити головне завдання - надати можливють публiцi ознайомитися з новим, свiжим вiтром у мистецтвi. Об'еднання дозволило молодим художникам привернути увагу до нов^шх художшх засобiв, що стали основою 1'хньо'1 творчостi. Крiм того, саме гуртування дозволяло у якосп колективного суб'екта брати участь у багатьох художшх заходах рiзного рiвня. Донецьк, Рига, Вiдень, Кшв, а згодом Iталiя, Францiя, Кмеччина, - ось географiя виставково'1 дiяльностi об'еднання протягом 90-х рокiв XX сгашття. Не випадково роботи художниюв стають вiдомими та затребуваними. В такий споаб створюеться новий тип дiяльностi майстрiв, заснований на безпосередшх контактах з колекцiонерами та галерютами, що вимагало вiд членiв групи нових пiдходiв до органiзацii творчого процесу: бшьшо'1 активностi, а школи i самореклами. Не випадково, в середиш 90-х рокiв викристалiзувалася щея створення власно'1 приватно'1 картинно'1 галере'1, яку засновники Xаракоз, Бараннiк та Бондаренко назвали «XарБарБонд», використовуючи першi лiтери трьох призвищ. I хоча проект не став прибутковим, тзшше вш реалiзувався у виглядi
художнього угруповання з аналогичною назвою, виставки якого постшно користуються популярнiстю, починаючи з 2000-х роюв.
Проголошення незалежносп Укра!ни створило новi умови для трансформаци культурного простору мiста. Так, зняття обмежень щодо можливостi оргашзацп художнiх осередкiв, з одного боку, i iстотний художнiй потенцiал марiупольських майстрiв, з iншого, створюють необхщш передумови для заснування 8 кв^ня 1992 року Марiупольськоi оргашзацп Нащонального Спiлки художникiв Укра!ни вiдповiдно до ршення Першого установчого з'iзду художниюв Укра!ни. Саме починаючи з к.90-х рокiв зусиллями митцiв, громадськостi та мецена^в створюеться цiла мережа культурницьких закладiв, що виводять Марiуполь на принципово шший рiвень Серед них -Мюький Центр сучасного мистецтва i культури iм..А.I.Куiнджi, який було вщкрито в Марiуполi у 2004 рощ. В 2005 рощ в складi центру зявився единий в Укрш'ш музей медальерного мистецтва iм. С Харабета. На сьогодш головним завданням Центру е оргашзащя виставок на основi постшно! спiвпрацi з рiзноспрямованими творчими осередками мiста, Укра!ни, близького i далекого зарубiжжя . В ситуацп значного пiдвищення динамiки культурного розвитку закономiрним стало i проведення 2007 рощ в Марiуполя Всеукра!нсько! виставки пейзажу «Меморiал Ку!ндж1 -2», в якш взяли участь митщ з 34 мiст Укра!ни.
Залучення кош^в меценатiв дозволило нарештi реалiзувати в Марiуполi i давнiй задум - вщкриття в жовтнi 2009 року Художнього музею iм А.ГКушдж^ що стало новою вiхою в плаш iнституалiзацii культурного простору мюта, оскiльки налагоджувало постiйнi стосунки мiж митцями та шанувальниками мистецтва. Не випадково, що саме Художнш музей в 2012 рощ став мюцем вшанування 20^чного ювiлею Марiупольськоi спшки художникiв Укра!ни. Свое мiсце з 2010 року поав в культурному просторi мiста i Центр мистецтв «Арт Люкс», перша приватна картинна галерея, шщатором вiдкриття яко! став колекщонер i дослiдник творчостi марiупольських художникiв Олександр Чернов. Широкий спектр дiяльностi нових iнституцiй, що включае л^ературш i музичнi вечори, зустрiчi з творчими особистостями створюе в мют! нову атмосферу, що породжуе бшьш активне ставлення публiки до культурного життя.
Останнi 20 роюв функцiонування формальних i неформальних угруповань в межах культурного простору мюта, ствюнування прихильникiв реалiзму i авангарду, традицшного i новаторського надало марiупольському художньому простору полiфонiчностi, що створюе реальш пiдстави для розгортання i закрiплення в свiдомостi мiстян парадигми «Марiуполь -мiсто европейського типу».
Список використано1 л1тератури
1. Балабанов К.В. Нацiонально-культурне та громадське життя греюв Укра!ни в другiй половиш ХХ - на початку ХХ1 столiття: монографiя / К.В. Балабанов, С.П. Пахоменко. -Марiуполь, 2006. - 260 с.
2. Багинская Н. Куинджи:история полета/ Н.Багинская // Отрок.иа: православный журнал для молодежи [Электронный ресурс] режим доступа Ы1р://о№ок-ua.ru/sections/art/show/kuindzhi_istorij a_polj ota.html
3. Батичко Г.1.Культура Приазов'я: проблема мiжкультурноi комушкацп/ Г.1.Батичко/ Мариуполь: история и перспективы научно-практическая конференция: сб. трудов.-Мариуполь, 2002.-с.148-150
4. Буров С. Мариупольская организация Национального Союза Художников Украины / С.Буров // Мариупольская организация национального союза художников Украины: каталог, отв. за выпуск С.А.Баранник.- Мариуполь: ЧАО «Газета «Приазовский рабочий», 2012-с.3-5.
5. Вороник Д. Группе «Мариуполь-87» исполнилось четверть века/Д.Вороник// Приазовский рабочий.- №187 от 10.10.2012.- с.4
6. ГедеА.В. Переселение греков из Крыма в Приазовье. (Вымыслы и реальность)/ А.В.Геде // Новые страницы в историиДонбасса:Сб. ст. - Донецк: Донбасс, 1995. -Кн. 4. -С. 8-17.
7. Инюшкин Н.М. Провинциальная культура: вигляд изнутри/ Н.М.Инюшкин.- Пенза, 2004- с.16-29, 37-50
8. Каган М.С. Культура города и пути её изучения/ М.С.Каган// Город и культура. Сборник научных трудов. - СПБ., 1992.- С.15-16.
9. Кошман Л.В. Культурное пространство русского города к.Х1Х-нач.ХХ вв. К вопросу о креативности исторической памяти./ Л.В.Кошман/ Человек и культура.-2013.-№2 [Электронный ресурс ].- Режим доступа: http://www.e-notabene.ru/ca/article_639.html
10. Мастеница Е.Н.Культурное пространство города как предмет исследования и объект познания: междисциплинарный подход / Е.Н Мастеница//Петербургские исследования: Сборник научных статей, Вып. 3. - СПБ.: Изд. СПБГУ, 2011. - С. 128-147
11. Саенко Р. Историко-правовые основы Жалованной грамоты Екатерины II Христианам-грекам, выведенным из Крыма/ Р.Саенко// Украша-Грещя^сторична спадщина i перспективи ствробггництва(м. Марiуполь, 27-29 травня1999 року). Т.1, ч.1. - С. 279281.
12. Пономарьова 1.С. Етшчна iсторiя греюв Приазов'я (кХУШ - поч..ХХ1 ст..). 1сторико-етнографiчне дослiдження: монографiя. /1.С.Пономарьова. -К.:Реферат, 2006.- 300 с.
13. Слющинський Б.В. Мiжкультурна комунiкацiя в украшському Приазов'г монографiя / Б. В. Слющинський. - К. : Аквшон-Плюс, 2008. - 496 с.
14. Творческому объединению художников Мариуполя - 20 лет» http://chendrs.com/news_detail.php?newsid=146
15. Терентьева Н.А. Греки в Украине: экономическая и культурно-просветительская деятельность(XVII-XXв.в.): монография /Н.А.Терентьева, Нац. Акад.наук Украины, Инт истории Украины.- - Киев: «Аквилон-Пресс», 1999. - 351с.
16. Чернов А. Архитектоники Владимира Харакоза / А.Чернов //Вечерний Мариуполь.-№48(465) от 12.12.2012.-с.6.
Стаття надшшла до редакцп 11.12.2014 Batychko G.I.
ART ASSOCIATIONS IN THE CULTURAL SPACE OF MARIUPOL
The main patterns of culture development processes in Mariupol are substantiated based on the analysis of the main formation features and evolution phases of regional cultural space. The conditions of art schools formation and features of their functioning have been discovered in the context of cultural dynamics. Particular attention is paid on famous artist A. Kuyindzhi whose successful art life is making him a role model for the new generations of Mariupol artists to be imitated.
It has been proved the significance of transitional periods for institutional processes enhance in the artistic environment. The appearance determinants of artistic avant-garde unions for the period from the end of 80s to the beginning of 90s of XX century have been detected. Based on analysis of informal artistic groups activity («Mariupol-87», «Vikno», «HarBarBond» it was found a new model of interaction between an artist and public in terms of market economy.
It was also consistently reviewed the role and importance of the Mariupol Organization of National Union of Artists of Ukraine (1992) in the process of consolidation of art space in Mariupol. Exhibitions activity of art groups has been considered as a way of popularizing artists and public artistic taste education.
Keywords: cultural space of Mariupol, art association, «Mariupol-87», «HarBarBond», Mariupol Organization of National Union of Artists of Ukraine, A. Kuyindzhi Center of Contemporary Art and Culture
УДК 008 О.В. Безручко
Б1БЛ1ОТЕКА, ЧИТАННЯ ЯК РОЗВИВАЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ НОВОГО ПОКОЛ1ННЯ
Статтю присвячено актуальним питаниям творчого розвитку читач1в-дтей / умовах сучасного ¡нформацтного простору через м1с1ю б1бл1отеки для дтей. Виокремлено роль яюсног, художньог книги в становленш особистост1. Зроблена спроба показати вплив на формування емоцтно-творчого розвитку читача та в1дм1нн1сть екранного читання / читання з листа.
Клю^о^^ слова: творче читання, б1блютека, читацька культура.
Творчють - актуальна потреба дитинства входження в життя, адаптащя в нш, визначення себе, сво!х можливостей i меж, свое! ролi i значення в цьому свт. Це все вимагае вщ дитини творчо! активносп, вiд цього залежить його працьовитють i природа потурбувалася про це. Творча актившсть дiтей обумовлена !х вiковими, психологiчними особливостями: сенситивнiстю (домшуючою чуттевiстю), синкретизмом (цiлiснiстю) !х св^осприйняття, а також рухливою гiперактивнiстю та штересом до дiяльностi, контакту з дшснютю. Все це може позитивно використовуватись дорослими як природна база для надання допомоги дгам в !х особистюному розвитку. Тому, надзвичайно важливо сьогоднi домагатись усвiдомлення дорослими необхщносп виховання в собi культури розумшня i ставлення до творчого розвитку д^ей, якому сприяе читання.
Постшно росте число кра!н, де читання розглядаеться як базове вмшня вае! життедiяльностi людини. Всесвiтня оргашзащя охорони здоров'я включае грамотнiсть в 12 показниюв здоров'я нацп. Мiжнародний валютний фонд прийшов до висновку про те, що розвиток економши кра!ни розпочинаеться тодi, коли вщм^ка грамотностi !! населення перевищуе 40%. ООН вважае грамотшсть показником, що дорiвнюе по значенню продовженню життя. Перше мюце европейського рейтингу по грамотности читанню як i рашше займае Фiнляндiя. Сьогоднi ж найбшьш динамiчним регiоном в областi читання е твденно-схщна Азiя. Так, Корея зайняла перше мюце в свт в дослщженш PISA-2009 (539 балiв). Лiдером стало мiсто Шанхай (Китай) - 556 балiв.
Ще в 16 ст. Мартш Лютер сформував основну мету читання, яка стае його мiсiею на столiття - виховання особистост1 людини. Читання «для себе», становлення особистосп, освiченiсть, самоосв^а, виховання - всi цi поняття актуальнi сьогоднi. Актуальнiсть цiеi базово! соцiальноi мiсii бiблiотеки виникае з результа^в дослiджень, проведених спецiалiстами Програми розвитку при ООН на початку ХХ1 ст., якими встановлено, що в загальнш структурi багатства, яким сьогодш володiе наша планета, 2/3 складае потенцiал людини i лише 1/3 приходиться на долю природних ресурав i всiеi виробничо! шфраструктури разом взятих, i отже, розвиток людини стае найбшьш ефективним вкладанням катталу з гуманiтарних i не лише, але й з економiчних позицш (що пiдтверджуеться на прикладi розвитку таких кра!н як Япошя, Тайвань, Пiвденна Корея).
