CC BY
7
фофункцiональних порушень виявлено серед учыв iнновацiйних закладiв (вiдповiдно 126,46 випадкiв на 100 дiтей проти 102,36 випадюв у мiських школах i 82,34 — у стьських; р<0,001). Достовiрно вищi в Ыновацмних закладах i по-казники захворюваност на хвороби ока та йо-го придаткового апарату (26,62 випадюв на 100 д^ей, що в 1,4 рази вище, порiвняно з мюькими традицiйними школами, та у 4,4 рази
— з стьськими (р<0,01)), на хвороби юстково-м'язовоТ системи (27,58 випадкiв на 100 учыв, що вiдповiдно в 1,2 та 1,8 рази вище, ыж у мюьких та сiльських навчальних закладах, р<0,01), на хвороби сечостатевоТ системи (6,02 випадкiв на 100 учыв, р<0,05). Це пщкре-слюе невiдповiднiсть навчального наванта-ження i режиму дня учнiв iнновацiйних закладiв Тхнiм вiковим та морфофункцiональним особ-ливостям.
У результатi комплексно!' оцЫки стану здо-ров'я учнiв рiзних типiв загальноосвiтнiх закла-дiв встановлено, що третина вах обстежених ди тей мала I групу здоров'я. Дост^рну бiльшiсть учнiв з хроычною патологiею (III групи здоров'я) було виявлено в Ыновацмних закладах, порiв-няно з традицiйними школами: 33,91% проти 25,29%, р<0,05.
Отже, збiльшене навчальне навантаження у сучасних Ыновацмних загальноосвiтнiх закладах та несприятливо оргашзований нав-чально-виховний процес на фон порушень у режимi дня призводять до зростання хрошч-ноТ патологiТ, пiдвищення рiвня поширеностi хвороб оргашв зору, опорно-рухового апарату, до збтьшення кiлькостi учнiв з дисгармо-нiйним фiзичним розвитком, до зростання процесу астешзаци.
Висновки
1. Нерацюнально органiзований навчально-виховний процес у школах, високе навчальне навантаження i несприятливий режим дня негативно впливають на фiзичний розвиток та стан здоров'я д^ей середнього шюльного вiку.
2. Найсуттевiшi вщхилення у станi здоров'я спостерiгаються в учшв iнновацiйних закладiв (загальна патолопчна ураженiсть у цих закладах на 24,1% вища, шж у мiських традицiйних школах та на 44,1% — ыж у стьських тради-цiйних школах (р<0,001).
3. Високий рiвень сумарного навчального навантаження та обсяпв домашнiх завдань в шновацмних навчальних закладах спричиняе бтьш глибокi порушення режиму дня та ппе-нiчних засад умов життедiяльностi.
ЛIТЕРАТУРА
1. Гiгiенiчнi проблеми збереження здоров'я д^ей у сучасних умовах реформування осв™ в УкраТнi / А.М. Сердюк, Н.С. Полька, Г.М. бременко та ш. // Ппена населених мiсць: Зб. наук. праць. — К., 2004. — Вип. 43.
— С.402-406.
2. Коренев М.М., Даниленко Г.М. Здоров'я д^ей шюльного вку: проблеми i шляхи Тх вири шення // Журн. АМН УкраТни. — 2007. — Т. 13, № 3. — С. 526-532.
3. Кучма В.Р. Физиолого-гигиеническое обеспечение модернизации структуры и содержания общего образования в России // П-пена населених мюць: Зб. наук. праць. — К., 2004. — Вип. 43. — С. 406-412.
ВИДАТНИЙ Д1ЯЧ В1ТЧИЗНЯНО1 ПРОФ1ЛАКТИЧНО1 МЕДИЦИНИ
Бiографiчний нарис до 85-рiччя кафедри гiгieни працi та професiйних захворювань Нацюнального медичного унiверситету iM. О.О. Богомольця та 80^ччя творчо'Г та науковоГ дiяльностi Г.Х. Шахбазяна
айк Хачатурович Шахбазян народився 1896 року у Вiр-менií у багатодiтнiй селянсь-кiй сiм'í, що мешкала у с. Панк 6ревансько[ губерни (ни-нi Туреччина). Був старшим сином серед 8 бра^в та сестер. За чаав Роайсько( 1м-перií йому единому з уах ди тей вдалося заюнчити бре-ванську гiмназiю, а згодом, у 1916 рощ вступити на ме-дичний факультет Кшвсько-го ушверситету Святого Во-лодимира. Навчання було припинене револю^ею. Та за першо'( нагоди Гайк Хачатурович повернувся до навчання i 1925 року заюнчив Киíвський медичний Ысти-тут — це був перший ра-дянський випуск.
Все його життя було прис-вячене благородна справi оздоровлення умов пращ роб^ниюв, зайнятих в ос-новних галузях в^чизняно!' промисловостi та стьсько-го господарства. Спочатку Г.Х. Шахбазян працював са-нiтарним лкарем стьсько-го району (с.м.т. Ржищiв Ка-гарлицького району Ки'в-сько' областi). За iнiцiативи Гайка Хачатуровича у цьому районi було створено буди-нок санiтарноí осв™.
З 1928 по 1939 роки вш — науковий спiвробiтник, а
ВИДАТНИЙ I ЗНАНИЙ В УКРА1Н1 ТА ЗА 11 МЕЖАМИ ПЕДАГОГ, ВЧЕНИЙ ТА ППбНЮТ, НАУКОВИЙ IГРОМАДСЬКИЙ Д1ЯЧ, ЧЛЕН-КОРЕСПОНДЕНТАМН СРСР, ЗАСЛУЖЕНИЙ Д1ЯЧ НАУКИ УРСР, ДОКТОР МЕДИЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОР.. В1Н БУВ ФУНДАТОРОМ В1ТЧИЗНЯНО1 НАУКОВО1ШКОЛИ ДОСЛ1ДНИК1В ВИРОБНИЧОГО М1КРОКЛ1МАТУ ТА ПРОДОВЖУВАЧЕМ НАУКОВОГО НАПРЯМКУ ППбНИ ПРАЦ1 У СЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВ1, ЗАСНОВАНОГО ПЕРШИМ ЗАВ1ДУВАЧЕМ КАФЕДРИ ПРОФЕС1ЙНО1ПП6НИ КИВСЬКОГО МЕДИЧНОГО 1НСТИТУТУ -ПРОФЕСОРОМ В.Я. ПЩГАбЦЬКИМ.
ЧАЙКА Ю.Г., ЯВОРОВСЬКИЙ О.П.
Ыститут екоппени i токсикологи iм. Л.!. Медведя (ЕКОПНТОКС), Нацюнальний медичний ушверситет iм. О.О. Богомольця
Е&Н*56
ЛЮДИ. ПОДИ. ДОЛ1
по™ — завiдувач лабораторп мiкроклiмату КиТвського НД1 п-гieни працi та профзахворю-вань. У 1939 роц стае директором цього Ыституту i керуе ним до 1952 р. (окрiм 1941-1946 рокiв). Очоливши кафедру за-гальноТ гiгieни КиТвського сто-матологiчного iнституту, вiн з 1932 року паралельно з прове-денням наукових дослщжень одночасно успшно займався i педагогiчною дiяльнiстю. На початку ВеликоТ ВiтчизняноТ вiйни, маючи як науковець та директор броню, Г.Х. Шахбазян пiшов добровольцем у дючу армiю — був командиром саш-тарного протиепiдемiчного взводу медико-саштарного ба-тальйону. Пiд час оборони Киева потрапив в оточення тд селищем Лохвиця ПолтавськоТ область Перебуваючи на тим-часово окуповашй територiТ, у 1941-1943 роках брав участь у партизанському руск Разом з побратимами з лохвицького тдпТпля лiкарями Б.С. Титовим та С.М. Ходжемировим вш ря-тував юнакiв та дiвчат вiд виве-зення до Ымеччини, вигото-вляючи та надаючи Тм медичнi довiдки з вигаданими дiагноза-ми. У такий спосiб йому також вдалося врятувати вiд немину-чоТ загибелi декiлькох грома-дян еврейського походження. Коли пiсля звТпьнення Полтав-щини справу Г.Х. Шахбазяна вивчали у СМЕРШi, вiн, завдя-ки участi у партизанськiй бо-ротьбi, уник долi зрадника та повернувся до дiючоТ Радянсь-коТ АрмiТ. Вiйну Г.Х. Шахбазян
заюнчив у Вiднi у paH3i старшого викладача KypciB вдоскона-лення медичного складу 1-го УкраТ'нського фронту.
У 1946 роц Гайк Хачатурович знову очолив КиТ'вський НД1 п-гieни прaцi та профзахворю-вань (ниш 1нститут медицини прaцi АМН УкраТни). Зусиллями Г.Х. Шахбазяна заклад було пе-ребазовано з будинку по вули-цi Рейтaрськiй до бТпьш про-сторо'Т будiвлi на вул. Чкалова, 33. В шститут було вщкрито aспiрaнтуру, куди прийшли мо-лодi нaуковцi, якi згодом виро-сли у вiдомих фiзiологiв, nne^-стiв, токсикологiв та ктнщис^в — О.Н. Буркацька, Г.е. Жирно-ва, Ю.1. Кундieв, Г.П. Охрiменко, G.I. Спину, Ф.М. Шлейфман та Ышк В Iнститутi гiгieни прац та профзахворювань вiн створив i обладнав новi сучaснi лабораторп, розгорнув установки для експериментальних дослщжень.
Докторську дисертaцiю на тему: "Основи гiгieнiчного нор-мування виробничого мiкроклi-мату" ГХ. Шахбазян практично завершив ще 1941 року (ïï вря-тувала пiд час евакуаци дружина вченого Соф'я Яновська), проте офщмний захист вщбув-ся лише у 1949 роцк
У добре вщомм моногрaфiï "Гигиеническое нормирование производственного микроклимата" (1952 р.) Г.Х. Шахбазян, aнaлiзуючи стан гiгieнiчного нормування виробничого ми кроклiмaту як комплексного чинника, що специфiчно впли-вae на функцю терморегуляци, пише: "Вiдрив оргашзму вiд се-редовища та iзольовaне вив-чення фaкторiв зовнiшнього се-редовища призвели, по-пер-ше, до вщставання у гaлузi створення гiгieнiчних норм, а по-друге, у деяких випадках визначили методолопчно не-вiрний пiдхiд до питання щодо гiгieнiчного нормування". У цiй книзi автором обфунтовуються головнi фiзiологiчнi критерiï, як мають використовуватися для оцiнки та нормування виробничого мiкроклiмaту: показники теплообмЫу, температура шю-ри, потовидшення та теплос-прийняття.
Починаючи з 1952 року i до кшця життя його професмна дiяльнiсть була пов'язана з кафедрою гiгieни пращ та профзахворювань КиТвського медичного шституту. Протягом 1952-1972 роюв вiн був завщу-
вачем, а з 1972 по 1979 роки — науковим консультантом ще'Т кафедри, активно продовжую-чи науковi дослщження та надаючи допомогу у пiдготовцi аспiрантiв i молодих науков^в.
Шахбазян Г.Х. — автор понад 200 наукових праць з питань п-пешчного нормування мкро-клiмату на промислових пщ-приемствах, ппени працi ро-бiтникiв рiзних галузей проми-словостi i сшьського господар-ства, фiзiологiТ працi тощо. Науковi дослiдження Гайка Ха-чатуровича та його учшв стали основою для розробки критерий i гiгieнiчних принципiв ре-гламентацiТ мiкроклiмату ви-робничих примiщень, якi увй шли до санiтарного законо-давства УкраТни i тодiшнього СРСР. ВЫ один з перших роз-почав розробку теоретичних питань поеднаноТ дм несприят-ливого мiкроклiмату i хiмiчних речовин. У цей перюд кафедра стала основною ланкою подготовки кадрiв для створеного у 1964 рощ Л.1. Медведем Всесоюзного науково-дослщного iнституту ппени i токсикологiТ пестицидiв, полiмерiв та пла-стичних мас (ВНД1Г1НТОКСу, ниш ЕКОГ1НТОКС). Багато ува-ги придшяв Гайк Хачатурович профiлактицi виробничо зумо-влених захворювань (зокрема серцево-судинних), фшософ-ським питанням медицини та природознавства. За його ре-дакщею колективом профе-сорiв i викладачiв КиТвського медичного iнституту було видано навчальний поабник "Ос-нови запобiжного санiтарного нагляду" (1975), в якому впер-ше у нашм краТнi узагальнено багаторiчний досвщ дiяльностi санiтарноТ служби у цьому на-прямку. Пiд його керiвництвом та за його участi вийшли "Общая гигиена труда" (1970), "Гигиена умственного труда" (1964) та iншi пщручники i нав-чальнi посiбники. Посiбник Р.Д. Габовича, С.С. Познансь-кого та Г.Х. Шахбазяна "Гигиена" за загальною редакщею проф. Шахбазяна витримав три видання росiйською мо-вою, а також додаткове че-тверте видання 1984 року. Його перекладено азербай-джанською, болгарською та н шими мовами свiту. Ця книга вважалася найкращим тдруч-ником для студенев л^валь-них факульте^в колишнього СРСР. Вiн користуеться попи-
57*Е&Н
том серед студентiв i нинi.
Багато уваги Г.Х. Шахбазян придiляв вдосконаленню викладання гiгiени у медичних Ыститутах. На початку 1960-х роюв завдяки зусиллям Гайка Хачату-ровича на кафедрi гiгiени пращ вщкри-то клiнiку професiйних захворювань.
Глибоко змiстовнi i оригiнальнi лекци проф. Шахбазяна ГХ. завжди привер-тали увагу студентiв i практичних лка-рiв. За його консультащею та пiд його керiвництвом було подготовлено i захи-щено 22 докторськ i понад 20 канди-датських дисертацiй. Учнi Гх. Шахбазяна стали керiвниками лабораторм, кафедр, факульте^в та iнститутiв у Ки-евi, Донецьку, Ташкентi, Ашгабатi та ба-гатьох iнших мiстах. ВЫ разом з проф. Ерманом 1.М. е автором електротермо-метра та психрометра опору, разом з Голишевським П.С. — фр^ометра — приладiв, якi широко використовували для ппеычно( оцiнки мiкроклiмату.
Шахбазян Г.Х. багаторазово обирав-ся членом Президií Вчено( ради МОЗ УРСР, членом правлЫь загальносоюз-ноí i украíнськоí сптки гiгiенiстiв, був членом редакцiйноí ради загальносо-юзних журналiв "Гигиена труда и профессиональные заболевания" та "Гигиена и санитария", редактором ре-двщдту "Ппена працi, профеайш зах-ворювання" видання "Большая медицинская энциклопедия", експертом Всесвiтньоí оргаызаци охорони здоров'я та учасником багатьох мiжнарод-них форумiв. Разом з академком В.Д. Тiмаковим у складi радянськоí науковоí делегаци у 1956 роц вiдвiдував КНР та КНДР, зустрiчався i був знайомим з президентом Коре( Кiм 1р Сеном. У 1950 роки був головою державно( екза-менацiйноí комiсií Вiнницького медич-ного iнституту.
За багаторiчну плiдну наукову i педа-гогiчну дiяльнiсть ГГХ. Шахбазяна вд значено орденами Трудового Червоно-го Прапора, "Знак пошани" та Ышими державними нагородами. Та особливо вЫ цiнував медаль "За вiдвагу", яку от-римав за участь у партизанському руск
Професор Шахбазян був блискучим педагогом, уважним, вдумливим [ ви-могливим вихователем молодi. Його лекци для студенев та саштарних лка-рiв вiдзначалися глибоким науковим змютом, простотою та яснiстю викла-дення навчального матерiалу.
Помер Гайк Хачатурович Шахбазян у 1982 роцк Похований на Байковому цвинтарi Киева.
На кафедрi гiгiени працi i професй них захворювань Нацiонального ме-дичного унiверситету iм. О.О. Богомольця та в 1нститут медицини пращ АМН Украши створено стенди i куточ-ки, де яскраво представлено творчий науковий i педагопчний спадок цього талановитого i непереачного вченого зi свiтовим iменем.
ЧАЙКА Ю.Г., КОЛОНТА6ВА Н.В.
1нститут екоппени i токсикологiï iM. Л.1. Медведя (ЕКОПНТОКС), м. Киïв
НАЙЛЮДЯН1ШИЙ М1Н1СТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
За матерiалами книги: Л. Медведь. Спогади сучаснимв. — КиГв: Авiценна, 2005. — 271 с.
iH часто називав себе мшютром для важких 4aciB, маючи на yBa3i повоен-ний перюд. У серединi тридцятих ро-юв, коли вiн уперше став заступником Наркома охорони здоров'я УРСР, було багато зроблено для створення фельдшерсько-акушер-ських пунк^в, а облаштування поло-гових будинкiв на селi набуло поли тичноï ваги. Записки з aрхiву вченого зaсвiдчують, з яким розумшням та ентузiaзмом вш, селянський син, створював сiльську мережу охорони здоров'я.
У 1944-1948 роках стьську систему охорону здоров'я йому ж таки до-велося вибудовувати заново, тдш-мати що називаеться з попелу. Стaрi форми та методи оргашзаци роботи не давали швидкого ефекту, i Левко 1ванович знаходив нестaндaртнi ри шення. Устху було досягнуто не тiльки завдяки колективнш роботi предстaвникiв влади та громадсько-стi, а також тому, що домшуючим принципом стала профшактика — як нaйефективнiший та економiчно ви-гiдний вaжiль. Вивчався та успадко-вувався також досвiд земсько'' медицини свого часу. Саме земський са-нiтaрний лiкaр рятував селище вiд вимирання — допомагав долати голод та етдеми.
Постае логiчне питання: чому ни-нiшнi горе-реформатори не зверта-ються до досвiду попередникiв, чому вдають iз себе першопрохiдцiв, вко-тре заводячи охорону здоров'я у глу-хий кут?
Л.1. Медведь заряджае сво'м енту-зiaзмом усiх навколо, знаходить новi форми та методи оргашзаци охорони здоров'я, приймае нестандарты ршення. Робочм день у тодшньому мiнiстерствi був ненормований, часто обставини змушували Левка 1ва-новича термiново проводити широкi колеги, збирати наради апарату спiвробiтникiв установи не лише у денний, але й у шчних час. Робота вимагала максимально' напруги та була спрямована на лквщацю важких наслщюв вмни.
М1Н1СТРОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРА1НСЬКО1 РАДЯНСЬКО! СОЦ1АЛ1СТИЧНО1РЕСПУБЛ1КИ ЛЕВКО 1ВАНОВИЧ МЕДВЕДЬ СТАВ У БЕРЕЗН1 1947 РОКУ. НА ТОЙ ЧАС ЙОМУ БУЛО ЛИШЕ 42 РОКИ.
Е&Н*58
