CC BY
30
23. Venkatesvarlu B. Physiological and biochemical basis of the Azospirillum pearl millet association / B. Venkatesvarlu, A.V. Rao // Proc. DAE Symp. Newer Approaches Biol. Appl. (Barodu, 1984). - Bombay, 1985. - Pp. 308-312.
24. Bothe H. Die Assoziation zwischen Bacterien der GattungAzospirillum und Grasern / H. Bot-he, W. Zimmer, G. Danneberg // Biol. Unserer Zeit. - 1988. - Vol. 18, № 5. - Pp. 145-148.
25. Надкерничний С.П. Бактери Azospirillum brasilense як фактор шдвищення iMyHrreTy рослин до збудниюв кореневих гнилей / С.П. Надкерничний, О.В. Надкернична // Бюлетень Институту с.-г. мжробюлоги. - 1999. - № 4. - С. 14-17.
Попова Л.В. Сравнение биопрепаратов, которые созданы на основе фосфатмобилизирующих и азотфиксирующих бактерий
Проанализированы особенности действия и проведено сравнение биопрепаратов для инокуляции семян на основе фосфатмобилизирующих и азотфиксирующих бактерий. Биологические препараты на основе фосфатмобилизирующих бактерий хорошо объединяются в баковых смесях с большинством современных химических инсектицидов и фунгицидов для протравки семян, в то время как биологические препараты на основе азотфиксирующих бактерий чувствительные к токсичному действию химических протравителей, а потому требуют использования высококачественных семян, которое не нуждается в химической обработке. Микробные препараты на основе азотфиксиру-ющих и фосформобилизирующих бактерий обеспечивают рост уровня урожайности, содействуют экономии удобрений и оптимизации экологического состояния окружающей среды.
Ключевые слова: биопрепараты, фосфатмобилизаторы, азотфиксаторы, предпосевная обработка семян.
Popova L. V. ^mparison of Biological Products Based on Phosphate Mobilising and Nitrogen-Fixing Bacteria
Some features of the action and the comparison of biological products to inoculate the seeds based on phosphate mobilizing and nitrogen-fixing bacteria are analysed. Biological products based on bacteria phosphate mobilizing are combined well in tank mixtures with most modern chemical insecticides and fungicides for seed treatment, while biological products based on nitrogen-fixing bacteria sensitive to the toxic effects of chemical disinfectants, and then require the use of high quality seeds, which does not require chemical treatment. Microbial preparations based on nitrogen-fixing bacteria and phosphate mobilizing provide growth of productivity, promote the saving of fertilizers and optimization state of the environment.
Keywords: biological preparations, phosphate mobilizers, nitrogen fixators, pre-sowing grain treatment.
УДК 639.1.06 Проф. П.Б. Хоецький, д-р с.-г. наук; доц. А.А. Новак,
канд. с.-г наук; здобув. О.М. Похалюк - НЛТУ Украти, м. Львiв
СВ1ТОВИЙ ДОСВ1Д ВЕДЕННЯ ВОЛЬбРНОГО МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Проаналiзовано ведения вольерного господарства у Новш Зеланди, крашах Свро-пи, Америки, Африки. Основними об'ектами вольерного розведення е Cervus elaphus, Cervus nippon, Dama dama та ш. Величина трофыв (вага, розмiри) е показником стану популяци, а також правильного ведення мисливського господарства. Вольерне мис-ливське господарство е рентабельнее, шж тваринництво, що призвело, в деяких евро-пейських крашах, до переорiентацiï сшьського господарства на розведення олеиеподiб-них. У свт створеш асощаци з розведення ратичних видiв, як видшяють кошти на на-уковi дослщження. Результати прикладних наукових дослщженъ надають перевагу 1'х власникам у розведенш ратичних видiв над конкурентами.
Ключовi слова: вольер, ратичш види, Sus scrofa, Cervus elaphus, Cervus nippon, Dama dama.
Основна мета вольерного мисливського господарства - отримання висо-коякiсних трофейних рогiв оленеподiбних, а також м'яса, яке характеризуеться незначним вмiстом холестерину. Бажаним трофеем для европейських мислив-цiв е роги оленя благородного (Cervus elaphus), лаш (Cervus dama), муфлона (Ovis ammon) та шших ратичних з великою кiлькiстю пасинтв [9-11]. Попит на роги оленя благородного з оцшкою 550 б^в за системою SCI або понад 250 б^в за системою С1С на свiтовому ринку набагато перевищуе пропозицiю. Найкращими трофейними рогами характеризуются оленi, добутi у мисливсь-ких угiддях Болгарп, Австрй, Угорщини, Румунл. Згiдно з мiжнародним каталогом мисливських трофеш найкращi роги оленя ощнено в 273,60 балiв за системою С1С. Його добуто у мисливських упддях Болгарп, друге мкце - роги оленя, добутого в Австрй' (272,57 балiв), трете - Угорщини (271,00). У списку мисливських трофе'в Польща посщае 23 мiсце. У 1978 р. у Пушд Кнiжинськiй добуто оленя, роги якого ощнили в 252,00 бали [9, 11, 12]. У деяких оленячих фермах Польшд утримують оленiв з рогами в 250 балiв [3].
Отримати ратичних з трофейними рогами за короткий термш можна шляхом утримання i розведення звiрiв на загороджених територ1ях. Тому в кра-шах бвропи активно розвиваеться вольерне розведення оленеподiбних. 1з европейських краш найбiльше мисливських ферм (близько 4,5 тис., за iншими ведомостями - понад 3 тис.) зареестровано в Шмеччиш [10]. У суадшй краíнi - Чехи створено 196 вольерних господарств загальною площею 48,7 тис. га. Основ-ними видами, яких тут утримують, е олень благородний, лань, муфлон та ш. У вольерах проводять штенсивш бiотехнiчнi заходи, зокрема пiдгодiвлю. Однак перед початком пiдгодiвлi у вольерi детально аналiзують природн корми, дос-лiджують 'х хгшчний склад. Мшроелементи, яш вiдсутнi у природних кормах i необхiднi для життед1яльносп ратичних, додають до кормiв, якi викладають для пiдгодiвлi звiрiв. Пiдгодовують звiрiв у вольерах Чехи вiвсом, кукурудзою, пшеницею та ш. Гранульованi бiодобавки додають до кормш ратичних у перiод росту ропв, пiд час гону.
У Словаччиш, Польщi, Угорщинi створено понад 20 мисливських ферм, в яких утримуеться 5,5 тис. олешв i ланей. В одному iз лiсомисливських при-ватних господарств Словаччини влаштовано вольер "Балунки" (площа 420 га). Станом на 2012 р., у вольерi було 30 олешв благородних, 180 ланей i 250 муф-лошв. Структура поголiв'я всiх видiв приблизно однакова i близька до оптимально'' - 40 % самщв, 40 % самок i 20 % молодняка. У господарствi налаго-джено селекцшну роботу. Полювання iз вишок не практикуеться, але й не забо-ронене. Бiльше поширене полювання з пiдходу. Господарство надае послуги з первинного оброблення добутого трофею [6]. Мисливець мае можливкть з до-помогою таксидермiста виготовити трофей, який в щеальному сташ може зберь гатися тривалий перюд.
У невеликiй за територiею краЫ - Данií зареестровано близько 650 ферм, в яких утримують понад 30 тис. оленеподiбних. Загалом, у бврош оргаш-зовано близько 10 тис. ферм, в яких перебувають 380 тис. ратичних.
1з свггових кра'н, найбшьша чисельнiсть ферм (понад 5,5 тис.) функщ-онуе у Новш Зеландл, тут зосереджено близько 150 тис. голiв. Бшьше звiрiв (понад 220 тис. голiв) перебувае на загороджених територ1ях в Австралп. Однак
тут дичина утримуеться в 1,5 тис. вольерах. Менше вольeрiв та мисливських ферм (1,0 тис.) знаходиться в США, але чисельнiсть оленеподiбних, яких утри-мують тут, майже в два рази бшьша, нiж в Австралп, i становить 400 тис. голш [10]. Згiдно з лiтературними джерелами, у США облжовано понад 35 млн голш диких ратичних, щорiчно добувають близько 8 млн У США розводять абори-генних та штродукованих ратичних звiрiв. Органiзацieю добуванням дичини займаються понад 3,7 тис. шдприемств.
Набувае популярностi мисливське фермерство в Росп. Так, неподалiк вщ Москви на фермi площею 10 га, щорiчно вирощують "пiд пострш" близько 1,0 тис. диких свиней i близько 250 голш шших ратичних [2]. В iншому приватному господарствi (Тверська обл.) загороджено 1,0 тис. га. У цьому вольeрi ут-римують понад 100 маралш i 120 оленiв плямистих. Вiд кожного марала плану-ють отримати панти на суму не менше 2,5 тис. дол. [8]. У Росп, шших евро-пейських крашах, у вольерах площею 400 га проводять полювання з шдходу i з веж [1]. Таю полювання користуються попитом, вони проводяться цiлорiчно i зазвичай е результативними. 1з вольeрiв реалiзують молодняк дико!' свиш, оленя плямистого в iншi мисливськi господарства.
У Росп вольерш господарства намагаються придаляти увагу еколопчно-му туризму, який значно поширений в европейських крашах. Вiдвiдувачi у вольерах мають змогу з близько!' ввдсташ побачити звiрiв, фотографувати, спос-терiгати за життeдiяльнiстю тварин. У деяких мисливських господарствах та-кож розводять свiйських тварин, що дае змогу забезпечити вiдвiдувачiв рiзними сiльськогосподарськими продуктами (молоко, яйця, м'ясо кроля, мед та ш.), що додатково приваблюе населения здiйснювати екскурси. Таким чином, намага-ючись отримати прибутки господарства, поряд iз вольерним утриманням дичини, розвивають еколопчний туризм, пропонують рiзнi види ввдпочинку.
У Бiлорусi влаштовують вольери зазвичай на територ1ях державних шд-приемств лiсового господарства. В 1в'евському лковому господарствi у вольeрi площею 120 га розводять олешв благородних, налагоджено 'х продаж. У Ле-пельському лiсгоспi влаштовано вольер площею 100 га. Тут за 6 роюв вщ продажу ратичних отримали 410 млн рублш прибутку. В Островецькому лiсгоспi вольер площею 220 га роздлений на чотири сектори. У трьох секторах утримують оленя благородного i плямистого, дику свиню i лань (завезено iз Литви), у четвертому -муфлона. Лкгосп утримуе прибуток вiд реалiзацií приплоду ратичних. Влаштова-на екологiчна стежка для туристтв до вольеру. Планують проводити практичнi за-няття з шдготовки мисливц1в, розвивати вольерне полювання з лука.
У Бшоруси е загороджеш територií значно!' площi. Так, товариство з об-меженою вiдповiдальнiстю "!нгерсервк" органiзувало вольер площею в 2,0 тис. га, з них - 600 га становлять кормовi поля. У вольeрi утримують 300 благородних олешв, 200 ланей, 80 муфлошв, ввд яких отримують щорiчно задов1льний приплiд [7]. Успiшно розвиваеться вольерне мисливське господарство у крашах Прибалтики. Розведенню звiрiв придiляють ктотну увагу в Латвií. У краМ iс-нуе понад 20 приватних господарств, якi розводять оленеподiбних. Деят господарства продають звiрiв за межi Латвií. Так, племiнне господарство з вирощу-вання оленеподiбних "Земитани" експортуе оленя благородного i лань у Росда.
Залежно ввд вгодованостi та ваги тварини, а також po3MipiB i ваги ропв, цiна самщв становить понад 1,5 тис. евро.
Наприкшщ 50-х - на початку 60-х роюв ХХ ст. виникло напiввiльне ди-черозведення в Афpицi. У сеpединi 60-х ротв ХХ ст. розведенням дичини займалися близько 300 землевласникiв на плошд понад 750 тис. га, а наприкшщ 60-х ротв - понад 400 фермерш на плошд 1,0 млн га упдь. Сучасне фермерське пoгoлiв'я диких ратичних в Африщ oцiнюють мiнiмум в 2 млн, а свиове (без урахування пiвнiчнoгo оленя) - понад 7 млн, за шшими даними - 12 млн гoлiв. Iстoтнi плошд (близько 10-15 % теpитopií краши) загopoдженi у деяких афри-канських крашах (Уганда, Намiбiя, Зiмбабве, ПАР та in). У Пвденно-Афри-канськш Республiцi площа загороджених теpитopiй становить вщ 2,0 до 20,0 тис. га. У Намiбií на 5 тис. ранчо, що займають плошу близько 35 млн га, перебувають разом iз свiйськими тваринами понад 500 тис. гoлiв 11 видiв ратичних [2]. У мисливських угiддях краши поширен близько 40 видш мисливсь-ких звipiв, серед них найбiльшoю популярнктю серед мисливщв, як об'екти по-лювання, користуються pатичнi: куду, жирафа, зебра, гепард, дк-дк, iмпала, гну, буйвол та ш Мисливськi тури вкладають iстoтний внесок в економку краши, приносячи приблизно 8 % щopiчнoгo приросту валового нащонального продукту. Так, у 2005 р. добування 25 тис. диких тварин забезпечило дoхiд у 316 млн намiбiйських дoлаpiв, що перевершило доходи ввд усього сектору до-машньо1 худоби за цей же перюд. Кpiм цього, кожний мисливець, який пршхав за трофеями у Намiбiю, створюе додатково 5-6 робочих мкць.
Не менше прибутюв приносить вольерне господарство не тшьки в Африщ, але й в деяких крашах бвропи, зокрема в 1спани. У деяких сшьських гос-подарствах ще1 краши мисливське господарство було не основним, а додатко-вим. Однак згодом вiдбулася пеpеopiентацiя сшьського господарства на мисливське iз спецiалiзацiею на розведення ратичних видiв. Згiднo з oфiцiйними даними в !спанп iснуе понад 150 ферм, в яких утримують близько 5 тис. олешв. Мисливське вольерне господарство забезпечуе роботою до 10 тис. жителiв краши. В 1спани приватш мисливськi господарства за умови ефективного менеджменту приносять piчний дох1д в 150 тис. евро. Деят тpoфейнi самцi оленя благородного ощнюють в 6 тис. евро [3].
Вже не одне десятилгття функщонуе вольерне i нашввшьне розведення ратичних не тiльки у крашах бвропи, Пiвнiчнoí Америки, Африки, але й в Австралп, Ново!' Зеландií. У Нoвiй Зеландií вольерне розведення ратичних роз-почато зi 60-х poкiв ХХ ст. На початку ХХ1 ст. тут утримували понад 1,5 млн оленеподабних. За короткий теpмiн Нова Зеландя стала основним постачальни-ком м'яса, шкур, панпв на свiтoвий ринок на сотш мiльйoнiв долар1в щopiчнo. У кpаíнi добуто к1лька олешв благородних, роги яких oцiненo понад 600 пун-ктiв за системою SCI i е свiтoвими рекордами. Зпдно iз законодавством кра1ни, власники ферм з розведення оленя благородного не мають права використову-вати piзнi фаpмакoлoгiчнi засоби з метою збшьшення poзмipiв i ваги ропв [9]. Усп1хи у poзведеннi оленя полягають у завезеннi тварин iз кращих вольерних господарств Англií, а також iз Карпат (Угорщина, Румуня). 1стотну увагу влас-ники вольер придшяють селекцií, системi пiдгoдiвлi дичини. Менеджери оленя-чих господарств Ново1 Зеландп першими усвiдoмили, що необидна допомога
науковцiв у виршенш таких питань, як: вплив рацiону живлення на якiсть рогв олешв; захворювання тварин та ш
Дослiдження, якi цiкавлять менеджерiв оленячих господарств, проводять в Новiй Зеландо силами створених асоцiацiй таких, як: Deer Resesrch, Deer Co, Pro Velco та ш, яш об'еднують представниюв державного i приватного сектору [3, 4]. Вони разом визначають напрями наукових дослiджень. Все це потребуе коштiв, i приватний сектор виплачуе асоцiацiï 2 % ввд сво1х доходов, якi йдуть на прикладш науковi дослiдження, що стосуються оленеподабних. Результати прикладних наукових дослвджень надають явну конкурентну перевагу ïх влас-никам, тому вони е комерцшною таемницею i, вiдповiдно, не публшуються у профiльних наукових або мисливських журналах. У Новiй Зеландц такi досль дження здiйснюе Науково-дослвдний iнститут сiльського господарства (Agriculture Research Institute). У бврош ввдповщш дослiдження проводять в Iспанiï (м. Альбасета), Чехл (м. Прага, 1нститут зоотехнiï). Науковими дослiдженнями та наданням послуг у розведеннi оленiв, поставкою генетичного матерiалу i розробленням технологш вдаворення поголiв'я ратичних видiв займаеться сло-вацька Xcell та кпанська Venadogen [3, 4].
Отже, з початку ХХ1 ст. у багатьох крашах свiту активно розвиваеться вольерне мисливське господарство з метою отримання м'ясно!' i пантово!' продукций полювання на звiрiв у загороджених територiях, випуску звiрiв " тд пос-трш", створення нових стад та ш У вольерних мисливських господарствах, в яких розводять оленя благородного, проводять селекщю в напрямку збшьшення довжини рогв i чисельносп пасинкiв. На деяких фермах досягли довжини ропв понад 100 см i близько 40 пасинюв. Таких результапв власники ферм досягли шляхом селекцц та пiдгодiвлi [5]. Величина трофе'в (вага, розмiри) е показни-ком стану популяцiï, а також правильного ведення мисливського господарства. Загалом у свiтi органiзовано близько 20 тис. ферм, в яких утримують оленя благородного i лань.
Лггература
1. Гальцев Александр. Фермеры-охотники / Александр Гальцев // Охота : наук.-практ. журнал. - 2009. - № 10. - С. 28-30.
2. Егоров С. Охотничьи фермы: реальный путь развития малого бизнеса / С. Егоров, А. Да-нилкин // Охота : наук.-практ. журнал. - 2008. - № 8. - С. 2-6.
3. Ландете-Кастильос Томас. На пути к совместной европейской стратегии менеджмента оленей / Томас Ландете-Кастильос // Охота : наук.-практ. журнал. - 2012. - № 12. - С. 24-28.
4. Ландете-Кастильос Томас. На пути к совместной европейской стратегии менеджмента оленей / Томас Ландете-Кастильос // Охота : наук.-практ. журнал. - 2013. - № 2. - С. 32-36.
5. Мадейски Мирослав. Пусть власть не мешает / Мирослав Мадейски // Охота : наук.-практ. журнал. - 2013. - № 3. - С. 4-7.
6. Ольшанский Вениамин. Словацкие секреты / Вениамин Ольшанский // Охота : наук.-практ. журнал. - 2012. - № 2. - С. 34-39.
7. Пискунов Александр. Вольерная охота вытянет охотхозяйства из западни АЧС?. [Электронный ресурс]. - Доступный с http://www.wildlife.by/node/26488.
8. Хасанов Р. А. Вольерное хозяйство Нестеревского охотничьего хозяйства Тверской области. [Электронный ресурс]. - Доступный с http://bashunter.ru
9. Bombik Pawel. Czyje wience wiçksze / Pawel Bombik // Lowic Polski. - 2010. - № 10. -S. 16-26.
10. Zbanek Stanislav. Farmove chovy jelenovitych / Zbanek Stanislav // Myslivost. Straz mysli-vosti. - Rocnik. - 2000. - Vol. 48 (78), № 9. - S. 10-11.
11. Zielinski Wieslaw. Niezwykle historie rekordowych wienców / Wieslaw Zielinski // Lowiec Polski. - 2010. - № 9. - S. 13-19.
12. Matysek Waclaw. Zlote wience / Waclaw Matzsek // Lowiec Polski. - 2011. - № 9. -S. 16-23.
Хоецкий П.Б., Новак А.А., Похалюк А.М. Мировой опыт ведения вольерного охотничьего хозяйства
Проанализировано ведение вольерного хозяйства в Новой Зеландии, странах Европы, Америки, Африки. Основными объектами вольерного разведения является Cervus elaphus, Cervus nippon, Dama dama и др. Величина трофеев (вес, размеры) является показателем состояния популяции, а также правильного ведения охотничьего хозяйства. Вольерное охотничье хозяйство рентабельнее, чем животноводство, что привело, в некоторых европейских странах, к переориентации сельского хозяйства на разведение оленевидных. В мире созданы ассоциации по разведению копытных видов, которые выделяют средства на научные исследования. Результаты прикладных научных исследований предоставляют преимущество их владельцам в разведении копытных видов над конкурентами.
Ключевые слова: вольер, копытные виды, Sus scrofa, Cervus elaphus, Cervus nippon, Dama dama.
Khoyetskyy P.B., Novak AA., Pokhalyuk O.M. World Experience of Captive Hunting Game Management
Captive hunting game management in New Zealand, European countries, America, and Africa is examined. The main objects of captive breeding are Cervus elaphus, Cervus nippon, Dama dama and others. The size and weight of trophies are indicators of population status as well as proper hunting management. Captive hunting game management is more profitable than cattle breeding, which has made some European countries reorient agriculture to cervids breeding. Worldwide, associations dealing with ungulates breeding have been created that allocate funds for conducting research. The use of the results of applied research in practice provides the beneficiaries with advantages over their competitors in ungulates breeding.
Keywords: enclosure, ungulates, Sus scrofa, Cervus elaphus, Cervus nippon, Dama dama.
УДК 630*164 Здобувач 1.Я. Тимочко; доц. Ю.А. Мельник, канд. с.-г. наук -
НЛТУ Украти, м. Львiв
ФЕНОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 СЕЗОННОГО РОЗВИТКУ ALLIUM URSINUM L. У Р1ЗНИХ ТИПАХ Л1СУ
Феноспостереження за Allium ursinum проведено з фжсуванням 20-ти фаз розвит-ку вегетативних i генеративних органов рослин. Allium ursinum в умовах Львова проходить yci фази розвитку аналопчш тим, як проходять рослини в люових ценозах. 1снуе ютоша рiзниця мiж середшми, найбшьш раншми i найбшьш шзшми фенодатами. Ос-кшьки Allium ursinum шзньовесняний ефемеро'л'д, то вегетаця розпочинаеться у зимовий перюд. Фаза бутошзацп е нетривалою (до 5 дiб). Розвиток кв^ки тривае вщ ii зак-ладання до заплщнення i в середньому проходить за два тижш. Формування плодiв тривае один мюяць. Тривалiсть вегетацшного перiоду змiнюеться в межах 122-129 дiб.
Ключовi слова: Allium ursinum, фенолов, вегетативнi та генеративнi органи.
Вступ. Сезонш ритми розвитку Allium ursinum L. е виявом пристосуван-ня виду до змш умов середовища як пiд впливом ктматичних, так i антропоген-них чиннитв. Allium ursinum може успiшно адаптуватись в нових умовах лише тод^ коли рiвень його сезонного ритму, закршлений у генотит, не виходить за рiвень сезонного ритму змш умов середовища. Уявлення про наявнкть ввдпо-
