CC BY
572
УДК 316:364.272 (477)
В. Д. Водмк, кандидат фшософських наук, доцент
ПРОБЛЕМИ ПРОФ1ЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТ1
В УМОВАХ ПОБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА В УКРА1Н1
Висвтлено основт причини та негативт наслгдки злочинностг. Проанал1зовано проблеми профилактики злочинност1. Визначено основм недол1ки та причини малоефективног боротьби з! злочинмстю в Украгм.
Ключовi слова: злочин, злочинмсть, профтактика злочинност1, громадянське сустльство.
Актуальтсть проблеми. Права i свободи людини та 1х гаранта визначають змют i спрямованiсть дiяльностi держави. У Конституцп Украши закрiплено, що Украша е демократичною, соцiальною, правовою державою. Крiм того, людина, 11 життя i здоров'я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Укрш'ш найвищою соцiальною щншстю [1]. На жаль, наша краша ще й досi не досягла наведених конституцшних стандартiв. Сдиним можливим шляхом досягнення цього е побудова громадянського сустльства, цiлi якого: 1) формування громадянсько! позицп кожно'1 конкретно! людини; 2) побудова пдного сустльства на вах рiвнях життедiяльностi шдивща (держава, сiм'я, школа); 3) вщчуття европейсько! спiльноти i водночас збереження нацюнальних особливостей; 4) забезпечення вах громадян реальним правом одержувати знання i навички, необхiднi для повнощнного життя i дiяльностi у громадянському суспiльствi [2, с. 141]. Проте динамiзм соцiальних процесiв у перюд побудови громадянського суспiльства в Укрш'ш, кризова ситуацiя в багатьох сферах громадського життя неминуче спричиняють збшьшення девiацiй, що виявляються в поведшкових формах, якi вiдхиляються вiд сощальних норм. Разом iз зростанням позитивних (пол^ична активнiсть населення, економiчна заповзятливють, наукова i художня творчiсть) тдсилюються девiацii негативнi — насильницька i корислива злочиннiсть, алкоголiзацiя 1 наркотизащя населення, пiдлiткова делiнквентнiсть, проституц1я, аморальшсть.
Однiею з найгострiших проблем сучасносп, що по сут1 впливае на вс сторони громадського життя, зокрема створюе безпосередню загрозу
проведенню економiчних i полiтичних перетворень, фактором сощальнох дестабшзацп в нашш крш'ш е стiйке зростання злочинносп.
Злочиннiсть — складне соцiально-правове явище, що включае сукупнiсть усiх злочишв (кримiнально карних дiянь), учинених у конкретному сустльсга
© Водтк В. Д., 2014
(держав^ за той або шший перiод, i характеризуеться вщповщними кiлькiсними i якiсними показниками. Злочиннють е соцiальною. II сощальна природа виявляеться насамперед у тому, що вона являе собою продукт суспiльства, а не е чимось нав'язаним йому ззовш, складаеться з актiв поведшки сощально'1 iстоти — людини. Сощальна не тшьки сама злочиннiсть, а й п коренi, джерела, а також наслiдки. Змiни злочинносп прямо залежать вщ стану суспiльства, процеав, що вiдбуваються у ньому. Феномен злочинносп — досить iнформативний показник становища справ у сустльсга i насамперед кризових явищ, неблагополуччя, диспропорцш, проблемних i конфлiктних ситуацiй у будь-яких сферах сощального життя.
Вивчення природи, причин, насшдюв, тенденцiй цього сощального явища мае як наукове, так i практичне значення. Воно повинно бути основою для вдосконалювання сощальних вщносин та iнститутiв громадянського суспiльства, соцiальних норм та практики 1'х застосування, змшнення системи сощального контролю, посшдовно'1 реалiзацii заходiв морального 1 правового виховання, сотально'1 профшактики i вiдповiдальностi. Усi вони спрямоваш на те, аби забезпечити максимальний захист особистосп, задоволення iнтересiв громадян, демократизащю i гуманiзацiю нашого суспшьства. В Укрш'ш вже давно юнуе нагальна потреба в розробленнi дiевоi стратеги у галузi профiлактики негативных соцiальних вiдхилень, зокрема злочинностi, з урахуванням позитивного зарубiжного досвiду.
Розв'язання масштабних соцiально-економiчних, культурних, медичних, правових та шших проблем, якi зумовлюють юнування злочинностi в нашому сустльсга, залежить вiд ефективностi профiлактики цього сощального явища. У зв'язку з цим актуальною е проблема сотально'1 профшактики злочинносп в нашш крш'ш з урахуванням св^ового досвiду.
Ана^^з останн1х достджень i публтацш. Проблеми злочинносп привертають увагу багатьох науковщв. 1х аналiзу i висвiтленню присвячено низку праць В. Батиргареево'1, В. Голши, I. Даньшина, I. Двойменного, А. Долгово'1, В. Кудрявцева, I. Рущенка, О. Тайбакова, Т. Татидиново'1, В. Шакуна та iн.
Метою статп е аналiз деяких актуальних питань сощально! профiлактики злочинносп в Украшу
Виклад основного матерiалу. Кризовi процеси, що вiдбуваються в соцiально-економiчнiй сферi, призвели до ускладнення кримшогенно'х ситуаци, змiни структури злочинносп та спричинили виникнення нових форм i способiв вчинення протиправних дiянь. Нинi спостер^аеться тенденцiя до збшьшення масштабiв кримiналiзацii основних сфер життедiяльностi населення. Разом iз зменшенням кшькосп вчинених злочинiв середньо'1 тяжкостi, тяжких та особливо тяжких злочишв спостер^аеться збiльшення кiлькостi правопорушень у сферi економiки.
Недосконалiсть системи рештеграци бездомних громадян, сощально1 адаптаци осiб, звшьнених з мiсць позбавлення волi, невиршешсть питання щодо примусового лiкування оаб, хворих на алкоголiзм, спричиняе збшьшення кшькосп злочишв, учинених повторно, у громадських мюцях, у тому чист в сташ алкогольного сп'яншня.
Поширення дитячо'1 бездоглядностi i безпритульностi, що вщбуваеться, зокрема, через зменшення кшькосп позашкшьних гурткiв i секцiй, призводить до збшьшення кшькосп правопорушень, учинених неповнол^шми та за 1х участю, випадкiв втягнення неповнолiтнiх у злочинну дiяльнiсть.
Незайнятiсть населення, зокрема молод^ також негативно впливае на рiвень злочинностi.
Зазначенi фактори негативно позначаються на iмiджi держави, 11 економiчному становищi, призводять до зменшення обсягу швестицш та зниження рiвня довiри населення до органiв державно! влади [3].
Злочиншсть належить до явищ соцiальноi патологii, наслiдки яко! е дисфункщональними, завдають шкоди суспiльству та особистосп. Змiцнення демократичних iнститутiв, побудова громадянського суспшьства неможливi без зменшення негативних впливiв даного виду девiацii.
Поширення злочинностi в нашiй крш'ш спричиняе необхiднiсть розроблення та запровадження ефективних програм профiлактики 1 подолання цього негативного суспшьного явища. Одшею з важливих передумов е вивчення i врахування рiзноманiтних причин та негативних суспшьних наслiдкiв, до яких призводить поширення злочинностi. Погiршення економiчноi ситуацП в державi, стрiмкi змши умов господарювання i ринковох кон'юнктури призвели до посилення сощального фактора вчинення правопорушень.
Основними причинами виникнення зазначеноi проблеми е:
- недосконалють нормативно-правового, оргашзацшного, фшансового, кадрового та iнформацiйного забезпечення профшактики правопорушень;
- неналежний рiвень комплексных запобiжних заходiв, спрямованих на усунення причин та умов учинення правопорушень, профшактично! роботи з особами, схильними до 1х вчинення;
- низький р!вень правово! культури населення, роз'яснювально! роботи з формування вiдповiдального ставлення громадян до питань додержання законносп, особисто! участi в охорон1 громадського порядку, профшактики правопорушень та боротьби з1 злочиншстю;
- в1дсутн1сть д!евого механiзму участ громадськостi у забезпеченш правопорядку в державi;
- недостатня увага оргашв державно! влади до питань оргашзаци дозв1лля молод1, й зайнятостi та в1дпочинку;
- недосконалють механiзму взаемодп правоохоронних органiв з мюцевими органами влади з питань розроблення конкретних заходiв, спрямованих на тдвищення ефективностi профiлактики правопорушень [3].
Очевидними е прорахунки в морально-етичному вихованш молод1, стрiмке падiння авторитету ам'! i школи. Повсюдно пануе атмосфера недодержання закошв, вседозволеностi, нав'язування еталошв контркультури, основними «щнностями» яко! е насильство, тотальний секс, розбещешсть, а головними героями — вбивщ, повИ, гангстери, статев! збоченцi.
Свою частку в таку пропаганду вносять деяю засоби масово! iнформацii.
Хоча ус1 причини у своему конкретному вияв1 можуть бути р1зними, а часом i протилежними у р1зних суспiльствах, за своею сутн1стю вони зводяться до об'ективних i суб'ективних суперечностей сусп1льного розвитку, як1 порушують взаемодiю осо6истост1 1з соцiальним середовищем i призводять до форм поведшки 1ндив1д1в (або д1яльност1 соцiальних груп), як1 не узгоджуються з чинною нормативною системою.
Девiацiя найбiльше виявляеться у перюди перетворень сусп1льних систем, коли руйнуються старi норми, щнносп, стереотипи i люди втрачають орiентири.
Поведiнка людей, що вiдхиляеться, по-перше, iснуе тому, що нова сощальна система виникае не на порожньому м1сц1, а виростае з низки елеменпв попередньо!, зруйновано! системи.
По-друге, процес розвитку само! ново! сощально! системи звичайно нерiвномiрний, а це породжуе диспропорцп у спiввiдношеннi деяких и
елеменпв та призводить до вщставання окремих з них i до тих чи шших дефектiв функщонування.
По-трете, може спостерiгатися неповна адаптащя системи, що розвиваеться, до зовшшшх i внутрiшнiх умов 11 юнування.
1накше кажучи, соцiальний, культурний, техшчний розвиток може часом не поствати за суспiльними, духовними або економiчними потребами, яю нещодавно виникли. Усе це у сукупносп й слугуе конкретним джерелом рiзних негативних явищ, у тому чист злочинностi.
Змщнення демократичних iнститутiв, побудова громадянського суспшьства неможливi без зменшення негативних впливiв соцiальних вiдхилень. Це зумовлюе необхщшсть формування принципово нових пiдходiв до розв'язання проблем у сферi профшактики правопорушень.
Соцiально-профiлактична дiяльнiсть являе собою систему соцiальноекономiчних, суспiльно-полiтичних, органiзацiйних, правових 1 виховних заходiв, що проводяться державою i суспiльством для того, аби усунути зазначеш причини, сприяти формуванню правомiрноi, високоморально! поведiнки громадян. Заходи профшактики сощальних вiдхилень повинш охоплювати життедiяльнiсть особи в уах основних сферах суспiльства: економiчнiй, пол^ичнш, духовнiй.
Загальними вимогами при плануванш профiлактичних заходiв е такi: обгрунтовашсть — включення заходiв, що базуються на об'ективно оць ненiй шформацп; повнота — охоплення профiлактичними заходами вах сфер життедiяль-
ностi громадян з урахуванням 1х особистостi; конкретшсть —
формулювання заходiв на пiдставi характеристики громадя-нина, застосування шдиввдуальних форм i методiв профiлактичноi та виховно! роботи з точним зазначенням строив виконання певних дш та 1х виконавцiв; своечаснiсть — визначення i застосування саме тих профшактичних заходiв впливу (у взаемодii з шшими суб'ектами, якi здiйснюють профшактичну i виховну роботу), що е ефективними в конкретний перюд; реальшсть — включення до плану заходiв, якi мають бути обов'язково
виконанi. Це означае, що профшактичш заходи повиннi плануватися з урахуванням наявних можливостей 1х реалiзацii з боку соцiальних суб'ек^в, залучених до цiеi роботи [4, с. 37].
При плануванш застосування будь-якого профшактичного заходу слщ ураховувати таю моменти: 1) на який цшьовий контингент цей захщ спрямований; 2) вшов^ статевi та сощально-психолопчш особливостi його
застосування; 3) даш про ефективнють заходу; 4) наявнють детальних психолопчно обгрунтованих рекомендацiй щодо його застосування; 5) можливють модифiкацГi заходу залежно вщ особливостей певного ц1льового контингенту.
Заходи профшактики злочинност1, як1 проводить суспшьство, повинш бути диференцiйованi за мюцем г часом. Практично важливо знати, коли, на що, яким чином сл1д впливати Г чи впливати взагал1.
С так1 в1дносини, стереотипи Г зразки поведшки, як1 неможливо «тдштовхнути» або примусово зм1нити !х, — вони не зникнуть до тих п1р, доки не змшиться та чи Гнша частина сощального орган1зму. С й в1дносини, на як1 можна Г потр1бно впливати вже зараз Г найбшьш р1шучим чином, бо для цього е вс1 умови.
Соц1ально-проф1лактична д1яльн1сть у широкому розумшш мае на мет1 виявлення, усунення та нейтрал1зац1ю причин Г умов, що викликають правопорушення, пияцтво, алкогол1зм, наркомашю, проституц1ю, дитячу бездоглядшсть та бродяжництво тощо.
Зрозумшо, що така д1яльн1сть може бути розвинута, перетворена на постГйну функщю певних державних орган1в Г громадських оргашзацш лише тод1, коли для цього е необхщш умови. По-перше, повинш сформуватися досить виразн1 уявлення про природу злочинносп, И причини. По-друге, для розвитку сощально-профшактично! д1яльност1 необх1дн1 вщповщш матер1ально-техн1чна Г оргашзацшна бази. Сл1д звернути увагу Г на законотворчий процес, необхщшсть прийняття закон1в, спрямованих на захист прав Г основоположник свобод людини Г громадянина.
Сощально-профшактична д1яльн1сть мае розвинутГ орган1зац1йн1 форми. Насамперед Гснують загальна Г спещальна проф1лактики соц1альних вщхилень. П1д загальносоц1альним запоб1ганням розум1еться комплекс сощальнопол1тичних, економ1чних, правових, Гдеолог1чних, оргашзацшних заход1в, спрямованих на розвиток господарства, пщвищення матер1ального р1вня життя населення, культури Г свщомосп громадян.
Не можна переступити через юторичш етапи розвитку суспшьства, наприклад, штучно прискорити процеси подолання економ1чних Г сощальних суперечностей або ж негайно змшити Гснуючий на сьогодн1 р1вень свщомосп людей. Тому поряд з довгостроковими, перспективними загальносощальними заходами необх1дн1 й профшактичш заходи б1льш вузького, конкретного характеру, що Гменуються спец1альним запоб1ганням. Йдеться про так1 заходи, що проводяться державними органами Г громадськими оргашзащями саме для запоб1гання конкретним злочинам.
Не розглядаючи спещальш запобiжнi заходи, вщзначимо лише, що вони е вельми рiзноманiтними i класифiкуються по^зному. Наприклад, заходи спецiального запобiгання можуть бути подшеш на правовi, моральш, органiзацiйнi, технiчнi та iн. Якщо брати до уваги стади (етапи) запобiжного впливу, то потрiбно видшити заходи: контрольно-наглядовi; впливи на ситуаци, що склалися (виправлення несприятливих обставин); виховного впливу на особистiсть (шдивщуальна профiлактика) та iн. Трохи шакше тi ж самi заходи можна згрупувати таким чином: нейтралiзуючi; компенсуючц попереджуючi виникнення обставин, що сприяють сощальному вiдхиленню; тi, що усувають обставини; наступний контроль за проведеною профшактичною роботою та 11 результатами. Можна також видшити заходи профшактичного захисту i профiлактичного впливу; групово! та шдиввдуально! профiлактики; самопрофiлактики; виховш i примусовi; регламентованi i нерегламентоваш законом.
Профiлактична дiяльнiсть державних оргашв, громадських органiзацiй, трудових колективiв передбачена законом.
Як i будь-яка дiяльнiсть, соцiальна профiлактика розвиваеться в сукупносп суперечливих вимог i обмежених можливостей. З одного боку, бажано, аби сощальне запобiгання було найбiльш раншм, коли ще не цiлком сформувалися передумови порушення правово! норми. З другого ж боку, на раншх стадiях формування антигромадського вчинку (перекручення потреб, дефекти мотиваци) далеко не завжди складаються тдстави для профшактичного втручання i впливу. Конституцiйне право недоторканносп особи покликано гарантувати вщ незаконного втручання в життя кожно! людини, яка не вчинила жодних дш, шкiдливих для суспiльства.
Звщси випливае, що реальне здiйснення сощально-профшактичних заходiв обмежене щонайменше у трьох аспектах. По-перше, воно обмежене часом одержання i змютом шформаци про об'ект профшактики: якщо людина ще не вчинила правопорушення, то не можна судити про 11 зшсовашсть i вживати профшактичних заходiв. По-друге, воно обмежено фiзичними (технiчними), сощальними та психологiчними можливостями стосовно усунення причин i умов, що сприяють вщхиленням вiд правових норм. Наприклад, якщо тдл^ок росте в неблагополучий сiм'i, то змiнити поведiнку вае! цiеi сiм'i у бiльшостi випадюв досить важко або навiть практично неможливо. По-трете, воно обмежено правовими i моральними рамками припустимого втручання в особисте життя; уа заходи впливу регламентовано законом.
Додержання прав i законних iнтересiв громадянина — необхщна вимога законностi; порушення цих прав i законних iнтересiв е шквдливим i з
профшактично! точки зору, оскшьки здатне привести лише до зниження престижу правово! норми Г засоб1в сощального контролю, збшьшення правопорушень.
Одним Гз напрям1в профшактично! роботи щодо запоб1гання правопорушенням е шформацшний, спрямований на поширення правових та шших нормативних знань серед населення. Серед шлях1в та способ1в розв'язання проблеми оргашзацГ! профшактики правопорушень можна позначити провадження просв1тницько! д1яльност1, спрямовано! на виховання негативного ставлення до протиправних д1янь.
Важливють Гнформування людей про нормативн1 вимоги, як1 до них ставлять держава Г суспшьство, у ц1лому е очевидною Г визнаеться ус1ма. I це зрозумшо: знання норм являе собою необхщний елемент загально! Г правовой культури людини, слугуе передумовою И сощально!, громадянсько! активност1.
Проблема розбудови громадянського сусп1льства, демократично! правово! держави безпосередньо пов'язана з розвитком правово! культури. Саме правова культура та правове виховання населення е сощальною гаранпею дГ! верховенства правового закону в суспшьствГ
Правовий прогрес, якого прагне Укра!на, упроваджуючи в життя Где! створення громадянського суспшьства та демократично!, сощально!, правово! держави, може бути реальшстю лише за умови, що пол1тична Г правова реформи поеднуватимуться з формуванням правово! культури укра!нського сусп1льства, ус1х його сощальних груп. Б1льше того, без устху в галуз1 формування правово! культури населення ефектившсть реформ в Укршш буде просто неможливою.
З метою тдвищення р1вня правово! осв1ти населення, створення належних умов для набуття громадянами правових знань, а також забезпечення !х конституцшного права знати сво! права Г обов'язки затверджено Нащональну програму правово! осв1ти населення (дал1 — Програма). Потребують вир1шення на державному р1вш питання подальшого розвитку правосв1домост1 населення, подолання правового шгшзму, задоволення потреб громадян в одержанн1 знань про право. Це може бути забезпечено насамперед шляхом удосконалення правово! освГти населення.
Програма передбачае подальше створення необхщних умов для набуття широкими верствами населення правових знань та навичок у !х застосуванш, забезпечення доступу громадян до джерел правово! шформацп, а також визначае основш напрями правоосв1тньо! д1яльност1 та першочергов1 заходи щодо !х реалГзацП.
Метою Програми е тдвищення загального рiвня правово! культури та вдосконалення системи правово! освiти населення, набуття громадянами необхiдного рiвня правових знань, формування у них поваги до права.
Основними завданнями Програми е: тдвищення рiвня правово! тдготовки населення, насамперед учшвсько! та студентсько! молодо громадян, якi перебувають на державнш службi, обранi народними депутатами Укра!ни, депутатами мiсцевих рад; викладачiв правових дисциплш та журналiстiв, якi висв^люють правову тематику; створення належних умов для набуття громадянами знань про сво! права, свободи 1 обов'язки; широке шформування населення про правову пол^ику держави та законодавство; забезпечення вшьного доступу громадян до джерел правово! шформаци; вдосконалення системи правово! осв^и населення, збереження та розвиток в^чизняних традицш у цiй сферь
Мету Програми передбачаеться досягти шляхом: утвердження гумашстичних правових iдей, загальнолюдських та нацюнальних правових цiнностей, високих моральних засад у суспшьному житп; визнання правово! освiти населення одним iз основних чинникiв формування високо! правосвiдомостi i правово! культури окремих громадян та всього суспшьства; активно! учасп в оргашзаци i здшсненш заходiв iз правово! освiти населення оргашв виконавчо! влади, органiв мюцевого самоврядування, об'еднань громадян, навчальних та культурних закладiв, наукових установ, мiжвiдомчих координацiйно-методичних рад з правово! осв^и населення, видавництв та видавничих оргашзацш, засобiв масово! шформаци та поеднання комплексу заходiв у сферi правово! осв^и, що здiйснюються цими органами, оргашзашями, закладами i установами; оргашчного поеднання правово! освiти iз загальною середньою, професшно-техшчною i вищою осв^ою; розроблення сучасно! методологiчноi бази для реалiзацii усiх напрямiв i форм правоосв^ньо'! дiяльностi; надання правово! осв^и навчальними закладами як державно!, так й шших форм власностi, на платнш або безоплатнiй основi; полшшення умов для здiйснення творчо!, благодшно! та iншоi суспiльно корисно! дiяльностi у сферi правово! освiти; залучення громадян до учасп в удосконаленш системи правово! освiти; сприяння самоосвт населення з питань права i держави; забезпечення вiдкритостi правово! шформаци, доступу вах верств населення до !! джерел; систематичного i безперервного поширення серед населення знань про право i державу, в тому чист шляхом оприлюднення в офшшних виданнях, шших засобах масово! шформаци нормативно-правових акпв, видання офшшних збiрникiв акпв законодавства та коментарiв до них, широкого розповсюдження правово!
л1тератури; безпосередньо! участ1 юрист1в у поширенш правових знань; всеб1чного м1жнародного сп1вроб1тництва з питань правово! осв1ти.
Реал1зац1я Програми сприятиме: п1двищенню р1вня правово! культури як окремих громадян, так Г сусп1льства в цшому; формуванню у громадян поваги до права, гумашстичних правових Гдей, загальнолюдських та нащональних правових ц1нностей, а також подоланню правового шгшзму; полшшенню якост1 п1дготовки викладач1в правових дисциплш та п1двищенню ефективност1 викладання цих дисциплш у загальноосв1тшх, профес1йно-техн1чних, вищих навчальних закладах Г закладах тслядипломно! осв1ти; п1двищенню р1вня правово! пошформованосп населення.
Правова осв1та е складовою частиною системи осв1ти Г мае на мет формування високого р1вня правово! культури та правосвшомосп особи, !! ц1нн1сних ор1ентир1в та активно! позицГ! як члена громадянського сусп1льства [5].
Головну увагу в процес1 формування правово! культури суспшьства потр1бно зосередити на формуванш в кожно! людини позитивно-правових знань та психолопчних мехашзм1в поваги до права в структур! правосввдомосп; визначенн1 теоретично! модел1 та концепцп формування правово! культури особи. В Укршш мае пост1йно пвдвищуватися необх1дн1сть активного формування правово! культури ус1х суб'ект1в сусп1льних в1дносин, оскшьки без них неможливо втшити в життя поставлену мету — побудову громадянського суспшьства. Правова культура громадян е основою, фундаментом нового суспшьства в Укршш, адже громадяни — це единий чинник, здатний утворювати державу Г правопорядок, приводячи в д1ю Конститущю Укра!ни Г законодавство.
Виховання правово! культури передбачае повагу до правово! основи державного Г громадського життя, до закошв та шших правових акт1в; розумшня рол1 права Г переконання у необхвдносп точного додержання його норм Г принцитв; непримиримост1 до будь-яких порушень законносп тощо: вимога знати, поважати та виконувати закони належить до основоположник у вихованш насамперед молод1 для того, аби перетворити повагу до права Г закону в особисте переконання людини, особливо молодо!.
Однак, на думку деяких дослщниюв, переоцшка шформацшного п1дходу в запобшанш злочинност1 теж е небажаним: його мюце мае визначатися тим, у якш м1р1 незнання норм Г яких саме впливае на формування поведшки, що вщхиляеться.
Правовi норми — не единий чинник, що визначае поведшку людей; вони — лише один iз багатьох сощальних чинниюв, узятих або не узятих до уваги людиною при виробленш нею лши свое! поведшки.
Роль нормативно! шформаци неоднакова i залежить вiд того, про яю норми йдеться. Хоча в сучасних умовах моральш принципи не здатш замiнити конкретнi правовi положення, але вони нерщко несуть не менше, шж норми права, шформацшне, а тим бiльш емоцiйне i цiннiсне «навантаження». Та й у самiй правовш системi розумiння загальних принципiв часто набагато ефектившше орiентуе суб'екта, шж знання конкретних норм.
Таким чином, у вщомих межах, як це не парадоксально, може мати мюце незнання конкретних норм права, що стосуються основних, найбшьш природних цшностей суспшьства, — життя, здоров'я i досто!нства людини, честi жшки, колективно! безпеки тощо, i це не вплине негативно на поведшку. 1нформащя про вимоги стосовно названих цшностей мютиться в сощальних нормах шших видiв. Бiльш того, саме у зв'язку з такими цшностями незнання правил поведшки спостер^аеться дуже рщко. Основш моральнi, естетичнi та iншi вимоги, правила i традици прищеплюються людиш задовго до !! знайомства iз законодавством.
Тiсний взаемозв'язок сощальних норм рiзних видiв, що належать до зазначених цшностей, яскраво виявляеться в характерi та еволюци вщхилень вiд них. Злочинцi в бшьшш сво!й частинi приходять до порушень кримшального закону пiсля низки порушень моральних, естетичних, адмшютративних та шших норм.
Прогресивш сили в уах кра!нах виступають за широке шформування населення про чиннi закони, що особливо стосуються його прав i свобод. Ц1 зусилля висвiтлюються й у ршеннях мiжнародних форумiв. Як i в якому ступенi щ досить правильнi заклики втiлюються в реальшсть, залежить вiд полiтичного ладу держав — члешв ООН, юридичних концепцш, культурних традицiй, якi панують у них.
На жаль, дiяльнiсть держави з протиди злочинностi як одному з найнебезпечшших видiв сощальних вщхилень, «не мае належного наукового забезпечення, новi технологи та методики розробляються повшьно та безсистемно, а наявш розробки впроваджуються недостатньо активно» [6].
Говорячи про правовi норми в цшому, можна висловити загальне положення про те, що ступшь впливу знання або незнання конкретних правових норм на поведшку залежить вщ того, якою мiрою змют даних норм вщбито, «продубльовано» в iнших соцiальних нормах та шших видах
сощально! шформацп. Цим визначаеться Г значення сощально! нормативно! шформащ! у профшактищ злочинностГ
Справа полягае й у ставленш особи до норм, щнностей, як1 охороняються нормами, суспшьства, його штереав, людей. Досить важливу роль у визна-
ченш спрямованосп вчинку в1д1грають навички правово! повед1нки, без яких знання норми е умоглядним, пасивним Г може взагал1 залишитися нереал1зованим. Але цьому елементу формування поведшки ш теор1я, ш практика поки що не придшили достатньо! уваги.
Можна видшити питання про те, як Г про що треба шформувати населення, прагнучи пщвищення р1вня його сощально-нормативно! по1нформованост1, а також пол1тично! Г правово! культури. Необх1дно мати на уваз1, що нормативна шформащя сама по соб1 не усувае причин злочишв; вона лише спрямовуе позитивну поведшку в бажаному напрям1, попереджае про можлив1 санкцГ!, знижуе Гмов1рн1сть помилок Г дае можливють особ1 не стати жертвою будь-яких незаконних дш.
У численних публшащях з теми нормативно! пропаганди серед населення мютяться досить корисн1 рекомендацГ! про необх1дн1сть сполучення правового навчання з правовим вихованням; взаемозв'язок пол1тичного, правового та морального виховання мас, особливо молод1. Уявляеться, що основш зусилля мають бути зосереджен1 на таких п'ятьох напрямах:
1) пщвищення р1вня свщомого ставлення до норм, включаючи роз'яснення сощально-полГтично!, економ1чно! та Гсторично! основ конкретних норм Г принцишв права, морал1, традиц1й тощо; розкриття !х об'ективних передумов Г сустльно! необхщносп. Диференц1йоване пояснення змюту норм з урахуванням ступеня знань адресата — важлива умова пщвищення !х рол1 в мотивацГ! провин. Це завдання мусить вир1шуватися в процес1 навчання Г виховання на ус1х р1внях — у школ1, ВНЗ, на лекц1ях юрист1в тощо;
2) демонстращя стабшьносп норми Г невщворотносп !! застосування, у тому числ1 шляхом додавання б1льш широко! гласност! випадкам порушення правових норм, особливо посадовими Г матер1ально вщповщальними особами, а також випадкам тяжких злочишв корисливого Г насильницького характер1в. Ця Гнформац1я повинна супроводжуватися принциповим, суворим оцшюванням як учиненого, так Г особи порушника, моральним осудом його дш, анал1зом причин Г умов порушення. Такого роду шформащя, зрозумшо, не повинна мати шчого спшьного Гз сенсац1йною «крим1нальною хрошкою», що породжуе в населення лише почуття страху Г невпевност1 у сво!й безпец1. Правова пропаганда мае затверджувати думку про те, що правопорушення повинш Г можуть бути зжит1 при створенш сприятливих сощально-економ1чних умов, згуртованост1 та едност1 громадян у нетерпимому ставленш до антисощально! повед1нки;
3) пвдвищення престижу юридично! системи, у тому чист бiльш повне висв^лення засобами масово! шформацп (ЗМ1) роботи юристiв рiзних професiй i спецiальностей. Зрозумiло, об'ективне уявлення про ефективнiсть !'хньо! дiяльностi досягаеться насамперед у результат практичного полiпшен ня роботи вщповщних ланок правово! системи, принципового тдбору 1 виховання кадрiв, пiдвищення !х вiдповiдальностi за доручену справу;
4) бшьш широке поширення нормативно! шформацп довiдкового характеру серед населення. Це шформування i про права, i про обов'язки конкретних представниюв влади, i про правила оформлення докумеипв, 1 про порядок роботи установ служби побуту тощо. Слщ використовувати 1 позитивний зарубiжний досвщ;
5) важливе значення мае питання про конкуренщю iнформацiйних впливiв. Соцiально позитивна iнформацiя, яка поширюеться засобами правово! i морально! пропаганди, повинна зменшувати, а ще краще — цшком нейтралiзовувати небажаний вплив вщомостей про право, мораль, одержуваних з випадкових джерел — вщ випадкових осiб, знайомих, з юно тощо.
«Змiстом державно! полiтики у сферi захисту суспшьно! моралi е створення необхвдних правових, економiчних та оргашзацшних умов, ям сприяють реалiзацii права на iнформацiйний простiр, вшьний вiд матерiалiв, що становлять загрозу фiзичному, iнтелектуальному, морально-психологiчному стану населення.
Основними напрямами державного регулювання об^у шформацшно! продукцп, що впливае на суспшьну мораль, е: формування едино! комплексно! системи забезпечення захисту моральних засад i утвердження здорового способу життя у сферi iнформацiйноi дiяльностi, освiти та культури; недопущення пропаганди в електронних та iнших засобах масово! шформацп культу насильства, жорстокосп, поширення порнографи; впровадження експертно! оцшки вiдео-, аудiо-, друковано! iнформацii та шформацп на електронних ноаях, розроблення механiзмiв i методик вiднесення !! до тако!, що завдае шкоди суспшьнш моралi; пiдтримка нацiональноi культури, мистецтва, кшематографп, книговидання, полiпшення системи пропаганди кращих зразюв свiтовоi л^ератури, культури та мистецтва; заборона демонстрацп нелiцензiйноi аудiо-, вiдеопродукцii на вах нацiональних телерадiокомпанiях; встановлення контролю за об^ом продукцii, що становить загрозу суспшьнш моралц
приеднання до м1жнародних договор1в з питання захисту сустльно! морал1»
[7].
Велику роль у профшактищ злочинносп в1д1грають ЗМ1, як1 стали невщ'емною частиною культури сучасного сусп1льства. Однак, ставши основним джерелом шформацГ! для значно! частини сусп1льства, вони в сучасних умовах справляють подвшний вплив на спос1б життя людини, особливо молодо!. З одного боку, ЗМ1 е чинником, що стимулюе формування здорового способу життя, а з другого — провокують розвиток шкщливих звичок, сприяють виникненню психолопчного дискомфорту тощо. В сучасних умовах на формування мотивацГ! злочинно! поведшки, особливо неповнол1тшх, значний вплив можуть справляти ЗМ1, в яких нер1дко пропагуються стандарти пове дшки, зокрема культ сили та жорстокосп, що несумсш з ц1нн1сними ор1ентац1ями нашого суспшьства.
З огляду на масштаби впливу ЗМ1 на аудитор1ю Гснуе можлив1сть проведення за !х участю низки заход1в проф1лактичного характеру, а саме: 1) розкривати найширшим верствам населення причини Г умови, що сприяють злочинносп; 2) формувати у читач1в, радюслухач1в, теле- Г кшоглядач1в необхщш позитивн1 настанови Г так зваш стереотипи повед1нки в р1зноман1тних ситуащях; 3) роз'яснювати населенню чинне законодавство й анал1зувати практику його застосування; 4) поширювати досвщ взаемодГ! правоохоронних орган1в Г громадськосп при здшсненш профшактично! роботи.
1нформац1йний напрям проф1лактики злочинносп уявляеться необх1дним Г пл1дним, хоча Г мае обмежений характер сощального впливу. Головне залежить в1д ставлення особи до цшностей сусп1льства, як1 лежать поза нормативною (правовою) сферою, хоча нею й охороняються. Нормативна св1дом1сть, щнностГ, Гнтереси та потреби формуються обставинами реального життя. На вдосконалювання об'ективних умов життя в першу чергу й повинш бути спрямоваш вщповщш зусилля, що вже виходять за рамки Гнформац1йного напряму.
Найдавшшим з ус1х напрям1в запоб1гання злочинност1 е той, який пов'язаний Гз застосуванням санкц1й. Головна його форма — покарання злочинця на тдстав1 кримшальних закон1в, тому умовно його можна було б назвати юридичним.
Можливосп запоб1гання злочинност1 лише шляхом покарання злочинщв п1ддаються науково обгрунтованому сумн1ву. В соц1альному та юторичному планах це пов'язано з двома обставинами. Перша — за останш роки усе
бшьше стали виявлятися практична неефектившсть, неспроможшсть виправлення злочинцiв тiльки або головним чином шляхом застосування тюремного ув'язнення, заслання та шших суворих карних покарань.
На сучасному етат перетворень у багатьох сферах життедiяльностi укра!нського суспiльства, поява нових видiв протиправних дiянь, погiршення якiсних характеристик злочинносп у цiлому i деяких !! кiлькiсних показникiв (навiть з вщнесенням у кримiнально-правовiй статистицi до категори рецидивiстiв лише осiб, з яких судимiсть не знята i не погашена), залишаеться значною кшьюсть рецидивних злочинiв.
Однiею з найактуальшших проблем сьогодення е дослiдження рецидивно! злочинностi та розроблення заходiв протиди !й. Це зумовлено тим, що дана злочиншсть е одним iз найнебезпечнiших рiзновидiв злочинних виявiв, специфiчним блоком у загальнiй структурi вае! злочинностi, видiленим за особливою характеристикою суб'екта злочину.
На державному рiвнi прийнято низку програмних докуменпв 1 законодавчих актiв, у яких проблем! запоб^ання впливу кримiногенних факторiв на звшьне
них в1д вщбування покарання ос16 придшяеться найбiльша увага. Серед таких слщ назвати, зокрема, Закон Укра!ни «Про сощальну адаптацiю ос16, як1 ввдбували покарання у вид1 обмеження вол1 або позбавлення вол1 на певний строк» та План заходiв з реалiзацii КонцепцГ! сощально! адаптацГ! ос1б, як1 вiдбували покарання у вигляд1 позбавлення вол1 на певний строк, до 2015 р. З наведених докуменпв однозначно випливае, що система протидГ! рецидивнш злочинност1 в Укрш'ш, включаючи соцiальну адаптацiю як найважливiшу !! складову, повинна базуватися на грунтовному аналiзi кримшолопчно! характеристики та чинниюв рецидивно! злочинност1, особи злочинця-рецидивюта.
Важливе значення серед засобiв запоб1гання рецидивнiй злочинност1 мають питання кадрового, матерiально-технiчного та 1ншого ресурсного забезпечення ще! д1яльност1. Особливо! уваги потребуе ресоцiалiзацiя неповнолiтнiх дев1антно! поведiнки як комплексного напряму державно! сощально! пол1тики [8].
Зростання злочинност1 й алкоголiзму, наркоман!! та аморальних вчинк1в, високий вщсоток рецидивiв з боку ос1б, що уже в1д6ули покарання за рашше вчинен] правопорушення, втрата поваги до норм права i д1яльност1 юридичних органiв — усе це не могло не викликати негативного ставлення до юридичних методiв запоб1гання сощальним вiдхиленням.
Друга обставина — поступове поширення в сустльсга бшьш повних i глибоких уявлень про справжш причини i механiзми злочинносп; розум1ння того, що негативнi явища породжеш не «злою волею» окремих людей або, в будь-якому раз1, що сама ця «зла воля» мае здебшьшого глибок1 причини, викоршювання яких вимагае тривалих зусиль i не може бути досягнуте шляхом одного лише покарання винних.
Переглядаються й ощнки ефективностi р1зного роду примусових заходiв. Лiберальнi вченi, а також реалютично мисляч1 практики-юристи стали все часпше звертати увагу на безрезультатшсть кримiнально-правових заходiв боротьби з1 злочинн1стю, визнаючи, що спроби боротися з1 злочинами п1сля !х учинення (так само як i зусилля «виправити» засуджених злочинц1в) не можна назвати устшними.
У зв'язку з цим у 60-70-х рр. ХХ ст. стало поступово розширюватися застосування заходiв, не пов'язаних з реальним позбавленням засуджених вол1, дещо скоротилися строки вироюв, стали створюватися сощальш програми запоб1гання правопорушенням. Уважалося, що тим самим ефектившсть впливу кримшально! юстицГ! буде пiдвищена.
Однак усе це не полшшило стану справ з1 злочинн1стю в сусп1льств1. Негативш явища продовжують зростати в усе бшьших масштабах.
Сучасну моральну концепщю злочину як «зла», у якому винна «аморальна свшомють» само! людини, вщображено в дебатах з теми про покарання, що вщроджують концепщю вщплати, кари. Явно виражена концепщя «вiддавання» виходить з того, що злочин — акт вшьно!, недетермшовано! вол1, а отже, покарання е «спокутне очищення» провини. Таким чином, теорiя «вiдплати», кари, яка багато сгашть була долею церкви г моралiстiв, входить тепер у лексикон теоретиюв Г практик1в юриспруденцП.
Прихильники вщплати заперечують значення виправно! функцГ! покарання. Вони пропонують звести покарання до його головно! сутност1 — «вщдавання по заслугах». У практичному вщношенш в1дроджувана теор1я в1дплати вже привела в США, Великш БританГ! та деяких Гнших европейських кра!нах до р1зкого зростання тюремно! репресГ!.
Покарання, так само як Г бшьш загальний шститут — встановлення Г застосування санкцш за поведшку, що в1дхиляеться в1д норми, реал1зуеться в рамках, обумовлених його р1зномаштними, а в деяких випадках Г суперечливими цшями Г можливостями. Вкажемо у зв'язку з цим на деяк1 науков1 Г практичн1 проблеми. Одна з них — оптимальне стввщношення м1ж загальним Г спещальним запоб1ганням як функц1ями покарання.
Спещальне запоб1гання — це вплив на самого винного, загальне запоб1гання — вплив на Гнших члешв суспшьства. З погляду завдань виправлення Г перевиховання людини, яка порушила правову норму, суворють покарання повинна визначатися насамперед
перспективами застосування дано! м1ри до ще! особи. Наприклад, якщо вона може бути виправлена без ГзоляцГ! в1д суспшьства, то позбавлення вол1 призначати не сл1д. Але з точки зору завдань загального запоб1гання злочишв з боку Гнших член1в суспшьства, здавалося б, чим сувор1ше покарання, тим воно ефективн1ше. Ця суперечшсть повинна вир1шуватися, на думку деяких дослщниюв, единим шляхом: будь-яке покарання насамперед мае бути справедливим. Це означае, що воно повинно повшстю вщповщати тяжкост вчиненого, ступеню провини Г даним про особистисть злочинця. Розумшня спец1ального запоб1гання, пов'язан1 Гз завданням виправлення Г перевиховання винного, висунут1, як видно, на перший план.
ПомГтимо, що справедливе покарання мае й максимальне значення для загального запоб1гання. Якщо оточуюч1 переконан1 в справедливости м1ри, призначено! винному, вона впливае на !х св1дом1сть бшьш ефективно, н1ж суворе, але недостатньо обгрунтоване застосування санкц1й.
Покарання, застосоване з урахуванням цих обставин, мае по можливости йти за кожним фактом виявленого сощального вщхилення. Саме в цьому полягае вимога неввдворотности покарання.
Невщворотшсть в1дпов1дальностГ у запоб1ганн1 злочинности сприяе закр1пленню в сусп1льн1й та шдивщуальнш св1домост1 вимог ввдповГдно! правово! норми, в1дпов1дального ставлення до цих вимог, тдвищенню дГевост засоб1в сощального контролю.
Справедливють покарання пов'язана не тшьки з його розм1ром, а й з тдставами його застосування.
Мета виправлення особи, яка порушила сощальну норму, може бути досягнута тшьки при правильны оргашзацп його виконання. Вивчаючи сощально-психолопчш механ1зми дГ! покарання, А. Ратшов сформулював низку узагальнень, досить ютотних з погляду тдвищення ефективност1 запоб1гання соц1альним в1дхиленням: а) мотивуюче значення покарання тим штенсившше, чим ближче момент його застосування; б) попереджувальна роль покарання тим вища, чим неминуче воно уявляеться суб'екту; в) стимулююча сила покарання тим вища, чим бшьшого блага позбавляеться злочинець у результат! його застосування; г) устх превентивно! мотивацГ! покарання знаходиться у зворотнш залежност в1д ступеня поширеност Г стГйкостГ заборонних форм поведшки; д) устх превентивно! мотивацГ! залежить в1д дом1рности карально! санкцп Г заборонено! поведшки; е) ступшь мотивац1йного впливу покарання залежить в1д того, наск1льки заборонену д1ю суб'ект вважае для себе прийнятною, бажаною та належною [9]. Ус1 щ узагальнююч1 висновки можуть бути поширеш й на шш1 види санкц1й, що застосовуються при вщхиленнях в1д правових норм.
Науков1 досл1дження Г юридична, а також педагогична практика показують, що передбачена правовими нормами система покарань потребуе вдосконалення. Можливою Г доцшьною е подальша модершзашя застосування санкц1й у таких напрямах: а) реал1зац1я загально! л1нГ! на п1двищення !х ефективносп; розширення заход1в стимулювання сусп1льно корисних дш з урахуванням п1двищення культури Г св1домост1 населення; б) бшьш повна Г послщовна диференц1ац1я та шдивщуалГзашя в1дпов1дальностГ з урахуванням ступеня важкосп вчиненого, особи винного, причин вчинку Г можливостей виправлення та перевиховання суб'екта, у першу чергу без Гзоляцп в1д суспшьства; в) розширення можливостей замши юридичних покарань заходами суспшьного впливу на основ! принцитв справедливости Г законности; г) гумашзашя метод1в виправлення Г перевиховання винних, бшьш повне сполучення !х Гз заходами культурного Г педагогичного впливу. Сл1д зазначити, що реформа кримшального законодавства Укра!ни враховуе ш напрями, розроблен1 наукою.
У бшьш вщдаленш Гсторичн1й перспектив! треба передбачати процес поступового вщмирання системи шститутив, що припускають суворий примусовий вплив на ф1зичну Г моральну сутшсть особистост1. Зрозум1ло, що ц1 майбутш зм1ни не можуть в1дбуватися у
в1дрив1 в1д стану Г результат1в запоб1гання злочинност1 як крайньому Г найбшьш небезпечному вияву соц1альних суперечностей. Вщмовитися в1д суворих заход1в державного примусу можна лише тод1, коли сам1 соц1альн1 в1дхилення набудуть в основному характеру ексцес1в, що не мають масового поширення Г високого ступеня сустльно! небезпечностГ
Не менш важливою е й така обставина, як сощальний ефект т1е! чи шшо! санкцГ!. А цей ефект змшюеться з1 зм1ною сощально-економ1чно!, пол1тично! або шшо! ситуаци. Потр1бна гнучка нормативна пол1тика, яка враховувала б змши у сусп1льному розвитку.
Одним Гз напрям1в проф1лактики злочинност1 е медико-бюлопчний, який не зам1нюе, а доповнюе шшГ Оск1льки йдеться про вщхилення соц1альн1, а не б1олог1чнГ, то основа запоб1гання !м мае сощальний характер. Однак деяк1 соц1альн1 вщхилення можуть мютити медико-б1олог1чнГ елементи (аспекти). У цих випадках Г необхщне сполучення р1зних метод1в впливу, включаючи медичнГ
Вчинок людини, що порушуе правову норму, може бути пов'язаний з медикоб1олог1чними чинниками. Такими е пияцтво й алкогол1зм, наркотизм Г самогубство; нерщю правопорушення ос1б, що мають ф1зичш або псих1чн1 вади.
Одшею з актуальних проблем сьогодення е зростання агресивност1 в поведшщ Г м1жособист1сних стосунках людей. Це пов'язано в першу чергу Гз загальною сощальною напружешстю, психолог1чною нестшюстю всього сусп1льства, зростанням кризи сощально! системи, апат1ею, песим1змом, невпевнен1стю у майбутньому, що призводить до пщвищення тривожносп, драт1вливост1 Г, як наслщок, до зростання агресивност1 й деструктивно! поведшки людей.
Б1олог1чний, точн1ше психоф1зюлопчний, елемент функц1онування людського орган1зму в багатьох випадках ураховуеться правом. Вш, наприклад, вщбитий у крим1нально-правових нормах про вщповщальшсть за злочинну необережшсть, за злочин, учинений в сташ афекту. При створенн1 цих норм бралося до уваги, що можуть бути перекручен! так1 елементи псих1ки суб'екта, що не залежать вщ його вол1, як сприйняття ситуаци, точн1сть Г швидк1сть реакцГ!, адекватшсть ухвалення р1шення та Гн. В ус1х под1бних випадках ц1 фактори мають суттеве значення, оск1льки пов'язаш з межами людських можливостей. Однак треба зазначити, що все ж таки вони не е вир1шальними, оскшьки осудна людина здатна утриматися вщ злочинних дш. Коли ж пщ впливом психоф1з1ологГчних причин вона цього зробити не здатна, такий стан суб'екта розглядаеться як неосудшсть, що тягне за собою застосування заход1в не сощального (юридичного), а медичного характеру.
Тип реакцГ! суспшьства на соц1альн1 в1дхилення теж е неоднаковим Г може включати медико-бюлопчний елемент. Це залежить головним чином вщ того, з яких причин було порушено сощальну норму. Якщо вона порушена Гз сощальних причин, то реакщя повинна бути сощальною (у тому числ1 правовою) за сво!м змютом. Якщо мае м1сце порушення бюлопчно! (фГзГологГчно!) норми, Г причому з бюлопчних причин (наприклад, патолопчне сп'ян1ння через Гндив1дуальну реакщю орган1зму), то Г зах1д впливу буде бюлопчним (медичним). У зм1шаних випадках (порушення соц1ально! норми через бюлопчш причини Г навпаки) реакщя також може бути зм1шаною, комплексною. Разом Гз сощальною реакщею на поведшку можлива й медико-б1олог1чна реакщя. Однак, оскшьки йдеться про порушення правових норм, медико-бюлопчш впливи можуть мати лише допом1жний характер, доповнюючи на основ1 Г в рамках закону сощальш заходи.
Практично медико-бюлопчний пщхщ у сполученш з шшими, вже описаними, зд1йснюеться в таких випадках: учинення правопорушень за наявносп невроз1в, психопат1й та Гнших псих1чних аномал1й, що не виключають осудшсть; зловживання спиртними напоями Г ранш стад1! алкогол1зму; наркоман1я на раншх стад1ях, пов'язана з порушенням сощальних норм; стресов1 стани, небезпечн1 в су!цидному в1дношенн1.
Невипадково в зазначениx випадкаx усюди йдеться про ранш стадп або слабю форми xворобливиx станiв. У циx випадкаx y сyб'eкта ще зберiгаeться можливiсть контролю за власною поведшкою; отже, на нього можна впливати i шляxом виxовниx, профiлактичниx заxодiв, а також, якщо це e потрiбним, застосyванням санкцiй. Паралельний медичний вплив необxiдний для того, аби зняти патолопчш нашарyвання, змiцнити здатносп органiзмy протистояти стресовiй ситуацп, xворобi, що розпочинаeться.
Якщо ж xвороба розвинyлася настшьки значно, що контроль сyб'eкта за своeю поведiнкою фактично втрачено, то сощальш (правовi, моральш та iн.) заxоди стають неспроможними; необxiднi медичнi засоби. Але в такомy разi i саме вiдxилення в поведiнцi перетворюeться iз сощального на фiзiологiчне ( соматичне) або псиxiатричне, тобто медичне.
Як вiдзначають фаxiвцi, дiалектика спiввiдношення соцiального i бюлопчного в розвитку та поведiнцi шдивща варiюe в досить широкому дiапазонi, один полюс якого — оптимальш варiанти норми, коли бiологiчне вистyпаe переважно у виглядi тла, умов; шший полюс — патологiя, коли збиткова (природжена або набута) бюлопчна основа особистост деформye соцiальнi якост iндивiда або взагалi yнеможливлюe ïx формування. В останньому випадку бюлопчне переважаe, але й питання про порушення сощально! норми стаe проблематичним або зовам знiмaeться: йдеться про xворобy людини, ïï неосyднiсть, а отже, про вщсутшсть соцiaльно значущого вчинку.
чiткий подiл соцiaльниx i бiологiчниx зaxодiв впливу, зумовлений розxодженням у природi i причинax рiзниx форм вiдxилення вiд норми, мae принципове значення. Коли йдеться про ставлення до злочинщв, такий подш пов'язаний з вирiшенням важливого питання кримшально! полiтики: якi зaxоди впливу на особистють i за якиx умов застосовуються в боротьбi зi злочиннiстю?
Демокрaтичнi й реaкцiйнi позицп з цього питання e протилежними; вони грунтуються на рiзномy поясненш природи злочинностi: якщо вона детермшована соцiaльними умовами життя людей, то медичш зaxоди навряд чи здатш вплинути на рiвень i динамшу правопорушень; при iншомy пiдxодi (тобто якщо вважати, що злочиншсть притаманна бюлогичнш природi людини) медико-бiологiчнi зaxоди гiпертрофyються, перетворюючись, власне кажучи, на eдиний зaсiб впливу, оскiльки основним джерелом соцiaльниx вiдxилень проголошyeться сама особистють. Прогресивнi юристи, медики, сощологи вказують на величезну шкоду, що запод^ють сyспiльствy науково необгрyнтовaнi «зaxоди боротьби» iз соцiaльними вiдxиленнями медикобюлопчним шляxом.
Зазначений напрям завжди включався лише як елемент у системи рiзниx зaxодiв соцiaльного, педaгогiчного, правового, економiчного xaрaктерiв. Одночасно вказувалися умови допустимосп застосування медико-бiологiчниx зaсобiв, а також вимоги, пропоноваш до ниx, аби цi зaxоди не порушували прав i зaконниx iнтересiв громадян, не перетворювалися на знаряддя беззаконня i сваволГ У той же час тдкреслювалася неприпустимють застосування зaxодiв кримiнaльно-прaвового впливу до тиx оаб, чия поведiнкa викликана xворобою i кого необxiдно лiкyвaти, а не карати.
Отже, йдеться, власне кажучи, про сполучення сощально-профшак тичного i медичного пiдxодiв.
В yмовax становлення i розвитку демократично!, правово! держави, побудови громадянського суспшьства в Укршш профiлaктикa злочинностi — один з основния нaпрямiв внутршньо! полiтики кра!ни. Йдеться про вплив на процеси, що мають виключне значення для майбутнього розвитку суспшьства.
Стратепчш напрями профшактики правопорушень спрямовано на aктивiзaцiю ydx ланок громадянського сyспiльствa, декримiнaлiзaцiю кyльтyрниx норм i свiдомостi значного прошарку громадян, вплив на мотиващю потенцiйниx девiaнтiв, зменшення фaкторiв негaтивниx соцiaльниx вiдxилень, насамперед злочинност1, спрямування зусиль держави i суспшьства на дiяльнiсть, що збiльшye ризик для злочинця бути спiймaним i
покараним, ускладнюе вчинення злочишв, скорочення зиск1в в1д вчинених злочин1в, зменшення стимул1в злочинно! д1яльност1.
Проблему оргашзаци профшактики правопорушень передбачаеться розв'язати шляхом:
- удосконалення нормативно-правово! бази з питань правоохоронно! д1яльност1 та проф1лактики правопорушень;
- тдвищення вимог до ос1б, в1дпов1дальних за роботу Гз зверненнями громадян, забезпечення принципового реагування на факти порушення прав Г свобод людини;
- визначення критерив оцшки роботи правоохоронних оргашв з питань профшактики правопорушень;
- активГзацГ! участ1 громадськосп у забезпеченн1 правопорядку в кра!ш;
- реформування правоохоронних орган1в з метою тдвищення ефективносп д1яльност1 щодо захисту прав Г свобод людини, забезпечення результативно! боротьби Гз злочиншстю та профшактики правопорушень;
- забезпечення розвитку шституцшних та догов1рно-правових основ м1жнародного ствробггництва у сфер1 профшактики правопорушень з використанням м1жнародного досвщу;
- провадження просв1тницько! д1яльност1, спрямовано! на виховання негативного ставлення до протиправних д1янь;
- зд1йснення заход1в, спрямованих на п1двищення р1вня моральности в сусп1льств1, правово! культури громадян, утвердження здорового способу життя, запоб1гання виявам екстрем1зму, расово! та релшйно! нетерпимост1;
- п1дтримки тдприемницько! тщативи громадян, самостшно! зайнятост1 населення;
- проведення профшактично! роботи з неблагополучними с1м'ями, а також розроблення мехашзму екстреного реагування на факти бездоглядносп д1тей з метою недопущення !х втягнення у злочинну д1яльн1сть;
- формування системи рештеграци бездомних громадян та сошально! адаптацГ! ос1б, звшьнених з м1сць позбавлення вол1;
- удосконалення податково! пол1тики, запровадження системи д1евого контролю за реал1зац1ею товар1в на внутр1шньому ринку;
- запоб1гання незаконному перем1щенню товар1в через митний кордон Укра!ни, посилення правоохоронного компонента загальнодержавно! системи протидГ! контрабанд!;
- л1квщаци канал1в незаконно! мГграци, посилення контролю за додержанням правил в'!зду в Укра!ну, ви!зду з Укра!ни Г перебування на !! територГ! Гноземц1в та ос1б без громадянства;
- оргашзаци та зд1йснення сп1льних з правоохоронними органами шших держав оперативно-профшактичних заход1в, спрямованих на проф1лактику окремих категорш злочин1в;
- п1двищення р1вня матер1ального, техн1чного та наукового забезпечення роботи з профшактики правопорушень, зокрема Гз залученням сил Г засоб1в мюцевих орган1в виконавчо! влади [3].
У сучасний перюд формування громадянського суспшьства в Укра!нГ особливо! уваги потребуе забезпечення гармоншного розвитку дГтей та п1дл1ткГв, оск1льки в1дома певна залежшсть злочинност1 в ц1лому в1д злочинност1 неповнол1тн1х, яка на сьогодш набула загрозливого розмаху.
Проф1лактика буде ефективною лише тод1, коли проблеми с1м'!, ж1нки, дитини стануть головними у держав1 та сусп1льств1. Потр1бш сучасн1 програми допомоги с1м'!, материнству, дитинству, вщповщна законодавча база. Основними напрямами державно! пол1тики у данш сфер1 е: визначення правових засад сошально! роботи з с1м'ями, д1тьми та молоддю; розроблення та реал1зац1я загальнодержавних, рег1ональних програм соц1ально!
тдтримки с1мей, д1тей та молод1, сощального становлення молод1 та Гнших програм стосовно с1мей, д1тей та молод1; орган1зац1я та зд1йснення сощально! роботи з с1м'ями, д1тьми та молоддю, надання !м соц1альних послуг; здшснення менеджменту у соц1альн1й робот1 з с1м'ями, д1тьми та молоддю; забезпечення дотримання мш1мальних соц1альних стандартГв здшснення сощально! роботи з с1м'ями, д1тьми та молоддю; створення сприятливих умов для функцюнування Г зм1цнення с1м'!; сприяння в1дпов1дальному ставленню батьк1в до створення умов, необхщних для всеб1чного розвитку та виховання д1тей; розвиток р1зних форм с1мейного виховання дГтей-сирГт та д1тей, позбавлених батьк1вського тклування; утвердження здорового способу життя в с1мейному, дитячому та молод1жному середовищ1; зд1йснення сощально-профшактично! роботи, реаб1л1тацГйних заход1в щодо в1дновлення соц1альних функц1й, психолопчного Г ф1зичного стану д1тей та молод1, як1 зазнали жорстокост! та насильства, залучалися до найпрших форм дитячо! прац1, соц1альна п1дтримка В1Л-шф1кованих д1тей, молод1 та член1в !хшх с1мей; Гнтеграц1я в сусп1льство д1тей та молод1 з функц1ональними обмеженнями; сприяння громадським оргашзащям, Гншим об'еднанням громадян, ф1зичним особам у реалГзацГ! ними власних соц1ально значущих ш1щатив Г проект1в у сфер1 сощально! роботи з с1м'ями, д1тьми та молоддю в порядку, визначеному законодавством; розвиток та тдтримка волонтерського руху у сфер1 сощально! роботи з с1м'ями, д1тьми та молоддю; здшснення кадрового, науково-методичного, фшансового, матер1альнотехн1чного, шформацшного забезпечення сощально! роботи з с1м'ями, д1тьми та молоддю; встановлення та змшнення зв'язк1в з соц1альними службами за кордоном, штегращя в м1жнародну систему сощально! роботи [10].
Висновки. В умовах становлення Г розвитку демократично! правово! держави, побудови громадянського суспшьства в Укра!ш профшактика негативних сощальних в1дхилень, особливо злочинност! — один з основних напрям1в внутр1шньо! пол1тики кра!ни. Йдеться про вплив на процеси, що мають виключне значення для майбутнього розвитку суспшьства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Конституцгя Укра!ни // Вгдом. Верхов. Ради Укра!ни. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Кравченко С. Громадська правова свГдомГсть як необхГдний елемент побудови громадянського суспгльства в Укра!н! / С. Кравченко // Право Укра!ни. - 2009. - № 12. - С. 141.
3. КонцепцГя Державно! програми профГлактики правопорушень на перГод до 2015 року. Розпорядження КабГнету М!н!стр!в Укра!ни в!д 29 вересня 2010 р. № 1911-р.
4. ПрофГлактична дГяльнГсть кримГнально! м!л!ц!! у справах неповнолГтнГх : метод. рекомендац!!. -К. : Нац. акад. внутр. справ, 2002. - 44 с.
5. Про НацГональну програму правово! освгти населення : Указ Президента Укра!ни в!д 18.10.2001 № 992/2001 // офгц. в!сн. Укра!ни. - 2001. - № 43. - Ст. 1921.
6. Про стан злочинност! у держав! та координацгю дгяльност! органгв державно! влади у протид!! злочинним проявам та корупц!! : Ргшення Ради нац. безпеки ! оборони Укра!ни в!д 11.09.2009 // Оф!ц. в!сн. Укра!ни. - 2009. - № 83. - Ст. 2809.
7. Про захист суспгльно! моралг : Закон Укра!ни в!д 20.01.2010 № 1819-У1 // Вгдом. Верхов. Ради Укра!ни. - 2010. - № 10. - Ст. 105.
8. Дубовик К. Е. Державна полГтика Укра!ни вГдносно ресоцГалГзац!! неповнолГтнГх девГантно! поведГнки / К. Е. Дубовик // ТеорГя та практика державного управлГння. - Х. : Вид-во ХарР1 НАДУ «МагГстр», 2006. - Вип. 1 (13). - С. 174-179.
9. Ратинов А. Р. Социально-психологические аспекты юридической теории и практики / А. Р. Ратинов // Прикладные проблемы социальной психологии. - М. : Наука, 1983. - С. 228-230.
10. Закони Укра!ни «Про соцГальну роботу з сГм'ями, дГтьми та молоддю», «Про сприяння соцГальному становленню та розвитку молод! в Укра!нГ». Станом на 25 лют. 2009 р. : оф!ц. вид. // Верховна Рада Укра!ни. - К. : Парлам. вид-во, 2009. - 24 с.
ПРОБЛЕМЫ ПРОФИЛАКТИКИ ПРЕСТУПНОСТИ В УСЛОВИЯХ СТРОИТЕЛЬСТВА ГРАЖДАНСКОГО ОБщЕСТВА В УКРАИНЕ
Водник В. Д.
Освещены основные причины и негативные последствия преступности. Проанализированы проблемы профилактики преступности. Определены основные недостатки и причины малоэффективной борьбы с преступностью в Украине.
Ключевые слова: преступление, преступность, профилактика преступности, гражданское общество.
PRECAUTION OF PROBLEMS AgAINST CRIMINALITY IN ThE CONDITIONS OF BUILDINg CIvIL SOCIETY
Vodnik V. D.
Principal reasons, negative consequences of criminality are deact with in the article, the problems of its precautions are analysed in the conditions of civil society construction in Ukraine. Key words: felony, criminality, precautions against criminality, civil society.
