Методика викладання української мови та мовна реальність Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского

Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 2. С.225-229.

УДК 821.161.2'27 (075.8)

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРА1НСЬКО1 МОВИ ТА МОВНА РЕАЛЬН1СТЬ

Мозговий В. I.

Навчально-науковий ¡нститут «Вища школа економ1ки та менеджменту» ДВНЗ «Донецький наи,1ональний техн1чний ун1верситет», м. Донецьк, Украна

У стaттi розглядаються причини та на^дки неадекватноЧ методики викладання украЧнськоЧ мови, що не вiдповiдаe реальнт нацюнально-мовнш ситуацп в УкраЧт, i пропонуються шляхи ЧЧудосконалення.

Ключовi слова: статус мов, державна мова, нацюнальна мова, мови нацюнальностей, методика викладання, компетенттсне навчання.

Актуальшсть. Спостереження за функцюнуванням укра!нсько! мови в рiзних сферах суспшьного та громадського життя приводить спещалюта-мовника та будь-якого перешчного громадянина, що ошкуються проблемами культури, до сумного висновку про системну кризу мови i розхиташсть норм на вшх И рiвнях. Чого вартi, наприклад, нiким i нiчим не закрiпленi в мовленневш традицп бiльшостi громадян i в лтературнш мовi нововживання типу иржа, шпиталь, шкандаль, катедра, мерило, листЪпад, зарплатня, летовище, сов1сти, б'юджет, виша, авт1вка, юнка, пихвознавець, евро, прем 'ерка, коалщгянт тощо? 1хш витоки шукають, з одного боку, у вседозволеносп сучасно! демократ, а з шшого, у загальному краху традицшно «зрусищено!» мовно! культури i державно! пол^ики, що нiбито «не захищае рiдну мову» i И «нацюнальний ушкум» вiд впливу iнших культур (передуем росшсько!), Проте, зауважимо, що метод вщсторонення вiд будь-яких культур, а тим бшьше боротьба з ними - це нонсенс, який немае шчого спiльного з культурою. Отже, причину подiбних явищ слщ вiдшукувати не в зовнiшнiх процесах, а у внутрiшнiй некомпетентностi «авторiв» подiбних нововведень, вiд яких треба захищати не конкретну мовну культуру (укра!нську, росiйську, кримсько-татарську чи будь-яку шшу), а мову як таку, яка страждае вiд полiтичного невмаства через необ'ективну оцiнку мовно! ситуаци в конкретному середовищi i пол^ичних акцентiв щодо статусу рiзних мов, юнуючих у багатонацiональнiй Укра!нi [1].

На жаль, до^дження цге! складноЧ проблеми обмежуеться найчастше публщистичними гаслами, закликами до референдумiв (хоча референдум при нерозумшш принципiв статуювання мов лише тдсилить внутрiшнiй мовний конфлшт) або суб'ективним трактуванням мовно! ситуаци в Укра!ш. Окремi випадки вивчення порушень суспiльно вироблених норм торкаються, як правило, формально! сторони зовшшнього взаемовпливу [2; 16; 17] або елеменлв мовно! системи, найбiльш «постраждалих» вiд мовно! сваволi (наприклад, проблеми документально! передачi власних назв шшими мовами [7; 8; 11]), що не впливае суттево на перегляд основ нацюнально-мовно! полiтики держави.

Мета статтг полягае у комплексному аналiзi причин неадекватно! методики викладання мов, яка не вщповщае сучасному стану мовно! ситуаци в Укра!ш та зумовлюе руйнування нацiонально-мовно! системи в конфлштному антилозi як в усному, так i писемному мовленнi (окремi випадки цiе! проблеми розглядалися пiд кутом зору Болонського процесу [12].

Виклад матергалу. У реальнш практицi спшкування укра!нською мовою видiляеться всеохоплююча проблема мовно! некомпетентности що захопила в полон переважну бiльшiсть мовцiв. 1деться не про названi вище штучш утворення, що продукуються окремими «патрютично свiдомими особами» заради «чистоти укра!нсько! мови, що нiбито страждае вщ росiйсько! експанси», а про неусвщомлеш помилки, розповсюдженi на всiй територп i в усiх верствах населення Укра!ни (вiд Карпат до Криму; вщ учня до Президента), таю, наприклад, як учбовий заклад, кохайте м1сто Миколагв, обумовлено причинами, м1сяця листопаду, конкуретоздатний, область виробництва, Писарев, Новжов, Теплое, Д'яков, ствпадшня думок, задачi держави, об'ем виробництва, я рахую, що... (правильно: навчальний заклад, любгть мгсто Миколагв, зумовлено причинами, м!сяця листопада, конкурентоспроможний, галузь виробництва, Писарев, Новиков, Теплов, Дьяков, зб\г думок, завдання держави, обсяг виробництва, я вважаю, що...). Вони випливають з недосконало! методики викладання мов, що тим не менше спираеться на законодавство. На думку пол^июв, стурбованих проблемою «едност держави», а вщтак, i авторiв навчальних пошбниюв i мовних законопроекпв, аж до конституцшних, державною мовою може бути тшьки укра!нська, а решта шших (передуем росшська) - мовами нацiональних меншин [4]. Мiж тим така категоричшсть суперечить об'ективнiй природi мови, розвиток i стан яко! залежить не вщ волi окремо! особи i тим бiльше не вiд голосування залежно вiд симпатiй i антипатш партiй, депутатiв, Президентiв, блокiв тощо, а вiд суспiльно! реальностi.

1з цього погляду, якщо на теренах Укра!ни бiльшiсть громадян розумiе i так або iнакше може спшкуватися двома мовами (укра!нською та росшською), незалежно вiд свое! нацiональностi чи територп проживання, значить, це об'ективна реальшсть, яку треба зафiксувати юридично, надавши статус державних обом мовам (з видшенням укра!нсько! як державно! офщшно!, що юридично представлятиме державу на мiжнародному рiвнi).

1 з цього ж погляду, мовами нащональностей (а не «мовами нащональних меншин», бо це термш, який принижуе гiднiсть бiльшостi громадян багатонацiонально! кра!ни) е мови компактного проживання людей певно! нацiональностi у певних територiальних межах [6; 7; 9].

Отже, правова некомпетентнiсть щодо статуювання мов при побудовi методики !хнього викладання призводить до того, що предмет укра!нсько! мови i сутнiсть !! мовно! системи стають розмитими: тд ними розумiють або вивчення орфографи на морфологiчнiй основi (бо в «рщнш мовЬ> вимова зрозумiла!) [13], або практику навчання дiловому мовленню з елементами граматичних знань [14; 15] чи дшоводства з його нацшешстю на складання документiв [3; 18]. При цьому вважаеться, що укра!нська мова як едина державна е одночасно «рщною», а вщтак, ус громадяни Укра!ни користуються тшьки нею при реалiзацi! мислетвiрно! i комунiкативно! функцiй (бо «мови нащональних меншин» обмежеш територiею проживання окремо! нащональносп, тому бiльшiсть !х не знае, i вони аж шяк не

впливають на укра!нську мову?!). Що стосуеться росiйсько! мови, то вона начебто зачшае культуру укра!нського мовлення ззовнi, через те з нею треба боротися, а якщо й вивчати, то як шоземну зi знайомством з перекладеною росшською лiтературою у межах зарубiжно!.

Висновки. Таким чином, методика вивчення укра!нсько! мови як безумовно рiдно!, а росшсько! як iноземно! при свщомому чи неусвiдомленому iгноруваннi !хнього реального статусу обов'язково впливае на адекватшсть передусiм укра!нського спiлкування, що перетворюеться на збiднiлий суржик, декодувати який досить важко при нерозумiннi помилок самим мовцем, упевненим у сво!й «украiнськостi». Для виправлення ситуацi!, що межуе з нацiональною трагедiею, необхдш цiлком свiдомi кроки полiтикiв i державотворцiв, з одного боку, i педагогiв-мовцiв - з iншого, назус^ч одне одному. Першi мають прислухатися до думок науковцiв про бущвничу природу функцiонування мов у соцiумi i закрiпити !х у законах, а друп - замiнити застарший погляд на мову виключно як зашб спiлкування на усвiдомлення нового призначення сучасно! мови як засобу спiльностi нацi! i структуризацi! суспшьства, переглянувши у зв'язку з цим методику викладання мов (у першу чергу укра!нсько! та росiйсько!) на наступних принципах:

1. Принцип синкретичноТ варiативностi, який в умовах багатомовно! i багатонацюнально! Укра!ни заперечуе методику вивчення укра!нсько! мови як «рiдно!». 1накше майже суцiльна двомовнiсть i регiональна багатомовшсть (об'ективна реальнiсть) у поеднаннi з щеальним вивченням укра!нсько! мови як рщно! (суб'ективна практика) постiйно призводитиме до конфлiктностi дiалогу у межах держави. Його можна позбутися тшьки при порiвняльному ознайомленнi укра!нсько! мовно! системи (як державно! офiцiйно!) з росшською (як державно!) i з мовами нацюнальностей у мiсцях !хнього розповсюдження. У цьому випадку традицшне вивчення укра!нсько! мови на рiвнi правил, що базуються на морфологи слова або буквенш основi (згадайте хоча б тлумачення процесiв подовження, подвоення, спрощення, чергування, де йдеться про коренi, суфiкси, буквосполучення), мае бути замшене на аналiз укра!нсько! вимови, що впливае на принципи укра!нсько! графiки й орфографi!, побудоваш на фонетицi (вимовляемо i пишемо - не вимовляемо i не пишемо): Дьяков - Х'юстон, бульйон - бачиш (м'яка -тверда вимова); завмерти - завмирати, чесний - юстлявий, Харцизьк, знання -знань, несюнч'енний - неск^нчений, безталанний - н'аданий (за вимовою) тощо. Доцшьним у зв'язку з цим стае орiентацiя курсу не на знання, а на вмшня i замша акценпв прописно! («так треба») або описово! граматики («так е») на методику пояснювально! граматики («чому так?»).

2. Принцип мовнот компетентное™, що передбачае усвiдомлення глибинних процесiв у мовi на довгш нивi !! функцiонування в рiзних суспiльно-iсторичних реалiях i тiльки в цьому контекст оволодiння укра!нською орфоешею, орфографiею i пунктуацiею. Обов'язковим елементом методики презентацп курсу укра!нсько! мови у цьому випадку стае мова як система i мовлення як процес спшкування, а основним предметом розгляду - нацшнальна мова як засiб спiльностi нацi! (а не щеальна укра!нська мова; лiтература, написана укра!нською мовою; укра!нське мовлення чи дшова укра!нська мова), що може матерiалiзовуватися в рiзних мовних системах i витворах нацiонально! культури (лггератур^ живописi, музицi тощо) як формах передачi нацiонального мислетвiрного процесу. Теоретичне розширення

матерiалу, з одного боку, i практична спрямовашсть предмета, з шшого, зумовить i нову архтектошку його оргашзацп: вiд визначення мови як найунiверсальнiшого мехашзму стлкування i спiльностi наци через описання системи укра!нсько! мови шляхом li порiвняння з росiйською до видшення «родзинок» на всiх li рiвнях з метою застосування у практищ конкретного спiлкyвання в yснiй i писемнiй формах.

3. Включення нащонально-культурнот компоненти у структуру мовнот пщготовки. Оскiльки мова е головним проявом i чинником цившзацшно! культури (нацшешсть на позитивний дiалог), яка виявляеться в рiзних способах нацiонального св^осприйняття (нацiональнiй мовi), досягнення позитивного результату залежить вщ розyмiння мовцем специфши мови i !! нацюнально-культурного вiдображення в конкретному матерiально-iсторичномy простора Ось чому для yсвiдомлення значущосп нацюнально-мовно! картини свiтy у нащональнш мовi мають акцентуватися тi проблеми, якi мають спiльне звучання в державних мовах (у першу чергу) i мовах нацiональностей, що формують i виражають психологiю i фшософда укра1нсько1 наци, тобто в нащональнш лiтератyрi в рiзних мовних формах, сучаснш штерпретацн фyнкцiонyвання нацiональних власних назв як юторично! i сощально-правово! категорн, у художньо-мистецьких, краезнавчих, етнографiчних, фольклорних i фразеологiчних етюдах (наприклад, етимологп назв мiсяцiв), що мають «вщлуння» у спiльних культурах народiв Укра!ни, уособлюючи в собi нащональну iсторiю.

Перспективи подальшого досл1дження. Незважаючи на те, що заявлена концепщя вже презентуеться в авторських курсах i посiбниках [5; 10], вона чекае на глибоку та глибинну ll розробку на рiвнi теорп нащонально! мови, на ll наукову та громадську оцiнкy i закршлення в освiтнiх i державних документах июля багатоварiаитно! методично! апробацi! (уточнення, розширення) в рiзних регiонах Укра!ни.

Список лiтератури

1. Артемчук Г. I. Дв1 державт мови в Укрш'ш - це вщмова вщ иащоиальио-мовиого вщроджеиия yкра!нцiв / Г. I. Артемчук, В. М. Василенко // Актуальт проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному вузг Тези доповщей Мiжиародио! иауково-практичио! коифереицп Ки!вського иацiоиальиого лiигвiстичиого ушверситету, 27-28 вересия 2006 року. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2006. - С. 12-18.

2. Викладаиия укра!иозиавчих дисциплш в екоиом1чиих i техтчиих вузах // Республкаиська наук-мет. коиф. Тези доповщей. - Териопшь: Редакцшио-видавиичий вщдш управлтия по преа, 1991.

- 163 с.

3. Горбул О. Д. Дшова укра!иська мова.: [иавчальиий поЫбиик для студенев] // Д. I. Галузииська, Т. I. Ситтк, С. А. Яременко; За ред. О. Д. Горбула. 2-ге вид., випр. i доп. - К.: Центр иавчальио! л1тератури, 2004. - 256 с.

4. Конститущя Укра!ии. Прийията иа п'ятш сесп Верховно! Ради Укра!ии 28 червия 1996. Стаття 10.

- К.: Преса Укра!ии, 1997. - 79 с.

5. Мозговий В. I. Дшова укра!иська мова в державному управлшш. Курс професшного стлкування.

- Видаиия друге: [иавчальиий поЫбник для мапстр1в державного управлшия] / В. I. Мозговий.

- Доиецьк: Технопарк ДонДТУ «УШТЕХ», 2005. - 584 с.

6. Мозговий В. I. Методология сохранения русской культуры средствами украинского языка [Електроииий ресурс] / В. И. Мозговой // Графская пристань. - 2007. - Режим доступу: www. grafskaya. com.

7. Мозговий В. I. Проблеми адекватиост перекладу у зв'язку ¡з сучасиим статусом мов в Укра!т / В. I. Мозговий // Вюиик Сумського державного утверситету. - 2007. - Т. 2 (3), № 1. - С. 135-140.

- (Сер1я «Фшолопчт науки»).

8. Мозговий В. I. Росшсько-укра'нський словник труднощiв перекладу в контекст сьогодення / В. I. Мозговий // Вюник Харкiвського нащонального унiверситету îm. В. Н. Каразша - 2007.

- № 772. - Випуск 51. - С. 30-33. - (Серiя «Романо-германська фшолопя. Методика викладання iноземних мов»)

9. Мозговий В. I. Универсальность языка и вариативность русско-украинского языкового пространства / В. И. Мозговой // Информационный Вестник Форума русистов Украины. Выпуск12. - Симферополь: ЧП Арт - ЮК, 2009, с. 29-37.

10. Мозговий В. I. Укра'нська мова мова у професшному сшлкуванш. Модульний курс. - Видання 4-е. : [навч. поабник для студенев] / В. I. Мозговий. - К. : Центр навчально'1' л^ератури, 2010. - 592 с.

11. Мозговий В. I. Фоношми, морфошми, графошми, або методика передачi власних назв засобами спорщнено' мови / В. I. Мозговий // Функциональная лингвистика: сборник научных работ / Крымский республиканский институт последипломного образования; научный редактор

А. Н. Рудяков/ - Симферополь, 2010. - Том № 2. - С. 102-104.

12. Мозговий В. I. Форма i сутшсть методики викладання нащонально', державно!' i професшно' мов у свiтлi Болонського процесу / В. I. Мозговий // Актуальш проблеми педагогки: методолопя, теорiя i практика: Збiрник наукових праць. - Горлiвка: Горлiвський державний педагопчний шститут шоземних мов, 2006. - Випуск 3. Частина 2. - С. 27-36.

13. Олшник О. Б. Украшська мова: [тдручник для 10-11 кл.] / О. Б. Олшник. - К.: Альфа, 1995. - 384 с.

14. Пахомов В. М. Дшове украшське мовлення: [метод. поабник для слухaчiв системи перетдготовки та тдвищення квaлiфiкaцiï] / В. М. Пахомов. - Ьано-Франювськ, 2003. - Випуск 12. - 84 с.

- (Серiя «навчально-методичш мaтерiaли).

15. Плотницька I. М. Дшова укрaïнськa мова. - 2-ге видання, перероблене та доповнене: [навч. поабник для студенев] / I. М. Плотницька. - К.: Центр навчально'1' л^ератури, 2004. - 256 с.

16. Проблеми утвердження i функщонування державно'' мови в Укра'ш // Мaтерiaли мiжнaродноï науково'' конференци 28-29 листопада 1996 року. - К.: Нащональний унiверситет «Ки'всько-Могилянська aкaдемiя», 1998 - 238 с.

17. Укра'шзащя i гумaнiзaцiя осв™ // Всеукра'нська науково-практична конференцiя. Тези доповщей: У 4-х частинах. - Дншропетровськ: Видавництво ДДУ, 1993.

18. Шевчук С. В. Украшське дшове мовлення: [навчальний поабник для студенев] / С. В. Шевчук.

- К.: Лтера ЛТД, 2002. - 480 с.

Мозговой В. И. Методика преподавания украинского языка и языковая реальность // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 2. - С.225-229.

В статье рассматриваются причины и следствия неадекватной методики преподавания украинского языка, не соответствующей реальной национально-языковой ситуации в Украине, и предлагаются пути ее совершенствования.

Ключевые слова: статус языков, государственный язык, национальный язык, языки национальностей, методика преподавания, компетентностное обучение.

Mozgovoy V. Methods of teaching Ukrainian and language reality // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 2. - P.225-229.

In the article author consider reasons and consequences of inadequate methods of teaching Ukrainan. There are propositions of its perfection as existing methods don't correspond with the real national and lingual situation in Ukraine.

Key words: status of languages, state language, national language, languages of nationalities, teaching methods, competent studying.

Поступила до редакцИ' 22.03.2011 р.