CC BY
32
1сторичн нариси
Спогади про великих людей так само кориснг, як г гхня присуттсть.
Сенека
Професор Сериенко Тарас Михайлович (до 90-р1ччя вщ дня народження)
Цимбалюк В.1.
1нститут нейрох1рургп 1м. акад. А.П. Ромоданова АМН Украши, м. Киш
Серпенко Тарас Михайлович народився 06.08.1918 р. на хутор1 Михайл1вському Черншвсько! губернп (полм Сумсько! обласл) в ам'! медичних прац1вниюв. Батько — лшар, мама — фельдшер. В роки вшни були розстр1ляш фашистами за те, що надавали допомогу партизанам. Батька, Серпенка Михайла Петровича, розстр1ляли в лютому 1942 р., а мама була в партизанському загош «Ямшльський» «За Родину» 1 в червш 1943 р. розстр1ляна шмцями в Брянських л1сах.
Тарас Михайлович з теплотою завжди згадував сво!х батьюв.
«В мо!й пам'ят залишилися згадки про те, як в найближч1 роки шсля Першо! св1тово! вшни 1 Жовтнево! Революцп в маленькому хутор1 Михай-л1вському жили мо! батьки 1 дружили з тод1шньою нечисленною штел1генщею: медиками, вчителями, прац1вниками цукрового заводу 1 зал1знично! станцп. Як вони сходилися, робили соб1 вечерю у складчину, як веселились, як сшвали укра!нських шсень. Влгг-ку ходили на шкшки в л1с 1 на р1чку 1вотку. А ще, насл1дуючи приклад колишн1х вертепник1в, ставили досить серйозш украшсью вистави. У них 1 аф1ши були надрукован1, довго збер1галися, 1 я, вже коли ходив до школи у 1926 р., м1г !х прочитати. Там були 1 «Сто тисяч», 1 «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорницЬ 1 навггь «Суета» 1 «Украдене щастя».
Шсля заюнчення Шостювсько! середньо! школи у 1936 р. Серпенко Т.М. поступив до Першого Мос-ковського медичного шституту. Навчався на в1дмшно 1 два роки був сталшським стипенд1атом. Займався в х1рурпчних студентських гуртках.
Особливо запам'яталися Тарасу Михайловичу — студенту четвертого курсу — лекцп, як вш нази-вав, «прабатька» нейрох1рургп академша Бурденка М.Н., який зав1дував кафедрою факультетсько! х1рургп Першого Московського медичного шституту. Незважаючи на велику зайнят1сть, а Бурденко М.Н. вже тод1 був головним х1рургом Червоно1 Арм11, в1н читав лекц11 студентам, 1 ц1 конспекти збереглися у Тараса Михайловича.
Наведу деяк1 вислови Бурденка М.Н., як1 зано-тував Тарас Михайлович.
«Интуиция похожа на чутье легавой собаки, которая, подходя к болоту, чувствует наличие или отсутствие дичи. Диагноз по интуиции ставить нельзя. Для правильной постановки диагноза необходимо иметь много теоретических знаний, лабораторную технику, точные инструментальные исследования».
Це все осшь 1939 р.
16 листопада 1939 р. лекщя з вшськово-польово! х1рургп.
«Врач в своем мышлении отличается от других тем, что он имеет перспективную линию поведения. Но она не должна быть хомутом».
«Непонимание какого-нибудь утверждения не дает права на его отрицание».
«Никогда не нужно первичную обработку раны делать под жгутом — пусть кровоточит!»
«Гранулирующая рана, которая мало лечится, лучше заживает, чем та, которая лечится усиленно. Линия врача должна базироваться на биологических положениях».
А «1нструкцп з лшування ран» Бурденка М.Н. стали для Тараса Михайловича безц1нними супут-никами в пер1од роботи в1йськовим х1рургом.
Цих положень Тарас Михайлович дотримувався 1 шсля вшни, шд час роботи в 1нституп нейрох1рургп.
I ще юлька вислов1в Бурденка М.Н. з спогад1в Тараса Михайловича.
Про переливання кровк «Иногда слова губят мысль, это очень опасная вещь. Когда-то Лангенбек сказал: «Для переливания крови нужно иметь три барана: один, у которого будет взята кровь, второй — которому переливают и третий — тот который переливает» и эти слова на долгие годы задержали внедрение переливания крови, которое сейчас спасает жизнь многим больным и раненым».
I ще три вислови Бурденка М.Н., яю стали цитатами 1 повторен1 у багатьох спога-дах нейрох1рур-г1в.
«Показанием к нейрохирургической операции является анатомическая доступность, технические возможности и физиологическая дозволенность».
«Нейрохирургическая операция должна выполняться с точностью физиологического эксперимента».
Серггенко Т.М.
«Тот, кто владеет способом лечить отек и набухание мозга, владеет ключом от жизни и смерти больного».
Спшкування з академшом Бурденком М.Н. i ви-ршило в майбутньому B^ip нейpохipуpгii. Другим вчителем нейpохipуpгi! i вшськово-польово! хipуp-rii був один з кращих учнiв i вipних послiдовникiв Бурденка М.Н. — професор кафедри факультетсько! хipуpгi! Лебеденко Володимир Володимирович.
Biн був настiльки piзнобiчно пiдготовлений, що мiг вiльно замшити Бурденка М.Н. як на кафедpi так i в опеpацiйнiй. Професор Лебеденко В.В. запросив Серпенка Т.М. на роботу в клшшу факультетсько! хipуpгi! санiтаpно-гiгiенiчного факультету Першого Московського медичного шституту на базi Першо! Тагансько! лiкаpнi.
Тарас Михайлович в червш 1941 р. закiнчив шститут i був зарахований клiнiчним ординатором хipуpгiчно! клiнiки професора Лебеденка В.В. — право! руки академша Бурденка М.Н.
Проте, почалася вшна, i ця лiкаpня була реор-ганiзована в евакогоспiталь 5015.
Уже з липня почали поступати бшщ з тяжкими пораненнями голови, хребта, грудей, юнщвок.
Безюнечш день i нiч опеpацi!, перев'язки, тисячi поранених. На перших порах Серпенко Т.М. був ординатором, а полм — начальником хipуpгiчного вiддiлення евакогоспiталю.
В 1944 р. Серпенко Т.М. був выправлений в дш-чу армш як начальник хipуpгiчного вiддiлення СЕГ 2675 I Укра!нського фронту. Брав участь у вшськових дiях в Польш^ та Нiмеччинi, нагороджений Орденом Вггчизняно! вiйни II ступеня, медалями: «За боевые заслуги», «За оборону Москвы», «За победу над Германией», «За доблестный труд в Великой Отечественной войне».
В червш 1946 р. Серпенко Т.М. демобШзувався i почав працювати хipуpгом Гостомельсько! лiкаpнi Киево-Святошинського району до жовтня 1948 р.
Проте, думки про нейpохipуpгiю не полишали Тараса Михайловича, i з лютого по червень 1948 р. вш навчався на курсах первинно! спецiалiзацii з нейpохipуpгii на кафедpi нейpохipуpгi! Ки!вського iнституту вдосконалення лiкаpiв на базi нейpохipуp-гiчного вiддiлення Психоневpологiчного шституту.
Лекцп читав молодий професор Арутюнов О.1., учень Бурденка М.Н., заняття проводили юна Глуш-кова 1.С. та доцент Шулiка-Каpачанський В.О.
В клiнiцi нейpохipуpгii на той час пiд кеpiв-ництвом Арутюнова О.1. працювали фронтовики Тананайко Петро Герасимович та Файнзшьбер Яюв 1сакович — досвiдченi хipуpги i молоде поповнення, однолiтки Тараса Михайловича: Альоша Кpiстеp, Андpiй Ромоданов, 1сак Bipозуб, Жора Яновський i двi жiнки — Рiта Кезж i Меpi Франц.
Емоцiйнi лекцп Арутюнова О.1. настiльки захопили Тараса Михайловича, що, як вiн писав про себе, «пробудили в мо!й уявi масу щей». Арутюнов О.1. pозповiдав про роль лiквоpного поштовху в механiзмi пошкодження структур дiенцефальноi дiлянки при чеpепно-мозковiй травш, i у Тараса Михайловича виникла щея експери-ментально! пеpевipки ще! гiпотези. В Гостомелi разом з столяром вш створив пpимiтивний пристрш для вимipю-вання тиску спинномозково! piдини в piзних дiлянках лшворно! системи, чого до цього часу шхто не робив.
Молодий ¡шщативний фронтовик сподобався Арутюнову O.I., i BiH запропонував Тарасу Михайловичу поступити в аспiрантурy
Тарас Михайлович довго вагався. Biн, маючи фронтовий досвщ, був уже досвiдчeним хiрургом, особливо в галузi нeвiдкладноI хiрурriI, а тут треба йти в асшрантуру, асистувати старшим нeйрохiрур-гам. Проте, давшй потяг до нeйрохiрургiI i перспектива роботи шд кeрiвництвом Арутюнова O.I. перемогли, i з жовтня 1948 р. Тарас Михайлович навчався в аспiрантурi з нeйрохiрургiI на базi нeйрохiрургiчноI клiнiки Психонeврологiчного iнституту.
B цей же перюд аспiрантом був зарахований Михайловський Biктор Семенович, а кшшчними ординаторами — Пронзелев Павло Олексшович i Пельц Борис Абрамович.
Навчання було непростим. Тарас Михайлович уже був самостшним хiрургом, а тут виконував роль третього асистента шд час операцш, коли треба тримати ранорозширювачi i шпатeлi.
Не склалися у нього вщносини з Тананайком П.Г., який дуже боявся виникнення кровотeчi пiд час опeрацiI i коагулював навiть капiляри. Тарас Михайлович, пам'ятаючи лекцп Бурденка М.Н. казав, що треба коагулювати тшьки т судини, яю можуть спричинити гематому, а капшярна кровотеча припиниться шд час зашивання рани i накладення нечастих швiв, щоб рана заживала за хороших умов кровооб^у. Тананайко П.Г. зшмав шви на 10-11-ту добу, а СeргiGнко Т.М. — на 6-7-му добу. Щ розбiж-ностi поглядiв зумовили негативне ставлення Тана-найка П.Г. до Серпенка Т.М.
А Яюв 1сакович Файнзшьбер добре ставився до Сeргiенка Т.М. Одного разу до вщдшення Якова 1саковича був госпiталiзований хворий з черепно-мозковою травмою i клШчними ознаками «гострого живота». Хворий вмирав вщ внутрiшньочeрeвноI кровотeчi, хiрурга-консультанта не було, i Тарас Михайлович, припустивши наявшсть розриву сeлeзiнки, запропонував прооперувати хворого.
I дшсно, у хворого виявилася кровотеча внасль док розриву сeлeзiнки. Операщя пройшла успiшно (асистував Файнзiльбeр Я.1.), пiсля цiеI опeрацiI було здшснене нeйрохiрургiчнe втручання. Пацiент оду-жав i був виписаний.
Навчаючись в асшрантур^ Тарас Михайлович продовжував науковi дослiджeння, пов'язанi з вимiрюванням тиску спинномозково'! рiдини, отже, темою його дисертацп стали дослщження лiкворо-динамiки при пухлинах спинного мозку.
У липш 1950 р. ММстр охорони здоров'я Ук-раши Мeдвiдь Лев 1ванович видав наказ №439 про створення на базi колишнього Науково-дослщного психонeврологiчного iнституту Науково-дослщного iнституту нeйрохiрургiI з штатом 291 пращвник.
Виконуючим обов'язки директора залишився Тарасенко, а заступником з науковоI роботи — Арутюнов O.I.
Восени 1950 р. новонароджений шститут розм^-тився на вул. Вщраднш в триповерховому будинку, збудованому поляками як вшськовий госшталь в роки ПeршоI свiтовоI вiйни. Тодi була лише ця одна будiвля, полм 1нституту передали будинок проти-туберкульозного диспансеру, де сьогодш мiститься полшлшша 1нституту нeйрохiрургiI.
Назва вулищ Вщрадна вщповщала дшсносп. Навколо 1нституту були зелеш сади та пагорби, вкрит зеленими насадженнями. 1нститут був шби на швостров^ 3 трьох боюв його оточували яри, з яких найбшьшим був Кмипв Яр. Якщо дивитися з територп 1нституту, на тл1 зелених насаджень шд-шмався в небо золотий хрест Покровського монас-тиря, довкола 1нституту — древня ¡стор1я в назвах пагорб1в, а також вулиць: Половецька, Татарська, Печешзька.
Як писав Тарас Михайлович у сво!х спогадах: «Особливо яскрава картина вщкривалася наприюнщ жовтня. Вся зелень, яка заливала цю панораму влгг-ку, кожного дня вщкривала все нов1 й нов1 вщтшки. Невидима гра i поеднання кольор1в: зеленого, золо-тисто-жовтого, червоного, червоно-бурого, обрамляла будинки i робила весь цей куточок Киева невимовно красивим».
Вщчуваете, як гарно писав Сергiенко Тарас Михайлович.
В архiвах вдалося знайти цшавий наказ МШс-терства охорони здоров'я, шдписаний заступником мiнiстра Луганським.
Приказ по Министерству здравоохранения УССР
В целях обеспечения планомерной подготовки аспирантов нейрохирургического института по марксистско-ленинской философии, языкам и пограничным с нейрохирургией дисциплинам — врачей: Амелину-Войтенко Л.М., Караванова В.Г., Михайловского В.С, Сергиенко Т.М. перевести для прохождения аспирантуры в Киевский институт усовершенствования врачей с 1.10.1950 г.
А в 1951 р. — новий наказ МО3 УРСР: «Ввиду открытия ассигнованний на учебу, аспирантов кафедры нейрохирургии перевести с 1.06.1951 в Киевский институт нейрохирургии для окончания учебы».
В 1951 р. Тарас Михайлович за-юнчив асшрантуру i 27.09.1951 р. став молодшим науковим сшвробггником. В 1953 р. вш захистив кандидатську дисертацш «Материалы к ликвороди-намике опухолей спинного мозга».
Експериментальш дослщження лшвородинамши Тарас Михайлович проводив разом з Михайловським Вш-тором Семеновичем.
Тарас Михайлович згадував, що з цього експериментального матерiалу вийшли двi дисертацп, як вш жарту-вав, з «одше! шухляди», в яюй вони збер^али прилад для реестрацп тиску спинномозково! рiдини, який Серпенко Т.М. та Михайловський В.С. реестру-вали за допомогою маленько!! капсули Марея, пищика з соломи, що Серпенко возив з Гостомеля, i закопченого листа бiлого паперу, намотаного на барабан.
Динамшу тиску спинномозково! рщини вивчали у хворих з пухлинами головного та спинного мозку. Поим на пiдставi цих дослщжень у 1953 р. були
захищеш двi кандидатськi дисертацi!. Ще Тарас Михайлович згадував, що Вштор Семенович був ме-ланхолiком, i йому як старшому доводилось постшно морально його шдтримувати.
Дуже цiкавi даш мiстяться в архiвах про захист дисертацп Серпенка Т.М. Цей захист вщбувся 26 листопада 1953 р. на заыданш ради лiкувального факультету Ки!вського медичного iнституту iм. О.О. Богомольця. Офщшш опоненти — вiдомi метри: членкор. АН УРСР професор 1щенко 1.М.; Заслужений дiяч науки професор Панченко Д.1. Голосували 37 члешв ради, за — 34, проти — 1, недшсних — 2.
У 1953 р. Тарас Михайлович обраний старшим науковим сшвробиником лабораторп експеримен-тально! нейрохiрургi!. 3 1956 р. виконував обов'язки керiвника вщдшу експериментально! нейрохiрургi! та топографiчно! анатомп, з 1963 р. — став його керiвни-ком на довп 30 рокiв активного наукового пошуку.
Сьогоднi важко сказати, чому активний хiрург був направлений в експериментальну лабораторш. Можливо, складнiсть вiдносин з Тананайком П.Г., або спрацював генш Арутюнова О.1., який побачив в Серпенку Т.М. цiнного, iнiцiативного, творчого нау-ковця й експериментатора i вирiшив по максимуму використовувати його дослщницью здiбностi.
А можливо, в той час i не було рiзницi, де ти працюеш. Арутюнов О.1. завжди говорив: «Кожен нейрохiрург повинен займатися науковою роботою», i дуже багато нейрохiрургiв, якi шзшше стали корифеями укра!нсько! нейрохiрургi!, протягом певного часу працювали в лабораторп експериментально! нейрохiрургi!, виконуючи фрагменти науково-дослщ-них робiт i дисертацш.
Один з прикладiв творчих пошуюв Тараса Михайловича. Ним був розроблений прилад, який давав змогу напiвавтоматично крапельним методом вводити повггря в лшвороносний простiр. Старше поколiння пам'ятае, що до ангюграфп единим методом дiагностики була пневмоенцефалографiя, яка завдяки професору Гейшсману Я.1. стала «замедлен-
Спiвробiтники 1нституту нейрохгрургггг. 1964 р. Сергieнко Т.М. — у верхньому ряду перший праворуч, Арутюнов О.1. — в першому ряду третгй лiворуч
ной направленной пневмоэнцефалографей» i, дшсно, суттево допомагала в дiагностицi нейрохiрyргiчно'i патологи.
Так от, Тарас Михайлович удосконалив методику пневмоенцефалографп i протягом тривалого часу 'i'i використовували в Iнститyтi нейрохiрyргi'i.
Тому, незважаючи на те, що Серпенко Т.М. був старшим науковим сшвробиником вiддiлy експери-ментально! нейрохiрyргil та топографiчно'i анатомп, вiн вiв активну хiрyргiчнy роботу. В цей перюд Тарас Михайлович дуже багато лггав по санiтарнiй авiацil по УкраШ, а недiючого нейрохiрyрга навряд чи по-силали би на складш невiдкладнi виклики. Тут йому допомагав величезний вшськовий досвiд загального хiрyрга i добра нейрохiрyргiчна пiдготовка, яку вш отримав в Iнститyтi нейрохiрyргil.
А лiтати по санiтарнiй авiацil Тарас Михайлович почав ще у 1948 р. Це були спочатку «кукурузники» ПО-2, полм моноплани ЯК-12, а в 60-i роки — че-хословацькi лiтаки «МоравЬ. Тшьки вертольотами не доводилось лiтати Серпенку Т.М.
Тарас Михайлович лiтав i взимку, i влiткy, i вдень, i вночi по всiй УкраШ. За кiлькiстю вилiтiв йому можна було надати право буди пшотом.
Немае змоги розпов^ти про вы виклики, якi детально описанi в щоденнику Тараса Михайловича. Проте, один приклад наведу, бо вш характеризуе Тараса Михайловича як прекрасного дiагноста i висококвалiфiкованого нейрохiрyрга.
Виклик в Черкаси. Хворий вiком 70 роюв пе-ребував у глибокому сопор^ губи синi, дихання з перервами, напружений частий пульс. Контакт неможливий.
Тарас Михайлович розпитав дружину про пере-бiг захворювання i з'ясував, що перед попршенням у дiда болiло вухо, i з нього видiлявся гнiй. Тарас Михайлович шсля огляду припустив наявшсть абсцесу лiвоl пiвкyлi мозочка. Про транспортування в Ки!в не могло бути й мови, а оперувати на м^щ не було чим. Тарас Михайлович прийняв едине правильне ршення: здшснити пyнкцiю абсцесу, стабШзувати стан i потiм перевезти хворого в Ки!в.
Пiсля розрiзy шюри в лiвiй потиличнiй дiлянцi за допомогою шпицi Кiршнера, яку використовують травматологи, Тарас Михайлович зробив трепана-цiйний отвiр i через нього довгою товстою голкою пропунктував лiвy пiвкyлю мозочка. Вiн дуже зрадiв, коли побачив, що шприц почав наповнюватися жовто-зеленим гноем. Пiсля промивання розчином стрептомщину стан хворого покращився, нормалiзy-вались дихання, дiяльнiсть серця, на ранок хворий опритомшв, попросив !сти i в подальшому одужав без переводу в Ки!в.
В щоденнику Серпенка Т.М. е записи про операцп з приводу цистицеркозу IV шлуночка, невриноми слухового нерва, яю вiн робив в Чершгов^
I ще цiкаве спостереження. Хвора з пгантською аденомою гiпофiзy (ретроспективно, була кранюфарингеома, бо за даними рентгенографп вiдзначенi кальцинати в д^янц пухлини). Рентгенотерапiя виявилася неефективною, i Тарас Михайлович здiйснив двобiчнy декомпресивну трепанацш черепа в скроневих дшянках, що дало можливiсть цiй хворш жити багато рокiв, виростити й виховати онуку.
Це дуже цшавий роздiл хiрyргiчноl дiяльностi Т.М.Сергiенка. В Iнститyтi йому не давали можливосл самостiйно оперувати, а от шд час ургентних виклиюв вiн проявляв сво! дiагностичнi здiбностi i хiрyргiчнy майстернiсть.
А вилгги були кожного тижня, а бувало — через 2-3 дш.
Ще один приклад вдало! операцп з приводу внутршньомозково! гематоми у дiвчини вiком 16 рокiв, яка протягом майже 2 м^ перебувала без свщомосп, а в подальшому повшстю вiдновилась, наведений в жyрналi «Вопросы нейрохирургии», 1960, №4.
Про ц вилии часто писали в преы, я мав можливiсть читати щ статтi. В однiй з них було написано, що к.м.н. Серпенко Т.М. зробив 30 вилтв по санавiацil, а невропатолог к.м.н. Духш О.П. — 12. Тарас Михайлович одержав багато подяк вщ Мжстерства охорони здоров'я за яюсну невщкладну допомогу жителям Укра1ни.
Проте, бшьше всього було зроблено професором Серпенком Т.М. в експериментальнiй нейрохiрyргil.
Про цей роздш роботи краще, шж описав Тарас Михайлович, я сказати не можу, i тому цитую те, що вiн написав в роздШ «Лабораторiя експеримен-тально1 нейрохiрyргil».
Тут е все, i iсторiя експериментально1 ней-рохiрyргil в УкраШ, i iсторiя лабораторil, яка в подальшому стала вщд^ом експериментально1 нейрохiрyргil з клiнiкою тварин, i конкретнi наyковi пошуки та прiзвища виконавцiв, багатьох з яких уже немае з нами.
Щ спогади професора Сергiенка Т.М. — правдива iсторiя важливого для 1нституту нейрохiрyргil роздiлy, яку розповщав сам очевидець i активний експериментатор.
Лаборатор1я експериментальноЧ Hettpoxipyprii
Олександр 1ванович (Арутюнов) добре вщчував i розyмiв величезне значення експерименту в розвитку нейрохiрyргil. Сюльки невiдомого, непiзнаного пере-бувае шд сiмома замками храму науки про мозок, його функцп, його патологш, про можливостi активно! корекцil i лiкyвання тяжких недyгiв, пов'язаних з перебiгом патологiчного процесу в замкненш порож-нинi черепа. Яю механiзми розвитку цих процеыв? Як !х можна i чи можна усунути активно — хiрyр-пчним втручанням. Втручанням в таку тонку сферу, шжну тканину мозку i нервово! системи, мозку, який, единий i неповторний, робить людину тим, чим вона е — розумною людиною, Homo sapiens. А яю межi дозволеного, в яких дшянках, в яю фази розвитку патологiчного процесу можливо застосовувати? Яю новi, невiдомi методи оперативного втручання можна застосовувати? Яю дози нових лшарських препаратiв можна використати безпосередньо на мозковш тканин? I ще десятки i сотш питань, що виникають при розробщ нових методiв лiкyвання. Все це, якщо не загрузнути в болот емшрп, можна перевiрити i вияснити лише в експерименп. От чому серед арсеналу клШчних i техшчних методiв дослiдження, рафiновано'i неврологi'i i психiатрi'i, бiохiмi'i, патоморфологi'i, рентгенологi'i i iнших роздiлiв пограничних наук професор Арутюнов з перших же днiв самостiйно'i оргашзаторсько! роботи на одне
з перших м!сць поставив лабораторш експериментально! нейрох!рург!!.
Експериментальна нейрох!рург!я як окремий розд!л науки зародилась у нас в Укра!н! ще в тяжк! роки п!сля Першо! св!тово! в!йни.
У 1922 р. у Харков! професор Гейманович З.Й., який був одним з засновниюв Укра!нсько! нейрох!рург!!, створив першу лаборатор!ю експериментально! нейрох!рург!!.
Лише через десять рок!в по тому в Укра!нському психоневролопчному !нститут! (м. Харк!в) була створена нейрох!рург!чна кл!н!ка, якою Захар Йосипович керував до останн!х сво!х дн!в.
Великий вклад у розвиток експериментально! нейрох!рург!! вн!с Наум Борисович Ч!букмахер. З 1932 року до початку в!йни 1941 року в!н працював старшим асистентом лаборатор!! експериментально! нейрох!рург!!. А п!сля зак!нчення в!йни ! захисту докторсько! дисертац!! (1945 р.) — очолив лабораторш експериментально! нейрох!рург!! Укра!нського психоневролог!чного !нституту м. Харкова з 1944 р. ! працював до к!нця свого життя — 1967 р.
В подальшому — п!с л я орган!зац!! в Ки!вському психоневролопчному 1нститут! кл!н!ки нейрох!рург!! у 1945 р., а згодом Ки!вського науково-досл!дного !нституту нейрох!рург!! (1950 р.), центр експериментально! нейрох!рург!! перем!стився в Ки!в.
Лабораторш експериментально! нейрох!рург!! сформувалась ! почала свою роботу з моменту орган!зац!! 1нституту нейрох!рург!!.
У житт! ! робот! молодого 1нституту фундаментальн! ! прикладн! експериментальн! розробки зайняли пров!дне м!сце.
Досить в!дзначити, що в науков!й продукц!! 1нституту невеликий штат лаборатор!! ! значна к!льк!сть молодих наукових сп!вроб!тник!в-кл!н!цист!в забезпечували понад чверть планових наукових роб!т.
Основною метою лаборатор!! експериментально! нейрох!рург!! було вир!шення ряду питань проблематики 1нституту, пов'язаних з необх!дн!стю проведення експерименту.
Початковою базою лаборатор!! стала патоф!з!олог!чна лаборатор!я Ки!вського науково-досл!дного психоневролог!чного !нституту, очолювана в п!слявоенн! роки Капраном С.К.
Перша експериментальна робота нейрох!рург!чного проф!лю була проведена ще у 1949-1949 рр. Галантом М.А. ! Серг!енком Т.М. Вона була присвячена вивченню динам!ки зм!н внутр!шньочерепного, артер!ального, венозного (синусного ! перифер!йного) тиску та дихання при вогнепальн!й черепно-мозков!й травм!.
Методика нанесення вогнепально! черепно-мозково! травми була розроблена Серг!енком Т.М. — постр!л одн!ею дробиною №»1 з рушниц! центрального бою з застосуванням патрону з вмонтованою в нього направляючою втулкою.
Вiдnрацювання методу термореестрацгг. 1952 р. Сергieнко Т.М., Арутюнов О.1.,Приходченко 1.О.
У 1950 р. керiвником лабораторп був призначений Вiрозуб 1.Д.
На першому етапi — 1950-1955 рр. в лабораторi'] проводились роботи в основному клшщистами Педаченко Г.А. проводив експериментальн дослiдження, спрямованi на вивчення можливост застосування в клiнiцi при проведенш ангiографi! нових рентгеноконтрастних речовин. Зозуля Ю.П. вивчав особливостi розподiлу стрептомщину в головному та спинному мозку залежно вщ шляхiв його введення в лшворну систему, для хiрургiчного лiкування туберкулом головного мозку. Обидвi цi роботи стали фрагментами кандидатських дисертацш, якi були захищенi авторами у 1954 р.
До цього часу належить розробка Вiрозубом 1.Д. i Сергiенком Т.М. моделi повшьно наростаючо! внутрiшньочерепно! гiпертензi!, що в^прала важливу роль в теоретичних розробках, яю дають розумiння закономiрностей перебпу патологiчних процесiв при внутрiшньочерепнiй патологи.
Автори моделi провели цикл досл^жень, спрямованих на з'ясування основних закожмрностей перебiгу повiльнонаростаючо! внутрiшньочерепно! гiпертензi!. Була встановлена фазшсть цього процесу, що проходила через стадш компенсацi!, субкомпен-сацi!, декомпенсацi! та термiнальний перюд. Цi данi були покладенi в основу розробки Арутюновим О.1. вчення про фазшсть розвитку пухлинного процесу та травматично! хвороби мозку в клшщ.
вдиний штатний спiвробiтник лабораторп При-ходченко 1.О. вела дослщження з вивчення змiн температури мозку при деяких його патолопчних процесах, частково — при гострому пролабуванш мозку. Вона спростила методику моделювання цього патолопчного стану. В подальшому одержаш матерiа-ли лягли в основу !! кандидатсько! дисертацi!, яка була усшшно захищена у 1958 р.
У 1956 р. лабораторш експериментально! ней-рохiрургi! очолив Сергiенко Т.М. Останне десяти-рiччя характеризувалось проведенням комплексних робгг, спрямованих на поглиблене вивчення питань патогенезу внутршньочерепно! гшертензп, набряку i набухання мозку.
Сepгieнкo Т.М., викopиcтaвши yдocкoнaлeнy ним кaнюлю, пpoвiв вeликy cepiю eкcпepимeнтaльних дocлiджeнь нa co6a^x, cпpямoвaнy нa вивчeння ocoбливocтeй пepeбiгy внyтpiшньoчepeпнoï гiпep-тeнзiï i cпiввiднoшeння тpивaлocтi piзних ïï фaз зaлeжнo вiд хapaктepy вoгнищa — кoмпaктнoгo чи кicтoпoдiбнoгo, йoгo лoкaлiзaцiï, тeмпiв нapocтaння кoмпpeciï, впливу пpивхiдних шюдливих чинни-кiв. Пpoвeдeний цикл дocлiджeнь, cпpямoвaних нa з'яcyвaння poлi cyдиннoгo фaктopy в пaтoгeнeзi i кoмпeнcaцiï пoвiльнo нapocтaючoï внyтpiшньoчe-peпнoï гiпepтeнзiï. ПpижиттGвi дocлiджeння пiд 4ac пpoвeдeння хpoнiчнoгo eкcпepимeнтy i пocмepтнi пpoвoдилиcь з викopиcтaнням цiлoгo кoмплeкcy Me-тoдiв: клiнiчних, peнтгeнoлoгiчних, фiзioлoгiчних, бioхiмiчних, мopфoлoгiчних.
Спocтepeжeння 3a динaмiкoю виникнвння i пpo-гpecyвaння клiнiчних cимптoмiв y Mipy збiльшeння oбcягy внyтpiшньoчepeпнoгo вoгнищa, a тaкoж пpo-яви eпiлeптичнoï aктивнocтi нa piзних фaзaх пepeбiгy гiпepтeнзiï i пiд 4ac пpoвoкaцiï пpипaдкiв шляхам внyтpiшньoвeннoгo ввeдeння нoвoкaïнy дocлiджyвaли СepгiGнкo Т.М. i Дзeвaлтoвcькa А.Г.
Змiни внyтpiшньoчepeпнoгo ти^у вивчaлa Дyхiнa М.А.; змiни cyдин oчнoгo днa i тиcкy в ^н-тpaльнiй apтepiï ciткiвки — Зoзyля Л.М.; динaмiкy змiн бioeлeктpичнoï aктивнocтi — Boлoшин М.Я., a ocoбливocтi eлeктpoкapдioлoгiчних пopyшeнь —Си-лaнтьGвa Д.А. i Свиpид Л.М.
Сepгieнкo Т.М., Лaпa BT. i Boлoщeнкo М.Я. oднo-чacнo вивчaли динaмiкy змiн внyтpiшньoчepeпнoгo тиcкy в peaльнoмy мacштaбi 4acy i з yпepeджeнням — шляхoм мaтeмaтичнoгo пpoгнoзyвaння. Тaкi дocлiджeння бioлoгiчних пpoцeciв були пpoвeдeнi впepшe в Iнcтитyтi.
Змши вoднo-coльoвoгo oбмiнy, eлeктpoлiтiв тa шших бioхiмiчних пoкaзникiв вивчaлa MecтGчкiнa А.Я.; змши глiкeмiчнoï кpивoï пpи нaвaнтaжeннi глюкoзoю — Скypaтoв B.M.
Mopфoлoгiчнi змiни в мoзкy твapин пpи цiй пaтoлoгiï вивчaли Boлoщeнкo Д.Л. i ^^гаи^кий-Pижoв Ю.М.
Pe3ynKraTO пpoвeдeних дocлiджeнь пpoaнaлiзo-вaнi, пiдcyмoвaнi i викopиcтaнi як ocнoвнa чacтинa
a6o фpaгмeнти 6 дoктopcьких (Дyхiнa O.Л., 1962; Kвiтницькoгo-Pижoвa Ю.М., 1963; Mecтeчкiнoï А.Я., 1964; СepгiGнкa Т.М., 1967; Шль^ Б.А., 1969; Шeвaги B.M.,1981) i 10 кaндидaтcьких диcepтaцiй (Пpихoд-чeнкo I.O., 1957; Зoзyлi Л.М., 1961; Дyхiнoï M.B., 1964; Свиpидa Л.М., Лaпи B.E, 1968; Силaнтьeвoï Д.А., Boлoшинa M.B., 1968; Kpaвeць Р.Д., 1979; Енглeзi А.П., Opишaки M.I., 1996), a тaкoж oпyблiкoвaнi в мeдичних жypнaлaх тa мoнoгpaфiï Kвiтницькoгo-Pижoвa Ю.М.
B пoдaльшoмy нa 6a3i нoвих мeтoдo-тeхнiчних мoжливocтeй з зacтocyвaнням eлeктpoннoï aпapaтy-pи нa мoдeлi швидкoнapocтaючoï внyтpiшньoчepeпнoï гiпepтeнзiï пpoвeдeний цикл кoмплeкcних дocлiд-жeнь, якi yтoчнювaли cпiввiднoшeння пopyшeнь лoкaльнoгo мoзкoвoгo кpoвoтoкy з пpoцecaми нaбpякy тa нaбyхaння мoзкy шд кoнтpoлeм poздiльнoï ímto-дaнcoмeтpiï (визнaчeння cклaдoвих iмпeдaнcy Р i С). Щ poбoти пpoвeдeнi y 80-и poки СepгiGнкoм Т.М., Bepхoглядoвим Ю.П., Пoнoмapьoвoю O.Ô.
Пpoвeдeнi cпiвcтaвлeння Miœ тяжкicтю внут-piшньoчepeпнoï гiпepтeнзiï, пopyшeнням лoкaльнoгo кpoвoтoкy гoлoвнoгo мoзкy i пaтoфiзioлoгiчними, мopфoлoгiчними й бioхiмiчними oзнaкaми нaбpякy i нaбyхaння мoзкy. Ocнoвнi дaнi цих дocлiджeнь yзaгaльнeнi в кaндидaтcькiй диcepтaцiï Kpaвeць Р.Д. (1979).
B ocтaннi poки зa цiGЮ пpoблeмoю пpoвoдятьcя eкcпepимeнтaльнi дocлiджeння, cпpямoвaнi нa вив-чeння пaтoгeнeтичних мeхaнiзмiв гocтpoгo пpoлaпcy мoзкy: пoшyк eфeктивних пpeпapaтiв, вивчeння дiï дeяких ocмoдiypeтикiв, caлypeтикiв i ^pra^^e-poïдних пpeпapaтiв нa нaбpяк i нaбyхaння мoзкy (Beличкo O.M., Bepхoглядoв Ю.П., Kaчaлa Г.М., no»3-мapьoвa O.Ô., Нocoв А.Т., Сepгieнкo Т.М., Спaciчeнкo n.B.).
B клшщ i eкcпepимeнтi дocлiджeнi зaкoнoмip-»Dcri пepeбiгy нaбpякy й нaбyхaння мoзкy, oпpaцьo-вaнi мeтoди дифepeнцiйoвaнoï тepaпiï цих пpoцeciв з викopиcтaнням фapмaкoлoгiчних, фiзичних i 6io-лoгiчних зacoбiв (Гaвpиш P.B., Зoзyля Ю.П., Kapдaш A.M., Opишaкa M.I., Пoлiщyк M.G., СepгiGнкo Т.М., Сoлoдapeнкo А.Г., Спaciчeнкo n.B., Цимбaлюк B.I., Чeпкiй Л.П., m;ep6a I.M., Енглeзi А.П.).
Iншoю вaжливoю пpoблeмoю, якa poзpoбляGтьcя в лaбopaтopiï, e вивчeння зaкoнoмipнocтeй TOpe6^y i пaтoгeнeзy пopyшeнь в гoлoвнoмy мoзкy i opгaнiзмi, щс винимють пpи чepeпнo-мoзкoвiй тpaвмi.
У piзнi пepioди ocнoвнy yвaгy пpи-дшяли вивчeнню oкpeмих acпeктiв цiGÏ вaжливoï пpoблeми. У 60-70-тi poки минyлoгo cтoлiття пpoвeдeнe кoмплeкcнe eкcпepимeнтaльнe вивчeння зaгaльних зaкoнoмipнocтeй пopyшeнь, щo вини-кaють пpи зaкpитiй чepeпнo-мoзкoвiй тpaвмi piзнoï тяжкocтi, в пoдaльшoмy ocoбливy yвaгy бyлo пpидiлeнo вивчeн-ню зaкoнoмipнocтeй пepeбiгy пaтoлoгiч-нoгo пpoцecy пpи мicцeвoмy зaбoï мoзкy з викopиcтaнням пaтoфiзioлoгiчних, бioхiмiчних i мopфoлoгiчних мeтoдiв.
Piзнi види зaкpитoï чepeпнo-мoз-кoвoï тpaвми мoдeлювaли зa дoпoмo-
Bимiрювання тиску у субокциттальнш цистерт. 1955 р. Черниченко Г.М., Рогова Л.Г., Сергieнко Т.М.
гою методу i пристрою, розробленого Лук'яновим Т.Т. Модель локального забою мозку рiзноí тяжкосл репроду-кували методом пдроудару за способом, розробленим Серпенком Т.М., Верхоглядов Ю.П., Кеворков Г.А., Копйов О.В., Педаченко в.Г.
У перiод з 1952 по 1960 р. в лабора-торп колективом авторiв, до якого входили нейрохiрурги, експериментатори, бiохiмiки i патоморфологи, виконано 12 планових робгг (Ромоданов А.П., Зозуля Ю.П., Педаченко Г.А., Бродський Ю.С., Жирнова Г.В., Михайловський В.С., Серпенко Т.М., Приходченко 1.О., Окулова Л.П., Копяювський Ю.1., Местечкiна А.Я., Квикицький-Рижов Ю.М.). Основнi результати дослiджень надруковаш й викладенi на республiканських та всесо-юзних конференцiях нейрохiрургiв. Час-тина матерiалiв ввiйшли в докторську дисертацш Квiтницького-Рижова Ю.М., Местечкiноí А.Я. та кандидатську дисертацш Окуловоí Л.П.
У подальшому, поряд з продовженням експери-ментальних дослiджень закрито! черепно-мозково! травми, особливу увагу було придшено поглибленому вивченню закономiрностей перебпу патологiчного процесу i змiн в органiзмi при локальному забо! головного мозку. Дослщження також проводили комплексно за участю клiнiцистiв, працiвникiв експериментально! лабораторп, патоморфологiв i бiохiмiкiв (Кеворков А.К., Педаченко в.Г., Кеворков Г.А., Серпенко Т.М., Яхненко Г.М., Верхоглядова Т.П., Приходченко 1.О.).
Матерiали дослщжень були опублiкованi в ме-дичних журналах i лягли в основу докторсько! дисер-тацп Педаченка в.Г. i кандидатсько! Кеворкова Г.А.
У середиш 70-х рокiв в 1нститут розпочате вивчення проблеми хiрургiчного лшування внутрш-ньомозкового крововиливу. В лабораторп розробленi декiлька моделей цiеí патологи (Серпенко Т.М.), проведет експериментальш дослщження, спрямованi на уточнення патогенезу i клiнiчних ознак постгемора-пчного захворювання, особливостей бiоелектричноí активностi мозку, змш кровi, що вилилась, особливостей морфолопчних змiн мозку. Результати прове-дених дослiджень узагальненi в роботах Педаченка Г.А., Серпенка Т.М., Приходченко 1.О., Шамаева М.1., Волошина М.Я.
Велику увагу в роботi лабораторп експеримен-тально'1 нейрохiрургií придiляють розробцi методiв комбiнованоí терапп — хiрургiчного i хiмiотерапев-тичного лiкування злоякiсних пухлин головного мозку та з'ясуванню можливостей мшцевого засто-сування нових хiмiотерапевтичних препаратiв.
Ще у 1954 р. Архангельським А.В. проведена пошукова робота з гетеротрансплантацп нейро-ектодермальних пухлин людини в мозок лабо-раторних тварин з метою дослщження методiв хiмiотерапii.
У подальшому (1963 р.) таю дослщження про-довженi Ромодановим А.П., Серпенком Т.М. i Руч-ковським Б. У 1965 р. Ромоданов А.П., Серпенко Т.М. i Верхоглядова Т.П. почали роботи з створення моделi
Введения компремуючог маси у внутршньочерепний приймач конюлi. 1956 р. Черниченко Г.М., Рогова Л.Г., Сергieнко Т.М., Приходченко 1.О.
перевивно! пухлини, !мплантовано! у п!дшк!рний прошарок б!лий мишей.
З цього пер!оду почалося систематичне вивчення можливостей м!сцевого застосування р!зних х!м!о-терапевтичних препарат!в для проведення комб!но-вано! х!м!отерап!!.
У 80-т! роки за !н!ц!ативою академ!ка АМН СРСР Ромоданова А.П. розпочат! досл!дження з введення антибластичних препарат!в в л!кворну систему, де-понування препарат!в у пол!мерн!й пл!вц!. Результатом цих досл!джень (Ромоданов А.П., Анн!н в.О., Семенова В.М. та !н.) був дозв!л Фармком!тету МОЗ СРСР на введення препарат!в реум!цину, проксефа-рину, просп!дину у л!кворн! простори для л!кування хворих !з злояк!сними гл!альними пухлинами головного мозку.
Новим напрямком в робот! 1нституту ! лабора-тор!! було застосування експериментально! злояк!с-но! гл!ально! пухлини головного мозку щур!в для скрин!нгу протипухлинних препарат!в. Роботи в цьому напрямку велися в комплекс! з р!зними нау-ковими закладами — 1нститутом проблем онколог!! АМН Укра!ни !м. Р.А. Кавецького, ВНПА Медпром, 1нститутом фармаколог!! ! токсиколог!! МОЗ СРСР.
Наявн!сть репродуковано! г!столог!чно-вериф!-ковано! пухлини головного мозку дозволяе досл!д-жувати стан гематоенцефал!чного бар'еру, переб!г набряку ! набухання головного мозку.
Результатом цих досл!джень стало виконання фрагмента докторсько! дисертац!! Соснова Ю.Д. ! кандидатсько! дисертац!! Анн!на в.О., а також пуб-л!кац!я статей у Всесоюзних ! республ!канських журналах ! зб!рниках, нагородження групи молодих сп!вроб!тник!в 1нституту дипломом III ступеня ВДНГ УРСР (Анн!н в.О., Верхоглядов Ю.П., Жмарьова в.М., Король С.А., Ол!йник Г.М., Пазюк В.О.).
В останн! роки в проблематиц! 1нституту велику увагу прид!лено х!рург!чному л!куванню еп!лепс!!. На зм!ну поодиноким роботам з цього питання (Сер-г!енко Т.М., Дзевалтовська А.Г., Ярк!на Т.Г., Залар!я) прийшло системне поглиблене вивчення рол! окре-мих структур ам!гдало-г!покампального комплексу
i гiпoтaлaмiчнoï дшянки y виник^нш i пepeбiгy eпiлeптичних пpиcтyпiв. Цi дocлiджeння пpoвeдeнi Чepчeнкo А.П. з зacтocyвaнням мeтoдiв cтepeoтaк-cичнoгo ввeдeння в мoзoк eкcпepимeнтaльних твapин eлeктpoдiв i хeмoтpoдiв тa cyчacних мeтoдiв лoкaль-нoï хiмiчнoï стимуляцп cтpyктyp гoлoвнoгo мoзкy бioлoгiчнo aктивними пpeпapaтaми (кapбaхoлiнoм, нopaдpeнaлiнoм, cepoтoнiнoм, млш хлopидoм).
Poзpoблeнo eкcпepимeнтaльнy мoдeль aM^a-ляpнoгo кapбaхoлiнoвoгo eпiлeптичнoгo пpиcтyпy, вивчeнi шляхи пoшиpeння eпiлeптичнoï aктивнocтi y пiдкipкoвi тa кipкoвi yтвopeння, вияcнeнi ocoбливocтi фopмyвaння aмiгдaляpнoгo вoгнищa пpи функцю-нaльнoмy вимкнeннi гiпoтaлaмiчних eмoцioгeнних зoн тa cтимyляцiï хeмoчyтливих гiпoтaлaмiчних CTpy^ тyp мeдiaтopними пpeпapaтaми. Bпepшe виявлeнo i дoклaднo вивчeнo y4ac^ мeдiaтopних пiдcиcтeм aмiгдaлo-гiпoтaлaмiчнoгo piвня y мeхaнiзмaх фop-мyвaння eпiлeптичнoï гoтoвнocтi aмiгдaлo-гiпoкaм-пaльних cтpyктyp в мeхaнiзмaх пpoтиeпiлeптичнoгo зaхиcтy.
KpiM poзpoбки ocнoвнoï нayкoвoï плaнoвoï тe-мaтики ^ституту, в лaбopaтopiï eкcпepимeнтaльнoï нeйpoхipypгiï пpoвoдилacя вeликa poбoтa з виюз-тання ocнoвнoï чacтини a6o фpaгмeнтiв дoктopcьких i кaндидaтcьких диcepтaцiй, якi викoнyвaли клшь циcти Iнcтитyтy тa пepифepiйних зaклaдiв, a тaкoж eкcпepимeнтaльнi дocлiджeння, якi пpeдcтaвляють вeликий пpaктичний i нayкoвий iнтepec. Зa 4ac
В лабораторп експериментальнói nейроxiрургii. 1971 р. Духн О.Л., Гук М.П., Коп'ятвський Ю.1., Зозуля Ю.П., Сергieнко Т.М.
icнyвaння лaбopaтopiï нa бaзi eкcпepимeнтaльних дocлiджeнь викoнaнo 10 дoктopcьких i 16 кaндидaт-cьких диcepтaцiй.
Beликy yвaгy в poбoтi лaбopaтopiï пpидiляли питaнню poзpoбки тa вдocкoнaлeння мeтoдiв дo-cлiджeння i тeхнiчнoгo зaбeзпeчeння eкcпepимeнтy. Спiвpoбiтникaми лaбopaтopiï впpoвaджeнi в пpaктикy poбoти лaбopaтopiï i клшш пoнaд 80 paцioнaлiзa-тopcьких пpoпoзицiй i 5 винaхoдiв.
Якщo та пoчaткy 60-х poкiв фiзioлoгiчнi пoкaз-ники peGcтpyвaли зa дoпoмoгoю лeгких вaжeлiв з coлoми тa плiвки нa зaкoпчeнiй cтpiчцi кiмoгpaфa, a бютоки мoзкy зaпиcyвaли нa двoкaнaльнoмy м-тoднoмy eлeктpoeнцeфaлoгpaфi з фoтopeecтpaцieю, в нacтyпнi poки з цieю мeтoю зacтocoвyвaли cyчacнi eлeктpoннi пpилaди з aнaлoгoвoю i цифpoвoю peeCT-paцiGЮ, бaгaтoкaнaльнi чopнилoпишyчi i cтpyмeнeвi пoлiгpaфи тa eлeктpoeнцeфaлoгpaфи.
Bci лaбopaтopнi дocлiджeння пpoвoдять нa 6ara-тьoх eкcпepимeнтaльних твapинaх, зoкpeмa, coбaкaх, юш^х, кpoлях, щypaх, мишaх, гвiнeйcьких cвинкaх. Спoчaткy твapин yтpимyвaли в пpиcтocoвaнoмy пpимiщeннi, пepeбyдoвaнoмy з гapaжa. У cepeдинi 60-х poкiв збyдoвaний cпeцiaльний вiвapiй, який вхoдив у CTpy^ypy лaбopaтopiï (зaвiдyючий Бoйчyк Н.М.). З 1980 p. вiвapiй poзшиpeний i пepeтвopeний нa клiнiкy eкcпepимeнтaльних твapин (зaвiдyючa Нiкiтiнa М.М.).
Бiльшicть eкcпepимeнтaльних poзpoбoк, здш^ нeних y лaбopaтopiï, пopяд з нayкoвo-пiзнaвaльним знaчeнням мaли, в кiнцeвoмy пiдcyмкy, вихiд в пpaктикy i були викopиcтaнi в пpaктичнiй poбoтi нeйpoхipypгiчнoï клiнiки. Ta^ y хвopих пicля o^-pa^ï пpoвoдять тpивaлy peGcтpaцiю внyтpiшньoчe-peпнoгo тиcкy, poздiльнy iмпeдaнcoмeтpiю з мeтoю кoнтpoлю виpaжeнocтi динaмiки нaбpякy i нaбyхaн-ня мoзкy, бaгaтoкaнaльнy peecтpaцiю лoкaльнoгo кpoвoтoкy гoлoвнoгo мoзкy тa нaпpyжeння киcню в мoзкy, cyбкopтикoгpaфiю з вживлeнням eлeктpoдiв, eлeктpoплeтизмoгpaфiю мoзкy. Poзpoблeнi мeтoди кoмбiнoвaнoï хiмioтepaпiï тa зacтocyвaння в клiнiцi хiмioпpeпapaтiв, aпpoбoвaних в eкcпepимeнтi, a тaкoж мeтoдичнi ocoбливocтi мiкpoхipypгiчних oпepaцiй.
Oтжe, eкcпepимeнтaльнa лaбopaтopiя бyлa, тaк би мoвити, пpиклaднa, в нiй пpoвoдили po6o™, якi в пoдaльшoмy втiлювaлиcя в клМчну пpaктикy. Цe, зoкpeмa, дocлiджeння зaкoнoмipнocтeй пepeбiгy пaтoлoгiчних пpoцeciв пpи чepeпнo-мoзкoвiй тpaвмi, пyхлинaх, cyдиннoмy ypaжeннi мoзкy, eпiлeпciï. Дpyгe кoлo питaнь — вивчeння мoжливocтeй зacтocyвaння piзних пpeпapaтiв пpи лiкyвaннi злoякicних пухлин мoзкy, щo бyлo пpeдмeтoм пiдвищeнoгo iнтepecy Poмo-дaнoвa А.П. тa йoгo пocлiдoвникa Poмoдaнoвa С.А.
Ц тaкoж eкcпepимeнтaльнa пepeвipкa мoжли-вocтeй iмплaнтaцiï eмбpioнaльнoï нepвoвoï ткaнини в мoзoк для лiкyвaння piзних пaтoлoгiчних пpoцeciв, яку шиpoкo впpoвaдив в тeмaтикy нayкoвих дocлiд-жeнь Цимбaлюк B.I.
Beликy yвaгy в po6orn eкcпepимeнтaльнoï лaбopa-тopiï пpидiляли poзpoбцi нoвих мeтoдiв дiaгнocтики й лiкyвaння нeйpoхipypгiчних хвopих.
Екcпepимeнтaльнi дocлiджeння пpoвoдили нe лише члeни кoлeктивy caмoï лaбopaтopiï, a й вci клшщисти, якi, пpaцюючи нaд кaндидaтcькими i дoктopcькими диcepтaцiями, нe мoгли oбiйтиcя бeз
експериментально! перев!рки проблем, як! перед ними поставали. Анал!зуючи науков! плани роб!т 1нституту в перш! десятир!ччя його !снування, я з задо-воленням в!дзначив, що понад 33% вс!х роб!т так чи !накше пов'язан! з експери-ментом. Це св!дчить про велику питому вагу в роботах 1нституту пошуку нового, ран!ше нев!домого.
I на завершення експерименталь-но! епопе! Тараса Михайловича. Багато рок!в тому перед входом в прозекторську одного з !нститут!в в!н прочитав напис «Тут мертв! вчать живих», ! в Тараса Михайловича було бажання перед входом в експериментальну лаборатор!ю ви-карбувати: «Тут тварини вчать людей».
Не можу не навести слова Тараса Михайловича, як! характеризують екс-периментатора й експериментальну роботу. «Експериментатор. Це дуже важка в психолог!чному план! робота. Важка, але вкрай необх!дна. Без не! був би неможливим прогрес меди-цини. Без не! багато ген!альних задум!в ! в!дкритт!в залишились би пустою мр!ею. Адже, не можна без перев!рки в експеримент! ввести в кл!н!чну практику нов!, нестандартн! операц!! з нев!домим ступенем ризику. Т!льки в експеримент! можна перев!рити ! вдосконалити задуманий план операц!!; т!льки в експеримент! можна перев!рити д!ю того чи !ншого нового л!кувального засобу ! уточнити його дози; т!льки в експеримент! можна досл!дити ! виявити па-тогенетичн! механ!зми р!зних патолог!чних процес!в; т!льки в експеримент! можна ! необх!дно випробувати ! виявити можлив!сть застосування в кл!н!чн!й прак-тиц! ново! складно! техн!ки ! апаратури».
Тарас Михайлович через багато рок!в роботи з тваринами зауважив, «як важко в!дчувати, що, хоча ! для блага людини, але необх!дно жертвувати життям тварин».
Основоположник експериментально! х!рург!! великий Пирогов М.1. наприк!нц! життя писав: «О вивисекциях можно сказать и за, и против. Несомненно они — важное подспорье науки, и оказали, и окажут ей несомненные права и неоценимые услуги. Права человека делать вивисекции также нельзя оспаривать после того, как человек убивает и мучает животных для кулинарных и других целей. Кодекса для этого права нет и не писано. Но наука не восполняет всецело жизнь человека: проходит юношеский пыл и мужеская зрелость, наступает другая пора жизни, и с ней потребность сосредоточиваться все более и более и углубляться в самого себя; тогда при воспоминаниях о причиненном насилии, муках, страданиях другому существу начинает щемить невольно сердце».
Тарас Михайлович мав свою робочу, експери-ментальну етику щодо п!ддосл!дних тварин. П!д час проведення досл!д!в в!н н!коли не дивився в оч! тва-рин, особливо собак. Цим в!н не допускав, щоб хоча на мить прив'язатися до ц!е! тварини. Якщо хтось з пом!чник!в починав жал!ти п!ддосл!дну тварину, в!н вибухав страшним гн!вом, бо п!сля цього Тарасу Михайловичу дуже важко було продовжувати екс-периментальн! досл!дження.
Дослiдження iмnедансу головного мозку. 1998 р. Хохлов О.Г., Верхоглядов Ю.П., Сергieнко Т.М.
П!сля захисту докторсько! дисертац!! у 1968 р. на тему: «Пов!льно наростаюча внутр!шньочерепна г!пертенз!я», для яко! досл!ди проводилися переваж-но на собаках, Тарас Михайлович жахнувся в!д т!е! к!лькост! собак, як! були використан! в експериментах протягом 15 рок!в.
Щоб заспоко!ти свое сумл!ння, в!н написав: «вдиною вт!хою ! виправданням е те, що вс! ц!, в!д-ловлен! гицелями собаки так чи !накше загинули б в котлах салотопки, а в!дтак вони зробили неоц!ненну послугу для сотень ! тисяч хворих людей.» Слабка вт!ха, проте, вт!ха.
В подальшому вс! експериментальн! досл!джен-ня Тарас Михайлович почав проводити на кролях, щурах ! мишах. Т!льки не на собаках. Зауважте, що це р!шення було прийняте Тарасом Михайловичем набагато ран!ше, н!ж розпочався рух захисник!в природи, як! вимагали припинити експерименти на собаках.
I як п!дсумок. Експериментальна лаборатор!я, керована 30 рок!в професором Серг!енком Т.М., була основною у проведенн! пошук!в в нейрох!рург!!, вона була кузнею наукових кадр!в, б!льш!сть докторських ! кандидатських дисертац!й були виконан! в ц!й ла-боратор!!. А глибоке знання нейрох!рург!чно! кл!н!ки ! хороша оперативна техн!ка дозволили професору Т.М. Серг!енку створити низку ориг!нальних експе-риментальних моделей патолог!чних процес!в, як! в!дбуваються у нейрох!рург!чних хворих, зокрема, пов!льно наростаюча внутр!шньочерепна г!пертенз!я, експериментальний гемораг!чний !нсульт ! патолог!я екстракран!альних судин, локальний дозований заб!й мозку ! дозована черепно-мозкова травма. Ц! модел! ! сьогодн! широко використовують для експеримен-тальних досл!джень.
П!сля досягнення пенс!йного в!ку, у 1978 р. Тарас Михайлович ще протягом 8 рок!в керував експе-риментальною лаборатор!ею. У 1986 р. в!н об!йняв посаду пров!дного наукового сп!вроб!тника-консуль-танта ! продовжував пл!дно працювати в лаборатор!!. З того часу ним опубл!кован! ще 70 наукових роб!т, розроблений ! вперше введений в практику експери-ментальних досл!джень ! в роботу п!сляоперац!йного ! реан!мац!йного в!дд!л!в метод розд!льно! !мпедансо-
метрп, единий метод, який дозволяе прижиттево ди-ференцшвати набряк 1 набухання головного мозку.
Хочу шдкреслити живий творчий розум Тараса Михайловича, який у вщ 80 роюв осво1в комп'ютер 1 пл1дно використовував його в сво'ш робой.
У 1995 р. шд кер1вництвом 1 за безпосередньо! учасл Серпенка Т.М. проведена велика комплексна наукова робота, яка визнана Презид1ею АМН Ук-ра'ши як найкраща. На баз1 ц1е! роботи шдготовлена монограф1я «Диференцшна д1агностика набряку 1 набухання головного мозку», проте, чомусь вона не була надрукована.
Незважаючи на те, що здоров'я почало турбува-ти Тараса Михайловича, в1н продовжував активно працювати. У 1999 р. тяжкий недуг прикував Тараса Михайловича до л1жка 1 примусив прощатися з ус1ма в сво1х думках. Тод1 його термшово госштал1зували в клшжу 1нституту нейрох1рургп. Як згадуе Тарас Михайлович у сво1х мемуарах, «Наш1 славш реань матори повернули мене до життя 1 знову поставили на ноги. Мш низький уклш 1м 1 безмежна подяка в1д усього серця. Я люблю св1й 1нститут, де пройшло майже все мое св1доме життя, люблю вс1х вас 1 хот1в би бути з вами до останнього подиху». Багато сил 1 енерг11 Серг1енко Т.М. вклав у розробку електронно-вим1рювального комплексу для тривалого мон1то-рингу основних ф1зюлопчних процеыв: внутр1шнь-очерепного тиску, артер1ального 1 венозного тиску, кровотоку головного мозку, складових 1мпедансу на баз1 персонального комп'ютера. Досягнута домов-лен1сть з групою 1нженер1в 1 програм1ст1в. Проведено велику роботу, проте, розлад економ1ки, складност1 з ф1нансуванням не дали можливост1 завершити цю надзвичайно важливу для кл1н1ки роботу професора Серг1енка Тараса Михайловича.
Характеристика Тараса Михайловича була б не-повною, якщо не висв1тлити 1нш1 гран1 його широко1, талановито1 натури.
Мало хто знае, що Тарас Михайлович любив поезш 1 навггь сам писав в1рш1 Особливо Тарас Михайлович любив украшську поезш. А так до-сконало, як вш знав творч1сть Т.Г. Шевченка, то я таких людей в своему житт не зустр1чав. Вш знав напам'ять весь «Кобзар», знав вы етапи творчост великого укра1нського поета 1 живописця.
Тарас Михайлович написав ун1кальну художню роботу, яка називаеться «Еволюц1я Тарасового ко-хання». Це надзвичайно цшав1 роздуми про особисту долю поета в сприйнятт1 Тараса Михайловича. Обсяг роботи 56 друкованих сторшок. Я не можу все процитувати, проте, дек1лька абзац1в з цього рукопису наведу.
«Писати про 1нтимне життя велико1 людини — дуже складна 1 в1дпов1дальна р1ч. Особливо тако1 людини, якою був Тарас Шевченко. В1н був дуже цнотливий 1 скупий на вияв сво1х почутт1в чи то в словах, чи в сво1х л1ричних творах. Розкривав в1н свое серце лише через довгий час п1сля зарод-ження любов1 1 то найчаст1ше не безпосередньо, а над1ляючи сво1ми думами 1 сердечним болем геро1в сво1х поем.
До св1дчень його сучасник1в сл1д ставитися дуже обережно 1 критично. Адже кр1м правди, там можуть бути 1 пл1тки, як1 завжди супроводжують великих людей 1 не обминули Тараса, отруюючи йому життя.
Кр1м того, як би не намагався мемуарист чи б1ограф бути об'ективним, в його баченн1 завжди присутне його суб'ективне ставлення до людини, про яку в1н пише. В цьому в1дношенн1 не е винятком 1 мо1 записи. Адже для мене Шевченко е найдорожчим 1 непов-торним великим поетом нашо1 знедолено1 Укра1ни 1 всього прогресивного людства».
Вплив Тараса Шевченка на Тараса Серг1енка був таким великим, що б1льш1сть його в1рш1в написан1 в шевченк1вському стил1.
В1рш1в багато. Тарас Михайлович почав 1х писа-ти в 14 роюв, 1 вони об'еднаш в його зб1рку «Струни серця».
В шевченювському стил1 у 1932 р. вш пише: Було колись, в Укра1н1
Рев1ли гармати Було колись, пролетар1 Вм1ли воювати Воювати 1 битися Аж земля гуд1ла I аж поки вже корона 3 царя не злелла Правда, з часом настр1й Тараса Михайловича м1няеться 1 це добре видно у в1рш1 «Укра1но, Ук-рашо...»
Укра1но, Укра1но, б1дна сиротина, Яка в тебе обшарпана, подрана свитина! Ляхи тебе мордували, по три шюри драли,
Пани лих1 д1тей тво1х за худобу мали. 1х мшяли, продавали, в карти програвали.
Пот1м 1нш1 часи лиха для тебе настали. Цар дав волю, таку волю бодай не згадати, Бо не прийшло тод1 щастя в укра1нськ1 хати. Револющя Жовтнева... Билися, рубались. Вол1 тво1, Укра1но, д1ти добивались. I добились, на часинку щастя завггало. Та от тепер, Укра1но, вже його не стало. Життя наше в1дродилось 1 ще б кращим було, Та ось голод. Страшне лихо до нас завернуло.
3асмутились укра1нц1, покидали хати, Хто вмер вдома, хто подався десь дол1 шукати. Сидять тепер на станц1ях, мов з1в'ял1 кв1ти
Оце тво1, Укра1но, безталанн1 д1ти. Що комахи розл1злись, по св1тах блукають, Шматок хл1ба д1ткам сво1м в чужин1 шукають. Вони ж так1 малесеньк1, не можуть ходити,
Вони ж так1 голодн11, а хочеться жити. Повзе б1дне немовлятко по брудн1й п1длоз1, Повзе б1дне, а на очах, мов перлини, сльози. Повзе б1дне. А п1длога страшн1ш в1д болота, Знайшла схоже щось на 1жу та й тягне до рота. Н1жки в нього тонесеньк1, а жив1т горою, Оч1 глибоко запали, шк1ра п1д корою.
1932 р.
Оц1 слова Тараса Михайловича — найкраща в1дпов1дь тим, хто 1 зараз заперечуе Голодомор в Укра1н1. Це пише людина, яка сама пережила цей страшний пер1од.
Ну а за так1 слова взагал1 можна було поплати-тися життям.
А зовн1 все гладко, а зовн1 все тихо, Глибоко сховають оте страшне лихо. Немов 1 не чують предсмертного стону, Район пише центру, що все по закону.
А Стал1н у центр1 сидить 1 дивуе,
Що все йде так добре, а того не чуе... А того не чуе, як стогне Вкра!на, А того не бачить, як плаче дитина. А може вш знае? Й мовчить...
Хутгр Muxa^iecbKuu, 1932 р. Вся творч^ть Тараса Михайловича пронизана любов'ю до Укра!ни, серце його обливалось пркотою, що не все робиться так, як мр1ялось.
Ось в1рш Серпенка Т.М., написаний 1 березня 1999 р. «Укра!на шсля перебудови» «Свггле» сього-дення.
Як стало гарно в свт жити,
Свобода повна для душ^ Хочеш робити - ¡ди робити
За це одержиш ти шиш^ Хочеш гуляти - ¡ди гуляти,
Бери шстоль i автомат, I вибирай, в кого стршяти, На кого маеш «компромат». Я, на жаль, не можу привести вы рядки. А щоб приспати якось совать, — Кинь кусень хлiба бiдним братам I ти прославишся на вiки I меценатом й демократом I влiзеш у Верховну Раду, А мо ще й вище — в Президенти, Тепер ти можеш все купити, Гав не лови! Лови моменти! Тарас Михайлович був великим патрютом Украши, готовим боротися за И щастя.
Ну хто сказав таке про нас
Може дщи, чи молодищ, Що наша кров уже не кров, А щось подiбне до водицi Невже ми змиримось з засиллям новим I мовчки будемо до прiрви рачкувати, Невже життя свого ми не оновим Й дозволимо жлобам нас знову закувати.
Кшв, 1999 р.
Можливо, немае в цих вiршах витончено! майс-терноси, проте, е щирiсть, е бшь за свою багатост-раждальну Батьювщину.
Робота над монографieю. 1999 р. Т.M.Сергieнко
У Тараса Михайловича е збiрки, присвячеш вiйнi, лiричнi вiршi i дуже багато перекладiв з росшсько! мови. Це i вiршi С. Gсенiна, О. Пушкiна, А. Барто, М. Лермонтова, i «Журавли», i «Землянка», i «Смуглянка» та багато шших. З вшом мiняеться поезiя Тараса Михайловича.
Роздуми людини похилого вiкy Холодно взимку i в серцi, i в домi Розум говорить — свое ти прожив, А з глибини десь думки пiдсвiдомi Криком кричать — ти не все ще зробив Будять ще залишки буйно! сили
Юш надп благих поривань, Те, чим жили, i що в серщ носили На роздорiжжi життевих змагань
Кшв, 10.10.2000 р. Я забуваю, що давно вже дщ, Що жадiбно чека на праонука I заспоко!тись давно було б вже слщ, Та серце так бентежно в грудях стука.
Кшв, 2000 р.
Я думаю, що настав час упорядкувати поетичну спадщину Сергiенка Тараса Михайловича, Радюнова Олександра Григоровича i надрукувати !х окремими виданнями. Пропоную всiм сшвробггникам взяти участь у зборi кошив на видання збiрок наших поеив.
Тарас Михайлович був рiзнобiчним. Вш дуже любив життя i намагався жити повноцшно. Вiн був чудовим мисливцем, i в його мемуарах е спогади, як вони разом з Хомшським Б.С., який купив рушницю пiсля 60 роюв, ходили на полювання. А риболовля — то окремий роздш життя Тараса Михайловича.
В нього була шхуна «Спрей» — дерев'яний мо-торний човен з двигуном 12 юнських сил. Цей човен в свш час побудував для себе Арутюнов O.I., а полм вш перейшов до Сергiенка Т.М.
Каштаном команди шхуни був Сергiенко Т.М., боцманом — Пелех Л.С., заступником каштана — Шурик Духш, ввген Шаломай — «супер карга» — вщповщав за матерiальне забезпечення, Жора Даниленко — старший матрос, хоча вш завжди називав себе адмiралом, матроси: Микола Коваленко, Микола Рябоконь, юнги: Юрш Коп'яювський i доньки Тараса Михайловича (Наталя 14 i Тетяна 12 роюв).
Шхуна постшно експлуатувалась. 5 серпня 1960 р. Серпенко Т.М. i Пелех Л.в. зробили великий каботаж з Киева вверх по Днiпру i Прип'ятi аж в Бiлорусiю, в район Жлобша. Це не одна доба на вод^ Таких подорожей було багато, i про них можна написати окрему книгу, оскiльки все погодинно i поденно зано-товано в шканечному журнала
Тарас Михайлович прекрасно грав у шахи.
Цi баталп завжди проходили у рентгенвiддiлi, де основними гравцями були Серпенко Т.М., Даниленко Г.С., рщше Коп'яювський Ю.1, Пельц Б.А., Михайловський В.С., Скуратов В. Шахи настшьки захоплювали, що гравщ забу-вали про час i про все на свт.
Треба сказати, що Господь був милостивий до Тараса Михайловича, дав йому гарне здоров'я 1 довгий в1к, у нього було достатньо часу на науку, винах1д-ництво, мисливство, рибальство, шахи 1, звичайно, на с1м'ю. Тарас Михайлович був хорошим батьком 1 чолов1ком, виховав двох прекрасних дочок Тетяну 1 Наталю, сьогодн1 у нього 4 онук1в 1 2 правнуки.
Вистачало часу у Тараса Михайловича 1 на гро-мадську роботу.
Понад 35 рок1в Тарас Михайлович очолював первинну оргашзацш ВОВР и БРИЗ (Всесоюзна организация винах1дниюв 1 рацюнал1затор1в), понад 15 роюв — ДТСААФ (Добровшьне товариство сприяння арм11, ав1ац11, флоту).
В цей перюд 1нститут пос1дав перш1 позицп в м1ст1 з стр1лецького спорту (кращ1, як згадуе Тарас Михайлович, Зозуля Ю., Педаченко Г., Караванов В., Михайловський В., Даниленко Г. 1 дв1 сестрички Оля 1 Таня).
1нститут мав сильну волейбольну команду, нападаючими були Ромоданов А., Пронзелев П., а подавали 1м на удар Духш О. 1 Чепюй Л.
Прекрасна шахова команда.
Ц1 команди виборювали перш1 м1сця 1 були на-городжен1 грамотами, вимпелами, кубками, а Тарас Михайлович — дв1ч1 нагороджений почесним знаком «За активну роботу».
Довг1 роки Тарас Михайлович був «сов1стю» 1н-ституту нейрох1рург11. Чотири терм1ни в1н обирався народним зас1дателем Народного суду Стал1нського 1
Шевченк1вського район1в м. Киева, а в останн1 роки в1н був народним зас1дателем Ки1вського м1ського суду. В 1нститут1 в1н був головою Товариського суду.
В т1 роки ц1 функц11 могли виконувати чесн1, порядн1 люди, у яких не було проблем з сов1стю.
Помер Серпенко Т.М. 15.09.2001 р., похований на Берковецькому кладовищ1.
I на завершення.
Серг1енко Тарас Михайлович, доктор медичних наук, професор, кер1вник лаборатор11 експеримен-тально1 нейрох1рург11 протягом 30 рок1в, в1дм1нник охорони здоров'я, Заслужений рационализатор, автор 170 наукових роб1т, 5 винаход1в, 80 рацюнал1за-торських пропозиц1й. П1д його кер1вництвом виконано 2 докторських 1 5 кандидатських дисертац11. Учасник Велико1 В1тчизняно1 в1йни, нагороджений орденом «Отечественной войны» II ступеня 1 12 медалями.
Лауреат премп АМН Укра'ши, поет, шах1ст, мисливець, рибалка, совесть 1нституту нейрохирурги, справжн1й патр1от Укра1ни 1 просто чудова талановита людина, яка дуже багато зробила для розвитку укра1нсько1 нейрох1рург11 1 пам'ять про яку буде жити завжди.
Настане день 1 в журавлин1м клин1 Я попливу в так1й же сив1й мл1, I з-п1д небес я кликатиму тш1, Вс1х вас, кого залишив на земл1
Расул Гамзатов в перекладг Серггенка Тараса Михайловича
