CC BY
18
С.1. Рибаков
M.I. КОЛОМИЙЧЕНКО - ВИДАТНИЙ УКРАШСЬКИЙ Х1РУРГ, ВЧЕНИЙ, ПАТР1ОТ, ГУМАН1СТ
За важел1 розвитку науки, у тому числ1 xi-pypri'i, в yci часи правили минулi досягнення. Без знання основ неможливий рух уперед, а вони створювалися невтомною працею наших попеpедникiв i вчителiв. У бурхливий час сього-денних змiн про це нерщко забувають. Тому святий обов'язок кожного - зберегти спадко-eмнicть i передати прийдешньому поколiнню ¡мена та д1яння минулого. Серед цих iмен одне з почесних мicць посщае видатний украТнський xipypг, науко-вець, педагог, оргаызатор охорони здоров'я Михайло 1сидорович Коло-мийченко, чия творча дiяльнicть при-йшлась на 20-70-ти роки минулого cтоpiччя.
У лиcтопадi 2012 р. виповнилося 120 роюв iз дня народження М.1. Ко-ломийченка. Цими днями надто до-речно з глибокою пошаною згадати людину, д1яльнють якоТ певною Mipoio визначила розвиток xipypгií в УкраТн у XX сто-piччi та сприяла прогресу охорони здоров'я в масштабах ycie'i' краТни.
М.1. Коломийченко народився 21 листопада 1892 р. у працьови™ селянськм pодинi, яка мешкала в невеликому пов^овому мютечку Шполi ЧеркаськоТ гyбеpнiТ. Матip Михайла 1си-доровича народила вiciмнадцятеpо д^ей, та лише десятьом судилося дожити до повнол^-тя. Двое з них пройшли великий шлях вщ бать-кiвcького поля до вершин втизняноТ медичноТ науки. Михайло 1сидорович став видатним xi-рургом, науковцем, педагогом, оргаызатором охорони здоров'я, кеpiвником низки л^валь-них установ. Його молодший брат, академiк Oлекciй 1сидорович Коломийченко, був видатним отоларингологом, Лауреатом ЛеынськоТ пpемiТ, фундатором КиТвського 1нституту ото-лаpингологiТ, який нин носить його iм'я. Вне-сок кожного з бра^в у розвиток медицини важ-ко пеpеоцiнити.
З раннього дитинства Михайло 1сидорович виpiзнявcя палким прагненням знань. У рщно-
му Шполi вiн закiнчив двокласне училище, по-тiм, 1913 року, - середню медичну школу в Киев^ а 1915 року екстерном здав екзамен на атестат зртост з курсу середнього учбового закладу та вступив до Медичного факультету КиТвського уыверситету Св. Володимира. Юнак по-еднував навчання з працею на поcадi фельдшера у Залiзничнiй, а згодом в Олександровсьюй лкары Киева. BiH вол1в займатися xipypгieю, i вже тодi повною мipою виявив якост^ що пеpедвiщали не-абиякi досягнення на цьому попри-щi: хист, майстернють, завзяття, piшyчicть i вщповщальнють. Як до-каз цього бюграфи Коломийченка наводять випадок, що вщбувся 1913 року. До лiкаpнi, де Михайло 1сидо-рович працював фельдшером, доставили молоду людину з ножовим пораненням шиТ та профузною кро-вотечею. Без термнового xipyprin-ного втручання пацieнт неодмiнно помер би. Коломийченко та його напарник Павло Губенко (майбутнм вщомий письменник Остап Вишня), не зволкаючи, виконали складну опеpацiю, зашили поранену сонну артерю та врятували життя пацieнта.
1919 року Коломийченко заюнчив yнiвеpcи-тет. Етапи його трудового шляху у 20-30-^ роки: ординатор - асистент кафедри xipypni' Медичного Ыституту - доцент - завщувач кафедрою xipypгiТ 1нституту вдосконалення лiкаpiв, заступник директора 1нституту з наyково-педагогiчноТ роботи. Звюно, цими ж роками вiн захистив кандидатську диcеpтацiю й отримав звання доцента, а згодом, 1936 року, професора Honoris causa. Як науковець Михайло 1сидорович iз перших кроюв самостмноТ дiяльноcтi вщзначався невтомною пpацьовитicтю, доcлiдницькою жа-гою, прагненням проникнути у суть дослщжува-них патолопчних пpоцеciв, достеменно вивчити Тх прояви та знайти найефективн^ методи по-долання виявлених pозладiв. Паралельно вiн досяг великих ycпixiв в опанyваннi xipypгiчного
Клiнiчна ендокринолопя та ендокринна xipypгiя 4(41) 2012
61
мистецтва. Навчання у видатних xipypriB, - про-ÔecopiB M.I. Черняховського, 1.0. Зав'ялова, О.П. Кримова, - несюнчены чергування з невщ-кладноТ xipypriï, чиcлeннi аcиcтeнцiï та самостмы oпepацiï cпpияли його фopмyванню як досвщ-ченого, вiдпoвiдальнoro й piшyчoro фаxiвця, пpoникливoro дiаrнocта та знавця xipypriчнoï патoлoriï.
Вже тoдi склалося коло наyкoвиx iнтepeciв Михайла Icидopoвича. До нього вxoдили питан-ня планово!' та невщкладно)' xipypriï oprанiв че-peвнoï пopoжнини, тpавматoлoriï, xipypriчнoï ш-фeкцiï. Не oбiйшли його i пpoблeми oднieï з найcкладнiшиx цаpин медицини - тopакальнoï xipypriï. 1933 poi<y, впepшe в Уфа'|'ы, Коломий-ченко ycпiшнo пpooпepyвав xвoporo з "панциp-ним cepцeмм - злипливим (адreзiйним) пepи-каpдитoм. Згодом вiн виконав ще понад 20 по-дiбниx втpyчань. 1936 pony Mиxайлo Icидopoвич oпepyвав пацieнта з пpoникаючим пopанeнням cepця. Xвopий одужав, а медична наyка збага-тилася на цкаву poбoтy "К вoпpocy о pанeнияx cepдцам. Глибоко аналiзyючи кожний клiнiчний випадок, кожну пpoвeдeнy oпepацiю, Коломий-ченко виклав набyтий дocвiд y пyблiкацiяx, якi стали суттевим внеском y тактикy планового та невщкладного xipypriчнoro лiкyвання cepцeвoï патoлoriï.
Вiйна каpдинальнo змiнила наyкoвo-пpактичнi пpiopитeти M.I. Коломийченка. Основним напpя-мом його дiяльнocтi стала военно-польова xi-pypriя. На той час Коломийченку виповнилось 49 poкiв, вн мав пpавo й мoжливicть вшхати з 1нститутом в eвакyацiю. Пpoтe Mиxайлo 1сидо-poвич зpoбив свм вибip, вибip чoлoвiка, лiкаpя й патpioта, i дoбpoвiльнo пiшoв на фpoнт. З пep-шиx дыв вiйни вiн пpацював у piзниx вмськово-мeдичниx за<ладаx. У дpyriй пoлoвинi 1942 p. його було пpизначeнo Головним xipyproм 62-ï, згодом 8-ï rваpдiйcькoï, Apмiï, якою команду-вав reнepал B.I. Чуйков, майбутшй Mаpшал Ра-дянського Союзу. З ^ею Apмieю Mиxайлo ^и-дopoвич пpoйшoв бойовий шляx вiд Сталнфа-да до Бepлiна.
Коло обов'язюв Головного xipyprа фактично не мало меж. Mиxайлo Icидopoвич встигав усе. ВЫ виpiшyвав чиcлeннi пpoблeми oprанiзацiï xi-pypriчнoï служби в yмoваx бoйoвиx дiй: poзмi-щення шпиталiв, матepiальнo-тexнiчнe забезпе-чення, дoбip i комплекта^я кадpiв, eвакyацiя пopанeниx iз поля бою тощо. Водночас вш ба-гато й ycпiшнo oпepyвав, аналiзyвав i система-
тизував новий досвд виступав пepeд колегами з надзвичайно кopиcними дoпoвiдями, пpoпo-зи^ями, peкoмeндацiями. Надто пpиcкiпливo Коломийченко кoнтpoлював oпepативнicть та якicть мeдичнoï допомоги пopанeним. Biн за-вжди госфо вiдчyвав плин часу та вважав головною запopyкoю вpятyвання життя пацieнта вчасне надання йому медично'( допомоги. Як згадував сам Коломийченко, його добовий poз-пopядoк визначався медичними зведеннями. Mиxайлo Icидopoвич особисто пepeвipяв диви зioннi медпункти, у якиx пiдoзpював нerаpазди в po6o^ медичного мexанiзмy. Biн не дoвipяв надто гладеньким звiтам. Iнтyïцiя, досвщ, вик-лючна cyмлiннicть i вщповщальнють пepeд кож-ним пацieнтoм тдказували йому, що низькi по-казники cмepтнocтi cвiдчать пpo погано нала-годжену доставку тяжко пopанeниx, вмиpаючиx ще до пpибyття до даного медпункту. 0днieю з блискуче виpiшeниx Коломийченком задач стало максимальне cкopoчeння тepмiнiв доставки пopанeниx iз поля бою до лiкyвальниx закладiв. Eнepriйнo та пepeкoнливo, з об'ективними фактами й цифpами, вш дoвiв командуванню ефек-тивнicть pанньoï oбpoбки pан, дoмircя, щоб вщповщальнють за евакуацю пopанeниx було покладено не лише на cанiтаpнi служби, але й бeзпocepeдньo на вмськове кepiвництвo - на кoмандиpiв частин. Результати були вpажаючи-ми. У багатотомному Кepiвництвi "Опыт советской медицины в Великой отечественной войне" вщзначаеться, що у xoдi бoйoвиx дiй пep-винну xipypriчнy oбpoбкy pан пpoтяroм пepшиx 6 годин oтpимyвали 21,9% пopанeниx. В Apмiï B.I. Чуйкова це число сягало 85,4%. За cyxими цифpами стоять тиcячi й тиcячi вpятoваниx вiд cмepтi людей. Високу оцЫку дiяльнocтi M.I. Коломийченка дав Начальник Головного вмсько-вo-cанiтаpнoro yпpавлiння Чepвoнoï Apмiï, re-нepал-пoлкoвник G.I. Смipнoв: "Я должен еще и еще pаз пoдчepкнyть rpамoтнoe в медицинском и oprанизациoннo-тактичecкoм отношении pyкoвoдcтвo службой со cтopoны начмeдаpма M.Ï. Бойко и аpмeйcкoro xиpyprа M.È. Коломийченко. Они и иx подчиненные еще во вpeмя Сталинrpадcкoй битвы показали oбpазцы мужества, стойкости, отваги, оказывая под огнем помощь pанeнным бойцам лereндаpнoй 62-й Apмии. Они пpoнecли эти тpадиции до Бepлин-ской oпepации".
Пicля вiйни Mиxайлo Icидopoвич пpацював не менш iнтeнcивнo та масштабно. Вн пoвep-
62
Клiнiчна ендофинолопя та eндoкpинна xipypriя 4(41) 2012
нувся до Киева, до колишньоТ' свое! посади, очолив кафедру в Ыститут вдосконалення лка-piâ, багато оперував, читав лекцп, займався оргаызацмними справами, а невдовзi отримав призначення Головним xipуpгом Miнiстеpства охорони здоров'я УкраТни. В умовах майже цш-ком зруйнованого вiйною народного господар-ства, i в тому чи^ медицини, ця робота вима-гала величезноТ наснаги, колосальноТ вiддачi розумовоТ енеpгiï та фiзичниx сил. Вщбудувати матеpiальну базу xipуpгiчноï служби, зiбpати та пiдготувати кадри, розробити принципи оргаы-зацiï xipуpгiчноï допомоги населенню - вс цi й соты нших питань виpiшувалися пiд кеpiвницт-вом i за безпосередньою участю Головного xi-рурга, девiзом якого залишалась афористично сформульована ним самим вимога: "Помните о факторе времени. Ранний диагноз, быстрая доставка больного и неотложная операция обеспечивают успеx". Так, наприклад, творчо вико-ристовуючи фронтовий досвщ, Mиxайло 1сидо-рович налагодив ранню доставку пащен^в iз гострими xipуpгiчними заxвоpюваннями оргаыв черевноТ порожнини до стацiонаpу. Завдяки його оpганiзацiйному таланту смеpтнiсть вщ циx за-xвоpювань в УкраТн протягом 1947-1956 pокiв знизилась утричк вiд гострого апендициту - у 3,5 разу, проривноТ виразки шлунка й дванад-цятипалоТ кишки - у 5 pазiв, кишковоТ непpоxiд-ностi - майже вдвiчi. На здобутку Головного xipуpга також запобкання ускладненням заxво-рювань оpганiв черевноТ порожнини шляxом масовоТ диспансеpизацiï та планового профтак-тичного лiкування, оргаызащя анестезiологiчноï служби, створення опiкового центру в Киeвi й тоpакальниx вщдшень в областяx для лiкування туберкульозу.
Проте перш за все Mиxайло 1сидорович за-лишався вченим i xipуpгом. Ще перед вiйною вiн почав вивчати проблеми xipуpгiчного лку-вання заxвоpювань стpавоxоду, 1944 року впер-ше в Укpаïнi виконав пластичну операцю xво-рому з рубцевим стенозом, сформувавши штуч-ний стpавоxiд iз вiдpiзка тонкоТ кишки. Далi були багатоpiчнi експеpиментальнi та кл^чы досли ди, а згодом, на базi отриманого досвiду, - десятки xipуpгiчниx втручань iз вщмЫними результатами. M.I. Коломийченко вipтуозно опанував piзнi методики циx надзвичайно складниx опе-pацiй i вдосконалив ïx, запропонував модифи кованi нструменти, розробив оpигiнальнi так-тико-теxнiчнi принципи лкування. Не менше
вражае його устшне використання методу пневмо-гiдpавлiчноï дилатацп в лiкуваннi кардю-спазму - заxвоpювання, що не пiддавалося застосовуваним до того xipуpгiчним i консерва-тивним методам. У капiтальнiй монографи "Реконструктивная xиpуpгия пищевода", видано)' 1967 року, M.I. Коломийченко узагальнив свм багатий - мабуть, найбагатший в СРСР - досвщ лiкування xipуpгiчниx заxвоpювань страво-xоду. Видатний pосiйський xipуpг П.О. Герцен писав свого часу: "Два органа являются недоступными вершинами для широкой xиpуpгии: пищевод и сердце. Пора двигаться в поxод за овладение этими разделами xиpуpгии". Mиxай-ло 1сидорович Коломийченко пщнявся до обоx вершин i покорив ïx.
З 1995 року i до останнix своТ^ днiв Mиxайло 1сидорович очолював кафедру загальноТ xipуp-nï КиТвського медичного iнституту. Кафедру було розташовано на базi 1-го xipуpгiчного вiддiлен-ня лiкаpнi iм. ЖовтневоТ' pеволюцiï, колишньоТ' та нинiшньоï ОлександровськоТ лiкаpнi. Пiд ке-piвництвом M.I. Коломийченка клнка перетво-рилася на один iз найбiльшиx xipуpгiчниx цент-piв, у якому надавалася висококвалiфiкована планова та невiдкладна допомога xвоpим iз за-xвоpюваннями оpганiв шлунково-кишкового тракту, судинними та ендокринними xвоpоба-ми, травмами, опiками. Паралельно у закладi вели iнтенсивнi науковi дослщження, публiкува-ли численнi статтi, заxищали дисеpтацiï. Mиxайло 1сидорович створив устшну команду квалiфiко-ваниx xipуpгiв-однодумцiв, досвiдчениx дослiд-никiв, гpамотниx педагогiв. До ïx числа вxодили xipуpги О.Р. Гапон, В.Ф. Артамонова, Л.А. Федун, асистенти Л.В. Кирпичова, Я.П. Варгатий, I.B. Комiсаpенко (згодом член-кореспондент HAMH УкраТни, професор), доценти В.К. Баев (згодом доктор медичниx наук), А.Я. Басенко, Я.П. Бойкова.
Чималим завдячуе у своему становлены та розвитку M.I. Коломийченку й ендокринна xipуp-пя в Укpаïнi. Його перу належить низка публiка-цiй iз питань xipуpгiчного лiкування piзниx форм зоба, деякиx xвоpоб, асоцiйованиx iз дiабетом. 1966 року Коломийченко виступив на XI 3'i^i xipуpгiв УкраТни з програмною доповщдю "Тиреотоксикоз i його xipуpгiчне лiкування", у яюй виклав сучаснi погляди на патогенез токсичного зоба, принципи дiагностики та лкування, докладно пpоаналiзував операцю О.В. Нкола-ева, яка на той час вважалася найефективнiшою
Кл^чна ендокpинологiя та ендокринна xipуpгiя 4(41) 2012
63
за uiei патологи, питания ускладнень, ведения хворого у поопеpацiйний перюд, застосування глюкокоpтикоíдiв. 1965 року за сприяння Коло-мийченка на базi клiнiки було оpганiзовано xi-рурпчне вiддiлення Киíвського НД1 ендокрино-логп та обмiну речовин, яке очолив його учень, кандидат медичних наук I.B. Комюаренко. Ми-хайло 1сидорович пiдтpимував молодих колег порадами й дieвою допомогою у скрутних си-туацiяx. 3 роками вщдтення виросло у велику, самостмну, багатопpофiльну клЫку ендокрин-ноí xipуpгií.
Все, що вщбувалось у Центpальнiй клiнiчнiй лкары, входило в коло уваги и Шефа. Його обходи й аналiз стану хворих, вражаюче точш дiагнози, вичеpпнi pекомендацií були школою майстерност для спiвpобiтникiв i численних колег, як вiдвiдували клiнiку. Ця школа мала про-довження у семнарах та особистих консульта-^ях по закiнченнi робочого дня: M.I. Коломийченко не подiляв свм час на робочий i вшьний, бо все його життя було вщдано святiй боpотьбi за людське життя та здоров'я. Не проходило дня, щоб вЫ не завтав до хворих. 3а спогада-ми сучасника, коли Коломийченка турбував стан хворого, вн тишком "збiгав" i вiд святкового столу, ловив тага та постшав у клiнiку, аби зайвий раз оглянути пацieнта.
Людина високоí культури та вiдчуття влас-ноí гiдностi, великоí доброти i водночас вимог-ливостi до себе та нших, тонкого такту i щиро'| поваги до кожноí людини, Михайло 1сидорович був у дружых стосунках iз людьми найpiзнома-ытыших пpофесiй. У кожного, кому доводилося спшкуватися з ним, залишався в пам'ят образ мудрого, уважного й доброзичливого ствбесщ-ника. Але до хворих вн ставився з любов'ю -до всix, без виключення. Не принципом, не ще-алом, а його еством було життеве кредо, викладене Михайлом 1сидоровичем у книзi "Живи, людино!: Pозповiдi про xipуpгiю та xi-pуpгiв": "Той, хто береться лкувати людей, мае
бути правдивим, доброчесним, не ср1блолюб-ним, мова його мае бути небагатосл1вною, пог-ляд - прямим i вщдвертим". Хвора людина могла без перешкод звернутися до професора Коломийченка - i завжди отримувала безвiдмовну допомогу. Допомогою була вже сама поява Ми-хайла 1сидоровича у палатк Усi ствробтики ли карнi знали: пiсля обходу, тсля тепло! усмiшки, уважних розпитувань, спокiйних i переконливих висновкiв Шефа стан пащен^в кращае. В Тх очах оживае надiя.
Лише на ^мдесят сьомому роцi життя сили невтомного пра^вника почали згасати. Вн став менше оперувати, але, як i досi, очолював клiнi-ку, читав студентам змютовы й захопливi лек-öiT, виступав iз численними доповщями на хi-рургiчних з'Тздах i конференцiях, керував науко-вими дослщженнями учнiв - спiвробiтникiв та астранлв, писав статтi. А також продовжував багаторiчну дiяльнiсть як голова Республкансь-кого товариства хiрургiв, заступник голови Всесоюзного товариства хiрургiв, голови УкраТнсь-ко-Австрiйського товариства дружби, член низки громадських оргаызацм i редколегiй часо-писiв. Знаходив вiн час i для написання власних праць. До широкого кола нтере^в М.1. Коломийченка входили й питання юторп медицини, медично! етики. Вiн залишив нам глибою роз-думи про творчiсть, хворобу i смерть Т.Г. Шев-ченка, про видатного хiрурга професора В.О. Караваева, вiдомого гуманiста лiкаря Гуго Глязера тощо. Набуток М.1. Коломийченка нали чуе понад 130 опублкованих наукових праць, 5 монографiй, низку винаходiв, вдосконалених ме-тодiв л^вання та iнструментiв. Решта його за-думiв залишилися не здiйсненими. 30 травня 1973 року його життя обiрвалось.
Титашчну працю М.1. Коломийченка було вшановано двома орденами Леына, двома орденами Червоного прапора, В^чизняно! вiйни I та II ступеня, Жовтнево! революцiT, "Знак поша-ни", численними медалями, званням Заслуже-ного дiяча науки УкраТни.
Дата надходження до редакци 15.09.2012 р.
64
Кл^чна ендокринолопя та ендокринна хiрургiя 4(41) 2012
