CC BY
79
Науковий вкник НЛТУ УкраТни Scientific Bulletin of UNFU http://nv.nltu.edu.ua https://doi.org/10.15421/40280205
Article received 19.03.2018 р. Article accepted 29.03.2018 р.
УДК 633.2.03:636.01
ISSN 1994-7836 (print) ISSN 2519-2477 (online)
1 Kl Correspondence author L. M. Bugryn [email protected]
Л. М. Бугрин1, Т. В. Партика1, О. М. Похалюк2
1 1нститут стьського господарства Карпатського регюну НААН, с. Оброшине, Украта 2Нацюнальний лкотехтчний утверситет Украти, м. Львiв, Украта
ЕЛЕМЕНТИ ТЕХНОЛОГИ СТВОРЕННЯ ПАСОВИЩ ДЛЯ ОЛЕНЯ Л1СОВОГО
В УМОВАХ ВОЛЬЕРНОГО РОЗВЕДЕННЯ
Проанаизовано рослинний та Грунтовий покрив земель, виведених i3 сшьськогосподарського користування пiд влашту-вання фермерського мисливського господарства. Видовий склад на територп вольера нараховуе 60 видiв рослин, бiльшiсть з яких представлена рiзнотрав'ям, а основш злаки характеризуються низькою кормовою цштстю. Бобовi представленi тшьки розкиданими екземплярами горошку мишачого (Vicia cracca L.) та конюшини повзучо! (Trifolium repens L.). Така невелика кшьюсть цiнних злакових i бобових трав зумовлюе необхiднiсть докорiнного покращення наявних пасовищ. Виявлено низь-ку забезпечешсть Грунтiв доонджувано! територп поживними елементами, низький ступiнь гумусованоста, кислу реакщю середовища. Характеристики Грунту зумовлюють використання як бобового компонента травосумiшi лядвенцю рогатого (Lotus corniculatus L.) та конюшини пбридно! (Trifolium hybridum L.). Запропоновано в умовах Полiсся Захдаого на се-редньозволожених луках iз мшеральними Грунтами на територшх, виведених iз сiльськогосподарського використання, залу-жувати пасовища для оленя лiсового (Cervus elaphus L.) сумшами iз тимофивки лучно1 (Phleum pratense L.), грястищ збiр-но1 (Dactylis glomerata L.), пажитницi бага1о^чно1 (Lolium perenne L.), лядвенцю рогатого та конюшини пбридно!.
Krnuoei слова: Cervus elaphus; фермерське мисливське господарство; бобово-злакова травосумш; докоршне покращення; загiн.
Вступ. На сьогодш фермерське мисливське господарство в Укрш'ш не набуло належного поширення. Од-нак воно активно розвиваеться в европейських крашах (Khoyetskyy, 2012). Тут на загороджених територiях ут-римують один або два види оленеподiбних, рiдше -бшьше видiв. Так, у Швецп у вольерi Ерiксберг на пло-щi понад 900 га утримують оленя лкового та Давида, зубра, лань, дику свиню. М'ясо ратичних характеризуемся низьким вмiстом холестерину i користуеться популяршстю серед жителiв £вропи, що зумовило ак-тивний розвиток фермерського мисливського господарства. Вольер в Ержсберз^ як i бшьшкть вольерiв у Gвропi, багатофункцiональний, о^м розведення тва-рин для отримання м'яса, восени полюють i добувають оленiв, диких свиней нагоном або з тдходу. Окрiм по-лювання, отримання м'ясно! продукцп, на фермерських мисливських господарствах розводять оленiв для отримання племiнних тварин з подальшою реалiзацiею.
На початку ХХ1 ст. в Украíнi i, зокрема у Захвдному регiонi кра1ни, з'явилися першi фермерське мисливське господарства, в яких утримують оленя лкового (Сегуш elaphus L.). Успiшнiсть цього напряму мисливського господарства залежить вiд науково-практичних реко-мендацiй, розроблення бiзнес-плану з оргашзацп фермерського мисливського господарства iз розведення ра-
тичних видiв. Одшею i3 проблем утримання олешв е !х як1сна пiдгодiвля i хорошi пасовища. Тому бiзнес-план повинен грунтуватися на попереднiх польових досль дженнях. Одним з аспектiв дослщжень е аналiз умов i вивчення видового складу кормiв у межах територп, ввдведеноТ пiд влаштування вольерiв. Фермерське розведення оленiв передбачае утримання !х у загонах. У лггнш перiод загони повиннi характеризуватися дос-татньою к1льк1стю пасовищного корму, високою яшстю кормовоТ бiомаси.
Тому мета роботи - розроблення заходiв та елемен-тiв технологи iз покращення лiтнiх пасовищ оленя лко-вого в умовах фермерського мисливського господар-ства.
Об'ект та методи дослщження. Дослвдження проводили у Юверщвському р-нi Волинсько! обл. Терито-рiя вiдведена пiд влаштування фермерського мисливського господарства площею понад 150 га - земл^ яш ви-ведено iз сiльськогосподарського користування i належать Дернiвськiй сiльськiй радг Попередньо визначали фiзико-хiмiчнi властивостi грунпв вiдповiдно до загаль-ноприйнятих методик (T. Bedemichek): рН - потенць ометрично (ДСТУ ISO 10390:2007), вмкт гумусу - за методом Тюрша в модифжацп Нiкiтiна (ДСТУ 4289:2004), вмкт рухомого фосфору та обм^ого ка-
1нформащя про aBTopiB:
Бугрин Любомир Мирославович, канд. с.-г. наук, ст. науковий ствробЬник, завщувач в^ту кормовиробництва. Email: [email protected]
Партика Тетяна Володимирiвнa, канд. бiол. наук, ct. науковий спiвробiтник сектору агрохiмiT. Email: [email protected] Похалюк Олег Миколайович, астрант кафедри лiсiвництва. Email: [email protected]
Цитування за ДСТУ: Бугрин Л. М., Партика Т. В., Похалюк О. М. Елементи технологи створення пасовищ для оленя лкового в
умовах вольерного розведення. Науковий вкник НЛТУ УкраТни. 2018, т. 28, № 2. С. 37-40. Citation APA: Bugryn, L. M., Partyka, T. V., & Pokhaliuk, O. M. (2018). Some Technics of Pastures Creation for Red Deer in Aviary Farming. Scientific Bulletin of UNFU, 28(2), 37-40. https://doi.org/10.15421/40280205
лш - за методом Юрсанова (ДСТУ 4289:2004), лужно-гiдролiзований азот - за методом Корнфвда. Також проведено опис видового складу трав'яного покриву упдь (V. Mazepa, P. Khoietskyi).
Результата дослiдження та ix обговорення. Внас-лвдок iснування у природних умовах ратичнi види тва-рин пристосувалися до живлення кормами, яш мiстять певну к1льк1сть поживних речовин, необхщних для ix виживання. Склад кормiв оленя лiсового рiзноманiтний i змшюеться залежно вiд бiотопу. У його ращош за-реестровано близько 30 деревних i чагарникових видiв i понад 70 видiв трав'янистих рослин. У лiтнiй перiод основою вольерного розведення оленя е утримання на па-совищах, роздiлениx на загони. Здшснюють незначну пiдгодiвлю зерновiдxодами, оленi мають доступ до води, солг Збалансований рацiон забезпечуе швидкий рют молодняка, розвиток рогiв у самщв iз значними тро-фейними якостями, ютотну плодючють самок та ш. Без повноцiнного живлення звiрi не можуть реалiзувати свiй генетичний потенщал, що призводить до необхщ-носп створення високопродуктивних пасовищ.
Оск1льки у лггнш перiод утримання оленiв тип го-дiвлi трав'яно-концентратний, то основне навантаження кормово' бази лягае на виробництво зелено' маси з культурних пасовищ. Для пасовищного використання потрiбно створювати спецiальнi травосто' з рослин, яш добре витримують багаторазове випасання i витопту-вання. Згiдно з дослщженнями, на територп вольера за-реестровано 60 видiв рослин. Бiльшiсть з них представлена рiзнотрав'ям, а основш злаки характеризуються низькою кормовою щншстю (щучник дернистий (Deschampsia cespitosa (L.) P. Beauv.), куничник назем-ний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth.)), за винятком невеликих шлькостей тимофивки лучно' (Phleum pratense L.) та очеретянки звичайно' (Phalaris arundinacea L.). За результатами видового аналiзу, бобовi представленi у невелишй кiлькостi тiльки розкиданими екземпляра-ми горошку мишачого (Vicia cracca L.) та конюшини повзучо' (Trifolium repens L.). Оск1льки у природному травосто' збереглися менше 25 % щнних злакових i бо-бових трав, тому для забезпечення оленiв поживними кормами потрiбне докоршне покращення наявних пасовищ (Zinchenko, 2005).
Першим етапом покращення е пiдготовчi роботи, до яких належить знищення наявних чагарник1в i ^í6to-лiсся, розрiвнювання купини. Пiсля розчищення прово-дять обробiток грунту. Для обробигсу шару застосову-ють важш дисковi борони БДН-2, навiсний плуг ПЛН-5-35, навiсний культиватор важш водоналивш гладенько котки КГВН-1,6. Оранку проводять восени на зяб на глибину 25-27 см плугом iз передплужником. Навеснi зачиняють вологу боронуванням у два слiди, здшснюють культиващю та сiвбу трав зерно-трав'яною авал-кою з обов'язковим коткуванням до i пiсля поаву.
Пiдбiр травосумiшi здiйснюють iз врахуванням потреб тварин у кормi та характеристик грунту. Рiст та потреба в енергп в олешв змiнюються залежно вiд сезону. Вони пристосоваш до ефективного використання короткого лiтнього перiоду вегетацп, тому взимку 'х рiст сповшьнюеться. Апетит також iстотно залежить ввд сезону: у самок вш максимальний у перiод лiтнього сон-цестояння, а мiнiмальний - тд час зимового. Самцi найменше споживають корму у перiод гону. Влгтку ввд-буваеться швидкий рiст тварин, тому в цей перюд олеш
потребують високопоживного корму (Wairimu & Hudson, 1993; Jiang & Hudson, 1994; Cook et al., 2016).
Для забезпечення ще! потреби у KaHaAi для створення культурних пасовищ використовують високопродук-тивш бобово-злaковi трaвосумiшi на основi люцерни (Pasture and Forages for Wapiti). Злаки легше адаптують-ся до несприятливих умов (важких, кислих грунпв), тому вони швидше розвиваються i переважають у травостоях. Якщо середовище сприятливе для бобових багато-рiчних трав, то шляхом тдбору злаков, використанням i удобренням можна регулювати рiвновaгу видового складу травостою (Veklenko et al., 2011). У пiдборi бо-бово-злакових травосумшей важливо, щоб бобовi бага-торiчнi трави забезпечували високу врожaйнiсть у змь шаному травосто!, а злaковi компоненти, сприяючи формуванню пружно! дернини i збaлaнсовaностi корму, не пригшчували !х. Тому для пiдвищення продуктив-ностi та полiпшення кормово! якосп бобово-злакового травостою пiд час пасовищного використання переду-сiм потрiбно тдбирати бобовi компоненти.
Однак в умовах Захщного Полiсся природнi умови не дають змоги вирощувати люцерну. Грунти дослвджу-вано! територп характеризуються здебшьшого кислою реaкцiю середовища, ступiнь !х гумусовaностi дуже низький (1,07-1,32 %). Забезпечення грунту рухомим фосфором i обмiнним кaлieм у грунтах здебшьшого низьке i дуже низьке, хоча трапляються дiлянки iз се-редшм вмiстом цих елементiв (21,0-96,4 мг/кг Р2О5 та 20,1-97,0 мк/кг К2О). Значения вмiсту лужногiдролiзо-ваного азоту також дуже низьк1 (33,6-93,8 мг/кг). Тому найоптимальшшим для цих умов буде використання в ролi бобового компонента лядвенцю рогатого (Lotus corniculatus L.) та конюшини пбридно! (Trifolium hybri-dum L.), яш найкраще переносять кислу реaкцiю грунту до 4,5 одиниць.
Злaковi компоненти повинш бути предстaвленi рiз-ними бюлопчними групами - нещiльнокущовими i ко-реневищними видами. В умовах Захшного Полiсся на середньозволожених луках iз мiнерaльними грунтами висiвaють у сумiшi тимофпвку лучну (5-6 кг/га), кос-трицю лучну (Festuca pratensis Huds., 7-8), грястицю збiрну (Dactylis glomerata L., 4-5), або стоколос безос-тий (Bromus inermis Leyss., 6-8), пажитницю бaгaторiч-ну (Lolium perenne L., 4-5 кг/га). На торфових грунтах заметь пaжитницi бaгaторiчноl, яка вимерзае, виава-ють 3-4 кг/га кострищ червоно! (Festuca rubra L.) або тонконогу лучного (Poa pratensis L.). На площах з частим перезволоженням висiвaють трави, стшш до над-мiрного зволоження: лисохвiст лучний (Alopecurus pratensis L., 7-8 кг/га), очеретянку звичайну (канарник) (56), кострицю очеретяну (Festuca arundinacea Schreb., 68), тонкошг болотний (Poa palustris L., 3-5), мгглицю бiлу (Agrostis stolonifera L., 2-3 кг/га). У рaзi нестiйкого зволоження доцiльно використовувати кострицю черво-ну (Bohovin, 2009). Таю травосум^ здaтнi забезпечити до 7,8 т/г сухо! речовини iз мютом сирого проте!ну до 10,57 %. Загальний вихiд сирого проте!ну становить 0,61-0,82 т/га (Veklenko et al., 2015).
Поав трaвосумiшi проводять зерно-трав'яною авал-кою розкиднорядковим способом. Насшня пaжитницi бaгaторiчно!, грястицi збiрно!, кострищ червоно! сшть в рядки через сошники на глибину 0,5-1,5 см, а бобових компоненпв та тимофивки лучно! - в розкид по по-верхнi з меншого нaсiннeвого ящика. У рiк поаву не
рекомендують випасати травостш, якщо не використо-вували покривну культуру. За весняного безпокривного способу сiвби в разi досягнення висоти рослин 2530 см травостш скошують, цим самим знищуючи i бур'яни.
Враховуючи низький рiвень забезпечення грунту по-живними елементами, для отримання високопродуктив-них пасовищ обов'язковим е внесення мшеральних добрив. Перед сiвбою багаторiчних трав рекомендовано вносити мiнеральнi добрива у дозi N60P6oK9o (Veklenko et al., 2015). Восени вносять фосфорш i калшш добрива у дозi Р60К90 та шдживлюють злаковi трави азотними навесш у дозi N60 кг/га дшчо1 речовини. Весняне внесення роздшяють на два етапи: не менше 60 % норми добрив вносять до початку активного росту i розвитку травостою (одразу тсля вiдновлення вегетацп), а решту - пiсля першого циклу пасовищного використання.
Кращим способом використання травостою е дрiб-нозагшний випас, за якого тварини перебувають в одному загонi 1-2 дш, а також порцiйний, коли вони на однш дiлянцi перебувають не бшьше 3-4 год. Макси-мальний ефект вiд порцiйного випасу досягаеться тсля стравлювання перерослого травостою (бшьше 30 см).
Випасання травостою доцшьно починати пiсля досягнення ним пасовищно! стиглостi, тобто за висоти 15-25 см, причому стравлювання починати з тих заго-шв, у травосто! яких переважають ранньостиглi види злакових трав. Другий цикл доцiльно розпочинати через 20-25 дшв вiд початку першого. Загони, яш тварини не встигли випасти до початку колосшня злакових трав, скошують для заготовлення кормiв на зиму.
За пасовищний перюд проводять до 4-5 цимв стравлювання. Перiод мiж двома циклами стравлювання бобово-злакового травостою може змшюватися на-веснi в межах 20-25 даб, у серединi лiта - 30-35 даб, восени - 45-50 дiб. Випасання тварин оргашзовували таким чином, щоб початок стравлювання кожного року розпочинати з рiзних загонiв. Перемiнне сшошсно-па-совищне використання збшьшуе життездатнiсть рослин i продуктившсть пасовищ.
Окрiм цього, до системи догляду за культурними па-совищами входять: пiдкошування не з'шених решток, пiдживлення травостою органiчними i мшеральними добривами, пiдсiв трав на зрвджених дiлянках, боротьба з бур'янами (у разi сильного забур'янення травостою), роз^бання калових купин.
Висновки. Створення фермерських мисливських господарств на землях, яш не придатнi або не викорис-товують для ведення сiльського господарства, дають змогу ефективно освоювати мюцевосп, створювати но-вi робочi мюця.
Необхщною передумовою створення пасовищ для розведення оленя лiсового е дослвдження наявного рос-линного покриву та вивчення основних властивостей грунтiв. За незадовшьних характеристик наявних рос-линних фiтоценозiв проводять докорiнне покращення природних кормових угiдь.
Важливим етапом у створенш культурних пасовищ е пiдбiр травосумiшi та, особливо, ïï бобового компонента. При цьому потрiбно враховувати характеристики грунтового покриву, особливосп зволоження територiï, проектований термiн використання. В умовах Захшного Полюся на середньозволожених луках i3 мiнеральними грунтами виавають у сумiшi тимофiïвку лучну, грясти-цю збiрну, пажитницю багаторiчну, лядвенець рогатий, конюшину гiбридну. Таю травосумiшi здатнi забезпечи-ти до 7,8 т/г сухоï речовини i3 вмiстом сирого протеïну до 10,57 %.
Перелiк використаних джерел Bohovin, A. V. (2009). Vymohy do vyboru vydiv trav i travosumishei dlia stvorennia siianykh luk riznoho hospodarskoho vykorystannia. [Requirements for the selection of perennial grass and grass mixture species for creation sowing grasslands of various economic uses]. Scientific Magazine of NSC "Institute of Agriculture", 3, 112-120. [in Ukrainian].
Canada. (2015). Agriculture Knowledge Centre. Pasture and Forages for Wapiti. Retrieved from: http://publications.gov.sk.ca/deta-ils.cfm? p=85281
Cook, J. G., Cook, R. C., Davis, R. W., & Irwin, L. L. (2016). Nutritional ecology of elk during summer and autumn in the Pacific Northwest. Wildlife Monographs, 195(1), 1-81. https://doi.org/10.1002/wmon.1020 Jiang, Z., & Hudson, R. J. (1994). Seasonal energy requirements of wapiti (Cervus elaphus) for maintenance and growth. Canadian Journal of Animal Science, 74(1), 97-102. https://doi.org/10.4141/cjas94-015 Khoyetskyy, P. B. (2012). Lisomyslyvske hospodarstvo Zakhidnoho rehionu Ukrainy: istoriia rozvytku, suchasnyi stan, potensial myslyvskoho fondu. Doctoral dissertation for Agricultural Sciences (06.06.03 - Silvics andforestry). Lviv. 550 p. [in Ukrainian]. Veklenko, Y. A., Dudchenko, V. I., & Kharchuk, A. S. (2011). Influence of herbage mixtures, sowing rates of components on the productivity of grass stands of perennial herbages of the hay-crop and pasture use. Feeds and Feed Production, 70, 124-129. [in Ukrainian].
Veklenko, Yu. A., Dudchenko, V. I., & Kharchuk, A. S. (2015). Uroz-hainist bahatorichnykh pasovyshchnykh travosumishok riznoi in-tensyvnosti dozrivannia v umovakh zakhidnoho Polissia. [The yield of perennial pasture grass mixtures with different intensity of maturation in the conditions of western Polissya.]. Feeds and Feed Production, 80, 163-168. [in Ukrainian]. Wairimu, S., & Hudson, R. J. (1993). Foraging dynamics of wapiti stags (Cervus elaphus) during compensatory growth. Applied Animal Behaviour Science, 36(1), 65-79. https://doi.org/10.4141/cjas94-015 Zinchenko, O. I. (2005). Kormovyrobnytstvo. [Forage production]. (2nd ed.). Kyiv: Vyshcha osvita. 448 p. [in Ukrainian].
Л. М. Бугрын1, Т. В. Партыка1, О. М. Похалюк2
1 Институт сельского хозяйства Карпатского региона НААН, с. Оброшине, Украина 2Национальный лесотехнический университет Украины, г. Львов, Украина
ЭЛЕМЕНТЫ ТЕХНОЛОГИИ СОЗДАНИЯ ПАСТБИЩ ДЛЯ ОЛЕНЯ ЛЕСНОГО
В УСЛОВИЯХ ВОЛЬЕРНОГО РАЗВЕДЕНИЯ
Проведен анализ растительного и почвенного покрова земель, выведенных из сельскохозяйственного пользования под создание фермерского охотничьего хозяйства. Видовой состав на территории вольера насчитывает 60 видов растений, большинство из них представлено разнотравьем, а основные злаки характеризуются низкой кормовой ценностью. Бобовые представлены лишь разбросанными экземплярами горошка мышиного (Vicia cracca L.) и клевера ползучего (Trifolium repens L.). Такое небольшое количество ценных злаковых и бобовых трав создает необходимость коренного улучшения существу-
ющих пастбищ. Выявлены низкая обеспеченность почв исследуемой территории питательными элементами, низкая степень гумусированости, кислая реакция среды. Такие характеристики почвы обусловливают использование как бобового компонента травосмеси лядвенца рогатого (Lotus corniculatus L.) и клевера гибридного (Trifolium hybridum L.). Предложено в условиях Полесья Западного на среднеувлажненных лугах с минеральными почвами на территориях, выведенных из сельскохозяйственного использования, использовать на пастбищах для оленя лесного (Cervus elaphus L.) травосмеси из тимофеевки луговой (Phleum pratense L.), ежи сборной (Dactylis glomerata L.), райграса многолетнего (Lolium perenne L.), лядвенца рогатого и клевера гибридного.
Ключевые слова: Cervus elaphus; фермерское охотничье хозяйство; бобово-злаковая травосмесь; коренное улучшение; загон.
L. M. Bugryn1, T. V. Partyka1, O. M. Pokhaliuk2
1 Institute of agriculture of the Carpathian region NAAS, Obroshine, Ukraine 2 Ukrainian National Forestry University, Lviv, Ukraine
SOME TECHNICS OF PASTURES CREATION FOR RED DEER IN AVIARY FARMING
Hunting farms are actively developing in Canada, the USA, Australia, and European countries; however they are not so well-spread in Ukraine. Most European aviaries are multifunctional as in addition to breeding such animals as red deer, Père David's deer, bison, wild pig for meat, they organize hunts in the autumn. The first hunting farms with red deer (Cervus elaphus L.) appeared in Ukraine, particularly in the western region of the country, at the beginning of the 21 century. One of the problems of keeping deer is need in high-quality forages and good pastures. Deer farm breeding involves keeping animals in cages. In the summer, they should be provided with a sufficient amount of pastures, and also high quality feed biomass. Therefore, the purpose of this work is to develop some measures and elements of technology for improving summer pastures for red deer in the conditions of hunting farms. Creation of pastures for hunting farms require previous field studies of composition of grass species within the territory reserved for the installation of aviaries. According to the researches, 60 types of plants have been registered on the studied area in Western Polissya, Ukraine. Most of them are grasses with low fodder value (Deschampsia cespitosa (L.) P. Beauv., Calamagrostis epigeios (L.) Roth.), with the exception of small amounts of Phleum pratense L. and Phalaris arundinacea L. According to the results of the species analysis, the legumes are represented only by scattered specimens of the Vicia cracca L. and Trifolium repens L. Since less than 25 % of valuable grass and legumes are preserved in natural herbage, radical improvement of existing pastures is essential for the provision of deer nutrition. Alfalfa is usually recommended as the main component of grass mixture for deer pastures, although conditions of studied area are not favourable for alfalfa cultivation. The soils of the studied territory are characterized mainly by the acidic reaction, their humus and nutrients content is low. Thus, Lotus corniculatus L. and Trifolium hybridum L. are supposed to be the most suitable as legume component for these conditions. The cereal components must be represented by various biological groups. Grass mixture of Phleum pratense L. (5 to 6 kg/ha), Festuca pratensis Huds. (7 - 8), Dactylis glomerata L. (4 - 5) or Bromus inermis Leyss. (6 - 8) and Lolium perenne L. (4-5 kg/ha) is recommended on medium-watered meadows with mineral soils. It can provide up to 7.8 t/ha of dry matter with content of raw protein to 10.57 %.
Keywords: Cervus elaphus; hunting farm; legume-cereal grass mixture; radical improvement; cage.
