CC BY
29
УДК 81.2:619
Карбовшк I. В., старший викладач © Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицького
ФОНЕТИЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 ОСВОСННЯ ВЕТЕРИНАРНИХ ТЕРМ1Н1В ГРЕКО-ЛАТИНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ УКРАШСЬКОЮ
МОВОЮ
Статтю присеячено анал1зу осноених правил фонетичного осеоення еетеринарних термше з еикористанням трилтгеальних з1стаелень: укратська моеа - латинська моеа - грецька моеа.
Ключо^^ слова: термт, орфограф1я, професшна лексика, еетеринарна терм1нолог1я, орфограма, слова тшомоеного походження, транслтеращя, букеосполука.
Майстерне володшня професшним мовленням е запорукою устху пращвника будь-яко! галуз1 З-помiж стратепчних напрямiв модершзаци нащонально! системи освiти, висвiтлених у законах Украши "Про освiтум, "Про вищу освггу" та "Нащональнш доктриш розвитку освiти у ХХ1 столки" одним iз актуальних постае завдання щодо пiдвищення грамотностi студентiв вищих навчальних закладiв. У зв'язку з цим, особливого значення набувають теоретико-методолопчш, соцiально-психологiчнi, органiзацiйно-педагогiчнi та методичнi аспекти широкомасштабно! проблеми повнощнного гуманiстичного розвитку випускниюв вищих навчальних закладiв у напрямi сформованостi у них професшно! компетентностi, що включае й мовленневий аспект. Проблема навчання орфографи е актуальною i найменш дослiдженою на рiвнi вищо! школи нефiлологiчного профшю.
У Загальноевропейських Рекомендацiях з мовно! освiти показником найвищого рiвня орфографiчноl компетенци е вiдсутнiсть помилок у писемному мовленнi. У вiтчизнянiй наущ зроблено чимало у галузi навчання орфографи, однак залишаеться цiле коло невиршених проблем, зокрема навчання правопису професшно! лексики та слiв шшомовного походження студентiв вищих навчальних закладiв нефiлологiчних спецiальностей. Тому питання грамотност е чи не найпринциповiшим у мовнш пiдготовцi майбутнiх фахiвцiв з уах спецiальностей, адже грамотно писати повинна вм^и кожна людина, тим бшьше з вищою освiтою.
Методика викладання укра1нсько1 мови нинi мае цший ряд дослiджень в галузi навчання орфографи. Чiтко визначенi психолопчш, методичнi та лiнгвiстичнi основи навчання правопису, розроблено та методично перевiрено цший комплекс вправ, як сприяють формуванню орфографiчних навичок.
Лiнгвiстичну основу навчання орфографи розробляли у сво!х працях I. Бшодщ, Л.Булаховський, М. Жовтобрюх, А. Медушевський, М. Плющ, Н.Плющ, Н. Тоцька, О. Бас-Кононенко, Л. Мацько, О. Мацько, О. Сидоренко,
© Карбовшк I. В., 2011
М. Вакуленко, Г. Голоскевич А. Москаленко, А. Грищенко, М. Я. Плющ, I. Уздиган, З. Дудник, О. Леута, В. Христенок.
Психолопчною базою процесу навчання орфографи стали пращ Д. Богоявленського, П. Гальперина, Л. Виготського, Т. Егорова, Б. Бвева, С. Жаркова, Н. Кочергшо1, I. Синищ, Н. Першина, В. Лююна; до психологи формування орфографiчних умшь та навичок зверталися також методисти: Н. Алгазина, М. Бернацький, С. Верещагш, Р. Давлетов, Н. Конюхов, В. Лотарев, А. Макарова, В. Макарова, В. Онищук, М. Пучковський, М. Разумовська, I. Хом'як та ш.
Методичш основи навчання вщносно1 орфографи висв^лили Н. Алгазина, О. Аржанова, М. Баранов, А. Безвушко, М. Бернацький, О. Беляев, В. Бiрюков, М. Вашуленко, А. Герасимова, В. Горбачук, О. Малихiна, А. Медушевський, В. Мельничайко, Г. Приступа, А. Скоробач, В. Сульниченко, О. Текучев, П. Тоцький, А. Хазанова, О. Хорошковська, М. Цирко, Л. Чхенкел^ В. Шевченко, Н. Шкуратяна, Н. Нечитайло, Л. Щерба, С. Яворська, Л. Яковлев, Л. ПорЫгт та ш.
Проблемами iндивiдуалiзацil навчання грамотност займалися А. Адрiанова, М. Бардаш, А. Коломийченко, В. Лотарев, Г. Приступа. Навчанням орфографи в дiалектних умовах - О. Текучев, I. Хом'як.
Навчанням орфографи (а також деяких шших аспекив мови) з використанням зiставлень - Н. Арват, Ф. Арват, А. Балян, В. Бекмуратова, Г. Бурденюк, Р. Давлетов, Н. !гнатьев, А. Коваль, О. Коломийченко, I. Мельниченко, Г. Петров, А. Серпевський. Проблемi навчання складних випадкiв правопису присвяченi працi Н. Алгазино!, Н. Беседшо1, В. !ваново1, В. Полтарево1-Лазарис, I. Проншо1, Л. Савельево!, С. Чак, М. Шевчук.
Хоча методистами в щлому розроблено модель навчання орфографи, проте, як показав аналiз наведених вище теоретичних джерел, проблема навчання правопису ветеринарних термшв з використанням зштавлень укра1нсько1 мови з латинською та грецькою мовами на ветеринарних факультетах вищих аграрних закладiв освiти не була предметом спещального дослiдження. Наведенi пращ присвячеш переважно навчанню орфографи учшв середнiх навчальних закладiв. Як показуе практичний досвiд роботи, студенти вищих закладiв освiти також потребують удосконалення орфографiчних знань, умiнь та навичок у написанш фахово1 термшологи.
Таким чином, актуальшсть нашого дослiдження зумовлено потребою суспшьства у висококвалiфiкованих фахiвцях з високим рiвнем орфографiчноl компетенци, низьким рiвнем орфографiчноl компетенци студентiв-ветеринарiв, недостатньою теоретичною та методичною розроблешстю методичних умов навчання правопису термшв студентiв ветеринарних факультетiв вищих аграрних закладiв освiти Укра1ни, а також перспективною розвитку проблеми
Найскладнiшим явищем у навчаннi орфографи е опанування правопису слiв iншомовного походження, оскшьки вони у мовi-реципiентi, з одного боку, зазнають особливо1 фонетично1 адаптаци, а з iншого — не тдлягають загальним правилам орфографи [2, с. 24; 3, с. 15].
Спробуемо визначити основш лiнгвiстичнi особливост навчання правопису слiв iншомовного походження студенев ветеринарних факультетiв
вищих аграрних 3aKnaAÍB осв^и. Ця проблема е досить важливою та актуальною, оскшьки вона спрямована на вдосконалення грамотност студенив-ветеринарiв як невiд'емного атрибуту фахово! освiти.
Визначення лiнгвiстичних особливостей навчання орфографи залежить вiд основних психолопчних пiдходiв до ще! проблеми. Треба пiдкреслити, що останнiм часом у методищ склалася тенденцiя вироблення орфографiчних навичок через свiдоме сприйняття навчального матерiалу [1, с. 30; 2, c.16; 4, c. 41]. Таким чином, опис мовних явищ повинен спрямовуватися саме на максимальне забезпечення свiдомостi студентiв.
Основний лексичний фонд, з яким працюе студент-ветеринар на заняттях з укра!нсько! мови та при вивченш фахових дисциплш, греко-латинського походження. Це значною мiрою розв'язуе нашу проблему, оскiльки студенти вже з першого семестру розпочинають вивчення латинсько! мови та основ ветеринарно! термшологи та номенклатури. Для забезпечення усвщомленого сприйняття окремих орфограм, якi не можливо пояснити через ресурси украшсько! мови, необхщно застосовувати елементи латинсько! мови, особливо при тлумаченш лексичного значення цих ^в, пояснення !х первiсно! звуково! оболонки та графiчного оформлення. Адже окремi орфограми (найчастiше це слова з ненаголошеними е, и) можна пояснити саме шляхом встановлення етимологи цих ^в.
Наше завдання полягае у тому, щоб визначити основнi фонетичш правила переходу слiв з одше! мови в iншу та !х адаптаци на грунтi мови-рецiпiента. Володшчи цими знаннями, студент зможе свщомо пiдiйти до розумiння орфограм, а також самотшно перевiряти тi чи iншi орфограми та поповнювати словниковий склад укра!нсько! мови словами-термiнами.
У сучаснш укра!нськiй лiтературнiй мовi юнуе чотири принципи правопису - фонетичний, морфолопчний, традицiйний, диференцiальний. Для написання ^в iншомовного походження видiляють особливий принцип, який грунтуеться на транскрипцп та транслiтерацi! [2, с. 10]. Для цього принципу пропонуемо термш - алiенiгеноскрипцiя (або алiенiгеноскриптивний принцип) (ввд лат. alienigenus - шоземний та scribere - писати). Алiенiгеноскрипцiя охоплюе певною мiрою i фонетичний, i морфолопчний, i традицшний, i диференщальний. Це максимально зберiгае первшну матерiальну фонетико-графiчну оболонку слова i сприяе адаптацп !! до норм мови-рещшента.
Таким чином, знання основних фонетичних та граматичних правил переходу слiв з латинсько! в укра!нську мову е запорукою грамотностi студентiв ветеринарних факультеив.
З'ясуемо основнi фонетичш особливостi засвоення ^в латинського походження укра!нською мовою.
Особлиеостг засвоення голосних звукгв та дифтонггв. Латинська мова налiчуе шють графем на позначення голосних звуюв рiзно! кiлькостi - довгих та коротких: [a], [a:] o [о], [o:], u [ü], [u:], i [í], [i:], e [e], [e:], y [y], [y:]. Потрiбно вщзначити, що така характеристика як довгота та коротюсть звукiв при запозиченш слiв укра!нською мовою не розрiзняеться. Голоснi звуки [а], [о], [u] при запозиченнi зберiгаються: neoplasma - неоплазма. Голосш [i] та [у] дають звуки [i] та [и] залежно вiд того, в яку позицш вони потрапляють - тсля д, т, з,
с, ц, ч, ш, ж, р, дж пишеться -и-, якщо наступний звук приголосний, в шших випадках - -i-: lymphographia - л1мфограф1я, normocytus - нормоцит. Латинська мова мае таю дифтонги: ае [е], ое [e], au [ay], eu [ey]. Дифтонги ое та ае в украшськш мовi передаються графемою -е-: haemoscopia - гемоскотя. Дифтонг au збер^ае свою первюну звукову оболонку i вимовляються як [ay], графiчно ж передаеться буквосполуками ав та ау: gistoautoradiographia -г1стоауторадюграф1я, autolis - аетол1з. Дифтонг eu в украшськш мовi передаеться як [ej] i тшьки зрiдка як [еу]: neutrophilia - нейтрофшя, неетрофтя.
Особлиеост1 засеоення приголосних зеуюе. Бшьшють приголосних звукiв при запозиченнi латинських ^в не зазнае нiяких змiн. Це стосуеться приголосних b [б], d [д], f [ф], j [й], k [к], 1 [л], m [м], n [н], p [п], r [р], t [т], v [в], w [в]. Лiтера -с- в латинськш мовi перед голосними переднього ряду позначае звук [ц], перед шшими голосними - [к]. Така ж сама диференщащя збер^аеться i в запозичених словах.
Особливо! уваги заслуговують слова, запозиченi з давньогрецько! мови. У них приголосний [k] зазнав адаптацi! на латиномовному rрунтi, i у позицi! перед голосними переднього ряду став позначати звук [ц], перед голосними заднього ряду, вщповщно, - [к]. Однак е i винятки: так у термшоелемент kephale вживаеться як -ц, так i -к-: цефал- i кефал-. Таким чином, у запозичених словах збер^аеться переважно вторинна фонемно-графiчна оболонка цього звука i тшьки зрщка первинна: цикл < лат. cyclus < гр. kyklos. Латинський звук [h] за своею вимовою наближаеться до укра!нського [х] або [г], а латинський [g] - до укра!нського [г]. Однак таку диференцiацiю подають тiльки деякi нов^ш словники [6, с.65]. Студенту важко запам'ятати ус моменти написання -г- i -г-, оскiльки в усному повсякденному мовленнi такого розмежування немае, i це викличе цiлий ряд орфографiчних помилок. Тому ми дотримуемося традицiйно! вимови та написання ^в, що мiстять латинськi [g] i [h]: латинське [g] в украшськш мовi передае [г], i [h] - [г]: granulocytis - гранулоцит, homeostasis -гомеостаз. Буква -х- передае буквосполуку -ch-: chromatinum - хроматин. Л^ера -1- позначала звук [1'], м'яюсть, позначувана знаком м'якоси, збереглася i в укра!нськiй мовi у позицi! перед приголосним та в кшщ складу: ультра, офтальмолог1я, альтеращя. Однак е винятки: еакуоля, тому радимо просто заучувати правильну вимову слiв iз цим звуком i передавати !! на письмi (за фонетичним принципом). Буквосполуки qu та gu, якi позначали лабювеолярш звуки [qu] та [gu], в украшськш мовi передаються вiдповiдно -кв- та -гв-: quadratus - кеадратний. Буква -s- в латинськiй мовi позначала звук [с], однак у тзнш перiод у iнтервокальнiй позицп вiн перейшов у свiй дзвшкий варiант - у [з], оскшьки становлення ветеринарно-медично! термiнологi! припадае на тзнш перюд функцiонування латини, то у даному випадку при запозиченш зберiгаеться саме ця норма: сидероцит - siderocytis, л1зис - lysis. У словах, запозичених iз давньогрецько! мови через посередництво латини, де дзвшкого [з] школи не було, спостер^аеться наближення також до вторинно! буквено-звуково! матерi! цих ^в, вони набувають -з- в штервокальнш позицi!. Латинський -х- передаеться буквосполукою -кс-: indoxylum - тдоксил. Л^ера -z- у словах грецького походження дае звук [з]: zona - зона. У словах
негрецького походження - звук [ц]: г1пеыт - цинк. Ця особливють збер^аеться i при трансл^ераци ^в.
Особливост1 засвоення буквосполучень. У власне латинських словах зустрiчаеться буквосполука 11 + наступний голосний, в якiй звук [1] з II стол^тя н.е. зазнав асимшяци i перейшов у африкату, таким чином, ця буквосполука стала вимовлятися як -щ-. При засвоенш слiв з цiею буквосполукою збереглася пiзня вимова, тобто -щ-: coagulatio - коагулящя. У словах грецького походження в латинськш мовi вживаються буквосполуки рЬ [ф], гЬ [р], еЬ [х], Ш [т]. При освоенш слiв з цими буквосполуками укра!нською мовою звучання цих буквосполук зберiгаеться: phlebographia - флебограф1я, сМогоргвпыт -хлоропрен, rheologia - реолог1я, thrombocytus - тромбоцит.
На особливу увагу заслуговуе зб^ голосних звуюв [1] та [а], мiж якими при запозиченнi виникае йотащя, тобто приголосний Ц]: thrombopenia -тромбопешя.
Наведеш данi повинен знати кожен студент ветеринарного факультету, адже вивчення латинсько! мови розпочинаеться з першого семестру, i знаннями з фонетики студенти оволодiвають уже на перших заняттях. Така iнформацiя дозволить не лише правильно передавати слова греко-латинського походження на письм^ але й самостiйно утворювати латиномовш термiни, подаючи !х правильне написання, поповнюючи тим самим лексичний склад укра!нсько! мови.
Таким чином, ми визначили, що для свiдомого навчання правопису ветеринарних термшв греко-латинського походження потрiбно посилатися на знання латинсько! мови, а також основних правил фонетичного освоення латинiзмiв укра!нською мовою.
Лтература
1. Хом'як I.М. Лшгво-методичш засади навчання орфографi! укра!нсько! мови в основнш школi. Автореф. дис. докт. пед. наук. - К., 2002. - 33 с.
2. Блюмберг Р.А. Методика усвоения орфографического правила с учетом вариантов орфограммы. Автореф. дис. канд. пед. наук. - М., 1976. - 23 с.
3. Богоявленский Д.Н. Психология усвоения орфографии. - М., 1957. - 416 с.
4. Конюхов Н.П. Сравнительная эффективность различных приемов обучения орфографии. Автореф. дис. канд. пед. наук. - М., 1964. - 13 с.
5. Сучасна укра!нська мова Довщник / ЛЮ.Шевченко, В.В. Изун, Ю.В.Лисенко. - К., 1996. - С. 21.
6. Нечай С. Росшсько-украшський медичний словник з iншомовними назвами. 15000 сшв. - К., 2000. - 432 с.
Стаття надшшла до редакцИ 22.04.2011
