CC BY
33Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.447-453.
УДК 80/81
ФОРМИ М1КСАЦП МОВ: СОЦ1ОЛ1НГВ1СТИЧНИЙ АСПЕКТ
Сел'1ванова О.О.
Черкаський нац1ональний ун1верситет iменi Богдана Хмельницького,
м. Черкаси, Украна
Стаття присвячена обгрунтуванню статусу змшаних мов як форм мжсаци мов. Розглянуто головт ознаки змшаних мов порiвняно з формами кнування мови. Охарактеризовано головт типи змшаних мов i ¡хт диференцтш параметри.
Ключовi слова: форма мжсаци мов, форма кнування мови, тджин, креол, змшана мова, суржик.
Актуальною проблемою сучасно! сощол^вютики е з'ясування статусу та параметрiв форм мшсацл мов як засобiв обмiну шформащею, створених шляхом змшування двох або бшьше мов. Таю форми мшсацп можуть ставати повнощнними мовами або деструктивними мовними утвореннями щодо мов, на базi яких вони сформованi. Метою нашо! статтi е обгрунтування специфiчних рис, умов, причин i соцюлшгвютично! бази виникнення форм мшсацл мов, установлення 1хньо1 типологп.
Проблема змiшаних мов у соцюлшгвютичних стуцiях виникла насамперед у зв'язку з проблемою форм юнування мови як зрозумших ушм носiям мови рiзновидiв 11 функцюнування, що передбачають системну органiзацiю й комушкативно-прагматичну орiентацiю, вiдповiднi до потреб певно! сфери спiлкування чи застосування. Ще у 1987 р. В. Бондалетов зазначав, що немае однозначного позначення форми iснування мови (уживаними були термши «мовне утворення», «компонент сощально-комушкативно! системи», «мовна еднють», «щюм», «лшгвема»), не розроблено единi принципи виокремлення форм мови, слабко висвгтлеш проблеми типологп окремих рiзновидiв форм тощо [5, с. 44-45]. Головними формами юнування мови, як практично не викликають заперечень у жодного iз сучасних соцюлшгвюпв, е лтературна мова (стандарт), народно-розмовна мова, койне, територiальнi дiалекти. До складу форм юнування мови деяю дослщники необгрунтовано залучали пiджини та креольсью мови. Так, В. Аврорин указував на 1'хню близькiсть до койне за сощальним призначенням [1, с. 53]. Учений розглядав мехашзм формування пiджинiв i креолiв як штучну гiбридизацiю й механiчне спрощення. В. Бондалетов шдкреслював соцiальну функцiю цих примiтивних засобiв спiлкування — об'еднувальну як мов мiжнацiонального спiлкування [5, с. 45]. Однак аш тджин, аш креол не е рiзновидами якоюь окремо! мови, тому не можуть квалiфiкуватися як форми !! iснування. З огляду на це виникае нагальна потреба розмежування форм юнування окремо! мови i пбрищв двох або бiльше мов. З щею метою ми вводимо термш «форма мшсаци мов» i надаемо такий статус пiджину, креолу, креолiзованiй мовi, змiшанiй мовi, суржиковi та трасянщ [13; 14].
Дослщники мов Ивноч^ C^ipy та Далекого Сходу натомють пропонують поняття контактних мов, до яких вiдносять пiджини та кpеольськi мови (див. «Контактологический энциклопедический словарь-справочник»,
опублшований у Роси у 1994 р.). Ц мови мiжетнiчного спiлкyвання розглядають в окpемiй галyзi соцiолiнгвiстики, названш контактологieю, або кpеолiстикою, пiдгpyнтя яко! закладене ще у Х1Х ст. шмецьким лiнгвiстом Г. Шухардтом. Проте, ^м пiджинiв i кpеолiв, юнують iншi форми мшсацл мов, вщмшш за причинами, умовами свого формування i стpyктypно-фyнкцiональною специфiкою, наприклад, так звана змшана мова — мовне утворення в умовах двомовностi. У 1994 р. соцюлшгвют П. Баккер у свош дисертаци ввiв цей термш (mixed language), яким позначив мову, що виникла в умовах поширеного бiлiнгвiзмy. Дослiдник охарактеризував як таку мову мiчиф, що е результатом змiшyвання французько! мови з мовою абоpигенiв Канади кpi. Мiчиф поширена у штатах Манiтоба, Саскачеван i мае 500-1000 носив. Структура мови мiчиф yнiкальна: лексика у нш французька, а граматика належить мовi кpi. Головна вiдмiннiсть змшано! мови вiд пiджинy полягае в тому, що перша виникае в умовах повно! двомовносп, коли представники групи добре володiють обома мовами i здатнi створити повноцiннy мову з фшсованими правилами. До того ж юнують й iншi форми змшування мов, пpимipом, такi, як суржик i трасянка, умови i причини формування та способи функцюнування яких вiдpiзняються вiд пiджинiв, кpеолiв i змiшаних мов. Тому термш «контакты мови», на наш погляд, не вiдповiдае сyтностi всiх штегрованих нами форм мшсаци мов i може мати небажану омонiмiю зважаючи на поняття мовних контактiв.
1нтегральними рисами окресленого нами кола форм мшсацл мов можна вважати, по-перше, поеднання у них piзних piвневих рис не менше, нiж двох мов; по-друге, наявнють певно1 екстралшгвально1 мотиваци змiшyвання; по-трете, вiдповiдне функцюнальне призначення мовного утворення. Цiкаво, що шлях дальшо1 трансформаци форми мшсацл мов загалом можна визначити на пiдставi втрати первинно1 мотиваци змшування через успадкування вже готового результату мовного змшування та дальшого перерозподшу його фyнкцiонального навантаження. Кожна форма мшсацл мов мае власну специфшу, визначену ll дифеpенцiйними параметрами, що випливають з iнтегpальних рис.
Пщжин е формою мшсацп мов, не рщною для коpистyвачiв й утвореною на piзномовнiй територи з метою виконання обмежених фyнкцiй iнфоpмацiйного обмiнy в бiзнесi, тоpгiвлi тощо. Термш утворено вщ викривленого англ. business -дшо, справа. Н. Мечковська вказуе на три риси, що вiдpiзняють тджини вiд звичайного мовного змшування: 1) iнтенсивнiсть, швидкiсть процесу («мовний мiнiмyм», що дае змогу piзномовним людям pозyмiти один одного, формуеться протягом лiченоl кiлькостi роюв або навiть мiсяцiв); 2) piвневий pозподiл: у пiджина тyземнi фонетика, граматика, словотвip, але 95% лексики европейсько1; 3) pедyкцiя (спрощення) граматично1 структури та словника [10, с. 178].
Традищйно вважають, що термш виник iз метою позначення спрощеного piзновидy мови, який утворився шляхом змшування англiйськоl й китайсько1 мов у багатомовних портах Пiвденного Китаю у 1807 р., хоч Д. Кристал наводить 6 етимологш слова з китайсько1, iвpитy, явансько1, англшсько1, португальсько1 [19, с. 335]. Найдавшшим типом пiджина була мова, що використовувалася принаймш з XII ст. у контактах
европейщв з арабами, а пiзнiше з турками — створений на швденно-романсьюй лексичнш базi середземноморський сабiр. 1з неевропейських пiджинiв найстарiшим е чинукський жаргон, поширений у низов'ях рiчки Колумбiя, пiзнiше вiн використовувався вщ КалАфорнп до Аляски. В. Дьячков розглядае кшька умов створення шджину: 1) нерiвноправнiсть контактуючих мов; 2) спорадичшсть контактiв й обмеженiсть сфери спшкування усним мовленням; 3) вщсутшсть сощально! потреби у мiсцевих жителiв вивчити правильну европейську мову; 4) вщсутшсть контактно! мови-посередника; 5) обмежеш можливостi розумiння мiж носiями европейсько! мови й аборигенами [8, с. 123].
Першою стадiею формування шджишв дослiдники вважають раннi, або нестабшьш пiджини, що виникають як компромю мiж погано засвоеною другою мовою бiлiнгвiв-початкiвцiв i «регiстром для шоземщв», створеним тими, для кого мова е рщною. Вибiр мови, на базi яко! формуеться раннiй шджин, визначений суто прагматичними чинниками, зокрема, бшьшою ефективнiстю у процесi спшкування. Така мова в креолютищ названа лексифшатором, тобто мовою, лексика яко! стае базою для шджина [4, с. 117]. Перетворення раннього шджина на стабiльний пiджин залежить вщ регулярностi мовних контактiв та його поширення.
Дослiдники диференцiюють пiджини на таю, що виникли на пiдставi одше! мови або спорiднених мов певного репону, i такi, що утворилися на базi неспорiднених мов (наприклад, мов мiсцевого населення та европейських мов, примiром, пiджин швшчних поморiв г^ка-погек, що склався на пiдставi сумiшi росiйських, норвезьких, шмецьких й англiйських слiв, або китайське нарiччя росiйсько! мови). Пiджини не е результатом природного розвитку мови, а лише наслщком вторинного перетворення мов шляхом етномовних контакпв. Розрiзняють пiджини й пiджинiзованi мови (останш не набувають статусу окремо! мови й не вщриваються вiд мови-джерела).
Субстрат шджину передбачае мiжрiвневу диференщащю змiшування: фонетика та граматика запозичена з однiе! мови, викривлена лексика належить iншiй. Формування пiджину передбачае спрощення складних граматичних систем мов (дАеслАвного формотворення, вiдмiни й дiевiдмiни), розвиток аналiтичного способу передачi граматичних значень, руйнування тоново! системи, зникнення деяких категорiй звукiв. Пiджини зазвичай виникають у мiсцях перебування юлькох етнiчних груп через мiграцiю, урбашзащю, торгiвлю тощо (у портових мютах, на плантацiях iз сезонними роб^никами, на острiвних територiях), тому вони найбшьш поширенi в Пiвденно-Схiднiй Азн, Океанi!, Африщ, Карибському басейнi. Свропейськими мовами для формування шджишв переважно е англшська, французька, юпанська, португальська. Пщжин може ставати навАть офщшною мовою (наприклад, у Папуа -Новш Гвше! такими е ток-шсин, який мае англшську мовну базу з елементами шмецько!, португальсько! та австронезшських мов, 3-4 млн. носив й обслуговуе носив бшьше 700 мов у кра!ш; хiрi-моту, що виник на базА робочо! мови плантацш, первюно морського шджина бАчламар; а також крю в Сьера-Леоне).
Пщжин може стати основою творення креольсько! мови, яка е засобом спшкування представниюв певного етносу й формуеться в результат етшчного процесу штеграцп (мшсацл). Пщжин перетворюеться на повноцшну, хоч А вторинну субстратну мову. Термш походить вщ португальського егюи1о — африканський невшьник, народжений в Америщ. КреолАзащя шджишв здебшьшого вщбувалася у
змшаних родинах, на плантащях, серед невiльникiв-yтiкачiв. Деякi дослiдники вважають, що кpеолiзацiя могла здiйснюватися ще на стадп раннього пiджина. Вони вбачають соцюлшгвютичну вiдмiннiсть мiж шджином i креолом у складi !х носив: пiджин е соцiальним, а креол — етшчним субстратом. Пщжин не е piдною мовою етносу, а креольська мова обслуговуе новий етнос, утворений у результат штеграци, етнотрансформацшно1 консолщаци чи мшсаци [7, с. 47].
Креольська мова мае власну лексику, граматику й розвиваеться вщповщно до власних законiв. Граматичний piвень бiльшостi цих мов характеризуеться вщсутнютю словозмiни: гpаматичнi вiдношення передаються за допомогою фшсованого порядку ств, службових слiв, пауз. Бiльшiсть отав одномоpфемнi та сфоpмованi на базi мови-джерела. Дослiдники називають такi риси креольських мов, як однотипнють дiеслiвноl системи; широке використання редуплшаци для вираження множини чи iнтенсивностi; вживання iменника зi значенням «piч» як питального займенника що; спрощення фонетики мови-джерела; наявнють омошмп [5, с. 61]. Креольсью мови використовують понад 10 млн. людей у свт. На сьогодш зафiксовано понад 60 кpеолiв. Креоли стають piдними найчаспше вже для другого поколiння людей, що застосовували тджин.
На пiдставi генеративно1 концепцп нативiзмy Дж. Бшертоном було висунуто гiпотезy бiопpогpами (bioprogram hypothesis), що пояснюе формування креольських мов, зпдно з якою саме дгги створювали таку мову, трансформуючи штучш пiджини у пpиpоднi мови завдяки ушверсальнш ypодженiй мовнiй здатносп, чим пояснюеться простота та схожють yсiх кpеолiв. Головними креольськими мовами св^ е мови остpовiв Тихого, 1ндшського океанiв, сфоpмованi на базi англомовних, франкомовних, iспаномовних i португаломовних пiджинiв. У piдких випадках креол створюеться шляхом мшсацп уже сформованих pанiше кpеолiв (пpимipом, англокреольська мова в Гамби, Екватоpiальнiй Гвше1).
Креольська мова може руйнуватися, а на ll основi формуеться стандартна «посткреольська» мова. Таке явище отримало в креолютищ назву «декpеолiзащя» Посткреольська мова створюеться за умов конкурування в побутовому спшкуванш креольсько1 мови з мовою-лексифшатором, якою звичайно була европейська мова, у результап чого виникае так званий посткреольський континуум. Модель такого континууму розроблена У. Стюартом, який розмежував базилект як найбшьш вщдалену вщ мови-лексифшатора креольську мову, мезолект — креол пpомiжного типу, й акролект — креольську мову, найбшьш близьку до лексифшатора [20].
У креолютищ розмежовують креоли та кpеолiзованi мови. Останш частково схож1 за структурними ознаками iз креольською, але сфоpмованi в результап взаемодil мiж мовою-джерелом й шшою (мiсцевою) мовою без пiджинiзацil. До таких мов вщнесеш деякi мови Африки (санго, китуба й ш.) та Ново1 Гвiнеl (хipi-моту). Кpеолiзованi мови iнколи отримують навт статус нацiональноl (санго у ЦАР).
За причинами виникнення до кpеолiв найбшьш наближена введена П. Баккером змшана мова. Класичною змiшаною мовою е мщновська мова - мова алеу^в острова Мiдний в Росil - нащадюв шлюбiв pосiйських пpомисловцiв й алеуток ще за чашв Росшсько1 iмпеpil. Мiдновська мова стала мовним маркером ново1 етнiчноl групи, яка мала бшьш високий соцiальний статус поpiвняно з алеутами. До змшаних мов деякi дослiдники вiдносять суржик i трасянку, однак всi змшаш мови
виникали за умови контакпв неспорщнених мов. Суржик е засобом спшкування певно! частини населения Укра!ни, результатом штучного й неприродного поеднання елементАв росАйсько! та укра!нсько! мов, що порушуе норми укра!нсько! лАтературно! мови; трасянка е таким самим явищем у бшоруськш мовь
За даними Ки!вського мАжнародного 1нституту соцюлогп суржиком спшкуються вщ 11 до 18 % населення Укра!ни (на Захщнш Укра!ш — 2,5 %, в областях ЛАвобережно! Укра!ни — 21%, в твденних областях — 12,4%) [21]. Термш е метафоричним перенесенням вщ первинного значення суржику як сумш1 зерен пшениц й жита, жита й ячменю, ячменю й вАвса та борошна з тако! сушшь Суржик переважно мае пейоративне забарвлення як негативне явище мовного функцюнування, крайнш вияв штерференцп. Б. Антоненко-Давидович саме так А описував це явище: «Недобре, коли людина, не знаючи гаразд укра!нсько! чи росшсько! мови або то! й то!, плутае обидвА щ мови, перемшуе !хш слова, вщмшюе слова одше! мови за вимогами друго!, бере якийсь притаманний саме цш мов1 вислАв А живосилом тягне його в шшу мову, оминаючи традицн класично! лторатури й живу народну мову. Так створюеться мовний покруч, чи, як кажуть у нас, на Укра!ш, суржик» [3, с. 12].
ДеякА лАнгвАсти вважають суржик територАальним дАалектом з огляду на наявшсть зон мовно! дифузн. Однак поза зонами тако! дифузн, зважаючи на природу пристосування до рщного дАалекту слАв престижно! в теп або в засобах масово! шформацп мови, суржик не може отримувати статусу дАалекту. В. Труб розглядае його як форму пАдлегло! мови, яка е результатом мало усвАдомлено! спроби мовця наблизитися до опанування першо! домшуючо! мови [16, с. 52]. Загалом, дослщник квалАфшуе суржик як форму просторАччя. Безперечно, мотиващя виникнення суржику е саме такою, однак питання виникае стосовно наявност у нього параметрАв окремо! форми мови. На нашу думку, суржик е формою мшсацн двох спорАднених мов, подАбним до одного з рАзновидАв пАджину, А результатом окресленого вище цшшсного конфлшту. Однак, як вщомо, шджин е насамперед соцАальним субстратом, мовою спАлкування певно! соцАально! групи, суржик же характеризуе мовлення жителАв села, що пере!хали до мюта в першому поколшш. Якщо зважати на те, що щ люди е певною сощальною стратою, то суржик е типом шджину на етат створення, хоч А не набувае статусу засобу м1жетшчного спшкування. Спрощення й редукщя, властивА граматищ шджину, в суржику вАдсутнА, оскАльки пАджини утворюються на базА мАсцево! та здебАльшого аналАтично! мови (примАром, англшсько!). Суржик не може позбутися синтетизму граматики росшсько! та укра!нсько! мов.
О. Тараненко в енциклопедн «Укра!нська мова» квалАфшуе суржик як форму просторАччя [15, с. 499] сшввщносно з думкою автора статп «Суржик» К. Ленець [9, с. 616]. Дшсно, суржик вщповщае вам ознакам просторАччя, крАм одше! — вш не е лексичною шдсистемою укра!нсько! мови, а результатом змшування двох мов. Виникнення суржику, порАвняно Аз просторАччям, мае шше сощальне та психолопчне шдГрунтя А зовшм шшу мотиващю формування в мовленш Андивща. Суржик АнодА ототожнюють з нашвмовнютю (англ. Semi1ingua1ism) — явищем засвоення першо! та друго! мови в обмеженому обсязА. При цьому лексичний склад двох мов обмежений, а !хш граматичш системи сирощеш. Естонський дАяч культури М. Хшт причиною напАвмовностА вважав насамперед погано органАзоване ранне навчання другАй,
нерщнш мовь Р. Фрумкша вбачае одну з причин натвмовносп в зануреностi до «нашвкультури», що виникае тодi, коли вiдповiдна культурно-побутова традицiя перериваеться, вiдбуваеться злам культури для особистостi, унаслiдок чого неминуче породжуеться цiннiсний конфлiкт. Дослiдниця зауважуе: «Будь-який мiгрант е напiвкультурним — i той, що потрапляе силою обставин до урбашстичного свiту, i той, хто змiнив за власним вибором св^ давнiх традицiй i цiнностей на високоцивiлiзоване, але зовшм не висококультурне оточення» [17, с. 166].
Деяю сучаснi дослiдники пов'язують суржик iз проблемою деструкци особистосл, духовною деградацiею, зведенням мислення до прим^иву [2, с. 6-7]. Американська соцюлшгастка Л. Бiланюк цiлком слушно наголошуе на тому, що «для деяких украшщв суржик — рщна мова, мова 1хшх батькiв, прищеплена в дитинств^ носiями яко! е переважно урбашзоваш мешканцi села» [18, с. 113]. Тим самим тдкреслено, що формування суржику з наведених вище мотивiв е ознакою першого поколiння; наступне ж поколiння лише наслщуе мовi батькiв без яко!сь сощально1 мотиваци. На цьому еташ суржик не можна квалiфiкувати як рiзновид пiджину. Можливо, вiн е особливою шджишзованою мовою, яка не мае статусу мови й не вщриваеться вщ мови-джерела.
Чинниками стшкост суржику е: 1) здатнiсть до наслщування, що виявляеться у перемиканш мовних кодiв (пристосуваннi мови села шд мову мiста) iз метою шдвищити статус власного «обличчя»; 2) адаптивш властивостi людини (пршхавши до мюта, людина прагне якнайшвидшо! сощально! адаптаци, що позначаеться й на мовленш); 3) устрiй, культура мовлення им'1, яка передаеться вiд батьюв до дiтей; 4) мовна ситуащя в краш й мовна пол^ика держави тощо. Суржик може ставати деструктивним чинником для нацюнально1 мови, тому боротьба з ним - необхщна умова збереження рщно1 мови й тдвищення загально1 культури мовлення. На жаль, одним зi шляхiв поширення суржику е засоби масово1 шформацп, лiтература й мистецтво, де вш може застосовуватися як зашб створення комiчного ефекту, iронil, стилiзацil мовлення персонажiв. Викорiнення наслiдування поганим зразкам мовлення - складова осв^шх i виховних програм. Але це не скасовуе потреби вивчення суржику мовознавцями як феномена, оскiльки встановлення його механiзму, мотиваци i виявiв прискорить його усунення з мовленнево1 практики етносу. До того ж перспективним для дослщжень сучасно1 соцюлшгвютично1 ситуаци в Укра1ш е вияв й опис iнших типiв форм мшсацл мов, як-от: украшсько-польського, украшсько-словацького, украшсько-бшоруського й iнших мовних субстрапв, — якi також засмiчують нацiональну мову украшщв i характеризуются власною специфiкою формування й функщонування.
Список лiтератури
1. Аврорин В. А. Проблемы изучения функциональной стороны языка: (К вопросу о предмете социолингвистики) / В. А. Аврорин. — Л.: Наука, 1975. — 276 с.
2. Антисуржик / За ред. О. Сербенсько1. — Льв1в : Вид-во Льв1вського ун-ту, 1974. — 126 с.
3. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Б. Антоненко-Давидович. — К., 1991. — 345 с.
4. Беликов В. И., Крысин Л. П. Социолингвистика / В. И. Беликов, Л. П. Крысин. — М. : Российский гуманитарный университет, 2001. — 439 с.
5. Бондалетов В. Д. Социальная лингвистика / В. Д. Бондалетов. — М. : Просвещение, 1987. — 160 с.
6. Вахтин Н. Б., Головко Е. В. Социолингвистика и социология языка / Н. Б. Вахтин, Е. В. Головко. - СПб. : Издательский центр «Гуманитарная академия», 2004. - 336 с.
7. Виноградов В. А., Коваль А. Н., Порхомовский В. Я. Социолингвистическая типология: Западная Африка / В. А. Виноградов, А. Н. Коваль, В. Я. Порхомовский. - М. : Наука, 1984. - 128 с.
8. Дьячков В. М. Специфика процессов пиджинизации и креолизации языков / В. М. Дьячков // Вопросы языкознания. - 1988. - № 5. - С. 123-129.
9. Ленець К. Суржик / К. Ленець // Украшська мова. Енциклопедiя. - К. : Вид-во «Украшська енциклопедiя» iм. М. П. Бажана, 2000. - С. 616.
10. Мечковская Н. Б. Общее языкознание. Структурная и социальная типология языков / Н. Б. Мечковская. - М. : Флинта-Наука, 2006. - 312 с.
11. Мечковская Н. Б. Социальная лингвистика / Н. Б. Мечковская. - М. : Аспект Пресс, 2000. - 207 с.
12. Новое в лингвистике. Языковые контакты. - М. : Прогресс, 1972. - 535 с.
13. Селiванова О. О. Лшгвютична енциклопедiя / О. О. Селiванова. - Полтава : Довюлля-К, 2010. - 844 с.
14. Селiванова О. О. Сучасна лшгвютика : напрями та проблеми / О. О. Селiванова. - Полтава : Довюлля-К, 2008. - 712 с.
15. Тараненко О. О. Просторiччя / О. О. Тараненко // Украшська мова. Енциклопедiя. - К. : Вид-во «Украшська енциклопедiя» iм. М. П. Бажана, 2000. - С. 499.
16. Труб В. М. Явище «суржику» як форма просторiччя в ситуацп двомовност / В. М. Труб // Мовознавство. - 2000. - № 1. - С. 52-57.
17. Фрумкина Р. М. Психолингвистика / Р. М. Фрумкина. - М. : Издательский центр «Академия», 2006. - 320 с.
18. Bilaniuk L. Purity and power: The geography of language in Ukraine / L. Bilaniuk // Michigan Discussions in Anthropology. - 1998. - Vol. 13. - P. 113-117.
19. Crystal D. The Cambridge encyclopedia of language / D. Crystal. - Cambridge : CUP, 1989.
20. Stewart W. A Sociolinguistic Typology for Describing National Multilingualism / W. Stewart // Reading in the Sociology of Language / Ed. by J. Fishman. - The Hague, Paris, 1968. - P. 134-140.
21. Wikipedia: The Free Encyclopedia [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://en.wikipedia.org/.
Селиванова Е.А. Формы миксации языков: социолингвистический аспект
// Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Частина 1. - С.447-453.
Статья посвящена обоснованию статуса смешанных языков как форм миксации языков. Рассмотрены основные признаки смешанных языков по сравнению с формами существования языка. Охарактеризованы основные типы смешанных языков и их дифференцирующие параметры.
Ключевые слова: форма миксации языков, форма существования языка, пиджин, креол, смешанный язык, суржик.
Selivanova О.О. Mixed languages in sociolinguistic aspect // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). -№2. Part 1. -P.447-453.
The article is focuses on a ground of a mixed languages status. The main distinguishing feature of mixed languages are considered comparatively with the types of language existence. The main types of the mixed languages and their differential parameters are described.
Key words: type of mixed language, type of language existence, pigin, creole, surszik.
Поступила до редакцп 22.03.2011 р.
