CC BY
13
Б4-08 Ь-.дхй 27.11.2008 0:20 Раде 58
о-
том серед студент1в I нин1.
Багато уваги Г.Х. Шахбазян прид1ляв вдосконаленню викладання г1г1ени у медичних ¡нститутах. На початку 1960-х роюв завдяки зусиллям Гайка Хачату-ровича на кафедр1 г1г1ени прац1 вщкри-то кл1н1ку профес1йних захворювань.
Глибоко зм1стовн1 I ориг1нальн1 лекци проф. Шахбазяна ГХ. завжди привер-тали увагу студент1в I практичних лка-р1в. За його консультац1ею та п1д його кер1вництвом було подготовлено I захи-щено 22 докторськ I понад 20 канди-датських дисертац1й. Учн1 Гх. Шахбазяна стали кер1вниками лабораторм, кафедр, факультет1в та 1нститут1в у Киев!, Донецьку, Ташкент!, Ашгабат! та ба-гатьох ¡нших м!стах. В1н разом з проф. Ерманом 1.М. е автором електротермо-метра та психрометра опору, разом з Голишевським П.С. — фр!гометра — прилад!в, як! широко використовували для ппеычно'Т оц!нки м!крокл!мату.
Шахбазян Г.Х. багаторазово обирав-ся членом Презид!Т ВченоТ ради МОЗ УРСР, членом правлЫь загальносоюз-ноТ ! украТнськоТ сптки г1г1ен1ст1в, був членом редакц!йноТ ради загальносо-юзних журнал!в "Гигиена труда и профессиональные заболевания" та "Гигиена и санитария", редактором ре-двщдту "Ппена прац!, профеайш зах-ворювання" видання "Большая медицинская энциклопедия", експертом Всесв!тньоТ оргаызаци охорони здо-ров'я та учасником багатьох м!жнарод-них форум!в. Разом з академком В.Д. Т!маковим у склад! радянськоТ науковоТ делегаци у 1956 роц1 в!дв!дував КНР та КНДР, зустр!чався ! був знайомим з президентом КореТ К!м 1р Сеном. У 1950 роки був головою державноТ екза-менац!йноТ ком!си В!нницького медич-ного ¡нституту.
За багатор!чну пл!дну наукову ! педа-гог!чну д!яльн!сть ГГХ. Шахбазяна вд значено орденами Трудового Червоно-го Прапора, "Знак пошани" та ¡ншими державними нагородами. Та особливо в1н ц!нував медаль "За в!двагу", яку от-римав за участь у партизанському рус!.
Професор Шахбазян був блискучим педагогом, уважним, вдумливим [ ви-могливим вихователем молод!. Його лекци для студенев та саштарних лка-р1в в!дзначалися глибоким науковим змютом, простотою та ясн!стю викла-дення навчального матер!алу.
Помер Гайк Хачатурович Шахбазян у 1982 роцк Похований на Байковому цвинтар! Киева.
На кафедр! ппени прац! ! професй них захворювань Нац!онального ме-дичного ун!верситету ¡м. О.О. Бого-мольця та в 1нститут! медицини прац! АМН УкраТни створено стенди ! куточ-ки, де яскраво представлено творчий науковий ! педагопчний спадок цього талановитого ! непереачного вченого з! св!товим ¡менем.
ЧАЙКА Ю.Г., КОЛОНТА6ВА Н.В.
1нститут екоппени ! токсиколог!Т ¡м. Л.1. Медведя (ЕКОПНТОКС), м. КиТв
НАЙЛЮДЯН1ШИЙ М1Н1СТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
За матерiалами книги: Л. Медведь. Спогади сучаснимв. — Ки'Гв: Авiценна, 2005. — 271 с.
¡н часто називав себе м!н!стром для важких чаав, маючи на уваз! повоен-ний пер!од. У середин! тридцятих ро-к1в, коли в1н уперше став заступником Наркома охорони здоров'я УРСР, було багато зроблено для створення фельдшерсько-акушер-ських пункт!в, а облаштування поло-гових будинюв на сел! набуло поли тичноТ ваги. Записки з арх!ву вченого засв!дчують, з яким розумшням та ентуз!азмом в1н, селянський син, створював с!льську мережу охорони здоров'я.
У 1944-1948 роках стьську систему охорону здоров'я йому ж таки до-велося вибудовувати заново, тдш-мати що називаеться з попелу. Стар! форми та методи оргашзаци роботи не давали швидкого ефекту, ! Левко 1ванович знаходив нестандарты ри шення. Усп!ху було досягнуто не тшьки завдяки колективнш робот! представник!в влади та громадсько-ст!, а також тому, що домшуючим принципом стала проф!лактика — як найефектившший та економ!чно ви-г!дний важ!ль. Вивчався та успадко-вувався також досв!д земськоТ медицини свого часу. Саме земський са-штарний л!кар рятував селище вщ вимирання — допомагав долати голод та еп!дем!Т.
Постае лопчне питання: чому ни-шшш горе-реформатори не зверта-ються до досвщу попередник!в, чому вдають ¡з себе першопрох!дц!в, вко-тре заводячи охорону здоров'я у глу-хий кут?
Л.1. Медведь заряджае своТм енту-з!азмом ус!х навколо, знаходить нов! форми та методи оргашзаци охорони здоров'я, приймае нестандарты ршення. Робочм день у тодшньому мЫютерств! був ненормований, часто обставини змушували Левка 1ва-новича термЫово проводити широк! колег!Т, збирати наради апарату ствроб^ниюв установи не лише у денний, але й у шчних час. Робота вимагала максимальноТ напруги та була спрямована на лквщацю важких наслщюв вмни.
М1Н1СТРОМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРА1НСЬКО1 РАДЯНСЬКО! СОЦ1АЛЮТИЧНО1РЕСПУБЛ1КИ ЛЕВКО 1ВАНОВИЧ МЕДВЕДЬ СТАВ У БЕРЕЗН1 1947 РОКУ. НА ТОЙ ЧАС ЙОМУ БУЛО ЛИШЕ 42 РОКИ.
Е&Н*58
О
D4-08 b-.qxd 27.11.2008 0:20 Page 59
о-
Наприкiнцi 1940-х рокiв Медведь Л.1. спробував себе на дипломатичному поприщк Вiн бере участь у робот I сесií Генеральной' асамблеТ ООН (укра-Тнську делегацiю очолюе Ману-Тльський Д.З.), представляе Ук-раТну на Мiжнароднiй конфе-ренцií з охорони здоров'я, яка ухвалила ршення створити Всесв^ню органiзацiю охорони здоров'я (ВООЗ). До реч^ Лев-ко 1ванович е одним iз розроб-никiв ТТ статуту.
Д.З. МануТльський — перший керiвник зовнiшньополiтичного вiдомства УРСР — високо цшу-вав Л.1. Медведя як дипломата, нав^ь запропонував перейти на роботу до МЗС, на що той вiдповiв так: "Якби менi у житт довелося розпочинати все спочатку, я все одно обрав би професiю лiкаря i все одно одружився б з Софiею Григо-рiвною Серебряною.
Восени 1946 року Елеонора Рузвельт, дружина покмного президента США, влаштувала прийом та запросила на нього Левка 1вановича. Зайшла мова про нерiвнiсть прав жшок. Елеонора Рузвельт заявила, що збираеться ставити це пи-тання на обговорення одного з ком^етв ООН i запропонувала Л.1. Медведю як активному члену украТ'нськоТ делегацп пщ-тримати ТТ, наголосивши на актуальной проблеми. Левко 1ванович вiдповiв: "Паш Рузвельт, я обов'язково вас тд-тримаю, але у свою чергу хочу просити вашоТ пiдтримки, коли наша делегащя пщшматиме питання про нерiвнiсть прав чоловшв в УкраТнГ. Це була вщповщь дипломата високоТ
59*Е&Н
школи — дотепна i разом з тим свщчила: це питання для УкраТ-ни не е актуальним.
Л.1. Медведь був визнаним лщером серед органiзаторiв охорони здоров'я. Його дiяль-нiсть на посадi мшютра високо цiнували теоретик охорони здоров'я М.А. Семашко та Ышк
До 1948 року у республМ вже працювало 3811 полiклiнiк та амбулаторй 2844 сiльських ли карнi, 1283 дитячi та жiночi консультаций 948 санепiдстанцiй. Всiею цiею ешелонованою системою медичноТ допомоги ке-рував МОЗ УкраТни на чолi з Медведем Л.1. — найлюдяш-шим, за словами сучасникiв, мшютром, якому випало пра-цювати у найважчм ситуацií. За його активноТ участi було не лише досягнуто, але й значно перевершено довоенний рiвень. Яких тiльки засобiв не вживали тодi в умовах вкрай обмежених державних асигнувань на бу-дiвництво зруйнованих птле-рiвцями медичних установ! Ве-личезну увагу придтяли методам народного буд^вництва з залученням робiтникiв пщпри-емств, колгоспниюв i службов-цiв. Студенев у лiтнiй перiод на 3-4 мюящ гуртували у буд^вель-ш загони, i це вiдчутно приско-рювало темпи зведення медичних установ.
Ще однiею, не менш важли-вою проблемою, була приско-рена пiдготовка i правильний розподт кадрiв молодих лка-рiв i медпрацiвникiв середньоТ ланки. Мастерство налагоди-ло суворий контроль над свое-часним прибуттям до мюця призначення випускникiв медичних вузiв i технiкумiв. Вели-чезних зусиль Левко 1ванович доклав у виршенш з мiсцевими партiйними органами питань щодо вiдкриття нових медичних вузiв, насамперед в областях Захiдноí УкраТни (Львiв, Чершв-цi, Станiслав — ниш 1вано-Франювськ, Тернопiль, Ужгород) та на Сход^ примiром у Лу-ганську. Вiн не боявся рекомен-дувати на посади керiвникiв кафедр молодих перспективних вчених — кандидатв медичних наук. Нав^ь та незначна части-на ректорiв медичних вузiв, якi скептично оцшювали цю смТпи-ву щею, невдовзi переконалися в ТТ правильность Вже за 5-10 роюв у цих молодих медичних Ыститутах виросли i змужнiли новi науковi кадри — про таю темпи у КиТвському, Харюв-
ському, Одеському та шших старих медiнститутах могли лише мрiяти. Як результат — значна кшьюсть вакансiй KepiB-ниюв у старих медичних вузах протягом наступних poKiB за-повнилася за конкурсом саме вченими, докторами наук з ш-ститутiв, створених у захщних областях УкраТни. Цим проце-сом безпосередньо керував Левко 1ванович.
Одночасно з роботою у мши стepствi вш очолював кафедру гiгieни пацi та професмних зах-ворювань КиТвського медично-го iнституту. З цим закладом пов'язаш i попepeднi роки (1939-1941). ВЫ спочатку за-кiнчив КМ1, потiм аспipантуpу при ньому, тсля якоТ незадовго до початку вмни у 1941 pоцi став директором медшституту. Певною мipою iнституту поща-стило: Левко 1ванович якнай-краще оpганiзував eвакуацiю КМ1 спочатку до Харкова, а по-тiм — до Челябшська, де alma mater продовжувала готувати лiкаpiв для краТни. Вiн же повернув шститут до спустоше-ного фашистами Киева та зро-бив усе необхщне для нала-годження нормальноТ роботи. Перебуваючи на посадi мши стра, Левко 1ванович, на вщми ну вщ сучасних вельмож, приходив на першу лекцю до май-бутнiх санiтаpних лiкаpiв разом з директором КМ1 Т.Я. Калши ченко та звертався до студенев з настановою щодо пра-вильност обрання профшак-тичного напрямку медицини, зауважуючи, що пpофeсiя лка-ря-ппенюта потребуе високого piвня як загальномедичних знань — фундаментальних та кшшчних, так i спeцiальних профтактичних дисциплiн.
У 1952 pоцi Левко 1ванович залишив роботу у мшютерствк Але набутий досвiд став у при-годi пiзнiшe, коли вш очолив КиТвський iнститут гiгieни прац та профзахворювань, при на-писаннi та захистi докторськоТ дисертацп, ствоpeннi нового наукового напрямку та першо-го у свiтi (1964) потужного Всесоюзного науково-дослiдного шституту гiгieни i токсикологiï пeстицидiв, полiмepiв та пла-стичних мас (ВНД1Г1НТОКСу, нинi ЕКОГ1НТОКС), пiсля обрання академком АМН СРСР та вще-президентом, а згодом i почесним президентом Мiж-наpодноï асоцiацiï сiльськоï медицини.
О
