CC BY
51
Л^ература
1. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенл1 Л. Брю. Аналiтична економiя: принципи, пробле-ми i полiтика. Частина 1: Макроекономши/ Пер. з англ. - Львiв: Просвiта, 1997. - 671 с.
2. Дорнбуш Р., Ф1шер С. Макроекономiка/ Пер. з англ. В. Муаенко та В. Оваенко. -К.: Основи, 1996. - 814 с.
3. Семюелсон, Пол А., Нордгауз Вшьям Д. Макроекономша. - К.: Основи, 1995. - 544 с.
4. Дзюбик С.Д. Мехашзм регулювання ринково'1 економiки. - К.: 1ДУС, 1995. - 66 с.
5. Михасюк I., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економь ки. - Львiв: Украшсью технологи, 1999. - 640 с.
УДК 336.7(091) Acnip. О.А. Колодш - Львiвський НУ M. 1вана Франка
ЕВОЛЮЦ1Я БАНК1ВСЬКО1 СПРАВИ
Сучасна iсторiя банювсько'1 справи не володie повною мiрою iнформацieю про час виникнення банюв. Першi банкiри розумши, що залучаючи вiльнi грошовi кошти та вiддаючи i'x у тимчасове користування, можна отримати користь. Поява та розви-ток банкiв е результатом еволюцп об'ективних товарно-грошових вщносин, що сфор-мувались в економiчнiй системi суспiльства.
Post-graduate O.A. Kolodiy - L 'viv NU named after Ivan Franko Evolution of banking
The history of banking is closely related to the history of money. As monetary payments became important, people looked for ways to safely store their money. As trade grew, merchants looked for ways to borrow money to fund expeditions. A financial intermediary is an institution that specializes in bringing lenders and borrowers together. The evolution of banking is representative of historical needs of nations.
1сторичний метод дослщження належать до найважливших метод1в економiчноi науки, що допомагае зрозумгги та розкрити суть i природу еко-ном1чних явищ й економiчних суб'ек^в. Серед таких вагомих суб'еклв еко-номiчноi дiяльностi особливо видшяемо банки та банювську систему, яка, з одного боку, забезпечуе грошовий об^ у кра1'ш, а з шшого - виступае переда-вальним мехашзмом у реалiзацii грошово-кредитного регулювання. Вщтак вивчення еволюци банкiв, банкiвськоi системи та банювсько1" справи мае важливе як наукове, так i практичне значення.
На сьогодш iснуе низка дослiджень з юторп банкiвництва (С. Андрю-шин, В. Мехряков, I. Окунев, М. Ротбард). Проте через специфшу дослщжен-ня (тривалий часовий перiод, широка географiя) багато аспектiв ще не дос-татньо вивченi, зокрема в аспект розвитку банкiвництва потребуе залучення та розкриття значна кiлькiсть бшьш вузьких iсторичних джерел, що i стало завданням цiеi статтi.
Сучасна iсторiя банкiвськоi справи не володiе повною мiрою шформа-цiею про час виникнення банюв, операцii, як вони виконували, та чинники, що слугували поштовхом для ix розвитку. I хоча юнуе багато доказiв старо-давнього грошового обiгу, однак немае чггко1" вiдповiдi на питання, якою бу-ла роль найпростших кредитних установ.
Поняття першого банку, як вщомо, ототожнюеться з мшяйлами Ста-родавньо!' Грецii, де банкiрiв називали трапезидами (вiд грецького "трапеза",
що означае стiл) [1, с. 24] Першi банки виникли на основi контор мшяйл та крамниць ювелiрiв [2, с. 250].
Проте, не необхщно пов'язувати природу банку з операщями обмiну валют, оскiльки така операщя е вiдображенням товарного обмiну, i в нiй ще немае кредитно! основи, яка визначае головний напрямок дiяльностi банкiв бiльш пiзнього перюду. Операцп збереження, що орiентувались на внутрш-нiй обiг, е бшьш давнiми i наближають нас до розкриття змiсту кредитних ус-танов. На думку юториюв, ще у 2300 р. до н.е. юнували торговельш компани, якi, поряд з виконанням сво!х безпосереднiх функцiй, видавали позики. Згад-ки про першi вiдокремленi кредитнi операцп стосуються до VI ст. до н.е.
Ернст Кур^ус у книзi мIсторiя Греци" пише, що мзi всiма провщними храмами було пов'язане управлiння фшансами. Жерцi намагались збiльшити доходи шляхом вмшого управлiння, дохщно1 здачi землi в оренду, надання позик для накопичення скарбiв, яких вистачило б не тшьки на здiйснення об-рядiв, але й на укршлення могутностi храму" [3, с. 12].
Вiдносно висока стабiльнiсть храмового господарства була важливою умовою пiдтримки грошового обйу. Вона сприяла змiцненню та постшному здiйсненню храмами грошових операцш, зберiганню товарних грошей. Знижен-ня якосп, природне псування, необхiднiсть поновлення товарних грошей обумо-вили за^плення за храмовими господарствами функци регулювання грошового обiгу (касовi операцп). Виконання цих функцiй вимагало додаткових грошових операцш - облжово1 та розрахунково! Таким чином, храми здшснювали основш грошовi операцп, сприяли зародженню кредитних операцш, здшснювали розра-хунково-касове обслуговування, вдосконалювали платiжний обiг.
Прототипами спещалю^в банювсько1 справи у Стародавньому Римi були менсарп (приймали на збер^ання вклади), нумуларп (здiйснювали опе-рацй, якi полягали у купiвлi та продажу монет, !х розмiнi, видачi малих кре-дитiв та залученню малих вкладiв) та аргентарп (перетворювали вклади при-ватних осiб у позики) [4]. Першi банкiри розумши, що нагромадженi кошти потребують об^у. Вiддаючи грошовi кошти у тимчасове користування чи са-мостiйно вщкриваючи торговельнi та ремiсничi пiдприемства, можна отрима-ти вiд них користь. Таким чином, з'являються класичнi банювсью активнi операцп. Заставою при цьому, в основному, виступали кораблi чи товари, а у деяких випадках - будинки, дорогоцшносл та раби. Необхщшсть та корис-нiсть середньовiчних мiнял у сво1х працях доводить С. Сорочан [5].
Деяк вчеш доводять, що мiняли несли певш контрольно-iнспекцiйнi функци, пов,язанi зi забезпеченням нормального функцюнування iмперсько-го монетного об^у [6].
Вiдомо, що у 351 р. до н.е. з'явились прообрази банюв, якi надавали у позику вшьш державнi кошти та брали вклади населення на збер^ання, а та-кож виконували податковi функци [1, с. 25].
Лихварство, як специфiчний вид економiчноl дiяльностi, сформувався внаслiдок реалiзацil функцй грошей, як засобу платежу та розвитку кредитних вщносин. Однак, е ютотна рiзниця мiж лихварем та банюром, як еконо-мiчними суб'ектами. Вони е представниками рiзних економiчних вiдносин.
Грошi лихваря просто переходять з одних рук в шшь А фактичне перетво-рення грошей у позичковий каштал вщбуваеться саме тодi, коли грошi опи-няються у руках банюра i використовуються у виробничих цшях.
Для поступово! лжвщаци монополи храмiв у здiйсненнi грошових операцш, стародавш держави почали проводити з VII ст. до н.е. самостшне карбування металевих монет. Стандартизацiя та монетизащя грошового обiгу стали функщею держави. Карбування грошей сприяло розвитку торговель-них вiдносин мiж крашами. Концентрацiя грошових коштiв полегшувалась внаслщок бiльш зручних форм зберiгання та нагромадження. Внутршш та зовнiшнi економiчнi зв'язки держав починають набувати бшьш стабшьного та стiйкого характеру. Грошовий обiг створюе основу для подальшого роз-роблення рiзноманiтних форм та методiв прискорення торговельного та пла-тiжного обiгу. За наявностi комерцшних ризикiв та труднощiв необхiдна була концентращя грошових запасiв. Вона стала можливою при створеннi торгь вельних будинюв. При великому правовому ризику та слабкому регулюванш монетно! справи щ шдприемства займались дiяльнiстю в сферi грошового господарства в межах економiчних iнтересiв.
Поява та розвиток перших банюв е результатом еволюцн об'ективних то-варно-грошових вiдносин, що сформувались в економiчнiй системi суспшьства.
Банкiвська справа повiльно виходила за межi класично! греко-римсь-ко! цившзаци, проникаючи у пiвнiчну та захiдну частину Свропи. Поява но-вих торговельних шляхiв та розвиток мореплавства обумовили перемщення центру свгшво! торгiвлi зi середземноморського регiону в Свропу, де бан-кiвська справа продовжувала розвиватись. Саме у цi часи почалось зароджен-ня майбутньо! промислово! революци, для яко! необхiдна була добре розви-нена фiнансова система. Отже, справжне значення банювсько! справи вияви-лось у процесi розвитку торпвельних зв'язкiв мiж державами.
Першi банки, у сучасному розумiннi, виникли в Гталн (Венецiя-1157 р., Барселона-1349 р., Генуя-1407 р. (банк "Compire di San Giorgio" став з часом практично центром всього економiчного св^у протягом цiлих 70-ти роюв та проiснував аж до 1816 р.). До цього часу в Гтали виникла i розвивалась под-вiйна система бухгалтерського облiку. У XII ст. в Ггали з'явився перший вексель, на базi депозипв виникли першi банкноти. Всесвггаьо вiдомий банк Ме-дичi у Флоренци, який прославився у класичнш лiтературi. Ця династiя пану-вала там з XV до XVIII ст. Головна контора банку, яка знаходилась у Флорен-ци, мала 16 фiлiй у Париж^ Лондонi, Лiонi, Венеци, Гену!, Рим^ Неаполi.
У Венеци для заняття банювською справою потрiбно було мати спещ-альний дозвiл мiсцевого Сенату, який давали на три роки. Для банкiрiв юну-вав особливий комерцшний суд, який здiйснював нагляд за !х дiяльнiстю. У Венеци також iснував державний контроль за банювською справою.
У XVI-XVII ст. купецьк гшьди декiлькох великих мют (Венеци, Гену!, Мшану, Амстердаму, Гамбургу, Нюрнбергу) створили спещальш жиробанки для здшснення безготiвкових розрахунюв мiж своши кшентами-купця-ми. Жиробанки вели розрахунки у спещальних грошових одиницях, що вира-жались у певних вагових кшькостях коштовних металiв. Вiльнi кошти жиро-
банки надавали у позику держав^ мютам та прившейованим зовшшньо-торп-вельним компашям.
Саме широкий розвиток банювсько! справи та одше! з 11 основних складових - кредиту - сприяв процвгганню 1талшських м1ст-держав. Протя-гом деюлькох стор1ч европейсью кра!ни внесли в банювську справу нов1 традиций що обумовлювались нацюнальними особливостями економ1чного розвитку, р1внем товарно-грошових та кредитних вщносин.
До XVII ст. в Сврош сформувались об'ективш умови змши стану банюв та банювсько! справи. Завдяки утворенню свггового товарного ринку пщ час великих географ1чних вщкритпв XV-XVI ст., зростанню нацюнальних ш-терес1в та економ1чних заз1хань окремих европейських держав, юльюсному пщвищенню р1вня господарських можливостей, штернацюнал1заци фшансо-вих зв'язюв, загостренню ризикованост пщприемницько! д1яльност1, бан-ювська справа була змушена злитись з1 загальним процесом глобал1заци свь тових господарських вщносин.
Локальш, обмежеш ди окремих банюв (особливо 1талшських та гол-ландських) посилювали м1жбанювську конкуренщю, стимулювали розширен-ня ушверсал1заци та одночасно спещал1заци у здшсненш грошових операцш. Велию надходження ср1бла та золота з Америки в Свропу у XVI ст. пщрвали монополда цих банюв у забезпеченш господарства грошовими коштами.
Основш функцп банюв (залучення тимчасово вшьних кошт1в та 1х на-громадження; кредитування виробництва, держав, приватних ос1б; здшснен-ня грошових розрахунюв та платеж1в у господарсга) почали розвиватись у межах регулювання грошового об1гу, пщтримки його р1вноваги в умовах пос-тшного дефщиту грошей. Цей розвиток був обмежений характером метале-вого грошового об1гу. Справжнш розвиток банюв вщбувся тод1, коли щ об-меження зникли. Однак, природа паперових грошей була такою, що 1х юль-юсть в об1гу повинна була вщповщати витюненому золоту. Надлишковий ви-пуск паперових грошей приводив до 1х знецшення, що унеможливлювало грошове регулювання. Заниження золотого вмюту також не вир1шувало проблему. Необхщно було мати носи грошових вщносин, яю були б незалеж-ними вщ монополи золота та обсяг яких регламентувався ступенем розвитку нацюнального кашталу. Цим вимогам вщповщали кредитш грошь Кредитш грош1 створювали умови, за яких банк виступав як виробник грошей.
В Англи банювська система виникла у XVI ст. Тут банюри вийшли з1 сфери майстр1в золотих вироб1в (наприклад, тонер банювського б1знесу у Лондош - Чайльд). Вони приймали на збер1гання золото пщ розписку, яка ставала депозитною квитанщею. Початком офщшного виникнення банювсь-ко! справи можна вважати юнець XVII ст., коли було здшснено ряд проект1в з оргашзаци публ1чних банюв. На перший план висувалась необхщшсть на-дання цим банкам кредитних функцш. Такий проект було розроблено у 1694 р. Вшьямом Петерсоном. Вш передбачав виконання банками двох го-ловних функцш: депозитно! та кредитно!. Статутний фонд Банку Англи у розм1р1 1 млн. 200 тис. фуш!в стерлшпв планувалось з1брати винятково за допомогою пщписки на акци, що й було зроблено за 10 дшв пщписки. За ак-
щями виплачувались дивiденди у розмiрi 8 % рiчних. Англiйський банк та-кож отримав змогу випускати вексел^ банкiвськi квитки, працювати з золотом та срiблом, але йому заборонялось займатись промисловою та торпвель-ною дiяльнiстю.
Коли у Швденнш та Пiвнiчнiй Америцi з'явились колони, европейська банювська система поширилась i на Новий Свiт. Спочатку колошсти мали справу з банками тих кра!н, з яких вони прибули. Але на початку XIX ст. уряди багатьох шта^в почали створювати новi банювсью компани. Шд час гро-мадянсько! вiйни рушшною силою розвитку банювсько! справи у США став федеральний уряд. У 1864 р. Конгрес створив Управлшня валютного контролера. А у 1913 р. було створено Федеральну Резервну систему [7]. Сформова-ний тодi подш системи банкiвського регулювання на федеральну i штатну збер^ся до нашого часу [8].
Першу кредитну установу в Роси було засновано 24 червня 1754 р. за правлшня королеви Слизавети [9]. Н.С. Мордвшов у 1811 р. написав вщому роботу "Рассуждение о могущих последовать пользах от учреждения частных по губерниям банков" [10]. У нш детально описано проекти приватних акцюнерних банюв у Роси.
Першi росшсью банки були представлеш приватними банкiрськими бу-динками, якi виникли з розвитком внутршньо! та зовшшньо! торгiвлi у юнщ XVII - початку XVIII ст. у розвинених торговельних центрах Роси - Петербур-з^ Москв^ Варшавi, Одесi, Ризi та ш. Вони пiдготували умови для створення акцюнерних комерцшних банюв у Роси шсля вщмши крiпацтва. Готуючись до реформи, уряд у 1860 р. замють попередшх банкiв створив единий державний банк з вщдшеннями по всш кра!ш. Цей фiнансовий пгант, з одного боку, ус-падкував функци лжвщованих банкiв, а з шшого - прийняв на себе функци ко-мерцiйного банку, тобто мав сприяти пожвавленню торговельного об^у. У 1864 р. було дозволено перший акцюнерний комерцiйний банк - Приватний Санкт-Петербургський. Через р. було засновано ще один акцюнерний банк -Московський Купецький банк, серед засновниюв якого переважали королi ба-вовняно-паперово! промисловостi РосИ: фабриканти Т.С. Морозов, П.М. Третьяков, С. А. Малютш, 1.А. Лямiн. З 1868 р. почалась справжня смуга заснування акцюнерних комерцшних банюв. За 6 роюв було засновано 37 банюв. Крiм Петербурга та Москви, вони почали дiяти у 27 мютах [11].
У 1872 р. прийнято закон про банки, який вперше в ютори Росшсько! iмперil закршив загальнi правила створення банкiв та !х функцiонування [12].
На початку ХХ ст. стержнем росiйськоl банювсько! системи був Державний банк. 1з розвитком комерцiйних банкiв вш став вiддавати !м вирiшен-ня завдань кредитування господарства. З часом, державний банк перетворив-ся у резервний центр банювсько! системи, керована ним сггка державних ощадних кас поглинала значну частину грошових заощаджень населення. Грошi вкладались в облiгацil державно! позики ^ таким чином, йшли на фь нансування держави. У першому десяташтл ХХ ст. акцiонернi комерцшш банки вийшли на передовi позици банкiвсько! системи Росi!. У 1914 р. поряд з 50 акцюнерними банками та !х 778 фшями попит у комерцiйному кредитi
задовольняли 1108 оргашзацш взаемного кредиту та 317 мюьких банюв. За-галом ресурси приватних комерцшних банюв перевищували 5,6 млрд. руб. Приблизно 2/5 з них припадало на частку п'яти та 3/5 на частку одинадцяти найбшьших акцюнерних банюв. Саме вони вщшравали основну роль у сфер1 комерцшного кредиту. При цьому кожний банк мав свое обличчя та свою сферу д1яльност1. Петербург став одшею з фшансових столиць свггу.
Вперше про банювсью установи в Укршш згадуеться приблизно у другш половиш XVIII ст. Першими установами, що отримали право на залу-чення кошт1в приватних ос1б у Схщнш Укршш, були Державний позичковий банк { Прикази громадсько! отки, а у Захщнш Укршт, яка до 1918 р. перебу-вала у склад1 Австро-Угорсько! 1мпери, д1яла широка мережа ощадних кас [13]. У 1914 р. в Укршт юнувало близько 70 мюьких громадських банюв. Кр1м приймання вклад1в { надання позичок, вони здшснювали облж вексел1в, ведення спещальних поточних рахунюв, кушвлю та продаж цшних папер1в за дорученнями кшенпв, тобто виконували вс основш банювсью операцп. Ос-новний каттал кожного мюького банку повинен був становити на час засну -вання не менше 10 тис. руб. Вш складався з громадських кошт1в, а також внесюв { пожертв приватних оЫб. До початку 1890-х рр. саме громадсью банки, товариства взаемного кредиту, а також приватш комерцшш банки { вщдь лення Державного банку домшували в обслуговуванш провшци. 1з розвит-ком мереж1 акцюнерних банюв вони вщшшли на другий план { посши хоча й другорядне, однак надшне мюце у кредитуванш господарства. На територи Укра!ни юнували також дисконтш будинки - кредитш установи, яю займали-ся короткостроковими кредитними операщями та облшом вексел1в [14].
Шсля революцп 1917 р. В. Ленш та бшьшовицька парт1я розумши важливють банювсько! системи: "Банки, як вщомо, е центрами сучасного гос-подарського життя, головними нервовими вузлами вше! кашталютично! системи народного господарства". Нацюнал1защю банюв вони пояснювали тим, що "контроль за окремими банками та !х операщями (нав1ть якщо вщмшити комерцшну таемницю) неможливий, бо не можна прослщкувати за тими складними та заплутаними прийомами, що використовуються при складанш баланЫв, при заснуванш фжтивних шдприемств та фшальних вщдшень, при використанш пщставних оЫб та шше" [15].
25 жовтня 1917 р. здшснено захоплення Державного банку Роси -один з перших революцшних аклв. 14 грудня 1917 р. декретом ВЦВК нащ-онал1зоваш комерцшш банки. Шзтше у Ычш 1918 р. створюеться Народний банк РСФРР. Вщбуваеться вливання комерцшних, шотечних та мюьких банюв в единий державний банк.
З1 встановленням Радянсько! влади (1939) банювська система захщно-укра!нського краю зазнала ушфшаци: було лжвщовано вс банювсью установи, а фонди та шституци приеднано до загально! кредитно-банювсько! системи СРСР, до складу яко! входили Укра!нська республжанська контора Дер-жбанку СРСР та мережа ощадних кас.
У перюд НЕПу разом з розвитком товарних вщносин та ринку вщбу-лось вщродження зруйновано! в роки революцп та громадянсько! вшни кре-
дитно1 системи. Вона була представлена двома ярусами: Держбанком та до-сить розвиненою мережею акцiонерних комерцiйних банюв, кооперативних банюв, комунальних банкiв, сшьськогосподарських банкiв, спiлками взаем-ного кредиту, ощадними касами.
Далi на банювську систему було перенесено традици державного мо-нополiзму. У 1930 р. проведено кредитну реформу, яка повшстю монополiзу-вала банкiвську систему краши та закрiпила жорстке управлiння за урядом. Залишився тiльки один центральний ярус, який включав у себе Держбанк, Будiвельний банк та банк для зовшшньо1' торгiвлi. Така структура кредитно! системи вiдображала не стшьки об,ективнi економiчнi потреби народного господарства, сюльки полiтизацiю економiки, що вщображалась у прискоре-нiй iндустрiалiзацiï та примусовш колективiзацiï. Кредитна система шдганя-лась пiд полiтичнi установки, що не мали пiд собою економiчноï основи. Вона стала заручницею полiтичноï системи.
Таким чином, банки за тривалий перiод вiд свого становлення пройш-ли багатоетапний юторичний шлях розвитку: поступово розширювалися функци банюв вщ найпростiших до бшьш складних, зростали вимоги до ïx на-дiйностi й системи гарантування вкладiв; паралельно розвивалась система державного регулювання банкiвського сектора i банювського контролю то-що. В умовах адмшютративно-командно!" економiки поняття "кредитно!" системи" втратило свою економiчну природу, оскiльки економiчний змiст кредиту, його ринкового мехашзму було втрачено. Система страхування була ви-несена за рамки кредитно1' системи. З вщродженням концепци ринково1' еко-номiки, стало зрозумiлим, що юнуюча банкiвська система потребуе карди-нальних змiн у напрямку лiквiдацiï державно1' монополи. Становлення неза-лежно1' банювсько1' системи Украши почалось у 1991 р., коли Верховна Рада Украши прийняла Закон "Про банки та банювську дiяльнiсть". Новiтня юто-рiя банкiвництва в Украïнi, а також перспективи його подальшого розвитку можуть стати предметом подальших дослiджень у цш галузi.
Л1тература
1. Окунев И.В. Деньги и банки: Исторические очерки. - Днепропетровск: Преском, 1995. - С. 24-25.
2. Економ1чна теорiя: Макро- та мшроекономша: Навч. поабник/ За ред. З.Г. Ватама-нюка та С.М. Панчишина. - 2-ге вид., доп. - Львiв: 1нтереко, 1998. - С. 250.
3. Роде Е. Банки, биржи, валюты современного капитализма. - Москва, Финансы и статистика, 1986. - С. 12.
4. Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения. - М.: Наука, 1989. - С. 42-43.
5. Сорочан С.Б. Византия IV-X веков: этюды рынка. Структура механизмов обмена. -Харьков, 1998. - С. 409-413.
6. Византийская книга Эпарха/ Вступит. ст., пер., комент. М.Я. Сюзюмова. - М.: Наука, 1962.
7. Ротбард М. История денежного обращения и банковского дела в США: От колониального периода до Второй мировой войны. - Челябинск: Социум, 2005-546 с.
8. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. - М.: Дело,1995. - С. 4.
9. Алаторцев А. Дворянские банки// Городская банковская газета. - Цит. з http://www.banker.ru/articles/gbg_11_15.pdf станом на 21.01.2007.
10. Банковское дело/ Под ред. О.И. Ларврушина. - М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. - С. 4-65.
11. Левичева И. Регулирование деятельности коммерческих банков в 80-е годы XIX века. - Цит. з http://www.vep.ru/bbl/history/cbr6.html станом на 20.01.2007.
12. Андрюшин С.А. Банковская система России: особенности эволюции и концепция развития. - М.: Ин-т экономики РАН, 1998.
13. Горовий С., Комаринська З.М. До проблеми становлення i розвитку банювсько'1 системи Украши/ Пщ ред. Б.С. 1ваава// Банювська система Украши: проблеми та перспекти-ви розвитку: Матер1али Мгжнар. наук.-практ. конф. - Тернопшь: Екон. думка, 1998. - 85 с.
14. Крохмалюк Д. Банювська справа в Укра1'ш у склад1 Росшсько'1 1мпер1'1 (друга половина XIX сташття - 1917 р.)// Вюник НБУ. - 2000, № 9. - С. 63.
15. Ленин В.И. Грозящая катастрофа и как с ней бороться. - М.: Наука, 1988. - 46 с.
16. Мехряков В.Д. История кредитных учреждений и современное состояние банковской системы России. - М.: Ин-т экономики РАН, 1995. - 364 с.
УДК 336. 71 Доц. С.М. Лобозинська, канд. екон. наук - RbeiecbKnü НУ
M. 1вана Франка
СШВЫДНОШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА РИНКОВОГО САМОРЕГУЛЮВАННЯ В ПРОЦЕС1 КООРДИНАЦН БАНКIВСЬКОÏ СИСТЕМИ
Розглянуто питання взаемодп держави та ринку в процес регулювання бан-ювсько'' системи. Виявлено проблеми побудови оптимального мехашзму регулювання банювсько'' системи. Запропоновано шляхи вдосконалення системи регулювання банювсько'1 дiяльностi в Укршш.
Ключов1 слова: державне регулювання банювсько'1 системи; ринкове саморе-гулювання; функцюнальш економiчнi системи; банкiвська шфраструктура.
Assist. prof. S.M. Lobozinska - Lviv NU named after Ivan Franko
The correlation of a governmental regulation and market self-regulation in a process of a banking system coordination
In the article is examined the question of a cooperation between a government and market in a process of a governmental banking system regulation. The problems of building of the optimum mechanism of a banking system regulation are brought out. The ways of improvement of a system of a banking activity regulation in the Ukraine are proposed.
Keywords: governmental regulation of a banking system; market self-regulation; functional economic systems; banking infrastructure.
Побудова ринкового господарства в Укра'ш вимагае стабшьно'' та на-дшно'' банювсько'' системи. П'ятнадцятир1чиий пошук оптимально: системи регулювання фшансово'' шдустрп емшричним шляхом вщ нерегульованост до зарегульованостт Подальше зволшання i3 розбудовою ефективно'' системи регулювання банювсько'' системи може залишити Украшу поза межами свь тових фшансових потоюв, тому важливими е теоретичш дослщження меха-нiзмiв регулювання економши, якi б забезпечили ефективне впровадження державно'' економiчноï полiтики у поеднанш з ринковим регулюванням.
Окремi питання сшввщношення державного регулювання та ринкового саморегулювання дослщжували такi вчеш як: К. Губарев, Л. Дмитриченко, I. Михасюк, А. Новиков, С. Хоружий, Яценюк А. Однак здебшьшого зазначе-нi економiсти- теоретики торкалися питань макроекономiчного регулювання в межах цшо'' господарськоï системи або розглядали проблеми координацп
