CC BY
66
спростовувати хибш твердження, оперуючи вщомими уявленнями i поняттями лiнгвiстичного й позалшгвютичного плану.
Комунiкативна змiстова лшя мае набути бшьшо!, нiж це робилося в школ^ конкретизацп щодо сприймання i продукування висловлювань. Перший з цих аспектов зводиться до анатзу готового матерiалу, виявлення стилетворчих мовних засобiв, доцiльностi чи недоцшьносто обраного стилю в умовах конкретно! ситуаци мовлення, комушкативно! мети адресанта. Другий — до виконання ситуативних вправ мовленневого характеру, до створення власних висловлювань в уснiй i письмовiй формi, аналогiчних тим, що знаходять застосування в обранiй сферi професшно! дiяльностi.
Найменше можливостей (знову ж через брак аудиторного часу) для культуролопчно! змютово! лши Немае сумшву, що робота в цьому аспектi була б не зайвою для майбутньо! елiти суспiльства, проте тексти такого змюту не можуть домiнувати на заняттях, оскiльки доконечно потрiбно використовувати матерiали iншого, професшного змiсту.
Тому у ВНЗ, по сут^ зливаються в едину цшсть характернi ознаки комушкативно!, культуролопчно! i ще одше! комушкативно! лши — профорiентацiйно!, мета яко! — ознайомлення студентiв з термiнологiею галузi, з документами i жанрами висловлювань у характерних ситуацiях професшно! дiяльностi.
Умовою для досягнення пiдвищення мовленнево! компетентносп студентiв е:
• мiцне теоретичне тдгрунтя у визначеннi змiсту навчання;
• психолого-педагопчне обгрунтування усiх методiв, засобiв, форм навчально! роботи;
• постшний зв'язок з опрацюванням спещальних дисциплiн;
• органiзацiя самостшно! роботи студенев над удосконаленням !хшх мовних знань i мовленневих умiнь.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бшодвд У. К. Мова 1 профеая // Укра1нська мова 1 лггература в школ1. — 1978. — № 1. — С. 4.
2. Державний стандарт загально! середньо! освгги. Укра1нська мова (проект) Скурапвський Л.В., Б1ляев О. М., Вашуленко М.С., Мацько Л.1. та ш. // Дивослово. — 1997. — № 7. — С. 18-37.
3. Концепщя навчання державно! мови в школах Укра!ни / Б1ляев О., Скурапвський Л., Симоненкова Л., Шелехова Г. // Дивослово, 1996. — № 1. — С. 16-21.
4. Кустов Ю. А. Преемственность профессионально-технической и высшей школы / Научн. ред. А. А. Кирсанов. — Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1990. — 117 с.
5. Палихата Е.Я. Методика навчання укра!нського усного д1алопчного мовлення учшв основно! школи. — Тернотль: ТДПУ 1м. В. Гнатюка, 2002. — 271 с.
6. Палихата Е. Я. Система навчання укра!нського усного д1алопчного мовлення учшв основно! школи: Автореф. Дис ... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Укра!нський державний педагопчний ушверситет 1м. М. Драгоманова. — К., 2005. — 36 с.
7. Програми для середшх загальноосв1тн1х навчальних заклад1в. Р1дна мова. 5-11 класи // Дивослово. — 2001. — № 8. — С. 24-44.
8. Токарська А С. Дшове мовлення юриспв у схемах 1 тестах: Навчальний поабник. — К.: Центр навчально! лиератури, 2005. — 272 с.
Оксана ПИЛИЩУК
СТАН РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ У ГУМАН1ТАРНИХ КЛАСАХ Л1ЦЕЮ
У статтi аналiзуeться стан розвитку навичок i вмiнь писати творчi завдання лщегстами, описуеться констатувальний експеримент, проведений у гумантарних класах лщеЫ, формулюються завдання для подальшого наукового до^дження.
Змшюеться час, змшюеться суспшьство, зростають вимоги до особистосп, до !! осв^и. Якщо ранiше основним завданням освiти було набуття учнями знань i вироблення умiнь !х застосовувати, то сьогодш знати те, чого навчили у школ^ замало. Перед випускниками постають новi вимоги: бути комунiкабельними; творчо тдходити до розв'язання поставлених завдань; ч^ко i грамотно будувати власш висловлювання; вмiло знаходити оригiнальнi виходи
iз нестандартних ситуацiй. На жаль, сучасш випускники не завжди вирiзняються креативнiстю мислення та рiдко вмдать застосувати на практицi набутi в школi знання. Проаналiзувавши стан теори i практики рщно! мови, Л. Мацько вказуе на те, що у школi дають «не знання мови, а знання про мову: 11 звуки, букви, словосполучення, речення» [3, 62]. Тому стало зрозумшо, що система освгги потребуе докоршних змiн, бо «змiст шкшьно! осв^и переобтяжений надмiрним фактологiчним матерiалом... його склад i структура недостатньо враховують необхiднiсть диференщаци навчання незалежно вщ нахилiв, здiбностей, життевих планiв школярiв...» [2, 3]. Великим недолiком ниш ддачого навчального процесу, на нашу думку, е об'ектно-суб'ектш вiдносини на урощ. Ми бачимо вчителя, який подае навчальний матерiал, та учня, пасивного учасника навчального процесу, якому потрiбно лише запам'ятати нову шформащю. Таким чином, ще зi шкшьно! лави в особистостi розвиваються здiбностi безiнiцiативного слухача, слухняного виконавця, який не здатний висловити та довести власну думку, креативно шдшти до виршення поставленого завдання. Стало зрозумшо, що потрiбно докоршно змiнювати шдхвд до навчально-виховного процесу в школь Основш стратегiчнi напрямки оновлення шкшьно! осв^и, сформованi в програмних документах розвитку осв^и Укра!ни (Державнiй нацюнальнш програмi «Освiта: Укра!на ХХ1-го столотя», «Нацiональнiй доктринi розвитку освiти»), почали реалiзовуватися в сучаснiй школi. Реформування освггньо! сфери спричинило появу рiзних типiв загальноосвiтнiх закладiв, якi сприяють збереженню та розвитку iнтелектуального потенщалу держави, формуванню висококультурно!, духовно тднесено! i творчо! особистостi, здатно! до самоврядування, самостiйного прийняття рiшень, вибору смислу життя. Специфiчною рисою дiяльностi цих закладiв е iнновацiйна спрямовашсть. Саме шновацп в !х творчш неповторностi визначають оригiнальнiсть таких тишв навчальних закладiв, як лiцей, гiмназiя, колегiум.
Мета наукового повiдомлення полягае у короткому аналiзi констатувального експерименту та визначенш шлях1в подальшого формування креативного писемного мовлення лще!спв.
Основна мета навчання рщно! мови полягае у формуванш нацiонально свщомо!, духовно багато! мовно! особистостi, яка володiе вмiннями i навичками вiльно, комушкативно виправдано користуватися засобами рщно! мови — И стилями, формами, жанрами в ушх видах мовленнево! дiяльностi (слухання, читання, говорiння, письмо).
Зв'язне мовлення у методищ розглядаеться як особлива галузь роботи з розвитку мовлення — процес говорiння, дiяльнiсть мовця, текст, висловлювання. У методичнш науцi вже сформувалася певна система проблем у дослщженш розвитку мовлення (О. Бшяев, А. Богуш, Г. Дщук-Ступ'як, П. Кордун, Т. Ладиженська, М. Пентилюк, М. Рибникова, I. Синиця, С. Чавдаров та ш.). Учителi й тепер користуються поабниками Д. Кравчука «Творча робота з укра!нсько! мови в 1У-УШ класах», М. Стельмаховича «Система роботи з розвитку зв'язного мовлення в 4-8 класах», В. Мельничайка «Творчi роботи на уроках украшсько! мови» тощо.
Основною одиницею мовлення е розгорнуте зв'язне висловлювання, текст. Методисти розглядають його як мовленневу дiяльнiсть учня i як результат цiе! дiяльностi.
При висвiтленнi поняття тексту як результату мовленнево! дiяльностi вважаемо за потрiбне наголосити на психолiнгвiстичному обгрунтуванш процесу творення зв'язного писемного висловлювання. Мовлення складаеться з рiзноманiтних псих1чних операцiй, якi певним чином оргашзовуються в бiльш складну мовленневу дiяльнiсть. Мовленнева дiяльнiсть мае психологiчну структуру i висвiтлюеться у працях психолопв i психолiнгвiстiв Л. Виготського, О. Леонтьева, I. Зимньо!, В. Ляудю та лiнгводидактiв В. Капiнос, О. Горошкшо!, Г. Дiдук, Т. Донченко, С. Карамана, В. Мельничайка, М. Пентилюк, Л. Варзацько! та шших. Зпдно з теорiею I. Зимньо!, основна одиниця висловлювання формуеться на основi переходу вiд глибинних лексикосинтаксичних структур через граматичне структурування, вибiр, конструювання слiв i морфологiчне оформлення речень до поверхових i артикуляцшних структур (зовнiшне мовлення). Як бачимо, мехашзм породження письмового мовлення розпочинаеться iз внутрiшнього мовлення: спочатку виникае задум висловлювання. Воно ще не озвучене, але мае певну граматичну i стилiстичну структуру, яка вщзначаеться згорнутiстю i елiптичнiстю. На цьому етат уточнюються мотиви i завдання, змют майбутнього тексту, логiчна обробка предметно! ситуаци, вибiр словесного матерiалу на семантичнiй основi.
Згодом вщбуваегься «побудова внутршньо! просторово! схеми висловлювання», вибiр граматично! структури оформлення думки (встановлення функци ^в у реченш, вибiр потрiбних словоформ). I лише тсля цього задум знаходить реалiзацiю у зовнiшньому писемному виявь На всiх етапах (семантичного визначення, граматичного оформлення, зовнiшнього вираження змiсту) вiдбуваeться пошук засобiв, вiдбiр !х, трансформаций складання цiлого з частин, контроль за результатом з погляду максимально! вщповщносп висловлювання задумовь
Говорячи про техшчш умiння, необхщш для успiшного продукування зв'язних висловлювань, не можна не згадати проблеми зв'язку мiж окремими реченнями у тексп, а також загальних структурних закономiрностей тексту. Тiльки цiлеспрямована практична робота веде до розумшня лопчних зв'язкiв мiж реченнями, способiв об'еднання речень, пiдпорядкованих висвiтленню певного питання, залежност мiж мiкротемами тексту та подшом його на абзаци, тобто тих закономiрностей, яких необхiдно дотримуватись у монолопчному мовленнi. На нашу думку, вчитель повинен регулярно проводити тренування в писемному висловлюванш не лише на уроках розвитку зв'язного мовлення, але й на аспектних.
Вважаемо, що для формування креативного писемного мовлення лще!спв потрiбно проаналiзувати стан пiдготовленостi старшокласникiв до творчо! дiяльностi ( визначити рiвень ознайомлення учнiв iз феноменом креативностi, охарактеризувати яюсть написаних старшокласниками творчих завдань) i лише згодом пропонувати шлях реалiзацi! творчого потенцiалу лiце!стiв.
PiBeHb roTOBHOCTi лщеТспв до творноТ дiяльнoстi
I Вище достатнього !Високий piBeHb гoтoвнoстi □ Сеpеднiй i дещо нижний вщ середнього
Для дослiдження творчо! дiяльностi старшокласникiв ми проводили другий блок констатувального 3pi3y — тестування у Кременецькому лще! îm. Уласа Самчука (Тернопшьсько! областi), Славутському лще! (Хмельницько! областi) та Корсунь-Шевченювському лiцеï (Черкасько! областi) метою якого було з'ясування особистюного ставлення учшв лiцею до творчо! дiяльностi, мотиваци створення нового, цiннiснy орieнтацiю учшв на писемну творчiсть, рiвень ща орieнтацiï; дiяльнiсть yчнiв у творчому процесц виявлення творчих здiбностей старшокласниюв: здатнiсть бачити проблему, генерувати ще! та оформляти !х у писемнш формi власного мовлення.
Метод тестування дав нам змогу отримати конкретш даш, зробити об'eктивнi висновки про рiвень орieнтацiï yчнiв на творчу дiяльнiсть. Ми з'ясували, що бшьшють yчителiв та yчнiв недостатньо ознайомлеш з поняттям креативнiсть. Результати тестування показали, що у 15% опитаних респондент рiвень прояву готовностi до творчо! дiяльностi вищий достатнього, 10% старшокласниюв проявили високий рiвень готовносп й лише 75% лiцеïстiв визначили свш рiвень готовностi до творчо! дiяльностi як середнiй i дещо нижчий вiд середнього (див. дiаграмy). Це свiдчить про те, що бшьшосп учням слiд прагнути працювати над вдосконаленням сво!х творчих здiбностей.
Аналiзyючи вiдповiдi вчителiв-практикiв на питання: яю види творчих завдань Ви використовуете на аспектних уроках, робимо висновок, що вщповщно до програм для шкш з
поглибленим вивченням укра1нсько1 мови, лще!в та гiмназiй учителi використовують таю елементи як роботу в малих групах, мш>твори на задану тему з використанням матерiалу, що вивчаеться, редагування текстiв, продовження речень, тексту за початком. На уроках зв'язного мовлення педагоги використовують складання розповщ за початком чи закшченням, художне обрамлення тексту, складання плану та iншi рiзновиди творчих вправ.
З метою визначення рiвня якостi написаних старшокласниками творчих завдань ми шдготували лiцеïстам ряд тем для написання зв'язних висловлювань, а саме: Що робить людину Людиною?; Чи здатна книга змшити життя людини?; Тшьки слово береже в основi соборшсть украïнськоï душi; Життя без свободи — нщо; Хто зневажае рщний край, той серцем немощний калша; Чим став Чорнобиль для нашого народу?
Ми вважаемо, що твiр як вид мовленневоï дiяльностi учня повинен стати пiдсумком його набутих умiнь, знань та навичок з украшсь^' мови в цiлому. Це яскравий результат роботи вчителя i учня, де проявляеться орфографiчна, граматична, пунктуацшна грамотнiсть автора висловлювання й умшня правильно будувати змiст зв'язного тексту.
У методищ iснуе певна класифшащя творiв, яка «допомагае нам глибше проникнути в природу словесноï творчостi, дiбрати найдоцiльнiшi способи ïï реалiзацiï, а разом з цим i полшшити якiсть та ефектившсть розвитку зв'язного мовлення» [8, 55]. Твори подшяють за метою висловлювання — навчальш й контрольнi; за формою — усш й писемш; за мiсцем виконання — класш й домашнi; за ступенем самостшносп учнiв у виконаннi роботи — колективш й iндивiдуальнi; за джерелами матерiалу — на лiнгвiстичнi теми, на основi власних спостережень, на основi почутого або прочитаного, за картиною та ш.; за складнютю — за опорними словами i словосполученнями, з додатковими завданнями; за способом викладу думок — розповщь, опис, роздум.
В. Сухомлинський зазначав, що дитячi твори — це результат велико1' роботи. Треба шти з учнями до живого джерела думки i слова, домогтися, щоб уявлення про предмет, явище навколишнього свiту увiйшло через слово не тшьки у свщомють дитини, а i в ïï душу i серце. Завдяки цьому д^и стають бшьш чутливими до слова i краси.
Учений визначив ч^ку систему творчих робгг рiзних вцщв (твори-мiнiатюри, казки, твори-розповiдi, твори-описи, твори-роздуми), а також тематику письмових робгг вiд першого до десятого класу. Вш придiляв велику увагу опису природи, спостереженням, творам за картиною, що вимагали роздумiв, умшня змютовно й образно викладати думки, вчив дтей висловлювати своï мiркування, думати, творити.
Робота над твором (вироблення навичок самостiйно, логiчно й послщовно створювати висловлювання на певну тему) передбачае оволодшня учнями рядом вмшь:
- розкривати тему й основну думку;
- збирати й систематизувати матерiал, що забезпечуе оптимально можливу яюсть твору за змютом i формою, розвивае творчу актившсть учнiв.
- будувати твори в певнш композицiйнiй формi з урахуванням тишв i стилiв мовлення, способiв викладення думок;
- правильно, ч^ко, виразно висловлювати своï думки;
- вдосконалювати написане.
При написанш творiв лiцеïсти припускалися не лише мовних помилок (орфографiчних — написання складних слiв разом, окремо, через дефю; неправильний перенос слiв; чергування е з и; пунктуацшних — роздiловi знаки при вставних словах; зайвi роздiловi знаки; роздiловi знаки мiж частинами складних речень та ш.), але й мовленневих (лексичнi — переклад-калькування з росiйськоï мови; вживання слiв у невластивому im значенш; вживання русизмiв; тавтологiя; граматичнi — неправильне узгодження роду iменникiв; змiстовi — втрачений змiст при невдалш побудовi речення; дублювання змiсту попередшх частин;стилiстичнi помилки лiцеïсти допускали рщше — недоречне використання емоцiйно-забарвлених ^в; порушення стильовоï едностi тексту). Аналiз учнiвських творiв свiдчить, що на писемне мовлення лщеюив впливае усне. Воно проявляеться у надто лакошчних реченнях, обiрваностi граматичних конструкцiй, динамiзмi думок.
Таким чином, проаналiзувавши стан рiвня креативного писемного мовлення лщеюив, приходимо до висновку, робота над формуванням навичок написання зв'язних висловлювань
повинна бути послщовною. Ми вважаемо за потрiбне розробити новi форми i методи формування креативного писемного мовлення. Знання загальних i спещальних якостей творчо1' особистостi, на нашу думку, надзвичайно важливе для вчителя, адже вiн покликаний створювати сприятливi психолого-педагогiчнi умови для ix розвитку. Для цього потрiбно вчасно проводити дiагностику спецiальниx якостей та штенсивно включити учнiв у неформальну творчу дiяльнiсть.
Л1ТЕРАТУРА
1. Зимняя И. И. Речевой механизм в схеме порождения речи. — Психологические и психолингвистические проблемы владения и овладения языком. — М.: Изд-во МГУ, 1969. — С. 215.
2. Концепция загально! середньо1 освгги (12-р1чна школа) // Початкова освгга. — 2002. — №1. — С. 1-5.
3. Мацько Л. I. Про державний освггаш стандарт з украшсько1 мови для середньо1 школи // Дивослово. — № 7. — 1996. — С. 62.
4. Мельничайко В. Я. Творч1 роботи на уроках украшсько1 мови: Конструювання. Редагування. Переклад. Поабник для вчител1в. — К.: Рад. школа, 1984, — 223 с.
5. Методика викладання украшсько1 мови в середнш школ / За ред. С. Х. Чавдарова i В. I. Масальського. — К.: Рад.школа, 1962. — С. 314.
6. Методика навчання украшсько1 мови в середшх освгтшх закладах/ Колектив автор1в за ред. М. I. Пентилюк: М. I. Пентилюк, С. О. Караман, О. В. Караман, О. М. Горошина, З. П. Бакум, М. М,Барахтян, I. В. Гайдаенко, А. Г. Галетова, Т. В. Коршун, А. В. Шктна, Т. Г. Окуневич, О. М. Решетилова. — К.: Ленв1т, 2004. — 400 с.
7. Система обучения сочинениям в 4-8 классах / Под. ред. Т. А. Ладыженской. — М.: Просвещение, 1973. — С. 17-21.
8. Стельмахович М. Система роботи з розвитку зв'язного мовлення в 4-8 класах. — К.: Рад. школа, 1981.
9. Сухомлинський В. О. Вибраш твори: у п'яти томах — К.: Рад. школа, 1977. — Т. 5. — 638 с.
1рина ЯРОЩУК
ПРО НЕОБХ1ДШСТЬ РОЗВИТКУ НАВИЧОК MOBAEHHGBOÏ ДШЛЬНОСП У ВИПУСКНИК1В ЕКОНОМ1ЧНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
У cmammi проан^зовано основт дефiнiцiï проблеми формування мовленневих навичок у майбуттх економiстiв. З'ясовано роль мовленнево'1' дiяльностi у профестному розвитку фcхiвця економiчноï гcлузi. Визначено основт тдходи до наукового тлумачення поняття «мовленнева дiяльнiсть».
Тенденщя до штеграци осв^шх та економiчниx систем зумовила оновлення пiдxодiв до формування мовно].' особистосп студента-економюта як майбутнього активного учасника внутрiшньодержавниx i мiжнародниx проектiв у бiзнес-середовищi. Така ситуащя продиктована виявленим протирiччям мiж соцiальним замовленням суспiльства на фаxiвцiв з вищою економiчною освiтою, яю повиннi володiти сформованими навичками мовленневоï дiяльностi й умiннями ведення професшно орiентованого дiалогу з iноземними партнерами, та реальним процесом пiдготовки студенев. Тому щораз бiльшоï актуальностi набувае проблема якосп освiти як запоруки не лише становлення громадянського суспшьства та пiдвищення добробуту громадян Украши, а й успiшного розвитку мiжнародниx вiдносин та дипломати.
Зважаючи на те, що сучасний фаивець зi студентських роив бере активну участь як у нацюнальних, так i у м1жнародних конференцiяx, форумах, проектах i стажуваннях, то навчання майбутшх економiстiв iншомовного професiйно спрямованого мовлення та розвиток навичок мовленневоï дiяльностi тiеï мови, яку вони вивчають, е стратегiчним завданням професiйноï шдготовки. Професiоналiзацiя навчання — це принципово новий пiдxiд до вивчення фахових i гуманiтарниx дисциплiн, основною метою якого е тдготовка фах1вця, котрий здатний використовувати мову як шструмент своеi професiйноï дiяльностi (Т. Алексеева, Л. Ананьева, Л. Гапоненко, В. Момот, О. Полякова, Л. Романова, Г. Скураивська та ш.).
Формування мовленневоï дiяльностi набувае особливого значення в процеш пiдготовки майбутнix фаxiвцiв, для яких комплекс мовленневих умшь i навичок е одним iз основних
