CC BY
46
EKOHOMIHHA EŒEKTHBfflCTB BHPOEHH^TBA TA nEPEPOEKH nPO^YKTIB CMBCBKOrO rOCnO^APCTBA ECONOMIC EFFICIENCY OF PRODUCTION AND AGRICULTURAL PRODUCTS ALTERATION
УДК 633.2.03:636
Агш В.М.1, Балаж Н.Й.2, ТищенкоО.С.1, Ф1леп Р.Г.1, ФоркавецьЮ.1. 2 ©
1Закарпатський тститут АПВ НААНУ 2Мукач1вський аграрний коледж.
МИНУЛЕ, СУЧАСНИЙ СТАН I ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПОЛОНИН ЗАКАРПАТСЬКО1 ОБЛАСТ1
В статт1 приведено пор1вняльний анал1з використання полонин Закарпатськог област1 та альтйських пасовищ Швейцарп, а також динамжи погол1в 'я овець I коргв на протяз1 останшх 120 ротв.
Ключовi слова: полонини, альтйсьт пасовища, корми, в\вц\, корови, Закарпаття, Швейцар1я, продукщя тваринництва.
Бия 70 % територи Закарпатсько! област займають гори [1]. В зв'язку з цим, в процес впливу природних, господарсько-економiчних, юторичних та ш. факторiв ведучою галуззю сшьського господарства в передгiрнiй i прськш зонах регiону е тваринництво, яке базувалося i базуеться в першу чергу на кормовому потенцiалi природних кормових угщь, складовою частиною яких е полонини.
1сторично так склалося, що територiя Закарпаття в рiзнi часи входила до складу Австро-Угорсько! iмперi!, Чехи, Угорщини, УРСР i Укра!ни.
Одним iз перших дослiдникiв, хто зробив обстеження луюв, пасовищ i полонин був Еде Еган - керiвник вiддiлу тваринництва Мiнiстерства землеробства Угорського королiвства, яке входило до складу Австро-Угорсько! iмперi!. В своему повщомленш [2], презентованому 8 березня 1890 року на засiданнi комюи з нащонально! економiки Угорсько! Академи Наук вiн дав класифiкацiю i детальну характеристику полонин, в яку входила ощнка демографiчних, економiчних, географiчних, грунтових, клiматичних, флористичних показникiв, а також проаналiзував економiчнi можливостi розвитку полонинських господарств Угорщини в порiвняннi з розвитком гiрських регiонiв Швейцарп.
© Агш В.М., Балаж Н.Й., ТищенкоО.С., Фшеп Р.Г., ФоркавецьЮ.1., 2010
3
Зокрема, вш порiвняв 9 угорських прських ком^аив (райошв), загальна площа яких трохи бшьша вiд швейцарського гiрського регiону, а територи придатнi для вирощування кормових культур, подiбнi до швейцарських. Треба вщм^ити, що це досить велик площi, якi складали 1540, 9 тис. га, оскшьки в !х склад частково входили територи декшькох сучасних кра!н, а саме Словаччини, Угорщини, Румуни та захiднi област Украши, в тому числi i Закарпаття.
Еде Еган вiдмiчав, що звичайно не можна не брати до уваги того, що рослинний покрив полонин, а отже i його продуктившсть, «тшьки в тому випадку може бути подiбним до альпшського, якщо вiн буде так само доглянутий та пiдживлений, тому, що без цього рослиншсть як i тут, так i там не зможе давати аш благородних трав, аш високо! 1х врожайности». В кiнцевому результатi було зроблено висновок, що беручи до уваги територи, грунти та рослиншсть полонин е повшстю обгрунтованим застосування спещальних заходiв для економiчного !х розвитку.
По Е. Егану полонини класифжуються, з врахуванням висоти над рiвнем моря на нижнi, середнi i верхнi.
В тих мiсцевостях, де систематично ведеться полонинське господарство розташоваш «нижш полонини», якi ранньою весною слугують першими пасовищами для худоби, поки бiльш високi зони вкривае сшг. З погляду використання полонин найсприятлившими е умови тих райошв, в яких найбшьше «середнiх полонин» !х ще по iншому називають «полонинами корiв», якi становлять 25 % ввд вае1 кiлькостi полонин. В найбшьш поганих умовах знаходяться високопрш полонини, або так зваш «верхнi полонини», якi в основному призначеш для випасання молодняку ВРХ та овець.
У сучаснш системi природно-сiльськогосподарського районування Карпатська гiрська область включае Карпатську передгiрсько- та гiрсько-лiсовi провшци. В Закарпатськiй областi до не! входить дев'ять адмшютративних райошв передпрно! i прсько1 зон [3]. Очевидно, що «нижш полонини» за Е.Еганом включали територи частково передпрних та прських райошв Закарпаття, а за природно-еколопчними умовами - передпрну та прсько-люову смугу природних кормових угщь.
Перше суцiльне обстеження природних кормових угщь зони Карпат було проведе в 1972-1977 роках обласними фшалами шституту «Укрземпроект» згiдно з розробленою номенклатурою типiв цих угщь [4]. В основу класифжаци покладеш закономiрностi висотно1 зональностi клiмату, грунив та рослинностi. Характерною ознакою прських лук е переЫчений схиловий рельеф, сильне поширення ерозiйних процесiв та змша грунтового та рослинного покриву залежно вiд висоти над рiвнем моря. Природний травостiй характеризуеться великою строкатштю з дуже значним коливанням урожайность До складу травосто1в природних лук Карпат входить понад 400 видiв рослин, з них близько 30 % злакових i 5-15 % бобових [5]. За даною класифжащею гiрськi луки подiляються на два пщкласи: полонини i луки прсько-лшового поясу [6].
4
Полонини - це субальпшсью трав'янист луки, що розташоваш на висот вщ 1000-1100 до 1800 м над рiвнем моря. За рiзними джерелами площа полонин в Закарпатськш областi коливаеться вщ 22,7 до 49 тис. га [4,7,8,9,10,11]. Найбiднiшi в кормовому вщношенш полонини розташованi в центральнiй та захщнш частинах Полонинських Карпат. На заходi це своерiдний масив полонини Рiвноl, площа яко1 1800 га. Дал^ на пiвденний схiд, розташоваш полонини Шкуй, Боржавськi, Красна та Свидовецький хребет. Продуктившсть полонинських пасовищ не перевищуе 20-30 ц/га зелено1 маси, що становить близько 6-8 ц/га сша. Вкрит вони здебшьшого низькопродуктивними типами рослинностi, серед яких найбiльш поширенi бiловусовi ценози. Бшовус у травосто1 займае 70-90 %, внаслщок накопичення в надземнiй мас кремшево1 кислоти та iнших сполук швидко грубiе. А це призводить до незначного його по1дання (до 30 % в першш половит вегетаци).
Бiльш цiнний травостiй на полонинах, що розташоваш на Чорногорському хребта Бiловусникiв тут лише 35-40 %, переважають луки з костриць червоно1 i лежачо1, осоки вiчнозеленоl, тонконога альпiйського, мiтлицi скельно1 та шших рослин, кормова цiннiсть яких порiвняно висока. Врожай сiна досягае 15 ц/га.
Полонини використовуються як лпш вигонш пасовища, переважно для овець i нагульного молодняка ВРХ. Пасовищний перюд на полонинах починаеться з 1 червня i тривае до 110 дшв, в залежност вiд погодних умов. Особливостi використання полонин обумовленi вкрай несприятливими еколопчними умовами верхньо1 прсько1 смуги. Методи докоршного полiпшення бiвовусових (бiловусу 70-90 %) пасовищ неефективш. Основними заходами пщвищення продуктивностi полонинських травосто1в е регулювання поверхневого стоку, впровадження врегульованого випасу худоби з обов'язковим дотриманням норм i правил кошарування, боротьба з щавлем альпшським, чорницею i брусницею з дотриманням протиерозшних вимог, будiвництво належним чином обладнаних водопо1в, пщ'1зних дор^ i тваринницьких центрiв [8].
Луки прсько-люового поясу у структурi кормових угiдь займають значнi територп, вони сформувались в основному на мюцях вирубаних букових i хвойних лiсiв на гiрських схилах i вершинах невисоких пр (до 1000-1100 м). У травостоях лук прсько-лшового поясу переважають костриця червона i лучна, грястиця збiрна, тонконiг лучний, конюшина лучна, пбридна i повзуча, лядвенець рогатий, а також велика кшькють рiзнотрав'я. Незважаючи на те, що вони е значним резервом кормово1 бази тваринництва, однак луки прсько-лшового поясу мають переважно низьку продуктивнiсть - до 20 ц/га сша, а пасовищ - 70-100 ц/га пасовищного корму.
Одшею з причин низько1 врожайноси е вщсутне або незадовiльне виконання агротехнiчних заходiв щодо догляду за ними, безсистемне використання пасовищ, вщсутшсть удобрення, вапнування, пасовища не пiдкошуються, не проводиться розрiвнювання купин, пiдсiв зрiджених
5
травосто!в, тдвищення вмшту бобового компоненту, знищення чагарниюв i т. iн.
Загальновiдомо, що злаково-бобовi сумiшки е основним джерелом забезпечення тварин протешом (таблиця 1). При пiдсiвi бобових трав полiпшуеться боташчний склад травосто!в. Питома вага виаяних видiв в урожа! лук становить 34-66 %. Приршт урожаю в середньому за 4 роки становив 28,2 ц/га сухо! маси, або 30,5 % вщ загального приросту [4].
Отже, висновок зроблений Еде Еганом в 1890 рощ, щодо необхщност «упорядкування умов користування полонин згщно з правилами та розпорядженнями», куди вiн включив бiльшiсть елеменив, якi входять в систему сучасного полшшення природних кормових угiдь, е актуальним i в нинiшнiй час.
Таблиця 1.
Продуктнвшсть конюшинно-злакового пасовища залежно в1д вм1сту
бобових трав у травосто!' (за даними ВНД1 1м. В.Р. Вшьямса, 1984).
Вм1ст бобових у травосто! Вм1ст сирого п] ютешу в корм1 З61р кормових одиниць
ц/га % % кг/га
0 0 13,5 264 20,1
5,0 14,0 16,8 597 35,6
8,0 21,8 16,2 652 40,3
12,9 29,8 16,8 730 43,3
16,7 36,1 17,6 814 46,3
25,7 48,1 19,1 1019 53,4
41,4 56,3 20,3 1493 73,5
Також Е.Еган проаналiзував використання площ прських комiтатiв та поголiв'я тварин в порiвняннi з Швейцарськими Альпами (таблиця 2). На практично однакових за площею територiях пiд сiнокосами i пасовищами сiножатей в Угорщинi було на 12 % менше шж в Швейцари, а пасовищ на 15 % бшьше. Поголiв'я ВРХ в угорських комiтатах становило 763039. голiв, що на 42 % менше, шж в Швейцари, овець - 1254454 голiв, або на 27 % бшьше. Треба вщм^ити, що в той же час в Швейцари налiчувалось 416 323 голiв кiз проти 133 704 голови в Угорщиш, що в 3 рази менше. Також можна констатувати, що за останш 120 роюв в Швейцари поголiв'я овець збшьшилось на 108 тис. голiв або на 24 %, ВРХ - на 127 тис. голiв або на 9,5 % вщповщно.
За чаав Чесько! республiки в 1911 рощ в прських районах Закарпаття налiчувалось 170 тис. голiв овець, а в 1933 рощ 84,3 тис. голiв. Якщо за перюд з 1911 по 1991 рш кшьюсть овець вiдродилась тсля военного i повоенного спаду, то за останш 20 роюв вона зменшилась на 31 %. Поголiв'я ВРХ за той же перюд зменшилось майже в 2 рази.
Як вщомо, основним критерiем економiчноl ефективностi використання сiльськогосподарських угiдь е виробництво тваринницько! продукцil на 100 га с.-г. угщь. За цими показниками в 1890 рощ Швейцарсью Альпи суттево переважали гiрськi ком^ати Угорщини. Так чисельнiсть ВРХ в
6
Швейцарп становила 56,7 голiв на 100 га або на 49 % бшьше шж в угорських комбатах - 29,1 голiв на 100 га вщповщно, овець i кiз разом в Швейцарп налiчувалось 35,5 голiв на 100 га сшьськогосподарських угiдь або на 33 % менше шж в угорських комбатах - 52,9 голiв вiдповiдно.
За даними Г.Чаплака 1974 року в Швейцарп площа природних лук i пасовищ у загальному землекористуваннi складала 84,1 %, а в Закарпатськш областi - 52,0 %, щшьшсть худоби на 100 га угщь була однаковою - 86,8 умовних голiв, в Закарпатт з них було 32,6 голiв корiв [12].
Таблиця 2.
Площi пщ сшожатями та пасовищами та динамжа погол1в'я овець та ВРХ у прськш зош Закарпаття за часiв господарювання рпни\ держав у
пор1внянш з Швейцарськими Альпами.
Швейцар1я (Альпи) Угорське Корол1в Передпрш та г1рськ1 райони Закарпаття
Показники ство УРСР Украша
1890 рк 2010 рк 1890 рк 1991 р1к 2010 р1к
Всього: сшожат1, пасовища, полонини 2574,9* голд1в - 2677,6 голд1в - 139,1 тис.га
в т. ч.: с1ножат1 1199,2 голд1в - 1052,2 голд1в - -
пасовища, в т.ч. полонини 1375,8 голд1в - 1625,4 голд1в - -
Всього погол1в'я, тис. гол1в 1554,4 1789,9 2017,5 372,6 223,2
В т.ч.: В1вц1 ВРХ 341,8 1212,6 450,0 1339,9 1254,5 763,0 170,0** 202,6 117,2** 106,0
Прим1тка: голд - стара одиниця вим1ру площ1 (1 голд = 0,5755 га),
- зпдно статистичних даних поготв'я овець за 1991 та 2010 роки дано разом по в1вцям 1 козам.
Кшьюсть ВРХ в 2009 рощ в передпрних i гiрських районах Закарпатсько1 областi становила 49,1 голiв на 100 га сшьськогосподарських угщь, овець i юз разом - 51,7 голiв вщповщно, що майже вщповщае даним 1890 року.
Виходячи з того, що в прськш мюцевост джерелом найбшьшого прибутку е виробництво молока, Е. Еган порiвняв його на дослiджуваних територiях (таблиця 3).
7
Таблиця 3.
Порiвняльна ощика [ичного виробництва молока та сиру (1890 р1к).
Показники В Швейцари 9 угорських прських комиапв
Р1чне виробництво молока, млн. гекталггр1в 16,5 0,95
Р1чне виробництво сиру, тис.ц 300,0 95,0
З них реал1зусться: в % ввдношенш 87 20
кшьшсть, тис.ц 245,0 19,0
варпсть, млн. форинпв 28 0,95
Прибуток на одну особу населения 16 форинлв 0 форинт1в 45,5 крайц.
Отже рiчне виробництво молока в 1890 рощ в Швейцари становило 16,5 млн. гектолiтрiв, що в 17,4 рази бшьше шж в угорських гiрських районах, рiчне виробництво сиру - 300,0 тис.ц, що в 3 рази бшьше вщповщно.
Суть позитивно! динамжи господарських показниюв у тваринництвi Швейцарi! полягала в тому, що прибуток вщ площ, призначених для виробництва кормiв був у вiсiм разiв бшьший, нiж вiд площ, призначених для виробництва зерна, в той час як в угорських 9 комнатах, подiбних за площею та природними умовами, навпаки прибуток вщ вирощування зернових культур був набагато бшьший шж вщ кормових культур.
В Швейцари виробляеться бiля 450 сорив сиру. В 99% випадюв використовуеться коров'яче молоко, в шших випадках - молоко овець та юз. Практично всi швейцарськi сири мають контрольоване по походженню найменування: Аппенцель, Ементаль, Грюйер, Сбринц, Тильзит, Тет де Муан i Вашрен Фрiбуржуа.
Необхiдно пам'ятати, що кiнцевим етапом ефективност ведення тваринництва е !! продукцiя та фiнансовi надходження одержат за не! i за продукти харчування виробленi з не!. Виробництво кормiв е промiжною ланкою у виробнищв тваринницько! продукцi!. Правильно розставлеш акценти на вирощування кормових культур у Швейцарських Альпах з дотриманням всiх технологiчних прийомiв дае бажаш результати у тваринництвi.
Слiд ще окремо вщмнити, що виробництво зерна у Швейцари вщбуваеться в основному для пщтримання сiвозмiни та отримання соломи для пщстилки i площа пщ ним з кожним роком скорочуеться на користь кормовиробництва. А у нас господарi гiрського регюну не можуть вiдступити вiд звичок рiвнинного господарювання i без будь-якого осмислення культивують все тi ж культури, якi характернi для рiвнини, а не для гiрсько! мюцевость
Ще за часiв Угорського королiвства позицiя щодо використання полонин була однозначною: суть !! зводилась до того, що полонини мають бути збережеш в штересах тваринництва, а отже !х залiснення мае бути припинене.
8
Винятком з цього е и територп, яю внаслщок вимивання та шших природних катаклiзмiв, потерпають вiд ерози i мають бути залюненими.
З прикладу майнових вiдносин стосовно альпiйських лук Швейцарп видно наскiльки важливими вони е з економiчноl точки зору - там стол^тями всi полонини були приватною власшстю, але з часом, пщкорилися логiцi !х найефективнiшого використання, вони стали спшьними. У питанш про власнiсть полонин значна частина заходiв повинна лягти на плечi держави. Законодавчо врегульований спосiб використання територи повинен стати основою дiяльностi полонинських господарств. В Швейцари споаб господарського використання полонин ще в XIII столки регулювався народним звичаевим правом, яке в XIV столки було за^плене у Законi.
З метою пщвищення ефективностi господарського використання полонин одним iз основних заходiв мае стати !х комплексна оцшка, та створення реестру полонин, який передбачае ^м облiку самих полонин, також збiр точних даних про розмiри площ, !х якiсть, про кшьюсний склад поголiв'я, яке випасаеться на них, а також про !х використання. Крiм цього необхщно проводити комплекс заходiв по покращенню полонин, який включае роботи по регулюванню гiдрологiчного режиму, культуртехнiчнi роботи, розкислення i пiдживлення rрунтiв, пщЫв високопродуктивних, придатних для вирощування в мюцевих умовах кормових трав, догляд за травостоем. На вах пасовищах повинш бути захиснi дерева (для тш) та мiсця вiдпочинку, де обов'язково мае бути питна вода. В полонинських господарствах необхщно створювати i розвивати шфраструктурну базу для господарювання, зводити дешевi тваринницью примщення легкого типу для овець i ВРХ; запроваджувати механiзоване до1ння овець та корiв; споруджувати цехи по переробщ молока на сири. Крiм цього проводити роботи по будiвництву дорiг, якi ведуть на полонину та знищення хижакiв на всш територи полонин.
Саме такi заходи повинш впроваджуватися для упорядкування полонин Закарпаття. Бажано, щоб ус щ заходи проводилися якомога ширше та енергшшше, аби за вiдносно короткий час була виправлена бездiяльнiсть, котра тривае столiттями.
Висновки. Пiдвищити кормову продуктившсть полонин Закарпаття у 2-3 рази вщ природного рiвня (6-12 ц/га сша) можливо за рахунок поетапного цiльового комплексу заходiв по поверхневому !х покращенню, запровадження регульованого випасання худоби i правильного кошарування, що сприятиме пiдвищенню продуктивностi тваринництва регюну та забезпеченню населення бюлопчно повноцiнною продукцiею.
Запровадження механiчного дошня овець та корiв, а також сучасних технологш переробки продукцil тваринництва за умов одночасного покращення та реалiзацil генетично-селекцшних задаткiв тварин з покращенням економiчно-iнвестицiйноl привабливостi галузi дасть змогу ефективнiше вести цей сегмент економжи агропромислового виробництва.
9
Лггература
1. Я.1. Мащак, С.М. Тимчишин, С.1. Сметана, Р.К. 1ршак. Резерви природних лук Карпат // Проблеми агропромислового комплексу Карпат. Наук. темат. зб-к, № 15-16, В.Бакта, 2006-2007, - с. 158-161.
2. Еган Е. Економiчнi можливост наших Карпат. Пол^рафцентр «Лiра», Ужгород, 2010. -51 с.
3. Г.Д. Гуцуляк. Земельно-ресурсний потенщал Карпатського регюну. Львiв, «Свiт», 1991, - с. 151.
4. С.В. Колесшков, В.С. Ющак, М.В. Хомик та ш.. Луко-пасовищне господарство в Карпатах. Довщник. Ужгород, «Карпати», 1986. - 232 с.
5. Фодор С. С. Флора Закарпаття. Львiв, 1974. - 207 с.
6. Мащак Я.1., Мiзерник 1.Д., Нагiрняк Т.Б. i iн. Лукiвництво в теорп i практицi. Львiв, 2005. - 295 с.
7. А.В. Балян, М.Д. Федорюк. Еколого-економiчнi особливостi розвитку кормо виробництва в Карпатському регiонi. Вюник аграрно! науки, № 7, 2004, - с. 66-69.
8. Научно обоснованная система ведения сельскохозяйственного производства Закарпатской государственной сельскохозяйственной опытной станции на 1985-1990 г.г. с. В.Бакта, 1985, - 204 с.
9. Чешок В.П., Тищенко О.С., Агш В.М. та ш.. Практичш поради по покращенню продуктивностi лукопасовищних угiдь Закарпаття. Рекомендаци. С. В.Бакта, 2005. - 30 с.
10. Г.С. Кияк, В.А. Грига. Полонинам - належний догляд. Проблеми прського землеробства i тваринництва. Ужгород, «Карпати», 1973, - с. 36-41.
11. Методичш рекомендаци по ращональному використанню сiльськогосподарських угiдь зони Карпат. Кшв, 1981 - 32 с.
12. М.Б. Вайс, С.В. Колесшков, В.В. Комар. Виготовлення кормiв iз трав. Ужгород, «Карпати», 1975, - 95 с.
Summary
V.M.Agiy, N.J. Balazh, O.S Tyschenko, R.G Fylep, Ju.I. Forkovec HISTORY, CURRENT STATE AND PROSPECTS OF ALPINE MEADOWS IN TRANSCARPATHIAN REGION.
In article it has been presented analyze of efficiency use alpine meadows of mountain region Transcarpathia and alpine meadows of Switzerland, and dynamics of population cheeps and cows in the last 120 years.
Key words: meadows, alpine pastures, forages, sheep, cows, Transcarpathia, Switzerland, raising productivity.
Стаття надшшла до редакцИ 1.09.2010
10
