CC BY
83
Ключевые слова: онтогенез, нервная система, кора Key words: ontogenesis, nervous system, cerebral головного мозга. cortex.
Стаття надшшла 10.01.2017 р.
УДК 616.896
ГЕНЕТИКА РОЗЛАД1В АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ
Здшснено огляд публжацш, присвячених дослщженню генетичних механiзмiв розладiв аутистичного спектру. За сучасними уявленнями юнуе двi крайш форми аутизму: форма прямо! генетично! визначеност розладу та форма спадково! схильноси, мiж якими наявнi рiзноманiтнi промiжнi форми. У випадках схильностi до аутистичних розладiв значну роль у !хньому розвитку вiдiграють провокуючi чинники навколишнього середовища, рiзноманiтнiсть i юльюсть яких у сучасному техногенному свт зростае. В етiологii' аутизму наявна досить висока генетична складова, про що свiдчить коефiцiент його успадковуваностЦ який може сягати 90%. Майже 15% випадюв аутизму пов'язанi з мутащями певних генiв, характерними для окремих родин. Решта випадкiв е полненными. На цей час щентифжовано понад 100 генiв, причетних до аутизму, iз яких близько 60% домшантних i близько 40% рецесивних. Таю гени виявлеш практично в уЫх хромосомах, окрiм 13-о!, 18-о!, 21-о! та У-хромосоми. Найбiльше !х у Х-хромосомi (45) та 17-ш хромосомi (7); у рештi аутосом - в середньому по 3 гени.
Ключовi слова: розлади аутистичного спектру, генетична визначешсть, схильшсть, коефщент успадковуваностц гени, мутацп.
Робота е фрагментом НДР «Навчання, виховання, соцiальна та трудова адаптаця дтей з порушеннями психофiзичного розвитку».
Розлади аутистичного спектру (РАС), або аутизм, е групою досить вщомих порушень вищо! нервово! д1яльиост1. Вони починають виявлятися у ранньому дитинста г полягають у розлад спшкування дитини з навколишшм середовищем, насамперед з шшими людьми. Така мимовшьна само1золяц1я призводить до затримки розвитку емощйно! сфери, мовлення, тзнавальних функцш та повед1нки взагаш. Аутизм е досить поширеним розладом - його популящйна частота складае близько 1%. Хлопчики мають аутизм або його ознаки приблизно у 4 рази частше, шж д1вчатка [12]. Доошдження остантх роюв виявили чптсу тенденцда до зростання поширеносп аутизму, хоча переважна бшьшють людей з цим розладом не залишають потомства. Можна припустити, що тут вщграе певну роль г зростання об1знаност1 дослщниюв стосовно аутизму та застосування ними бшьшо! кшькосп д1агностичних критерпв.
Залежно вщ поширеносп та р1вня генетично! залежносп розр1зняють дв1 крайш форми РАС: форма прямо! генетично! визначеносп аномалп та форма спадково! схильносп до розладу, м1ж якими генують р!зноман!тн1 пром!жш форми. У випадках схильносп в етюлогп РАС значну роль вщграють провокуюч1 чинники навколишнього середовища, р1зномашттсть г кшьюсть яких у сучасному техногенному свт зростае. Це, перш за все, перинатальш чинники, яю можуть бути викликаш вживанням алкоголю, куршням, неповнощнним харчуванням, стресогенним психолопчним оточенням ваптно!, забрудненням життевого середовища шкщливими речовинами, шкщливими умовами пращ, минулим невиношуванням вагiгносгi, застосуванням анестезп пщчас полопв, кесаревим розтином тощо [13, 28]. Вiк багькiв теж впливае на рiвень ризику народження дитини з аутизмом: у дггей з аутизмом бiльша частота лигах багькiв, нiж у контрольних вибiрках [18]. Можливо ця залежнiсгь е наслщком зростання кiлькосгi нових генетичних порушень у процес гаметогенезу у л1тшх батьюв. Аутизм можуть спровокувати вiруснi шфекцл, зокрема краснуха. Багатолпш дослiдження показали, що вакцинацiя дггей проти краснухи досговiрно зменшуе поширешсть не лише краснухи, а й аутизму [7].
Аутизм може супроводжувати рГзш психоневрологiчнi розлади, частота аутизму в яких вардае в межах вщ 20% (туберозний склероз) до 100% (синдром Ретта), але поширенiсгь випадюв аутизму, обтяжених цими розладами, незначна - усього декшька проценгiв [2].
Картина аутизму значно вардае в залежносп вщ рГвня патологiчного стану, рГвня розвитку та бюлопчного вГку дитини, тому цю групу ментальних вад вирiшено називати розладами аутистичного спектру (РАС) [12]. Розлади аутистичного спектру об'еднують захворювання, яю ранiше називалися раннiм дитячим аутизмом, аутизмом дитинства, аутизмом Каннера, глибоким аутизмом, нетиповим аутизмом, шсшцифГчним розлацом розвитку, розладом дитинства та розладом Аспергера. Загальш закономiрностi успадкування розлацiв аутистичного спектру. Як свщчать результати близнюкових дослiджень, успацковуванiсть РАС вардае вщ 37% до понад 90% [12]. Таку роз6Гжшсть цього
показника можна пояснити використанням рiзними дослiдниками pi3H^^ методик фенотипiчних обстежень i математичних моделей для його визначення [29]. Тим не менше, високий piBem успадковуваностi свiдчить про те, що в етюлогл РАС генетична складова е визначальною. Майже 15% випадюв аутизму пов'язанi з мутацiями певних гешв, характерними для окремих родин. Решта випадкiв е полiгенними. Численними дослiдженнями встановлено, що кiлькiсть гетв, причетних до аутизму, може досягати сотень [12]. Принаймнi на цей час !х iдентифiковано понад 100, iз яких близько 60% домшантних i близько 40% рецесивних. Цшаво, що гени, пов'язанi з аутизмом, виявлеш практично в усiх хромосомах, о^м 13-о!, 18-о!, 21-о! та Y-хромосоми. Найбiльше таких гетв у Х-хромосомi (45) та 17-ш (7); у рештi аутосом - в середньому по 3 гени [8].
Геномн дослiдження останнiх роюв виявили значний вплив на РАС заново виниклих мутацiй генiв [19]. Там мутацл були виявленi переважно в родинах з однiею хворою дитиною порiвняно з родинами, де хворих дiтей декiлька [25, 33]. Звичайно, новi мутацл можуть трапитися i в родинах з юлькома дiтьми, яю мають РАС [26]. Характерним для таких родин е значна варiативнiсть комплексу дiагностичних ознак РАС серед хворих дгтей [23].
Гени i розлади аутистичного спектру. Генетичний механiзм РАС уперше був виявлений на прикладах рiзних моногенних спадкових синдромiв, яю супроводжувалися аутичними ознаками -синдрому ламко! Х-хромосоми [39], хвороби Ретта [1] i туберозного склерозу [37]. Так синдром ламко! Х-хромосоми викликаеться мутацiею гена FMR1 (Xq27), а хвороба Ретта - MECP2 (Xq28), яю локалiзованi у довгому плечi Х-хромосоми практично поряд.
Але, якщо навiть дефектний ген вiдомий, кшшчна картина спричиненого ним розладу може суттево варiювати залежно вiд мюця та характеру аномалл будови гену. Таю аномалл полягають у змш кiлькостi повторiв (англ. copy number variation - CNV) певного фрагмента ДНК розмiром вiд однiеi тисячi до декiлькох мiльйонiв нуклеотидiв [34]. Це явище може вщбуватися або в межах одного гена, або охопити певну кiлькiсть гетв. Змша кiлькостi повторiв (ЗКП) може викликати вiдносно легкi полiфакторнi розлади, залежт вiд провокуючих чинникiв навколишнього середовища, а не однозначно тяжю моногеннi хвороби. Згодом були одержат переконливi докази того, що у розвитку аутизму визначальну роль вщграють саме ЗКП фрагментiв ДНК [24, 26, 27, 33].
При дослщженш хромосомного репону 15q11-q13 iз ЗКП був виявлений геномний iмпринтинг, коли експреая патологiчного гена залежить вщ джерела походження - батька чи матерг Якщо цей регiон одержаний вiд матерi i мае збшьшену кiлькiсть повторiв, то у дитини розвиваеться аутизм [17], а якщо юльюсть повторiв зменшена, то розвиваеться синдром Ангельмана [21]. Цей же репон зi зменшеною кiлькiстю повторiв, одержаний вiд батька, викликае зовшм iншу хворобу -синдром Прадера-Вiллi [30].
Вище вже йшла мова про надзвичайну мiнливiсть проявiв аутизму. Причиною цього може бути ЗКП, яка проявляеться домiнантно i вщзначаеться рiзною пенетрантнiстю, наприклад, мiкроделецiя у локуа 16p12.1, яка охоплюе 3 гена - CDR2, EEF2K та UQCRC2 [14].
Генетичною причиною аутизму можуть бути також точковi мутацл окремих гетв. Таю мутацл виявлеш в генах, причетних до функщонування синапшв, наприклад, NLGN4 (Xp22) [20], CNTNAP2 (7q35-q36) [32] та SHANK3 (22q13) [6]. Особливо небезпечнi мутацл в екзонах гетв. Екзонн мутацл, причетт до РАС, виявленi у низщ генiв, наприклад, POGZ (1q21.3), SCN2A (2q24.3), CHD8 (14q11.2), KATNAL2 (18q21.1) та DYRK1A (21q22.13) [9]. Локалiзацiя генiв представлена за джерелом [38]. Генетика схильносп до аутизму та аутистичних ознак. Крiм ментальних розладiв, якi iдентифiкуються як РАС, юнуе цiла група аутистичних ознак. Кожна з цих ознак, як i кожний РАС, у бшьшосп випадкiв викликаеться не окремою генетичною змiною, а !хньою комбшащею [16, 23]. Такий генетичний мехатзм, як наголошувалося вище, спричинюе не власне розлад, а схильнiсть до нього. У дослiдженнях генiв-кандидатiв, причетних до розвитку аутизму i аутистичних ознак, серед шших були виявлеш гени статевих гормонiв. Було доведено, що збшьшення рiвня тестостерону пов'язане з деякими аутистичними ознаками [4, 22]. У пащенпв з РАС виявлено пiдвищений рiвень стеро!дних гормошв, у тому числi статевих [10], а вживання хворими антиандрогенних препарата у деяких випадках було ефективним [15].
З розвитком технологii молекулярного обстеження геному за короткий час було проведено повногеномний пошук зв'язюв мiж генетичними змiнами та фенотишчними ознаками у хворих на РАС трьох родоводiв. При цьому виявлено два випадки однонуклеотидного полiморфiзму: у репош мiж генами CDH9 (5p14) i CDH10 (5p14.2) [40] та в Донному регiонi гена MACROD2 (20p12.1) [3]. Але лише в одному родоводi було виявлено прямий зв'язок мiж геном ASTN2 (9q33.1) та аутизмом [5]. Локалiзацiя наведених генiв подаеться за джерелом [38].
Схильшсть до РАС може бути спричиненою також змшою юлькосп повторiв (ЗКП). Такий феномен у виглядi збiльшення числа повторiв виявлено в одному iз складних регiонiв 15-о! хромосоми - 15д11.2 [35]. У результатi повногеномного пошуку зв'язюв мiж генетичними змшами та фенотипiчними ознаками було виявлено причеттсть генiв СЛСКЛ1С (12р13.3) i СЛСКБ2 (10р 12), якi беруть участь у активiзащ! дiяльностi головного мозку, до рiзних ментальних розладiв - аутизму, дефiциту уваги та пперактивносп, бiполярного розладу, депресп та шизофрени [11]. Крiм того, мутацп гену СЛСКЛ1С спричинюють також синдром Тимои, який може супроводжуватися аутистичними симптомами [31]. Таким чином, дослщжений мутантний ген може викликати як моногенний синдром, так i схильшсть до ментальних розладiв.
Ця ж технолопя дослiдження була застосована для аутистичних ознак, але тiльки в одному випадку пiдтверджено зв'язок мiж розладом сощально! комушкацл та локусами хромосом 3р22.2 та 20р12.3 [36]. В iншому дослiдженнi виявлено мутантш гени РОХР2 (7д31) та СКГШЛР2 (7д35), якi можуть бути причетт до розладiв мовлення [41].
За сучасними уявленнями iснуe двi крайш форми розладiв аутистичного спектру: форма прямо! генетично! визначеностi та форма спадково! схильностi до аутизму, мiж якими наявнi рiзноманiтнi промiжнi форми. У випадках схильностi до розладiв аутистичного спектру значну роль у !хньому розвитку вiдiграють провокуючi чинники навколишнього середовища, рiзноманiтнiсть i юльюсть яких у сучасному техногенному свт зростае. Аутизм може супроводжувати iншi психоневрологiчнi розлади, частота цього розладу в яких вардае в межах вщ 20% (туберозний склероз) до 100% (синдром Ретта), але поширешсть випадкiв аутизму, обтяжених цими розладами, незначна - всього декiлька проценпв. В етiологi! аутизму наявна досить висока генетична складова, про що свiдчить коефiцiент його успадковуваностi, який може сягати 90%. Майже 15% випадюв аутизму пов'язанi з мутащями певних генiв, характерними для окремих родин. Решта випадкiв е полпенними. На цей час iдентифiковано понад 100 гешв, причетних до аутизму, iз яких близько 60% домшантних i близько 40% рецесивних. Таю гени виявлеш практично в ушх хромосомах, окрiм 13-о!, 18-о!, 21 -о! та У-хромосоми. Найбшьше !х у Х-хромосомi (45) та 17-ш хромосомi (7); у решт аутосом - в середньому по 3 гени. Будь-яю мутацi! цих генiв призводять до розвитку аутизму або аутистичних ознак.
1. Amir R.E. Rett syndrome is caused by mutations in X-linked MECP2, encoding methyl-CpG-binding protein 2 / R.E. Amir,
1.B. Van den Veyver [et al.] // Nat. Genet. - 1999. - Vol. 23. - No. 2. - P. 185-188.
2. Abrahams B.S. Advances in autism genetics: on the threshold of a new neurobiology / B.S. Abrahamsand, D.H. Geschwind // Nat. Rev. Genet. - 2008. - Vol. 9. - No. 5. - P. 341-355.
3. Anney R. A genome-wide scan for common alleles affecting risk for autism / R. Anney, L. Klei, D. Pinto [et al.] // Hum. Mol. Genet. - 2010. - Vol. 19. - No. 20. - P. 4072-4082.
4. Auyeung B. Foetal testosterone and autistic traits in 18 to 24-month-old children / B. Auyeung, K. Taylor, G. Hackett [et al.] // Mol. Autism. - 2010. - Vol. 1. - Art. 11. - 8 p.
5. Anney R. Meta-analysis of European ancestry individuals with Autism Spectrum Disorder reveals genome-wide significant association at the astrotactin 2 (ASTN2) gene locus on chromosome 9 / R. Anney // Ulster Med. J.- 2013. - Vol. 82. - No. 3. - P. 197-204.
6. Bourgeron T. A synaptic trek to autism / T. Bourgeron // Curr. Opin. Neurobiol. - 2009. - Vol. 19. - No. 2. - P. 231-234.
7. Berger B.E. Congenital rubella syndrome and autism spectrum disorder prevented by rubella vaccination - United States, 2001-2010 / B.E. Berger, A.M. Navar-Boggan, S.B. Omer // BMC Public Health. - 2011. - Vol. 11. - Art. 340. - 5 p.
8. Betancur C. Etiological heterogeneity in autism spectrum disorders: more than 100 genetic and genomic disorders and still counting / C. Betancur // Brain Res. - 2011. - Vol. 1380. - P. 42-77.
9. Berg, J.M. Autism genetics: searching for specificity and convergence / J.M. Berg, D.H. Geschwind // Genome biology. -2012. - Vol. 13. - P. 247-262.
10. Baron-Cohen S. Elevated fetal steroidogenic activity in autism / S. Baron-Cohen, B. Auyeung, B. Norgaard-Pedersen [et al.] // Mol. Psychiatry. - 2015. - Vol. 20. - No. 3. - P. 369-376.
11. CDGPG Consortium. Identification of risk loci with shared effects on five major psychiatric disorders: a genome-wide analysis / Cross-Disorder Group of the Psychiatric Genomics Consortium // Lancet. - 2013. - Vol. 381. - No. 9875. - P. 1371-1379.
12. Diagnostic and statistical manual of mental disorders: DSM-5. 5th ed. - Washington, DC: American Psychiatric Association, -2013. - 992 p.
13. Glasson E.J. Perinatal factors and the development of autism: a population study / E.J. Glasson, C. Bower, B. Petterson [et al.] // Arch. Gen. Psychiatry. - 2004. - Vol. 61. - No. 6. - P. 618-627.
14. Girirajan S. A recurrent 16p12.1 microdeletion supports a two-hit model for severe developmental delay / S. Girirajan,J.A. Rosenfeld, G.M. Cooper et al. // Nat. Genet. - 2010. - Vol. 42. - No. 3. - P. 203-209.
15. Geier D.A. An evaluation of the role and treatment of elevated male hormones in autism spectrum disorders / D.A. Geier, J.K. Kern, P.G. King [et al.] // Acta Neurobiol. Exp. - 2012. - Vol. 72. - No. 1. - P. 1-17.
16. Gaugler T. Most genetic risk for autism resides with common variation / T. Gaugler, L. Klei, S.J. Sanderset [et al.] // Nat. Genet. - 2014. - Vol. 46. - No. 8. - P. 881-885.
17. Hogart A. The comorbidity of autism with the genomic disorders of chromosome 15q11.2-q13 / A. Hogart, D. Wu, J.M. LaSalle [et al.] // Neurobiol. Dis. - 2010. - Vol. 38. - No. 2. - P. 181-191.
18. Hultman C.M. Advancing paternal age and risk of autism: new evidence from a population-based study and a meta-analysis of epidemiological studies / C.M. Hultman, S. Sandin, S.Z. Levine [et al.] // Mol. Psychiatry. - 2011. - Vol. 16. - No. 12. - P. 1203-1212.
19. Iossifov I. The contribution of de novo coding mutations to autism spectrum disorder / I. Iossifov, B.J. O'Roak, S.J. [et al.] // Nature. - 2014. - Vol. 515. - No. 7526. - P. 216-221.
20. Jamain S. Mutations of the X-linked genes encoding neuroligins NLGN3 and NLGN4 are associated with autism / S. Jamain, H. Quach, C. Betancur [et al.] // Nat. Genet. - 2003. - Vol. 34. - No. 1. - P. 27-29.
21. Kishino T. UBE3A/E6-AP mutations cause Angelman syndrome / T. Kishino, M. Lalande, J. Wagstaff // Nat. Genet. - 1997. - Vol. 15. - No. 1. - P. 70-73.
22. Knickmeyer R. Androgens and autistic traits: A study of individuals with congenital adrenal hyperplasia / R. Knickmeyer, S. Baron-Cohen,B.A. Fane [et al.] // Horm. Behav. - 2006. - Vol. 50. - No. 1. - P. 148-153.
23. Klei L.Common genetic variants, acting additively, are a major source of risk for autism / L. Klei, S.J. Sanders, M.T. Murtha [et al.] // Mol. Autism. - 2012. - Vol. 3. - Art. 9. - 13 p.
24. Levy D. Rare de novo and transmitted copy-number variation in autistic spectrum disorders / D. Levy, M. Ronemus, B. Yamrom [et al.] // Neuron. - 2011. - Vol. 70. - No. 5. - P. 886-897.
25. Marshall C.R. Structural variation of chromosomes in autism spectrum disorder / C.R. Marshall, A. Noor, J.B. Vincent [et al.] // Am. J. Hum. Genet. - 2008. - Vol. 82. - No. 2. - P. 477-488.
26. Pinto D. Functional impact of global rare copy number variation in autism spectrum disorders / D. Pinto, A.T. Pagnamenta, L. Klei [et al.] // Nature. - 2010. - Vol. 466. - No. 7304. - P. 368-372.
27. Pinto D. Convergence of genes and cellular pathways dysregulated in autism spectrum disorders / D. Pinto, E. Delaby, D. Merico [et al.] // Am J Hum Genet. - 2014. - Vol. 94. - No. 5. - P. 677-694.
28. Perrone-McGovern K. Prenatal and perinatal factors related to autism, IQ, and adaptive functioning / K. Perrone-McGovern, S. Simon-Dack, L. Niccolai // J. Genet. Psychol. - 2015. - Vol. 176. - No. 1. - P. 1-10.
29. Ronald A. Autism spectrum disorders and autistic traits: a decade of new twin studies / A. Ronald, R.A. Hoekstra // Am. J. Med. Genet. Part B. - 2011. - Vol. 156. - No. 3. - P. 255-274.
30. Saitoh Sh. Clinical spectrum and molecular diagnosis of Angelman and Prader-Willi syndrome patients with an imprinting mutation / Sh. Saitoh, K. Buiting, S.B. Cassidy [et al.] // Am. J. Med. Genet. - 1997. - Vol. 68.-No. 2.-P. 195-206.
31. Splawski I. CaV1.2 calcium channel dysfunction causes a multisystem disorder including arrhythmia and autism / I. Splawski, K.W. Timothy, L.M. Sharpe [et al.] // Cell. - 2004. - Vol. 119. - No. 1. - P. 19-31.
32. Strauss K.A. Recessive symptomatic focal epilepsy and mutant contactin-associated protein-like 2 / K.A. Strauss, E.G. Puffenberger, M.J. Huentelman [et al.] // N. Engl. J. Med. - 2006. - Vol. 354. - No. 13. - P. 1370-1377.
33. Sebat J. Strong association of de novo copy number mutations with autism / J. Sebat, B. Lakshmi, D. Malhotra [et al.] // Science. - 2007. - Vol. 316. - No. 5823. - P. 445-449.
34. Stankiewicz P. Structural variation in the human genome and its role in disease / P. Stankiewicz, J.R. Lupski // Annu. Rev. Med. - 2010. - Vol. 61. - P. 437-455.
35. Stefansson H. CNVs conferring risk of autism or schizophrenia affect cognition in controls / H. Stefansson, A. MeyerLindenberg, S. Steinberg [et al.] // Nature. - 2014. - Vol. 505. - No. 7483. - P. 361-366.
36. St Pourcain B. Variability in the common genetic architecture of social-communication spectrum phenotypes during childhood and adolescence / B. St Pourcain, D.H. Skuse, W.P. Mandy [et al.] // Mol. Autism. - 2014. - Vol. 5.-Art. 18.-12 p.
37. TECh16TS Consortium. Identification and characterization of the tuberous sclerosis gene on chromosome 16 / The European Chromosome 16 Tuberous Sclerosis Consortium // Cell. - 1993. - Vol. 75. - No. 7. - P. 1305-1315.
38. The National Center for Biotechnology Information: Gene. - URL: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/gene.
39. Verkerk A.J. Identification of a gene (FMR-1) containing a CGG repeat coincident with a breakpoint cluster region exhibiting length variation in fragile X syndrome / A.J. Verkerk, M. Pieretti, J.S. Sutcliffe [et al.] // Cell. - 1991. - Vol. 65. - No. 5. - P. 905-914.
40. Wang K. Common genetic variants on 5p14.1 associate with autism spectrum disorders / K. Wang, H. Zhang, D. Ma [et al.] // Nature. - 2009. - Vol. 459. - No. 7246. - P. 528-533.
41. Whitehouse A. J. CNTNAP2 variants affect early language development in the general population / A.J. Whitehouse, D.V. Bishop, Q.W. Ang [et al.] // Genes Brain Behav. - 2011. - Vol. 10. - No. 4. - P. 451-456.
ГЕНЕТИКА НАРУШЕНИИ АУТИСТИЧЕСКОГО СПЕКТРА
Помогайбо В. М., Березан А. И., Петрушов А. В.
Осуществлен обзор результатов исследований генетических механизмов нарушений аутистичес-кого спектра. Согласно нынешним представлениям существует две крайние формы аутизма: форма прямой генетической определенности нарушения и форма наследственной склонности, между которыми существуют разнообразные промежуточные формы. В случае склонности к аутистическим расстройствам значительную роль в ее развитии играют провоцирующие факторы окружающей среды, разнообразие и количество которых в современном техногенном мире постоянно возрастает. В этиологии аутизма значительное место занимает генетическая составная, о чем свидетельствует коэффициент его наследуемости, который может достигать 90%. Причиной почти 15% случаев аутизма являются мутации определенных генов, характерные для отдельных семей. Остальные случаи полигенны. В настоящее время
GENETICS OF AUTISM SPECTRUM DISORDERS Pomohaibo V.M., Berezan O.I., Petrushov A.V.
The review of research results of genetic mechanisms of autism spectrum disorders is carried out. According to current ideas there are two extreme forms of autism: a form of direct genetic definiteness of disorder and a form of hereditary tendency to pathology between which there are various intermediate illness forms. In case of tendency to a disease the significant role in its development is played by provocative factors of environment, the variety and the number of which is constantly increasing in the modern techno genetic world. Genetic component takes an important role in autism etiology, because the coefficient of its heritability can reach up to 90%. The mutations of certain genes are the reason of nearly 15% of cases of autism, typical for particular families. The other cases are polygenic. Over
идентифицировано свыше 100 генов, имеющих отношение к аутизму, из которых около 60% - доминантные и около 40% -рецессивные. Такие гены обнаружены практически во всех хромосомах, кроме 13-ой, 18-ой, 21-ой и У-хромосомы. Наибольшее их количество в Х-хромосоме (45) и 17-ой хромосоме (7); в остальных аутосомах - в среднем по 3 гена.
Ключевые слова: нарушения аутистического спектра, генетическая определенность, склонность, коэффициент наследуемости, гены, мутации.
Стаття надшшла 5.12.2016 р.
100 genes connected with autism have been determined so far. About 60% of them are dominant and about 40% are recessive. These genes are found practically in all chromosomes, except the 13th, 18th, 21st and Y-chromosome. Their greatest number is in the X-chromosome (45) and the 17th chromosome (7); in other autosomes - on average there are about 3 genes.
Key words: autism spectrum disorders, genetic definiteness, hereditary tendency, coefficient of heritability, genes, mutations.
УДК 616.711/.72-006.33-073.7
ДИФЕРЕНЦ1ИНА АНАТОМ1ЧНА ТА КЛ1Н1КО-РЕНТГЕНОЛОГ1ЧНА КАРТИНА
«ВАКУУМ-ФЕНОМЕНУ»
Стаття мютить анал^ичний огляд л^ератури, присвячений променевш дiагностицi захворювань хребта, суглобiв у випадку знаходження «вакуум-феномену». Наведет особливост клшжо - рентгенолопчно! картини його проявiв. Розглянут питання променево! диференцшно! дiагностики в умовах рiзно! локалiзацi! «вакуум-феномену» в залежност вщ його причин. Показан можливост рентгенографп, комп'ютерно! томографп та магштно-резонансно! томографп в дiагностицi.
Ключовi слова: «вакуум-феномен», «вакуум-ефект», остеохондроз, рентгенографiя, комп'ютерна томографiя, магштно-резонансна томограф1я.
«Вакуум-феномен» (ВФ) е анатом1чним суб'ектом можливих помилок в д1агностищ та оцшщ патологи м1жхребцевих дисюв чи суглоб1в. Спостер1гати це явище можливо при проведенш рентгенографи, КТ та МРТ. Незважаючи на те, що ВФ найчастше асощюеться з дегенеративними захворюваннями дисюв та суглоб1в, вш спостерпаеться 1 при шших станах та патолопях. Два проблемы сценарй можуть виникнути при анал1з1 результата дослщження: помилково-позитивний д1агноз серйозно! патологи замють доброяюсного характеру ВФ 1 псевдо негативний д1агноз доброяюсного характеру ВФ у випадках бшьш серйозних основних патолопчних процешв. Незважаючи на цю можливють помилки, у в1тчизнянш л1тератур1 вщсутш ч1тко означеш критерй розр1знення ВФ при р1зних причинах болю в суглобах (дисках). Ми спробували провести огляд л1тератури, щоб визначити основш мехашзми виникнення, симптоматику, особливосп сюалопчно! картини при р1зних патолопях, а також клш1чне значення ВФ.
Заниження значення цього явища свщчить про вщсутшсть усвщомлення важливост ВФ з боку л1кар1в. Виявляючи справжню причину ВФ, ми можемо запобпти шкод1 в1д неоптимального лшування хворих.
У вс1х тканинах оргашзму е гази, а !х розчиншсть у навколишшх середовищах залежить в1д тиску. Це добре можна уявити на приклад! кесонно! хвороби або при польот людини на л1таку. Тиск змшюеться разом з1 складом кров1 1 газу. М1ж суглобовими поверхнями хребта (суглоб1в) 1 зв'язковим апаратом е деяка кшьюсть гелю (рщини). При насильному розтягуванш цього простору, обсяг рщини прагне збшьшиться 1 тиск падае, внаслщок цього розчиншсть азоту знижуеться, 1 газ вившьняеться в порожнину суглоба [Ошибка! Источник ссылки не найден.9, 12, 17].
На 95% цей газ - азот, що було доказано Фордом та шш. при проведенш газово! хроматографи [1400шибка! Источник ссылки не найден.].
У молодому вщ1 в норм1 диск е тугою амортизацшною подушкою, що складаеться з мщного ф1брозного кшьця, всередиш якого е пульпозне ядро. З в1ком або при захворюваннях хребта кшьце слабшае, рухомють у сегмент збшьшуеться, що складае передумови для можливо! появи газу [1, 3, 29].
Скупчення газу в закритому простор1 мае назву «вакуум-феномену» або «ефекту кав1тацп»
[ 21].
Загально прийнятим мехашзмом виникнення ВФ вважаеться виникнення цього явища внаслщок негативного тиску, створюваного в межах суглобово! щшини чи м1жхребцевого диску,
