CC BY
41
In the end of every academic year pupils were to take examinations upon the results of which they were moved up into the next department. Those pupils who didn't pass an exam after the first try were allowed to make the second attempt but only in a year and on condition that they should attend school during the entire year. The examiners chose test questions by themselves. The statistical data provided in the uyezd council reports point out that on average only 10% ofpupils finished their schooling every year.
Key words: Zemstvo 's schools, educational process, Mariupol uyezd, school curriculum.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Романцов В.М., дл.н, проф.; Задунайський В.В., дл.н., проф.
УДК 94(477=14)"16/18"
В.С. Волониць
ГРЕЦЬКЕ КУПЕЦТВО У ЗОВН1ШН1Й ТОРГ1ВЛ1 МАР1УПОЛЯ Х1Х СТ.
В cmammi доведено, що через нестачу rnnimanie у MapiynonbCbKOZo купецтва та практично повну eidcymHicmb торговельного флоту в портовому Micmi переважали тоземш купщ. Торговi фiрми з Греци посши чшьне м^це у вивозi зерна з азовських порmiв та вiдiгрaвaли важливу роль у розвитку м^цевого судноплавства. Закутвельт щни на зерно в Мaрiуполi були вдвiчi дешевшi, тж в ОдеЫ. Тому тоземш фiрми намагалися зосередити у свогх руках весь мехатзм посередницьког дiяльностi, що викликало невдоволення з боку мaрiупольських торгiвцiв. Лише на 40^i рр. Х1Х ст. на мiжнaродний ринок вийшла невелика частка мaрiупольських купщв-греюв - Олександр Хараджаев, 1ван Чебаненко, ¡гнатт Гозадинов, Микола Лагофетов.
У 1880-хрр. обсяг хлiбног торгiвлi помтно зменшився, а заметь великих грецьких фiрм на перше м^це вийшли еврейськ торговi доми. Усунутi вiд експортног торгiвлi зерном мiсцевi греки звернули свог погляди до роздрiбног торгiвлi, мтцевог хлiбног торгiвлi, операцт iз нерухом^тю, нетоварног торгiвлi (кав 'ярт, харчевт, постоялi двори).
Ключовi слова: Мaрiуполь, грецьке купецтво, хлiбнa торгiвля, судноплавство.
Економiчний розвиток бшьшост украшських míct Росшсько'1' ÍMnepii у Х1Х ст. за багатьма показниками суттево вщставав вщ захщноевропейського piBra. Лише за чаав «великих реформ» Олександра II вщбулась вщмова вщ феодальних форм господарювання, яю стримували темпи економiчного розвитку вае'1' краши. Перетворення, проведен урядом в соцiально-економiчнiй сфер^ досить швидко позначилися на соцiально-економiчному розвитку мют, насамперед твденних губернш, перетворили ix з невеликих аграрно-ремюничих поселень у пpомисловi i тоpговi центри. Особливо яскраво щ змши простежуються у розвитку портових мют Швшчного Причорномор'я i Приазов'я.
Важливу роль у зовнiшньоекономiчниx вщносинах Украши завжди вщграла морська торпвля. Саме у XIX ст. у зовшшнш тоpгiвлi вщбулися значш якюш i кшькюш змши, яю вщображали загальний процес розвитку каппашзму в кра'1'ш, а, як вщомо, у катталютичнш економщ вагома роль належить саме зовшшнш торпвл^ яка, е важливим показником розвитку внутршнього ринку, вщображае його взаемодш з ринками внутршшми, а результати експорту й iмпоpту стають шдикаторами всього життя краши, мipилом ii незалежносп, piвня соцiально-економiчного розвитку. В цих
17
умовах життево важливо вивчити не лише свгтовий, а й мюцевий регiональний досвiд становлення шдус^ального суспiльства.
В той же час юнування iноземного компоненту на певному етат розвитку будь-яко'1 краши мае суттеве значення для п економiки та справляе вплив на суспшьш вiдносини. Так греки ввдгравали багатофункцiональну роль у господарському житл Украши Х1Х ст. Одним iз головних прiоритетiв життедiяльностi утворених на украшських землях грецьких осередкiв була торпвля. Тривалий час греки утримували провщш позици в оргашзаци внутршньо! та зовшшньо'1 комерцшнох дiяльностi на украшських теренах.
Греки-купщ завдяки прямим вщносинам з Свропою через одесью грецькi та англiйськi торговi дома, в першш половинi Х1Х ст. засновують сво'1 контори в Марiуполi, перетворюючi Азовський басейн в один iз найважливiших ринкiв внутршньох та зовшшньо'1' торгiвлi на той час Швдня Росшсько'1 iмперii.
Саме завдяки торгiвлi сiльськогосподарською продукцiею у першш половиш Х1Х ст. мiсто Марiуполь стае значним торговим портовим мютом Приазов'я.
Iсторiографiчнi аспекти зазначено'1 проблеми представлен в цiлiй низцi праць рiзного напряму. Такi автори, як А.Скальковський, К.Скальковський, Г.Тимошевський, 1.Александрович подали загальну картину учасл Марiуполя як портового мюта у зовнiшнiй та внутршнш торгiвлi, розвиток торговельного судноплавства, а також вплив шоземних торгових домiв на торговельно-господарське життя приазовського регюну [1; 2; 3; 4]. В юторюграфи 1950-1980-х рр. з'являються лише поодинокi свiдчення про греюв-купщв на украшських землях. Посередницька торпвля греюв була об'ектом побiжноi уваги О. Дружиншо'1, В. Золотова, тощо [5; 6; 7; 8]. Серед робгг сучасних дослiдникiв якi опосередковано розглядають означену проблему слiд вщзначити працi А. Гедьо, С. Новково'1, Ю. Поспелово'1 [9; 10; 11].
Отже, метою подано'1 статтi е розгляд внеску грецького купецтва у розвиток зовшшньо'1 торгiвлi Марiуполя у Х1Х ст.
Марiуполь вiдiгравав значну роль у зовшшнш торгiвлi Роси ще з кiнця XVIII ст. 1менним указом вiд 31 жовтня 1807 р. мюто Марiуполь за торговельною та карантинною частиною пщпорядковувався таганрозькому градоначальнику. У цьому ж докумеш! вказувалася важливiсть мiста для розвитку таганрозько! торгiвлi [12, с. 17]. Головним товаром, що його постачали за кордон через порт у гирлi Кальмiусу, була пшениця арнаутка.
За перiод з 1801 по 1805 рр. до Марiуполя надшшло 71 судно, а в 1806 р. - лише 9. Судна тут завантажувалися пшеницею та вирушали за кордон. Для пщтримки ладу на присташ i на рейдi у 1808 р. було створене портове управлшня та карантинна застава [13, с. 95].
Щорiчно купецью судна з Грецй, Туреччини, Ггали, Австро-Угорщини, а пiзнiше з Франци, Iспанii, ВеликобританГх прибували на марiупольський рейд. Лише декотрi з них привозили сюди iмпортнi товари (грецью вина, маслини, родзинки, фрукти з Туреччини) - бшьшють суден прибували з баластом.
Проте саме середина 1840-х рр. стала для Марiупольського порту показовою. Починаючи iз цього часу вперше в значних розмiрах почали вивозити хлiб iз Марiуполя. Так, за пiдрахунками Г.Неболсша в 1845-1847 рр. з марiупольського порту було вивезено 825 883 чвер^ пшеницi [14, с. 54].
Подальше зростання економiчного потенцiалу мюта було пов'язане з переселенням на Марiупольщину шмщв, еврехв, росiян, ггалшщв. Через нестачу капiталiв у мюцевого купецтва та практично повну вщсутнють мiсцевого торгового флоту iноземнi купщ переважали у портовому мiстi. Зерно з азовського регюну
18
вивозилося в основному на суднах, яю належали грекам або були ними зафрахтовав. Грецькi судновласники отримували фшансову пiдтримку вiд грецьких банюв.
Iноземнi купцi прибували до Марiуполя на iноземних суднах. Спочатку це були гталшщ а вже потсм греки. У Марiуполi вони були представниками торгових домiв, досвщ дiяльностi яких доводив, що закутвля товарiв саме в цьому регюш вдвiчi вигiднiша, нiж в Одес1 Цей фактор i сприяв швидкому зростанню фшй iноземних торгових домiв у мiстi. У першiй половиш XIX ст. у Марiуполi з'являються контори великих грецьких торгових фiрм Палеолога, Родоканаю, Петрококкiно [15, с. 56]. Грецью фiрми посiли чшьне мiсце у вивозi зерна з азовських пор^в та вiдiгравали важливу роль у розвитку мюцевого судноплавства.
Упм, такий активний процес проникнення шоземного капiталу на мiсцевi зерновi ринки наражався на критику з боку мюцевого купецтва, яке не витримувало конкуренци та було вщлучене вщ зовшшньо'1 торгiвлi. Iноземнi торговщ намагалися зосередили у сво'1'х руках ус операци, пов'язанi iз закутвлею та перепродажем iноземним компанiям, яю продавали хлiб та сировину за кордон.
Коли на початку 1830-х рр. дiм Видовича припинив свою дiяльнiсть, мiсцевi хлiботорговцi втратили на цьому близько 400 000 руб. Це призвело до розорення мюцевого грецького купецтва i стало головною причиною зосередження торгiвлi сшьськогосподарською продукщею в руках бшьш заможних шоземних грецьких контор.
Активнiй дiяльностi мiсцевого купецтва у цей перюд також зашкодило невдоволення графа Воронцова марiупольськими греками через 1х вiдмову розводити овець-мериноав. Великi пiльги натомiсть було надано купцям шших портових мiст Азовського узбережжя, що призвело до скорочення вщпускнох торгiвлi з Марiуполя протягом 1830 - 1840-х рр.
До кшця 1840-х рр. збершав чиннють спецiальний манiфест вiд 1 ачня 1807 р., який дозволяв шоземцям закупати збiжжя лише гуртом для вивозу за кордон. Однак вони обходили щ норми i через сво'1'х агентiв та комiсiонерiв здшснювали масштабну закупiвлю хлiба у мюцевих помiщикiв та селян.
У 1840^ рр. на мiжнародний ринок вийшли й мiсцевi марiупольськi купцi-греки -Олександр Хараджаев, !ван Чебаненко, Тгнатш Гозадинов, Микола Лагофетов. У навколишшх селах та сусiднiх повiтах вони створювали закутвельш пункти, а на марiупольськiй пристанi кожен iз них мав кам'яш комори. Дехто навпъ ставав власником невеликих вiтрильних суден для перевезення зерна.
Купщ Марiуполя неодноразово скаржилися на те, що шоземщ, незважаючи на iснуючи закони, закуповували пшеницю безпосередньо у виробника для вщправки за кордон. Так, у жовтш 1843 р. марiупольськi купщ у лисп до сенатора М.Жемчужшкова, котрий ревiзував таганрозьке градоначальство, писали: «1-ой гильдии иностранные гости, занимающиеся в городе Мариуполе покупкою пшеницы для отправки за границу, присвоили себе права торговли, законами им не представленные, записываются по городу Мариуполю в купцы 3-й гильдии единственно для того, дабы скупать пшеницу не оптом, а в розницу и не от российского купечества. Через такие действия иностранных гостей, мы приходим очевидно в разстройство, а торговля пшеницею между тем почти перешла в руки иностранных гостей» [16, с. 163].
Тноземш купщ також часто використовували метод вщправки сво'х агеш^в на шляхи, яю вели до порту, де вони скуповували помщицький хлiб, який вщправляли прямо на склади шоземних купщв. Марiупольськi купщ писали, що «капитальные иностранцы, имея своих прикащиков, высылают их за город на несколько вёрст для
19
покупки на дороге привозимой пшеницы и других произведений в Мариуполь, которые там приторговывают и привозятся прямо в магазины их хозяев» [17, с. 171].
Марiупольськi греки-купщ захищали становi привше!, надаш !м жалуваною грамотою 1779 р. вщ спроб iноземних купцiв використати !х для власних торгово-економiчних iнтересiв. Так, у рапортi новоросшського та бессарабського генерал-губернатора (жовтень 1853 р.) зазначалося, що марiупольське грецьке товариство надiслало скаргу Катеринославськш казеннiй палатi про неправомiрнiсть зарахування шоземщв до рiзних станiв мюта Марiуполя, оскiльки на них таким чином розповсюджуються право та привше!, наданi грекам жалуваною грамотою. Пюля розгляду справи, рiшенням новоросiйського та бессарабського генерал-губернатора вщ 8 жовтня 1853 р. заборонялася зараховувати шоземщв до поселян греюв навпъ i без надання !м привiлей. Проте губернатор вважав за можливе створення окремого вщ греюв мiського товариства, пщпорядкованого мiсцевому управлiнню та загальному оподаткуванню, до складу якого входили б роаяни та iноземцi [18, арк. 4-7].
Кримська вшна 1853-1856 рр. завдала порту значних втрат. Пюля закриття Туреччиною проток Босфор i Дарданелли зовнiшньоторговельнi операци припинилися. Пюля захоплення Керчi англо-французька ескадра у травш 1855 р. ввшшла в Азовське море та тддала бомбардуванню усi азовськi порти. Десант, що висадився в Марiуполi, спалив бшьшють хлiбних складiв. У повоенний час вiдновлення порушених торговельних зв'язюв вiдбувалося дуже повiльно. Так, якщо з Марiупольського порту у 1856 р. пшенищ вивезли на суму 2 487 826 руб. срiблом, то вже у 1857 р. щ показники становили 902 050 руб. срiблом; насшня льону на суму 194 650 руб. срiблом вивезено у 1856 р., а в 1857 р. - на суму 261 632 руб. срiблом [19, с.78]. Повоенш обставини посилили й процеси скорочення чисельност купецького стану в мют1 Серед найбшьш заможних греюв третьо! гшьдп ми зус^чаемо прiзвища 1.Чебаненка, С.Попова, Д.Хараджаева [20, с. 98].
Ще на початку Х1Х ст. Б.Кампенгаузен вщзначав слабкий рiвень портово! iнфраструктури мюта («Суда не могут подойти к мариупольской пристани, по неимению там таможенной заставы для привозных товаров, ни с балластом, по неимению там морского чиновника для освидетельствования сих судов в благонадёжности») [21, арк. 36 зв].
1з метою упорядкування зовнiшньоекономiчних операцш була оргашзована марiупольська митна застава, до штату яко! входили наглядач, писар, та доглядачi [22, с. 69].
Помгтний вплив на судноплавство у чорноморсько-азовському басейш мали поди Кримсько! вшни, яка на певний час припинила розвиток мюцевого каботажу. Через те, що Азовське та Чорне моря були зайня^ ворожими флотами припинилося будiвництво суден, сотш загинули. Пюля укладення Паризького миру 1856 р. азовський каботаж перебував у жалюгщному сташ, багато купщв були змушеш придбати австрiйськi або грецькi судна та пщняти на них росшський прапор.
У 1865 р в Марiуполi вiдкрили митницю. На цей час припадае i значне збшьшення вивозу зернових з марiупольського порту, яке наприкшщ 1860-х рр. досягло 1,2 млн. чвертей.
Судноплавство в Азовському басейш через клiматично-географiчнi особливосп узбережжя протягом усього Х1Х ст. обмежувалося здебшьшого каботажем. Узимку море покривалося кригою, улiтку мiлини та часп шторми не давали можливостi великим суднам пщходити близько до берега. 1ноземш судна отримали можливiсть заходити в порт Марiуполя лише пюля закшчення Кримсько! вiйни (у 1856 р.).
Основним типом суден, яю були розповсюдженi на Азовському мор^ був т.зв. «азовський дубок» - невеликий одно або двощогловий дерев'яний вприльник, вантажопiдйомнiстю 100 тон з екшажем 5-6 осiб. Спочатку х'х будували в Акса'х' на верфях грека Тгната Гомжi, потiм - у Марiуполi на Бiржi Ковалотп [23, с. 50-51].
Глибина акватори старого порту тривалий час становила лише 5 - 6 фупв, тому у 1877 р. русло Кальмiусу було поглиблено до 9 фупв, а також проведено канал, який через наноси пюку доводилося постшно розчищати й поглиблювати. До марiупольському порту в цей перюд було приписано лише 65 каботажних кораблiв. Майже половини з них належало шоземним судновласникам. Судна далекого плавання в бшьшосп сво'х'й були побудоваш за кордоном, х'х екшаж також складався виключно з шоземщв.
Потреби ринку обслуговували не лише росшсью та iноземнi а й знанш марiупольськi судновласники - купщ-греки батько та син Хараджаеви. Купець Олександр Давидович Хараджаев для розширення торговельних зв'язюв придбав 13 вприльних суден [24, с. 195]. Судна були приписан до пор^в Марiуполя, Миколаева та Ростова. Така географiя, що обмежувалася азово-чорноморським басейном, дае можливють визначити основнi напрями постачання зерна купцем.
Ефективнють торговельних операцш марiупольських купцiв перебувала в безпосереднш залежностi вiд рiвня розвитку транспортних комушкацш, основу яких складали морсью перевезення.
З 1882 року значно зросла кшькють товарiв, що надходила з внутршшх регiонiв кра'х'ни, оскшьки саме в цьому роцi до Марiуполя була доведена гiлка приватно' кам'яновугшьно'х залiзницi. Збiльшенню потоку товарiв, якi надходили до мiста залiзницею для подальшого транспортування морем, зумовило необхщнють будiвництва нового порту.
Постало питання про необхщнють спорудження бшьш глибоководного морського порту. Найбшьш сприятливi умови для цього пiсля гщротехшчних розвiдок виявилися в районi Зшцево'х' балки. Будiвництво планувалося завершити протягом п'яти роюв, починаючи з 1886 р. однак гостра необхщнють змусила прискорити цей процес i завершити будiвництво вже через три роки - у 1889 р.
Марiупольський порт другим за вантажообшом на Чорному та Азовському морях тсля Одеси. Це були морсью ворота Донбасу, через яю каботажш судна вивозили донецьке вугшля, а за кордон - зерновий хлiб (пшеницю, ячмшь, овес) [25, с. 110].
Розвиток залiзничного транспорту та вщкриття нового морського порту й реконструкщя рiчкового Кальмiуського сприяли пiднесенню зовшшньо'х' та внутрiшньоi торгiвлi мiста. Основу вантажообшу нового порту у Зшцевш балцi становили зерновий хлiб та вугшля.
У мю^ дiяла лише одна хлiбна контора, орiентована на зовшшнш ринок, яка належала мюцевому греку Хараджаеву. Фiрма скуповували зерно у селян через сво'х'х агешив та експортувала збiжжя. В Марiуполi дiяли ще низка фiрм, яю належали марiупольським грекам X.Арабаджi, Д.Аттаманову, I.Каракурчi.
Активно дiяв i старий порт у гирлi Кальмiусу. У 1898 р. було поглиблене дно порту. До причалiв Кальмiуського порту привозили дрова, деревину, фрукти, а вивозили збiжжя, камшня, цеглу, цемент, керосин та iншi товари.
У другш половинi XIX ст. купецтво поступово втратило лщерство в експортнш торгiвлi хлiбом. Втрата торговельних позицш греками була зумовлена значними врожаями зернових у Сполучених Штатах Америки. Вихщ американсько'х' пшеницi на европейсью ринки призвiв до значного зменшення прибутюв пiвденноросiйських фiрм,
внаслiдок чого було припинено дiяльностi фiлiй багатьох торгових домiв, або вiдбулася !х реорганiзацiя та вщокремлення вiд головного пiдприемства.
У 1880-х рр. обсяги хлiбноi торгiвлi на Пiвднi Росшсько'1 iмперii помгтно зменшилися, а на змiну великим грецьким фiрмам прийшли еврейськi торговi доми. Колись потужнi фiрми, яю займалися хлiбною торгiвлею, перетворилися на комiсiонерiв. У цього явища було декшька причин. Сполученi Штати Америки стали серйозним i могутнiм конкурентом на ринку сшьськогосподарсько! продукцп. Також з'явилися ознаки непорядносп росшсько'1 хлiбноi торгiвлi, про що свiдчили вiдомi одеськi маклери того часу Гредшгер i Ксансопуло: «Недивно, що американському хлiбу вiддають перевагу перед нашим. Наша звичка змшувати пшеницю з шшим зерном дискредитувала якiсть нашого збiжжя...» [26, с. 63]. Вщтак на всiх головних ринках хлiбноi торгiвлi американцi перемагали завдяки дешевому транспортуванню, широкому застосуванню машин та високоякюнш обробцi зерна. Це призвело i до поступового занепаду хлiбноi торгiвлi в Марiуполi та закриттю представництв iноземних торгових домiв.
Бшьшють торгових домiв (Скараманга, Купа та ш.), якi ще залишались у хлiбнiй експортнiй торгiвлi, почали вкладати каттал у банкiвську справу та новi галузi промисловостi або перемютилися в останнiй третинi Х1Х ст. до Миколаева. Мюцева дрiбна хлiбна торгiвля продовжувала залишатися у руках марiупольських купцiв-грекiв А.Попова, I.Каракуркчi, С.Кур^ та iн.
Поступово греки починають вкладати кошти в роздрiбну торпвлю та сферу послуг.
Таким чином, мюто Марiуполь у Х1Х ст. вщгравало значну роль у зовнiшнiй торгiвлi Роси. У серединi Х1Х ст. на мiжнародний ринок вийшли й марiупольськi купщ-греки. Однак нестача каппашв та вiдсутнiсть торгового флоту зробили 1'х неконкурентоздатними порiвняно з великими торговими домами, що заснували в мют сво! представництва. Низью закупiвельнi цiни на зерно привертали увагу великих торгових фiрм, яю, вдало реагуючи на змiни торговельно! кон'юнктури, витiснили iз зовшшньо'1 ринку представниюв марiупольського купецтва. Марiупольськi купщ не витримували конкуренци з великими фiрмами i були змушенi поеднувати торговельну дiяльнiсть iз сiльськогосподарською.
Список використано1 л1тератури
1. Скальковский А. А. Опыт статистического описания Новороссийского края / А. А. Скальковский. - Одесса : Типогр. Францова и Нитче, 1850-1853. - Ч.1-2. - 364 с.
2. Скальковский К. Русский торговый флот и срочное пароходство на черном и Азовском морях / К. Скальковский. - СПб. : типогр. Э. Праця, 1887. - 201 с.
3. Тимошевский Г. Основание города Мариуполя и некоторые данные к его истории / Г. Тимошевский // Мариуполь и его окрестности / под. ред. Д. А. Хараджаева - Мариуполь : Типогр. А. А.Франтова, 1892. - III, 461, 55, VIII. - С. 63-88.
4. Александрович Б. Краткий обзор Мариупольского уезда/ Б. Александрович. -Мариуполь, 1884. - 116 с.
5. Дружинина Е. И. Южная Украина в период кризиса феодализма, 1825-1860 гг. / Е. И. Дружинина. - М., 1981. - 189 с.
6. Дружинина Е. И. Южная Украина в 1800-1825 гг. / Е. И. Дружинина. - М. : Наука, 1970. - 383 с.
7. Золотов В. А. Внешняя торговля Южной России в первой половине Х1Х века / В. А. Золотов. - Ростов-на-Дону : Изд. Ростовского университета, 1963. - 190 с.
8. Золотов В. А. Хлебный экспорт России через порты Чёрного и Азовского морей в 60-90-е годы Х1Х века / В. А. Золотов. - Ростов-на-Дону : Изд. Ростовского университета, 1966. -250 с.
9. Гедьо А. В. Джерела з ютори греюв Швшчного Приазов'я (кшець XVIII -початок XX ст.) / А. В. Гедьо. - К., 2001. - 245 с.
10. Новшова С. В. Внесок греюв у розвиток торгового судноплавства в Азовському морi (друга половина XIX - початок XX ст.) / С. В. Новшова // Схщ. -2005. - № 6. - С. 57 - 61.
11. Поспелова Ю. А. Динамика и баланс внешней торговли России на Азово-Черноморском направлении в конце XVIII в. / Ю. А. Поспелова // Вестник Московского государственного областного университета. Серия : История и политические науки. -2011. - № 2. - С. 115- 123.
12. Божко Р. Мариуполь и его окресности: взгляд из XXI века / Р. Божко, Т. Були, Н. Гашаненко. - Мариуполь : Рената, 2006. - 356 с.
13. Мариуполь и его окрестности / род. ред. Д. А. Xараджаева. - Мариуполь : Типогр. А. А.Франтова, 1892. - 461 с.
14. Небольсин Г. Статистическое обозрение внешней торговли России / Г. Небольсин. - СПб. : типогр. Э. Праця, 1850. - 410 с.
15. Мариуполь и его окрестности / род. ред. Д. А. Xараджаева. - Мариуполь : Типогр. А. А.Франтова, 1892. - 461 с.
16. Золотов В. А. Внешняя торговля Южной России в первой половине XIX века / В. А. Золотов. - Ростов-на-Дону : Изд. Ростовского университета, 1963. - 190 с.
17. Золотов В. Xлебный экспорт России через порты Черного и Азовского морей в 60 - 90-е годы XIX века / В.А. Золотов. - Ростов-на-Дону: Изд. Ростовского университета, 1966. - 250 с.
18. Росшський державний юторичний архiв (РД[А). - Ф. 1287 (Xозяйственный департамент Министерства внутренних дел). - Оп. 37. - Спр. 1348 (Дело по отношению Управляющаго Министерством Финансов, относительно перечисления в город Мариуполь инородных купцов и мещан. 21 апреля 1853 - 14 мая 1859). - 24 арк.
19. Божко Р. Мариуполь и его окресности: взгляд из XXI века / Р. Божко, Т. Були, Н. Гашаненко. - Мариуполь: Рената, 2006. - 356 с.
20. Там же.
21. РД!А. - Ф. 1409 (Собственная Его Императорского Величества канцелярия). -Оп. 1. - Спр. 2442 (Топографическое и статистическое описание торгового города Мариуполя и принадлежащих к оному селений. 1807). - 202 арк.
22. Божко Р. Мариуполь и его окресности: взгляд из XXI века / Р. Божко, Т. Були, Н. Гашаненко. - Мариуполь : Рената, 2006. - 356 с.
23. Щипцов А. А. Транспортное освоение Азовского моря. Исторический экскурс и современность / А. А. Щипцов, В. С. Ефремов. - К. : Будiвельник, 1995.- 191 с.
24. Саенко Р. Мариупольские купцы Xараджаевы / Р. Саенко // Подвижники й меценати. Грецью пщприемщ та громадсью дiячi в Укра'1'ш XVII- XIX ст. : юторико-бiографiчнi нариси. - К. : !нститут ютори Украши НАН Украши, 2001. - С. 190 - 196.
25. Лисовский М. Л. Мариупольский порт / М. Л. Лисовский // Материалы для описания русских портов и история их сооружения. - СПб : Типография Министерства путей сообщения, 1888. - Вып. V - С. 17.
26. Золотов В. А. Внешняя торговля Южной России в первой половине XIX века / В. А. Золотов. - Ростов-на-Дону : Изд. Ростовского университета, 1963. - 190 с.
Стаття надшшла до редакци 25.04.2015 р.
V. Volonits
THE GREEK MERCHANTS IN MARIUPOL FOREIGN TRADE IN THE XIXth
CENTURY
The reorganizations in the social and economic sphere conducted by the government in the XIXth century promptly affected the social and economic development of the cities, first of all of the Southern guberniyas and turned little agrarian and handicraft settlements into industrial and trade centers. These changes are traced particularly vividly in the development of the North Prychornomorye and Pryazovye region cities.
The article proves the fact that Mariupol merchants' capital scarcity and practically complete absence of the merchant marine in the port city caused predomination of the foreign merchants. The Greek trading firms occupied an influential position in the local navigation development. Grain purchase price in Mariupol was twice as low as in Odessa. As a consequence the foreign firms tried to control the entire mediation mechanism that provoked disapproval of Mariupol merchants. It was only in 40ies of the XIXth century when a small number of Mariupol Greek merchants entered the international market - Olexandr Kharadzhayev, Ivan Chebanenko, Ignaty Gozadynov, Mykola Lagofetov. They established procurement centers in villages and uyezds, every of them had stone warehouses on Mariupol wharf, and some even had little sailing vessels for grain shipping.
However exactly in that period an unceasing shrinkage of grain trade from Mariupol began. That was caused by the competition of the merchants from other Pryzaovye and Prychornomorye region cities (Berdyansk, Mykolayiv) which were granted privileges. Also it was called forth by the Crimean war of 1853-1856 during which trade operations had been suspended and the American grain entering the European market in the last third of the XIXth century.
In 1880ies the volume of grain trade noticeably decreased and the Jewish trade houses took the lead replacing the Greek and Italian firms. Removed from the export grain trade the local Greeks turned their attention to the retail trade, local grain trade, real estate and non-commodity trade (cafés, eating houses and inns).
Key words: Mariupol, Greek merchants, grain trade, navigation.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Гедьо А.В., дл.н., проф.; Молчанов В.Б., кл.н., с.н.с.
УДК 930.1(438): 929Сагайдачний (045)
О.М. 1саенко
ПОСТАТЬ ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО В ПОЛЬСЬКШ 1СТОРЮГРАФП ДРУГО1 ПОЛОВИНИ ХХ СТ.
У стaттi висвтлюеться питання польськог wторюграфи юнця 40-х - 80-х рр. ХХ ст. щодо втськово-полтично'г дiяльностi Петра Сагайдачного. Проaнaлiзовaно вiдобрaження образу Петра Конашевича в польськт wторюграфи чаЫв Польськог Народног Рреспублти. Висвтлено погляди вiдомих польських wториюв Л. Подгородецького, Я. Паевського, З. Вуйцика, В. Серчика.
Ключовi слова. Польська iсторiогрaфiя, постать Петра Сагайдачного, Московська кампатя, Хотинська втна, полтична орiентaцiя.
