CC BY
7вання. Дослщження сввдчить про позитивш транс-формацй' у судовому захисту в питаниях гендерно! асиметри, але не зважаючи на позитивш досяг-нення мае бути усунений формальний шдхвд у цьому питання. Саме тому пвдлягають подальшому вдосконаленню, зокрема, законодавчi положення, як1 давали б змогу, на сьогодш переважно ж1нкам, забезпечити гармонiю мiж !хшм трудовим життям та сiмейними обов'язками. П1д час аиалiзу судово! практики найчаспше зустрiчаемося з прямою дис-кримiнацiею за ознакою статi, коли йдеться про материнство явище, яке мае прямий та безсумшвний зв'язок iз статтю, або про вщповщш права, як1 мо-жуть бути реалiзованi винятково женками.
Список лггератури
1. Практичний поабник з аргументацп у справах щодо дискримшаци. Упорядники: С. Заець, Р. Мартиновський. URL: file:///C:/Users/admin/Downloads/Arguments_Handbb ook_Final.pdf (дата звернення: 01.08.2019).
2. Сдиний державний реестр судових рiшень. URL:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65565805 (дата звернення: 01.08.2019).
3. Директива 2006/54/CE Свропейського парламенту i ради ввд 5 липня 2006 року «Про ре-
алiзацiю принципiв рiвних можливостей i рiвно-правного поводження щодо чоловiкiв та жшок у пи-таннях працевлаштування i зайнятосп» (зi змiнами). URL: old.minjust.gov.ua/file/32405 (дата звернення: 01.08.2019).
4. Сдиний державний реестр судових ршень. URL:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43202151 (дата звернення: 01.08.2019).
5. Сдиний державний реестр судових ршень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72800659 (дата звернення: 01.08.2019).
6. Сдиний державний реестр судових ршень. URL: http ://www. reyestr.court.gov.ua/Re -view/18565537. (дата звернення: 01.08.2019).
7. Сдиний державний реестр судових ршень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/55808437 (дата звернення: 01.08.2019).
8. Сдиний державний реестр судових ршень. URL: http ://www. reyestr.court.gov.ua/Re -view/59772622. (дата звернення: 01.08.2019).
9. Сдиний державний реестр судових ршень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72220031 (дата звернення: 01.08.2019).
10. Сдиний державний реестр судових ршень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76126313 (дата звернення: 01.08.2019).
СТАНОВЛЕННЯ ВЗАСМОДП В ГАЛУЗ1 ПРАВООХОРОННО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 НА ТЕРИТОРП УКРА1НИ У Х-Х1Х СТОР1ЧЧ1
Медведенко С.В.
астрант Одеського державного утверситету внутрiшнiх справ
INTERACTION EVOLVEMENT IN LAW ENFORCEMENT ACTIVITIES WITHIN THE TERRITORY OF UKRAINE IN THE X-XIX CENTURIES
Medvedenko S.
рost-graduate student of the Odessa State University of Interior
Анотащя
У статп розглянуто становлення та розвиток учасп громадськосп в правоохороннш дiяльностi на те-риторп Укра1ни в межах виокремлених iсторичних перiодiв. Здiйснено аналiз правових джерел рiзних ic-торичних перiодiв, що регулювали питання взаемоди населення з органами правопорядку в правоохороннш дiяльноcтi. Охарактеризовано форми та види взаемоди, розкрито 1х оcобливоcтi.
Abstract
The evolvement and development of community participation in law enforcement activities within the territory of Ukraine in the range of specified historical periods have been considered in the Article. The analytic investigation of legal sources for different historical periods regulating the interaction of the population with the law enforcement agencies in law enforcement activities has been carried out.
The forms and types of interaction have been characterized and their peculiarities have been provided insight into herein.
Ключов1 слова: взаемодiя, правоохоронна дiяльнicть, населення, громадсьшсть, форми взаемоди, громадсьш формування правопорядку.
Keywords: interaction, law enforcement activity, population, community, forms of interaction, public law and order units.
Людина е соцiальною iстотою, яка розвива-еться та реалiзовуеться у сощум^ В процесi еволю-ци, становления людини, як особистостi вона утво-рюе та накопичуе велику к1льк1сть зв'язк1в з оточу-ючим свгтом та суспiльством. Будь-яке функцюнування особи пов'язано з взаемодiею з оточенням, а особливо реалiзацiя нею сво!х прав, виконання обов'язк1в. Людське суспiльство побу-довано на сшлкуванш, взаемоди та ввдносинах ок-ремих особистостей.
У тлумачному словниковi тд взаемодiею розу-мiеться - взаемний зв'язок мiж предметами у ди, а також погоджена дiя мiж ким - небудь [1, с. 704].
Взаемодiя правоохоронних органiв з громадсь-к1стю проявляеться в процеа взаемовпливу i вико-ристанням можливостей один одного для досяг-нення власних цшей.
Сл1д зазначити, що участь громадськосп в охо-ронi порядку i боротьбi зi злочиннiстю в Укра!ш мае давню iсторiю. Ще за часiв Ки!всько! Русi (XXIII стол1ття) серед повноважень князя, який здшс-нював управл1ння державою була i правоохоронна функцiя. В свою чергу, за дорученням князя правоохоронна функщя також покладалася на дружинников, вiрникiв та мечнишв, а крiм них також на общинников - в!льних людей з громади. В щ часи дь яли норми «Правди Русько!», якими було передбачено як мiру покарання за злочини та пра-вопорушення, так i окремi алгоритми пошуку, вста-новлення винних, у тому числ! з залученням насе-лення [2].
Наприклад, для пошуку реч^ що пропала, та пошуку злочинця широко залучали громадсьшсть -використовували «заклик», який являв собою ого-лошення про факт пропаж! речi з надаииям и характеристики та опису. Така об'ява використовува-лася з метою, що хтось втзнае цю р!ч та вкаже на особу в яко! И бачив. У раз!, якщо особа заявляла про И придбання чи отримання !ншим законним способом, використовували «свод», а саме особа повинна була вказати потерпiлому на особу в яко! була придбана ця р!ч, тобто звести цих оаб. Та особа, яка не могла довести законшсть отримання речi визнавалася крадiем i повинна була сплатити штраф. У раз коли особа, на яку вказували не належала до стльноти чи не мешкала в мюп, поселенш, то «свод» продовжувався до третьо! особи, яка i ви-плачувала збиток потерпiлому, а попм самостшно продовжувала пошук злод!я [2].
Окр!м зазначених заходiв правова система Ки-!всько! рус! передбачала серед доказiв покази св!д-к1в «видаков и послухов» Перш! були очевидцями правопорушення, чи шшо! поду, друг! - щось чули про те що сталося, або могли позитивно охаракте-ризувати заявника чи вщповщача.
У XIV стор!чч! на територш Укра!ни поширю-еться влада Великого княз!вства Литовського, що призводить до переходу до нового типу управлшня землями, а саме ввд системи удшьного княз!вства до створення областей (воеводств), де воеводи представляли великого князя та користувалися найви-щою владою. В цей же час на в!льних землях прак-
тично не заселених стетв куди не досягла влада Великого Kra3iBCTBa Литовського та тсля нього Речi Посполито! зародилося та розвилося явище, яке спочатку сформувалося як козацька громада - ст-льнота втiкачiв, як1 стали вшьними козаками-посе-ленцями [3].
Згодом з ще! спiльноти розвилося Вiйсько За-порiзьке та утворилася Запорiзька Ci4 [4, c.191]. Для Запорозько! Ci4i характерною була активна участь громади «товариства» у вах важливих питаниях, що виникали. Так, найвищим законодавчим та адмiнiстративним органом, виступала сiчова рада, саме на таких загальних козацьких зборах, як за звичай, проводилися два рази на рш, або частiше за наявносп нагальних питань розглядалися, м1ж ш-шим, кримiнальнi справи та виршувалося питання покарання. «Рiвнiсть воля й братерство - стали тд-валинами, козацького життя, а найвищою владою -!хне власне товариське коло, громада, рада коза-цька» [5].
Також козацьке товариство активно брало участь при виявленш та пошуку порушник1в норм та правил, яких дотримувалося козацтво. Наприклад, якщо в якост покарання було обрано ганебного стовпа, то кожен козак мiг прийняти участь в пока-раннi злочинця, або навпаки шдтримати його. Слiд зазначити, що козацька спшьнота характеризува-лася рiвнiстю не залежно вiд статусу при визна-ченнi покарання, або мiри вiдшкодуваиия. Вщмь тимо, що адмшютративно-владна система Запорiзь-ко! Сiчi грунтувалася на звичаевому правi та, як правило, мала усну форму. Важлива роль в управ-лшш покладалася на козацьких старшшин, як1 ко-ристувалися значним авторитетом, берегли коза-цьк1 звича! та традицп, !х думка мала вагомий вплив при прийнятп рiшень.
Поступово, протягом друго! половини XVII ст. початку XVIII ст. Гетьманська Укра!на, а в кiнцi XVIII ст. i Правобережна Укра!на перейшли тд владу Росiйсько! iмперi!. З метою поширення влади Росiйського уряду, контролю за виконанням указiв i розпоряджень царя на територй' Укра!ни створю-еться Малоросiйська колегiя, вплив яко! розповсю-джувався на територш Гетьмансько! Укра!ни [6, с.
9].
Ц часи ознаменувалися активним реформу-ванням, та европе!зацiею Росiйсько!' iмперi!' тд ке-рiвництвом Петра I. Ним було проведено реформу-вання державного апарату, створено регулярну ар-мш, а також започатковано «регулярну» полщш. У 1718 р. вводиться посада Генерал-полщмейстера. На полiцiю покладалися ряд завдань серед яких було не лише боротьба зi злочиншстю та охорона громадського порядку, а також нагляд i контроль за дотриманням правил торгiвлi, пожежно! та саштар-но! безпеки, контроль за зайнятютю громадян, спо-нукання !х до чесно! працi, виховання молодi. Як зазначалося в Регламент або Уставi Головному Ма-гiстрату вiд 16 ачня 1721 р. [7]. Даним документом частково урегульовано питання взаемоди полiцi!' з суспiльством та окремими громадянами.
В цей час як форма взаемоди громадськостi та окремих громадян з правоохоронними органами та,
зокрема, полщею, були розповсюдженi доноси щодо порушень та злочинiв. Особливе розповсюд-ження вони отримали тсля започаткування Преоб-раженського приказу, який переважно розслiдував та вирiшував справи по злочинам проти царя та дер-жави. Так, Указ ввд 25.09.1702 року «Об отсылке в Преображенский приказ всяких людей, сказывающих слово и дело» [8] зобов'язував вах осiб, неза-лежно вщ !х статусу, як1 виявлять бажання зверну-тися з «Государевым словом и делом» направляти не розпитуючи до Преображенського приказу. Доноси отримали надзвичайне розповсюдження через те що, з одного боку, за приховування шформацп про злочини проти царя чи держави застосовува-лася смертна кара, а з iншого, вони заохочувалися можливiстю отримати значну винагороду за подану iнформацiю, але доносчик мав бути готовим що правдивють надано! шформацп буде перевiрена, навиъ через застосування тортур до нього самого.
О^м доносiв, в щ часи також широко викори-стовувався повальний обшук, коли обшукували вах жителiв певно! територп, !х домiвки та iншi по-мешкання, та в процеа проводили опитування вах наявних при обшуку осiб. Зазначене вказуе на пере-важно примусовий характер взаемодй' громадсько-стi з правоохоронними органами.
Пiсля призначення на посаду Генерал-полщ-мейстера графа А.М. Девiера видаеться указ, де за-значалися вимоги до всiх мешканщв подавати в по-лiцейську канцелярш вiдомостi про осiб, як1 в них зупинялися, чи були прийняп на службу i про ная-внiсть в них документiв, що посвщчують особу, а в разi неповiдомления застосовувалися стягнення аж до каторги та смертно! кари. Спочатку в полщп ю-нував значний некомплект ка^в, тому до вико-нання полiцейських функцiй та сприяння полщп широко залучалися городяни. Так залучалися старости, сотськ1, десятсьш, чергували нiчнi варти з мь сцевих мешкаицiв [9, с. 42].
За Положенням 1838, яке реформувало управ-лiния державними селянами, шститут виборного (iнколи призначуваного) волосного голови до-повнено волосним сходом (один виборний пред-ставник ввд 20 дворiв) та волосним правлiнням. На волосного старшину, покладалися ряд полщейсь-ких функцiй серед яких: оголошення наказiв земсь-ко! полщп, законiв i розпоряджень уряду, забезпе-чення охорони спокою в громадських мiсцях та без-пеки жителiв i майна вщ злочинних посягань, профiлактика злочинносп [10, с. 75].
У середиш XIX столiття своерщними формами допомоги полщейським вiдомствам були сiльськi громади, як1 очолювали сiльськи старости i волоснi старшини [11]. Так, альський староста наглядав за станом дорп (шлях1в), мостiв, стежив за сплатою селянами податшв i повинностей. Також, альський староста виконував усi накази волосного старшини у справах полщейського ведомства: вживав заходiв "для охорони порядку i благочестя", затримував волоцюг, вiйськових дезертирiв, при вчиненнi злочину проводив попередне дiзнания i затримував винних. Ольському старостi надавалося право за малозначш провини пiддавати винних покаранню:
призначати на громадсьш роботи строком до двох дшв, накладати штраф до одного карбованця, або арештовувати на строк до двох дшв.
Волосний старшина, був головою селянського самоврядування у волосп (в цш перюд др1бна адм1шстративно-територ1альна одиниця, складова частина повггу, через яку здшснювали управлшня державними селянами та удшьними селянами) [12]. Головним завданням волосного старшини була "охорона загального порядку, спокою 1 благочестя у волостГ, тобто виконання полщейських функцш. Вш виконував таш полщейсьш функци: оголошу-вав за наказом земсько! полщп закони 1 розпо-рядження уряду, охороняв спок1й в громадських мюцях та безпеку оаб 1 майна вщ злочинних пося-гань, затримував бродяг та упкачв, стежив за точ-ним виконанням правил про приписку та зв1ль-нення селян, попереджував вчинення злочишв [13, с.75].
Як правило альський староста 1 волосний старшина здшснювали свою д1яльшсть, виконували покладеш обов'язки, на виборних та добровшьних засадах тобто у б1льшост1 випадк1в на безоплатнш основ1 [14, с. 123].
Падшня кршацтва у 1861 рощ 1 зв1льнення селян з-тд влади помщишв, розвиток каштал1зму, р1ст мют та загострення революцшно! ситуацп, привели до реформування полщейського апарату. Приймаються «Тимчасов1 Правила про полщейсь-кий устрш в м1стах та повггах губернш, як1 управ-лятимуться на загальних засадах». Земськ1 суди пе-рейменовуються у Повггов1 полщейсьш управлшня, а у губернських та важливих мютах - м1сьш полщейсьш управлшня. Начальником повггово! полщп призначаеться юправник, а мюько! - полщмей-стер. В столичних мютах полщш так само очолю-вав обер-полщмейстер. Найменшою структурною одиницею полщп в шсп був околоток, за яким за-кршлювалося два наглядача. До !х функцш належали: представництво полщп серед мюцевого населения, нагляд за дотриманням громадського порядку, профшактика правопорушень, проведення д1знання та оперативно-розшукових дш по кримь нальним справам. Вони самостшно могли затри-мати правопорушнишв, яких застали тд час вчинення злочину , оаб без документа, вт1кач1в, пору-шник1в, чи! дп мали пщтвердження свщшв чи потертлих. Але процесуальт ди, таю як обшуки, огляди могли бути проведет лише з дозволу дшь-ничного пристава. Стд вщмггити, що !х обов'язки под1лялися: за одним закршлювався зовшшнш на-прямок служби, за шшим внутршнш, таемний. На-глядач, який займався негласним наглядом повинен був володгги шформащею про вах мешканщв околотку, способу !х життя, контролювати змшу !х мь сця проживання, для чого вони постшно контакту-вали з дв1рниками, швейцарами, господарями мага-зишв, готел1в, арендодавцями житлових примщень, в1зниками та шшими особами [15].
Зазначене дозволяе зробити висновок про ная-вшсть пост1йно! та т1сно! взаемодИ полщейських з мюцевим населенням в щ часи.
Наиришнщ XIX столлтя в Росшськш !мпери вщбуваеться промисловий переворот, починаеться зрют ! швидкий розвиток промисловосл, що приз-водить до змш сощально! структури сустльства, р!зко зростае шльшсть мюького населення, зб!ль-шуеться та розвиваеться робочий клас. Тому у 1899 рощ створюеться шдроздши фабрично-заводсько! полщп: «для усиления полицейского надзора за населением фабрик, заводов и промыслов в губерниях Европейской России и в Закавказье, учредить 160 должностей полицейских надзирателей» [16].
Ще за чаав Укра!нсько! Нородно! Республ!ки (доба Центрально! Ради) своерщною формою допо-моги полщи з боку громадськосл була оргашзащя "Вшьне козацтво". Його товариства, як1 були створен! для тдтримки законносл та порядку оргашзо-вувалися в селах ! в мютах. Мета !х створення за статутом полягала в ф!зичному ! духовному ро-звитку сво!х члешв, суспшьному вихованш та п^дтриманн! спокою в Укра!ш. Для забезпечення громадського спокою та добробуту товариства створювали шнш та шш загони козак1в. Вони весь час взаемод1яли з мшщею, допомагаючи значно зменшити процент злочинносл в держав! [17].
Кр!м того, ще за чаав Укра!нсько! Народно! Республ1ки (за чаав Центрально! Ради) своерщною формою допомоги мшцп з боку громадськосл були оргашзацп "Хл!боробськ1 загони самооборони" та "Добров!льш мюьш дружини" [18]. Характерно, що при !х створен! гетьман Скоропадський керувався здебшьшого не нащональними, а сощально-полгтичними мотивами. Тобто, зброю могли отримати ус! бажаюч!, як1 хотши стояти на сторож! приватно! власносл ! ринкового господар-ства, виступали проти сощалютичних ! комунютич-них сощально-економ!чних експерименлв, яких зазнала Укра!на в 1917 - на початку 1918 рр. Виняток становили козацьк1 оргашзацп, де при зарахуванш до добровшьних збройних формувань брали до уваги нацюнальшсть. Добров!льш формування не мали члкого вщомчого тдпорядкування, тому що одночасно перебували тд контролем Мшютерства вшськових, Мшютерства внутршшх справ, а також гетьманського штабу. А тому серед добров!льних охоронних формувань, що д!яли за гетьманату, до-цшьно видшити так1 !х р!зновиди, як вшськово-ко-зацьш оргашзацп ("В!льне козацтво"), альсьш загони самооборони ("Хл!боробськ1 загони") та мюьш добровшьш дружини.
Анал!зуючи взаемодш громадськосл з право-охоронними органами у перюд з X по XIX стор!ччя можливо дшти наступних висновшв:
- взаемод1я м!ж правоохоронними органами та громадськютю нормативно закршлена на нормативному р!вш;
- здшснювалася як примусово так ! на добро-в!льнш основ!;
- за часом проведення була постшна, тимча-сова та ситуативна;
- за шщативою - як громадськосл так ! з боку полщп;
- представники громадськосл в галузi правопорядку надшялися вiдповiдними повноважен-нями.
У розвитку як правоохоронних органiв так i !х взаeмодii з громадськiстю пройдено тривалий шлях вщ родового ладу Ки!всько! Pyci до окремого органу, надшеного владними повноваженнями, органу що мав свою систему, будову та вщокремлеш функци, широкий штат сшвроблнишв. Соцiальна взаeмодiя мiж правоохоронними органами та громадськютю також поступово еволюцiонyвала та отримала нормативне закрiплення. Змiнилися часи, змшилися вимоги, яким полiцiя бiльше не вщповь дала. Зак1ичилася цiла юторична епоха, припинила свое iснyвания полщ1я. Але продовжився розвиток правоохоронних оргашв, вiдповiдно до потреб нового часу та ново! форми державного правлшня, почали утворюватися новi форми взаемоди громадсь-костi в правоохороннш дiяльностi.
Список лiтератури
1. Великий Тлумачний Словник Сучасно! Ук-ра!нсько! Мови. Уклад. голов. ред. В.Т. Бусей. Ки!в; Iрпiнь : ВТФ "Перун", 2002.1440 с.
2. Тисяча рошв укра!нсько! сусшльно-поллич-но! думки: у 9-ти т. Ки!в : Диiпро, 2001. Том I. 632с.
3. 1стор1я держави i права Укра!ни : пiдрyчник / В. Д. Гончаренко та ш. / за ред. В. Д. Гончаренка. Харк1в : Право, 2013. 704с.
4. 1стор1я державно! служби в Укра!ш: у 5 т. / Голов. упр. держ. служби Укра!ни, 1н-т iсторii Ук-ра!ни НАН Укра!ни. - Ки!в : Шка-Центр, 2009. Т. 1/ вщп. ред. : Т. В. Мотренко, В. А. Смолiй 542 с.
5. Григор'ев-Наш Н. Народня влада на Укра!нi. Лейпциг: Вiльна стлка, 1922. 40 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-
bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DB N=UKRLIB&S21 STN=1&S21REF=10&S21FMT=o nline_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0 &S21P02=0&S21P03=FF=&S21 STR=00004231 (дата звернення: 23.07.2019)
6. Новак О. Д. Правовi засади дисциплiнарно! вiдповiдальностi державних службовщв в Укра!нi : монографiя / за заг. ред.: В. В. Зуй. Харшв : Право, 2015. 200 с.
7. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649-1825 гг. / под ред. М. М. Сперанского. СПб.: Изд-во Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. Т. 6, закон № 3708. URL: http://nlr.ru/e-res/law_r/content.html (дата обращения: 15.07.2019).
8. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649-1825 гг. / под ред. М. М. Сперанского. СПб.: Изд-во Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. Т. 4, закон № 1918. URL: http://nlr.ru/e-res/law_r/content.html (дата обращения: 15.07.2019).
9. Рыбников В.В., Алексушин Г.В. История правоохранительных органов отечества: учебное пособие. Москва : Щит-М, 2008. 296 с.
10. Российское законодательство Х-ХХ веков / Под общей редакцией О.И. Чистова. Т. 7. Москва : Юрид. лит., 1988. 816 с.
11. Рогожин А., Страхов М. Громадське селян-ське управлшня в Укра1ш тсля реформи 1861 р. BirnuK Академи правових наук Украши. Харшв: Право, 1998. № 3. С. 71-77.
12. Любченко В.Б. волость Енциклопедiя iсто-рИ Укра'ти: Т. 1: А-В / редкол.: В. А. Смолш (голова) та ш. НАН Украши. 1нститут гстори Украши. Кшв: В-во "Наукова думка", 2003. 688 с. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Volost (дата звер-нення: 25.07.2019).
13. Бондаревський А.В. Волосне управлшня та становище селян на Укра1ш тсля реформи 1861 р. Кшв: Основи, 1991. 325 с.
14. Коропатов О. М. Органiзацiйно-правовi питання взаемоди дiльничного iнcпектора мшцп з шшими службами мшцп та громадсьшстю: моног-рафiя.Одеcа: Одеський державний ушверситет вну-трiшнiх справ, 2008. 208 с.
15. Демин В.А., Иванов В.Е., Лучинин А.В., Ляушин В.П. Очерки истории органов внутренних дел Российского государства: Екатеринбург: Издательство Уральского юридического института МВД России, 2001. 48 с. URL: https://lawdiss.org.ua/books/a2078.doc.html (дата обращения: 26.07.2019).
16. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание. 1881-1913 гг. СПб.: Изд-во Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1902. Т. 19, закон № 16439. URL: http://nlr.ru/e-res/law_r/content.html (дата обращения: 27.07.2019).
17. Центральний державний архiв громадських об'еднань Украши. Ф. 1216. оп. 1. Спр. 31. Арк. 34.
18. Тимощук О.В. Спещальш збройш фор-мування в системi охоронного апарату гетьмана П. Скоропадського (квггень - грудень 1918). BicHUK За-поргзького юридичного тституту. Запорiжжя, 1999. № 1. С. 238-254.
