CC BY
24
Therefore, the study of this aspect is very interesting and promising for historical science. The authors note that the study of this issue ethnographers started late twentieth century. and lasts for twenty-first century. In the article features views and contribution to the development of scientific subjects leading scientists museum covering the history Mariupolschyny and neighborhoods. Study researchers Mariupol museum based on original sources, which are deposited in the museum and archive this material. Scientific use of local lore represents a significant scientific interest for the history of Ukrainian Cossacks, and for studying the history of Mariupol district.
Key words: Separate Zaporozhye Cossacks, Azov Cossack troops, Iosyp Gladkii, Mariupol county, Mariupol Greek court, Mariupol local history museum, historiography.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Пономарьова 1.С., дл.н., проф.; Чура В.1., дл.н., проф.
УДК 84(477.6-2Мар)«1917»(045)
В.М. Романцов
ДЕМОКРАТИЧН1 ПЕРЕТВОРЕННЯ В МАР1УПОЛ1 НА ПОЧАТКУ РЕВОЛЮЦП 1917 р.
В cmammi аналiзуються недостатньо до^джент в icторюграфи питания щодо здтснення демократичних перетворень у м. Марiуполi на початку революци 1917 р. У po6omi використан не залучен ранше до наукового об^у матерiали газети «Мариупольская жизнь», що дозволило бшьш повно розглянути рiзнi аспекти означеног теми.
Ключовi слова: Марiуполь, револющя, демократичн перетворення, сустльн процеси, «Мариупольская жизнь».
Висвгтлення питань демократичних перетворень у Марiуполi на початку революци 1917 р. становить безумовний науковий штерес, оскшьки дозволяе простежити певш витоки та юторичш традици розвитку демократичних процеав у великому економiчному, культурному, адмшютративному цен^ Приазовського краю - одного з важливих регюшв на твденному сходi Украши. Аналiз зазначено1 проблеми дозволяе з'ясувати суспшьш настро1 марiупольськоi громади, яю виявилися протягом перших революцшних дшв, штенсивнють процесу реформування владних шституцш, мюце тих чи шших суспшьних та полгтичних сил у зазначених подiях. Дослщження показуе також регюнальш особливосп Швшчного Приазов'я в питаннях здшснення демократичних перетворень на початку революцшних подш 1917 р.
До нашого часу ця наукова проблема залишалася поза увагою дослщниюв. Протягом радянсько1 доби вивчення демократичних процеав, як вщбувалися в краЛш загалом та в Марiуполi зокрема, для юториюв не було актуальним з щеолопчних мiркувань, оскшьки пануюча комунiстична щеолопя вiдкидала демократичнi цiнностi. Незначний матерiал з теми дослiдження подано в узагальнюючш працi спiвробiтникiв Марiупольського краезнавчого музею [1]. Демократичш перетворення в Марiуполi в березнi 1917 р. у загальному виглядi розглянув у популярному нарис марiупольський краезнавець П. Мазур [6]. Означену наукову проблему певною мiрою висвiтлювали кшвсью юторики [3]. Л. Якубова та В. Романцов з'ясували деяю аспекти дослщжувано! теми стосовно грекiв Приазов'я [17; 20]. Але загалом проблема демократичних
88
перетворень у Марiуполi в березш 1917 р. не отримала належного висвгтлення. У зв'язку з цим е необхiднiсть розширити джерельну базу дослщження та переосмислити питання суспшьного розвитку Марiуполя в умовах демократичних перетворень у березш 1917 р.
Мета роботи полягае в дослщженш питань демократичних перетворень, яю здшснювалися у Марiуполi на початку революцшних подiй 1917 р. Широку, рiзноманiтну iнформацiю про них подавала газета «Мариупольская жизнь», яка в той час мала загальноросшську демократичну полгтичну орiентацiю.
Перед початком Першо'1 свгшво1 вiйни Марiуполь був досить великим шдус^альним, портовим мiстом, повгшвим центром Катеринославсько1 губернГi на п пiвденному сходi з населенням близько 57,75 тис. мешканщв. Протягом вшни за рахунок переселенцiв 1х кшькють зросла в 1,5 р. до 86,5 тис. оаб [1, 116]. Завдяки металургшним заводам «Ншополь» та «Росшський провщанс», морському порту на Азовському узбережж^ активнiй дiяльностi мюцевого купецтва, штел^енци Марiуполь здобув великий вплив на економiчний та культурний розвиток всього регюну Приазов'я. Мюто було центром економiчних, культурних штереав чисельних навколишнiх сiльських громад.
Важливо також вщзначити наявнiсть в Марiуполi полярних соцiальних сил: з одного боку, чисельний загш робiтникiв, яю перебували пiд впливом росiйських сощал-демокра^в та есерiв, а з шшого - впливовi кола лiберально налаштованих пiдприемцiв, представникiв штел^енцп, службовцiв - прихильниюв конституцшно-демократично1 партп. Виявлялися також нащонально-культурш та полiтичнi штереси рiзних етнiчних спiльнот - украшщв, росiян, грекiв, вiрмен, евре'1'в. Зазначеш чинники суттево впливали на розвиток демократичних процеав у Марiуполi на початку революцшних подш 1917 р.
Протягом 23 - 27 лютого 1917 р. в Петроградi зростала революцшна активнють робiтникiв, демократично!' громадськосп, солдатських мас. Але до початку березня мешканщ Марiуполя не були пошформоваш про цi под11. Мюцева газета «Мариупольская жизнь» давала традицшну цензурно дозовану аполiтичну iнформацiю про поди в iмперськiй столицi та про мюцеве життя. 26 лютого мюцевий орган масово"1 iнформацii повщомляв про «надзвичайно важливу» на той час постанову вшськового губернатора Марiуполя щодо ув'язнення та вислання за межi губернаторства Г. Гiновоi за продаж спиртних напо1в, про новий замах на Ллойд-Джорджа, хворобу Вшьсона, продовольчу кризу в Имеччиш та ш. [7].
Тим часом, у Петроградi вiдбувся державний переворот, який призвiв до падiння самодержавства в однш з найбiльш деспотичних монархш свiту та обумовив початок демократичних перетворень на всш величезнiй iмперськiй територ11, в тому числi, в украшських землях, на теренах Приазов'я. 27 лютого 1917 р. опiвночi в Петроградi було створено Тимчасовий комгтет членiв Державно1 Думи, який за «важких умов внутрiшньоi руйнацп» вирiшив «взяти в сво"1 руки вщновлення державного та громадського порядку». 2 березня 1917 р. було створено Тимчасовий уряд на чолi з князем В. Львовим, який взяв на себе вщповщальшсть за подальшi реформи в кршш. О 3-й годиш ранку 3 березня росшський цар Микола II Романов зржся престолу.
4 березня на iм'я марiупольського вшськового губернатора генерал-майора Пименова надшшла телеграма з Севастополя вщ командуючого Чорноморським флотом адмiрала О. Колчака, який повiдомив, що цар Микола II зрiкся престолу i передав Верховне Головнокомандування збройними силами держави Великому князю Миколi Миколайовичу. Там же була помщена iнформацiя про створення Тимчасового уряду. Телеграму про перехщ центрально1 державно1 влади до рук виконавчого
89
комiтету Державно1 Думи отримали Марiупольськi вiйськово-промисловий та бiржевий комггети [8].
Першi офiцiйнi повiдомлення про революцшш поди в Петроградi 27 лютого - 3 березня 1917 р. були надруковаш в газет «Мариупольская жизнь» за 5 березня 1917 р. В цьому ж номерi було опублшовано Машфест царя Миколи II про зречення з престолу, а також повщомлення про зречення з престолу Великого князя Михайла Олександровича [8]. Про щ надзвичайно1 ваги новини марiупольцi дiзналися з затзненням. Пiзнiше газета «Наша правда» зазначала, що марiупольська полщя кiлька днiв намагалася приховати факт зречення царя [19].
3 - 4 березня 1917 р. за Ыщативою громадських оргашзацш у Киевi була створена Украшська Центральна Рада [2, с. 219], почалася Украшська револющя. Про цю подiю не повщомляла марiупольська преса того часу, але вона мала безумовний вплив на дiяльнiсть мюцевих украшщв. Протягом березня в Марiуполi формувалося украшське товариство [14; 16].
З одного боку, деяю джерела вказують на те, що революцшний процес в Марiуполi ускладнювала протидiя старо1 влади [19]. З шшого боку, вiдомий марiупольський громадсько-полiтичний дiяч того часу I. Шчахч^ згадуючи через три тижш тi поди, зазначав: «У першi хвилини пiсля отримання в Марiуполi повiдомлень про те, що вщбулося в Петроградi, мiсцева влада зовам розгубилася, розгубилося i населення, за виключенням невелико1 оргашзовано1 частини заводських робгтниюв та деяких мiсцевих штел^ентських громадських органiзацiй. ... Важкi це були хвилини та умови. Повно1 впевненосп в безповоротностi того, що вщбулося, вщсутносп небезпеки катастрофи не було» [15].
Ще до появи офщшних повiдомлень марiупольцi дiзналися про революцшш поди в Петроградi i вiдреагували на них. 2 березня 1917 р. в Марiуполi рiзнi полiтичнi партп провели мiтинги, на яких впали революцiю й очжувану свободу [1, с. 132 - 133].
За кшька днiв мшютр торгiвлi та промисловостi щойно створеного Тимчасового уряду, член Державно1 Думи О. Коновалов у свош телеграмi закликав Марiупольський бiржевий комiтет «напружити всi сили для вирiшення завдань державного та економiчного будiвництва, яю стоять перед крашою». Наголошувалося, що «виключна важливiсть iсторичного моменту вимагае вщ Уряду та громадських сил дружно", узгоджено1 роботи щодо найшвидшо1 лiквiдацii форм старого режиму, яю вiджили себе та втiлення в життя нових принципiв, якi забезпечать досягнуту народом перемогу» [10].
У березш 1917 р. Марiуполь жив в атмосферi революцiйноi ейфор11 свободи, демократичного оновлення, щирих сподiвань на швидю суспiльнi перетворення. Вiдображаючи загальний настрш революцiйного пiднесення, газета «Мариупольская жизнь» у номерi за 7 березня зазначала: «Те, чого так довго та пристрасно чекала вся Роая, до чого, як до сонця нестримно прагнула думка народна, здшснилося. ... I зараз перед багатомшьйонним населенням Роси вщкриваються найширш^ найсвiтлiшi перспективи» [9]. Демократичний початок революци давав людям надiю на устшне здiйснення суспiльних реформ. Були сподiвання на те, що нова влада виршить назрiлi гострi економiчнi, соцiальнi та полiтичнi проблеми.
В суспшьному життi Марiуполя того часу важливу роль вiдiгравали робiтники металургшних заводiв. З перших днiв березня 1917 р. у мю^ помине мiсце посiла Марiупольська рада робгтничих депутатiв. В iснуючiй iсторичнiй лiтературi мiстяться рiзнi тлумачення щодо питання й створення. За радянського часу, з певних щеолопчних мiркувань, ця проблема висвгтлювалася побiжно. Бiльшовицька газета «Наша правда» в листопадi 1927 р. зазначала, що 2 березня 1917 р. в Марiуполi у
90
примiщеннi земства було створено робгтничий комiтет, який провiв вибори до ради робгтничих депутатiв. При цьому в газет висловлювався жаль з приводу того, що до виконкому ради потрапили «вс стародумщ-юристи» [19].
В статтi про Жданов (так з 1948 по 1989 рр. називався Марiуполь), опублшованиш в «1сторп мiст i сiл УРСР» (Донецька область) констатувалося, що 2 березня в мют було обрано раду робгтничих депутатiв, проте «бшьшють у нiй захопили меншовики та есери», якi «сприяли створенню ... т. зв. Громадського комитету, який очолив комюар Тимчасового уряду» [5, с. 396]. Нападаючи на «меншовицько-есерiвську бiльшiсть» Марiупольськоi робиничо"! ради, радянсью iсторики не намагалися пояснити сутнють питання, обмежуючись традицiйними iдеологiчними клше. Сучаснi марiупольськi краeзнавцi, уникаючи подiбних штампiв, констатують, що рада робгтничих депутатiв була створена 2 березня 1917 р. на заводах Нiкополь-Марiупольського товариства та «Росшський Провiданс» [1, с. 133].
Факти свщчили про те, що марiупольськi робiтники-металурги на початку демократично! революци були полгтично активнi, але не захопленi лiворадикальними настроями i перебували пiд впливом реформютських полiтичних сил - есерiв та меншовицького крила росiйських сощал-демократв. Радикально налаштованi мiсцевi бiльшовики на цей час ще не повернулися з ув'язнення. Та й загалом у мют та повт тодi панували лiберальнi, помiркованi настро!. До процесу суспшьного оновлення в Марiуполi включалися громадськi кола рiзноi политично! спрямованостi, але значною мiрою орieнтованi на демократичнi цiнностi.
5 березня голова Тимчасового уряду князь В. Львов вщправив головам губернських земських управ циркулярну телеграму, в якш повщомлялося про ршення Уряду щодо усунення губернаторiв та вiце-губернаторiв вщ виконання ними 1'х обов'язкiв та стосовно тимчасово! передачi 1'х головам губернських земських управ, збер^аючи за ними також керiвництво управами. На голiв повiтових земських управ були покладеш обов'язки повiтових комiсарiв Тимчасового уряду. Передбачалося також, що розпорядженням оргашв мюцевого самоврядування полiцiя повинна була реформуватися на мшщю [10]. Пщ впливом урядових реформаторських ршень розпочалася реорганiзацiя владних iнституцiй в Марiуполi.
5 березня вiдбулися об'еднаш збори представникiв марiупольських мiських громадських оргашзацш, ради робiтничих депутатiв, кооперативних, торпвельно-промислових та ремiсничих союзiв, солдатiв та офiцерiв, на яких було створено Марiупольський мiський об'еднаний комiтет громадських органiзацiй, очолений представником парти конституцiйних демократiв, колишнiм депутатом I росшсько! Державно! Думи М. Земцовим «для найшвидшого подолання руйнаци, викликаноi старою владою та для управлшня всiма справами мiста» [9]. В «1стори мiст i сш УРСР» було зазначено, що це був комюар Тимчасового уряду у Марiуполi [5, с. 396].
На цих перших зборах було виршено до створення мшцп залишити мюьку та заводську полiцiю «при виконанш й' обов'язкiв». Вирiшено також заарештувати архiв жандармського вiддiлення в мю^ та охоронного вiддiлення на заводь Жандармському тдполковнику Купрiянову було наказано «тимчасово залишити зброю та справочинство у справах вшськового шпигунства». ^ розпорядження були виконанi комiсарами зборiв за участю вiйськових частин [9].
В шч з 6 на 7 березня в примщенш театру «Пгант» вiдбулося об'еднане засiдання понад 100 представниюв [10] вiд Мюько! думи, земства, громадських органiзацiй та ради робгтничих депутатiв [13]. Як зазначалося з цього приводу в газетному звт, там зiбралися «представники майже всiх верств населення, починаючи вщ робiтникiв у косоворотках i закiнчуючи представниками установ у вiзитках». Збори проходили пiд
91
головуванням М. Земцова, який у сво'й промовi «закликав уах сприяти порядку та спокою в мют не вiрити тим темним чуткам, яю продовжують поширювати нечисленш клеврети скинуто'! влади».
Збори завершили свою роботу близько 3-1 години ночi 7 березня. В заключнш частинi зборiв, пiсля пiвночi, на початку 7 березня, згщно газетного звпу, було обрано членiв Марiупольського мiського громадського виконавчого комiтету, який отримав владш повноваження [10]. До виконавчого комгтету увiйшли представники Марiупольського гарнiзону, кооперативних, торгiвельно-промислових органiзацiй та члени ради робгтничих депутатiв. Члени громадського виконавчого комгтету були обраш одноголосно [1, с. 133].
Точний список члешв Марiупольського громадського виконавчого комгтету було офiцiйно оприлюднено наказом вшськового губернатора та начальника гаршзону Марiуполя вiд 9 березня 1917 р., а також направлено телеграфом командуючому Чорноморським флотом. До складу виконавчого комгтету були обраш М. Земцов (голова), 3 депутати вщ гаршзону, 1 депутат вщ офiцерiв, Андреев, В. Балясов, В. Бахалов I. Березський, С. Бехтеров, О. Бутенко, В. Пацинтов, М. Грiенко, I. Гуревич, I. Коваленко, Т. Коваленко, П. Кочеван, С. Новшов, I. Павлов, I. Шчахч^ К. Шчахч^ Г. Псалт, Д. Розенталь, П. Роскошинський, М. Савш, I. Синицин, I. Славкш, М. Хайкш (всього 28 оаб) [10; 13]. Бшьшють !'х була прихильниками лiберальних демократичних перетворень. Передбачалося, що виконавчий комгтет вiзьме на себе управлшня мiстом, буде займатися «справою громадсько'! безпеки, порядку та спокою мюта Марiуполя та пов'язаних з ним питань» [10].
Формування Марiупольського мюького громадського виконавчого комiтету вiдбувалося з вечора 6 березня до ранку 7 березня. Перше засщання цього органу влади вщбулося одразу ж тсля зборiв i продовжувалося до 6-1 години ранку [10]. На пропозицш I. Пiчахчi, для фшансових потреб громадського виконавчого комiтету було вщкрито кредит в розмiрi 5 тис. руб. [11].
Першим комгтет розглянув питання про роззброення дискредитовано'! в суспшьсга колишньо'! царсько'! полщп та створення народно'! мiлiцii. Для керiвництва нею було запроваджено посаду головного комюара, на яку призначено присяжного повiреного П. Роскошинського. Його помiчником став земський службовець Т. Коваленко. Були також призначеш комюари та 1'х помiчники до трьох частин мшцп та заводу. До складу мшцп було виршено залучити «поранених вiйськових чинiв», робiтникiв та шших добровольцiв [10].
На засщанш громадського виконавчого комiтету 7 березня було виршено вiдсторонити вiд служби марiупольського полiцмейстера Глинського, приставiв, 1'х помiчникiв, околоточних наглядачiв, городових старо!' полiцii, та вiдправити 1'х до вшськового начальника, за виключенням тих, проти кого буде вщкрите судове переслщування. Члени комгтету iнiцiювали перед командуючим Чорноморським флотом питання про замшу жандармського пщполковника Купрiянова на шшу особу в питаннях протиди вiйськовому шпигунству та здiйснення вшськово'! цензури, оскiльки його перебування в мют викликало суспiльне невдоволення [11]. Проте й тсля цього зазначене питання не виршувалося. Через це на засщанш громадського виконавчого комгтету 8 березня найперше, що було виршено, негайно вщсторонити пщполковника Купрiянова, оскшьки його перебування на займанш посадi «становило загрозу для нового державного порядку загалом та особливо в Марiуполi». Було вщсторонено також вах жандармських нижнiх чинiв. Вах 1'х вирiшено затримати, а всю зброю та справи вщбрати [13].
Важливим було питання про формування мшцп. Для несення служби в нш громадський виконавчий комитет вирiшив за сприяння ради робГтничих депутатiв запросити робiтникiв.
З початком демократично! революцГ! в суспiльних процесах у Марiуполi, як i в шших регiонах Укра!'ни, активiзувалася роль солдатських мас. З 1914 р. у Новоселiвцi знаходився стащонарний лигей табiр та навчальний полiгон 24-го Марiупольського запасного пiхотного полку, чисельнють солдат у якому в лита перiоди досягала 7 тис. оаб [18]. Вслiд за вiдомим наказом №1 Петроградсько! ради про демократизацш в Росiйськiй армГ! 7 березня наказом вшськового губернатора та начальника гарнГзону м. Марiуполя було вщмшено iменування солдатiв «нижнГй ранг», офщери були забов'язанi звертатися до солдатГв на «Ви», було вiдмiнено статутш обмеження, встановленi для вГйськових чишв [10]. На початку революцГ! бшьшють солдатiв та офiцерiв пiдтримували нову демократичну владу [12].
На засщаннях громадського виконавчого комГтету 8, 9 березня було прийняте ршення «визнати 10-е березня нацiональним святом свободи росшського народу та урочисто вщсвяткувати його в Марiуполi» [13]. Масова демонстращя демократично! громадськостi мiста на тдтримку революцГ! та суспГльних реформ, яка вщбулася в мГстГ 10 березня 1917 р. стала певним рубежем у здшсненш демократичних процеав у Марiуполi. У цГй полГтичнш акцГ!, згГдно газетного звГту «Мариупольской жизни», взяли участь близько 50 - 60 тис. громадян. Серед демонстрант була численна, рiзноманiтна «публша», в тому чист, солдати, учш учительсько! пмназГ!. ПГд звуки вшськового оркестру «продефшювали» окремi частини вшськ. Вперше в цих подГях заявили про себе представники нащональних спГльнот. Поряд з гаслами росГйською мовою на мГтингу були представленi також плакати украшською та еврейською мовами [12].
АналГз революцiйних подГй кшця лютого - початку березня 1917 р. засвщчуе, що !'х з радютю вiтала марiупольська громадськiсть. У торшГ днГ революцй в суштьс^ панувала ейфорiя революцiйного пiднесення, сподiвань на оновлення всГх сфер життя. Це особливо яскраво виявилося пщ час масових акцiй, якГ вщбувалися в мГстГ 10 березня 1917 р.
Демократичш революцГйнГ перетворення в МарГуполГ пГдтримали робГтники металургГйних заводГв, солдати марГупольського гарнГзону, учнГ, студенти, пщприемщ, представники ГнтелГгенцй, службовцГ, репрезентанти рГзних нацГональних спГльнот мГста, що свщчило про створення широко'! демократично'i коалГцй.
БГльшГсть марГупольсько! громади, полГтичних сил мГста в той час мала загальноросшську орГентацГю, що вщповщало певним Гсторичним реалГям того часу. Але досить швидко в МарГуполГ з'явилися першГ прояви укра'нського визвольного руху. Це була ознака суспшьно-полГтичних змш, якГ вГдбувалися за умов Укра'нсько! революцГ!.
Вже в першГ днГ революцГ! на демократичних засадах було створено МарГупольський мГський громадський виконавчий комгтет, МарГупольську раду робГтничих депутатГв. Було лГквГдовано стару полщш та жандармерГю, якГ дискредитували себе. Полщш замГнила новостворена мГлГцГя. Нова демократична влада дГяла динамГчно, активно, працюючи шодГ навГть вночГ. БГльшГсть суспГльних проблем цього часу в МарГуполГ вдавалося вирГшувати, уникаючи конфронтацш. Загалом, потрГбно зазначити, що в березш 1917 р. нова демократична влада в МарГуполГ демонструвала толерантнють у сощальному та нацГональному питаннях.
Аналiз суспiльних процесiв у Марiуполi на початку демократично! революци 1917 р. свiдчить про те, що вони вщображали i загальш демократичнi тенденцп, якi виявлялися в масштабi Bcie! кра!ни, i певш регiональнi особливостi краю.
Надалi необхщно продовжити дослiдження суспiльних процесiв на теренах Марiупольського повiту, оскiльки в межах невелико! за обсягом статп неможливо охопити вс аспекти означено! проблеми.
Список використано1 л1тератури
1. Божко Р. П. Мариуполь и его окрестности: вигляд из ХХ1 века / Р. П. Божко, Т. Ю. Були, Н. Н. Гашененко и др. - Мариуполь: Рената, 2006. - 355 с.
2. Верстюк В. Ф. Укра!на вщ найдавшших часiв до сього дення: Хронолопчний довiдник / В. Ф. Верстюк, О. М. Дзюба, В. Ф. Репрнцев. - Вид. 2-ге, доп., доправ. - К. : Наукова думка, 2005. - 718 с.
3. Греки на укра!нських теренах. Нариси з етшчно! ютори. Документи, матерiали, карти / М. Дмитрieнко, В. Литвин, В. Томазов, Л. Яковлева, О. Ясь. - К. : Либщь, 2000. - 488 с.
4. Гусько А. С., Музыченко Ф. Ф., Алейников В. Д., Николенко Л. Ф., Осипенко А. Д., Конопенко И. К. Генеральному секретарю Центрального комитета КПСС товарищу Брежневу Леониду Ильичу. Апрель 1970 г. Жданов // Кафедра юторичних дисциплш Марiупольського державного ушверситету. Поточний архiв. - Ф. 2. Iсторiя Приазов'я -Оп. 1. Омейний архiв А. Могильного. - Справа 1. - Арк. 1.
5. Iсторiя мют i сш УРСР. В 26-ти т. Донецька область. - К. : Головна редакщя Укра!нсько! радянсько! енциклопедГ! АН УРСР, 1970. - 992 с.
6. Мазур П. И. 1917 год. Мариуполь: От февраля до октября. Историческая хроника П. И. Мазур. - Мариуполь: Азовье, 2007. - 40 с.
7. Мариупольская жизнь. - 1917. - 26 февраля.
8. Мариупольская жизнь. - 1917. - 5 марта.
9. Мариупольская жизнь. - 1917. - 7 марта.
10. Мариупольская жизнь. - 1917. - 8 марта.
11. Мариупольская жизнь. - 1917. - 9 марта.
12. Мариупольская жизнь. - 1917. -12 марта.
13. Мариупольская жизнь. - 1917. - 14 марта.
14. Мариупольская жизнь. - 1917. - 18 марта.
15. Мариупольская жизнь. - 1917. - 21 марта.
16. Мариупольская жизнь. - 1917. - 25 марта.
17. Романцов В. М. Грецью села Швшчного Приазов'я в перший перюд Укра!нсько! нащонально-демократично! революци / В. М. Романцов // 1сторичш та полгголопчш дослщження. - 2010 - № 3 - 4. - С. 146 - 151.
18. Справка-формуляр по истории органов советской власти в Жовтневом районе гор. Жданова (б. Мариуполь) // Кафедра юторичних дисциплш Марiупольського державного ушверситету. Поточний архiв. - Ф. 2. 1сторгя Приазов'я. - Оп. 1. омейний архiв А. Могильного. - Справа 2. - Арк. 1.
19. Як творилася револющя на Марiупольщинi // Наша правда. - 1927. - 2 листопада.
20. Якубова Л. Д. Марiупольськi греки (етшчна юторГя): 1778 р. - поч.. 30-х р. ХХ ст. / Л. Д. Якубова. - К., 1999. - С. 51 - 62.
Стаття надшшла до редакци 19.01.2015 р.
V. Romantsov
DEMOCRATIC REORGANIZTIONS IN MARIUPOL IN THE BEGINNING OF
THE REVOLUTION OF 1917
94
The article analyzes issues of democratic reorganizations in the city of Mariupol in the beginning of the Revolution of 1917 which are insufficiently studied in historiography. The work used the newspaper "Mariupol'skaya zhizn'" entries previously non-involved in the scientific usage. It enabled to examine various aspects of the mentioned above subject matter more completely.
During the period of the First World War Mariupol was a sufficiently large industrial, port city and uyezd center of Katerynoslavska gubernia in its South-East. Mariupol community gladly welcomed the revolutionary events late in February - early in March of 1917 in the Russian capital. On the first days of the Revolution there reigned euphoria of revolutionary enthusiasm and hopes for renewal in all spheres of life. It manifested itself especially vividly during the mass actions taking place in the city on the 10th of March, 1917.
The democratic revolutionary reorganizations in the city were endorsed by the workers of the iron and steel works, soldiers of Mariupol garrison, pupils, students, entrepreneurs, intellectuals, office workers, representatives of different city communities. That fact proved the creation of a broad-based democratic coalition.
The majority of Mariupol community and the city's political powers at the same time declared its belonging to the Russian political space that corresponded to the certain realia of that time. But soon enough the first manifestations of Ukrainian liberation movement appeared in Mariupol. It was a sign of social and political changes taking place during Ukrainian revolution in the country and in the city.
As early as the first days of the Revolution Mariupol public executive committee and Mariupol council of labourer delegates were founded on the basis of the democratic principles. The old police and gendarmerie which discredited themselves were abolished. The police was substituted for newly founded militia. The new democratic power acted dynamically and actively. The majority of the social problems of that time in Mariupol were solved without confrontations.
Key words: Mariupol, Revolution, democratic reorganizations, social processes, "Mariupol 'skaya zhizn'".
РЕЦЕНЗЕНТИ: Лисак В.Ф., дл.н., проф.; Молчанов В.Б., кл.н., с.н.с.
УДК 930.2(477)Гру« 1907/1914»
N. Romantsova
M. GRUSHEVSKYI'S SCIENTIFIC ACTIVITIES (1907 -- 1914): HIGHLIGHT OF THE PROBLEM IN THE WORKS BY HISTORIANS IN THE EARLY 20th
CENTURY
The article examines the issues of covering the problems of M. Hrushevsky scientific and publicistic activity in 1907-1914 and its impact on the scientific and social and political life of Naddnipryansky region of Ukraine made by the historians of the first third of the XXth century. The historiographic analysis of the prominent scientist's works enabled to define the scale of his work during the period when he became one of the most outstanding personalities of the Ukrainian Historical science and of the social and political life.
Historiographic analysis revealed the contemporary researchers' interest in studying scientific activity of M. Hrushevsky who examnied the problems of the Ukrainian nation's past as well as topical contemporary subjects. There appeared polarization of ideas as to the appraisal of the researcher's scientific work mainly on the political basis. On the one hand V.
95
