CC BY
711. Прохоров Л.А., Прохорова М.Л. Безопасность движения и эксплуатации транспорта: криминальная ситуация и обусловленные ею актуальные правовые и правоприменительные проблемы // Юридический мир. 2013. № 6. С. 5.
12. Давыдова К.В., Разогреева А.М. Аналитика криминализации: глубина против поверхности (на примере законов «о пьяных за рулем») // Право и политика. 2015. № 10. С. 1380-1390.
13. Коробеев А.И. Криминализация управлением транспортным средством в состоянии опьянения: назад в будущее // Современные проблемы уголовной политики: материалы VI международной научно-практической конференции. Краснодар, 2015. Том 1. С. 51-52.
14. Пикуров Н.И. Административная преюди-ция в уголовном праве: возможна ли реабилитация? // Уголовное право: стратегия развития в ХХ1 веке: материалы 4-й Международной научно-практической конференции. М., 2007. С. 91.
15. Исаев Н.И. Уголовная ответственность за нарушение правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. М., 2009. С. 10.
16. Крюков В.В. Административная преюди-ция в контексте достижения целей уголовного наказания // Уголовно-правовое воздействие и его роль в предупреждении преступности (IV Саратовские уголовно-правовые чтения): сборник статей по материалам IV Всероссийской научно-практической конференции. Саратов, 30 сентября - 1 октября 2019 г. С. 199-200.
17. Лопашенко Н.А. Административной прею-диции в уголовном праве - нет! // Вестник Генеральной прокуратуры Российской Федерации. 2011. № 3. С. 5-7.
18. Жарких Е.А. Уголовно-правовой и административно-правовой рецидив: точки соприкосновения // Российский следователь. 2016. № 19. С. 25.
19. Мустафаев Ч.Ф. Административная прею-диция в советском уголовном праве: автореф. ... канд. юрид. наук. Москва, 1986. С. 15-16.
20. Социологические исследования РГСУ-2014 // Официальный сайт Министерства внутренних дел Российской Федерации (дата обращения: 30 июля 2019 г.).
21. Бохан А.П., Иванов В.Д. Управление транспортным средством в состоянии опьянения: уголовная и административная ответственность // Юристъ-Правоведъ. 2013. №5. С. 41.
22. Россинский Б.В. Государственная система обеспечения безопасности дорожного движения: (тенденции, проблемы и перспективы развития): дис. ... д-ра. юрид. наук. М., 1993. С. 3-7.
23. Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 9 декабря 2008 г. № 25 «О судебной практике по делам о преступлениях, связанных с нарушением правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств, а также с их неправомерным завладением без цели хищения» (в ред. постановлений Пленума Верховного Суда РФ от 23.12.2010 № 31, от 24.05.2016 № 22).
24. Жарких Е.А. Уголовно-правовой и административный рецидив: точки соприкосновения // Российский следователь. 2016. № 19. С. 23-26.
25. Пикуров Н., Баранчикова М. Вопросы квалификации преступных нарушений правил дорожного движения в постановлении Пленума и судебной практики // Уголовное право. 2017. № 2. С. 94.
26. Корецкий Д.А., Алтухов С.А. Новый административный регламент ГИБДД в свете федеральных законов // Законность. 2018. № 1 (999). С. 4245.
27. Грачева Ю.В., Чучаев А.И. Дополнительные уголовно-правовые меры, обеспечивающие безопасность // Уголовное право. 2015. №3. С. 1015.
FORMS OF USE BY CRIMINAL POLICE UNITS OF CIVIL SECTION IN COMBATTING CRIME
Khristov O.
PhD, Associate Professor,Detective of the Criminal Police Sector of the Amur-Nizhnyodniprovsk Police Station of the Dnipro Police Department of the Main Department of the National Police in Dnipropetrovsk Region, (Dnipro, Ukraine)
ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ ГРОМАДСЬКОСТ1 П1ДРОЗД1ЛАМИ КРИМ1НАЛЬНО1 ПОЛЩП
П1Д ЧАС ПРОТИДП ЗЛОЧИННОСТ1
Христов О.Л.
кандидат юридичних наук, доцент, оперуповноважений сектору кримiнальноi полщи Амур-Нижньоднiпровського вiддiлення полщИ Днтровського вiддiлу полщи Головного управлтня Нацiональноi полщи в Днiпропетровськiй областi
(Днтро, Украша)
Abstract
The article deals with priorities and forms of public participation in combating crime in Ukraine. The author has summarized the scientific achievements of contemporary scholars, which led to the following conclusion that the current state of the scientific support of this problem is not sufficient. This topic has been disclosed in the context of scientific developments of administrative and constitutional law, criminology, but much of the issues
focused in the areas of knowledge of criminal procedure, forensic sciences, operational-search activities, etc. have been neglected.
The author has concluded that the public can be used by criminal police units, both publicly and indirectly.
Анотащя
У статп дослвджуються форми учасп громадськосп щодо протидп злочинносп в Укра!ш. Узагаль-нення наукових здобутшв сучасних авторiв дали змогу авторам дiйти висновку, що сучасний стан науко-вого забезпечення ще! проблематики знаходиться на недостатньому рiвнi, оскiльки здебiльшого ця тематика розкрита у контексп наукових розробок адмшстративного та конституцiйного права, кримшологп, проте поза увагою залишилась значна частина питань зосереджених у галузях знань кримiнального про-цесу, кримшалютики, оперативно-розшуково! дiяльностi та iн.
У результат аналiзу науково! лiтератури, законодавчих iнiцiатив та чинно! правово! бази, а також на основi попереднього штерв'ювання працiвникiв практичних пiдроздiлiв Нацюнально! полщи Укра!ни, автор висновував, що громадськють пiд час протиди злочинностi може використовуватись пiдроздiлами кри-мшально! полщи як гласно так i негласно.
Keywords: public, prevention, crime, counteraction, investigation.
Ключовi слова: громадсьшсть, запоб^ання, злочиннiсть, протидгя, розслщування.
Cy4acHÍ полiтичнi, eKOHOMÍ4HÍ та сощальш явища в yKpaiHi, що супроводжуються зовнiшнiми та внyтрiшнiми загрозами у держав^ обумовили но-вий виток розвитку суспшьно! свiдомостi.
Впродовж останшх п'яти рокiв спостерта-егься aктивiзaцiя yчaстi громaдськостi у напрямку виршення нaйбiльш вагомих питань. Свiдченням цього е те, що вiдбyлись сути змiни у стрyктyрi громадських оргашзацш за спрямуванням та видами 1хньо1 дiяльностi. Сьогоднi aктивнiстю вирiз-няються: волонтерськi та блaгодiйнi оргашзаци, зо-рiентовaнi здебiльшого на надання допомоги укра-!нським вiйськовим та цившьному населенню, якi постраждали внаслвдок бойових дiй на сходi Укра-!ни; оргaнiзaцii (aсоцiaцii) yчaсникiв i ветерашв ан-титерористично! операцп (дaлi - АТО) / Операцй' Об'еднаних Сил (дaлi - ООС), значний сегмент дiя-льностi яких спрямований на адаптацию та штегра-цш остaннiх в мiсцевих громадах, !хню медико-психологiчнy реaбiлiтaцiю, вирiшення сощально-побутових проблем, правовий захист громадян цих кaтегорiй; офiцiйно зaреестровaнi громaдськi оргашзаци та неiнститyaлiзовaнi громaдськi шщативи, сaмооргaнiзовaнi групи (рухи) соцiaльно активних громадян, ситyaцiйно об'еднуються для виршення соцiaльно значущих (тих, якi набули широкого резонансу в сусшльствГ) питань: виступи проти незаконно! забудови, боротьба з корупщею в органах влади, захист довшлля та ш. [1, с. 43].
Разом з цим, тдвищилась увага зi сторони гро-мaдськостi до перманентних тенденцш рiвня зло-чинностi взaгaлi й протидй' полiцiею протипрaвнiй дгяльносп зокрема. Наглядними е ставлення громадян до допомоги у дiяльностi Нацюнально!, яке вь дображено у думках опитаних респондента: 36,3 % опитаних громадян вказують на готовшсть допома-гати полiцii за будь-яких обставин, 27,8 % готовi допомогти за умов, якщо така допомога не буде шкодити iнтересaм респондента або його близьким [2]
Проте, сyчaснi вiтчизнянi практики залучення Нaцiонaльною полiцiею громaдськостi до протидп злочинносп, ще знаходяться на шляху оптимшцд нaпрямкiв використання можливостей громадських iнiцiaтив i апробацй' сучасних моделей комушкацп
за досвiдом найбшьш розвинутих ка!н. У зв'язку з цим, з одше! сторони виникае необхвднють законо-давчого врегулювання мюця й ролi громадськостi у цш сферi, з iншого - обумовлюеться практична потреба визначення форм, напрямшв й методiв використання громадськосп спещальними суб'ектами протиди злочинносп, зокрема кримiнальною поль цiею.
Аналiз публiкацiй, в яких започатковано розв'язання дано! проблеми сввдчить, що питання форм участi громадськостi у протиди злочинносп стали предметом дослвдження широко! плеяди нау-ковцiв: А.1. Долгово!, О.М. Бандурки, К.Л. Бугай-чука, А.М. Гаврилова, В.В. Голiни, А.П. Закалюка, В.С. 1ваново!, Н.П. 1саево!, Д.С. Каблова, А.М. Кислого, О.Ф. Кобзаря, М.Г. Колодяжного, 1.О. Кон-нова, В.М. Круглого, О.М. Музичука, Л.1. Овчинш-ково!, Т.В. Расшно!, 1.В. Слободенюк, С.С. Шрамко та iн. Проте бiльшiсть дослщжень зазначених вче-них не вичерпують реальних проблем сучасного стану зазначено! проблематики, стосуються заста-рiлого законодавства, не враховують стратегiю розвитку громадянського суспiльства, базуються на основi власних термiнологiчних тлумачень базових понять («форма», «вид», «напрям», «громадськють», «населення», «недержавнi суб'екти», «гро-мадсьш об'еднання», «участь», «сприяння», «залучення», «допомога», «взаемодгя» та iн.), що не сприяе вирiшенню дано! проблематики.
В першу чергу слiд зазначити, що в сучасному теоретичному уявленш науки оперативно-розшуково! дiяльностi (далi - ОРД) громадськiсть розгля-даеться як категория сил ОРД [3], яш, як прийнято вважати, за сво! функцiональним призначенням мо-жуть бути або застосованi або використаш в кон-текстi протидi!' злочинносп
Це випкае iз завдань спещально уповноваже-них суб'ектiв здiйснення протиди злочинносп, дгя-льнiсть яких характеризуемся конкретною цшьо-вою спрямованiстю, що обумовлюе застосування наявного iнструментарiю не в хаотичному порядку, а в конкретно визначених напрямках.
негативш тенденци в роботi недержавних суб'-екпв, що дiють на комерцiйнiй основ^ визначають
недоцшьшсть !х функцюнування в обласп профша-ктики як альтернативно! «комерцшно! полщи». Вони повиннi бути побудоваш за типом «слабкою моделЬ), ввдповщно до яко! профiлактичнi повнова-ження е додатковими i повиннi здшснюватися ними шд строгим контролем правоохоронних органiв, а повноваження в галузi забезпечення кримшолопч-но! безпеки - самостшно [4, с. 10].
У зв'язку з цим, на наш погляд, питання, як1 стосуються спрямування спiльних зусиль кримша-льно! полщи i громадськостi в протидп злочинносп в площинi вирiшення специфiчних завдань слад ро-зглядати крiзь призму «використання» можливос-тей останнiх.
З цього приводу О.М. Музичук зазначае, що практищ вiдома достатня кшьшсть випадк1в взае-модп мiж правоохоронними органами i громадсьш-стю з охорони громадського порядку, яка здшсню-еться не в результатi заздалепдь узгоджено! дiяль-ностi, i не через ввдповвдну регламентацiю в нормативному акл, а в результатi шщативи одного iз суб'ектiв взаемоди (наприклад, поввдомлення громадянином про вчинений злочин, про перехову-вання злочинця чи викрадених речей тощо) [5, с. 116].
Слад зазначити, що метою спшьно! дiяльностi кримшально! полщи i громадськосл е не сам факт виникнення взаемоввдносин, а вирiшення певних проблем, яш виражаються в досягненнi конкретних результата спiльно докладених зусиль.
Взаемод1я в правоохороннш д1яльност1 - це форма прояву цшеспрямованого впливу, що передбачае забезпечення необхвдно! узгодженосп дай в1дпов1дних суб'екта як елемент процесу реал1зацп поставлених цшей по захисту прав та свобод громадян, охорони публiчного порядку та публiчного! безпеки, попередження 1 припинення правопорушень, усунення умов, як1 сприяють !х вчиненню [6, с. 200].
Практицi вiдомi чисельнi випадки проявiв шь щативи одного iз зазначених суб'ектiв, яш в пода-льшому не знайшли конкретного застосування i за-лишились на рiвнi iнiцiативи. Наприклад, ^нору-вання повiдомлень громадян про правопорушення кримiнальною полiцiею, або iгнорування орiенту-вань кримшально! полщи про прикмети осiб, як1 вчинили злочини, чи про розшук безвiсно вiдсутнiх оаб суб'ектами громадськостi тощо.
Доречними з цього приводу вбачаються думки стосовно того, щоб не ввдносити взаемодш опера-тивних пiдроздiлiв з громадянами до принцитв ОРД, оск1льки визначення принципами ОРД «до-тримання прав i свобод людини, взаемоди з органами управлшня i населенням» (ст.4 Закону Ук-раТни «Про оперативно-розшукову дiяльнiсть» 18.02.1992 р. була змшена редакцiею закону № 4652-VI вщ 13.04.2012), обумовило зведення в дЬ яльностi оперативних пiдроздiлiв досл1джува-них шдносин до самоцiлi.
У зв'язку з цим нагальними потребами е не за-гальне декларування партнерських вiдносин кримi-нально! полщи i громадськостi, а впровадження ре-
ально дшчих механiзмiв використання громадсь-ких iнiцiатив й створення умов для !х виникнення, яке потребуе конкретизацil форм i методiв з ураху-ванням специфiки роботи кримшально! полiцil.
Необхiдно враховувати i те, що категорiя форма, яка визначаеться через зовшшнш прояв одно-р1дних дiй, мае не лише теоретичне, а й практичне значения. Щд формою дiяльностi розумiються ди суб'ектiв, що мають вiдповiдне зовнiшне вiдбиття у конкретнiй практичнiй д1яльносп. Саме в певнiй формi проявляеться метод дiяльностi. У свою чергу, методами дiяльностi е засоби, що застосову-ються в межах певних форм iз метою досягнення бажаних результата [7, с. 41-43].
Разом з цим, вченими у рiзних галузях юриди-чних наук пропонуються рiзнi форми участi гро-мадськосп в правоохороннiй дiяльностi.
Так, А. I. Долгова, зазначае, що участь громадян у боротьбi зi злочиннютю може здiйснюватися як у правових формах, так i у формах, не врегульо-ваних правом. Улм вона додае, що вказана дiяль-нiсть повинна супроводжуватися високою правовою культурою [8, с. 9].
Разом з цим, актившсть громадян при взаемо-ди з оперативними пiдроздiлами може бути як пра-вомiрною (д1яльне каяття, повщомлення про зло-чин, затримання особи, яка вчинила злочин, необ-х1дна оборона тощо), так i протиправною (приховування злочину, перешкоджання дiяльностi працiвникiв кримiнальноl полщи, завщомо неправдива iнформацiя про злочин тощо). Тому, актившсть громадян при наданш допомоги кримшальшй полщи повинна бути лише правомiрною. Пасив-нiсть громадян при взаемоди з кримiнальною полi-цiею та при наданш останшм допомоги в ОРД може бути лише правомiрною i нi в якому разi протипра-вною
Варто визнати, що, з одного боку, державш iн-ституцп не повиннi нав'язувати громадськостi го-товi форми участi в запобiжнiй дiяльностi, вони мають спрямовувати, стимулювати, заохочувати та розвивати громадську активнiсть, що грунтуеться передусiм на природному прагненш людей об'ед-нуватися для особистого захисту, захисту близьких, свого майна, штереав та ш. вiд злочинних пося-гань. Така участь повинна стати частиною повсяк-денного життя громадян, а не здшснюватися за яки-хось особливих обставин або бути стихiйним яви-щем. 1з другого боку, простежуеться тенденцiя здiйснення запобiжноl дiяльностi як громадськими формуваннями, так й окремими громадянами в об-х1д правових норм. 1з метою досягнення справедли-востi окремi особи обирають шлях «альтернативно!» юстици, тобто самосуду, що становить небез-пеку для оточуючих (наприклад, вторгнення або напади на об'екти приватно! власносп з метою припинення злочинно! дiяльностi, здшснення «смiтте-во! люстрацi!», привласнення незаконно набутого майна «ввдставних» полiтикiв, позитивне ставлення до носiння та використання збро! тощо). Нерiдко реалiзацiя високо! iде! встановлення справедливо-стi ввдбуваеться iз грубим порушенням чинного за-
конодавства, що призводить до загострення кримь ногенно! ситуаци. Здавалося б, в основу свое! дiя-льносп небайдуж1 громадяни покладають благоро-дну мету протиди злочинностi, але шляхи Н досяг-нення не завжди е виправданими, а в бшъшосп випадк1в, вiдверто кажучи, вони е злочинними [7, с. 41-43].
О. М. Музичук запропонував класифшацш орга-нiзацiйно-правових форм участi громадян в правоохороннш дiяльностi за такими щдставами: за характером завдань, що виконуються (громадськ1 форму-вання, специально створенi для охорони громадського порядку i боротьби з правопорушеннями, та громад-ськ1 формування, для яких охорона громадського порядку i боротьба з правопорушеннями е ильки одним iз завдань); за оргатзацшним оформленням правоохоронно! даяльносп (особиста шдивщуальна участь громадян у правоохороннш дiяльностi та дгяльтсть громадян у складi громадських формувань правоохоронно! спрямованосп); за складом (громадськ1 формування, у склада яких е пращвники оргатв внут-рiшнiх справ, та громадсью формування, членами яких е тшьки цившьш особи).
Крiм того, вченим придалено увага тим ор-гашзацшно-правим формам участi громадян в правоохороннш даяльносп, можливосп яких доцшьно ви-користовувати для ефективного забезпечення охо-рони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями. Ними визнано: громадсью пункти охорони порядку; добровiльнi народш дру-жини; студешсью оперативнi загони; органи гро-мадсько! самодiяльностi за мюцем проживання (бу-динков^ вуличш, квартальнi комiтети, загальнi збори громадян); приватт охороннi служби i щдроздши; громадськ1 правозахиснi оргатзацп; загони самозахи-сгу (охорона помешкань громадян за допомогою охо-ронц1в-вахтер1в); громадськ1 оргатзацп суодсько! взаемодопомоги; громадськ1 оргатзацп "зупини зло-чинця"; координацiйнi шкiльнi ради; позаштатт спiвробiтники мшцп; громадськ1 помiчники прац1вник1в мшцп (добровiльнi помiчники) та довiренi особи [9, с. 10-11].
Органiзацiйно-правовi форми участi громадян у правоохороннш даяльносп 1.Ф. Фiсенко класифжував за такими критериями: а) характером виконуваних завдань; б) оргатзацшним оформленням правоохоронно! даяльносп; в) складом. Вчений згрупував !х у таю блоки: стльна органiзацiя i здiйснення заходiв щодо боротьби з правопорушеннями та охорони громадсь-кого порядку; узгодження самостшних дiй щодо бо-ротьби з правопорушеннями та охорони громадського порядку; обмiн оперативною iнформацiею; безпосе-редня спiльна дiяльнiсть громадськостi правоохоронно! спрямованосп та працiвникiв полщй; здiйснення громадськ1стю правоохоронно! дiяльностi за шщати-вою полiцil; допомога громадськосп з боку працiвникiв полiцil у процеа проведення заходiв щодо боротьби з правопорушеннями та охорони гро-мадського порядку; оргашзащя правового i спецiаль-ного навчання громадян, як1 бажають виконувати пра-воохороннi завдання [10, с 7-8].
Разом з цим, зазначеними досл^дниками не звер-талась увага на те, що Законом Украши «Про участь
громадян у охорош громадського порядку i державного кордону» вже передбачено юлька форм роботи громадян щодо забезпечення правопорядку, серед яких основними е: патрулювання, виставлення пост1в разом спiльного з полщейськими, прикордонни-ками; участi в забезпеченш охорони громадського порядку шд час проведення масових заходiв, погод-жених у випадках, передбачених законом, з вико-навчими органами мюцевого самоврядування; участь у заходах, спрямованих на боротьбу з окрем-ими видами правопорушень. Проте, як свщчить аналiз узагальнень практики !х роботи, форми учасп членiв громадських формувань в охорош правопорядку е бшьш рiзноманiтними.
Аналiз нормативних акт1в i матерiалiв практики показуе, що основними такими формами е взаемне ш-формування про стан громадського порядку i засоби його охорони, шструктаж i навчання член1в громадських формувань, надання допомоги дружинам у !х ро-ботi, сп1льне патрулювання та ряд шших форм взаемоди [11, с. 11].
О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землян-ська, яю у рамках визначення взаемодп оператив-них пiдроздiлiв МВС iз громадянами виокремлю-ють так1 и форми: iнформацiйну (обмiн iнформа-щею), консультацiйну (методичну), функцiональну (часткове виконання спiльноl роботи), органiза-цiйну (встановлення регламентiв, нормативiв тощо) [12, с. 352]. Крiм цього, вони також акцентують на взаемодil формальнiй та неформальнш, але змiст цих форм не розкривають.
Залежно вщ виду сприяння правоохоронними органам та 1х мети 1.В. Слободенюк виокремила таю форми дiяльностi громадських формувань: а) шформацшна - полягае в шформуванш органiв та пiдроздiлiв внутршшх справ про вчиненi або п, що готуються, злочини, мiсця концентраци злочинних угруповань; б) аналiтична - проведення аналiзу зве-рнень громадян, вивчення громадсько! думки щодо полшшення роботи органiв Нацiональноl полiцil; в) профшактична - дiяльнiсть щодо виявлення причин i умов, що сприяють вчиненню правопорушень, застосування до правопорушниюв заходiв профiла-ктичного впливу та контроль за !х поведiнкою; г) органiзацiйна - проведення аналiзу роботи громадського формування; планування роботи громадсь-кого формування; д) безпосередньо правоохоронна (патрулювання, охорона об'екпв тощо) [13, с. 1317.]. 1нший аспект впливу, зокрема у контексп са-мостiйностi проведення заходiв з протидil злочин-ностi висвггала Л.1. Овчiннiкова, яка робить висно-вок про те, що потрiбно розмежувати вплив держа-вних оргашв на дiяльнiсть недержавних суб'ектiв правоохоронно! спрямованосп i можливостi !х взаемодп з метою щдвищення ефективносп забезпечення охорони громадського порядку. Вона видшяе так1 форми взаемодп, як: на добровшьних засадах, на договiрнiй основi, на основi залучення громадян до виконання соцiально значущих робiт [14].
У загальному розумшш форми використання громадськостi у протидп злочинностi можна визна-чити ^зь призму головних напрямк1в боротьби зi
злочиншстю (запоб^ання, профшактика, попере-дження, припинення, превенцiя, боротьба, недопу-щення, та iн.), як1 по суп й змютовному напов-ненню вщносяться до найбiльш дискусiйних науко-вих категорш у юридичних науках.
Про це йдеться i працях окремих вчених. Так, В.С. 1ванова, дослщжуючи виникнення i розвиток системи недержавних суб'екпв попередження зло-чинностi, зазначае, що виявлення та усунення причин i умов злочинiв (власне профшактика) були бшьш складною в забезпеченш роботою i розгляда-лися як вища форма органiзацi! громадських фор-мувань, якi приймали участь у боротьбi зi злочин-шстю [4, с. 9].
У контексп надання класифiкацi! оргашза-цiйно-правових форм учасп громадськостi у забезпеченш громадського порядку А.М. Гаврилов видь лив громадсьш формування за напрямами боротьби зi злочиннiстю у наступш групи: а) громадськ1 формування, що беруть участь в охорош громадського порядку; б) сприяють розкриттю, розслiдуванню кримiнальних правопорушень; в) здшснюють дiя-льнiсть щодо запобiгання злочинним проявам [15, с. 81.].
На наш погляд, такий пiдхiд не може забезпе-чити, розумiння конкретики i специфiки викорис-тання громадськосп пiдроздiлами кримiнально! по-лiцi!, шнцевою цiллю яких е виконання завдань кримiнального провадження.
Вивчаючи актуальнi питання участi громадсь-костi в кримшальному судочинствi, Н.П. 1саева за-значила, що оптимальними формами залучення громадськосп, в зазначену сферу е участь громадян в якостi: 1) присяжних засiдателiв; 2) народних за-сiдателiв; 3) понятих; 4) незацiкавлених учаснишв вiдкритих судових розглядiв; 5) захиснишв; 6) громадських захисник1в; 7) громадських обвинувачiв; 8) представник1в потерпшого, цивiльного позивача i цивiльного вщповщача; 9) посередник1в; 10) заяв-нишв про шдготовлюваний або вчинений злочин; 11) громадян, що беруть участь в профшактищ i по-передженш злочинiв; 12) громадян, що беруть участь в проведенш слвдчих дiй; 13) громадян, що беруть участь в затриманш злочинщв; 14) громадських помiчникiв слвдчого i прокурора; 15) залогодавцiв; 16) особистих i громадських поручи-телiв. Всi зазначенi вище форми авторка класиф^-вала по рiзними ознаками. Залежно ввд методу ре-гулювання: процесуальнi i не процесуальнi форми учасп громадськостi в кримiнальному судочинствг Залежно вiд функцiонально! спрямованостi викону-вано! представниками громадськостi дiяльностi: а) участь представнишв громадськостi в здшсненш правосуддя; б) участь представникiв громадськосп в здiйсненнi функцп кримiнального переслщування (обвинувачення); в) участь представник1в громад-ськостi в здiйсненнi функцi! захисту; г) допомога громадськостi в розслвдуванш злочинiв. Залежно вiд того, з чие! iнiцiативи здiйснюеться участь пред-ставник1в громадськостi: а) iнiцiатива виходить ввд самих представник1в громадськостi; б) шщатива виходить вiд осiб, чи! права i iнтереси при цьому будуть захищатися (потерпiлих, обвинувачених та
ш.); в) iнiцiатива виходить ввд компетентних поса-дових осiб [16 , с. 16-17].
Вггчизняне правове поле забезпечення участi громадськостi у формуванш та реалiзацi! державно! полггаки визначае через досить широкий спектр ре-алiзацi! громадських iнiцiатив i залучення шститу-тiв громадянського суспшьства до протидi! злочин-ностi.
Так, Постановою Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни «Про забезпечення учасп громадськостi у формуванш та реалiзацi! державно! полггаки» вiд 03.11.2010 р. N 996 визначаеться такий вид учасп громадськосп у протиди злочинностi як консульта-цi!, якi проводяться у формi публiчного громадського обговорення, електронних консультацiй з гро-мадськ1стю (безпосередш форми) та вивчення гро-мадсько! думки (опосередкована форма). В обов'язковому порядку проводяться консультацi! з громадсьшстю у формi публiчного громадського обговорення та (або) електронних консультацш з громадсьшстю щодо проектiв нормативно-право-вих акпв, як1 стосуються конституцiйних прав, свобод та обов'язшв громадян [17].
Однак, зазначеш форми (безпосередня та опо-середкована) мають бшьш широкий спектр, шж за-значено з даному нормативно-правовому актi. У кримшолопчному сенсi В.В. Голiна, М.Г. Колодя-жний, С.С. Шрамко та ш. розглядають дiяльнiсть громадськостi щодо запобтання злочинностi у широкому спек^ прямих i непрямих форм учасп. Пряма форма учасп представляе собою, по-перше, безпосередне фiзичне залучення громадян до охо-рони громадського порядку, у тому чи^ через дiя-льнiсть громадських формувань правоохоронно! спрямованостi щодо: патрулювання територiй вщ-пов1дно до зазначеного маршруту; виставлення по-стiв; проведення рейдiв iз виявлення правопоруш-никiв; здiйснення iндивiдуальних профiлактичних заходiв; огляду мiсць скупчення оаб iз вiдхиляю-чою поведшкою; виявлення причин й умов, що сприяють вчиненню злочинiв; проведення апта-цiйно-пропагандистсько! роботи. По-друге, активно застосовуються таю форми дiяльностi громадян та !х об'еднань, спрямоваш на випередження, в1двернення та припинення злочинних намiрiв, як: самостiйне розслщування фактiв учинення злочинних д1янь та оприлюднення доказiв; доведення до ввдома вищого керiвництва держави випадшв пору-шення чинного законодавства; висування вимог щодо вiдкритостi використання бюджетних кошпв на державному та мюцевих рiвнях; перевiрка, а в деяких випадках втручання в обставини, що потен-цiйно мають загрозливi злочинш насл1дки; контроль за дiяльнiстю органiв влади, зокрема право-охоронних; участь у законотворчому процесi.
Непряма форма учасп полягае у робоп неспе-цiалiзованих суб'ектiв запобiгання злочинносп, спрямовано! на: iнформування (пов1домлення про факти злочишв, що готуються, вичиняються та вже вчиненi); здiйснення комплексу заходiв виховного, навчального характеру, спрямованих на створення належних умов для набуття громадянами сво!х прав i свобод, а також виконання покладених на них
обов'язшв; забезпечення певно! рiвновaги у суст-льствi шляхом створення атмосфери стабильности, впливаючи на чинники негaрaздiв в економiчнiй, полiтичнiй, дyховнiй, амейно-побутовш та iнших сферах [18, с. 258].
Слад зазначити, що вадповвдно до закону Укра-1ни «Про оперативно-розшукову д1яльшсть» опера-тивним пвдроздшам кримiнaльноi полщп надаеться право використовувати оаб добровiльнy допомогу за 1х згодою як гласно так i негласно [19].
У зв'язку з цим, головними формами викорис-тання громaдськостi кримiнaльною полiцiею у про-тидп злочинностi е гласна i негласна, як передба-чають: участь в оперативно-розшуковш профшак-тицi; участь у з'ясуванш причин i умов, що сприяли вчиненню злочинiв, а також 1х yсyненнi; безпосере-дне виявлення й припинення злочинiв та затри-мання злочинцiв «за гарячими слвдами»; участь у пошуку шформаци про вчиненi або пiдготовлювaнi злочини, (у тому чи^ лaтентнi), а також оаб, яш 1х готують чи вчинюють; участь у пошуку шформаци стосовно майна, яке стало предметом злочин-ного посягання або мае значения для кримшаль-ного провадження; участь в шдготовщ i проведеннi СРД, НСРД, ОРЗ; участь у пошуку (розшуку) оаб, що переховуються ввд оргaиiв досудового розслвду-вання i суду, ухиляються вiд вiдбyвaння кримшаль-ного покарання, зниклих безвiсти; участь у пошуку й ототожненш трyпiв на територи проведення ООС (АТО), а також сприяння 1х перемiщенню на щдко-нтрольну територiю. сприяння у взаемоди з iншими правоохоронними органами, державними органами та недержавними щдприемствами, установами й оргaнiзaцiями; сприяння, у тому чи^ м1жнародно! взаемоди; проведення шдивщуально-профшактич-них, просвiтницьких i виховних зaходiв з окремими кaтегорiями оаб; участь у ресоцiaлiзaцi! окремих категорш осiб та соцiaлiзaцi! пiдлiткiв «групи ри-зику», безпритульних та ш.; консультацп у формi пyблiчного громадського обговорення та (або) еле-ктронних консyльтaцiй щодо проектiв нормативно-правових aктiв, що регулюють дiяльнiсть полщи та iн.
Однак, окремi напрямки цiе! дiяльностi мають специфiкy та обмеження стосовно сyб'ектiв li здш-снення (проведення гласних i негласних слщчих дiй, оперативно-розшукових та оперативно -техшч-них зaходiв) й здебшьшого виключають можли-вiсть прийняття учасп в них представник1в громад-ськосп, за виключенням випaдкiв, коли юнуе реальна необхiднiсть залучення окремих громадян. Наприклад, використання громадян у якосп поня-тих; стaтистiв; спещалюпв (фaхiвцiв, консультан-тiв) у певнш гaлyзi знань; доданих сил тд час пошуку осiб, що розшукуються, або огляду великих дшянок мiсцевостi; джерел шформаци; покyпцiв (продавщв) пiд час контрольовано! та оперативное' закупок; осiб, як1 безпосередньо здшснюють пере-мiщення товару щд час контрольовано! поставки; оаб, що надають допомогу у створенш «пасток» (автомобшв, квартир, купе та iн.); оаб, яш iмiтy-ють отримання або надання непрaвомiрноi вигоди.
KpiM того, перспективними е використання громадськостi у напрямках, що пов'язанi i3 застосу-ванням кримiнальною полiцiею таких сучасних ш-формацiйних технологiй як: картографування кри-мiнологiчно значимо! iнформацii; аналiз цифрових зображень у режимi он-лайн, отриманих i3 ввдеока-мер високо! роздiльноi здатностi; використання хмарних технологш для збору, аналiзу та зберь гання оперативно! iнформацii, що надходить iз рiз-них джерел, у т.ч. вiдеоматерiалiв у режимi он-лайн щодо вчинених злочишв; монiторинг шформаци в сощальних мережах; задiяння 1нтернету речей [20].
Висновки. У результат грунтовного аналiзу науково! лггератури, законодавчих iнiцiатив та чинно! нормативно-правово! бази, а також поперед-нього iнтерв'ювання пiдроздiлiв кримiнальноi' поль цп автор висновував, що до основних форм використання громадськосп шдроздшами кримiнальноi' полiцii у протиди злочинностi ввдносяться гласна i негласна.
Напрямки ще! дiяльностi мають специфшу та обмеження стосовно суб'ектiв !! здiйснення (проведення гласних i негласних слвдчих дiй, оперативно-розшукових та оперативно-техшчних заходiв) й здебшьшого виключають можливють прийняття участi в них представнишв громадськостi, за виключенням випадшв, коли iснуе реальна необхщ-нiсть використання громадськостi.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Громадянське суспiльство Укра!ни: сучаснi практики та виклики розвитку : аналт доповвдь / [Яблонський В. М., Андрiученко Т. В., Бекешкша I. Е. та ш.] ; за заг. ред. О. А. Коршевського, Ю. А. Тищенко, В. М. Яблонського. К. : Н1СД, 2018. 128 с.
2. Кобзш Д., Щербань С., Коренева К., Черно-усов А. Оцiнка дiяльностi Нацiональноi полiцii Ук-ра!ни за допомогою опитування громадсько! думки (нацiональний звгт). Харкiв, Харк1вський iнститут соцiальних дослщжень (Х1СД). 2019. 52 с.
3. Про оперативно-розшукову дiяльнiсть: проект закону Укра!ни ввд 03.06.2016 № 4778. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH3OQ00 A.html.
4. Иванова В.С. Предупреждение преступлений негосударственными субъектами в России: ав-тореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Акад. права и управления ФСИН. Рязань. 2007. 27с.
5. Музичук O.M. Напрямки вдосконалення взаемоди органiв внутршшх справ з громадськ1стю в сферi охорони громадського порядку. Право i без-пека. 2003. № 2(3). С. 114-117.
6. Кобзар О. Ф. Полщейська дiяльнiсть в Украшу адмiнiстративно-правовий аспект : монограф1я. Харк1в ; Днiпропетровськ : Панов, 2015. 316 с.
7. Голша В. В. Характеристика форм та мето-дiв участi громадськостi у запобтанш злочинностi в Украiнi / В. В. Голша, С. С. Шрамко. Питання бо-ротьби зi злочиннiстю. 2015. Вип. 30. С. 40-50.
8. Долгова А. И. Социально-правовая активность в сфере борьбы с преступностью и проблемы
ее формирования // Проблемы участия общественности в борьбе с преступностью. М. : МЮИ, 1978. С. 6-23.
9. Музичук О. М. Органiзацiйно-правовi основи учасп громадян в охорош громадського порядку i бо-ротьбi з правопорушеннями : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Нац. ун-т внутр. справ. Х., 2003.
19 с.
10. Фкенко 1.Ф. дмiнiстративно-правовi основи взаемоди мiлiцiï з громадськими формуваннями пра-воохоронно1 спрямованосп (на матерiалах АР Крим): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Дншро-петр. держ ун-т внутр. справ. Дншропетровськ, 2009.
20 с.
11. Джафарова О.В. Правовi основи партнерства мшцп i населення: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т внутр. справ. Х., 2003. 19 с.
12. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянс-кая Е. В. Основы психологии управления: учебник. Х.: Университет внутренних дел, 1999. 528 с.
13. Слободенюк 1.В. Органiзацiйно-правовi засади дяльносп громадських формувань з охорони правопорядку: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. юр. ун-т т. Ярослава Мудрого. Харюв. 2018. 21 с.
14. Овчинникова Л.И. Правовые и организационные основы привлечения негосударствен-
ных субъектов правоохрашггаьной паправленно-сти к охране общественного порядка : автореф. дисс. ... канд. .юрид. наук:12.00.14 / Акад. эконом. безопасности МВД России. М.,2008. 27 с.
15. Гаврилов А. М. Привлечение населения к участию в борьбе с преступностью : дис. . канд. юрид. наук : 12.00.09 / Сарат. юрид. ин-т МВД России. Саратов, 2004. 205 с.
16. Исаева Н.П. Актуальные вопросы участия общественности в уголовном судопроизводстве: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / ГОУ «Башкинский государственный университет». Уфа. 2009. 25с.
17. Про забезпечення учасп громадськосп у формуванш та реалiзацii державно! полтики: Постанова КМУ ввд 03.11.2010 р. N 996. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-п.
18. Громадсьшсть у запобтанш i протиди зло-чинносп: впчизняний та мгжнародний досввд : мо-нографiя / В. В. Голша, М. Г. Колодяжний, С. С. Шрамко та ш. ; за заг. ред. В. В. Голши, М. Г. Ко-лодяжного. Х. : Право, 2017. 284 с.
19. Про оперативно-розшукову дiяльнiсть: Закон Украни ввд 18.02.1992 № 2135-ХП. URL: http//zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
20. Modern Crime Prevention Strategy. URL: https://www.gov.uk/government/publications/ modern-crime-prevention-strategy.
