CC BY
13Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 2. С.219-224.
УДК 821.161.2'27 (075.8)
ПРАКТИКА НАВЧАННЯ УКРАТНСЬКОТ МОВИ В КОНТЕКСТ ТЕОРП
НАЦЮНАЛЬНОТ МОВИ
Мозговий В. I., Вергазова Л. Г.
Навчально-науковий ¡нститут «Вища школа економ1ки та менеджменту» ДВНЗ «Донецький наи,1ональний техн1чний ун1верситет», м. Донецьк, Украна
У стaттi розглядаються функцюнальт аспекти навчання украЧнськоЧ мови у контекстi теори нацюнальног мови в порiвняннi з традицшною методикою, що не враховуе реальний стан мов в Украт.
Ключовi слова: нацюнальна мова, державна мова, фонетичний принцип правопису, монофункцюнальтсть алфавту, граматична та лексична синонiмiя.
Актуальтсть. Заявлений ще на початку 1990-х рр. новий погляд на нацюнальну мову як зашб спшьносп наци, що був викликом на руйнування концепцл росшсько! мови як засобу мiжнацiонального стлкування [3], так або шакше зачшаючи мовну полынку [2], майже шяк не вплинув на реформування методики вивчення укра!нсько! мови у контекст орфографiчних правил, як не пов'язуються з реальною практикою функщонування мовних систем (передусiм укра!нсько! та росшсько!) у рiзномовннх репонах Укра!ни. Помилки, незважаючи на розширення укра!нського простору, парадоксально збiльшуються. Парадоксальшсть ц^ех ситуацп, з одного боку, зумовлена колишньою методикою вивчення нащональних мов у СРСР, знання яких було певною екзотикою (об'ективний вишр), а з iншогlо, суб'ективним небажанням переглянути методнчнi концепцп та пристосувати !х до ново! мовно! реальности
Випадки врахування цге! проблеми ([7]) не стосувалися концептуального перегляду освгтньо-професшних програм як на рiвнi державних установ, яю пiд постiйннмн «пошуками нових форм» приховували свою неспроможшсть побачити глибину проблеми, так i на рiвнi окремих авторiв [1; 4; 5; 6].
Мета статт/ - окреслення шляхiв реформування методики навчання украшсько! мови, враховуючи реальну нацюнально-мовну ситуащю в Укра!ш.
Вивчення укра!нсько! мови як рщно! та едино! державно! в умовах багатонацюнально! Укра!ни не сприяе адекватному спшкуванню, адже бiльшiсть укра!нських громадян, незважаючи на свою нацiональнiсть i територiю проживання, формуе свою загальноукра!нську свiдомiсть i фiлософiю свiтосприйняття в межах передуем укра!нсько! та росшсько! взаемозалежних мовних культур. Саме у зв'язку з цим виникае всеохоплююче нехтування нормами вимови та правопису i в укра!нськш, i в росшськш мовах. Ось як про це пише вiдомий мовознавець Олександр Пономарiв: «...Мат^али наших засобiв масово! iнформацi! засмiченi надмiрною кiлькiстю невмотивованих чужих слiв, ненормативними наголосами: вип'адок, залоз'а, паралич, середина, К'оваль...; перекручуваними з погляду укра!нсько! фонетики й вимови витворами: мт, зраски, калектар, апинився,
ч/р^вна дiвч/на, Леошт, касковий...; незграбними морфолого-синтаксичними побудовами: поступаютъ (замiсть надходятъ) пропозици, п'ятидесяти, восьмидесяти замiсть п 'ятдесяти, в/с/мдесяти, командувач миротворчими силами (правильно - командувач миротворчих сил), б/гство (треба втеча) в/д воен та ш...» [7, с. 10-11]. Причину цих «мовних незграбностей» вш вбачае в «зрусшш» мови шд проводом Москви, за якою «...украшська мова не виконувала функцл рщно! мови,. була непотрiбним додатком до шшо!, престижно! мови. Обмеження, переслiдування й заборони в рiзних iмперiях особливо жорстокi в Московськш» [7, с. 9]. Проте вш не побачив нащональний бiк сучасно! украшсько! освiти, яка не враховуе об'ективш змiни в суспiльствi та продовжуе залишатися в межах абстрактного функщонування украшсько! мови. II «реформування» обмежуеться, на жаль, полiтичними заходами та закликами до iзоляцп украшсько! мови вщ росшсько! та iнших культур шляхом «укра1шзаци», наприклад, термшологп (виш/, мерило, евро, оч/лъник, юнка, летовище, гвинтокрил, в/дсоток), яка не вщповщае св^овим тенденщям прагнення термiнiв до однозначносп й штернащоналiзащI (вузи, масштаб, евро, начальник, д/вчина, аеродром, вертол/т, процент).
Вщхиляючи пол^ичш гасла, яю заганяють мовцiв рiзних регiонiв Укра!ни в глухий кут протистояння i не сприяють подоланню штерференцп, зупишмося на деяких методичних помилках i порадах щодо !хнього виправлення.
Фонетичш особливостi. Порiвняльний аналiз росшсько! та украшсько! вимови (рос. вада, м 'от, столп, кроф', въдавос, нарот - укр. вода, мед, стовб, кроу, водовоз, народ) дозволяе стверджувати: сучасна росшська фонетична система «вражена» редукщею та «оглушешстю» дзвшких приголосних, а укра!нська фонетика (у межах статп ми не будемо торкатися винятюв) у бiльшостi випадюв характеризуеться повною та чiткою вимовою незалежно вiд наголосу i позици звукiв у словi (тобто голосш звуки тут не змiнюють свою яюсть, а дзвiнкi приголоснi не оглушуються). Незнання ще! норми заважае перешчним громадянам i полiтикам вести дiалог у межах адекватностi (згадайте: треба галасувати, попередн/к/ замють голосувати, попередники). Ось чому правило, що без-, роз-, в/д-, м/ж-, через-(безсердечний, розчистити, в/дступити, м/жколгоспний, черезм/рний) не мають в украшськш мовi варiантiв, лежить у площинi фонетики, а не орфографи. До вимови належить i так зване «правило птахофеки» (зчистити, але спитати, стверджувати, сказати), бо перед зазначеними приголосними звуками вимова [з] неможлива.
Графiчнi особливостi. Вiдмiннiсть фонетик не може не позначитися на укра!нському та росшському алфавiтах. Помилкова уявнiсть, що вони майже збiгаються, не вщповщае дiйсностi, бо звуковi системи в аналiзованих мовах рiзнi. Вiдтак, найголовтшою особливiстю украшсько! графiки е II монофункщональнють (на вiдмiну вiд полiфункцiональностi росiйського алфавiту), що пiдтверджуеться на рiвнi багатьох букв i знаюв.
Так, росiйськi букви е, ё, и, ь виконують вiд двох до п'яти функцш: е - ['е] (день), [э] (цех), [й'е] (елъ); ё - «ьо» (лён), «йо» (Соловьёв); и - [и] (/деал), [й'и] (соловьи), [ы] (цирк);
ПРАКТИКА НАВЧАННЯ УКРАЖСЬКО! МОВИ В КОНТЕКСТ ТЕОРИ НАЦЮНАЛЬНО! МОВИ
ь - показник м'яко! вимови (день), морфолопчний показник друго! особи однини, наказового способу (говоришь, режьте), ж.р. 3-! вщмши однини (речь, мышь) i роздшьно! вимови (бьют, вьюга) разом з твердим знаком (съесть).
Проте в укра!нському алфавт кожна функщя передаеться окремими буквами (або знаками):
е - день, цех, оскшьки звук ['е] в украшськш вимовi практично вiдсутнiй: (за винятком отав типу по-трете або власних назв типу Мешков);
е - [й'е] (Свген);
ьо - льон;
йо - Соловйов (але за наявносп «йо» апостроф зайвий);
/ - /деал (один звук - одна крапка);
Ч [й'и] - соловЧ (два звуки - двi крапки);
и - цирк;
ь - фонетичний знак м'яко! вимови (к/нь, Дьяков, пишуть), а не морфолопчний (тому у словах говориш,р/жте,р/ч вш не ставиться);
' - фонетична опозищя м'якому знаков^ що передае тверду вимову (б'ють, Х'юстон, миш 'як, ад 'ютант, Прокоф 'ев, Руж 'е, Лук 'янченко).
Усвщомлення монофункцюнально! специфши украшського алфав^у унеможливлюе помилки, якi свiдчать про недосконалють методики вивчення правил уживання е, е, Ч, ьо, йо, ь, ' на основi морфолопчного принципу правопису, характерного для росшсько! мови (згадайте хоча б «Апостроф ставиться шсля губних тар перед я, ю, е, Ч шсля префшшв на приголосний, у словi Лук 'ян, у деяких словах iншомовного походження (що таке «деяю»?) «.пiсля букв, що позначають губнi приголоснi, шиплячi, задньоязичш, г, к, х в основах ^в при роздiльнiй вимовi» [4, с. 90]; «Звукосполучення «йо» вживаеться на початку слова.» [1, с. 43], начебто можна «ьо»?, тощо).
Насправдi при незрозумiлостi написання треба знайомити укра!нського мовця не з правилами i винятками на основi букв i морфем, а з вимовою i правильною И передачею засобами монофункщонального алфавiту.
Особливостi украТнськоТ орфографil. Специфiка фонетики та рiзна функцiональна спрямованiсть алфавiтiв зумовлюе й рiзну орфографiю росiйських i укра!нських текстiв: у перших неясна вимова вимагае дотримання норм морфологiчного правопису (це едино можливий спошб Лхньо! адекватностi), а в других ч^ка вимова зумовлюе прiоритетнiсть фонетичного принципу правопису. Простота останнього, сутшсть якого полягае у спостереженш за власною вимовою (вимовляю i пишу, не вимовляю i не пишу) дозволяе уникнути переважно! кiлькостi помилок типу Харцизськ, наданний, прогздн/ документи, орган/зованний (треба Харцизьк, наданий, прогзн/ документи, орган/зований) i переглянути бшьшють правил i винятюв, якi не ддать в реальнiй практицi спiлкування укра!нською мовою як нерiдною. До таких належать, зокрема, «Подовження i подвоення», «Спрощення», «Чергування», якi перебiльшують значимють i можливостi орфографiI.
З цього погляду правила, що подвоення вщбуваеться мiж голосними перед я, ю, е, Ч, у наголошених суфiксах -енн-, -анн-, або про те, що спрощення вщбуваеться в буквосполученнях -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-, -скн-, -зкн-, -лнц- тощо зумовлюють необхщшсть iнших правил i виняткiв, якi не iснують з погляду вимови (наприклад, про чергування о, е з а або и, якщо за коренем йде суфiкс -а (гор1ти - гарячий, завмерти - завмирати; про виняток у словах ллю, даний, наданий, випускний, скнара, скнти, юстлявий, пестливий тощо).
Особливост украТнськоТ лексичноТ та граматичноТ систем. Для бшьшосп тих, хто довгий час жив i живе в умовах бшшгазму, особливосп укра!нсько! вимови стають врешт>решт зрозумiлими та при наявностi бажання в умовах активного дiалогу не становлять труднощiв. Набагато складнiшою проблемою е вживання слiв i граматичних конструкцш без помилок в умовах !хньо! уявлено! «однаковосп». Проблема шдсилюеться через недостатню розробленiсть методики презентаци культури укра!нського мовлення, яка довгий час юнувала в контекстi росшсько!, що за певних iсторичних обставин зумовило !! вiдторгнення. Мiж тим така позищя не враховуе реальну природу росiйсько-укра!нсько! (чи укра!нсько-росiйсько!) штерференци, оскiльки на лексичному та граматичному рiвнях тут немае яскраво виражених ознак рiдно! або iноземно! мови. Аш росiйська, анi укра!нська мова не сприймаються в умовах спорщненого бiлiнгвiзму «рщними» або «чужими», а вщтак, помилки майже не вщчуваються як такi. За цих умов укра!нсько-росшське взаемопроникнення треба не ^норувати або заперечувати, а пiдсилювати його на рiвнi усвiдомлених знань про багатозначшсть росiйсько! мови, з одного боку, ^ з iншого, про багатющi можливостi укра!нсько! граматики та лексики. Методика спирання на поняття мiжмовно! синонiмi! якнайкраще пiдiйде для усвщомленого сприйняття та врахування подiбних явищ.
Порiвняльний аналiз двох спорщнених мов дозволяе зробити висновок про пщвищену граматичну та лексичну синошмню украТнськоТ мови, яка здатна передавати найтоншi нюанси значень будь-яких загальномовних i наукових понять. I! суть полягае в тому, що в лексищ кожне нове значення передаеться новими словами (учбовий лгтак - тренажер, навчальний корпус - мюце, де навчають; Донецька область - територiя, галузь виробництва - сфера дiяльностi; любити м1сто - кохати д1вчину; кошти - про грош^ засоби - техшчш; зд1бтсть - розумова, здатмсть - оборонна, спроможшсть - кутвельна), а в граматищ «синошмiчш» варiанти закiнчень або прийменниюв передають рiзнi значення цшого слова:
м1сяця листопада, телефонного апарата, тдтдть до стола, метра - пора листопаду, апарату Президента, йд1ть до столу, пер1оду (конкретнють предметв, на яю можна показати або встановити !хнш точний вимiр - абстрактшсть явищ або розмiрiв чи вимiрiв);
Донецька, Киева - Амуру, Донбасу (точковий - просторовий об'ект на географiчнiй картi);
декану ф1зичного факультету - деканов/ факультету менеджменту (розрiзнення давального й родового вщмшюв для уникнення двозначностi);
ПРАКТИКА НАВЧАННЯ УКРА1НСЬКО1 МОВИ В КОНТЕКСТ ТЕОРИ НАЦ1ОНАЛЬНО1 МОВИ
зав/дуючий складом - зав/дувач кафедри (орудний вщмшок - йдеться про конкретнi предмети виробництва, родовий вiдмiнок - напрям роду дiяльностi);
рухатися по вулицях - пропустити заняття через хворобу, проректор з науковог роботи, пересилати поштою (М. в. - пряме значення напрямку руху до певного мюця, iншi форми - переносш значення з iншими прийменниками).
Ось чому незнання синонiмiчних багатств украшсько! мови через формулювання правил на основi вживань, а не пояснення граматичних синонiмiв (типу «закiнчення -у у родовому вщмшку iменникiв чоловiчого роду друго! вiдмiни однини вживаеться на позначення явищ природи, почутпв, узагальнених об'ектiв, речовини тощо») i перенесення багатозначних росiйських слiв i понять на iнший мовний грунт (прямий переклад, у тому числ^ через комп'ютер) збiднюе спiлкування, знижуе оцiнку мовця учасниками дiалогу до рiвня примiтивiзму та збiльшуе можливють мовних непорозумiнь. 1деться про лексичш кальки з росшсько! типу учбовий корпус, сп/впад/ння думок, задач/ держави, обумовлено причинами, область виробництва, люб/ питання, я рахую, що... (правильно навчальний корпус, зб/г думок, завдання держави, зумовлено причинами, галузь виробництва, будь-як/ питання, я вважаю) i граматичш форми типу зав/дуючий кафедрою, зробити до листопаду включно, /нспектор по кадрам, декану факультету (правильно зав/дувач кафедри, зробити до листопада включно, /нспектор з кадрових питань, деканов/ факультету), яю не враховують таю суто «украшсью» явища, як лексичну та граматичну синошмда.
Висновки та перспективи подальших досл/джень. Усталений тдхщ до методики викладання мови на основi формальних показниюв безлiчi вживань i немотивованого запам'ятовування правил i винятюв не тшьки не сприяе подоланню штерференци, але й загострюе И, призводячи до вiдторгнення будь-яких правил. Ось чому концептуальним е аксiоматичне твердження про те, що укра!нську мову в умовах реального украшсько-росшського взаемовпливу треба вивчати в обов'язковому порiвняннi з росшською. Тiльки визначивши ус елементи системних особливостей, можна зрозум^и природу багатьох помилок на рiвнi орфоепи, орфографи, граматики, лексики й уникнути !хнього розповсюдження принаймнi в лггературнш i професiйнiй мовi.
Список л^ератури
1. Козачук Г. О. Украшська мова - для аб1тур1ент1в: [навчальний поЫбник] / Г. О. Козачук. - К.: Вища школа, 2003. - 272 с.
2. Мозговий В. I. Национальна мова як щеолопчна основа укра'шознавства / В. И. Мозговой // Украшзащя 1 гумашзащя осв1ти // Всеукрашська науково-практична конференц1я. Тези допов1дей: У 4-х частинах. Ч. 1 - Дншропетровськ: Видавництво ДДУ, 1993. - С. 31-33.
3. Мозговой В. И. О месте и роли национального языка в эпоху научно-технической революции / В. И. Мозговой // Гуманитаризация и гуманизация профессионализма. Тезисы докладов Всесоюзной научно-методической конференции. - Ворошиловград: Гос. ком.СССР по нар. образованию, 1989. - С. 230-232.
4. Олшник О. Б. Украшська мова: [тдручник для 10-11 кл.] / О. Б. Олшник. - К.: Альфа, 1995. - 384 с.
5. Пахомов В. М. Дшове укра!нське мовлення: [метод. поЫбник для rayxa4iB системи перетдготовки та тдвищення квaлiфiкaщi]. (Серiя «навчально-методичш матерiали) / В. М. Пахомов. - 1вано-Франювськ, 2003. - Випуск 12. - 84 с.
6. Плотницька I. М. Дшова укра!нська мова. - 2-ге видання, перероблене та доповнене: [навч. поабник для студентiв] / I. М. Плотницька. - К.: Центр навчально! л^ератури, 2004. - 256 с.
7. Пономарiв О. Культура слова: Мовностилютичш поради. - 3-те вид., стереотип.: [навч. поабник] / О. Пономaрiв - К.: Лийдь, 2008. - 240 с.
Мозговой В. И., Вергазова Л. Г. Практика обучения украинскому языку в контексте теории национального языка // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 2. - С.219-224.
В статье рассматриваются функциональные аспекты обучения украинскому языку в контексте теории национального языка в сравнении с традиционной методикой, не учитывающей реальное состояние языков в Украине.
Ключевые слова: национальный язык, государственный язык, фонетический принцип правописания, монофункциональность алфавита, грамматическая и лексическая синонимия.
Mozgovoy V., Vergazova L. Practice of teaching Ukrainin in context of the theory of national language // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 2. - P. 219-224.
In the article authors consider functional aspects of studying Ukrainian in context of the theory of national language in comparison with tradional methods, which don't correspond with the real condition of languages in Ukraine.
Key words: natioanal language, state language, phonetical principle of spelling, monofunctionality of alphabet, grammatical and lexical synonymy.
Поступила до редакцп 02.03.2011 р.
