CC BY
25
С.Й. Рибаков
ЕМ1ЛЬ ТЕОДОР КОХЕР - ВИДАТНИЙ Х1РУРГ, УЧЕНИЙ, ОСОБИСТ1СТЬ
Доступ до щитопод1бноТ залози за Кохером, вправляння вивиху плеча за Кохером, моб^за-цт дванадцятипалоТ кишки за Кохером, затис-кач, зонд Кохера - цих прюритетних розробок, що забезпечили прогрес х^ургп на багато де-сятирн, було б досить, аби ¡м'я Тх автора наза-вжди залишилося в ¡стори медицини. Але кр¡м них практично в уск царинах х¡рург¡í було ще багато десятюв досягнень, яю дозволяють по-ставити його в один ряд ¡з найвидатн¡шими хи рургами та вченими XIX-XX ст. Особистють Е.Т. Кохера е насттьки багатогранною, а спадок - насттьки значним, що в однм статт неможливо нав¡ть телег-рафним стилем викласти все, що ним було зроблено. Тому було визнано за доцшьне у даному повщомлены навести матерели, що характеризують Кохера як видатного х^урга, вченого, людину, а у наступному - зупинитися на його рол¡ у розвитку тиреоТдноТ хи рург¡í. Очевидно, перше буде цкавим для клнщиств-ендокринолопв ¡ пред-ставник¡в ¡нших фахю, як¡ мають одноб¡чну уяву про Е.Т. Кохера як про х^урга, який переважно займався патолопею щитоподЮно'Т залози. Друге пов¡домлення дозволить представити цю особу як видатного тиреоТдного х^урга, що зацка-вить х¡рург¡в загального проф¡лю, а ендокрино-логам дозволить поглибити своТ знання. Появу цих пов¡домлень нараз¡ можна вважати дани-ною пам'ят видатному х¡рургов¡ та вченому, 170 роюв ¡з дня народження якого виповнилося у серпы 2011 року.
Емшь Теодор Кохер (Emil Theodor КоеИег) -геыальний р¡зноб¡чний х^ург, талановитий вче-ний-новатор, педагог, творець новоТ, науково обфунтовано'Т царини х^ургп - тиреоТдноТ хи рург¡Т, пюнер ¡ першопроходець у багатьох ¡нших галузях, перший лауреат Нобел^сько'Т премп з медицини - народився 25 серпня 1841 року у м. Берн, у Швейцари. ВЫ рю у добропорядый буржуазн¡й родин¡ та отримав добре вихован-ня. Його батько - lakob Alexander Kocher - був вщомим талановитим ¡нженером, дуже праце-
Емть Теодор Кохер
любним i дисциплЫованим, мати - Marie Vermuth Von Signou (Kocher) - м'якою, доброю, pe-лiгiйною жiнкою. Отже, Е.Т. Кохер отримав у спадок вщ батьюв схильнiсть до iнтeнсивноT ор-гашзованоТ' пpацi, глибоких pоздумiв, високi моральн принципи, цiкавiсть до фiлософiT, ре-лiгiT, мистецтва. Biн piс дитиною скромною, ста-ранною, та не цурався й пустощiв, притаманних в^. У нього рано проявилися здiбностi до мов, малювання, високо оцнеы педагогами, i йому ладили майбутне фiлолога, митця.
Отримавши середню осв1ту, Емшь Теодор вступив до медичного факультету Унiвepситeту в Берн, який заюн-чив 1865 року з вщмнними показни-ками. Для дипломноТ пpацi вiн обрав тему "Л^вання пнeвмонiT препаратами чемерицГ. Протягом наступних двох pокiв вн стажувався у найзнач-нiших клнках Бepлiна, Лондона, Парижа, Вщня пiд кepiвництвом видат-них хipуpгiв Бiльpота, Лагенбека, Лютера, Люше, Демме. В AнглiT, у клЫщ Лiстepа познайомився з методами антисептики й асептики, як тодi набували популярности й на все життя залишився Tхнiм прихильником.
Повернувшись до Берна, вн отримав мiсцe асистента професора у хipуpгiчнiй клiнiцi Уывер-ситету i звання приват-доцента (venia docendi), яке давало право на викладацьку дiяльнiсть та приватну практику. Цими роками вiн неодноразово вщхиляв пpинаднi пpопозицiT отримати мю-це в iнших закладах. На запрошення Бiльpота зайняти престижну посаду в його клшщ у Цюри ху, що було вельми почесним, Е.Т. Кохер вщпо-вiв: "Мое серце наказуе мeнi повернутися на батьювщину й подiлитися з мо'|'ми стввтизни-ками тими знаннями та вмннями з медицини, якi я отримав".
1872 року кepiвник клЫки професор Люше пepeTхав до Страсбургу, i Рада Peгeнтiв Уывер-ситету ршенням вiд 16.03.1872 р. затвердила на цм посадi Е.Т. Кохера, хоча одержати TT праг-нув досвщчеыший, вiдомий нiмeцький хipуpг, професор Кеншг, i саме його рекомендував
факультет. Кандидатуру Е.Т. Кохера тдтрима-ли Бшьрот, Лангенбек i числены листи вщ лка-piB i студентiв Унiверситету. Е.Т. Кохеру на той час виповнився 31 рк. На цьому посту вiн зали-шався протягом 45 pокiв, до краю життя.
Початком його науково-практичноТ дiяльностi можна вважати розробку методу вправлення вивиху плечового суглоба, який вн вперше ус-пiшно продемонстрував пщ час стажування у клшщ Бiльpота. До наших днiв дмшла розпо-вiдь про цю подю До клiнiки звернувся пацieнт i3 застаpiлим вивихом плеча. Численнi спроби вправити плече були марними. Пщ час заняття зi стажерами Бшьрот запропонував бажаючим спробувати усунути вивих. Е.Т. Кохер кшькома точними й на вигляд простими рухами здмснив репозицю На захопленi питання Бшьрота, як називаеться метод i хто його автор, Е.Т. Кохер без удаваноТ скромност вiдповiв: "Метод Кохера". Цьому першому невеличкому тpiумфовi передувало тривале вивчення плечового суглоба, його зв'язкового апарату, м,язiв. Усi ц данi, пpоiлюстpованi численними рисунками та схемами, знайшли свое мюце у 8 опублкованих працях, першою з яких була "Eine Neuereducti-onmetode fur Shulterverrenkung" (1870). Згодом Е.Т. Кохер запропонував методи вправлення вивиху культового суглоба, пщвивиху шийних хpебцiв, а також опублiкував високо оцiнену Бiль-ротом експериментальну працю, присвячену методу припинення кpовотечi шляхом скручу-вання артери.
Глибоко pозумiючи згубнiсть хipуpгiчноТ Ы-фекцiТ, Е.Т. Кохер енергшно впроваджував у своТй клiнiцi методи асептики й антисептики. У той час Т'хне застосування ще не стало нормою кл^чно'Т практики, тому шфекщя була однieю з основних причин вкрай високоТ летальностi тс-ля бiльшостi хipуpгiчних втручань. Результатом pоздумiв Е.Т. Кохера над ^ею проблемою стала низка праць iз викладом способiв антисеп-тичноТ обробки ран слабким карболовим розчи-ном, приготування знезараженого кетгуту та шовку, дренування ран марлевими тампонами, накладання вторинного шва, застосування лю-теpiвських пов'язок (Die antiseptische Wundbehandlung, 1881). Кл^ку в Берн, одну з перших, де устшно опрацьовувались i впроваджувались цi методики, вщвщували численнi хipуpги з у^х краТн бвропи, аби переймати та розповсюджу-вати передовий досвiд. Згодом Е.Т. Кохер, у спiвавтоpствi зi своТм спiвpобiтником Tavel, що
вивчав бактеpiальне iнфiкування ран, опубл^-вав "Лекцп з хipуpгiчноТ iнфекцiТ" (Vorlesungen uber chirurgische Infektonshrankheiten, 1892).
Оскшьки Е.Т. Кохер читав курс лекцм iз хи pуpгiТ для вмськових лiкаpiв, вiн спiльно з н шим спiвpобiтником, vonSchjering, пpовiв низку експериментальних дослщжень вогнепальних ран. Отриман ним результати, викладенi у ни-зцi журнальних публiкацiй, у доповщ на сесiТ Мiжнаpодного медичного конгресу в Римi (1874) та у двох значних працях, - "Про вогнепальн рани" (Uber Schusswunden,1880) i "Теоpiя вогнепальних ран, спричинених кулями малого калiб-ру" (Die Lehre von den Schusswunden durch Kleinkalibergeschosse, 1895), - стали суттевим внеском у теорю ударноТ дм кулi/осколка невеликого калiбpу з високою початковою швидюстю.
Aбдомiнальна хipуpгiя, поряд iз тиреоТдною, про яку мова пще нижче, е цариною, де найпов-нiше розкрилися таланти Е.Т. Кохера - науков-ця, клнщиста, винахiдника. На пiдвалинах чис-ленних експеpиментiв i клiнiчних спостережень вн створив теоpiю патогенезу защемленоТ гри-жi, яка отримала назву дилатацмно'Т теоpiТ. Де-якi ТТ положення виявилися придатними для пояснення механiзмiв кишковоТ непpохiдностi. Запpопонованi Е.Т. Кохером доступ i методи пластики за паховоТ гpижi отримали повсюдне визнання i застосовуються досi (The Radical Cure of Hernia, 1892).
У пра^ "Резекцiя шлунка" (Uber eine neue Methode der Magenresection mit Nachfolgender Gastroduodenostomie, 1891) Е.Т. Кохер виклав нову методику пторектомп з наступною гастро-дуоденостомieю. ^м цього, вiн запропонував та описав орипнальш методики гастpостомiТ, гастpоентеpостомiТ, щеально'Т холецистектомiТ, внутpiшньоТ холедоходуоденостомiТ, видалення камеыв iз нижнiх вiддiлiв жовчовивiдних шляхiв, принципи дренування жовчовивiдних шляхiв (Ein Fall Choledocho-Duodenostomia Interna wegen Gallenstein, 1895, Uber 100 Operationen an den Gallenwegen mit Berucksichtigung der Daucrer-folge, 1906 тощо). Моб^за^я дванадцятипалоТ кишки за Кохером - прийом, до якого вдають-ся хipуpги усього свiту пiд час операцм з приводу дуоденальноТ виразки, хpонiчного панкреатиту, раку тдшлунково'Т залози, стриктурах i раку пеpiампуляpноТ зони (Mobilsierung des Duodenum und Gastroduodenostomie, 1903). Для збтьшення можливостей резекцп прямоТ кишки за раку Е.Т. Кохер запропонував виконувати
не лише резекцш куприка, запропоновану Kras-ke, але й часткову резекцю криж1в, i суттево модифкував операцiю, пiдвищивши ii ради-кальысть (Die Extirpatio Recti nach Vorheriger Excision des Steissbeines, 1874). Не можна не згадати також його публкацп з лiкування раку оргаыв шлунково-кишкового тракту, кишково)' непроxiдностi, ускладнень абдомЫальних опе-рацiй, лiкуванню доброякюних захворювань мо-лочно) залози, остеомieлiту, хвороб чоловiчиx статевих органiв.
Велике значення мали працi Е.Т. Кохера з нейроxiрургii, кiстково-суглобовиx захворювань. У них на фундамент нових розробок осв^люва-лись питання xiрургiчного лкування травматично) епiлепсii, травм головного мозку i перело-мiв хребта, трепанацп черепа (Zur Kenntnis der traumatischen Epilepsie, Uber einige Bedingungen OperativenHeilung der Epilepsie, 1899). Е.Т. Кохер запропонував орипнальы доступи до осно-ви черепа, гiпофiза, переднього середостння, великих суглобiв. Зокрема, вiн описав 29 спо-собiв артротомii для рiзниx ортопедичних опе-рацiй. Крiм доступiв, вiн розробив низку нових методик xiрургiчниx втручань з приводу аденом гiпофiза, дивертикулiв стравоходу, варикозного розширення вен нижых кiнцiвок, пухлин ниж-ньо'|' щелепи, кривошш, pes varus, вентрофкса-цii матки. Е.Т. Кохер провiв низку дослiджень з анатомii головного та спинного мозку, визна-чення внутршньочерепного тиску, створив кла-сифкацю переломiв шийки стегна, таблицi кра-нiо-церебральноi топографii, сегментарноi iннервацii шюри. Пiдсумком анатомiчниx i пато-фiзiологiчниx дослiджень став докладний опис кл^чно!' картини, особливостей перебiгу та чис-ленних нових симптомiв низки захворювань, як отримали iм,я автора. Ус цi новаторськi розроб-ки зведено в каттальному двохтомному "По-^бнику з xiрургii" (Chirurgische Operationslehre, 1892), який протягом багатьох роюв правив за настшьну книгу xiрургам багатьох кра'ш.
Е.Т. Кохер не залишив поза увагою питання знеболювання, як з вiдкриттям загального наркозу забезпечили колосальний прогрес xi-рургii. ВЫ розробив метод комбЫованого хло-роформно-ефiрного наркозу, методику тдготу-вання хворих до наркозу, яка виключае ризик астрацп шлункового вмiсту, запропонував ори-гiнальну маску для наркозу та використання со-льових розчинiв для запобкання нтраоперацм-ному шоку. На базi власних iдей i креслень вш
сконструював численнi iнструменти та пристрой - судиннi, шлунков^ кишковi затискачi, но-жицi, ранорозширювач^ гачки, зонди, кiстковi гострозубцi, долота тощо, - як широко засто-совуються й сьогоднi.
Науковий спадок Е.Т. Кохера включае 244 опублкованих роботи - монографп, посiб-ники, статтi, окремi глави у складi колективних монографiй. Найзначнiшi його пра^ - "Посiб-ник з оперативно]' xiрургii" у 2 томах, який ви-тримав 6 видань i перекладений на багато мов, у тому чи^ на росiйську; "Теорiя xiрургiчниx операцiй", "Захворювання щитоподiбноi залози", каттальы працi з xiрургii шлунка, жовчови-вiдниx шляxiв, травматологи та ортопедп, ней-роxiрургii, xiрургiчноi iнфекцii. В основi науко-вих досягнень Е.Т. Кохера лежить поеднання глибоко'|' аналiтичноi спостережливостi, досконального знання анатомп й топографii, експе-риментального та клiнiчного вивчення пато-фiзiологiчниx процесiв за рiзниx захворювань, помножене на талант мислителя й винахщника. Це виявилось у створены орипнальних концеп-цiй етiологii та меxанiзмiв низки захворювань, глибокому патогенетичному трактуваны ¿хньо) клiнiки, опрацюваннi нових методик i прийомiв оперативних втручань.
Як правило, перелком наукових праць, нових операцм i коротким резюме на кшталт ви-щенаведеного завершуеться бiльшiсть статей про видатних вчених^рурпв. Проте слiд пам'ятати, що за в^ма цими досягненнями сто-¿ть жива людина з певним характером, здiбнос-тями, звичками, нав^ь дивацтвами. Бiльшiсть дослiдникiв-бiографiв не надають цим аспектам суттевого значення, залишаючи ix "поза кадром". тим вони вкрай важливi для розумн-ня поведiнки, меxанiзмiв творчост, причин ус-пixiв або невдач талановито'( людини. Повною мiрою це стосуеться Е.Т. Кохера. Без сумыву, природний хист, аналiтичний розум i величезна працездатнiсть були вирiшальними у формуваны його як науковця-новатора й видатного xiрурга. Залишаеться не зов^м зрозумiлим, чому Е.Т. Кохер вщдав перевагу вiдносно провiнцiй-ному Берну з невеликим Ушверситетом i не надто сприятливими умовами для творчого росту над перспективами роботи у великих уы-верситетських центрах спшьно з видатними фаxiвцями, яю прихильно ставилися до нього. Реальна, а не декларована любов до батьюв-щини, морально-релИйы переконання, можли-
во, пояснюють цей феномен. Слщ припустити, що саме у Берн вн знайшов найсприятлив0 умови та перспективи для плщно'( д1яльност1, не пов'язан з обмеженнями суспшьного, пол1тич-ного, фнансового характеру.
Зовышньо Е.Т. Кохер був невисоким тендт ним чоловком çi споюйними рухами, м'якими, дещо старомодними манерами та зосередже-ним виразом тонкого обличчя - виразом люди-ни, постiйно заглибленоТ у роздуми. З людьми вн був урiвноваженим, доброзичливим, уваж-ним i користувався глибокою повагою i любо-в'ю членiв своеТ родини, ствроб^ниюв, усiх, кому пощастило з ним спшкуватися. Самовщ-даний у прац^ Емiль Теодор усi своТ сили, весь час офiрував хворим i хiрургiï, тому вдома без-умовним лiдером була панi Кохер - Marie Wit-schi-Courant (1851-1921). Вони повнчались 1869 року, i до останньоТ митi вона залишалася його единим коханням i вiрною опорою. Вони мали трьох сиыв, найстарший з яких, Альберт, iз часом став професором у клЫщ батька i допома-гав йому протягом багатьох роюв.
Е.Т. Кохер вельми поважно й сумлнно ста-вився до своТх викладацьких обов'язюв. Вiн щоденно з 8-ï до 10-ï ранку проводив в ауди-торiï клiнiки ретельне обговорення хворих, регулярно читав лекцп для студенев i лiкарiв, консультував, брав участь у наукових дослщжен-нях. Викладав вiн досить артистично, ч^ко, ви-черпно, звертав увагу на найдрiбнiшi деталi, проте не тертв дурних запитань i гнiвно обривав спроби навмисно увести його вщ обгово-рюваноТ теми. ВЫ нколи не ставив поспiшних дiагнозiв, наполягав на необхiдностi двiчi й три-чi перевiряти виявленi симптоми, пщкреслюю-чи, що всi ознаки хвороби важлив^ i другоряд-них не юнуе. Не часто траплялись випадки, яких вн не мк би пояснити. Вiн плекав у студентах вщчуття обов'язку та вщповщальнють, потребу використовувати всi сили й можливост заради блага хворого. Неодмнну частину його робочо-го розкладу становили операцп - по деюлька майже кожного дня. Вiдпочивав вн не бiльше кiлькох днiв на рк.
Клiнiка Е.Т. Кохера з часом перетворилася на один iз найзначыших свiтових центрiв хiрур-гп. Протягом кiлькох десятирiч ïï вщвщували, у нiй стажувались тисячi хiрургiв з бвропи й Америки. Пщ керiвництвом Е.Т. Кохера було вико-нано 122 дисертацiï з абдомнально)' та тирео-ïдноï хiрургiï, ортопедiï, нейрохiрургiï, травма-
тологiï. Серед найвщомших його учнiв, якi стали видатними хiрургами, Ц. Ру, Ф. де Кервен, Л. Гарре, А. Ролье, його син Альберт. Вщвщали клiнiку й украïнськi професори Сапежко (Одеса), Волкович i Борнгаут (Кшв), Тринклер, Миротворцев, Бельц (Харюв) та iншi. Ознайомившись iз досягненнями Е.Т. Кохера, багато з них втиз-нянi медики використовували у свош практицi.
Основною пристрастю й головним заняттям його довгого професмного життя була хiрургiя. Природний талант у поеднанш з вiртуозною майстернiстю, яка ^рунтувалася на глибокому знанш анатомiï, ювелiрнiй технiцi, ретельному опрацюваны елементiв операцiï, вивели його до числа найзначыших свтових хiрургiв-практикiв. До його клiнiки прибували оперуватися хворi з багатьох краïн, i в^ вони отримували допомогу з рук Маестро хiрургiï. Зокрема, 1913 року вЫ оперував з приводу тиреотоксичного зоба дружину В.1. Леына, Н.К. Крупську; 1885 року двiчi оперував з приводу юстково-суглобового тубер-кульозу вiдомого росiйського поета С.Я. Над-сона. Майже кожного дня Е.Т. Кохер вщвщував анатомiчний театр, де опрацьовував новi вари анти операцiй на трупах, повторював, доводячи до досконалост^ елементи рутинних втручань. Хiрургiчна технiка Е.Т. Кохера була предметом захоплення та наслщування для багатьох хiрур-гiв, яю приïжджали до клiнiки саме для того, щоб подивитись, як вЫ оперуе. Вiн робив це дуже анатомiчно, майже безкровно, на перший по-гляд - без постху, придiляв увагу найдрiбнiшим деталям. Здавалося, його руки дiяли за складе-ною заздалегiдь програмою, не допускаючи жодного зайвого руху, методично посуваючись до поставлено!' мети. Наслщком були чудовi безпосереднi та вiддаленi результати, м^мальна кiлькiсть ускладнень. Слiд вщзначити вражаюче мхiрургiчне довголiттям Е.Т. Кохера. Вн багато й успiшно оперував вже на схилi рокiв, читав лекци, iнтенсивно займався науковими дослщ-женнями. Останню лекцiю й останню операцю вiн провiв за 4 ды до кончини.
Поряд iз науковими та хiрургiчними досягненнями Е.Т. Кохера, не можна не згадати його оргаызацмну дiяльнiсть як керiвника великоï багатопрофiльноï клiнiки. На момент його при-значення директором i професором клнки Унi-верситетського шпиталю Inselspital вона мiсти-лась у центрi Берна у будинку, що був зведений 1720 року i не вщповщав вимогам, що |'х ставили до лкувальних закладiв у кiнцi XIX ст. Штат i
оснащення клiнiки були мiнiмальними. Протягом тривалого часу Е.Т. Кохеру доводилося само-стмно виконувати бiльшiсть xiрургiчниx процедур i манiпуляцiй. На посту директора, завдяки активый дiяльностi, вiн домiгся розширення шта-^в, забезпечення обладнанням. 1884 року вЫ мав уже 8 колег-помiчникiв, з якими устшно розвивав xiрургiчну службу та здмсняв сво'( на-уковi iдеi. З його iнiцiативи i за його креслення-ми було спроектовано i зведено нову будiвлю клiнiки. Вона й досi юнуе, i бiля входу до не'( сто'|'ть пам'ятник - бюст ii творцю роботи скульптора K.Hanny. Е.Т. Кохер запровадив до пов-сякденно'|' практики методи статистичного ана-лiзу ускладнень, летальностi, наслiдкiв лкуван-ня, займався епiдемiологiчними дослiдженнями. yd без винятку клiнiчнi спостереження, опера-цii вiн ретельно занотовував та аналiзував; ба-гато з них у подальшому ставали предметами публкацй Е.Т. Кохер у числi перших почав впро-ваджувати у кл^чну практику рентгенологiчнi дослiдження. Cпiльно з професором Forster вЫ розробив проект рентгенолопчного iнституту, який було вщкрито у Бернi 1898 року.
Многогранна плщна дiяльнiсть принесла Е.Т. Кохеру свтову славу, визнання сучасникiв i наступних поколiнь xiрургiв. Його було обрано почесним членом, професором 22 академм, уыверсите^в, товариств, у тому чи^ Уывер-ситету Св. Володимира у Киев^ Росiйського xi-рурпчного товариства iм. М.1. Пирогова. Е.Т. Кохер був одним iз засновниюв Мiжнарод-ного товариства xiрургiв (1902) i Президентом Першого Конгресу товариства 1905 р., Президентом Ымецького товариства xiрургiв, заснов-ником Швейцарського товариства xiрургiв. Вершиною визнання його заслуг стало присуджен-ня Нобелiвськоi премii 1909 року "... за пращ з фiзiологii, патологи та xiрургii щитоподiбноi за-лози". У Бернi iм,я цiei велико'( людини носять 1нститут медичних дослщжень при Унiверситетi, зведений на кошти Е.Т. Кохера, вулиця, парк. У центрi мiста йому встановлено два пам'ятники. Його образ увiчнено на серп поштових марок, випущених 1967 року, i на портретi роботи ра-дянських xудожникiв Кукринiкси, намальовано-
му на замовлення С.С. Юдна для галереi ви-датних xiрургiв у Московському iнститутi невд кладно'|' xiрургii iм. Cклiфосовського, а один вдяч-ний росiйський пацieнт-альпiнiст назвав його iменем вулкан у Маньчжури. Та найповнiше образ цього талановитого вченого та подвижника xiрургii живе у пам'ят нащадкiв, у його дослд женнях, операцiяx, Ыструментах, iдеяx.
Л1ТЕРАТУРА
1. Andren-Sandberg A., Mai G. Theodor Kocher (1841-1917) - A Surgical Maestro // Digestive Surgery. - 2001. - Vol.18. - P. 311-316.
2. Böschung U. Theodor Kocher 1841-1917. - Bern, Verlag Hans Huber, 1991. - 135 p.
3. Chigot J. Theodor Emil Kocher, modern surgery pioneer // Ann. Chir. - 2000. - Vol.125. - P. 884892.
4. Choong C., Kaye A. Emil Theodor Kocher (18411917) // J. Clin. Neurosci. - 2009. - Vol.16. - P. 1552-1554.
5. Harvey S. The History of Hemostasis // Ann. Med. History. - 1929. - №1 - P. 127-154.
6. Isepponi O., Huwiler V., Böschung U. Theodor Koc-her's surgical and clinical case presentations // Bulletin of the History of Medicine. - 2004. -Vol.78. - P. 192-194.
7. Kopp P. Theodor Kocher (1841-1917) Nobel Prize Centenary 2009 // Arq. Bras. Endocrinol. Me-tab. - 2009. - Vol.53. - P. 1176-1180.
8. Lanzino G., Laws E. Pioneers in the Development of Transsphenoidal Surgery: Theodor Kocher, Oskar Hirsch, and Norman Dott // J. Neurosurg. -2001. - Vol.95. - P. 1097-1103.
9. Liebermann-Meffert D. Short Story of Theodor Kocher's Life and Relationship to the International Society of Surgery // World J. Surg. - 2000. -Vol.24. - P. 2-9.
10. Modlin I. Surgical Triumvirate of Theodor Kocher, Harvey Cushing, and William Halsted // World J. Surg. - 1998. - Vol.22. - P. 103-113.
11. Rutkow I. William Halsted and Theodor Kocher: an Exquisite Friendship // Ann. Surg. - 1978. -Vol.178. - P. 630-637.
12. Trohler U. Der Nobelpreistrager Theodor Kocher 1841-1917: Auf dem Wegsur Physiologischeen Chirurgie . - Basel, Birkhauser, 1984. - 240 p.
13. Welbourn R. Highlights from Endocrine Surgical History // World J. Surg. - 1996. - Vol.20. -P. 603-612.
14. Wise R., Gilbert J. Theodor Kocher // Ann. Med. History. - 1931. - №3. - P. 521-526.
Дата надходження до редакцП 12.08.2011 p. Кл^чна ендокринолопя та ендокринна xiрургiя 4(37) 2011
