CC BY
33
Keywords: cultural space of Mariupol, art association, «Mariupol-87», «HarBarBond», Mariupol Organization of National Union of Artists of Ukraine, A. Kuyindzhi Center of Contemporary Art and Culture
УДК 008 О.В. Безручко
Б1БЛ1ОТЕКА, ЧИТАННЯ ЯК РОЗВИВАЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ НОВОГО ПОКОЛ1ННЯ
Статтю присвячено актуальним питаниям творчого розвитку читач1в-дтей / умовах сучасного ¡нформацтного простору через м1с1ю б1бл1отеки для дтей. Виокремлено роль яюсног, художньог книги в становленш особистост1. Зроблена спроба показати вплив на формування емоцтно-творчого розвитку читача та в1дм1нн1сть екранного читання / читання з листа.
Клю^о^^ слова: творче читання, б1блютека, читацька культура.
Творчють - актуальна потреба дитинства входження в життя, адаптащя в нш, визначення себе, сво!х можливостей i меж, свое! ролi i значення в цьому свт. Це все вимагае вщ дитини творчо! активностi, вiд цього залежить його працьовитють i природа потурбувалася про це. Творча актившсть д^ей обумовлена !х вiковими, психологiчними особливостями: сенситившстю (домiнуючою чуттевiстю), синкретизмом (цшснютю) !х свiтосприйняття, а також рухливою гiперактивнiстю та iнтересом до дiяльностi, контакту з дiйснiстю. Все це може позитивно використовуватись дорослими як природна база для надання допомоги дгам в !х особистюному розвитку. Тому, надзвичайно важливо сьогоднi домагатись усвщомлення дорослими необхiдностi виховання в собi культури розумiння i ставлення до творчого розвитку д^ей, якому сприяе читання.
Постшно росте число кра!н, де читання розглядаеться як базове вмшня вае! життедiяльностi людини. Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я включае грамотнiсть в 12 показникiв здоров'я нацп. Мiжнародний валютний фонд прийшов до висновку про те, що розвиток економiки кра!ни розпочинаеться тод^ коли вiдмiтка грамотностi !! населення перевищуе 40%. ООН вважае грамотшсть показником, що дорiвнюе по значенню продовженню життя. Перше мiсце европейського рейтингу по грамотности читанню як i ранiше займае Фiнляндiя. Сьогодш ж найбiльш динамiчним регiоном в обласп читання е пiвденно-схiдна Азiя. Так, Корея зайняла перше мюце в свiтi в дослiдженнi PISA-2009 (539 балiв). Лiдером стало мюто Шанхай (Китай) - 556 балiв.
Ще в 16 ст. Мартш Лютер сформував основну мету читання, яка стае його мiсiею на стшття - виховання особистост1 людини. Читання «для себе», становлення особистосп, освiченiсть, самоосвiта, виховання - вс цi поняття актуальнi сьогоднi. Актуальшсть ще! базово! сощально! мюп бiблiотеки виникае з результатiв дослiджень, проведених спещалютами Програми розвитку при ООН на початку ХХ1 ст., якими встановлено, що в загальнш структурi багатства, яким сьогоднi володiе наша планета, 2/3 складае потенцiал людини i лише 1/3 приходиться на долю природних ресурсiв i вае! виробничо! iнфраструктури разом взятих, i отже, розвиток людини стае найбшьш ефективним вкладанням капiталу з гумаштарних i не лише, але й з економiчних позицiй (що тдтверджуеться на прикладi розвитку таких кра!н як Япошя, Тайвань, Пiвденна Корея).
Тому зрощування «компетентного читача» поставлено в якостi провщно! педагоriчноi мети в нацiональних програмах тдтримки i розвитку читання багатьох розвинутих краш (Швецiя, Англiя, США, Япошя, Фiнляндiя та iн.).
Бiблiотека як соцiальний iнститут у вс часи свого iснування несла вщповщальшсть за удосконалення читацько"х дiяльностi, за виховання культури читання. С затребуваними таю принципи дiяльностi як адресшсть послуг, тривалiсть подальших пошукiв ефективних форм обслуговування читача, масштабшсть комушкацш, зокрема, тих, що спрямованi на розвиток творчого читання. В бурхливий перюд становления шформацшно-комушкативних технологiй ця родова функцiя бiблiотеки, начебто, вщшшла на другий план, висунувши на передову - формування iнформацiйноi культури користувачiв бiблiотеки. Але час доводить невиправдашсть, применшення ролi читання в шформацшну епоху. Працi сучасних бiблiотекознавцiв (С. Кабачек, I. Тимофеева, О. Бшиченко, М. Зубицька, Л. Бейтс, В. Медведева, Т. Новальська, М. Сенченко), переконливо доводять, що не одшею iнформацiею визначаеться прогрес особистосп. Вiдомий американський фiлософ, редактор (очолював редакцiйну раду енциклопедп «Бриташка») все свое життя присвятив тому, щоб навчити людей любити i розум^и книгу задае це питання i дае вiдповiдь на це в свош книзi «Как читать книгу»1. «Дискретш пошуковi запити не заметь повноцiнного спiлкування з книгою» [15].
Тому висунута бiблiотекарями-практиками на перший план свое'1' дiяльностi проблема тдвищення якост1 читання д1тей 1 шдлггк1в для сьогодшшньо! Украши надактуальна. Такий тдхщ несе в собi загальнозначимий сенс ща дiяльностi, що не виключае iнших значень, якi залежать вщ конкретно'1' мети i умов: читання i отриманням шформацп, може бути ращональним, швидким, але як щншсть сучасного суспiльства i його культури, процес читання лише тодi перетворюеться в акт творчостi, коли стае творчою д1яльшстю.
До кшця ХХ столiття в зв'язку з масовим поширенням Н1Т суспiльство почало усвщомлювати небезпеку наростання духовно'1 деградацп i в зв'язку з цим, все ясшше розумiти «.. .важливють читання як незмшно'1 цiнностi культури формування особистосп в iнформацiйному суспiльствi» [2]. Складшсть вирiшення ща проблеми ще i в тому, що старше поколшня бiблiотекарiв за роки шформатизацп навики виховання культури читання втратило, а молоде поколшня 1'х не отримало, оскiльки з учбових плашв бiблiотечних факультетiв вузiв i технiкумiв це питання було знято. I саме п, проблему зрощувати читача як особистiсть i творця, закладену в саму природу бiблiотечноi педагопки вiдстоюють кращi бiблiотеки кра'1'ни, звернувши свiй погляд на вiтчизнянi педагопчш традицii бiблiотечноi роботи з дтми, цiннiсть яких все бiльше усвщомлюемо, i таким чином виконуемо свою сощальну мiсiю. А вона в тому, щоб залучаючи дiтей до кращих зразкiв лiтератури, вiдкривати 11 глибини, стимулюючи тим самим душу дитини, виховуючи засобами лiтератури, мистецтва, моральшсть, громадянськ1сть, гуман1зм. Бiблiотекарi, педагоги, батьки намагаються окреслити простiр читання д^ей, керуючись правом юно!' особистосп на свiй вибiр, враховуючи об'ективш закономiрностi вiкового, фiзiологiчного, психологiчного, психiчного формування i розвитку дитини, поступального процесу тзнання нею реальностi, и духовного, iнтелектуального становлення. В останнi десятилiття свiт дитинства як складний психосоцiокультурний феномен перебувае в цен^ уваги соцiологiв, психологiв. Сучаснi тдл^ки, молодь визнанi носiями i творцями субкультури, яка виростае з надр нацiональноi традицii. Разом з тим украшський вчений-педагог Г. Ващенко [4], розмiрковуючи про цiлi виховання, тдкреслюе, що треба рахуватися не лише з традищями, а й з тими завданнями, що ставить перед нами майбутне.
Основними в традищях вчений називае здобутки духовно!' культури, яю вiдбиваються
1 Адлер М. Как читать книгу : руководство по чтению великих произведений / Мортимер Адлер : пер. с англ. [Ларисы Плостак]. - Манн, Иванов и Фербер, 2011.
не лише в педагопчних системах або в творах педагопв, а i в звичаях народу, i в його тсш, i в творах письменникiв, митщв. I традицiйний европейський виховний щеал, будуеться на засадах гармонiйного розвитку людини. «Людину можна визнати за гармоншно розвинену лише при тш умовi, коли якась властивiсть '!'! посiдае центральне мiсце в !'!' психологiчному життi i вiдiграе роль стрижня навколо якого органiчно об'еднуються особист властивостi людини. Такою властивютю укра'х'нця в сучасних умовах життя укра'х'нського народу е безмежна вщдашсть ... Батьювщиш» [4] - пише Г. Ващенко. I щоб служити Батьювщиш, треба мати високi штелектуальш властивостi, мати вiдповiдний свiтогляд. Бiблiотека може i повинна виконувати мiсiю пiдтримки i розвитку позицп молодих як наступниюв i творцiв культури, яю засвоюючи культурнi здобутки поколшь попереднiх, рухають культуру вперед, що можливо лише при наявностi розвинених творчих здiбностей. Тому дитяча бiблiотека, поряд з iншими iнституцiями мае придшяти постiйну увагу розвитковi у молодi здiбностей, iнтелекту. В цьому плаш важливим моментом позицiонування е визначення щеологл розвитку, зм1стовних прюритет1в бiблiотеки. Змiненi пiдходи в освт (освiтня парадигма сьогоднi - осв^а протягом життя) зобов'язують нас налаштовувати дiтей на придбання нових знань i навикiв на рiзних етапах життя. Основою дiяльностi мають стати чотири складов^ що складають основу сучасно! освiти: 1) вчитись, отримувати знания; 2) вчитись, примiняти щ знания; 3) вчитись жити i розумiти iншого, бути готовим до врегулювання конфлштв, працювати в груш; 4) вчитись бути особистютю, що несе вщповщальшсть за спiльнi долi (з доповiдi Мiжнародноi комсп по освт «Образование: сокрытое сокровище»). По сут це формуе необхщну модель дiяльностi дитячо'1 бiблiотеки, де закладаються сучасш стандарти, i приклади яких е в розвинених кра'х'нах, як про це сказано вище, також вимагае вироблення нових концептуальних пiдходiв, що базуються на дослщженнях дитинства. Зокрема, оскшьки читання пронизуе ус сфери життя дитини i ми не маемо «Карти дитячо'1 культури», як, наприклад, Швещя, при вщповщнш пiдтримцi державних структур дитячi бiблiотеки могли б виконувати функцп 1нститут1в дитячого читання 1 дитячо'1 лггератури, якi е в багатьох захщних кра'х'нах. На основi дослiджень науковщв робиться висновок про те, що в сучаснш культурi i освт доцшьно розглядати бiблiотеку як 1нститут дитинства по наступних характеристиках:
- наявшсть в середовищi дитячо'! бiблiотеки вщкритих моделей щентифшацп, адаптацii i розвитку дитини в соцiумi i культура
- створення матерiального i духовного середовища, що активiзуе здiбностi дитини до iнтелектуальноi дiяльностi (мова, уява);
- полiфонiчнiсть дiалогу в бiблiотечному просторi, зосередження в 'х'х просторi культури, що присвячена дитинству;
- сприйняття дитини дорослим через процес читання; бiблiотека вiдкривае образ дитини в культурi та мистещга i транслюе його в свщомють дорослих, розумiе i пiдтримуе св^ дитини.
Концептуальна iдея - дитиш потрiбне органiчне середовище для вшьно! життетворчостi в якому вона реалiзуе себе. Зокрема, через наступнi м1сн читання, якi сьогоднi, як i ранiше вимагають системно! реалiзацix. Дослiджения PISA-2009 показало, що кращi результати в обласп читання показують учш, що читають у в1льний час. Дозвшлеве читання - це практика читання творiв рiзних жанрiв, яю читач вибрав для себе сам. Реалiзацiя програм пiдтримки читання у другш половинi дня учнiв - важливше завдання публiчних бiблiотек. Особливо! уваги потребують учш 5-7 клаав. Ц 2-3 роки е небезпечним перюдом в читацькiй бiографii школяра з точки зору швидкосп вщмови вiд читання. Другу мiсiю читання можна називати функщонально-прагматичною. Вона сягае сво'х'ми коренями в XIX ст. i пов'язана зi становленням людини як освiченого, грамотного спецiалiста. Розвиток дшового читання, для отримання шформацп тут i зараз продовжуеться в останнш чвертi XX
ст. Поширюються так зваш уроки бiблiотечно-бiблiографiчноi грамотностi, де не лише вчать пошуку, обробщ шформацп, але i тренують навички безпечного користування мережевими ресурсами i на сьогоднi для нас важлившим завданням е формувания особистостi, що спроможна читати учбову, науково-популярну, довщкову лiтературу, формувания грамотного «дiлового» читача, що використовуе письмовi тексти для участ в життi суспiльства i досягнення сво!х особистих результатiв. (Експертами встановлено, що для тдтримки навиюв технiки читання i умiнь розумшия тексту на рiвнi треба читати 11 сторшок в день). Просування як кшьюсне, так i яюсне вимагае збiльшения об'емiв читання i стратегiй осмислення тексту. Третьою мiсiею читання е формування громадянина свое! краши, i п можна назвати сощально-щеолопчною. Спiльне читацьке поле, що утворюеться обговоренням книг, об'еднують людей рiзних поглядiв i нацiональностей в единий народ, що подшяе спшьш цiнностi. Воно сприяе збереженню в державi сощально! стабiльностi i толерантних вiдношень. Роль бiблiотек в цьому контекст важко переоцiнити, адже бiблiотеки це вiдкритi площадки для обмшу думками, дискусiй, презентацiй. Треба сказати, що поширеш ранiше читацькi конференцп, лiтературнi об'еднания i поетичнi клуби знову «входять в моду» i приваблюють читача. Разом з тим ми повиннi, дати нашiй молодi естетичне виховання розвивати те, що дала природа (естетика побуту, красот природи, добрий смак щодо творiв мистецтва) - «...адже ми не можемо визначити за цшком культурну людину того, хто не знае шчого з юторп грецького мистецтва i не може розум^и i вщчувати краси творiв Фiдiя або Софокла. Ми не можемо визначити в повнш мiрi культурну людину i того хто не мае уявлення про Бетховена, Моцарта, Чайковського,а також не може сприйняти краси 1х генiальних творiв...» [12]. Нарешт маемо сприяти розвитку творчих, мистецьких здiбностей обдарованих д1тей.
Як бачимо ш одна з мiсiй читання не втрачена в ходi юторичного процесу, не мае бути втраченою i мае розвиватися. Як прогнозують науковщ i досвiдченi практики тдйом бiблiотечноi справи, що викликаний шновацшними змiнами краши, сприяе вiдродженню бiблiотечноi педагогiки, методики i головному в нш - вченню про творче [16], «лшшне» [3] читання. Його актуальшсть, звернення до якостг читання обумовлена поманим знижениям за останш десятилiття читацько! культури дiтей, зменшення ролi л^ературно! освiти в учбовому процес школи, художнього рiвия дитячо! лiтератури, збiднениям душi молодого поколшия, зараженого споживацькою психологiею, що йде багато в чому вiд масово! культури. Свiдченням розладу духовних зв'язюв поколiнь, втрати духовного спiлкувания в ам'!, невисоко! ролi книги i книжково! культури в налагодженнi атмосфери взаеморозумшня е те, що порада батьюв у виборi книги займае останне мюце (1,7%) [11].
Бум в розвитку шформацп i пов'язане з ним впровадження електронних засобiв шформацп висунув на перший план стратепю читання спрямовану на отримання шформацп. В штш таке читання часто називають ппнавальним ми назвемо його шформативним. Його мета розширити л^ературний свiтогляд особистост1. Сам термш «читания» сформований в останнi роки - як споаб отримання (сприйняття) iнформацii, що закладено в текст! При всiй новизнi цього тдходу, традицii його йдуть здавен, його головне призначення - дае дгам знания, тобто зафiксовуе в пам'я^ iнформацiю про лiтературу, авторiв, твори, л^ературних геро!в. На цьому принцит, в основному, будуеться сучасний л^ературний стандарт. Щодо бiблiотеки, ця стратепя виражаеться в задоволеннi зросло! кшькосп iнформацiйних запитiв школярiв, в прагненш само! бiблiотеки зробити дитину ерудованою в обласп лiтератури, розширити шформацшне поле особистостi, розвинути пiзнавальний штерес. Показове в цьому вiдношеннi широке використання в бiблiотечнiй роботi з дтми рiзного роду вiкторин, кросвордiв, довiдкових видань, тощо, що виявляють начитанiсть дiтей i багатство фактичних знань. При всш важливостi збагачення дитини iнформацiею ця стратегiя обумовлюе швидккне споживацьке читання. Воно орiентоване
на розвиток мехашчно'1 пам'ятi дитини, а не на пояснення, шформащя про лiтературу в свщомосп читача часто стае важлившою власне лiтератури. Суспiльство ж шформацшне, яке за визначенням ЮНЕСКО поступово переходить в суспшьство знань, актуалiзуе i ставить на переднiй план людину творчу i iнтелектуальну. В цьому аспект набувае актуальностi смислове (ращональне) читання, ор1ентоване на розвиток мислення дитини, його штелекту, вмшня осмислювати прочитане, аналiзувати його i робити вщповщш висновки. В найбшьш закiнченiй формi смислова стратегiя розвиваючого читання сформована Мiжнародною асоцiацiею читання IRA (США), що поширюе читання i читацьку грамотшсть серед населення у всiх крашах свiту. Вона включае 5 компонентiв ща стратеги: 1) видшення основного - головних думок; 2) сумування (додавання) шформаци; 3) винесення судження оцiнки ïï обгрунтування; 4) вмiння задавати питання; 5) управлшня увагою. I як видно з перерахованих складових, вс вони вiддають прiоритет логiчному началу. Доречно тут навести думку росшського вченого Д. Лихачова, який писав: «Кожна людина зобов'язана пiклуватись про свш iнтелектуальний розвиток. Це його обов'язок перед суспшьством в якому вш живе, i перед собою. Основний (але зрозумшо, не единий) споаб свого iнтелектуального розвитку - читання. Читання не мае бути випадковим. Це велика трата часу, а час найбшьша щншсть, яку не можна витрачати на дрiбницi. Читати слщ по програмi читання, щоб воно було ефективним, повинно щкавити читаючого... Небезпека читання - це розвиток звички в co6i, схильност до «дагонального» перегляду текспв, або до рiзного роду «швидккних» методiв читання, що створюе видимкть знань» (його можна допускати лише в деяких видах професш).
В останш роки все частiше читання розглядаеться як творча дiяльнiсть. Таке розумшня читання закладено в працях В. Острогорського, М. Рубакiна, Л. Виготського, В. Сухомлинського. Суть поглядiв вищевказаних авторiв в тому, що читання - це вид творчосп. Дослщження в областi читацько'1' творчосп показали, що знання отримане з книги (художньо'1', науково'1', публщистично'1') думаючим читачем, е вже новим знанням. Вiдбуваеться не просто сприйняття чужого, а генерування свого знання. На основi вищевикладеного можна сказати, що процес читання як дiяльнiсть - це творче вщтворення книги в свщомосп читача. «Вщтворення» на вщмшу вiд сприйняття несе в собi не репродуктивне, а творче начало, народження читачем - нового знання, нових образiв, нових думок i нових аналогш на основi створеного автором тексту. У творчому читанш читач виступае як суб'ект, ствтворець (ствавтор) книги, а не пасивний об'ект виховно-осв^нього впливу. Згадаймо, що утверджуючи значимiсть спiвтворчостi читача ще М. О. Рубакiн писав: «Читання - це творення власних думок за допомогою думок шших». Такий тдхщ несе в собi загальнозначимий сенс ща дiяльностi, що не виключае шших значень, яю залежать вщ конкретно'1' мети i умов: читання може бути i отриманням шформаци, може бути i ращональним, швидким, але, як цiннiсть сучасного суспшьства i його культури, процес читання лише тодi перетворюеться в акт творчосп, коли стае творчою дiяльнiстю.
В багатьох дослiдженнях i публшащях легко прочитуеться ствердження, що в феномеш читання, поеднуються основш види дiяльностi людини: гра, навчання, праця. Саме в такому порядку розвиваеться особистють людини в т. ч. особиспсть як читача, тому нашим малюкам так подобаеться лiчити, кле'1'ти, вирiзати, малювати, конструювати. Дослщження психологiв показують, що вiд природи ва дiти - творцi, а до 5-6 рiчного вiку лише 30% е талановитими, а з дорослого населення здiбностi до творчосп збер^ають лише у 3%. Антуан де Сент-Екзюперi сказав: «Глина, из которой ты слеплен, высохла и затвердела, и уже ничто и никто на свете не сумеет пробудить в тебе уснувшего музыканта или поэта, или астролога, который может быть жил в тебе когда-то». Ui слова попередження тим, хто працюе з дтми - не упустити момент поки розум дитини гнучкий i сам вш сприйнятливий до вщкриття св^у через книги. В цьому тдтвердження значимост ролi бiблiотекаря, книги,
читання для д^ей раннього дошкiльного вiку, залучения яких до бiблiотек широко розгорнуто бiблiотеками для дiтей в кiнцi ХХ ст., необхщнють яко! пiдтверджено i вiдповiдними документами 1ФЛА.
Дитяча бiблiотека найбiльш зручне мiсце для того, щоб допомогти дитинi стати творцем через книгу. Сьогодш Б1бл1отека для дггей досягла такого рiвня, накопичила ресурси, що по праву може стати школою читацько! майстерносп, лщером в залученнi дiтей до читання, - як духовно! дiяльностi. Саме це. Адже навчити дiтей шукати i знаходити певну iнформацiю не важко, це - технолопчна операщя. Перетворення читання в засiб, а бiблiотеки - в центр шформацй знищуе духовну складову першого i виховну другого. Бо велику духовш скарби, що зберiгаються в бiблiотеках, заморожуються або реалiзуються в малш дозi на рiвнi дайджестiв. Роблячи ставку на шформацшну дiяльнiсть, бiблiотека зрощуе споживача, а не творця.
Розумiния розвиваючо! дй читання для молодого поколшня в першу чергу можливе тiльки при одночаснiй увазi до механiзмiв розвитку зростаючо! людини i до зм1сту читання, тобто до аналiзу виховних можливостей лггератури, яка «споживаеться», до й естетичноТ природи тощо. В цьому криеться розвиваюча сила читання - вона в вщкритп особистого смислу i цiнностi твору, у включеннi свого шдивщуального досвiду i фантазй в просторi книги. Сприйняття не дзеркальне вщображення твору в свiдомостi читача, а його трансформування, перетворення. Кшцевий результат ще! стратегй - збагачення внутрiшнього свiту дитини, його гармошзащя i гуманiзацiя. Цьому ми знаходимо тдтвердження i в педагогiчнiй наущ, де розглядаються двi течй в освт. Одна з них на перше мюце в розвитку ставить фахову пщготовку, друга - на перше мюце ставить загальну освггу i вироблення св1тогляду. Значения фахово! пiдготовки особливо пiдкреслюе вiдомий шмецький педагог Кершенштейнер, школа на його думку, мае тдготувати для держави фахiвцiв практично! роботи. Але його твердження не можна визнати як цшком вiрнi, заперечують iншi. Фахова тдготовка може тiльки тодi дати повний ефект, коли вона базуеться на попереднш загальнш освiтi. Тому, укра!нська школа мусить придiляти багато уваги загальнш освт нашо! молод^ що дае розвиваюче читання. Отже, позищя виховання попереду навчання, свщчить про те, що стратегiя зусиль спрямована на становления складово! «хочу» читати, на вщмшу вiд бшьш традицшно! позицй «можу» читати. Примусовють i покарання читанням поступаеться мюцем «прилученню до клубу читачiв», до св^у, де читання е норма життя. Це е головним, коли мова йде про читання творiв художньот л1тератури. «Рiзниця мiж двома типами читання - масовим i «серйозним», тобто читанням художньо! л^ератури, нон-фiкшн i високояюсно! - посилюеться в ХХ1 ст.», як дослщжуе це англiйський вчений В. Грюволд [6]. Сучасний освiтнiй мiнiмум змюту освiтньоi програми по лiтературi, передбачае, що учень повинен знати, розум^и, вм^и наступне: сприймати i аналiзувати художнiй текст; видiляти смисловi частини художнього тексту, складати тези i план прочитаного; вм^и працювати з текстом: видшяти головне, характеризувати особливосп тексту. Багата свiтова i украшська класика завжди слугувала матерiалом становления i розвитку особистостi читача. При цьому варто нагадати про значимють читання л^ературного твору повнiстю, а не фрагмештв, зiбраних в хрестоматю. Не випадково в Гарвардськiй штш бiзнесу е курс етики, що побудована на читанш i обговоренш романiв зi скарбницi свiтовоi л^ератури. Сьогоднi бiблiотекарi пiдвищують роль класичнот художньо! лiтератури в читаннi, що е джерелом саморозвитку, творчого, духовного збагачення, за допомогою яко! здшснюеться прямий дiалог мiж читачем i автором. Читання лiтератури заповнюе прогалину дефщиту спiлкування, яку переживае бшьшють дiтей. В кращих бiблiотеках вважають, що настав час говорити не про цшшсть читання взагал^ а про цшшсть читання хороших книг, що розвивае духовний св^ людини. Актуальшсть цього завдання обумовлена ще й тим, «що е небезпека для бiблiотек,
покликаних пiднiмати культуру пiдростаючого поколiния, самим заразитись духом масово! культури i разом з читачем сповзти на !! поверховий рiвень» [16]. Спрямовуючи погляд на художню л^ературу як головну спшьницю бiблiотеки в фшософських пошуках iстини, пов'язаних з людиною та !! призначениям на земл^ бiблiотекарi-педагоги, батьки i вчителi тдшмають читача по сходинках кращих художшх творiв, об'еднуючи на цьому шляху поколшня дiтей i дорослих, i самi вiдточують в процесi роботи свою читацьку i педагогiчну майстершсть, розглядаючи при цьому творче читання як страховку вщ бездумного читання. Тому в залах обслуговування таких бiблiотек увагу читача привертае хороша л^ература (що не стосуеться страшилок, детективiв, мютики та шшо! деструктивно! л^ератури, яка на «задвiрках» фонду). На вщкритому доступi, перш шж до не! дiстатися читач з^кнеться з вiтчизияною i свiтовою класикою, кращими книгами по мистецтву, тощо.
Однак при всш одвiчнiй ролi класики, важливо розумiти, що виховання компетентного читача живиться доступом до сучасно'!, актуально!' лггератури, до творiв тих авторiв, про якi говорять, як стають лауреатами державних i авторитетних суспiльних премiй. Сьогоднi вщомо, що сучасна художня лiтература е привабливою для школярiв i впливае на !х iнтерес до читання (з ще! точки зору викликае велику занепокоешсть, що процес надходження в бiблiотечнi фонди сучасно! л^ератури дуже вiдстае вiд актуального читацького попиту). Таким чином, педагоги i бiблiотекарi, як публiчних так i шкiльних бiблiотек, зрощуючи читачiв, мають спиратися i на класичну л^ературу з !! вiчними цiнностями, i на лiтературу, що зачiпае тi проблеми, в колi яких зростае i формуеться нове поколiния. Дотримання балансу мiж класичною i сучасною л^ературою - !х справа i вiдповiдальнiсть. Взявши на себе цю роботу i не повторюючи стандартв рацiональних шкiльних методик, бiблiотеки знаходять свш шлях - шлях розвитку творчого читання, а через нього - зростання духовного св^у читачiв. Практичний великий досвщ в цш справi накопичено в Xмельницькiй, Микола!вськш, Днiпропетровськiй, Львiвськiй, Xаркiвський ОБД. Бiблiотекарю-практику е i в кого повчитись. Зокрема, вщомий росiйський вчений 1.1. Тихомирова у збiрцi «Растим читателя-творца» (2009 р.) також зробила спробу зiбрати кращий бiблiотечний досвiд виховання культури читання художньо! лiтератури, стосовно д^ей. «Йдучи цим шляхом, бiблiотеки залучають до себе не лише д^ей, але i творчих вчшешв, i значну кiлькiсть батькiв, що шукають собi помiчникiв i сподвижниюв в сiмейному вихованнi для усвщомлення i закрiплення в емоцiйнiй пам'ят, зростаючо! людини цiнностей» - пише автор [16].
При смисловому, творчому читанш художньо! л^ератури, посилюеться i слiд посилювати i надалi використання тако! переваги бiблiотеки, як можливють вiльного, не регламентованого нiякими стандартами спшкування бiблiотекаря з читачем, благо, яке надано самою профеаею бiблiотекаря i про яке А. Сент-Екзюперi мiг лише мрiяти - «розюш людського спiлкувания». Саме в бiблiотецi реалiзуеться з першого дня юнування особистiсно орiентована педагогiка, до яко! прагне школа. Ситуацп спiлкування виникають часпше за все при виборi читачем книги або при поверненш. Мета першого - зацiкавити, мета другого -подшитися враженнями. В тому та шшому випадках е можливють для роздумiв, суджень, питань, обмшу думками, розмови про життя i його цiнностi. Групове спшкування активно здшснюеться також пiд час обговорень, диспупв, iнтелектуальних iгор, в гуртках, клубах та шших читацьких об'еднаннях. Про це висловлюють сво! думки спецiалiсти з бiблiотек мют Рiвного, Львова, Хмельницька, Тернополя, Миколаева, Юровограда i майже з уах ОБД. Дiяльнiсть читацьких об'еднань - як середовища формування лiдерiв е предметом окремого розгляду i особливо це актуально на фонi перебудови, оновлення шформацшно! полiтики держави сьогодш.
В останнi роки для визначення iнтегративного пiдходу до читания з'явилось поняття «акмеолог1я читання» («акме» - вершина). Науковщ В. Бородiна, С. Бородш розглядають
це як вищий рiвень читацького розвитку, досягти якого можна, якщо сумувати рiзнi тдходи, але не механiчно з'еднуючи. Вихщ треба шукати в якiснiй змш стратегiй п1знавального 1 рац1онального читання. Знания i смисли в сферi лiтератури лише тодi стануть явищами культури i ввiйдуть в життевий склад особистостi, коли почнуть хвилювати читача, впливати на його духовний св^, стануть його власними вщкриттями. 1ндивщуально зафарбованi i самостiйно добут знания i смисли органiчно ввшдуть в стратегiю емоцiйно-творчого читання, наблизять л^ературу до дитини, зроблять и особисто затребуваною. А це наблизить зростаючу людину до само! себе i до людей, окрилить !! радюним вiдчуттям гармони зi св^ом. Такi в загальному виглядi стратеги творчого читання, що розвивае. Яким з них вщдавати переваги - залежить вщ того яким ми хочемо бачити нове поколшня.
ХХ1 ст. принесло новi проблеми i поставило новi завдання. Новий споаб представления тексту - на екраш - де рiзнi типи текспв (книга, газета, журнал, енциклопедiя) постали перед читачем на одному носи, виробляються i сприймаються в схожих формах. Читання тексту в електронному виглядi не вщповщае вимогам цшсносп тексту, що допускае втручання читача i це слугуе мотивацiею до читання в молодому вод, однак електронна мова далека вщ л^ературно!. Екранне читання не зам1нюе читання з друкованого листа, особливо якщо маеться на мет1 вдумливе читання - роздум доповнюе його. Необхщне вироблення стратеги i методик, яю розвивають одночасно як читання з екрану, так i читання з листа. Сьогодш в рядi кра!н (США, Iсландiя, Фiнляндiя, Корея, Роая) почалось паралельне навчання читання з листа та екрану. Дослщжуючи яюсть читання усього нового поколiния в майбутньому, можна буде прийняти рвения про те чи слiд починати вчити екранному читанню з молодшого шкшьного вшу. Поки що тд впливом наукових дослiджень фiзiологiв i психологiв ми стаемо на бш педагогично! спiльноти, яка закликае не стшити переходити на навчання читання з екрану в ущерб читанню з листа. Використання шформацшних технологш забезпечуе новi перспективи широкомасштабно! штеграци соцiокультурного досвiду людства i доступу до нього кожно! людини. Але, з шшого боку, iнформацiйнi технологи посилюють тенденци формалiзацii цього досвщу i вихолощують емоцiйний, iррацiональний компонент з нього. Таким чином втрачаеться фундамент особистюного ставлення читача до соцюкультурно! функци феномену книги в формуванш i розвитку особистостi людини. Не треба сьогодш протиставляти вiзуальну i вербальну комушкаци, !х необхщно удосконалювати i активно використовувати в штересах читача. 2010 р. президiею НАПН Укра!ни схвалено «Концепцiю впровадження медiа-освiти в Укра!ш» головним завданням яко! поряд з iншими визначено сприяння формуванню медiа-iмунiтету особистост i разом з тим визначено формування здатностi до медiа -творчосп для самовираження особистостi та реалiзацii !"! життевих завдань, i через цей шлях. I цей формат дiяльностi бiблiотек потребуе подальшого системного розгляду, в т. ч. i на основi досвiду практикiв та зокрема результатв Всеукра!нського дослiджения НБУ для дiтей «Бiблiотека, книга, комп'ютер, читання: орiентацii пiдлiткiв» 2011-2013 рр. (дослщжувала проблему автор), що i буде здiйснюватись.
Як висновок, можна стверджувати, що для становлення компетентного читача вирiшальне значения мае середовище, в якому навколишш люди вщносяться до читання як до цшносп. Очевидно, що компетентного читача не можна виростити лише в початковш школ^ в якiй ведеться цшеспрямоване навчания технiцi читання i розумiния тексту. Вихования зрiлого читача е метою вас! системи осв^и i культури. I варто пам'ятати при цьому, що бiблiотеки для д^ей в цiй дiяльностi - це один з елеменпв велико! структури, координащя дiй яко! впливае i на якiсть, i на кшьюсть роботи з читачами. Тому модершзащя та iнновацiйний розвиток сфер осв^и i культури, що вщбуваються, мають сприяти тому, щоб зберегти i розвинути всi мiсii читання, перетворивши !х для сьогоднiшнiх цшей суспiльства. Будь-яку програму навчання читанню i просування читання слiд орiентувати на пiдтримку
вах форм i моделей читання - читання з листа, читання з екрана i читания на слух. Ц висновки витiкають з дослщжень в областi читання i досвщу багатьох поколiнь.
Мережа спецiалiзованих бiблiотек, що обслуговують дiтей - це нацюнальне надбания Укра'Хни. В них створене середовище стлкування для д^ей, що е не меншою щншстю, нiж бiблiотечнi фонди чи бiблiотечнi працiвники, що вмiють працювати з дтми. Але проблема дитячого читання повинна стати об'ектом державного штересу. I це може бути також виршено i на рiвнi Великого Нацiонального проекту за прикладом багатьох кра'Хн свiту, де бiблiотеки стануть одними з ствучасниюв. Як вщомо, могутня та нацiя, яка мае д^ей, об'еднаних любов'ю до батьюв, рщно! землi, гармонiйно розвинених, сильних духом i тiлом. Саме такими хочемо бачити Х'х ми. В сьогодшшнш ситуацп змiн, що вщбуваються в укра'Хнському суспiльствi, особлива мiсiя працiвникiв бiблiотек, що на вах рiвнях виконують унiкальну роль хранителiв вторично! пам'ятi нашого народу, всього людства, i багато роблять, щоб бiблiотека не лише iснувала, не просто збер^ала, а була живим оргашзмом, розвивалась, працювала в нових умовах на реалiзацiю цього завдання. Тодi в цьому суть оновлення.
Новий час i нове комп'ютерно-комунiкацiйне середовище всерединi та поза бiблiотекою, i новi форми дiяльностi бiблiотеки повиннi привести до змiни само! парадигми поняття «сучасна бiблiотека», до змши теоретичних уявлень, про !! завдання, функцп i мiсце в сучасному суспшьсга i зокрема, в управлшш, регулюваннi iнформацiйною дiяльнiстю. Ми ж зупинились на питаниях посилення гумашстично'Х, сощально! ролi бiблiотек, ролi читания як творчого процесу. С така вщома фраза про те, що неважливо скшьки ти прочитав книг, важливо - скiльки з них ти зрозумiв. Бiблiотека для д^ей вбачае свою мiсiю в створенш умов, що сприяють бiльш глибокому розумшню i осмисленню прочитаного, оргашзацп дiалогу, сприйняттю iншого, розкриттю i розвитку творчих здiбностей кожного.
Список використано'1 л1тератури
1. Баранюк I. В. В. О. Сухомлинський про мюце i роль читания в моральному i естетичному вихованнi школярiв / Iрина Баранюк // Наук. запис. Вип. 76 / Юровоград. держ. пед. ун-т iм. Володимира Винниченка. — Юровоград, 2008. — С. 84-96.
2. Безручко О. В. Дитяче читання як незамшна цшшсть культури формування особистосп в шформацшному суспiльствi / Олена Безручко // Культура i мистецтво в сучасному свт : Науковi зап. КНУЮМ. Вип. 12 / Ки'Хвський нацюнальний унiверситет культури i мистецтв. — К., 2011. — С. 24-39.
3. Бейтс Л. Криза лшшного читания : Що робити бiблiотекам? // Бiблiотечна планета.
— 2014. — № 2. — С. 16-20.
4. Ващенко Г. Виховний щеал : Роздши з книжки / Г. Ващенко // Дивослово. — 1996.
— №4. — 55-58
5. Виготський Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. — Любое издание.
6. Грисволд В. Чтение и класс читателей в XXI веке. Пер. с англ. В. Смирновой / В. Грисволд // НЛО. — М. — 2010. — №2. — С. 271-277
7. Ильин Е. Н. Чтение - занятие душевное / Е. Н. Ильин // Народное образование. — 2008. — № 4. — С. 202-208.
8. Кабачек О. Л. Нравственный аспект художественной литературы : библиотерапия и антибиблиотерапия / О. Л. Кабачек // Школьная библиотека. — 2004. — № 1. — С. 30-32.
9. Матлина С. Г. (вчений) феномен современной городской публичной библиотеки: к построению теории библиотечной инновации / С. Матлина // Новая библиотека. — 2003. — № 5, 6. — С. 34-37.
10. Милицкая В. В. Воспитание творческого читателя / В. В. Милицкая // Юный читатель и библиотека : сб. ст. — М, МГИК, 2001 — С. 113-123.
11. Мое хобi — читання : тдсумки регюн. мошторингу : сощол. бюл. Вип. 20 / Нац. б-ка Украши для дггей; авт.-уклад. О.Б. Петренко. — К. — 2011. — 12 с.
12. Огар Е. Право дитини стати читачем / Е. Огар // Св^ дитячих бiблiотек. — 2013. — № 1. — С. 22-23.
13. Романовская З. И. Чтение и развитие младших школьников : приобщение детей к художественной литературе как к искусству / З. И. Романовская // М. : Педагогика, 1999. — 129 с.
14. Самохина М. М. Классическая литература и молодые читатели / М. Самохина // Вестник БАЕ. — 2004. — № 4. — С. 36-42.
15. Сенченко М. Чи вмiемо ми читати? / М. Сенченко // Вюн. книж. палати. — 2012. — №3. — С. 3-6
16. Тихомирова И. И. Как воспитать талантливого читателя : сб. статей : В 2 -х ч. Ч. 2 Растим читателя - творца / И. Тихомирова // М. : РШБА, 2009. — 309 с.
17. Чепелева Н. В. Психологична характеристика читання як особливого виду дiяльностi / Н. В. Чепелева // Наук. зипис i-ту психологи iм.. Г. С. Костюка АПН Украши Вип. 24. — К., 2004. — С. 16-31.
Стаття надшшла до редакци 10.12.2014
O.Bezruchko
LIBRARY, READING AS DEVELOPING ENVIRONMENT OF NEW GENERATION
The article is devoted the pressing questions of creative development of readers-children in the conditions of modern informative space through the mission of library for children. The role of high-quality, artistic book is selected in becoming of personality. Done attempt to rotin influence on forming emotionally creative to development of reader and difference of the CRT reading and reading from a letter.
Key words: creative reading, library, reader culture
УДК 792(477/62-2=14) О.О. Демвдко
ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ПШШЧНОПРИАЗОВСЬКИХ ГРЕК1В В 1СТОРИЧН1Й РЕТРОСПЕКТИВ
Статтю присвячено д1яльност1 грецького театру Швтчного Приазов'я в iсторичнт ретроспектив1. Розглянуто основт тенденци розвитку театру, специфту репертуару, meop4i пошуки акторського складу. Визначено роль театрального мистецтва твтчноприазовських грешв у культурному та громадському розвитку регюну в 30т роки XX ст.
Ключовi слова: театральне мистецтво, вторична ретроспектива, грецький театр, еллШзащя, репертуар.
Поважне ставлення до культури та вiковiчних традицш народiв, що населяють нашу багатонащональну державу е одним з прюритетних чинниюв стабшьного розвитку сустльства. Тема становлення театру нащональних меншин в Укршш в 1920-1930 роки до
