CC BY
75
Матерiали студентсько'1 науково-практично'1 конференцп «ДЕРЖАВНА МОВНА ПОЛ1ТИКА В УКРАШ1: ДО 25-Р1ЧЧЯ ПРИЙНЯТТЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УРСР ЗАКОНУ «ПРО МОВИ В УКРАШСЬКШ РСР»
Шановнi учасники i гост конференцiï!
Дозвольте привiтати Вас ыз початком роботи студентськоï HayKOBO-npaKrn4HOÏ конференцiï «Державна мовна полiтика в Украшк до 25^ччя прийняття Верховною радою УРСР Закону «Про мови в Украшськш РСР»!
Сьогодш, у контекст реформування освiти, входження ïï у загальноевропейський та свiтовий простр постае вимога формування новоï особистосп - особистостi ХХ1 столiття: штелектуально та духовно розвиненоï, здатноï адаптуватися до будь-якого культурно-полiтичного сощуму. Освiта мае бути i нащональною, i одночасно вiдповiдати свiтовим стандартам, що сприятиме формуванню iнтелектyально розвинено].', високоморальноï, нацiонально свiдомоï, духовно багатоï особистостi.
Приднiпровська державна академiя бущвництва та архiтектyри повсякчас сприяе поширенню фyнкцiонyвання yкраïнськоï мови як мови державно^ бере участь у загальнодержавних, загальнонацiональних та мiжнародних проектах i програмах, що так чи шакше стосуються поширення yкраïнськоï мови в ус сфери життя сyспiльства. Пращвники академiï разом iз студентами постшно проводять рiзноманiтнi заходи, програми щодо впровадження yкраïнськоï мови в навчальний процес. Проведення рiзноманiтних конференцiй, семiнарiв, круглих столiв уже стало доброю традищею.
Ось i сьогоднi, вже вкотре, на базi кафедри украшознавства проводиться конференцiя, метою якоï е сприяння i пiдтримка фyнкцiонyвання украись^' мови не лише в межах академи, а й в усш Украïнi. Зважаючи на актyальнiсть питань, передбачених для обговорення пiд час цiеï конференцiï, переконаний, що доповщ, повiдомлення, дiалоги та дискyсiï сприятимуть ïï розвитку.
Особливо приемно зазначити, що учасники конференцп — наша молодь, студенти нашо!,' академiï, якi намагаються пiдтримати всебiчний iнтерес до розвитку i функщонування рiдноï yкраïнськоï мови. Незважаючи на свою молодiсть, на кохання, розваги, вони в цей складний для нашоï краïни час завжди готовi йти у шзнанш свiтy так далеко, як тшьки можна. Вони впроваджують у життя сво!,' iдеï, проекти, спрямованi на розвиток украшських традицiй i культури, вони не вiдмежовyються вiд прадавнього корiння мови — живоï мови свого народу.
Шановш учасники конференцп! Хочу побажати, щоб ваша праця була yспiшною, а прагнення творити на благо Украши — невичерпним! Творчоï Вам наснаги, взаеморозyмiння та плщно1-' дискyсiï!
Проректор i3 науково-педагог1чног роботи та розвитку Придшпровськог' державноï академИ' будiвництва та архтектури
Рижков 1гор Вiкторович
УДК 327.39
ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ УКРАШСЬ^ МОВИ
О. Ю. Баранник, к. фтол. н.; А. Бтошкурська, студ.; А. Швець, студ.
Ключовi слова: украгнська мова, украгнська культура, державна полтика, украшзащя, русифтащя
Постановка проблеми. Олесь Гончар у сво1-'х «Щоденниках» писав: «Ми не е i не повинш стати народом суржиково!-' мови чи мови мертво-декоративной Маемо витворену протягом вшв мову дивовижно багату, одну з найбагатших у свт, барвисту, запашну, розмаггу, здатну активно жити i розвиватись, придатну для найскладнiшоï хyдожньоï i наyковоï творчостi. Злочином було б занедбати таке неощненне духовне добро» [1].
Украшська мова, як i вся культура Украши, з початку свого юнування часто переживала
вaжкi моменти, зaзнaвaлa сеpйозниx втpaт, отpимyвaлa болюш yдapи. Людям зaбоpонялося говоpити yкpaïнською мовою, нaцiонaльнi тpaдицiï сплюндpовyвaлися, книгодpyкyвaння yкpaïнською знищyвaлося, освiтa pyсифiкyвaлaся.
Aнaлiз попереднiх дослiджень. Великa кiлькiсть сyчaсниx нayковцiв пpисвятилa сво1' пpaцi екскypсaм в iстоpiю pозвиткy yкpaïнськоï мови, лшгвоциду нa yкpaïнськомy rpyнтi: Я. Рaдевич-Винницький «Укpaïнa: вiд мови до тци»; Л. Maсенко, В. Кyйбaчyк, О. Демсьта-Кyльчицькa «^^aï^^ra мовa y ХХ стоpiччi: iстоpiя лшгвоциду», М. Г. Зубков «Укpaïнськa мовa»; Н. Вipченко «Документи пpо зaбоpонy yкpaïнськоï мови (XVII - XX ст.)» тощо.
Метою нaшою pозвiдки е окpеслення теpнистого шляxy pозвиткy yкpaïнськоï мови, aдже пpотягом довгого чaсy фоpмyвaння i стaновлення, фyнкцiонyвaння ïï в yсix сфеpax життя, iснyвaння взaгaлi як мови о^емо!' сaмобyтньоï нaцiï сyпpоводилися негaтивними явищaми.
Виклад мaтерiaлу. Цiлеспpямовaнa деpжaвнa пол^шта викоpiнення yкpaïнськоï мови пов'язaнa в пеpшy чеpгy з iменaми Петpa I i Кaтеpини II. Петpо I зaпочaткyвaв цю полiтикy, коли видaв пеpшi офiцiйнi pозпоpядження ^о обмеження мови. Зокpемa, 1720 pоком дaтовaний yкaз пpо зaбоpонy книгодpyкyвaння yкpaïнською мовою i пpо вилучення текстiв, нaписaниx по-yкpaïнськи, з цеpковниx книг.
Комплексну aтaкy нa y^arn^^ вчинилa Кaтеpинa II. ïï дiяльнiсть вiнчaлa собою пpоцес повного поневолення yкpaïнськоï козaцькоï деpжaви, котpa, одтак, зa чaс свого iснyвaння в склaдниx yмовax пpодемонстpyвaлa високу життeздaтнiсть. Зpyйнyвaння в 1775 p. Зaпоpiзькоï Ci4i - живого вогнищa свободи й джеpелa можливо1' ново1' визвольно1' вiйни yкpaïнцiв - стaло шйболючшим yдapом, котpий остaточно злaмaв опip pосiйськомy нaстyпy нa Укpaïнy. Maло того, нa думку Кaтеpини II, новi поколiння yкpaïнцiв мaли зaбyти пpо свое слaветне минуле й шв^ть не дyмaти пpо можливють iншого життя, як y ^ma^rai pосiйського цapaтy [2].
Для полегшення пpоцесy pyсифiкaцiï цapиця зpобилa все, щоб зpyйнyвaти yкpaïнськy осв^у. Петицiï пpо ствоpення сyчaсниx y^a^^mx yнiвеpситетiв вонa вiдxилилa, a юнуючу в Киeвi aкaдемiю pyсифiкyвaлa. У 1753 p. ïï спецiaльним yкaзом y Киeво-Mогилянськiй aкaдемiï повнiстю зaбоpонили виклaдaння yкpaïнською мовою.
Iз сеpедини XVIII ст. великоpyськa кaнцеляpськa мовa опaнyвaлa все дiловодство в Укpaïнi. Стapa книжнa yкpaïнськa мовa чеpез цензypнi утиски поступово вiдмеpлa. Сеpед остaннix ïï пpедстaвникiв можнa ввaжaти «мaндpiвного фiлософa», «yкpaïнського Сокpaтa» Гpигоpiя Сковоpодy, котpий писaв своï твоpи yкpaïнською книжною мовою iз сумшшю цеpковнослов'янськиx, yкpaïнськиx тa великоpyськиx елемешгв. Близькiсть мов тa зaбоpони цензypи поступово пpивели yкpaïнськиx письменникiв до коpистyвaння винятково pосiйською. Укpaïнськa мовa зaлишaлaся тiльки в побyтi й нapоднiй твоpчостi, a освiченi y pосiйськиx вyзax пpедстaвники стapшини дивилися та неï як нa пpовiнцiaлiзм без мaйбyтнього. Кaтеpинa II «пдно» пpодовжилa полiтикy Петpa I [2].
Укpaïнцi мaли зaбyти свою ^TOpro, кyльтypy, мову, вpештi-pешт, сaмиx себе, i стaти зpyчними для yпpaвлiння. Стaновище погipшyвaлося швидко i, здaвaлося, безповоpотно. Haвiть О. ^вловський, з-пiд пеpa котpого y 1818 p. вийшлa «Гpaмaтикa живоï нapодноï мови», був певен, що yкpaïнськiй мовi не довго вже судилося жити i що його гpaмaтикa може стaти остaннiм свiдченням ^о неï.
Цapський pежим, дотpимyючись зaповiдей Кaтеpини II пpо небезпеку Роси, якщо yкpaïнцi не зaбyдyть, xto вони тaкi й звiдки поxодять, pозпочaв новий нaстyп нa пapостки yкpaïнствa. 1847 pокy зaзнaло pозгpомy Киpило-Mефодieвське товapиство. Зaбоpонили нaйкpaщi твоpи Шевченкa, Кyлiшa, Костомapовa.
Головний yдap по мовi спpямовyвaвся чеpез осв^у - сaме тaм, де y^arn^^ iнтелiгенцiя вбaчaлa нaйкpaщий шляx до моpaльного i кyльтypного пiднесення нapодy. У 1832 p. нa Пpaвобеpежжi зaкpито всi польськi школи (yкpaïнськиx мaйже не було) i pеоpгaнiзовaно нa iмпеpськиx зaсaдax iз пеpеведенням нa pосiйськy мову нaвчaння [2].
Апогеем pyсифiкaтоpськоï полiтики цapaтy стaли ноpмaтивнi aкти, вiдомi в ^TOpn як Вaлyeвський циpкyляp i Емський yкaз. Вони офiцiйно визнaчaли стaвлення Росiйськоï деpжaви до будь-якого yкpaïнського нaцiонaльного pyxy.
Тaeмним циpкyляpом мiнiстpa внyтpiшнix спpaв П. Вaлyeвa вiд 18 липня 1863 p. було зaбоpонено нaдaвaти цензypний дозвш нa дpyкyвaння дyxовниx тa попyляpниx yкpaïномовниx освiтнix книг, зaбоpонявся yкpaïнський теaтp. Адмiнiстpaтивниx pепpесiй зaзнaли вiдомi yкpaïнськi дiячi, сеpед якиx О. Кониський, П. Чубинський, П. Сфименко, В. Лободa, С. Hiс.
Ha ro4aTOy 1881 p. з обrpyнтовaними зaпеpеченнями пpоти Емського yкaзy виступили
генерал-губернатори ки!вський (М. Чертков) i харкiвський (князь Дондуков-Корсаков). Пюля цих виступiв була проведена нова особлива нарада, котра внесла доповнення до другого пункту Емського указу - дозвш друкувати укра!нсью словники. Також Олександр III дозволив друкувати окремi сценiчнi твори укра!нською мовою, але росiйським правописом. На мюцеву владу покладався обов'язок контролювати публiчне виконання укра!нських пiсень, дозволених цензурою.
Далi царат дiяв послiдовно: було накладено заборону на викладання в народних школах та виголошення церковних проповщей укра!нською мовою; остаточно заборонено украшсью театральнi вистави по вшх губернiях Малороси; заборонено вживання укра!нсько! мови в офiцiйних установах i хрещення укра!нськими iменами. 1снувала тшьки едина росiйська мова [2].
У 1804 рощ видано указ про заборону вчитися укра!нською мовою. Результатом нащонального гшту стало те, що кiлькiсть колись майже стовщсотково грамотного укра!нського народу до 1898 року знизилась до 13,5%.
Царську полтику наслщували i бiльшовики. Окупувавши Укра!ну, вони спочатку цiлком нехтували укра!нську культуру й шяко! украшсько! мови визнавати не хотши, бшьше того, ставилися до не! явно вороже. Укра!нська мова виганяеться звщусюди, де б тiльки вона не була. Таке ставлення ново! большевицько! влади до укра1нсько1 культури, в тому чи^ й до мови, вщразу викликало гострi протести й повстання, що охопили всю Украшу, а це змусило владу змшити свое ставлення до Укра!ни взагал^ хоча б поверхово. Робилося це дуже поволi й неохоче [2].
Укра!на була важливою економiчною базою, а тому бшьшовики мусили таки рахуватися з укра!нцями бодай про людське око. Так, VIII З'!зд ЦК РКП(б) у 1919 р. наказав розпочати «укра!шзащю Укра!ни», до чого вш був змушений побоюванням, що укра!шзащя пiде й без нього. У 1920 рощ В. Ленш публiчно висловився за самостшшсть Укра!ни, а щодо укра1нсько1 мови, то сказав: «Дайте укра!нцям двi мови, аби вони билися за нашу щею!».
Але Укра!на мщно стояла за свою культуру, й бшьшовики мусили «попускати»: добре працював укра!нський театр, у Киевi поедналися Наукове товариство iм. Т. Г Шевченка й Академiя наук в одну наукову установу, вщкривалися CT^i укра!нсью приватнi видавництва.
Укра!нський тиск iз вимогами культурно! незалежностi зростав усе бшьш, i 1923 року комушстична партiя постановила, що в Укра!ш мусить бути укра!нська мова, для чого треба розпочати укра!шзащю. Про це був виданий ошбний декрет: уряд визнав за потрiбне зосередити увагу держави на поширення знання укра!нсько! мови й забезпечити укра!нськш мовi мiсце, вiдповiдне чисельност та питомiй вазi укра!нського народу на територи УРСР.
Скрiзь по Укра!ш розпочалося жваве вивчення укра!нсько! мови, на чолi чого стала Укра!нська Академiя наук у Киев^ а при нiй заклалися два важливi iнститути: 1нститут мовознавства та 1нститут науково! мови. Другий науковий центр постав у Харковь Наукове розроблення укра!нсько! лiтературно! мови справдi було широке й глибоке, i зроблено було за той час надзвичайно багато, зроблено стiльки й таке, що школи вже не забудеться в нашш культурi. Варто зазначити, що 20-т роки ХХ столття були роками найбуйнiшого розвитку укра!нсько! культури, а в тому й укра!нсько! лiтературно! мови. Щ роки пробудили в укра!нського народу глибоку нащональну свiдомiсть та мщну самопевнiсть.
За цей час укра!нське мовознавство розвивалося без бiльших перешкод, i в ньому зроблено дуже багато. Нашi мовознавцi, бiльшi й менш^ — А. Кримський, С. Тимченко, Олена Курило, О. Синявський, Л. Булаховський, С. Смеречинський, М. Сулима, К. Шмчинов, М. Наконечний та ш. написали за цей перюд сво! видатнi працi. Глибоко розвинулася синтакса укра!нсько! лiтературно! мови. Словництво поставлено на небувалу висоту — Академiя наук видала шють томiв високоцiнного «Росiйсько-укра!нського словника» за редакщею А. Кримського. 1нститут науково! мови при Академи наук видав близько 30 рiзних термiнологiчних словниюв високо! науково! якостi. При редакщях газет запровадженi були фаховi мовш редактори, що пильнували про чистоту та добiрнiсть часописно! мови.
Тодi ж, року 1927-го, був упорядкований остаточно укра!нський правопис. Виходило багато щнних наукових дослiдiв укра!нсько! мови. Здавалося, розвиток укра!нсько! лiтературно! мови досяг свого вершка [2].
Але це тшьки здавалося, бо що бiльшi були досягнення, то бшьше бшьшовицька влада непоко!лася. Ще вiд початку цiе! «укра!нiзацiйно!» доби ввшшов у життя залiзний радянський закон: «Укра!нська культура мае бути нащональна формою, але соцiялiстична змютом».
Заборонялось хоч швслова написати чи сказати щось проти утисюв влади. Найменша воля слова заборонена — на всьому тяжить цензура партп. Позитивне або принаймш нейтральне ставлення центру до укра!шзацп продовжувалося рiвно стiльки, скшьки на партiйному олiмпi в Мос^ тривала боротьба за владу. Однак коли Сталш домiгся одноошбно! влади, його пол^ика щодо Укра!ни кардинально змшилася. Причина була проста: УРСР за матерiальними i людськими ресурсами практично дорiвнювала всiм iншим нацюнальним республiкам, разом узятим.
Особистi штереси Сталiна тепер збiгалися з штересами партiйно-державного центру, i для нього на перший план вийшла потенцшна загроза укра!нського сепаратизму. У Мос^ не забули старих застережень царських часiв про те, що будь-який украшський рух рано чи тзно закiнчуeться питанням про державну незалежнють Укра!ни. Засудження на рiзних рiвнях росiйського великодержавного шовiнiзму якось разом зникли, а натомють постали розмови про «украшський буржуазний нацюнашзм» [2].
Головна мета радянського режиму в Укра!ш полягала в знищенш будь-яких можливостей для li нацюнального самовизначення. Реалiзацiя ще! мети передбачала негайну лiквiдацiю нацiонально свщомо! частини населення, почався активний процес формування сощально диференцшовано! культури, а також шдрив людсько! бази вiдтворення нацюнально! свiдомостi.
Так, за належнiсть до «Спшки визволення Укра!ни» у 1929 - 1930 рр. було заарештовано i засуджено сорок п'ять дiячiв укра1нсько1 науки, лiтератури, культури; поступово лшвщувалися лiтературнi оргашзацп та утворення едино! Спшки письменниюв СРСР; знищувалися архiтектурно-культурнi пам'ятки в Укра!ш, масово арештовували i страчували нацiональну штел^енщю. У 1938 роцi було введено в дда постанову «Про обов'язкове вивчення росшсько! мови в нацюнальних республiках СРСР» i посилення русифшацп Укра!ни. Протягом подальшого майже швстолотя в Укра!ш продовжуються арешти i вiдбуваються суди над укра!нськими дiячами. У 1990 роцi статус офщшно! мови в СРСР надаеться росшськш мовi.
Висновки. Незважаючи на все, украшська мова не втратила достатньо сильно! креативное' енергi!. Нинi, в умовах творчо! свободи, продовжуеться розвиток укра!нсько! мови, особливо iнтенсивний в захщних i центральних регiонах, а також у Киев^ хоча цiкавi явища у сферi елiтарно! укра!нсько! культури спостерiгаються i в мютах Схiдно! Укра!ни. Однак в умовах жорстко! конкуренцi! з росiйською масовою культурою, культура укра!нська, що перебувае в стадп формування, потребуе тдтримки з боку свое! держави, що ще раз пiдтверджуе гостру необхщнють ефективно! мовно! полiтики [2].
Слщ зазначити, що за роки державно! незалежност в масовiй свщомосп русифiковано! частини укра!нського населення вщбулись певнi психологiчнi змiни у ставленш до укра!нсько! мови. Надання украшськш мовi статусу державно! пiдняло !! престиж. Укра!нська мова, не зважаючи на усi утиски, не втратила свое! краси та автентичносп. Вона е мовою найбiльшого корiнного етносу Укра!ни i, попри складнi умови бездержавносп укра!нсько! нацi!, мова зберегла самодостатнють i стала важливим чинником возз'еднання укра!нських земель [2].
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Гончар О. Т. Щоденники : У 3 т. / О. Т. Гончар. [упоряд., тдгот. текстiв, iлюстр. матерiалу В. Д. Гончар.]. - К. : Веселка, 2002. - Т.1: (1943 - 1967) - 2002. - 455 с.
2. Палш Олександр. Украшська культура: пагони ^зь асфальт // «День». — 2011. — № 193.
SUMMARY
Ukrainian, as well as all culture of Ukraine, from beginning of the existence often experienced heavy moments, carried serious losses, got sickly shots. It was forbidden people to talk Ukrainian, national traditions are beggar, a book-printing was destroyed Ukrainian, education are aspire to Russian. Plenty of modern scientists devoted the works to digressions in history of development of Ukrainian, linhvocyd on Ukrainian soil: Ya. Radevych-Vynnyts'kyy «Ukraine: from a language to nation»; L. Masenko, V. Kuybachuk, O. Dems'ka-Kul'chyts'ka «Ukrainian in ХХ century: history of linhvocyd», M. H. Zubkov «Ukrainian»; N. Virchenko «Documents about prohibition of Ukrainian (XVII — XX of century)».
By an aim our secret services are lineation of thorny way of development of Ukrainian, in fact
during great while of forming and becoming of Ukrainian, functioning of her in all spheres of life, existence in general as languages of separate original nation were accompanied by the negative phenomena.
In the article short digression is given in history of development of Ukrainian from times of Petro first and Ekaterina second to times independent Ukraine.
REFERENCES
1. Gonchar O. T. Shhodennyky: U 3. / O.T. Gonchar. [uporjad., pidgot. tekstiv, iljustr. materialu V.D. Gonchar.]. - K. : Veselka, 2002. - T.1: (1943 - 1967) - 2002. - 455 s.
2. Palij Oleksandr. Ukrai'ns'ka kul'tura: pagony kriz' asfal't // «Den'». - 2011. - №193.
УДК 811.161.2'246.2(477)
УКРАШСЬКО-РОСШСЬКИЙ Б1Л1НГВ1ЗМ У МОВНОМУ ПОРТРЕТ СУЧАСНО1 МОЛОД1
О. Ю. Баранник, к. фтол. н.; А. Говорадло, студ.; М. Ульянова, студ.
Ключовi слова: бмнгв1зм, двомовмсть, принципи бмнгв1зму, бмнгв1зм офщйний, бтнгвгзм неофщШний
Постановка проблеми. У сучасному свт надзвичайно важливим е вивчення i виршення проблем, пов'язаних з украшсько-росшським бшшгазмом. Дослiдження ще! проблеми становить один i3 визначальних аспектiв сучасно! науки не лише з лшгвютичного, а й i3 соцiального, полiтичного та культурного погщщв.
У сучаснiй науцi поняття бiлiнгвiзму розумiють по-рiзному. Як науковий феномен термш бтнгвгзм означае сшвюнування двох мов i розглядаеться з двох позицш:
1) як сощальне явище;
2) як iндивiдуальна характеристика особистосп.
Як соцiальне явище бшнгазм - це специфiчний стан суспшьного життя, за якого спостерiгаеться сшвюнування двох мов у межах спшьно! територп проживання !х носив. Як iндивiдуальна характеристика бiлiнгвiзм - це володшня двома мовами для комушкативних потреб залежно вiд ситуаци чи сшврозмовника, з яким вiдбуваеться спшкування [4, с. 113].
Аналiз попередшх дослiджень. У сучасних наукових дослщженнях багато уваги придiлено висвiтленню проблем бшшгазму. Так, Л. Масенко вважае, що бiлiнгвiзм збагачуе людину, але, якщо вiн набувае «тотального поширення, вiн несе нацiональнiй спiльнотi загрозу руйнаци основ li духовно! своерщносп» [3, с. 43].
Т. Возняк розглядае проблему суржику, що виникае через незбалансовану мовну ситуащю в кра!ш [1, с. 107].
Лшгвюти В. 1ванишин та Я. Радевич-Винницький стверджують, що пiсля генного коду найважлившим е мовний код [2, с. 113].
Психолшгвютичний аспект комушкативно! поведiнки бiлiнгвiв розглядае Я. Радевич-Винницький [6], в аспект сощально-мовно! взаемоди подано огляд двомовностi в статп О. Палшсько! [5].
Автори статп поставили за мету знайти вщповщь на комплекс питань: з'ясувати стутнь володiння сучасною молоддю знанням про бiлiнгвiзм; визначити, який вщсоток молодi вважае себе бiлiнгвом; установити, який вщсоток молодi фактично е бшшгвами.
Виклад матерiалу. Бiлiнгвiзм (двомовнють) - специфiчний стан суспiльного життя, за якого спостертаеться i е визнаним факт функщонування й сшвюнування двох мов у межах одше! держави. Джерелом бiлiнгвiзму, як правило, виступае етшчна неоднорiднiсть самого суспшьства, наприклад, iснування в однiй державi двох етносiв, що користуються рiзними мовами. Через те, що в сучасному свт практично немае етшчно «чистих» держав, бiлiнгвiзм як явище отримав велике поширення. Явище бшшгазму притаманне багатонацiональним кра!нам. Укра!на не е винятком. У складi населення нашо! кра!ни спостерiгаеться перевага двох етношв - украшщв (77,8 %) та роаян (17,3 %). При цьому укра!нську мову вважають рщною 67,5 % населення, для 29,6 % рщною е росшська мова.
Основний принцип бшшгазму полягае в тому, що головна позищя в кра!ш належить мовi
