CC BY
63
УДК 316.3(477):364.682.42-053.6
В. Д. Воднгк, кандидат фшософських наук, доцент
ПРОБЛЕМИ ПРОФ1ЛАКТИКИ БЕЗПРИТУЛЬНОСТ1 Д1ТЕЙ В УМОВАХ ПОБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА В УКРА1Н1
Розкрито поняття «безпритульшсть»; проанал1зовано причини, негативна на-сл1дки безпритульност1, сучасний стан цгег проблеми; зроблено висновок, що проб-леми дитячог безпритульност1 е в1ддзеркаленням пол1тико-економ1чних та соц^аль-но-культурних суперечностей перех1дного етапурозвиткуукрагнського сустльства; запропоновано шляхи гг профилактики вумовах побудови громадянського сустльства в Украгш.
Ключовi слова: дитина, права дитини, безпритульшсть, профшактика безпри-тульност1, ам'я, громадянське сустльство.
Актуальшсть та стан науковогорозроблення проблеми. Кожна дитина е маленькою особистютю, захист i турбота про яку - найперший обов'язок ам'', держави, сустльства. Тобто кожна конкретна дитина з уама п проблемами, вадами, мрiями повинна залишатись прюритетом у повсякденнш дь яльност як ам% так i держави, сустльства. Укра'на як член мiжнародного ствтовариства бере участь у дiяльностi зi створення сприятливого для д^ей середовища, в якому гiдний розвиток i захист 'х прав забезпечуеться з дотри-манням принципiв демократа, рiвностi, миру, сотально'' справедливостi з урахуванням моральних засад та традицiйних цшностей украшського сус-пiльства, спрямованих на змщнення ам'' та морального здоров'я д^ей в Укра-
'и [1].
Можливим шляхом досягнення цього е побудова громадянського сустльства, тлями якого е: 1) формування громадянсько' позицп кожно'' конкретно'' людини; 2) побудова гщного суспiльства на вах рiвнях життедiяльностi шди-вiда (держава, ам'я, школа); 3) вiдчуття европейсько'' спiльноти i водночас збереження нацюнальних особливостей; 4) забезпечення всiх громадян реаль-ним правом отримувати знання i навички, необхiднi для повноцшного життя i дiяльностi у громадянському суспiльствi [2, с. 141].
Динамiзм соцiальних процесiв у перiод побудови громадянського сустльства в Укра'ш, кризова ситуатя в багатьох сферах громадського життя не-минуче призводять до збшьшення девiацiй, що виявляються в поведiнкових формах, якi вщхиляються вiд соцiальних норм. Поряд iз зростанням позитив-них (полiтична активтсть населення, економiчна заповзятливiсть, наукова
© Водшк В. Д., 2016
113
i художня творчють) тдсилюються девiащi негативнi - насильницька i корис-лива злочиншсть, алкоголiзацiя i наркотизацiя населення, тдл^кова делшк-вентнiсть, проституцiя, аморальнiсть. Найсерйозшшою проблемою у сферi прав дитини е дитяча безпритульнiсть, оскiльки економiчнi, соцiальнi, еколо-гiчнi та iншi проблеми торкнулися насамперед найбiльш сощально незахи-щеноi категорп населення - д^ей.
Вивчення природи, причин, наслщюв, тенденцiй цього соцiального явища мае як наукове, так i практичне значення. Воно повинно бути основою для удосконалювання соцiальних вiдносин i iнститутiв громадянського суспшь-ства, сощальних норм i практики 1'х застосування, для змщнення системи соцiального контролю, послщовно'1' реалiзацii заходiв морального i правового виховання, соцiальноi профiлактики i вiдповiдальностi. Усi вони спрямованi на те, щоб забезпечити максимальний захист особистосп, задоволення ште-ресiв громадян, демократизацiю i гуманiзацiю нашого суспшьства. Сучасний стан дитячо'1 безпритульностi в Укрш'ш дае пiдстави стверджувати, що дер-жавi не вдаеться вживати ефективних заходiв щодо попередження цього негативного явища, вона й дос ще не створила вщповщних управлiнських ме-ханiзмiв протидп йому. В умовах несприятливо'1' економiчноi ситуацп, кризи iнституту им'!', особливого значення набувають превентивнi заходи держави щодо сощального сирiтства, дитячо'1 безпритульностi та бездоглядносп.
У кршш вже давно юнуе нагальна потреба розробки дiевоi стратеги у га-лузi профшактики негативних соцiальних вiдхилень, зокрема безпритульнос-тi, з урахуванням позитивного зарубiжного досвiду.
Проблеми безпритульностi привертають увагу багатьох науковцiв. 1х аналь зом i висвiтленням займалися О. Антонова-Турченко, С. Бадора, В. Виноградо-ва-Бондаренко, Л. Волинець, I. Горобець, А. Гернет, I. Дубровiна, А. Зшченко, Б. Кобзарь, Н. Комарова, С. Кононенко, Н. Максимова, Т. Шатохша та ш.
Теоретико-методичнi та науково-практичш основи соцiальноi профiлактики були закладеш у дослiдженнях вiтчизняних педагогiв (О. Безпалько, Т. Журавель, А. Капсько!, В. Оржеховсько!, I. Пшчук, О. Пилипенко, В. Пономаренко), психолопв (Л. Бутузова, Ю. Калашникова, Н. Сироти), медикiв (Б. Ворник, I. 1лынсько'1, В. Покровського, О. Пурш, А. Щербинськох та iн.), сощолопв (О. Артюх, О. Балаюрево:!, М. Варбан). Дослщженню особливостей правового статусу безпритульних присвяченi роботи А. Зшченко, О. Карпенко, О. Яременко. Функщонування сощально-реабштацшних установ i притулюв про-стежуеться такими вченими, як С. Бадора, С. Коношенко, С. Книш та iн.
У межах науки «Державного управлшня» поняття «профшактика» досль джували вiтчизнянi вченi Ю. Битяк, В. Москаленко, Н. Нижник, Я. Радиш, В. Скуратiвський, I. Солоненко, I. Хожило та ш.
Дитяча безпритульшсть i бездогляднiсть е спшьною соцiальною проблемою держав св^. Дослiдженню мiжнародного досвiду виршення ще!' проб-леми присвяченi пращ I. Горобець, I. Долi та ш.
Проте багатоаспектнiсть явища безпритульносп дiтей потребуе постшно-го наукового мошторингу з метою простеження динамши цього явища; виявлення показникiв зростання або зменшення кiлькостi безпритульних; аналiз результативностi державно!' полiтики щодо реалiзацii реформ сощаль-но!' сфери.
Виршення масштабних соцiально-економiчних, культурних, медичних, правових та шших проблем, якi обумовлюють iснування безпритульностi в нашому суспшьсга, залежить вiд ефективностi профiлактики цього соць ального явища. У зв'язку з цим актуальною е проблема сощально!' профшак-тики безпритульностi в нашш кра!ш з урахуванням св^ового досвiду.
Метою статтi е дослщження деяких проблем, пов'язаних iз безпритуль-ними дiтьми, зокрема аналiзом причин, наслщюв, актуальних питань сощально!' профiлактики цього явища в Укрш'ш.
Виклад основного матерiалу. Термiн «безпритульний» з'являеться у XVII ст. i пов'язаний iз зародженням принципiв державно!' полiтики вщпо-вiдно до зубожших верств суспiльства. Наприкiнцi XVIII ст. цей термш на-бувае поширення як синонiм пiдлiткiв у вщ 13-16 рокiв без постiйного мюця проживання [3, с. 55].
При виробленш найкращих механiзмiв подолання дитячо!' безпритуль-ностi доцiльно звернутись до мiжнародного досвiду та до досвщу iнших кра!'н у вирiшеннi цього питання. Вперше мiжнародну стурбованiсть становищем д^ей було висловлено у Женевськш декларацii 1923 р., спрямованш на створення умов, що забезпечують нормальний фiзичний i психiчний розвиток дитини, право дитини на допомогу, належне виховання, захист. Важливим документом щодо захисту д^ей стала прийнята 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеею ООН Загальна декларащя прав людини. У нш вперше зафшсоваш основи захисту прав д^ей. Свш розвиток Декларацiя отримала в пактах прав людини, що гарантували рiвнi права всiм дiтям i за-безпечення 1'х основних соцiальних потреб. Генеральна Асамблея ООН 20 листопада 1959 р. прийняла Декларащю прав дитини - документ, що регулюе становище дитини в сучасному суспшьсга. У сощальному вщно-шенш висунуто вимоги щодо створення умов для здорово!' i нормально'! життедiяльностi дитини, гарантування !'!' свободи та пдносп. Дитина повинна бути першою серед тих, хто одержуе захист i допомогу, а також захище-ною вщ усiх форм недбалого ставлення до не!'. Центральне мюце серед цих докумен^в посiдае Конвенщя про права дитини, прийнята Генеральною
Асамблеею ООН 20 листопада 1989 р. i ратифшована постановою Верховно'1 Ради Украшсько'1 РСР вщ 27 лютого 1991 р. Найбшьш активно проблемами безпритульностi у свт займаеться Мiжнародний дитячий надзвичайний фонд ООН ЮН1СЕФ.
До основних законодавчих актiв, що регулюють правовий аспект питання, належать: закони Украши «Про охорону дитинства», «Про забезпечення ор-ганiзацiйно-правових умов соцiального захисту дiтей-сирiт та дiтей, позбав-лених батькiвського пiклування», «Про основи сощального захисту бездомних громадян i безпритульних дiтей», «Про органи i служби у справах д^ей та спещальш установи для дiтей», «Про Загальнодержавну програму "Нащо-нальний план дш щодо реалiзацiï Конвенци ООН про права дитини" на перь од до 2016 року» та ш З метою вдосконалення роботи щодо подолання безпритульносп та пошуку i впровадження оптимальних правових норм була розроблена Державна Програма подолання дитячоï безпритульносп та бездо-глядносп на 2006-2010 роки.
Цi документи мютять фундаментальну правову та концептуальну базу для практичноï дiяльностi сучасних систем протидп дитячiй безпритульностi.
Великий тлумачний словник подае таке визначення: «безпритульний - це той, хто не мае притулку» [4]. Законом Украши «Про охорону дитинства» встановлено: безпритульш д^и - д^и, яю були кинутi батьками, самi зали-шили сiм'ю чи дитячi заклади, в яких вони виховувались, i не мають постш-ного мюця проживання [5].
За Законом Украши «Про основи сощального захисту бездомних громадян i безпритульних д^ей» безпритульшсть - стан людини, пов'язаний з немож-ливiстю фактично проживати/перебувати у жилому примщенш, на яке вона мае право; безпритульш д^и - д^и, якi були вимушенi залишити або самi залишили сiм'ю чи дитячi заклади, де вони виховувалися, i не мають певного мюця проживання [6].
Поширення безпритульностi в нашш кра'ш обумовлюе необхiднiсть роз-робки та запровадження ефективних програм профшактики та подолання цього негативного суспшьного явища. Однiею з важливих передумов е ви-вчення i врахування рiзноманiтних причин та негативних суспiльних насшд-кiв, до яких призводить поширення безпритульносп.
Причини виникнення i поширення цього явища багатоаспектш. Вони мають комплексний характер, обумовлеш системою правових i сощально-по-л^ичних умов функцiонування держави, станом суспiльноï моралi, положен-ням шституту амЧ у суспiльствi. Украшсью родини на сучасному етат ви-явилися практично не тдготовленими до повнощнного виховання дiтей та пiдтримання родинних зв'язюв.
За даними ЮНИСЕФ загальносвгговими причинами виходу дiтей на вули-щ е сiмейнi проблеми, вживання наркотиюв, правопорушення, погане став-лення до дитини.
Найпоширенiшi причини дитячо!' безпритульностi та бездоглядностi:
- неспроможнють багатьох сiмей виховувати д^ей, мотивована бiднiстю, безвiдповiдальнiстю батькiв;
- застосування у сiм'ях жорстоких форм виховання;
- недосконалють реабштацшно-профшактично!' роботи, застосовано!' у притулках для д^ей;
- безробiття, зростання цiн на товари першо!' необхiдностi, зокрема дитя-чi i, як результат, попршення матерiального благополуччя значно!' частини населення Укра!'ни [3, с. 57].
До основних причин, що зумовлюють дитячу безпритульшсть i бездо-гляднiсть, слiд вiднести такi: невiдповiднiсть органiзацГ! роботи центральних i мiсцевих органiв виконавчо!' влади, органiв мiсцевого самоврядування з питань ам'!' та дитинства реальним потребам суспшьства; неспроможнiсть батькiв утримувати д^ей, що зумовлюе збiльшення звернень до притулив; жорстою форми виховання д^ей у сiм'ях; психологiчна криза стосунюв батькiв та дiтей; неспроможнють або небажання ам'!' виконувати виховш функцп; перебування дiтей пiд откою матерiально неспроможних родичiв (бабусь, дщуав); експлуатацiя батьками працi дiтей, що призводить до по-слаблення будь-яко!' мотивацп до продовження навчання; нездатшсть державно!' iнтернатноi системи забезпечити соцiалiзацiю вихованцiв з ураху-ванням !'х потреб та умов розвитку суспшьства; низька результатившсть роботи оргашв опiки та пiклування, недосконала система виявлення небла-гополучних сiмей [7].
Причиною виникнення та зростання безпритульносп е розпад державно!' шфраструктури соцiалiзацii й суспiльного виховання дiтей без формування ново!' ефективно!' структури соцiалiзацii та дозвiлля дiтей в умовах ринкових вщносин. Iстотно зменшилася кшькють, зросла платнiсть та знизилася до-ступнiсть для сiмей дитячих дошкшьних закладiв, освiтнiх установ, будинкiв культури, спортивних закладiв, музе!'в, установ амейного вiдпочинку й лiт-нього вщпочинку дiтей, музичних та художнiх шкш.
Очевиднi прорахунки в морально-етичному вихованш молодi, стрiмке падiння авторитету ам'1' i школи. Повсюдно пануе атмосфера недотримання закошв, вседозволеностi, нав'язування еталошв контркультури, основними «цiнностями» яко!' е насильство, тотальний секс, розбещешсть, а головними героями - убивщ, повп, гангстери, статевi збоченцi. Свою частку в таку пропаганду вносять деяю засоби масово!' iнформацГ!.
Хоча ус причини у своему конкретному виявi можуть бути рiзними, а часом i протилежними у рiзних суспшьствах, за своею суттю вони зводяться до об'ективних i суб'ективних суперечностей суспiльного розвитку, якi порушу-ють взаемодiю особистостi iз сощальним середовищем i призводять до форм поведшки iндивiдiв (або дiяльностi сощальних груп), якi не узгоджуються з юнуючою нормативною системою.
Найбiльше девiацiя виявляеться в перiоди перетворень суспшьних систем, коли руйнуються старi норми, щнносп, стереотипи i люди втрачають орiен-тири.
Поведiнка людей, що вщхиляеться, по-перше, iснуе тому, що нова сощ-альна система виникае не на порожньому мiсцi, а виростае з ряду елеменпв попередньо', зруйновано' системи.
По-друге, процес розвитку найновшо'' сощально'1 системи звичайно не-рiвномiрний, а це породжуе диспропорци у стввщношенш деяких п елемен-■пв та призводить до вiдставання деяких з них та до тих чи шших дефекпв функцiонування.
По-трете, може спостер^атися неповна адаптацiя системи, що розвива-еться, до зовшшшх i внутрiшнiх умов й юнування.
1накше кажучи, соцiальний, культурний, техшчний розвиток може часом не встигати за суспшьними, духовними або економiчними потребами, що не-щодавно виникли. Усе це у сукупносп й служить конкретним джерелом рiзних негативних явищ, у тому числi i безпритульностi неповнолiтнiх.
Вона належить до явищ сощально'1 патологи, наслiдки яко'' дисфункцiо-нальнi, завдають шкоди суспшьству та особистостi. Поширення дитячо'' без-доглядностi i безпритульностi, що вщбуваеться, зокрема, через зменшення кiлькостi позашкшьних гурткiв i секцiй, призводить до збшьшення кiлькостi правопорушень, вчинених неповнол^шми та за 'х участю, випадюв 'х втяг-нення у злочинну дiяльнiсть.
Дитяча безпритульнiсть призводить також до зростання iнших загрозливих явищ: збшьшення В1Л-шфшованих, алкоголiзм, тютюнова залежшсть серед пiдлiткiв та молодi, туберкульоз, iншi iнфекцiйнi захворювання. На жаль, в Укрш'ш вiдсутня офiцiйна статистика розповсюдження хвороб серед безпри-тульних дiтей. На сьогоднi маемо лише результати окремих дослiджень, якi проводилися силами ЮНИСЕФ та Червоного Хреста [3, с. 58].
На тш негативно'' демографiчноi ситуацй дитяча безпритульшсть розгля-даеться дослiдниками, зокрема, В. М. Оржеховською, С. Виноградовою-Бон-даренко, С. О. Гайдар [8], як показники стану нащонально' безпеки Украши. Поширення зазначених сощальних явищ мютить у собi очевидну загрозу нормальному розвитку держави, оскшьки сприяе зростанню злочинносп,
наркомана, знижуе продуктивнють пращ, тдривае моральш пiдвалини сус-пiльства. Безпритульшсть дiтей е загрозою майбутньому кра!'ни, тому що перспективи розвитку держави безпосередньо залежать вщ фiзичного здоров'я, морального виховання й вщтворення пщростаючого поколiння.
Небезпека безпритульностi полягае в тому, що вона сприяе формуванню особистосп, не пристосовано!' до нормального громадського життя на основi властивих суспшьству цiнностей, норм i форм поведшки. Залишаючись на самотi, виживаючи за рахунок коштiв, отриманих, як правило, незаконним шляхом, значна частина молодого поколшня буде вважати нормою й способом життя скоення злочишв, що негативно ввдб'еться на всьому суспiльствi. Пе-ребування пiдлiтка тривалий час у безпритульному й кримшальному сере-довищi фактично визначае його життевий шлях.
Iснування протягом тривалого часу велико!' кшькосп безпритульних не-повнолiтнiх стае чинником, що негативно впливае i на етичний розвиток суспшьства: люди звикають до голодних, обiрваних дiтей, намагаються !'х не помiчати, знаходять способи виправдати свою бездiяльнiсть або заспокоюють себе дрiбним подаянням.
Змiцнення демократичних iнститутiв, побудова громадянського суспiльства неможливi без зменшення негативних впливiв соцiальних вiдхилень. Усе за-значене зумовлюе необхiднiсть формування принципово нових пiдходiв до розв'язання проблем у сферi профiлактики безпритульносп i бездоглядностi дiтей.
Згiдно iз Законом Укра!'ни «Про основи сощального захисту бездомних громадян i безпритульних д^ей» профiлактика бездомностi та безпритульносп - це система заходiв, спрямованих на усунення правових, сощальних та iнших причин виникнення бездомносп та безпритульностi, запобiгання !'м, у тому чист заходiв щодо зниження ризику втрати людьми прав на жилi при-мiщення i запоб^ання втратi цих прав, i на попередження виникнення негативних суспшьних наслщюв, пов'язаних з вiдсутнiстю в людей житла [6].
Заходи профшактики сощальних вщхилень, у тому чи^ i безпритульнос-тi, повиннi охоплювати життедiяльнiсть особи у всiх основних сферах сус-пiльства: економiчнiй, пол^ичнш, духовнiй.
Загальними вимогами при плануванш профiлактичних заходiв е такi:
- обгрунтовашсть - включення заходiв, що базуються на об'ективно оцi-ненш iнформацГ!;
- повнота - охоплення профiлактичними заходами всiх сфер життедiяль-ностi громадян з урахуванням !'х особистостi;
- конкретнiсть - формулювання заходiв на пiдставi характеристики гро-мадянина, застосування iндивiдуальних форм i методiв профiлактичноi
i виховно' роботи з точним зазначенням строюв виконання певних дш та 'х виконавщв;
- своечаснiсть - визначення i застосування саме тих профшактичних за-ходiв впливу (у взаемодп з iншими суб'ектами, якi проводять профшактичну i виховну роботу), що е ефективними в конкретний перюд;
- реальнiсть - тобто включення до плану заходiв, що мають бути обов'язково виконаш. Це означае, що профшактичш заходи повиннi плануватись з ураху-ванням наявних можливостей 'х реалiзацii з боку сощальних суб'екпв, за-лучених до ще'1 роботи.
При плануваннi застосування будь-якого профшактичного заходу, на думку С. Максименко, слщ ураховувати таю моменти: 1) на який щльовий контингент цей захщ спрямований; 2) вшов^ статевi та сощально-психолопчш особливостi його застосування; 3) даш про ефективнiсть заходу; 4) наявшсть детальних психологiчно обгрунтованих рекомендацiй щодо застосування; 5) можливють модифшацп заходу залежно вщ особливостей певного цшьо-вого контингенту [9, с. 3].
При плануванш профiлактичних заходiв необхщно уявляти соцiальний портрет безпритульних неповнол^шх. Узагальнюючи результати дослiджень цього явища, можна 'х охарактеризувати таким чином. Це: д^и пiдлiткового вiку, серед яких переважають хлопчики, дiвчата перебувають у меншосп; переважна бiльшiсть д^ей колись ходили до школи, незначна частина - вкрай рщко (часпше пропускали заняття, нiж вiдвiдували). Спостер^аеться невщ-повiднiсть вiку неповнолiтнiх 'хньому рiвню освiти (як мiнiмум на рш вщ-стають вiд однол^юв у навчаннi). У середньому безпритульш одержали лише початковий рiвень осв^и. Ом'1 характеризуються наявнiстю девiантних моделей поведшки 'й членiв. Бшьшють безпритульних дiтей - це сощальш сироти, якi мають батьюв, до яких вони могли б повернутися. Але щ дiти бтли з дому саме тому, що 'х до цього змусила складна ситуащя в родинi. У когось iз них немае батькiв. В шших батьки втратили житло й самi е бездомними. Переважна частина д^ей знаходиться у сташ значно' емоцшно' напруги, вщ-чувае тривогу, джерелом яких чималою мiрою е ам'я i стосунки в нш [10].
Отже, заходи профiлактики безпритульносп дiтей, якi проводить суспшь-ство, повинш бути диференцiйованi за мюцем i часом. Практично важливо знати, коли, на що, яким чином слщ впливати i чи впливати взагаль
С таю вщносини, стереотипи i зразки поведiнки, якi неможливо «пщштов-хнути» або змiнити 'х примусово, - вони не зникнуть до тих тр, доки не змшиться та чи iнша частина сощального органiзму. С i вщносини, на як можливо i потрiбно впливати вже зараз i найршучшим чином, тому що для цього е ус умови.
Сощально-профшактична дiяльнiсть у широкому розумшш мае на метi виявлення, усунення i нейтралiзацiю причин i умов, що викликають дитячу безпритульнють. Зрозумшо, що ця дiяльнiсть може бути розвинута, перетворена в постшну функщю певних державних органiв i громадських органiзацiй лише тодi, коли для цього е необхщш умови. По-перше, повинш сформува-тися досить виразш уявлення про природу цього явища, його причини. Подруге, для розвитку сощально-профшактично!' дiяльностi необхщш вщповщ-нi матерiально-технiчна й оргашзацшна бази. Слiд звернути увагу i на законотворчий процес, необхiднiсть прийняття законiв, спрямованих на захист прав i основоположних свобод людини та громадянина.
Соцiально-профiлактична дiяльнiсть мае розвинут органiзацiйнi форми. Насамперед iснуе загальна i спецiальна профiлактика соцiальних вщхилень. Пiд загальносоцiальним запобiганням розумiеться комплекс сощально-по-лiтичних, економiчних, правових, щеолопчних, органiзацiйних заходiв, спрямованих на розвиток господарства, тдвищення матерiального рiвня життя населення, культури i свщомосп громадян.
Не можна переступити через юторичш етапи розвитку суспiльства, напри-клад, штучно прискорити процеси подолання економiчних i соцiальних супе-речностей або ж негайно змшити юнуючий на сьогоднi рiвень свiдомостi людей. Тому поряд iз довгостроковими, перспективними загальносощальни-ми заходами необхiднi i профiлактичнi заходи бiльш вузького, конкретного характеру, що iменуються спецiальним запоб^анням. Мова йде про такi заходи, що проводяться державними органами i громадськими органiзацiями саме для запоб^ання конкретним випадкам безпритульностi.
Не розглядаючи спещальш запобiжнi заходи, вщзначимо лише, що вони вельми рiзноманiтнi i класифiкуються по-рiзному. Наприклад, заходи спець ального запобiгання можуть бути подшеш на правовi, моральнi, оргашзацш-нi, технiчнi й iн. Якщо брати до уваги стадп (етапи) запобiжного впливу, то потрiбно видшити заходи: контрольно-наглядовi; впливу на ситуацп, що склались (виправлення несприятливих обставин); виховного впливу на осо-бистють (iндивiдуальна профiлактика) та iн. Дещо шакше тi ж заходи можна згрупувати таким чином: нейтралiзуючi; компенсуючц попереджуючi виник-нення обставин, що сприяють сощальному вiдхиленню; тi, що усувають об-ставини; наступний контроль за проведеною профшактичною роботою та !'!' результатами. Можна також видшити заходи профшактичного захисту i про-фiлактичного впливу; групово!' й шдивщуально'! профiлактики; самопрофi-лактики; виховнi i примусовi; регламентованi i не регламентоваш законом.
Як i будь-яка дiяльнiсть, соцiальна профiлактика розвиваеться в сукупнос-тi суперечливих вимог i обмежених можливостей. З одного боку, бажано, щоб
сощальне запоб^ання було найбшьш раншм, коли ще не цшком сформували-ся передумови порушення сощально"1 норми; з другого ж боку, на раншх стадiях формування девiантноi поведiнки (перекручування потреб, дефекти мотивацп) далеко не завжди складаються пiдстави для профiлактичного втру-чання i впливу. Конституцiйне право недоторканносп особи покликане гаран-тувати вщ незаконного втручання в життя кожно'1' людини, яка не вчинила шяких дiй, шкiдливих для суспiльства.
Звщси випливае, що реальне здiйснення сощально-профшактичних за-ходiв обмежене щонайменше в трьох аспектах. По-перше, воно обмежене часом одержання i змiстом шформацп про об'ект профiлактики: якщо дитина ще не перебувае на вулищ, то не можна судити про ii зшсовашсть i вживати профшактичних заходiв. По-друге, воно обмежене фiзичними (технiчними), соцiальними i психологiчними можливостями з усунення причин i умов, що сприяють вiдхиленням вiд сощальних норм; наприклад, якщо пщл^ок зростае в неблагополучий родинi, то змшити поведiнку вае1 ще1 ам'"1 в бшьшосп випадкiв досить важко або навт практично неможливо. По-трете, воно обмежене правовими i моральними межами припустимого втручання в особисте життя; ус заходи впливу регламентоваш законом. Потрiбна гнучка нормативна пол^ика, яка ураховувала б змши у суспiльному розвитку.
В умовах становлення i розвитку демократично!' правово'1 держави, побудо-ви громадянського суспiльства в Укршш профiлактика безпритульност - один з основних напрямiв внутршньо"1 полiтики краши. Йдеться про вплив на про-цеси, що мають виняткове значення для майбутнього розвитку суспшьства.
Пiдсумковим документом Спещально1 сесп в iнтересах дiтей Генерально1 Асамблй ООН «Свгг, сприятливий для д^ей», пiдписаним Кабiнетом Mrni-с^в Украши 10 травня 2002 р., визначено чотири прюритетш напрями дь яльностi: пропагування здорового способу життя; забезпечення можливостi здобувати високоякiсну осв^; захист дiтей вiд жорстокого поводження, на-сильства та експлуатацп; боротьба з В1Л/СН1Дом, а також передбачено гло-бальний план дiй, орiентований на розвиток i захист прав та штереав пщрос-таючого поколшня, i завдання, якi свiтова спшьнота мае виконувати для дiтей та разом iз дiтьми [1].
Стратепчш напрями профiлактики безпритульностi спрямованi на акти-вiзацiю усiх ланок громадянського суспшьства, декримiналiзацiю культурних норм i свiдомостi значного прошарку громадян, вплив на мотиващю потен-цiйних девiантiв, зменшення факторiв негативних соцiальних вщхилень, на-самперед безпритульностi.
Для полшшення ситуацп iз безпритульними дiтьми, яка ниш юнуе у нашiй держав^ необхiдно:
- виявлення на раннш стадп амей, якi неспроможнi або не бажають ви-конувати виховнi функцп, та забезпечення захисту прав д^ей, якi виховують-ся в таких ам'ях;
- застосування ефективних форм сощально!' пiдтримки дiтей, якi пере-бувають у складних життевих обставинах;
- створення единого електронного банку даних про дiтей-сирiт та д^ей, позбавлених батькiвського пiклування, з наступним впровадженням системи !'х облiку;
- запровадження ефективних форм i методiв роботи з дiтьми, якi перебу-вають у закладах соцiального захисту;
- завершення роботи з формування мережi закладiв соцiального захисту дггей та удосконалення !'х дiяльностi;
- забезпечення тдготовки та перепiдготовки фахiвцiв закладiв сощально-го захисту д^ей;
- удосконалення нормативно-правово!' бази;
- забезпечення налагодження ствпращ мiсцевих оргашв виконавчо!' влади та оргашв мюцевого самоврядування щодо соцiально-правового захисту безпритульних дiтей, !'х соцiалiзацii, реабштацп та адаптацп в суспiльствi;
- здшснення контролю за дотриманням культурно-розважальними закладами, iгровими залами, комп'ютерними клубами нормативно-правових акпв щодо порядку вщвщування !'х дiтьми, заборони продажу алкогольних напо!'в, тютюнових виробiв, розповсюдження наркотиюв, пропаганди проституцй, насилля, жорстокосп;
- висвiтлення в програмах телебачення питань про подолання дитячо!' безпритульносп, привернення уваги населення до ще'1 соцiальноi проблеми, а також якнайширшого залучення громадськосп до !'!' розв'язання.
Виходячи з досвщу демократичних кра!'н, способом подолання проблеми дитячо!' безпритульносп може бути об'еднання всiх юнуючих соцiальних програм для безпритульних д^ей та створення единого державного шституту, що буде опiкуватись дiтьми. Одним iз варiантiв вирiшення цiеi проблеми е запровадження спецiалiзованого омбудсмена з прав д^ей. Свiтовий досвщ знае приклади !'х дiяльностi у США, Росшськш Федерацй (на регюнальному та мiсцевому рiвнях), Норвегй, Гватемал^ Перу, Канадi, 1спанй та рядi iнших кра!'н.
Необхiднiсть iснування такого спецiалiзованого омбудсмена зумовлюеть-ся щонайменше трьома причинами: по-перше, д^и в силу особливостей психiчного i фiзичного розвитку вимагають особливого пiдходу; по-друге, за вщсутносп життевого досвiду i певною мiрою залежного становища вони не завжди самостшно можуть захистити сво'1 права i законнi штереси; по-трете,
благополуччя та нормальний розвиток д^ей визначають майбутне будь-яко'1 краши. Дитячий омбудсмен покликаний домагатися не лише додержання за-конодавчо закршлених прав д^ей, а й розширення i бiльш повного дотриман-ня батьками сво'1'х обов'язкiв перед дггьми [11, с. 7].
За сучасних умов вкрай необхщним е внесення вщповщних коректив у чинну концепцiю законотворення в галузi дитячо'1 полiтики. Вона повинна передбачати проведення оперативних, науково обгрунтованих заходiв, спря-мованих на удосконалення форм та методiв захисту дiтей. Можливо, одним iз таких спрямувань може стати робота iз пiдготовки дитячозорiентованих кадрiв - дитячих юристiв, суддiв, прокурорiв, спiвробiтникiв полши; педiатрiв, дитячих психолопв та психiатрiв; соцiальних працiвникiв, зорiентованих на проблему захисту дiтей вщ усiх форм насильства, формуванню в них навичок та вмшь своечасноï комплексноï допомоги нужденним дiтям та ïx батькам [12, с. 91].
Як уже зазначалося, коренi проблеми безпритульносп неповнолiтнix ви-ходять з шституту сiм'ï, рiвня морального i духовного розвитку батьюв, куль-тури народження i виховання д^ей. Профшактика буде ефективною лише тодi, коли проблеми ам% жiнки, дитини стануть головними у державi та суспшьста. Потрiбнi сучаснi програми допомоги ам% материнству, дитин-ству, вiдповiдна законодавча база. Основними напрямами державноï пол^ики у цiй сферi е: «визначення правових засад соцiальноï' роботи iз сiм'ями, дiтьми та молоддю; розроблення та реалiзацiя загальнодержавних, регiональниx програм соцiальноï пiдтримки сiмей, дiтей та молод^ соцiального становлен-ня молодi та iншиx програм стосовно амей, дiтей та молодi; органiзацiя та здшснення соцiальноï роботи iз ам'ями, дiтьми та молоддю, надання 1'м со-цiальниx послуг; здiйснення менеджменту у сощальнш роботi iз ам'ями, дiтьми та молоддю; забезпечення дотримання мшмальних соцiальниx стан-дартiв здшснення сощально'1' роботи iз сiм'ями, дтми та молоддю; створен-ня сприятливих умов для функцiонування i змщнення сiм'ï; сприяння вщпо-вiдальному ставленню батькiв до створення умов, необхщних для всебiчного розвитку та виховання д^ей; розвиток рiзниx форм амейного виховання дь тей-сирiт та д^ей, позбавлених батькiвського пiклування; утвердження здорового способу життя в амейному, дитячому та молодiжному середовищi; здшснення сощально-профшактично! роботи, реабiлiтацiйниx заxодiв щодо вiдновлення соцiальниx функцiй, псиxологiчного i фiзичного стану дiтей та молод^ якi зазнали жорстокостi та насильства, залучалися до найгiршиx форм дитячоï працi, соцiальна пiдтримка ВIЛ-iнфiкованиx д^ей, молодi та членiв ïxrnx амей; iнтеграцiя в суспiльство дiтей та молодi з функцiональними об-меженнями; сприяння громадським оргашзащям, iншим об'еднанням грома-
дян, фiзичним особам у реалiзацii ними власних сощально значущих Ыщатив i проектiв у сферi сощально'! роботи з ам'ями, дiтьми та молоддю в порядку, визначеному законодавством; розвиток та тдтримка волонтерського руху у сферi сощально!' роботи з ам'ями, дiтьми та молоддю; здшснення кадрового, науково-методичного, фiнансового, матерiально-технiчного, шформацш-ного забезпечення сощально!' роботи з ам'ями, дiтьми та молоддю; встанов-лення та змiцнення зв'язюв iз соцiальними службами за кордоном, штегращя в мiжнародну систему сощально!' роботи» [13].
Як висновок вщзначимо, що упродовж останшх рокiв в Укра!ш у сферi протидп дитячш безпритульностi вiдбулась низка позитивних зрушень, зо-крема прийнято комплекс нормативно-правових актив, що регулюють дiяль-шсть вiдповiдних органiв державно!' влади, розпочато реформу державних закладiв для д^ей-сир^ та дiтей, позбавлених батькiвського тклування. Од-нак результати функцiонування у кра!ш дiючого механiзму протидп дитячш безпритульносп, а також наявнi шструменти вирiшення проблем дiтей зазна-чено'1 категорп не е достатньо ефективними.
Л1ТЕРАТУРА
1. Про Загальнодержавну програму «Нацюнальний план дш щодо реал1зацп Кон-венцй ООН про права дитини» на перюд до 2016 року : Закон Укра'ни // Вщом. Верхов. Ради Укра!'ни. - 2009. - № 29. - Ст. 395.
2. Кравченко С. Громадська правова свщомють як необхщний елемент побудови громадянського суспшьства в Укра'ш / С. Кравченко // Право Укра'ни. - 2009. -№ 12. - С. 140-143.
3. Доля I. М. Подолання дитячо!' безпритульносп: м1жнародна та впчизняна практика / I. М. Доля // Стратепчш пр1оритети. - 2010. - № 1-2 (14-15). - С. 55-59.
4. Великий тлумачний словник сучасно!' укра'нсько! мови / уклад. 1 голов. ред. В. Т. Бусел. - К. : 1ртнь : ВТФ «Перун», 2004. - 1440 с.
5. Про охорону дитинства : Закон Укра'ни // Вщом. Верхов. Ради Укра'ни. - 2001. -№ 30.
6. Про основи сощального захисту бездомних громадян { безпритульних дней : Закон Укра'ни // Офщ. вюн. Укра'ни. - 2005. - № 25.
7. Концепщя Державно!' програми подолання дитячо!' безпритульносп { бездогляд-носн на 2006-2010 роки // Оф1ц. в1сн. Укра!'ни. - 2005. - № 49. - Ст. 3080.
8. Оржеховська В. М. Дитяча бездоглядшсть та безпритульшсть: ютор!я, проблеми, пошуки / В. М. Оржеховська, В. С. Виноградова-Бондаренко. - К., 2004; Гайдар С. О. Сощальш наслщки безпритульносп у контекст! демограф1чно!' ситуацп в Укра'ш / С. О. Гайдар // Вюн. Харк. Нац. ун-ту внутр. справ : зб. наук. праць. -2005. - Вип. 31. - С. 89-94.
9. Максименко С. Д. Наркомашя: шдходи до профшактики та подолання / С. Д. Мак-сименко // Практ. психолопя та соц. робота. - 2005. - № 10. - С. 1-3.
10. Болотова В. О. Безпритульш дин: сощальний портрет / В. О. Болотова, Т. Н. Чер-нецька // Вюн. Нац. ун-ту внутр. справ. - 2002. - Вип. 19. - С. 296-300; Гурен-ко М. М. Дитяча безпритульшсть та безнагляднють як форми порушення прав дитини / М. М. Гуренко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юрид. науки». - 2007. - Т. 20 (59). - № 2. -С. 87-91; Лазаренко О. О. Безпритульш дгги: як розв'язати «гордпв вузол»? / О. О. Лазаренко // Постметодика. - 2009. - № 2 (86). - С. 44-46; Цибуль-ко Л. Г. Шляхи подолання дитячо' безпритульносп в Украш / Л. Г. Цибулько // Вюн. ЛНУ 1м. Тараса Шевченка. - 2011. - № 20 (231). - С. 153-158.
11. Гуйван Н. Правов1 аспекти дитячо' безпритульносп / Н. Гуйван // Вюн. Пенс. фонду Украши. - 2006. - № 6. - С. 6-7.
12. Гуренко М. М. Дитяча безпритульшсть та безнагляднють як форми порушення прав дитини / М. М. Гуренко // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия «Юрид. науки». - 2007. - Т. 20 (59). - № 2. - С. 87-91.
13. Про сощальну роботу з шм'ями, дпьми та молоддю, Про сприяння сощальному становленню та розвитку молод1 в Укра'ш За станом на 25 лютого 2009 року : Закони Украши // Верховна Рада Украши : Офщ. вид. - К. : Парламент. вид-во, 2009. - 24 с.
ПРОБЛЕМЫ ПРОФИЛАКТИКИ БЕСПРИЗОРНОСТИ ДЕТЕЙ
В УСЛОВИЯХ ПОСТРОЕНИЯ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА
В УКРАИНЕ
Водник В. Д.
В статье раскрывается понятие «беспризорности»; анализируются причины, отрицательные последствия беспризорности, современное состояние данной проблемы; делается вывод, что проблемы детской беспризорности являются отражением политико-экономических и социально-культурных противоречий переходного этапа развития украинского общества; предлагаются пути ее профилактики в условиях построения гражданского общества в Украине.
Ключевые слова: дети, права ребенка, беспризорность, профилактика беспризорности, семья, гражданское общество.
PROBLEMS OF PREVENTION AGAINST STREET CHILDREN IN THE
CONDITIONS OF BUILDING OF CIVIL SOCIETY IN UKRAINE
Vodnik V. D.
The article deals with the concept of «homelessness»; analyzes the causes, negative consequences of homelessness, the current state of the problem; It concludes that the
problem of homeless children are a reflection of the political, economic and socio-cultural prortivorechy transitional stage of development of the Ukrainian society; the ways of its prevention in building civil society in Ukraine.
Distribution of homelessness in our country makes it necessary to develop and implement effective programs to prevent and overcome this negative social phenomenon. One of the prerequisites is the study and consideration of the various causes and negative social consequences which leads the spread of homelessness.
The reasons for the emergence and spread of this phenomenon is multifaceted. They are complex, due to the system of legal and socio-political conditions offunctioning of the state, the state ofpublic morality, the position of the family institution in society.
All causes of homelessness in its concrete manifestation may be different, and sometimes opposite, and in different societies. By their nature, they are reduced to the subjective and objective contradictions of social development, which violate the interaction of the individual with the social environment, and lead to the behaviors of individuals (or activities of social groups), which are not coordinated with the existing regulatory system.
The conditions offormation and development of the democratic rule of law, building a civil society in Ukraine homelessness prevention - one of the main directions of the country's domestic policy. We are talking about the impact on the processes that are of paramount importance for the future development of society.
When planning the preventive measures necessary to represent the social portrait of unaccompanied minors.
Measures ofprevention of social deviations, including homelessness, should cover the vital functions of the person in all major areas of society: economic, political and spiritual.
Key words: children, children's rights, homelessness, homelessness prevention, family, civil society.
