CC BY
29
СТОР1НКИ1СТОРП
УДК 617 (092) БРАТУСЬ В.Д.
Пам'ятш дати
Мшктр-реформатор охорони здоров'я Укра'ши, вчений, xipypr
ДО 100-Р1ЧЧЯ В1Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВИДАТНОГО ОРГАН1ЗАТОРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я, ДЕРЖАВНОГО Д1ЯЧА, Х1РУРГА, ВЧЕНОГО, ЧЛЕН-КОРЕСПОНДЕНТА НАН I АМН УКРА1НИ, ЗАСЛУЖЕНОГО Д1ЯЧА НАУКИ УКРА1НИ, ЛАУРЕАТА ДЕРЖАВНО1 ПРЕМП УКРА1НИ, ПРЕМП IM. АКАД. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ НАН УКРА1НИ, ЗАВ1ДУВАЧА КАФЕДРИ Х1РУРГП НАЦ1ОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ IM. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ, ДОКТОРА МЕДИЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРА В.Д. БРАТУСЯ
Василь Дмитрович Братусь народився 26 груд-ня 1916 року в трудовш селянськш им'1. Дитячi роки та навчання в семи-рiчнiй школi пройшли в селi Рогозiв Бориспшьсь-кого району Ки!всько! областi. З 1932 по 1935 рш навчався i заюнчив з вщ-знакою Ки!вський медич-ний технiкум, за що отри-мав право вступу до Ки!в-ського медичного шститу-ту. Пюля закiнчення чо-тирьох курсiв навчання в iнститутi в 1939 рощ призваний до лав Червоно! арми та зарахований на п'ятий курс новостворено! Куйбишевсько! Вiйськово - медично! Академи. Але там провчився три мюящ, бо в 1939 рощ почалася вшна з Фшляндieю, тому в кiнцi грудня 1939 року вш був вiдправлений у Леншградську Вiйськово - медичну Академда, де склав Дер-жавнi юпити й одержав диплом лiкаря. З початку шчня 1940 року i до кiнця вiйни з бшофшами працював лiкарем лижного батальйону на Карельськш дiлянцi фронту i побував з боями в глибинному тилу на територи Фшлянди. Пiсля заюнчення вiйни вiдкомандирований у Куй-бишевську Вiйськово - медичну Академiю, де пройшов пiвторарiчну пiдготовку як хiрург вiйськового та армiйського районiв. З першого й до останнього дшв Велико! Втизняно! вiйни працював на фронт провiдним х1рургом мед-
Братусь Василь Дмитрович -сшвробггник кафедри хiрургГi
санбату, а потiм армш-ського та фронтового шпиталiв.
Пiсля закiнчення Друго! св^ово! вiйни i демобшзацл, з 1946 року працював ктшчним ординатором з хiрурги, в 1948 рощ - тсля захисту кандидатсько! дисертаци - асистен-том, доцентом кафедри хiрурги Ки!вського iн-ституту удосконалення лiкарiв, а з 1951р. - медичного шституту. Одночасно з 1950 року працював заступником, а згодом - начальником Головного Управлшня Вищих навчальних за-клавдв Мшютерства охорони здоров'я Укра!ни. У 1952 рощ заступником, а в 1954 рощ -
призначений мшстром Охорони Здоров'я Укра!ни. У 1957 рощ призначений Ректором Ки!вського iнституту удосконалення лiкарiв, а в 1958 переведений на посаду Ректора Ки!вського медичного шституту, де працював до 1965 року. У 1962 рощ захистив докторську дисертащю на тему '^рурпчне лшу-вання термiчних опшв". У 1963 рощ отримав вчене звання професора по кафедрi хiрурги. З 1962 року - керiвник кафедри хiрурги шституту удосконалення лiкарiв, а в 1963 рощ переведений на посаду керiвника кафедри хiрурги медичного iнституту, де в щ днi працював i Ректором.
Протягом 1954-1956 i 1968-1975 роюв Василь Дмитрович Братусь, талановитий xipypr за фахом, член-кореспондент НАН та НАМН Украь ни, очолював Мiнiстерство охорони здоров'я Украшсько1 РСР. Це був, до реч^ единий у республщ факт, коли на таку високу посаду одну й ту ж людину призначали двiчi. Це зу-мовлювалося, насамперед, високими професш-ними та моральними якостями Василя Дмитро-вича, який, мiж тим, нiколи не покидав по-кликання всього свого життя - хiрyргiю.
Знаменно, що пролог кар'ери В.Д. Братуся як мшютра розпочався з посади заступника начальника Головного управлшня вищих навчальних закладiв МОЗ УРСР. У 1949 рощ його, на той час кандидата медичних наук, хiрyрга-фронтовика, запросив до бесщи тодiшнiй очiльник Мш-здоров'я республши Левко 1ванович Медвiдь. «В1дбулася довга розмова щодо моег служби у в1йсько-медичних установах в роки Великог Bim-чизняног втни, - пише Василь Братусь у свош raroi «Спогади про минуле, погляди на сучасне», - про мое бачення першочергових потреб тдготування медичних кадрiв, яких було не-достатньо в першi тслявоенш роки. Далi Мед-вiдь перейшов до бтьш конкретног розмови. Biн виршив виступити з iнiцiаmивою не ттьки вiд-новлення повнощнног дiяльносmi медичних т-сmиmуmiв, як вже дiяли в Украгм, а й швидко створити новi, зокрема в 1вано-Франювську, Чертвцях, Тернополi, Ужгородi. Для цього був необхiдний пiдбiр, насамперед, керiвних кадрiв для нових кафедр. Було висловлено iдею залучити для цього передуам молодих доценmiв зi сталих кадрових вузiв. Кандидатури на посади дирек-mорiв нових iнсmиmуmiв на той час вже були пiдiбранi. На завершення розмови мет запропо-нували посаду заступника начальника Головного управлiння вищими навчальними закладами ми тстерства. Причому зi збереженням посади асистента кафедри хiрургiг. Я пристав на цю пропозищю...».
Невдовзi В.Д. Братусь був призначений першим заступником мшютра охорони здоров'я. А вже в грудш 1953 року його викликав для оф> цшно1 зyстрiчi перший секретар ЦК Компарти Украши О.1. Кириченко i запропонував посаду мшютра. У згаданш вище raroi Василь Дмитрович пише, що вважав себе не досить шд-готовленим для тако1 мюп i запропонував замють себе декшька прiзвищ шших кандидатур. Та р> шення «зверху» вже було прийнято. I новий мшютр приступив до виконання сво1х дуже не-простих обов'язюв. Одним з нагальних завдань, як з'ясувалося, було невщкладне полшшення
роботи саштарно-ешдемюлопчно1 служби як запоруки профшактично1 медицини. З цього приводу вщбулася грунтовна зус^ч мшютра В. Братуся з вщомим вченим у галузi кому-нально! ппени академшом О.М. Марзеевим. Разом вони окреслили подальшi кроки «реаш-мацп» галузi з метою вивести И в ранг першо-рядних. Саме завдяки новаторським змшам, що були проведет В. Братусем у санепiдемслужбi, в 1970 рощ вдалося оперативно й ефективно зага-сити спалах ешдемп холери на пiвднi Украши. У цьому, до реч^ неабияк допомогли поради ака-демiка-епiдемiолога Л.В. Громашевського.
Братусь Василь Дмитрович -Мшктр охорони здров'я Украши
Крiм того, саме мшютр В. Братусь провiв практично докоршну реорганiзацiю регюнально1 системи охорони здоров'я. Йдеться про ршення щодо закриття частини застарiлих дшьничних лiкарень, залишивши замiсть них ФАПи. На-томiсть, як компенсацiя цього кроку, був суттево змiнений статус центральних районних лiкарень. Iхнi можливост були значно змiцненi i роз-ширенi створенням потужних вiддiлень хiрургil, терапп, акушерства та гшекологи, дитячих та шфекцшних хвороб. Щодо ж вузько! лшарсько1 спецiалiзацil (нейрохiрургiя, офтальмолопя, ен-докринологiя, торакальна хiрургiя тощо), то И
17/ Том XXII/1
125
СТОР1НКИICTOPIÏ
було сконцентровано в обласних ктшчних л> карнях. Як показала подальша практика, про-веденi В. Братусем реформаторсью змiни в лiченi роки значно пiдвищили якiсть надання медично1 допомоги широким верствам населення.
Була в успiшного мiнiстра й низка шших задумiв щодо удосконалення оздоровчо1 галузi. Проте тодi !м не судилося здiйснитись з просто1 причини, що Василь Братусь несподiвано був знятий з посади. А сталось ось так...
У 1956 рощ в Одес широко вщзначали 80-рiчний ювiлей славетного ирурга-офтальмолога, академiка В.П. Фiлатова. За пропозищею першого секретаря ЦК КПУ О.1. Кириченка на святкування був запрошений i мiнiстр В.Д. Братусь. Пщ час урочистого засiдання в Одеському оперному теа^ в свош промовi Василь Дмитрович, зокрема, сказав: «Коли б Петро Чайковський писав свою славнозв1сну оперу «1оланта» сьогодм, то йому не потр1бно було б шукати мудреця з1 Сходу для повернення зору д1вчит. Я впевнений, що композитор доручив би це зробити нашому ювыяру...». Як згадують очевидщ, шсля цих сл1в стши театру здригнулися вщ бурхливих оплесюв!
Саме пiд час того перебування в Одес Василя Дмитровича влаштували не в готелi, а в Одеському санаторн iменi Чкалова, що належав до Четвертого управлшня МОЗ. Наступного дня шсля зборiв в Оперному театрi вш вирiшив оз-найомитися iз санаторiем. Оглядаючи його тери-торiю, дшшов до невеличкого одноповерхового корпусу, впритул до якого було розпочато будiв-ництво високого бетонного паркану. Мшютр за-питав головного лiкаря, для чого зводиться це неподобство. Той вiдповiв, що таким був наказ «самого Кириченка». Як з'ясувалося, партшний високопосадовець «наклав оком» на розташова-ний поряд iз санаторiем палац, який до революцн належав персидському шахов^ i хотiв приеднати до свое1 розюшно1 резиденцн близько гектара санаторсько1 землi. Василь Дмитрович був не на жарт обурений таким цишчним намiром i дав вказiвку «посунути» паркан подалi вiд корпусу.
Коли О. Кириченко, пршхавши до Одеси, по-бачив тi змши, вiн спитав головного лiкаря, мовляв, хто дав таке розпорядження. «Мшютр Братусь», - була вщповщь. «Братусь вже не мь нiстр». - рiзко заявив функщонер... Василь Дмитрович був знятий з посади.
Згодом вш очолив Кшвський шститут вдо-сконалення лiкарiв - найпотужшшу ланку тсля-дипломно1 лшарсько1 осв^и, що мала союзне пiдпорядкування. А в 1959 рощ В. Братусь став ректором Кшвського медичного шституту iменi О. Богомольця. Тут вш вiдзначився тим, що знач-
но змщнив кадровий склад ВНЗ, запросивши на посади KepÎBHmÎB кiлькох кафедр знаних вчених, таких як Микита Маньковський, Микола Зайко, Анатолш Позмогов, Рафаш Габович, Георгiй Бурчинський та rnmi. I сьогоднi тут, вже в Нащо-нальному медичному ушверситет iменi О.О. Богомольця, з великою вдячнютю згадують перiод керiвництва КМ1 (1959-1966) Василем Братусем.
...У 1968 рощ в урядi УРСР вщбулися певнi кадровi змiни, в результат яких звiльнилося крiсло мшютра охорони здоров'я. У на той час першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста не було шшо1 кандидатури, о^м Василя Братуся, якого вш добре знав ще з чашв його першо1 мiнiстерськоï каденцн. Так Василь Дмитрович знову повернувся у стши мшютерства на вулищ Грушевського.
Серед доленосних справ двiчi мшютра хо-тiлося б, насамперед, вщзначити його неощнен-ний внесок у розвиток медичноï науки. Були значно шдсилеш науково-дослiднi iнститути в галузях серцево-судинноï хiрургiï, отоларинго-логiï, ппени пращ та професшних захворювань, охорони материнства та дитинства, урологи, ендокринологн та обмшу речовин, медично1' ра-дiологiï. В. Братусь високо ощнив можливостi таких украшських вчених, як O.I. Коломiйченко, О.О. Шалiмов, М.М. Амосов, М.М. Горев, А.П. Ромоданов, В.С. Карпенко, Н.О. Пучковська, Л.Т. Мала, В.П. Комюаренко. Василь Дмитрович традицшно придiляв значну увагу саме про-фiлактичнiй медицинi як великш силi попе-редження iнфекцiйних захворювань.
Особливо вражае той факт, що при всш свош колосальнiй зайнятост вiн все ж таки не покидав х1рурпчно1' практики. Кожну суботу о сьомiй ранку вiн вже був в операцшнш столично1' ль карнi № 15, що на Подола До речi, згодом саме тут вш очолив одну з кафедр хiрургiï НМУ iменi О.О. Богомольця, яка поим пере1'хала в ново-збудовану лiкарню № 12 на Печерську.
Чи не найулюблешшою втiхою В. Братуся було вщвщування Нацiональноï науково1' медич-но1' бiблiотеки Украши, де вiн просиджував в читальному залi по декшька годин поспiль. Саме завдяки його сприянню цей храм книги i знань отримав гiдне помешкання, де мютиться i донинi.
Видатний державний дiяч Украши, славетний вiйськовий х1рург, засновник спецiалiзованих напрямiв у хiрургiï нового часу - шлунково-киш-ковш хiрургiï та комбустiологiï. Протягом 30 ро-кiв керував кафедрою хiрургiï (1962-1992), а за-лишивши керування кафедрою, вш до остан-нього дня свого життя працював професором кафедри. За багаторiчну науково - педагопчну
дiяльнiсть ним створено i згуртовано високо-квалiфiкований колектив викладацького складу. За щ роки значно розширено дiапазон оперативно! дiяльностi, зокрема в абдомшальнш хiрургп, хiрургп опiкiв, пластичнш хiрургн. За роки ке-рiвництва кафедрою ним пiдготовлено 6 докторiв та 25 кандидатiв медичних наук, опублшовано
близько 500 наукових праць, з яких 12 моногра-фш, у тому числi: '^рурпчне лшування TepMi4-них оптв" (1963), "Гос^ шлyнково-кишковi кровотечГ' (1971), "1нтенсивна тератя в невщклад-нiй ирургп" (1980), "Геморапчний шок" (1982). "Дифференциальная диагностика и лечение острых желудочно-кишечних кровотечений" (1991).
За удосконалення методiв дiагностики й лшу-вання опiкiв професор В.Д. Братусь у 1981 рощ удостоений Державно! премн Укра!ни в галузi науки. За монографiю "На пути к антисептике и обезболиванию в хирургии" (1984) одержав першу премда на Всесв^ньому конкурс товариства "Знання" в Москвi.
У 1970 рощ обраний член - кореспондентом АН Укра!ни, а в 1990 рощ - член-кореспон-дентом АМН Укра!ни. За цi роки збудований ще один корпус з аудиторiею для студентiв, лабо-раторiями та примiщенням для практичних занять, були створеш умови для комплектацн клiнiки рiзноманiтним контингентом хворих, що задовольняе потреби педагогiчного процесу. Ще рашше в iнтересах клiнiки було створено вщ-дiлення для лшування опiкiв, яке згодом стало республшанським центром для хворих з щею патологiею, а пiзнiше, з 1981 року на базi клiнiки
офщшно створено Киiвський мiський центр для лшування хворих з гострими шлунково-киш-ковими кровотечами. Фyнкцiонyвання центру шлунково-кишкових кровотеч уже в найближчi роки забезпечило зменшення пiсляоперацiйноi летальностi не менше, н1ж у 5 разiв порiвняно з да-ними як впчизняних, так i зарyбiжних авторiв. Центр став мiсцем для стажування хiрyргiв не тшь-ки з Украши, але й з шших краiн СНД та свiтy.
Окремим роздшом його практичноi, науково-органiзацiйноi дiяльностi була комбyстiологiя. Одного разу в австршському медичному жyрналi Василь Дмитрович натрапив на опис способу зниження наслiдкiв некротичного запального процесу тканин при використанш грибково!' культури Aspergillus flavus, але наслiдки оптв не входили в коло використання незвичайноi культури. B. Братусь, очевидно вперше в наyцi, перекинув такий можливий клiнiчний мiст. Вiн
17/ Том XXII/1
127
СТОР1НКИ1СТОРП
вщразу ж написав у Вщень автору публшацп i незабаром отримав вщповщь, в якiй щею застосування цього методу в комбустюлоги було пiдтримано.
Однак, подiбно до захщно! медицини, його попередили, що при всiх публiкацiях слiд робити посилання на автора винаходу, а результати роботи надрукувати в журналi "Wienen Medizinische Wochenschrift". "Було б неправильно вва-жати, як вказав у сво!х мемуарах В.Д. Братусь,
що при дослгджент цього грибкового ферменту я знайшов ефективний зааб некрол1зу, але Ц досл1дження при отках стали основною части-ною моег докторськог дисертацИ. Я розгорнув широк/ кл!тко-морфолог!чт до^дження з теми дисертацп 1 незабаром оргашзував одну з перших в СРСР клШку для лгкування откуваних на 60 л1жок, яка в кгнцг юнцгв стала Республиканским отковим центром ".
Братусь Василь Дмитрович - робота над монографieю
У результат^ у 1960 рощ в розпалi ще! роботи вш отримав з Австри, вщ вщомого лшаря та юторика медицини Hugo Gljazera запрошення прихати до Вщня з доповщдю про результати нового дослщження в галузi комбустюлоги, i Василь Дмитрович iз вдячнiстю прийняв запрошення. Крiм звичайного шюстративного мате-рiалу для виступу, вш взяв iз собою кольоровий документальний фiльм з його основними методами хiрургiчного лiкування хворих з отками. Стрiчку демонстрували на науково-практичних конференщях з ошково! травми i завжди вона отримувала позитивну ощнку.
Пiсля першо! доповiдi в науковому товарисга лiкарiв у Вiднi Кшвський комбустiолог був зди-
вований, коли д1знався, що оп1ки тут л1кують не х1рурги, а дерматологи, I про пересадку шюри австршщ взагал1 не чули. Ц1каво, що бшьшють на засщанш була з колишшх вшськових л1кар1в, як нещодавно повернулися з ув'язнення в Радянському Союз1, 1 вони прагнули продемон-струвати сво! знання росшсько! мови доповщачу, що сприяло щкаво! дискуси.
На другий день перебування в Австри В. Братусь читав лекци про отки студентам у В> денському ушверситет з демонстращею фшьму. У той же день у клшщ дерматологи ушвер-ситету пров1в операщю з пересадки шюри па-щенту з глибоким отком за допомогою при-везеного 1з собою дерматому. Декшька лекцш
були прочиташ в Лшщ, Iнсбруцi та Зальцбурз1 Це прекрасний приклад популяризаци досягнень украшсько1 х1рургп, про яку часом дуже мало знають у свт....
Багато уваги придiлялося питанням ютори та оргашзаци вищо1 медично1 освiти й охорони здоров'я. З цих проблем автором опублшовано бшьше нiж 120 робiт, у тому чи^ двi моно-графи. Професор В.Д. Братусь також вщзначався як Державний дiяч. Вiн обирався депутатом Верховное' Ради Укра1ни трьох скликань (19531973 рр.). Був делегатом XII сесп Оргашзаци Об'еднаних Нацш i доповiдачем на Генеральнiй Асамбле1 ООН про створення Всесвгтньо1 Оргашзаци Охорони Здоров'я (ВОЗ) (1959 р.). Протягом 30 рокiв був на громадських засадах Президентом медично1 сеси Всесоюзного Товариства Дружби i Культурних зв'язкiв iз зарубiжними крашами.
Василь Братусь був нагороджений орденами Ленiна, Жовтнево1 Революци, Трудового Черво-ного Прапора, Богдана Хмельницького, Втиз-няно! вiйни I i II ступешв, орденом «За заслуги» II ступеня, орденом Ярослава Мудрого V ступеня i 18-ма бойовими i трудовими медалями. Але одягав парадний мундир з усiма цими регалiями тiльки на свято Велико1 Перемоги.
У 1972 рощ, вже шшовши з поста мшютра, Василь Дмитрович був обраний член-корес-пондентом Нащонально1 академи наук Укра1ни. Про велик досягнення в медичнiй науцi свщчить i присудження йому преми О.О. Богомольця НАН Укра1ни (1969), i Державно1 преми в галузi науки i технiки (1981).
Наостанок вщзначимо, що при всiх сво1х ви-соких посадах та значних заслугах Василь Дмитрович завжди залишався простою, доступною, прив^ною людиною. Особливе мюце в його душi займали фронтовi побратими. Вiн нiколи не дшив людей «по рангах», однаково щиро вiтаючи в своему мiнiстерському кабшеп i партiйних босiв, i простих вiдвiдувачiв. Неод-мiнно вставав з-за робочого столу, робив крок назус^ч, сердечно простягав руку.
Нещодавно, наприкшщ 2016 року, на одному з корпушв унiверситету було урочисто вщкрито меморiальну дошку знаменитому ректору, який жив з нами i до кшця сво1х днiв залишався вщданим хiрургiчному покликанню, яке не змогли "затьмарити" висою керiвнi посади. Вш був дiйсно хiрургом за покликом серця, справ-жнiй Патрiот свое1 справи i свое1 Батькiвщини.
Петро Фомiн академш НАН та НАМН Украгни, заслужений дiяч науки i техшки Украти; Яюв Березницький заслужений дiяч науки i техтки Украгни, д. мед. н., професор; Свген Шепетько заслужений лжар Украгни, д. мед.н., професор кафедри хгрурги № 3 НМУiм. О.О. Богомольця
Стаття надшшла до редакцп 16.01.2017
♦
17/ Том XXII/1
129
