CC BY
123
Yci цi iнновацiйнi технологи та штерактивш форми й методи навчання дають змогу задiяти не лише свщомють учня, але i почуття, емоци, шту!щю, вольовi якостi, тобто залучають до процесу навчання цшсну особистiсть.
Наша нова методика передбачае активне використання можливостей так званого периферичного зору, завдяки якому людина сприймае значний обсяг шформаци. Тому на стiнi варто перiодично вившувати схеми, таблицi, цiкавi повiдомлення, стшгазети рiзного виховного спрямування, що виготовляють учнi власноруч, якi теж матимуть значний вплив на !х мовно-мовленневий розвиток i патрiотичне виховання.
Таким чином, злободенна у лшггводидактищ проблема особистiсно зорiентованого пiдходу в сукупносп з компетентнiсною, текстоцентричною, комушкативно-функцюнальною, структурно-описовою та соцiокультурною парадигмами вивчення укра!нсько! мови як рщно! i як державно! вказуе на необх1дшсть впровадження експериментально! методики у живу практику загальноосв^шх навчальних закладiв iз подальшим li удосконаленням i глибшим дослiдженням.
Yсi зазначенi вище iндивiдуальнi, колективнi, груповi технологи, iнтерактивнi форми i методи дають можливiсть спостер^ати, як в учнiв основно! школи поступово розвиваеться активна позицiя украшомовно! особистостi, формуеться свiдоме, аналiтичне, порiвняльне, емотивне, мотивоване ставлення до предмета вивчення i до практично! мовленнево! дiяльностi у всiх li видах.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бех I. Д. Особиспсно зор1ентоване виховання: Науково-методичний поабник. — К.: 1ЗМН, 1998.
— С. 204.
2. Дддук Г. I. Лшгвостил1стичш та комушкативно-ситуативш завдання на уроках р1дно! мови у 5-7
класах. Навчально-методичний пос1бник. — Тернотль: Навчальна книга — Богдан, 2004. — 96 с.
3. Концепщя загально! середньо! освгги (12-р1чна школа) // Педагопчна газета. — № 1. — 2002.
4. Подмазин С.И. Личностно-ориентированное образование: Социально-философское исследование.
— Запор1жжя: Просвта, 2000. — 248 с.
5. Програми для загальноосвггшх навчальних заклад1в. 1ноземш мови, 2-12; 5-12. / Кер. В.Г. Редько.
— Кшв-1ршнь, 2005. — С. 63.
6. Роджерс К., Фрейберг Д. Свобода учиться. — М.: Смысл, 2002. — 528 с.
7. Орик Т. Л., С1рик С.В. English 7 (3) — Щдручник з англшсько! мови. — Полтава: «Довшлля-К»,
2007. — С. 11.
8. Шендеровська Л. Особиспсно зор1ентоват технологи навчання // Освпянин. — 2004. — №1. — С. 9-11.
Мирослава КРИСЬК1В
НАСТУПШСТЬ У ВИВЧЕНН1 УКРА1НСЬКО1 МОВИ М1Ж СЕРЕДНЬОЮ I ВИЩОЮ ЛАНКАМИ ОСВ1ТИ
У cmammi обтрунтовано rno6xidmcmb nacmynnocmi мiж штльним курсом укратськоХ мови та курсом «Укра'шська мова за професшним спрямуванням», що читаешься у вищих навчальних закладах, за вама змiстовими лiнiями — мовною, мовленневою, сощокультурною та дiяльнiсною, за вама видами мовленнево'1 дiяльностi (сприймання i вiдтворення чужих та створення власних висловлювань в уснш i письмовт формi), розглянуто умови, дотримання яких сприятиме успшному досягненню основное мети навчання — тдвищенню мовленнево'1 компетентностi майбутнiх спецiалiстiв.
Одним iз важливих чинниюв усшшного вивчення мови у ВНЗ е реалiзацiя дидактичного принципу наступносп. Важливе значення мае опора на знання та вмшня, набут в школi (основи науки про мову, поняття про стил^ про термши, про монолопчне i дiалогiчне мовлення, правила орфографи i пунктуаци, найважливiшi якосп мовлення, структура тексту, зв'язнiсть викладу i т. iн.). Вони мусять бути основою для опрацювання змюту курсу «Укра!нська мова з професшним спрямуванням», але докладно повторювати !х не дозволяе дефiцит аудиторного часу. Отже, слщ шукати iнших можливостей для реалiзацi! ще! наступностi мiж загальноосвiтньою i вищою школою.
Державний стандарт [2] загально! середньо! освiти, в основу якого покладено «Концепцiю навчання державно! мови в школах Укра!ни» [3], ставить осв^ню мету щодо вивчення укра!нсько! мови, котра полягае у «формуваннi особистосп, яка володie вмiннями i навичками вшьно, комунiкативно виправдано користуватися мовними засобами у рiзних формах, сферах i жанрах мовлення, тобто в забезпеченш належного рiвня мовленнево! компетенци учнiв, що е однiею з найважливших умов !хньо! устшно! соцiалiзацп» [там же]. Концентруеться увага на способах реалiзаци цього положення: зазначаеться, що процес навчання мае грунтуватися не на пояснювально-iлюстративному, а передуем на дiяльнiсно-проблемному пiдходi; проблемшсть змiсту повинна виражатися в системi проблемно-ситуативних i проблемно-пiзнавальних завдань; належне мюце на заняттях мае посюти диференцiацiя навчання. Невiд'емною ознакою сучасно! технологи навчання е його iндивiдуалiзацiя за допомогою системи програмованих матерiалiв, розроблених на основi оновленого змюту курсу укра!нсько! мови i комп'ютерно! технiки.
У Концепци навчання укра!нсько! мови зазначаеться, що одним iз шляхiв штенсифшаци навчання «е застосування рiзних способiв структурування програмового матерiалу з використанням узагальнюючих таблиць i схем, що мiстять головш теоретичнi вiдомостi i факти мови, генералiзацiя знань, видiлення з широкого кола вщомостей найiстотнiшого, головного, узагальнення i систематизацiя вивченого на основi певного теоретичного положення, мовного поняття або правила» [3, 19]. Особливо доцшьно застосовувати таблицi та схеми шд час повторення орфографи та пунктуаци, тому що вони забезпечують швидке сприйняття лiнгвiстичного матерiалу, оскшьки являють собою своерiдну модель, до яко! застосовуеться вiдповiдне правило. Це сприяе узагальненню i систематизаци знань [8]. Як зазначае Ю. Кустов, рацюнальний вiдбiр змiсту навчання, його структурування е найютотшшою стороною наступносп «безперервно! професшно! пiдготовки молодi» [4, 41]. Стосуеться це i мовного матерiалу.
Вивчення мови як навчального предмета, згiдно з програмою, за якою навчалися теперiшнi студенти, включае такi змiстовi лши:
1) комушкативну (мовленнезнавчi вiдомостi, види i жанри навчальних робiт, мовленневi вмiння та навички);
2) лiнгвiстичну (мовна система — лексиколопя, фонетика, граматика, стилютика укра!нсько! мови);
3) культурознавчу (культурознавчi вiдомостi, вiдображенi в системi навчальних текспв, наочних, аудiовiзуальних та ш. засобiв, дiбраних з урахуванням принципу едност навчання, виховання i розвитку учшв);
4) дiяльнiсну (основнi способи мовленнево-мислительно! дiяльностi, формування яких сприяе рiзнобiчному i зокрема мовленневому розвитковi учнiв) [7].
Оволодiння найважливiшими вщомостями з фонетики, лексикологи, фразеологil, словотвору, граматики, правопису, синтаксису, пунктуаци та стилютики, яю включае лiнгвiстична змютова лiнiя, служать основою для формування мовленневих умшь, пiдвищенню мовно! культури школярiв [там же: 24].
Комушкативна змiстова лiнiя програми визначае змют роботи над формуванням умiнь сприймати усне i писемне мовлення, вщтворювати, самостiйно будувати уснi й письмовi висловлювання рiзних жанрiв. Комунiкативна дiяльнiсть мае здiйснюватися пiд час розв'язання системи усних i письмових мовленневих завдань [там же, 25].
Структурними частинами змюту навчання е: мовленнева дiяльнiсть в едносп 11 складниюв — слухання, читання (сприйняття), говоршня i письма (створення висловлювань); продукт мовленнево! дiяльностi — система навчальних текспв; мовна система; мовленневомислительна дiяльнiсть. Об'еднуючим центром усiх змiстових компонешгв е висловлювання (текст).
Робота з розвитку мовлення передбачае вивчення таких тем, як основш поняття про мовлення i спшкування, види мовленнево! дiяльностi (ауддавання, читання, говорiння, письмо), вимоги до культури мовлення (змютовнють, логiчна послщовшсть, багатство мовних засобiв, виразнiсть, точшсть, доречнiсть, правильнiсть); використання таких вцщв робiт, як аудiювання, читання, конспектування, тематичнi виписки, тези, конспект, перекази iз творчим завданням,
створення дiалогiв вiдповiдно до запропоновано! ситуацiï, виступ на зборах, семшарах (пiдготовлений i заздалегiдь не шдготовлений), виступ пiд час дискусiï, розгорнута вщповщь на уроцi, доповiдь, вщгук про твiр мистецтва (книжку, спектакль, юнофшьм, картину та iн.), стаття в газету на морально-етичну тему, твори на суспшьну та морально-етичну теми, бiблiографiя, анотацiя; складання таких дшових паперiв, як звiт про виконану роботу, автобiографiя, заява, доручення, розписка, протокол, офiцiйний лист, акт тощо.
Все це сприяе удосконаленню усiх видiв мовленнeвоï дiяльностi: формуе вмiння користуватися рiзновидами аудiювання i читання, вщтворювати готовi тексти (усно i письмово), створювати монологiчнi висловлювання рiзних типiв, стилiв, жанрiв з урахуванням ситуаци спiлкування, брати участь у дiалозi, перевiряти результати мовленневоï дiяльностi (коректувати усне мовлення в процес говорiння, враховуючи реакцiю слухача), редагувати написане, додержувати норм украшського мовленневого етикету.
Зпдно зi шюльною програмою [7] учнi знайомляться з термшолопчною лексикою у зв'язку з опрацюванням наукового, дiлового, частково публщистичного стилю у межах комунiкативноï змiстовоï лiнiï (аудiювання, читання, переказування, створення власних висловлювань). I не суттево, що серед термiнiв, якi потрапляли в поле зору учшв, майже не було юридичних (хоча юлька таких, що мають виразну правознавчу семантику були: вiза, субсидiя, приватизацшний сертифiкат, iдентифiкацiйна картка [там же]. Головне, що школярi усвiдомлювали наявшсть у кожнiй галузi знань, у кожнш сферi суспiльноï дiяльностi специфiчних лексичних засобiв позначення понять, якими е термши. На цiй основi можна будувати подальшу роботу — уже у ВНЗ. Зокрема, прямим продовженням шюльних вправ можуть стати таю завдання, як:
• вщнесення тексту до певного стилю з обгрунтуванням свого рiшення;
• виписування з текспв слiв i словосполучень професшного характеру;
• виявлення, у сферах дiяльностi яких фахiвцiв таю мовш засоби частiше всього вживаються;
• складання словничюв професiйних слiв;
• складання речень, до складу яких входять термши;
• складання розповда про дiяльнiсть фахiвцiв певно1' галузц
• пояснення лексичного значення термшв i т.д.
Одним iз найважливших умiнь i навичок, що складають основу мовленнево1' компетенцiï е умшня створювати письмовi тексти рiзних стилiв та типiв мовлення, рiзних жанрiв, зокрема дiлових паперiв. Пiд час навчання у загальноосв^нш школi учш вивчали такi жанри дiлового мовлення, як оголошення, план роботи, розписка, протокол, заява, автобiографiя, доручення, акт, характеристика, вчилися писати листи та оформляти адреси, засвоювали значення пов'язаних iз цими документами термiнiв. Ус цi знання i вмiння, належним чином актуалiзованi, можуть прислужитися i на вищому рiвнi освiти, в т.ч. у навчальних закладах юридичного профшю. Адже кожному юристовi доводиться бшьшою чи меншою (залежно вщ характеру дiяльностi i займано1' посади) мати справу зi складанням i аналiзом рiзноманiтних дiлових документiв.
Ще одна лiнiя наступностi мiж середньою i вищою школою — формування умшь усного мовлення, засвоення засобiв його увиразнення. У школi цьому слугують усш перекази, уснi твори, рольовi iгри, зрештою — будь-яка зв'язна вщповщь на уроцi мови, л^ератури чи iншоï дисциплiни. Ще бшьше уваги стали придiляти цш проблемi в останнi кiлька роюв — у зв'язку з уведенням до шюльно1' програми Х i XI клашв роздiлу «Елементи практично!' риторики». У ньому передбачено опрацювання таких питань, як тдготовка публiчного виступу (збирання матерiалу, формулювання основноï думки, добiр ключових слiв, складання плану), структура виступу, найважливiшi вимоги до проголошення виступу, засоби увиразнення, невербальш засоби усного мовлення [7, 42-44]. У варiантi шкiльноï програми 2001 р. велика увага придшена i дiалогiчному мовленню, якому вже присвячеш i навчальнi посiбники [5], i дисертацшш дослiдження [6]. Школярi засвоюють, що дiалогiчне мовлення вщзначаеться своерiднiстю використання мовних засобiв, а також мехашзмом формування i функцюнування висловлювань, воно являе собою ланцюг реплш, якi породжуються в процес спiлкування двох або кiлькох ошб, тому у ньому найбiльш яскраво виявляеться функцiя мовлення як засобу
спшкування. До комунiкативноï 3mîctoboï лши входять: складання дiалогiв вiдповiдно до запрограмовано1 ситуацiï спiлкування, пов'язаноï з життевим досвiдом y4HiB, з особистими враженнями i спостереженнями, з характеристикою людей; приватш розмови i офщшне обговорення певноï теми, дiалоги дискусшного характеру.
Ще бiльшоï ваги цим аспектам навчання надае програма 12^чно1' середньо1' школи.
Належне опрацювання передбачених програмою аспектiв розвитку усного мовлення в школi могло б стати надшною опорою для аналогiчноï роботи в аспект професiйного спiлкyвання шд час навчання у ВНЗ, в т. чи^ у закладах, що готують фахiвцiв юридичного профiлю, для яких усне професшне мовлення е надзвичайно вагомим. На жаль, як засвщчили данi констатувального експерименту, рiвень знань i yмiнь такого типу у студенев ще далекий вщ задовiльного. Проте й тi знання i вмшня, що е у першокурсниюв, необхвдно використовувати, доповнювати i уточнювати.
Проте перешкоди на шляху до формування повнощнно1' мовно1' особистостi поки що не подолаш. По-перше, структурним каркасом побудови навчального процесу залишаеться лiнгвiстична лiнiя. I хоч проголошуеться, що «на перший план висуваеться необхiднiсть рiзнобiчного особистюного мовленневого розвитку yчнiв, якому шдпорядковуетъся завдання системного вивчення мови» [7, 24], на практищ цього не завжди вдаеться досягти (частково — внаслщок консервативностi педагогiв). По-друге, оргашчне поеднання змiстових лiнiй можливе лише на основi текстiв з ч^ким iдейно-виховним спрямуванням i логiчною структурою, достатньо насичених тими мовними явищами, яких вимагае тема заняття. Самотужки знайти таю тексти i забезпечити сприйняття ix учнями вчителям не пiд силу, а належно1' методично1' допомоги (збiрники дидактичного матерiалy, необхщш теxнiчнi засоби) вони поки що не мають. По-трете, дiе i психолопчний чинник: iнодi значення мови як навчального предмета недооцшюеться як учнями, так i вчителями. На уроках шших навчальних дисциплш учш засвоюють щось нове, пiзнають закони природи i суспшьства, i цшшсть ïx нi в кого не викликае сумшву.
Мова ж декому здаеться менш важливою тому, що тут школярi вивчають те, чим уже певною мiрою практично володдать, а це при поверхневому поглядi може здатися нецiкавим.
Безумовно, негативно впливае i мовне середовище, в якому перебувають школяр^ — вщ безпосереднього оточення поза школою i в школi до такого популярного серед молодi телебачення.
У цшому ж маемо той невтiшний факт, що рiвень мовноï освiти випускниюв школи далеко не вiдповiдае накресленш навчальною програмою моделi.
I все-таки, зважаючи, що певш мовнi знання у професшному аспектi у вступниюв е (поняття про термiни, види мовленневоï дiяльностi, види i структуру докумешгв тощо), перед вищим навчальним закладом конкретного профшю стоïть завдання закршити i поглибити цi знання, зорiентyвати стyдентiв на застосування цих знань у сферi обраного фаху [1, 4].
Вимога тдвищення комушкативно].' культури, формування мовленневоï особистостi ще бшьшою мiрою, нiж середньоï загальноосвiтньоï школи, стосуються вищоï ланки освгти — професiйноï пiдготовки. Адже кожен випускних вищоï школи, незалежно вщ отриманоï спецiальностi, мае бути штелектуальною, висококультурною особистiстю, а цього неможливо досягти без доброго володшня рщною мовою. Тому у будь-якому ВНЗ нефшолопчного профiлю до найважливiшиx аспекпв професiйноï пiдготовки мае бути вщнесене удосконалення мовленневоï компетентностi, навичок спшкування в уснш i писемнш формi у рiзниx ситyацiяx фаxовоï дiяльностi. У цьому планi набувають актуальносп yсi знання, yмiння i навички, засвоенi пiд час шкiльного навчання, опрацювання ytix змiстовиx лiнiй курсу yкраïнськоï мови. Те, що було недопрацьовано в школi, мае бути надолужене у процесi опрацювання мовного курсу у ВНЗ.
Реалiзацiя принципу наступносп може стосуватися i кyльтyрологiчноï та дiяльнiсноï змiстовиx лiнiй. Культуролопчна змiстова лiнiя мiстить перелiк тем, передбачае добiр вiдповiдниx текстiв, що знайомлять з iсторiею i духовною культурою народу, з загальнолюдськими морально-етичними нормами i стають основою не тшьки для збагачення мовлення школярiв у лшгвютичному та змiстовомy плаш, але й «для формування особистюних переконань, вигранення власного духовного св^» [7, 7]. У вищому навчальному закладi,
зокрема (а можливо, особливо) юридичного профшю усе це стае передумовою ч^кого усвщомлення суспшьних функцiй юриста, сво1х обов'язкiв щодо оволодiння специфшою обраного фаху.
Дiяльнiсна змiстова лшя не вiдображена на рiвнi знань, мае суто процесуальний характер. Вона стосуеться оволодшня культурою мислення, розвитку мисленневих здiбностей, освоення таких мислительних прийомiв i методiв, як порiвняння, узагальнення, систематизацiя, моделювання, усвiдомлення структури власноï пiзнавальноï дiяльностi. «Реалiзуеться вона через систему завдань i вправ комплексного характеру» [там же, 7]. Зрозумшо, що шд час навчання у ВНЗ вимоги до розумовоï дiяльностi значно пiдвищуються, оскiльки шзнавальш завдання ускладнюються, бiльше мiсце у ix розв'язаннi займае самостiйна робота. Однак пiдгрунтям, опорою i в цьому разi е умiння, набут в середнiй школi.
Враховуючи сказане, можемо стверджувати, що завдання мовних куршв у ВНЗ нефшолопчного профшю складш й багатограннi. У процесi ïx опрацювання необxiдно:
• в мiру можливостi лiквiдувати прогалини у мовних знаннях i мовленневих умшнях загальноосв^нього характеру;
• забезпечити засвоення професiйноï лексики i спецiальноï галузевоï термiнологiï;
• розвинути мовленневi умшня, передуем ri, що пов'язанi з професшною дiяльнiстю.
Для досягнення цiеï мети необxiдно у студентiв:
• виробити стiйку потребу у вивченш рiдноï мови;
• забезпечити формування духовного св^у, свiтоглядниx уявлень, прилучити до культурних надбань украïнського народу i людства;
• розвинути мислительш здiбностi;
• розширити лiнгвiстичний кругозiр через ознайомлення з мовною системою у функцюнальному аспектi;
• удосконалити володiння мовними нормами — лексичними, орфоепiчними, граматичними, правописними, стилiстичними;
• збагатити словниковий запас, граматичну будову мовлення, навчити культури мовленневого спшкування;
• вдосконалити мовленневi вмiння i навички, зокрема — орiентуватися в мовленневш ситуаци i визначати мету спшкування, планувати мовленневий задум i здшснювати його; контролювати й оцшювати процес i результати власноï мовленневоï дiяльностi.
Звiдси можна зробити висновок, що в робот над курсом «Украшська мова за професiйним спрямуванням» мають бути продовженi всi змiстовi лiнiï шкiльноï програми, жодна з них не е зайвим для досягнення мети — сформувати мовну особистють спещалюта.
Проте вага окремих навчальних лшш суттево змiнюеться.
Зокрема, зовшм iншиx пiдxодiв вимагае реалiзацiя лiнгвiстичноï змiстовоï лiнiï. Зважаючи на обмеженють аудиторного часу, важко говорити про якесь суттеве поповнення i розширення вiдомостей про мову, доповнення до того, що було передбачене шкшьною програмою. У полi зору може бути лише повторення, узагальнення i систематизащя ранiше вивченого. Новi елементи можуть стати предметом принагiдноï уваги в xодi аналiзу дидактичного мовного матерiалу.
I в той же час вщомост про мову не можна залишити поза увагою: реалiзацiя комунiкативноï змiстовоï лiнiï можлива лише за умови володшня лшгвютичним матерiалом, знаннями, що лежать в основi як умiння аналiзувати чужi висловлювання, так i свiдомо добирати матерiал для продукування власних, диференщювати тексти за стильовими ознаками, грамотно оформляти документащю, уникати помилок у мовленш, тобто для вдосконалення тих умшь i навичок, якi будуть потрiбнi у майбутнiй професiйнiй дiяльностi.
Суттево не змiнюеться, але значно ускладнюеться дiяльнiсна змiстова лiнiя, зпдно з якою студенти повинш вм^и: усвiдомлювати структуру власноï пiзнавальноï дiяльностi — мотив-мету, план ïï досягнення, xiд здiйснення плану, оцшювання результату (практично); самостiйно визначати мету власноï пiзнавальноï дiяльностi i забезпечувати ïï досягнення; виконувати мовленневi ди — аналiз, порiвняння, узагальнення, конкретизащю, синтез, експериментування, формулювати висновки за аналопею, моделювати, робити припущення; добирати переконливi аргументи на пiдтвердження висловлених тез; критично оцшювати сприйняту шформащю,
спростовувати хибш твердження, оперуючи вщомими уявленнями i поняттями лiнгвiстичного й позалшгвютичного плану.
Комyнiкативна змiстова лшя мае набути бiльшоï, нiж це робилося в школ^ конкретизацп щодо сприймання i продукування висловлювань. Перший з цих аспектов зводиться до анатзу готового матерiалy, виявлення стилетворчих мовних засобiв, доцiльностi чи недоцшьносто обраного стилю в умовах конкретноï ситуаци мовлення, комyнiкативноï мети адресанта. Другий — до виконання ситуативних вправ мовленневого характеру, до створення власних висловлювань в уснш i письмовш форм^ аналогiчниx тим, що знаходять застосування в обранш сферi професiйноï дiяльностi.
Найменше можливостей (знову ж через брак аудиторного часу) для кyльтyрологiчноï змiстовоï лiнiï Немае сумшву, що робота в цьому аспект була б не зайвою для майбyтньоï елiти сyспiльства, проте тексти такого змюту не можуть домiнyвати на заняттях, оскiльки доконечно потрiбно використовувати матерiали iншого, професiйного змюту.
Тому у ВНЗ, по сут, зливаються в едину цшють характерш ознаки комyнiкативноï, кyльтyрологiчноï i ще однiеï комyнiкативноï лiнiï — профорiентацiйноï, мета якоï — ознайомлення студенев з термiнологiею галyзi, з документами i жанрами висловлювань у характерних ситуащях професiйноï дiяльностi.
Умовою для досягнення тдвищення мовленневоï компетентностi студенев е:
• мiцне теоретичне тдгрунтя у визначеннi змiстy навчання;
• психолого-педагопчне обгрунтування yсix методiв, засобiв, форм навчальноï роботи;
• постшний зв'язок з опрацюванням спецiальниx дисциплш;
• оргашзащя самостiйноï роботи студенев над удосконаленням ïxнix мовних знань i мовленневих умшь.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бшодвд У. К. Мова i профеая // Украшська мова i лгтература в школ1. — 1978. — № 1. — С. 4.
2. Державний стандарт загально1 середньо1 освгти. Украшська мова (проект) Скуратовський Л.В., Б1ляев О. М., Вашуленко М.С., Мацько Л.1. та ш. // Дивослово. — 1997. — № 7. — С. 18-37.
3. Концепщя навчання державно! мови в школах Украши / Б1ляев О., Скурапвський Л., Симоненкова Л., Шелехова Г. // Дивослово, 1996. — № 1. — С. 16-21.
4. Кустов Ю. А. Преемственность профессионально-технической и высшей школы / Научн. ред. А. А. Кирсанов. — Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1990. — 117 с.
5. Палихата Е.Я. Методика навчання украшського усного д1алопчного мовлення учшв основно1 школи. — Тернотль: ТДПУ 1м. В. Гнатюка, 2002. — 271 с.
6. Палихата Е. Я. Система навчання украшського усного д1алопчного мовлення учшв основно1 школи: Автореф. Дис ... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Украшський державний педагопчний ушверситет 1м. М. Драгоманова. — К., 2005. — 36 с.
7. Програми для середшх загальноосв1тн1х навчальних заклад1в. Р1дна мова. 5-11 класи // Дивослово. — 2001. — № 8. — С. 24-44.
8. Токарська А С. Дшове мовлення юриспв у схемах i тестах: Навчальний поабник. — К.: Центр навчально1 лгтератури, 2005. — 272 с.
Оксана ПИЛИЩУК
СТАН РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ У ГУМАН1ТАРНИХ КЛАСАХ Л1ЦЕЮ
У cmammi аналiзуeться стан розвитку навичок i eMiHb писати meop4i завдання лщегстами, описуеться констатувальний експеримент, проведений у гумантарних класах лще!в, формулюються завдання для подальшого наукового до^дження.
Змшюеться час, змшюеться суспшьство, зростають вимоги до особистосп, до ïï осв^и. Якщо рашше основним завданням освiти було набуття учнями знань i вироблення умшь ïx застосовувати, то сьогодш знати те, чого навчили у школ^ замало. Перед випускниками постають новi вимоги: бути комушкабельними; творчо тдходити до розв'язання поставлених завдань; ч^ко i грамотно будувати власнi висловлювання; вмшо знаходити оригiнальнi виходи
