Научная статья на тему 'Слово об учителе. К 90-летию со дня рождения академика А. П. Ромоданова'

Слово об учителе. К 90-летию со дня рождения академика А. П. Ромоданова Текст научной статьи по специальности «История и археология»

CC BY
152
25
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Текст научной работы на тему «Слово об учителе. К 90-летию со дня рождения академика А. П. Ромоданова»

Цимбалюк В.1., Марущенко М.О. Слово про Вчителя. До 90-р1ччя з дня народження академжа А.П. Ромоданова

1нститут нейрохiрургii iм. акад. А.П. Ромоданова НАМН Укра'ни, Нацiональний медичний ушверситет iменi О.О. Богомольця МОЗ Украiни, м. Киiв

1942 рощ 5 курыв прискореного випуску Ки'вського медичного шституту, евакуйованого до Челябшську (Роая), Андрш Петрович був направлений лшарем до дiючоi армii Захщного фронту шд Москву. А поим, у званш капiтана медичноi служби i на посадi командира медико-саштарного взводу танкового корпусу 3-' Гвардiйськоi танково' армii у складi 1-го Укра'нсь-кого фронту А.П. Ромоданов брав участь у звшьненш Праги, де i зустрiв Перемогу. Отже, 13 травня 1945 р. завершився бойовий шлях Андрiя Петровича i розпочався новий етап у житл — становлення як нейрохiрурга, вченого, педагога, органiзатора.

Проте, пам'ять про лихолггтя вiйни, бiль втрати колег i друзiв залишилися в серщ А.П. Ромоданова назавжди. Особливо дорогою для нього була перша бойова нагорода — медаль «За бойовi заслуги», якою Андрiй Петрович був нагороджений у 1942 р. за розробку нового методу переливання кровi за критично' крововтрати, що дало можлив^ть врятувати життя тисячам хворих. Вже у роки вшни молодий хiрург чув про свого майбутнього вчителя таланови-того вiйськового хiрурга Олександра 1вановича Арутюнова, але зустриися тодi '¡м так i не довелося.

Пройшовши усi труднош^ военного часу, коли треба було щлодобово оперувати у польовiй опе-рацiйнiй, брати зброю в руки, захищаючи друзiв i поранених, Андрш Петрович залишився вiрним високим моральним принципам, закладеним ще в дитинствi батьками. Йому були притаманш любов до людей, велике милосердя до хворих, особливо до дiтей, i в той же час мужшсть i рiшучiсть шд час вирiшення складних проблем.

Повернувшись з фронту з двома орденами Вгг-чизняно' вiйни, двома орденами Червоноi Зiрки, медалями «За бойовi заслуги», «За взяття Берлшу», «За

А.П.Ромоданов. 1990 рж

11 листопада 2010 р. виповнилося 90 роюв з дня народження видатного вченого, нейрохiрурга, педагога, засновника нейрохiрургiчноi школи в Украiнi, талановитого оргашзатора, громадського та державного дiяча, директора 1нституту ней-рохiрургii (1964-1993 рр.), Вчителя для багатьох поколiнь нейрохiрургiв академiка Ромоданова Андрiя Петровича.

Народився Андрш Петрович 11 листопада 1920 року в м^и Лубни на Полтавщиш в сiм'i священи-ка, вчителя i громадського дiяча Петра Дмитровича Ромоданова i Олени Дмитрiвни Греково'. Бурхливi 20-тi роки XX столитя позбавили можливостi батька Андрiя Петровича отримати високий духовний сан. Шсля довгих роюв поневiрянь, у 1927 рощ ым'я Ро-моданових пере'хала до Киева, де Петру Дмитровичу вдалося влаштуватися вчителем. I надал^ в перiод юностi i професшного становлення, Андрiй Петрович зггкнеться з усiма iсторичними колiзiями XX столггтя — репресiею батька у 1937 р., реабшггова-ного посмертно лише у 1965 р., Великою Вггчизняною вшною, труднощами повоенного часу.

Доросле життя Андрiя Петровича почалося у 1938 рощ, коли треба було обирати майбутню про-фесш. Плануючи спочатку стати iнженером, Андрш Петрович вчасно зробив правильний вибiр i вступив до Ки'вського медичного шституту. Його безпосеред-нiми вчителями були таю корифе' медицини, як М.С. Сшров, М.Д. Стражеско, Б.М. Маньковський та багато шших. Проте, Велика Вггчизняна вiйна внесла сво' корективи в життя А.П. Ромоданова. Заюнчивши у

А.П.Ромоданов на даху Рейхстага тд прапором Перемоги. Травень 1945 року.

А.П.Ромоданов.1944 рук.

А.П.Ромоданов перед операщею 1971 рк.

звшьнення Праги», «За перемогу над Шмеччиною», Андрш Петрович знову постав перед вибором — для молодого талановитого вшськового хiрурга були вщкрии усi шляхи: вченого, лшаря, адмiнiстратора, вiйськового тощо.

Проте, вiн обрав найскладнiший: творити ней-рохiрургiчну службу в УкраШ. Наставник Андрiя Петровича в и роки ректор Кшвського медичного шституту Левко 1ванович Медведь порекомендував молодого хiрурга головному нейрохiрурговi Наркому охорони здоров'я Украши, завiдувачу нейрохiрургiч-но1 клiнiки Кшвського психоневрологiчного iнституту Олександру 1вановичу Арутюнову, найближчим помiчником i однодумцем якого з того часу i став Андрiй Петрович.

З 1946 по 1949 р. А.П. Ромоданов — асшрант Кшвського психоневролопчного iнституту. Розпочав-ся новий життевий етап — формування Андрiя Петровича як вченого. Темою кандидатсько! дисертацп була надзвичайно важлива для повоенного перюду проблема дiагностики та хiрургiчного лiкування травматичних гранульом головного мозку. Матерiа-ли дисертацп, захищено! у 1949 р., стали основою монографп «Травматические гранулемы головного мозга» (1955 р.).

1950 рш був одним з найбшьш важливих у ста-новленнi укра1нсько1 нейрохiрургп, був створений Кшвський науково-дослiдний iнститут нейрохiрургil. Андрiй Петрович був призначений завщувачем ди-тячо! клiнiки, пропрацювавши на цш посадi до 1960 р. Специфша роботи з дiтьми з нейрохiрургiчною патологiею була знайома А.П. Ромоданову, осюльки ще до офщшного оформлення статусу 1нституту нейрохiрургil вш вiв палати з пацiентами дитячого вшу. Як згадують колеги Андрiя Петровича, вiн за-вжди знаходив спшьну мову з дiтьми, вони його дуже любили i довiряли йому. У 1951 р. Андрiя Петровича призначили заступником директора 1нституту з науково1 роботи.

У наступнi роки одним з основних прюрителв у науковш дiяльностi А.П. Ромоданова стало вивчення

особливостей патогенезу та клШчного пере-б^у нейрохiрургiчних захворювань у дiтей. Найдетальнше Андрiй Петрович дослiджував особливостi локалiза-цп, клiнiчнi прояви та принципи хiрургiчно-го лiкування пухлин головного мозку. Ви-рiшення цих проблем було неможливе без глибокого вивчення механiзмiв пiдвищення внутрiшньочерепного тиску при нейрохiрур-гiчних захворювань. I Андрш Петрович, який завжди проявляв жваву зацшавлешсть до фундаментальних основ нейрохiрургil, особливо нейропато-морфологи та патофiзiологil, розробив концепцш дослiдження внутршньочерепно1 гшертензп, очолив !х проведення в Iнститутi нейрохiрургil. 1де1 щодо патогенетичних механiзмiв пiдвищення внутршнь-очерепного тиску, запропонованi для дослщження ще О.1. Арутюновим, у подальшому були доповненi А.П. Ромодановим. Так, Андрш Петрович обстоював положення, що пусковим механiзмом внутршньо-черепно1 гшертензп е мiнiмальне збiльшення об'ему внутршньочерепного вмiсту. Проте, клiнiчнi ознаки гшертензп можуть з'являтися в рiзнi перюди, залеж-но вiд тяжкостi процесу, а за умови його стабШзацп можуть не проявлятися. Аналiзуючи мехашзми та-ко! невiдповiдностi, Андрiй Петрович сформулював поняття внутрiшньочерепна гiпертензiя як пато-фiзiологiчна ситуацiя i синдром внутршньочерепно1 гшертензп як п клШчний прояв. Тодi було визначене дослщницьке завдання — вивчення ролi механiзмiв компенсацп (гемодинамiчних, лiквородинамiчних, нейрогенних, структурно-морфолопчних тощо) при пiдвищеннi внутрiшньочерепного тиску, а поим i за рiзних видiв вогнищевого ураження головного мозку. Актуальшсть цього дослiдження зумовлена розбiжностями мiж експериментальними даними та клтчними проявами процесу. Також сформульоване положення про фазшсть перебiгу прогредiентних вогнищевих процесiв (фази повно1 компенсацп та декомпенсаций на основi яких у подальшому проведет численш дослщження, що дало змогу уточнити патогенетичш механiзми рiзних видiв церебрально1 патологи. Суттеву роль у експериментальнш розробц ще1 проблеми мали моделi повшьно прогресуючо1 внутршньочерепно1 гшертензп, створенi сшвробгг-никами 1нституту нейрохiрургil Т.М. Серпенком та 1.Д. Вiрозубом. Найважливiшими шд час вивчення ще1 проблеми були також дослщження проблем набряку-набухання головного мозку та порушення кровообiгу головного мозку за наявност внутрш-ньочерепних пухлин, черепно-мозково1 травми та судинних захворювань головного мозку. Результати дослщжень лягли в основу докторсько1 дисертацп

Андрiя Петровича «Опухоли головного мозга у детей» (1963), а поим монографп на цю тему (1965).

Коло наукових штереыв А.П. Ромоданова в ней-рохiрургi! дитячого вшу не обмежувалося вивченням проблем пухлин головного мозку. Досить важливим напрямком дослщжень було опрацювання методiв нейрохiрургiчно! корекцп вроджено! патологи центрально! i перифершно! нервово! системи. Найде-тальнiше вивчали особливостi клiнiки, дiагностики i хiрургiчного лiкування рiзних варiантiв кранюс-тенозу, досить складно! патологи, а також спин-номозкових гриж. Основш результати дослiджень лягли в основу кандидатських дисертацш М.П. Гука «Врожденные спинномозговые грыжи» (1965) та Д.С. Лященка «Изменения сосудов и гемодинамики головы при криниостенозе» (1969).

Поряд з зазначеною тематикою, шд керiвництвом А.П. Ромоданова вивчали проблеми дiагностики й лшування пухлин спинного мозку у дггей, що вь дображене у дисертацшнш роботi O.G. Дунаевського «Клинические особенности и хирургическое лечение опухолей спинного мозга у детей» (1966). У подаль-шому дослiдження цiG! проблеми тривали, у 1976 р. видана монографiя «Опухоли спинного мезга», авторами яко! були А.П. Ромоданов, O.G. Дунаевський, Ю.О. Орлов.

Окремим напрямком науково! дiяльностi А.П. Ромоданова, починаючи з 1968 р., було вивчення проблем нейрохiрургiчноl допомоги новонародже-ним з пологовою черепно-мозковою травмою. Саме Ки!вський iнститут нейрохiрургi! був одним з перших у колишньому Радянському Союзi центрiв, де почали розробляти принципи i методи дiагностики, хiрур-гiчного лiкування цiG! патологi!. Особливо детально вивчали патолопчну анатомiю внутршньомозко-вого ураження у новонароджених, патогенез його формування, роль i механiзми супутшх порушень кровообiгу головного мозку. Розроблеш також методи дiагностично! пункцi! та мшпнвазивного видалення субдуральних гематом за !х рiзно! локалiзацi!, су-барахно!дальних крововиливiв у новонароджених. Результати дослщження цiG! проблеми вiдображенi

А.П.Ромоданов в операцгйнгй.

у докторськш дисертацi! Ю.С. Бродського «Нейрохирургическая помощь новорожденным при родовой черепно-мозговой травме» (1976) i в монографi! А.П. Ромоданова i Ю.С. Бродського «Родовая черепно-мозговая травма» (1981), за яку автори були удостоеш премi! iм. М.Н. Бурденка (1982). В подальшому пи-тання пологово! черепно-мозково! травми вивчали спiвробiтники вiддiлення нейрохiрургi! дитячого вшу шд керiвництвом учня А.П. Ромоданова професора Ю.О. Орлова. Розумшчи важлив^ть надання спе-цiалiзовано! нейрохiрургiчноl допомоги таким хво-рим, А.П. Ромоданов шщшвав створення в Укра!ш спецiалiзованих дитячих нейрохiрургiчних вiддiлень в обласних центрах i великих м^тах.

У 1964 р., пiсля переводу Олександра 1ванови-ча Арутюнова на посаду директора Московського iнституту нейрохiрургi! iм. М.Н. Бурденка, Андрiй Петрович Ромоданов обраний директором Ки!вського науково-дослiдного шституту нейрохiрургi!, який на довгi роки став для Вченого м^цем вллення наукових, педагогiчних та оргашзацшних iдей.

Пiсля призначення А.П. Ромоданова на посаду директора в 1нститут нейрохiрургil розпочалося комплексне вивчення основних напрямшв ней-рохiрургi!: нейроонкологi!, нейротравматологп, судинно!, спiнально! нейрохiрургi!, дещо шзшше — функцiонально! та стереотаксично!, виновно! ней-рохiрургi! з поступовим впровадженням результапв дослiджень в практичну нейрохiрургiю.

Прiоритетним стало вивчення проблем дiагнос-тики й хiрургiчного лiкування пухлин головного i спинного мозку. Особливу увагу в науково-дослщнш роботi нейроонколопчних клiнiк в 60-тi роки ми-нулого столiття придiляли проблемам внутршньо-черепно! гiпертензi!, фазностi перебiгу пухлинного процесу, вивченню спiввiдношення вогнищевих та загальномозкових симптомiв, залежно вiд пстоло-гiчних особливостей пухлин тощо. Шдроздал нейро-онкологi! очолив талановитий нейрохiрург i вчений Ю.П. Зозуля, заступник директора з науково! роботи з 1964 р., а з 1993 р. — директор ДУ «1нститут ней-рохiрургil iм. акад. А.П. Ромоданова НАМН Укра!-

ни», академш НАН i НАМН Украши.

А.П. Ромоданов був шщатором засто-сування хiмiотерапi! в лшуванш злоякiс-них пухлин головного мозку, що широко впроваджене в ней-рохiрургiчних клiнiках Укра!ни. Пiд керiвниц-твом А.П. Ромоданова були розробленi основ-нi принципи комбшо-ваного ^рурпчного, хiмiотерапевтичного, радiологiчного, iмуно-логiчного) лшування злоякiсних пухлин. Матерiали дослiджень лягли в основу моно-Клгнгчний розбгр перед операцгею. В графш «Метастати-центрг А.П.Ромоданов. 1968 рк ческие опухоли голо-

А.П.Ромоданов. 1990 piK.

вного мозга» (1973), «Опухоли спинного мезга» (1976), «Саркомы головного мозга» (1977). У 1980 р. вперше у вггчизнянш лiтературi А.П. Ромоданов i К.Е. Рудяк оприлюднили бiблiографiчний покажчик вичизняно! лиератури «Опухоли головного и спинного мозга» (понад 15 000 джерел). Сьогодш молодим нейрохiрур-гам, яю активно користуються мережею Internet, складно оцшити значення цього видання, проте, у 1980 р. це було надзвичайно важливо.

У 70-80-эт роки XX столггтя, в умовах збшьшен-ня показниюв iнвалiдностi та смертностi внаслщок судинно! патологи головного мозку, в 1нститул пiд керiвництвом А.П. Ромоданова почали розробляти новi методи дiагностики й лiкування нетравматич-них внутршньочерепних крововиливiв та iшемiч-ного ураження судин головного мозку, принцишв ендоваскулярного лшування судинних захворювань головного мозку. Результати дослщжень вiдображенi в монографiях «Мозговой геморрагический инсульт» (1971), «Острые нарушения мозгового кровообращения» (1980), «Сосудистая нейрохирургия» (1990), 6i6-люграфи вггчизняно! лiтератури з питань судинно! патологи головного та спинного мозку.

Андрш Петрович Ромоданов упродовж уые! свое! науково! дiяльностi придiляв велику увагу вивченню надзвичайно важливо! медико-сощально! проблеми — черепно-мозковiй травмi. Шд керiвництвом А.П. Ромоданова цю проблему вивчали з точки зору особливостей перебiгу на rai соматично! патологи, алкогольно! штоксикаци, стану iмунiтету пацiGнтiв. Результати дослщжень вiдображенi у монографiях «Черепно-мозговая травма при алкогольной интоксикации» (1982), «Черепно-мозговая травма и иммунологическая реактивность организма» (1991), «Черепно-мозговая травма и общесоматическая патология» (1992), а також дисертацшних роботах сшв-робггниюв 1нституту (в.Г. Педаченка, Ю.О. Орлова, M.G. Полiщука, О.В. Копйова та ш.). Андрiй Петрович був шщатором детального вивчення легко! черепно-мозково! травми, зокрема, морфологiчних змш на ультраструктурному рiвнi при струа головного мозку. В останнi роки життя вченого шд його керiвництвом

розробляли питання набряку i набухання головного мозку, пато- i саногенез черепно-мозково! травми.

Значну увагу Андрш Петрович придшяв вивченню рiзних аспектiв функцiонально! та вiдновно! нейрохiрургi!: стереотаксичному лiкуванню ураження екстрапiрамiдно! системи, нейрохiрургiчному лiкуванню епiлепсi!, больових синдромiв. Саме вiн був шщатором створення у 1974 р. першо! на те-риторi! колишнього СРСР клшши функцiонально! нейрохiрургi!, яку з перших дшв очолив професор О.О. Лапоногов. За розробку методу крюдеструкци в нейрохiрургi! академiку А.П. Ромоданову i профе-сору О.О. Лапоногову присуджена Державна премiя УРСР (1978 р.).

Фундаментальш знання та далекоглядшсть допитливого Вченого дозволяли А.П. Ромоданову завжди йти в ногу з часом, а часто — на крок по-переду. Андрiй Петрович першим в кра!ш винiс на обговорення громадськост важливе питання щодо застосування психохiрургi!, розробка яко! була не-обгрунтовано припинена в Укра!нi.

У 1988 р. А.П. Ромоданов вперше в кра!ш оргаш-зував вiддiлення реабшггаци нейрохiрургiчних хво-рих в структурi 1нституту нейрохiрургi!, вiдповiдну кафедру при Ки!вському iнститутi вдосконалення лiкарiв, у подальшому — Всесоюзний реабШта-цшний центр на базi цiе! кафедри. В комплекс реабiлiтацiйного лiкування хворих шсля операцi! використовували нетрадицiйнi методи, зокрема, гол-корефлексотерапiю. Вивчення цього напрямку стало основою монографп «Первичные механизмы действия иглотерапии и прижигания» (1984).

З шщативи Вченого у 1989 р. почало функцюну-вати вщдшення виновно! нейрохiрургi!, яке очолив учень А.П. Ромоданова, професор В.1. Цимбалюк. У вщдшенш. поряд з загальноприйнятими хiрургiчними методами розробляються й впроваджуються новггш методи вiдновного лшування рiзних нейрохiрургiчних захворювань.

Питання впливу радiацi! на нервову систему шс-ля Чорнобильсько! катастрофи не могли залишитися поза увагою Андрiя Петровича. Шд керiвництвом академiка А.П. Ромоданова колектив 1нституту почав вивчення ще! проблеми, результати дослiджень

А.П.Ромоданов у своему робочому кабгнетг. 1990 piK.

А.П.Ромоданов з колегами на з'гздi нейрохiрургiв Ленинград (м. Санкт-Петербург),1988 рш.

яко' були вщображеш в монографп «Пiслярадiацiй-на енцефалопаия. Експериментальш дослiдження i клiнiчнi спостереження» (1993), пiсля смерл А.П. Ромоданова у 1995 р. була видана монографiя «Ней-рохiрургiчнi аспекти геронтологii», в якiй вщображеш деякi з останнiх його наукових дослщжень.

Академiк А.П. Ромоданов був автором понад 450 наукових праць, у тому числi 25 монографш, 23 ав-торських свiдоцтв, присвячених основним роздшам нейрохiрургii.

Проте, ставши вщомим вченим, органiзатором i громадським дiячем, Андрiй Петрович нiколи не забував про вдосконалення хiрургiчноi майстерноси. Почавши свiй шлях в медицин як вiйськовий хiрург, вiн на все життя залишився вiрним нейрохiрургii, яка для нього стала i роботою, i самим життям. Як згадують колеги Андрiя Петровича, вш майже нiколи не брав вщпустку влiтку, коли бiльшiсть завiдувачiв вщдшень вiдпочивали, сам оперував у найсклад-нiших ситуацiях. Xiрургом залишався в усьому; у способi життя, характер^ навiть в одязi: нiколи не носив «професорсью» халати з комiрцем, а завжди, до останнього дня — закрии, хiрургiчнi.

Одним з прюрителв свое' дiяльностi А.П. Ромоданов вважав необхщшсть розвитку та змщнення нейрохiрургiчноi служби в Укра'ш. Вiн вникав у стан справ кожного обласного або мшького ввддь лення, ви'жджав на мiсця, i не лише знайомився з можливостями та рiвнем хiрургiчноi дiяльностi, але й активно допомагав, користуючись статусом депутата i головного нейрохiрурга МОЗ Укра'ни, у вирiшеннi питань, спрямованих на полшшення умов роботи вiддiлення, видшення коштiв на обладнання, побутовi проблеми нейрохiрургiв. А.П. Ромоданов робив усе можливе, щоб нейрохiрургiчна допомога була максимально доступною хворим в уах куточках Укра'ни: були впровадженi проекти спецiалiзованих мiжобласних нейрохiрургiчних центрiв, спецiалiзо-ваних бригад швидко' медично' допомоги у Киевi i обласних центрах Укра'ни. Зараз нейрохiрургiчну допомогу в Укра'ш надають понад 100 нейрохiрур-гiчних i нейротравматологiчних вiддiлень, кожен п'ятий керiвник яких мае науковий стушнь доктора або кандидата медичних наук.

Академiк А.П. Ромоданов очолював Товариство нейрохiрургiв Укра'ни, яке об'еднувало уых нейрохiрургiв кра'ни. Шд час зустрiчей з нейрохiрургами Андрш Петрович завжди пiдкреслював необхiднiсть професшно' едностi i взае-морозумiння. Вш вперше застосував ви-раз «наше нейрохiрургiчне братерство» i переконував, що «ми багато зможемо, якщо будемо завжди разом». Це i тепер е своерщним кредо в робой 1нституту i Укра'нсько' асоцiацii нейрохiрургiв.

Однiею з важливих складових дiяльностi Андрiя Петровича Ромоданова був його талант оргашзатора. Майже 30^чний перiод його директорства був часом розквггу i перетворення 1нституту нейрохiрургii в класичний академiчний науково-дослiдний i лiкувальний заклад. 1нститут був реоргашзований в один з найбiльших у той час нейрохiрургiчних центрiв з 15 рiзнопрофiльними клтчни-ми шдроздшами, де надавали допомогу пацiентам з усього спектру нейрохiрургiчних захворювань, вико-ристовуючи всi можливi для того перюду лабораторнi й дiагностичнi методи. Завдяки оргашзаторським здiбностям Андрiя Петровича були побудоваш ад-мiнiстративно-лабораторний (1985) та клШчний (1988) корпуси, оргашзоваш i реорганiзованi практично всi шдроздши 1нституту. Пiд час спiлкування з шд-леглими А.П. Ромоданов дотримувався наступних правил: колегiально обговорювати вы питання, не приймати поспiшних ршень, принципово пiдходити до вирiшення рiзних питань, пiдтримувати молодих нейрохiрургiв, всю вщповщальшсть покладати на керiвникiв та багато шших.

Xарактеристика особи Андрiя Петровича буде неповною без аналiзу його дiяльностi як педагога, Вчителя, творця нейрохiрургiчноi школи в Укра'ш. Свою педагогiчну дiяльнiсть А.П. Ромоданов розпо-чав як виконуючий обов'язки завщувача кафедри нейрохiрургii Ки'вського шституту вдосконалення лiкарiв, на якiй протягом багатьох роюв працював доцентом.

У 1986 р. Андрш Петрович очолив кафедру нейрохiрургii Ки'вського медичного iнституту iменi академiка О.О. Богомольця (нинi — Нацюнальний медичний унiверситет iменi О.О. Богомольця МОЗ Укра'ни), базою яко' з вересня 1986 р. став Ки'вський науково-дослiдний iнститут нейрохiрургii. За перюд завiдування кафедрою (з 1986 по 1993 р.) Андрш Петрович здшснив докоршну перебудову викладання нейрохiрургii в медвузах Укра'ни. Були переглянул навчальш плани, пiдготовлений новий курс лек-цiй, виданi монографii, зокрема, «Атлас операций на головном мозге» (1986), а також «Методические рекомендации для преподавателей к проведению практических занятий по нейрохирургии на лечебном факультете» (1987), створений новий шдручник з нейрохiрургii для студенлв медичних вищих нав-чальних закладiв.

Об'еднання 1нституту нейрохiрургii i кафедри нейрохiрургii КМ1 дало можлившть органiзувати у 1987 р. единий в колишньому СРСР факультет удосконалення викладачiв кафедр i курсiв ней-

poxipypri'i медичних вищих навчальних закладiв. У 1987 р. завдяки rn^iaTOBi А.П. Ромоданова оргашзо-вано перше у кра!ш навчально-науково-виробниче об'еднання «Нейрохiрургiя», до складу якого увiйшли Кшвський НД1 нейрохiрургi'i, кафедра нейрохiрургi'i КМ1, кафедри нейрохiрургi'i та реaбiлiтaцi'i Ки!всь-кого iнституту вдосконалення лiкaрiв, а також ней-рохiрургiчнi вiддiлення лшувальних установ м. Киева i Ки!всько! облaстi.

За великi нaуковi успiхи та пiдготовку кaдрiв у 1977 р. Кшвський НД1 нейрохiрургi! був нагородже-ний орденом Трудового Червоного Прапора.

Ниш представники школи А.П. Ромоданова очолюють нaуковi пiдроздiли 1нституту, кафедри нейрохiрургi! медичних вищих навчальних зaклaдiв та iнститутiв удосконалення лiкaрiв, облaснi i мiськi нейрохiрургiчнi вщдшення Укра!ни i кра!н СНД, працюють в кра!нах далекого зaрубiжжя.

Шд керiвництвом aкaдемiкa АМН СРСР, НАН i АМН Укра!ни А.П. Ромоданова виконано 30 до-кторських i 52 кaндидaтськi дисертацп.

Перiод директорства академша А.П. Ромоданова ознаменувався широким виходом досягнень вггчиз-няно! нейрохiрургi! на мiжнaродну арену. Довгi роки тривала сшвпраця з питань хiрургiчного лiкувaння ешлепсп з Польською aкaдемiею наук, з питань нейроонкологп — з Нацюнальним iнститутом ней-рохiрургi! Угорщини, з питань судинно! нейрохiрур-гН — з нейрохiрургiчною клшшою Белградського Унiверситету, з питань нейроонкологп та лазерно! нейрохiрургil — з нейрохiрургiчною клiнiкою Ушвер-ситету iм. Гумбольта (Нiмеччинa). Андрiй Петрович протягом тривалого часу був вще-президентом вико-навчого комiтету ввропейсько! асощацп нейрохiрур-гiв, почесним членом товариств нейрохiрургiв iм. Гарвея Кушинга (США), iм. Пуркiнье (Словаччина), Португaльсько-iспaнського товариства, а також товариств нейрохiрургiв колишньо! Югославп, Угорщини, Скандинавсько! асощацп нейрохiрургiв.

Як рiзноплaновa та енергiйнa особислсть Андрiй Петрович не мiг не займатися державною i громадсь-кою дiяльнiстю. Ще в перiод становлення 1нституту нейрохiрургil Андрiй Петрович був обраний головою профкому, поим, працюючи директором 1нститу-ту, обраний депутатом Верховно! Ради СРСР 10 i 11 скликань, був головою укра!нського товариства «СРСР-Франщя», головою Республiкaнського товариства тверезостг Де б не доводилося працювати А.П. Ромоданову, вш займав активну громадянську позицiю. Протягом 18 роюв Вчений був членом пре-зидi! АМН СРСР (1974-1991), заступником голови

А.П.Ромоданов 9 травня 1987 р.

Всесоюзного i головою Республшанського товариств нейрохiрургiв, академшом РАМН (1991), академшом НАН Укра!ни (з 1992 р.), академшом i членом Президп АМН Укра!ни (з 1993 р.). У 1980 р. академж А.П. Ро-моданов отримав почесну зiрку Героя Соцiалiстичноï Працi. Вш удостоений 25 державних нагород, серед яких 10 ордешв.

Андрiй Петрович був вщповщальним редактором роздiлу «Нейрохiрургiя» Велико! медично! енцикло-педiï та роздшу «Медицина» Укра!нсько! Радянсько! енциклопедп, членом редколегiï журналiв «Вопросы нейрохирургии», «КлШчна хiрургiя», «Клiнiчна медицина», "Acta neurologica", "Neurosurgery", "Surgical Neurology", "Acta Neurochirurgica", "Zentralblatt für Neurochirurgie" та ш.

5 серпня 1993 року Андрш Петрович Ромоданов шшов з життя.

Для кожного з нас, його учшв, колег, друзiв, Андрiй Петрович був мудрим наставником, Вчи-телем, однодумцем, в кожному з нас залишив свiй незабутнш слiд. Справжнiй Лицар медицини, педагог i науковий лщер, академiк А.П. Ромоданов ще довго буде взiрцем для багатьох поколшь нейрохiрургiв, назавжди залишиться в iменi його творшня — 1нс-титутi нейрохiрургiï.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.