CC BY
37
a. 'Macrophylla' are studied in terms of Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine (Uman National University of Horticulture and National Dendrological Park "Sofiyivka" NAS of Ukraine). It is found that plants that grow in this area have a short period of induced dormancy but under the influence of external factors (low temperature, reducing lighting) it goes into the prolonged induced dormancy. It is determined that the shortest period of induced dormancy is inherent to M. a. and the longest one to M. a. 'Macrophylla' andM. a. 'Pyramidalis'.
Keywords: period of induced dormancy, decorative forms, organic or physiological Morus alba L., M. a. 'Pendula', M. a. 'Globosa', M. a. 'Pyramidalis', M. a. 'Contorta', M. a. 'Tatari-ca', M. a. 'Macrophylla'.
УДК 599.735.31/636.084.55
ЕКОЛОГ1Я ЖИВЛЕННЯ ОЛЕН1В 1.В. Вудмаска1, А.П. Петрук2, Б.1. Колкник3
Розглянуто особливост анато]шчно1 будови i функцюнування травно! системи оле-шв з урахуванням видових вiдмiнностей та типу живлення. Подано перелж рослин, як становлять основу кормово! бази оленш. Висвiтлено сезоннi та вжга аспекти живлення оленгв, динамiку змш кормових потреб залежно вiд фiзiологiчного стану тварин. На шд-сташ аналiзу св^во! лггератури, викладено основы пiдходи до оргашзаци пiдгодiвлi оленш за ix утримання у природних умовах та вольерах, а також годiвлi оленiв на фермах. Для запобк'ання зменшенню чисельностi популящ! потрiбний контроль природних кормових ресурив та розроблення на основi 1х аналiзу кормових добавок, якi дадуть змогу поповнювати дефiцит поживних i бiологiчно активних компонентiв рацiону.
Ключов1 слова: олень, травлення, живлення, корм, сезоншсть.
Особливiстю травлення жуйних е попередня ферментация бiльшоi части-ни поживних речовин корму мшрооргашзмами рубця, пiсля чого продукти фер-ментацп та мiкроорганiзми (бактерп, протисти, гриби) засвоюе тварина [3, 29, 30]. Це зумовлено специфiчною будовою травно! системи, зокрема наявнiстю складного шлунка, який мiстить чотири вiддiли: рубець, книжку, атку та сичуг, першi три з яких передшлунки i тiльки останнiй - справжнiй шлунок. Саме у передшлунках вiдбуваеться розщеплення вуглеводiв корму до летких жирних кислот, протешу до амiнокислот та амiаку, гiдрогенiзацiя ненасичених жирних кислот лЫдш. Леткi жирнi кислоти всмоктуються i використовуються твари-ною в енергетичних i пластичних процесах, з амiаку синтезуються амшокисло-ти бшюв бактерiй рубця. Завдяки такому типу травлення жуйш тварини здатнi засвоювати неперетравну для тварин з однокамерним шлунком целюлозу та ге-мщелюлозу, а засвоення у сичузi та кишечнику рубцевих мiкроорганiзмiв забез-печуе жуйну тварину повноцiнним проте!ном та вггамшами групи В та К.
Iншi травоiднi тварини частково ферментують клiтковину в слiпiй киш-щ, з яко! всмоктуються леткi жирш кислоти, але не засвоюеться мжробний про-те!н. Наявнiсть складного шлунка дае жуйним тваринам можливiсть ефективно засвоювати грубi корми, проте мае певний недолш - склад рацюну повинен бути вiдносно стабшьним. У разi змiни корму в екосистемi передшлунюв повинен змiнитись видовий i кiлькiсний склад мiкроорганiзмiв, що тривае в середньому
1 проф. 1.В. Вудмаска, д-р с.-г. наук - 1нститут бiологii тварин НААН;
2 доц. А.П. Петрук, канд. бюл. наук - Льв1вський НУ вегеринарноi медицини та бютехнологш 1м. С.З. Гжицького;
3 помiчник ректора Б.1. Колiсник, канд. економ. наук - НЛТУ Украши, м. Львгв
два тижш [30]. Тому HOBi корми до складу ращону вводять поступово i згодову-ють 1х регулярно, що потрiбно враховувати пiд час оргашзацц пiдгодiвлi диких жуйних. Крiм цього, травна система жуйних тварин, незважаючи на однаковi у цiлому анатомiчну будову та фiзiолого-бiохiмiчну функцда, мае певш особли-востi у рiзних видгв, що зумовлюе вiдмiнностi 1х живлення.
Згiдно з найпоширенiшою на цей час класифжащею [5, 12, 13, 18], за кормовими прюритетами жуйних подшяють на споживачгв грубих кормiв (grazers), споживачiв концентрованих кормiв (browsers) та промiжний тип (табл. 1). Треба враховувати, що у цьому разi термiн "концентроваш корми" означае не звичнi для нашо1 термiнологii насiння злакових та бобових рослин, а листя, пашни та кору дерев i кущiв, якi порiвняно з травою i сiном, мiстять бiльше протешу та менше клiтковини.
До споживачiв грубих кормiв належать тварини, рацюн яких бiльше нiж на 75 % складаеться iз грубих кормш. Рацiон споживачiв концентрованих кор-мiв мiстить понад до 25 % грубих кормiв. 1нших жуйних вщносять до промiж-ного типу. Анатомiчно травна система споживачiв грубих кормiв вiдрiзняеться вiд травноi системи споживачiв концентрованих кормiв коротшим язиком, мен-шим розмiром слинних залоз, бiльшим об'емом рубця, меншим отвором мiж книжкою i сiткою, меншою кiлькiстю сосочкiв на стiнцi рубця, меншим об'емом сичуга, довшим кишечником [27]. Загальна довжина кишечника спо-живачiв грубих кормiв у 25-30 разiв бiльша за довжину тша, тодi як у спожива-чш концентрованих кормгв розмiр кишечника бшьший за довжину тiла тiльки у 12-15 разiв. Разом з тим, у споживачiв концентрованих кормiв товстий кишечник становить 27-35 % ввд загальноi довжини кишечника, а у споживачiв грубих кормш частка товстого кишечника - тшьки 18-20 % [13]. У рiзних за типом живлення жуйних вiдрiзняеться склад слини. Слина споживачiв концентрованих кормш мiстить компоненти, яю нейтралiзують антипоживнi речовини - та-нiн-зв'язувальнi протеши [4]. Крш цього, у них удвiчi бiльша печ^а (у перера-хунку на вагу тша), що дае змогу ефектившше нейтралiзувати шкiдливi компоненти корму [13, 29].
Табл. 1. Класифтац ря жуйних тварин за типом живлення [13/
Споживач концентрованих KopMiB (browsers) Промiжний тип Споживач грубих та об'емистих кортв (grazers)
Лось звичайний (Alces alces); Сарна европейська (Capreolus capreolus); Бшохвостий олень (Odocoileus virginianus); Чорнохвостий олень (Odocoileus hemionus); Кабарга (Moschus); Мунтжак (Muntiacus) Коза свшська (Capra hircus); Благородний олень (Cervus elaphus); Плямистий олень (Cervus nippon); Швшчний олень (Rangifer tarandus); Лань европейська (Dama dama); Козиця звичайна (Rupicapra rupicapra) Велика рогата худоба (Bos taurus); BiB^ свшська (Ovis aries); Зубр (Bison bonasus) Муфлон евро- пейський (Ovis musimon)
Для встановлення потреби олешв у поживних речовинах й енергп пот-PÍ6ho враховувати мету утримання. Оленi цiлком можуть кнувати споживаючи природнi корми, оскiльки до цього вони пристосоваш еволюцiйно. Оленевi на-
лежать до жуйних тварин iз промiжним (благородний олень, плямистий олень, лань) або концентратним (лось, сарна) типом живлення, тобто, можуть спожи-вати як траву й сшо, так i листя та пагони дерев i кущш [1, 5, 10, 13, 18, 20, 21]. На фермах та у вольерах !х можна утримувати виключно на пасовищних кормах, виключно на зернових i бобових концентратах або за використання пасо-вища з пiдгодiвлею концентратами [19].
Потреба олешв у поживних речовинах. Оленi споживають грубих кор-мiв (за сухою речовиною) 20-30 г/кг маси тша/добу [31]. Потреба олешв у кормах залежить ввд вiку, статi, фiзiологiчного стану, пори року (табл. 2). У природ-них умовах немае змоги годувати тварин з урахуванням цих критерiiв (за винят-ком сезонних особливостей). Тому, розрахунок проводять на середньостатис-тичного оленя, враховуючи загальну кiлькiсть тварин з молодняком включно.
Табл. 2. Споживання оленями кормiв, кг сухоХ речовин/доба [8]
Вiк (роки) Осшь Зима Весна Лио
Самцi
0,25-1,25 1,5 1,9 2,5 2,4
1,25-2,25 2,2 2,6 3,3 2,8
2,25-3,25 2,2 3,1 3,5 3,3
3,25-4,25 1,8 3,1 3,5 3,5
4,25-5,25 1,8 3,2 4 3,6
> 5,25 1,8 3,3 3,9 3,5
Самки
0,25-1,25 1,4 1,7 2,0 1,9
1,25-2,25 1,9 2,2 2,1 4,2
2,25-3,25 2,0 2,2 2,2 4,4
>3,25 2,1 2,0 2,2 4,4
Узимку олеш споживають корм (у перерахунку на суху речовину) час-ткою 1,5 % свое! ваги, а ул^ку й восени споживання корму зростае до 3,0 %. У середньому кожен олень щодобово споживае грубих кормiв 1,8 кг влiтку та 1,3 кг взимку. Разом з mдгодiвлею, потрiбно 2-3 кг сухо! речовини корму, 2030 МДж обмшно! енергii, 10-20 % сирого протешу.
Основними лiмiтуючими параметрами рацюну олешв е вмiст протешу, енергп та Са i Р. Олеш повинш отримувати не менше 3 л води на 1 кг сухо! ре-човини корму. Особливо важливе достатне забезпечення водою для молодняка, лактуючих самок та самщв у перiод росту ропв. На пiдтримання життед1яль-носп оленям достатньо 6-8 % сирого протешу на 1 кг сухо! речовини корму, проте для забезпечення високо! продуктивностi цей показник повинен бути бшьшим й залежить ввд сезону, вiку, статi та фiзiологiчного стану. Для повно-цiнного розвитку, розмноження, росту рогiв потрiбно 14-22 % протешу/кг сухо! речовини корму (табл. 3).
У разi споживання сирого проте!ну 13-16 % ввд сухо! речовини рацюну молодняк олешв збшьшуе свою масу протягом першого року життя на 50 кг, якщо вмiст протешу 10 % - приркт становить 25 кг, а за 5 % протешу - тшьки 10-15 кг. Олеш, рацюн яких протягом першого року життя мктив менше 16 % сирого протешу та яю не набрали до кшця першого року 50 кг ваги, мають мен-
ший розмiр рогiв протягом всього життя. Оленята-самщ потребують бшьшо!' концентрацii протешу (16-18 %), нiж оленята-самки (14-16 %).
Табл. 3. Потреба олетв у протеШ, % сухоН речовини рацюну [24]
Вш
Фiзiологiчний стан
Вмют протешу
Цьогорiчнi
Середнi прирости
14-18
Цьогорiчнi
Високi прирости
16-20
Рiчнi
Перiод спокою
11
Дорослi
Перiод спокою
6-10
Доро^ самки
Вагiтнi
11-15
Доро^ самки
Лактуючi
14-22
Дорослi самщ
Рiст рогiв
15-16
Пiдвищення концентрацп протешу в сухш речовинi корму вщ 8,0-10,0 % до 16,0 % збшьшуе розмiр рогiв удвiчi [11]. Якщо протешу в рацiонi менше нiж 5 %, рiст ропв припиняеться. У сухiй речовинi рацюну олешв повинно мктити-ся 0,40 % кальщю i 0,30 % фосфору, у перюд лактацii та росту ропв потреба зростае, ввдповвдно, до 0,75 та 0,45 %. Молодняк потребуе рацiону, що мктить 0,6 % кальцiю та 0,4 % фосфору. Роги мктять 35 % бшка, 20 % кальщю, 10 % фосфору (табл. 4).
Табл. 4. Рекомендований рiвень мiнералiв та вiтамiнiв у рацшт олетв [23]
Компонент
Вмкт у сухш речовиш рацюну
доро^
молодняк
Кальцш, г/кг
5,0-7,5*
6,0
Фосфор, г/кг
3,0-4,5*
4,0
Магнш, г/кг
2,5
2,5
Калш, г/кг
6,0
7,5
Селен, мг/кг
0,25
0,25
Кобальт, мг/кг
0,3
0,3
Мщь, мг/кг
15
18
Затзо, мг/кг
250
290
Марганець, мг/кг
100
110
Иод, мг/кг
Цинк, мг/кг
75
100
Виамш А, МО/кг
4500
6500
Виамш Д, МО/кг
1100
1200
Вггамш Е, МО/кг
90
130
1
1
* бшьший показник для перюду росту ропв та лактащ1.
Сезонна кормова активнкть оленiв. Споживання корму оленями зале-жить вiд пори року, вжу та фiзiологiчного стану тварин. Для !х кормово!' актив-ностi характерна сезоннкть. Найменше споживання корму спостеркаеться узимку (грудень-березень). Це зумовлено не тшьки бiднiшою кормовою базою у зимовий перюд, а й перебудовою обмшу речовин шд впливом гормональних змiн. Регулюються цi змiни епiфiзарним гормоном мелатонiном, утворення яко-го регулюеться сигналами отювки ока i вiдбуваеться тiльки уночi, а отже - чим бiльша тривалiсть ноч^ тим бiльше мелатонiну надходить у кров'яне русло. Ме-латонiн, як тропний гормон, впливае на гормональний статус органiзму зага-лом, забезпечуючи сезонш вiдмiнностi поведiнки тварини, зокрема й кормово!
активностi. Отже, олеш взимку споживають менше корму, навт якщо !х шдго-довують. Зниження апетиту зумовлене еволюцiйно сформованим сповшьнен-ням евакуацп вмiсту передшлункш у сичуг, потрiбним для бшьш повно! фер-ментацп лiгнiфiкованиx кормiв. Крш цього, узимку для олешв характерне спо-вшьнення метаболiчниx процеав загалом. Тому протягом зимового перюду оленi втрачають 10-20 % маси тша, навiть за пiдгодiвлi.
Природш корми. Природнi корми оленiв складаються iз грубих кормш з високим вмiстом клiтковини та т. зв. " концентрованих кормш". До грубих кормiв належать трав'янi рослини з товстою клiтинною стiнкою, високим вмк-том клiтковини (целюлоза, гемiцелюлоза) та наявшстю кремнiю, який утруд-нюе травления. Тобто, значения термiна "грубi корми" вiдповiдаe такому, що використовуеться у тваринництвi для нормування живлення свiйськиx жуйних. До концентрованих кормш Hofmann [12, 13] вiдносить наання, листя, стебла, кору рослин. Щ корми мiстять менше клiтковини та бшьше протешу. Разом з тим, до !х складу входить багато антипоживних речовин: лiгнiн, танiни, феноли, терпени, алкало!ди. Отже, термiн "концентроваш корми", у цiй класифшацп не вщповщае тому, що використовуеться у тваринництв^ де концентрованими кормами називають насiния злакових i бобових рослин.
Вважають, що оленям iз промiжним типом живлення достатньо грубих кормiв до 20 % вiд сухо! речовини ращону. Максимальна кiлькiсть грубих кор-мiв, яку може засво!ти олень - 80 % [19]. У природi оленi живляться переважно кормами з дерев i кущiв (листя, пагони, плоди, жолудi, кора), частка яких ста-новить 50-80 % ращону. Частка трав'яних кормiв (трава, осоки, багаторiчнi трави) у ращош олешв становить 15-30 % [9, 16, 25]. Споживання трав'яних кормш зростае влiтку та восени, коли вони найбшьш доступш. Взимку оленi живляться в основному кормами з дерев та кущiв. Крiм цього, оленi по!дають чагарники, гриби, папоротi, плауни, xвощi, мохи, лишайники.
Олеш надають перевагу таким видам рослин: з дерев вони найбшьш охоче обирають дуб, сосну, ялину, вербу, граб, горобину, осику, клен, вшьху, березу; з кущш - малину, лiщину, крушину, ялшець, барбарис, глiд, калину, вовчi ягоди, шипшину, бузину; з чагарникiв - чорницю, брусницю, верес, омелу; з грибiв оленi переважно споживають опеньок оаннш, крiм цього, по!дають сиро!жку, хрящ-молочник, свинуху, часничник, мухомор [7, 9].
Пiдгодiвля оленiв. Природних кормiв достатньо для пiдтримки життедь яльностi диких тварин, проте для досягнення нормального перебiгу вагiтностi та лактацл самок, високих приростов молодняка та штенсивного росту рогiв самцш, оленiв рекомендуеться додатково пiдгодовувати [2, 15, 26].
Для шдгод1№ диких тварин враховують середню потребу по стаду. Шд час пiдгодiвлi звертають увагу на фiзiологiчнi особливостi травлення оленiв, правильний пiдбiр кормових добавок, яюсть кормiв, контроль мiнерального та вiтамiнного живлення. Оскiльки пiд час тдгод1м неможливо встановити шди-вщуальне споживання корму, в цьому разi дотримуються правила, що краще не-догодувати тварин, нiж спричинити порушення обмiиу речовин надмiрною го-дiвлею. Рекомендують згодовувати концентрати (зерно, шрот) масивним видам оленiв (благородний олень) 1 кг, а дрiбним (сарна) - 0,5 кг на тварину за добу.
Важливим аспектом пiдгодiвлi е 1! регуляршсть. Рацiон жуйних тварин, до яких належать олеш, не можна рiзко змшювати, осюльки мiкроорганiзми рубця повинш перелаштуватись як у видовому, так i кiлькiсному планi до спо-живання нового субстрату. Цей процес вiдбуваеться протягом двох тижнiв, причому вiн повинен проходити поступово. Зпдно з даними, отриманими на бь лохвостих оленях [32], спорадична пiдгодiвля сiном у зимовий перiод може призвести до захворювань i навггь загибелi тварин. Це зумовлено заповненням рубця сiном, яке мiкрофлора не готова ферментувати, а оскшьки рубець пов-ний - тварини не можуть споживати iншi корми. Тому, якщо передбачена шд-годiвля олешв сiном, воно мае бути доступним постiйно протягом уск! зими. Регулярност потребуе й пiдгодiвля оленв зерновими концентратами. Зерно мiстить багато крохмалю, пiд час зброджування якого амшолггичними бактерь ями рубця утворюеться надлишок молочно! кислоти, що знижуе рН вмкту рубця. У кислому середовищi пригнiчуеться активнiсть целюлозолiтичних бактерш Д, вiдповiдно, погiршуеться засвоення грубих кормiв. Регулярна пiдгодiвля оле-шв помiрною дозою зернових кормiв позитивно впливае на забезпечення орга-шзму поживними речовинами та метаболiчною енерпею. Надмiрне або спора-дичне згодовування зерна спричиняе порушення обмiну речовин, що також може заюнчитись смертю тварин.
У комплекс заходов з пiдгодiвлi оленiв потрiбно контролювати мшераль-не живлення [22]. Насамперед увагу придшяють забезпеченню кальцiем та фосфором, потрiбними для формування скелету молодняка та росту ропв самцiв. Важливе значення мае також збалансовашсть мiкроелементного складу рацiону. 1снуе три способи мшерально! пiдгодiвлi: у складi комбiкорму, блоки-лизунцi та внесения у грунт. Введення мiнералiв у розсипний комбкорм не надто надаеться для пiдгодiвлi, розмеленi зерновi та бобовi корми швидко псуються у природних умовах i можуть шкщливо вплинути на тварин, для запобкання цьому корми ба-жано гранулювати. Блоки-лизунцi досить поширенi, проте !х застосування мае сво! недолiки. Щоб забезпечити потребу у мiнералах з блоку-лизунця, потрiбно знаходитись бiля нього тривалий час, що не узгоджуеться з особливостями кор-мово! поведшки оленiв. Рекомендують простий та ефективний спосiб мшераль-но! пiдгодiвлi - внесення мiнералiв у грунт. Для цього готують сумiш кормово! сол^ дикальцiйфосфату та, за потреби, шших мiнеральних речовин i прикопу-ють ц на глибину 5-10 см на дшянках площею 1-2 м2 Оленi знаходять сiль, по-!даючи яку одночасно отримують мiнеральну пiдгодiвлю [6, 17].
Годiвля оленiв на фермах. Потреба олешв у кормах залежить ввд вiку та фiзiологiчного стану. У природних умовах враховувати ш аспекти важко, розрахунок ведуть за середньою потребою стада.
У разi утримання оленiв на фермах склад i поживнiсть !х рацiону вста-новлюють з метою досягнення максимальних продуктивних показникiв та еко-номiчно! ефективностi виробництва. При цьому, рандон часто балансують з ура-хуванням вДку, статi та фДзДологДчного стану окремих тварин. Утримання оленiв на фермах дае змогу повноцшшше забезпечити !х поживними речовинами з урахуванням потреби окремих груп тварин у кшькосп корму, вмДстД у ньому протешу, енерги, вiтамiнiв та мшеральних речовин.
Згiдно з табл. 1, бшьшкть оленв належить до групи з промiжним типом живлення, а отже - !х рацiон мае мiстити ввд 25 до 75 % грубих KopMiB. У цих межах балансують pацioн оленв. Залежно вiд регюнальних та eKOHOMi4Hnx умов у його складi можуть переважати як об'емисп, так i кoнцентpoванi корми. Годшля oленiв може бути opганiзoвана трьома способами: пасовищне утримання; згодовування набору грубих i концентрованих кормш; згодовування повно-pацioнних кормових сумшей [19].
Пасовищне утримання oленiв дощльне тшьки у pегioнах з м'якою зимою, де тpавoстiй наявний весь ргк. В Австpалii та Новш Зеландii застосовують утримання олешв на культурних пасовищах з шдском трав, яю мiстять пoтpiб-ш оленям алкалoiди. Молодняк потребуе травостою висотою 10 см (2000 кг сухо! речовини на гектар), дорослим достатньо трави висотою 5 см (1000 кг сухо! речовини на гектар). У середньому для стада оптимальним травостоем е 6-8 см [28]. У швденних штатах США також практикують пасовищне утримання олешв. У багатьох випадках оленв годують концентрованими повноращонними кормовими сумiшами, краще гранульованими. Такi сумiшi складаються зi зерна, шроту, трав'яного борошна, пpoдуктiв перероблення зернових культур (нап-риклад висшок, яю мiстять клiткoвину) та мiнеpальнo-вiтамiннoгo премшсу [14]. Оскiльки такi сумiшi повноращонш, додаткове згодовування грубих кор-мш не пoтpiбне.
Лiтература
1. Абатуров Б.Д. Кормовые ресурсы, обеспеченность пищей и жизнеспособность популяций растительноядных млекопитающих / Б.Д. Абатуров // Зоологический журнал. - 2005. - Т. 84, № 10. - С. 1251-1271.
2. Хоецький П.Б. Перспективи ведения мисливського господарства в упддях ТЗОВ "Явiр плюс" / П.Б. Хоецький, 1.М. Скольський, О.М. Похалюк // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Украши. - 2014. - Вип. 24.6. - С. 15-19.
3. ХолодоваМ.В. Особенности кормления жвачных парнокопытных (Artiodactyla, Rumi-nantia) различных экологических типов // Кормление диких животных : Межвед. сб. науч. и на-уч.-метод. тр., Московский зоопарк, 2006. - С. 144-151.
4. Austin P.J. Tannin-binding proteins in saliva of deer and their absence in saliva of sheep and cattle / P.J. Austin, L.A. Suchar, C.T. Robbins, A.E. Hagerman // J. Chem. Ecol. - 1989. - Vol. 15. -No. 4. - Pp. 1335-1347.
5. Clauss M. The morphophysiological adaptations of browsing and grazing mammals / M. Cla-uss, T. Kaiser, J. Hummel // In: Gordon, I.J. & Prins, H.H.T. (eds). The ecology of browsing and grazing. - Berlin : Springer, 2008. - Pp. 47-88.
6. Deer Mineral Beds. [Electronic resource. - Mode of access http://www.hunt-gifts.com/deer-mi-neral-beds.
7. Dzi^ciolowski R. Food of the Red Deer in an annual cycle / R. Dzi^ciolowski // Acta Theriolo-gica. - 1967. - Vol. 12. - No. 36. - Pp. 503-520.
8. Feed or energy intake reference tables / Deer Industry. New Zealand. [Electronic resource. -Mode of access http://www.deernz.org/deerhub/feeding/feeding-deer/intake-requirements/feed-or-energy-intake.
9. G^bczynska Z. Food of the roe deer and red deer in the bialowieza primeval forest / Z. G^bczynska // Acta theriologica. - 1980. - Vol. 25. - No. 40. - Pp. 487-500.
10. Gebert C. Variations of diet composition of Red Deer (Cervus elaphus L.) in Europe / C. Gebert, H. Verheyden-Tixier // Mammal Review. - 2001. - Vol. 31, N 3-4. - Pp. 189-201.
11. Harmel D.E. Effects of genetics and nutrition on antler development and body size of white-tailed deer / D.E. Harmel, J.D. Williams, W.E. Armstrong // Texas Parks and Wildlife Depart. Wildlife Division. - 1988. [Electronic resource. - Mode of access http://tpwd.texas.gov/publications/pwdpubs / media/pwd_bk_w7000_0155.pdf.
12. Hofman R.R. Digestive physiology of the deer - their morphophysiological specialisation and adaptation / R.R. Hofman // In: Biology of Deer Production, Eds. P.F. Fennessy, K.R. Drew // The Royal Society of New Zealand. - 1985. - Bulletin 22. - Pp. 393-409.
13. Hofmann R.R. Evolutionary steps of ecophysiological adaptation and diversification of ruminants: a comparative view of their digestive system / R.R. Hofmann // Oecologia. - 1989. - Vol. 78. -Pp. 443-457.
14. Judson H.G. Comparative nutrition and energy metabolism of young red deer (Cervus Elaphus) and red x elk hybrid deer: A thesis for the degree of Doctor of Philosophy. - Lincoln University New Zealand, 2003. - 166 pp.
15. Kuba J. Red deer farming: breeding practice, trends and potential in Poland - A Review / J. Kuba, T. Landete-Castillejos, J. Udala // Annals of Animal Science. - 2015. - Vol. 15. - No. 3. - Pp. 591-599.
16. Matrai K. Does diet composition of red deer (cervus elaphus) differ between fenced and un-fenced areas? / K. Matrai, K. Katona, L. Szemethy, K. Sonkoly, L. Szabo, G. Schally, J. Gallo,N Bleier // Review on Agriculture and Rural Development. - 2013. - Vol. 2. (1). - Pp. 143-147.
17. Mineral licks / The Kentucky department of fish and wildlife resources. [Electronic resource. - Mode of access http://fw.ky.gov/Wildlife/Documents/minerallicks.pdf.
18. Moore B. The Ecology of Browsing and Grazing / B. Moore // Austral Ecology. - 2010. -Vol. 35. - Issue 2. - Pp. 238-239.
19. Mulley R.C. The feed requirements of adult red deer / R.C. Mulley Deer // Nutrition Symposium: The nutrition and management of deer on grazing systems. Proceedings of a New Zealand Grassland Association (Inc) Symposium held at Lincoln University, New Zealand, 8-9 November, 2002. - 2003. - Pp. 51-55.
20. Nutrient Requirements of Small Ruminants: Sheep, Goats, Cervids, and New World Camelids / National Research Council. - The National Academies Press, 2007. - 384 p.
21. Obidzinski A. Autumn-winter diet overlap of fallow, red, and roe deer in forest ecosystems, Southern Poland / A. Obidzinski. P. Kieltyk, J. Borkowski, L. Bolibok, K. Remuszko // Cent. Eur. J. Biol. - Vol. 8(1). - Pp. 2013-8-17.
22. Olguin C.A. Effects of feed supplementation on mineral composition, mechanical properties and structure in femurs of iberian red deer hinds (Cervus elaphus hispanicus). / C.A. Olguin, T. Lande-te-Castillejos, F. Ceacero, A.J. Garcia, L. Gallego // PLoS One. - 2013. - Vol. 8(6). - Pp. 1-8.
23. Perkins J.R. Supplemental feeding of deer / J.R. Perkins // Texas Parks and Wildlife Department Fisheries & Wildlife Division, USA, 1991. [Electronic resource. - Mode of access http://tpwd. texas.gov/publications/pwdpubs/media/pwd_bk_w7000_0033.pdf.
24. Pierce R.A. Nutritional Requirements of White-tailed Deer in Missouri / R.A. Pierce II, B. Vandeloecht, E. Flinn. [Electronic resource. - Mode of access http://extension.missouri.edu / explo-repdfagguides/wildlife/g09487.pdf
25. Prokesova J. Red deer in the floodplain forest: the browse specialist? / J. Prokesova // Folia Zool. - 2004. - Vol. 53(3). - Pp. 293-302.
26. Putman R.J. Supplementary winter feeding of wild red deer Cervus elaphus in Europe and North America: justifications, feeding practice and effectiveness / R.J. Putman, B.W. Staines // Mammal Review. - 2004. - Vol. 34(4). - Pp. 285-306.
27. Shipley L.A. Grazers and browsers: How digestive morphology affects diet selection / Grazing behavior of livestock and wildlife // Idaho Forest, Wildlife & Range Exp. Sta. Bull, Univ. of Idaho, 1999. - № 70. - Pp. 20-27.
28. Stevens D.R. Forages for deer: a review / D.R. Stevens, M.J. Casey. [Electronic resource. -Mode of access http://www.deernz.org/sites/dinz/files/HITDIP%20SGP_2.L5and SGP_2.1.6-Forages for Deer-A Review Nov 2013 %281 %29_0.pdf.
29. Gordon I.J. The ecology of browsing and grazing / I.J. Gordon, H.H.T. Prins // Series: Ecological Studies. - Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2008. - Vol. 195. - 330 p.
30. van Soest P.J. Nutritional ecology of the ruminant. Second edition / Cornstock publishing associates, Cornell university press, 1994. - 476 p.
31. Wallmo O.C. Evaluation of Deer Habitat on a Nutritional Basis / O.C. Wallmo, L.H. Carpenter, W.L. Regelin, R.B. Gill, D.L. Baker // Journal of Range Management. - 1977. - Vol. 30(2). - Pp. 122-127.
32. Winter feeding of deer: what you should know / Maine department of inland fisheries and wildlife. [Electronic resource. - Mode of access http://www.maine.gov/ifw/hunting_trapping/pdfs / de-er_winter_feeding.pdf.
HagicnaHo go peflarn;ii 24.02.2016 p.
1. JicoBe Ta ca«0B0-napK0Be rocnoaapcrBo
61
Вудмаска И.В., ПетрукА.П, КолисныкБ.И. Экология питания оле-
Рассмотрены особенности анатомического строения и функционирования пищеварительной системы оленей с учетом видовых различий и типа питания. Перечислены виды растений, составляющие основу кормовой базы оленей. Освещены сезонные и возрастные аспекты питания оленей, динамика изменений кормовых потребностей в зависимости от сезона, возраста и физиологического состояния животных. На основании анализа мировой литературы, изложены основные подходы к организации подкормки оленей при их содержании в природных условиях и вольерах, а также кормления оленей на фермах. Для предупреждения уменьшения численности популяции необходим контроль природных кормовых ресурсов и разработка на основе их анализа кормовых добавок, которые позволят пополнять дефицит питательных и биологически активных компонентов рациона.
Ключевые слова: олень, пищеварение, питание, корм, сезонность.
Vudmaska I. V., Petruk A.P., Kolisnyk B.I. Nutritional Ecology of Deer
The features of anatomy and physiology of deer digestive system in the view of species differences and type of nutrition are reviewed. The list of plants forming the basis of deer's fodder is presented. Influence of seasonal and age factors on deer nutrition, changes in feed requirements depending on the physiological state of animals are shown. Based on the analysis of world literature, the main approaches to maintenance feeding of deer in the wild and air cages and feeding at farm are outlined. To prevent a decrease in deer population size the control of natural fodder resources and the elaboration of feed additives are necessary that will allow replenishing deficiency of nutrients and bioactive components in animal diet.
Keywords: deer, digestion, nutrition, feeds, season.
УДК 630*580
ДЕНДРОФЛОРА МАЛО-ТУРЯНСЬКОГО Л1СНИЦТВА: АНАЛ13 ТА ОХОРОНА
М.£. Гайдукевич1, М.О. Лисенко2
Дослщжено дендрофлору фкоцежетв Мало-Турянського лкництва ДП "Вигодсь-ке люове господарство" ("Вигодське ЛГ"). Обстежено лiсовi насадження лiсництва, складено конспект дендрофлори, проведено й' аналiз, дослiджено заповщний об'ект тс-ництва - боташчну пам'ятку природи загальнодержавного значення "Осш". У лiсових насадженнях Мало-Турянського люництва виявлено 58 видiв деревних рослин, якi належать до 36 родiв та 20 родин. Найчисельшша за родовим та видовим складом - родина Розових, яка займае близько 16 % дендрофлори. За життевими формами рослини по-дiляють на дерева (53 %), кущi (40 %) та кущики (7 % дендрофлори).
На територп лiсництва з 1975 р. охороняють, як ботанiчну пам'ятку природи загальнодержавного значення, заповщне урочище "Осш", де панують мiшанi буковi пра-лiси. Надано деякi практичнi рекомендаци стосовно збереження та охорони рослинного покриву лiсництва загалом та заповщного об'екта "Осш" зокрема.
Ключовi слова: лiсовi насадження, деревостан, ботанiчна пам'ятка природи, ден-дрофлора, життева форма.
Актуальнкть теми. У сучасних умовах посилення техногенного пресу на довкшля, однiею з найважливтих господарських проблем стае сьогодт охо-рона бiорiзноманiття, рацiональне використання природних ресурсiв та покра-
1 доц. М.€. Гайдукевич, канд. бiол. наук - Прикарпатський НУ iM. Василя Стефаника;
2 асист. М.О. Лисенко - Прикарпатський НУ iм. Василя Стефаника
