CC BY
10
бенности квалификационной характеристики врача гигиениста-эпидемиолога (специальность КХ-1903.00.21-80), программа предусматривала практику в качестве среднего медицинского работника санитарно-гигиенической и бактериологической лаборатории СЭС, врача-субординатора больничного отделения и врача отделения СЭС, осуществляющего предупредительный и текущий санитарный надзор. Практика проводилась после третьего, четвертого и пятого курсов. Сквозная программа производственной практики предусматривала связь отдельных этапов между собой и каждого этапа с аудиторным обучением.
Организационно-методический контроль над ходом проведения производственной практики студентов различных курсов осуществлялся деканатом. Ежегодно на факультете проводятся научно-практические конференции по материалам производственной практики, которые обеспечивают должный уровень профессиональной подготовки врача гигиениста-эпидемиолога. В целом основные направления учебно-методической работы в институте и на факультете привнесли много положительного в качество подготовки врача и (что особенно важно) признание высокого уровня подготовки выпускников практическими органами здравоохранения в Украине, Российской Федерации, бывших республиках Средней Азии и других регионах, где работают выпускники нашего факультета.
Надiйшла до редакцп 22.05.2009
ПОВЕРНЕННЯ 13 ЗАБУТТЯ ВОЛОДИМИРА П1ДГАСЦЬКОГО
ГОЛЯЧЕНКО О.М.,
доктор медичних наук, професор
Терноптьський державний медичний ушверситет
Про книгу Ю.1. Кундева, О.П. Яворовського, 1.М. Трахтенберга, 1.М. Сахарчука "Володимир Пдгаецький: повернення '¡з забуття". - К., 2008. - 322 с.
© Голяченко О. СТАТТЯ, 2010.
сторiя свтово1 медицини мютить чимало стоянок, яю свщчать не лише про благородство II прагнень, неоцшенну силу 11 здобутюв, ве-лич II подвижниюв, а й про трапчну долю окремих II представниюв, про суворi випро-бування, яю Тм довелося пережити. При цьо-му iсторiя медицини як наука залишаеться у боргу перед багатьма тдступно викреслени-ми або незаслужено забутими iменами.
1сторики медицини колись нашо! сильно)' батькiвщини — Радянського Союзу — багато написали про славетних дiячiв епохи се-редньовiччя Д. Бруно i М. Сервета, яких Ыкви зиця спалила на вогнищi за (хт прогресивнi iдет, про "дело врачей", яких 1953 року. Й. СталЫ засудив, але не встиг розстртяти через раптову смерть, але вони шчого не сказали про найтрапчшшу сторiнку в юторп сви товот медицини, яка не мае аналопв за мас-штабнютю i жорстокiстю — винищення усього цв^ укратнськот нацiональнот медичнот ел™ у 30-тi роки минулого сторiччя.
Хоч як це дивно, але за 17 роюв незалежно-ст не виконала цього свого святого обов'язку i украшська iсторико-медична наука, перебу-ваючи нiби в якомусь посттемпературному забутт^ не сила здолати колишн радянськi стереотипи i мiфи.
Маемо лишень поодинокi спалахи. Львiв-ський професор Я. Ганiткевич у результат ба-гатолiтньот працi дав коротю, але змiстовнi на-риси про плеяду украшських вчених-лiкарiв першот половини XX сторiччя, дiячiв украУнсь-кого розстрiляного вiдродження i тим повернув iз небуття [хы славнi iмена. I ось нарешт вийшла перша фундаментальна праця про одного iз представникiв Це! плеяди — видатного вченого-гiгiенiста, фундатора таких наукових напрямюв у вп~чизнятй медичнiй науцi, як п-пена, фiзiологiя i психологiя працi, наукова ор-ганiзацiя працi, фiзичне виховання людини, антропосоцiологiя, евгенiка, медична генетика — Володимира Яковича Пщгаецького.
Викликае повагу глибина i присюпливють наукового пошуку, який вимагав тривалот ко-пiткот пращ авторiв. Адже йшлося про об'ек-тивне висвтпення постатi вченого, якого було не просто фiзично знищено, а зроблено все, щоб очернити його iм'я, вилучити з наукового обiгу, спалити його пращ тощо. Дослiдникам довелося по крихтах збирати дан про вченого на батьювщиы i за кордоном, шукати по би блiотеках i архiвних схронах його науковi пра-цi (виявлено понад 20 дос невiдомих праць), збирати документи тiет трагiчнот епохи, щоб в уай повнотi дати належну оцшку науковiй i громадянськiй дiяльностi видатного вченого.
У першому розд1ш книги даеться iсторичне, економiчне та сощальне пщфунтя виникнен-ня ппени в УкраМ наприкiнцi XIX — початку XX сторiччя. Це, на наш погляд, дуже вдалий початок книги, осктьки з нього стае зрозумшим
№ 2 2010 еоттошшт & Иеаьти 78
поява такоТ непересiчноí ф^-ри у гiгieнiчнiй науцi, якою був В. Пiдгаeцький.
Автори дають широку панораму створення i утвердження в Украíнi земськоТ саштарно'Т ор-ганiзацií, з надр якоТ вийшли майже всi видатнi представни-ки украТнськоТ гiгieнiчноí науки. Розкрито постав таких видат-них земських саштарних лка-рiв, як М. Уваров, М. Тезяков i особливо О. Корчак-Чепурюв-ський, який був вчителем В. Пщгаецького, що визначив напрямок його творчого життя. Аналiзуючи земський досвщ, автори роблять висновок, що й дос залишаеться вкрай акту-альним: земськi санiтарнi лiкарi завоювали керiвнi позицií у си-стемi медичноТ допомоги, що й мае бути, якщо серйозно гово-рити про прюритет профтакти-ки у медицинк Радянськi дiячi вщ медицини цi позицií лквщу-вали, чим довели профшактику до пустопорожшх декларацiй, а саму систему охорони здоров'я — до глибокоТ кризи. Нижньою точкою цieí кризи був 1957 рк, коли за пропози^ею фельдшера (лiкарський диплом був тд-робленим), зав. Чернiвецьким облздороввщдтом М. Гусак санепiдстанцií стали тдрозди лами лiкарень. I лише наступш епiдемií холери та iнших шфек-цiй, нищення довкiлля призве-ли до вщновлення самостмно-стi санетдемстанцм, хоча й до-нинi ця служба е пасинком у си-стемi охорони здоров'я, на яку витрачаеться менше 5% мiзер-них кош^в.
У другому роздiлi автори вд творюють життевий шлях В.Я. Пщгаецького. Коротке життя у 48 роюв роздiлилося на три промiжки: перший (1889-1917) — навчання, служба у царськм армií, другий (1917-1929) — участь в укра-Тнських нацiональних визволь-них змаганнях i виснажлива творча праця, третш (19291937) — тюрми, концтабори i трагiчне закiнчення життя в урочищi Сандармох, де його разом з шшими украТнськими вченими, письменниками, дiя-чами культури було розстртя-но до 20-Т рiчницi ЖовтневоТ соцiалiстичноí революцií.
Роздiл 3 присвячений твор-чому i науковому спадку В. Пщ-гаецького.
Коло його наукових штереав було надзвичайно широким. Вш — завiдувач першоТ не ли-
ше в Укра'Тш, а й у Радянському Союзi кафедри профеайно'Т п-гieни, для якоТ створюе нав-чальну програму, яка й дониш не втратила своеТ актуальностi. Причому гiгieну працi вш i його учнi викладають не лише у ме-дичному шститут^ а й на чи-сленних курсах пщвищення квалiфiкацií лiкарiв, iнженерiв, агрономiв, а також у вмськових частинах.
Пiдгаeцький В.Я. — оргашза-тор першоТ у Схщшй eвропi дослiдноí станцií з науковоТ ор-ганiзацií працi у стьському гос-подарствi. Чому у стьському господарствi? Бо тут трудиться 90% украТнського люду. До-слщжуються умови працi, ТТ продуктивнiсть, вплив на здоров'я рiзноТ тривалост робочо-го дня, оптимальнi параметри шструмен^в працi, психоф^ зичнi вимоги до пращвниюв рiзних сiльськогосподарських профеай тощо.
Науковi рекомендацií i прак-тичнi заходи з профiлактики стьськогосподарського травматизму можуть бути взят на озброення у сучасному стьському господарствк
Вiн — директор 1нституту фи зичноТ культури, який вивчав проблеми фiзичноí культури населення. Тут оргашзуються кабiнети антропосоцiологií та евгенки, гiгieнiчна лаборато-рiя, лабораторiя бiохiмií, фiзiо-логiчна лабораторiя, лаборато-рiя працi, а також музей фiзич-ноТ культури. 1нститут розро-бляе заходи з реалiзацií фiзич-ноТ культури у широких народ-них масах, опрацьовуе питання впливу спадковост на полт-шення фiзичного i духовного стану людини.
Пщгаецький В.Я. був вченим европейського рiвня. Вiн бере участь в европейських мiжна-родних конгресах, де виступае з науковими доповщями i вод-ночас переймае все краще, що мала на той час европейська п-пеычна наука.
У роздТш 5 наводяться чи-сленнi документи з життя вче-ного, що розкривають як твор-чi, так i трагiчнi його сторiнки, програми, пщручники i моно-графií, деяк маловiдомi працi, фото. Цей матерiал значно збагачуе книгу, робить ТТ справ-дi фундаментальною. У цих ма-терiалах вiдбиваeться епоха 20-30-х роюв XX сторiччя.
У книзi вмiщено спогади академiкiв Ю.1. Кундieва та
1.М.Трахтенберга про учнiв В.Я. Пщгаецького, зокрема про професора М.К. В^те. Я мав щастя слухати лекцп професора Вiтте на другому кура Вшницького медичного iнституту, де навчався. Вiт-те М.К. очолював кафедру нормальноТ фiзiологií i водно-час був проректором з науковоТ роботи. Вш разом ще з одним з киТвських вигнанцiв на заслання до Вшнищ, профес-ором М. Венцювським — еди-нi, хто читав лекцп в шститут украТнською мовою. Стався такий випадок. До шституту приТхали вченi iз Захiдноí Ы-меччини. Це вперше до пери-ферiйноí Вiнницi приТхали шо-земцк М.К. Вiтте заговорив до них шмецькою подарував двi своТ монографп. Кажуть, що подií, якi в юторп трапляються як трагедií, по™ повторюють-ся як фарс. В. Пщгаецькому спiлкування з нiмецькими вченими енкаведисти 30-х роюв шкримшували як отримання шструкцш вiд закордонного агентурного центру] вщправи-ли на заслання. Його учню М. В^те енкаведисти 1960-х роюв за "не-согласованные действия" дали доброго про-чухана, але на заслання не вщ-правили, це були роки хру-щовськоТ вiдлиги. Невдовзi М.К. В^те покинув Вiнницю, а за рк помер М. Венцкiвський. Мiй шститут збiднiв на двi яс-кравi постатi, замiни яким не було.
Отже, маемо першу ластвку на шляху створення фундамен-тальноТ i правдивоТ галереТ сви точiв украТнськоТ медицини XX сторiччя. Може виникнути са-краментальне запитання: чому ж дос не написан подiбнi мо-нографií про О. Пучювського, 6. та О. Черняхiвських, М. Ле-витського, М. Мщенка, О. Кру-пського, I. Базилевича, О. Тиж-ненка, В. Удовенка, О. 1вакша, П. Кучеренка, М. Вашетка, М. Нещадименка, В. Радзи-мовську?
На мм погляд, пояснення та-ке. Коли у 1930-тi роки були пщ корiнь вирубанi Т'хш науковi ме-дичнi школи, що сягали европейського i свтового рiвня, на Тхне мiсце були прислан шона-цiональнi вченi, переважно з Росп, з бiльшовицькими квитками, як не гiрше вщ органiв НКВС викорiнювали все укра-Тнське пiд гаслом боротьби з буржуазним нацiоналiзмом.
79 Еотшошшт & Иеаьти № 2 2010
Вони у сво]^ працях жод-ним добрим словом не згадали своУх попередни-кiв, чш кафедри, лабора-тори i шститути вони зай-няли. Бiльше того, вони нерщко вдавалися до "площадной брани", тав-руючи Ух як "ублюдков человеческого рода", фа-шис^в i т.п. Ц вченi, якi, звiсно, мали певний нау-ковий доробок, виплека-ли своУх учшв з подiбною мораллю. Тому вони мов-чать.
Книга про В.Я. Пщга-ецького свiдчить про те, що це той поки поодино-кий випадок, коли и авторам передався генетич-ний код чест i гiдностi вiд свого великого поперед-ника.
А поки що маемо науко-вi монографи про вчених, якi вiрно служили бшьшо-вицькому режиму, за що той вiддячив Ум назвами наукових шститу^в i за-кпадiв.
Однак не можна перехо-дити певноУ межi. Серед репресованих автори на-зивають С. Канторовича. Це неприпустимо ставити цього ката украшського народу в один ряд з Пуч-ювським А., Барбером А., Удовенком В., Крупсь-ким А. Цей нарком охоро-ни здоров'я пщ час голо-домору 1932-1933 роюв висунув теорiю, що Украт-на позбавляеться вiд "зайвого сощального ба-ласту суспiльства". Тодi до С. Канторовича можна додати Г Ягоду, М. бжова, В. Балицького, адже вони теж були репресоваш.
Насамюнець слiд сказа-ти таке. Прочитавши книгу про В. Пщгаецького, дивуешся далекоглядно-стi його висновюв, якi й тепер, через десяттття, не втратили своеУ актуальность Ось як ще у 20-т роки минулого столiття В. Пщгаецький формулю-вав завдання щодо охоро-ни здоров'я пщростаючо-го поколшня: створення належноУ матерiальнот ба-зи; визнання державного значення дитячого откун-ства; пропаганда серед широких мас щеУ охорони материнства i дитинства;
забезпечення матерi i ди-тини специально пщгото-вленими лкарями на мед-факультетах та курсах; за-безпечення страхування материнства; боротьба з дитячою смертнiстю; ор-ганiзацiя системи безпри-тульностi i охорони дiтей; боротьба проти впливу на дитячий оргашзм алкоголю, нiкотину, забруднено-го повiтря; фiзичне вихо-вання д^ей; виховання вольових якостей, стате-воУ гiгiени; боротьба з дитячою злочиннютю i про-ституцiею; охорона працi пщл^юв тощо. До цього тепер по сут нiчого додати i можна лише з сумом констатувати, що жодне з цих положень у свош пов-нотi, окрiм пiдготовки ли карiв-педiатрiв, не реали зоване у самостiйнiй Ук-раМ.
Науковi напрямки, над якими В.Я. Пщгаецький плщно працював ще у 20-тi роки минулого стол^тя, бiльшовицькими вченими були оголошенi лженауками, як евгенка (генетика), наукова оргашзащя працi (навiщо вона була у конц-таборах i колгоспах). Лише у 1960-т роки ц напрямки вiдродились, але й ниш на Ухньому розвит-ковi лежить трагiчний вщ-биток десяттть терору.
Затиснута у жорстю iдеологiчнi догми укра-Унська радянська медична наука, попри певш досяг-нення, чим дал^, тим бшь-ше вiдставала вiд свiтових зразюв. Але не вся. Ппе-шчна наука, насамперед гiгiена працi, залишилася на висот i де у чому нав^ь випередила свiтовi зраз-ки. Фундамент ЦеУ науки, закладений О. Корчак-Че-пуркiвським, В. Удовенком, В. Пщгаецьким, вия-вився мщним i надалi про-рю такими постатями, як Л. Медведь, Г Шахбазян,
A. Шевченко, 6. Гончарук та багато шших. Цшком природно, що автори за-вершують свою працю на продовжувачах справи
B. Пщгаецького, пщкре-слюючи цим невмиру-щiсть його справи.
Надiйшла до редакцп 12.10.2009
У М1Н1СТЕРСТВ1 ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРА1НИ
Протягом 4-го кварталу 2009 року за поданням Ком^ету з питань гiгieнiчного регламентування МОЗ УкраГни Головним державним саштарним лiкарем УкраГни
ЗАТВЕРДЖЕНО:
Постановою № 24 вiд 26.10.2009
максимально допустимий рiвень (МДР) "не потребуе ппешчного регламентування" харчовоУ добавки Сорбiтан моностеарат (Е 491) та погоджено сфери використання у виробництвi сухих хлiбопекарських дрiжджiв вiдповiдно до вимог технолопчного регламенту.
Постановою № 25 вщ 26.10.2009
максимально допустимий рiвень (МДР) "не потребуе ппешчного регламентування" харчових добавок
Кроскарамелози (Е 468) та Полщекстрози (Е 1200) та погоджено Ух використання вщповщно до вимог технолопчного регламенту.
Постановою № 26 вщ 26.10.2009
орiентовно безпечний рiвень впливу в атмосферному пов^ населених мюць Кальцiю нiтрату — 0,1 мг/м3 аерозоль.
Постановою № 32 вщ 25.11.2009
максимально допустимий рiвень (МДР) "не потребуе гiгiенiчного регламентування" харчовоУ добавки Кислоти фумаровоУ (Е 297) та погоджено и використання у цукрових та цукровистих кондитерських виробах.
Постановою № 33 вщ 26.11.2009
ппешчш нормативи та регламенти пестицидних препара^в 57 найменувань.
Постановою № 34 вщ 26.11.2009
значення ппешчних нормативiв ОБРВ хiмiчних речовин в атмосферному пов^ населених мiсць.
ПОГОДЖЕНО: Постановою № 30 вщ 22.11.2009
методичш вказiвки з визначення мкробного препарату Екобакт у пов^ робочоУ зони (розробник: 1нститут мкробюлогУУ та вiрусологiт iм. Д.К. Заболотного НАМ УкраУни).
№ 2 2010 еотшошшт & Неаътн 80
