CC BY
6Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 2. С.433-437.
УДК 811.161.2'37
ДО ПИТАННЯ ПРО СЕМАНТИЧНУ КЛАСИФ1КАЦ1Ю ПРЕДИКАТ1В НАЯВНОСТ1 / В1ДСУТНОСТ1
Мслскссцева Н.В.
Кам'янець-Подтьський нац1ональний ун1верситет iменi 1вана Ог1енка, м. Кам'янеu,ь-Подiльський, Украна
У cmammi зроблено спробу з 'ясувати особливостi npedurnmie наявностi / eidcymnocmi, визначити семантичш критери ЧхньоЧ класифтаци. npoaHani3oeam семантичш типи предикатiв наявностi / вiдсутностi та засоби ix вираження в сучаснш укратськт Moei.
Ключовi слова: буття, предикат наявнoстi / вiдсутнoстi, буттеве речення, семантика, семантична класифтащя.
У сучаснш лшгвютичнш наущ придшяють значну увагу дослщженню семантичного аспекту речення, оргашзацшним центром якого е предикат. Предикат позначае активну або статальну ознаку, яка проявляеться у чаш та сшввщноситься з предметом (суб'ектний предикат) або ситуащею (безсуб'ектний предикат) [1, с. 24].
До проблеми предикапв, ix семантично! класифiкацii та реченневотвiрноi функцii неодноразово зверталися вггчизняш (Н.М. Арват, 1.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, А.П. Загштко, T.G. Масицька, М.В. Мiрченко) та зарубiжнi мовознавщ-синтаксисти (Н.Д. Арутюнова, Б.В. Богданов, О.М. Селiверстова, Ю.С. Степанов та шш^. Проте й сьогоднi чiтко не визначено критери виокремлення груп предикапв, серед дослiдникiв немае одностайностi у визначенш лексико-семантичних та синтаксичних ознак рiзниx типiв предикатiв, не з'ясовано i'xm валентнi характеристики.
Одним iз принципiв класифiкацii предикатiв е !хня спiввiднесенiсть iз часовим вщображенням подiй або явищ у реченш. За цiею ознакою виокремлюють два типи предикапв: динамiчнi та статичш. Статичнi, а також пов'язанi з ними деяю динамiчнi предикати, виступають органiзацiйним центром буттевих речень, яю констатують факт iснування або вщсутносп об'екта в реальному свiтi чи його певному фрагмент та вщображають вiдносно завершенi стани, процеси, дп [2, с. 8].
Дослiдження рiзноманiтниx синтаксичних одиниць з модельною семантикою екзистенцл здiйснювали Н.Д. Арутюнова, С.М. Ширяев [2], Т.В. Булигiна, О.М. Селiверстова [11], А.В. Величко [4], В.С. Григор'ева [6], Н.В. Кавера [8], О.1. Леута [9], Л.1. Лонська [10] та iншi. Проте питання класифiкацii буттевих речень залишаеться до цього часу не розв'язаним як у вiтчизняному, так i в зарубiжному мовознавствi.
Необxiднiсть дослщження типологii предикатiв iз семантикою буття, проблемшсть питання про ixнi семантичт класи й зумовлюють актуальтсть обрано].' теми. Тому на основi огляду наукових розвщок маемо на метi
проаналiзувати наявт класифшацп предикапв та з'ясувати критерп визначення i типолопзацп предикатiв наявностi/вiдсутностi.
Для досягнення сформульовано1 мети потрiбно розв'язати таю основт завдання: 1) здiйснити аналiз семантичних класифiкацiй предикатiв; 2) з'ясувати критерп виокремлення семантичного класу предикапв наявностi / вiдсутностi; 3) схарактеризувати основш типи предикапв наявностi / вщсутносп.
Лiнгвiстична лiтература, присвячена дослщженню буттевих предикатiв, характеризуеться кiлькома основними напрямами.
У росiйському мовознавствi деяю дослiдники (Н.Д. Арутюнова, С.М. Ширяев, В.С. Григор'ева) видшили в окремий лопко-граматичний тип речення екзистенцп, конструктивним центром яких е предикати буття. Класифiкацiя буттевих речень здiйснена на основi перетину типiв «зона буття» та «наявний предмет». Зона буття може вардаватися вiд свiту, всесв^у, який розглядаеться поза його просторовими та часовими межами, до мшросвиу людини або його частини, що розглядаеться в певний момент буття [2, с. 233-271].
У монографп «Семантические типы предикатов» О.М. Селiверстова та Т.В. Булигша пропонують формально-морфолопчну класифiкацiю, за якою виокремлюють: 1) предикати дп; 2) процесу; 3) стану; 4) якостi; 5) розташування в просторi; 6) потенцiйностi; 7) класу та «зв'язку»; 8) результату та факту. Автори включають локативш, екзистенцiйнi та посесивно-екзистенцiйнi предикати до класу просторових. Слово «простiр» вживаеться тут у широкому значеннi й використовуеться для позначення конкретного фiзичного простору, множини, ситуацп, поди. Характерною рисою предикатiв «розташування в просторЬ» е те, що 1хт денотати не належать до створених або таких, що виникають у чаш явищ; вони вказують лише на зв'язок певного об'екта та простору. Просторовi предикати можуть розглядатися як таю, що безперервно тривають у чаш, або як абстраговаш вщ безпосереднього протшання в чаш [11, с. 146-151].
В украшському мовознавста найчаспше послуговуються семантичною класифiкацiею 1.Р. Вихованця, який спочатку подiлив предикати на два узагальнеш класи: предикати дп (будувати, пекти, споруджувати, творити; бити, валити, колоти, руйнувати; везти, котити, нести, сунути; ти, гхати, б1гти, мчати тощо) та стану (боляче, важко, радгсно, соромно, легко, спекотно), яю згодом доповнив предикатами процесу (рости, в'янути, квтнути, осипатися; тверд1ти, м'якшати, замерзати, горгти), якосп (зелений, червоний; гтдий, вороний; голосний, дзвткий; солодкий, яркий; запашний; гострий, колючий; важкий, легкий; гарячий, холодний; великий), юлькосп (один, мало, багато, шлъка, декыъка, чимало) та локативними (бути, перебувати, сид1ти, лежати, стояти, висти; падати, хилитися, текти, завалюватися) предикатами. Вш зараховуе предикати наявносп/вщсутносп (бути, гснувати, жити; лютувати, панувати тощо) до предикапв стану, просторова наявшсть конкретизуеться класом локативних предикапв [5, с. 93-111]. Такого погляду дотримуються й iншi л^вюти, зокрема Н.В. Кавера, О.1. Леута, Л.1. Лонська.
У загальнш системi предикатiв Н.М. Арват та А.П. Загштко вичленовують предикати наявносп/вщсутност (iснування) (бути, гснувати, матися, жити тощо), а також 1хш рiзновиди - предикати володшня, приналежностi (мати, володгти, належати тощо) та предикати мюцезнаходження або статально! локалiзацil (бути (локалiзацiя), розташуватися, розкинутися, лежати, висти та гншг) в окремi тдкласи [1, с. 24-25; 7, с. 287-288].
Синтаксична модель наявносп/вщсутност е найтиповiшим вузьким виявом буттевих речень, до яких традицшно вiдносять лише номiнативнi речення. Основною функщею буттевих номiнативних речень е вираження стану навколишнього середовища. Предикатним компонентом у них часто виступае iменник у формi називного вщмшка: I тгльки гриви... курява... 7 свист... Лунких копит оддалешлий цоют... I ми..Л степ..Л жовтий падолист... I цих двор1в передвеч^рнт клотт... (Л. Костенко). Однак суттеву роль у формуванш речень iз семантикою буття вщграють дiеслова зi значенням екзистенцiйностi, якi виступають спецiалiзованим засобом вираження предикапв наявностi / вщсутносп.
У сучасному мовознавствi представлено кшька пiдходiв до класифшацп дiеслiвних буттевих речень. Ус дослiдники (Т.В. Булипна, Н.В. Кавера, Л.1. Лонська, О.1. Леута, О.М. Селiверстова) виокремлюють власне екзистенцiйний варiант iснування, у яких буттева семантика нiчим не ускладнена. Предикати власне буттевих речень найчастше виражеш дiесловами з семою юнування без будь-яких додаткових характеристик i функцiонують у значеннi «бути в наявносп, мати мiсце в дшсностЬ»: (бути - е; буде, буду, будеш, був, була, було; матися, ¡снувати, траплятися, статися, в1дбуватися, д1ятися, здтснюватися тощо): С для серця така покута - забувати скор1ше зло... (Л. Костенко). Був веч1р, св1жий, запашний, тсля довгог задушливог спеки (З. Тулуб). Такий звичай кнуе, але в1н суперечить правилам (П. Загребельний).
Рiзновидами цього типу е речення, що описують етапи (поява, прсткання, припинення) та способи юнування (позначення кольорово! квашфшацл, звучання, запаху, свiчення, горiння, оптичних явищ), iнтенсивнiсть вияву буття певних явищ: На лугу з'явилося безл1ч семинаристов (У. Самчук). Знову в родим запанувала незлагода, Андрт нав1ть побив у розпуц Маланку (М. Коцюбинський). В гарячий ясний лгттй день л1с на горах сяе, а в долинах чорте (I. Нечуй-Левицький) [9, с. 153-154].
Предикати вщсутносп заперечують юнування предмета, явищ, подш у дшсносп. Вони виражаються заперечною формою предикапв наявносп з часткою не (функщональним замiнником синтаксеми е виступае екзистенцшний предикат нема), дiесловами iз семантикою вiдсутностi, заперечення або припинення iснування (зникнути, перестати, припинитися, зменшитися, випаруватися, зактчитися): Все не те, коли нема любов1 (Д. Павличко). З того часу у них 7з Семеном т стрки, т лайки не було (Б. Гртенко). Минають дш, минають ноч1, Минае л1то, шелестить Пожовкле листя, гаснуть оч1, Заснули думи, серце спить... (Т. Шевченко).
У буттевих реченнях другого типу буттева семантика ускладнена додатковим значенням володшня (О.М. Селiверстова, Л.1. Лонська, О.1. Леута). Посесивна наявнють/вщсутшсть вказуе на приналежнють предмета певному суб'екту, володшня чимось i виражаеться дiеслiвними предикатами iз посесивним значенням (мати, бути володти, належати, находитися, водитися, з'являтися, тримати): Я не одна, есть у мене I батько, 7 мати... Сеть у мене... туманочку, Туманочку, брате! (Т. Шевченко). Мала в свогй кров1 батькову несамовит1сть 7 материн легкий норов (П. Загребельний). А пот1м побралися, Худоби д1ждалися, Придбали хут1р, став 7 млин, Садок у гаг розвели I пасоку чималу — Всього надбали (Т. Шевченко).
До третьо! групи належать буттевi речення iз семантикою розташування, мюцезнаходження у просторi (О.М. Селiверстова, Н.В. Кавера, Л.1. Лонська, О.1. Леута). Предикати локалiзованоl наявносп (мюцеперебування) речень екзистенцп об'еднуе значення «юнувати, знаходитися, перебувати в певному мющ».
У ролi предикаив локалiзованоl наявностi можуть вживатися : 1) дiеслова буття i перебування (бути, знаходитися, пом1щатися, з'являтися) та !х експресивш синонiми (верт1тися, стирчати, крутитися, топтатися, обтиратися): Проти церкви через дорогу була оселя выъшаницъкого священика; за старим домом зеленгв старий садок (I. Нечуй-Левицъкий). Чого являешся мен У см? (I. Франко); 2) делексикалiзованi дiеслова iз семантикою звучання, кольорово1 квалiфiкацil, свiчення: На днг довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоц1, зелетють левади (I. Нечуй-Левицъкий); 3) дiеслова мюцеперебування iз вказiвкою на спошб розмiщення - протяжтсть, розподш та спосiб розташування у просторi (розкинутися, розтягнутися, розташовуватися, приткнутися, простиратися, слатися, стелитися, розлитися, влаштуватися тощо): Долиною повилась р1чечка, наче хто кинув нову синю стр1чку на зелену траву (М. Коцюбинсъкий).
До визначених трьох груп буттевих речень О.1. Леута додае ще одну - юльюсно1 наивность Предикати квантитативное' наявност вщображають ситуацiю, явище, предмет дшсност з огляду на його юльюсть. Основними складовими конструкцiй квантитативно1 наявностi е буттевий предмет i його кiлькiсний компонент, який може виражатися iменними формами iз значенням кiлькостi (числiвниками, кiлькiсними iменниками, при^вниками). Якщо квантитативний компонент вiдсутнiй, юльюсна квалiфiкацiя знаходить свое вираження в гештивних реченнях: А соняшника, а маку, буряюв, лободи, укропу, моркви! (О. Довженко). А гвалту! А крику! (Т. Шевченко). П1шла... № в1дгуку, нг погляду, нг слова (О. Олесъ). Н прикмет, нг в1дгуку, нг сл1ду (Л. Костенко).
За семантикою дiеслiвних предикаив виокремлюють таю моделi юлькосп: 1) з дiесловами буття (е, бути, бувати, ¡снувати): I дор1г е багато, А В1тчизна — одна (А. Малишко); 2) з дiесловами появи, виявлення (з 'являтися, вийти, створитися, залишатися): Б1йц1в залишилося мало (О. Довженко); 3) з дiесловами збшьшення, накопичення (збыъшуватися, зростати, примножувати, прибавляти, розширяти, накопичувати, наб1гати): Народ росте, г множиться, г д1е Без ваших нагагв г палаша (В. Симоненко); 4) з дiесловами зменшення, зникнення (зменшуватися, скорочуватися, зникати, випаровуватися, танути): Тане й тане мгй Василъко як св1чка (М. Вовчок); 5) з дiесловами юлькост (рахувати, нараховувати, нал1чувати): Шило поклав на стгл пачку квитанцгй г сказав, що за нею рахуеться кшъканадцятъ недоплат: по м'ясу, по городит, по яйцях (Ю. Мушкетик); 6) з дiесловами перемщення, руху (прибути, пригхати, нагхати, наб1гти): На весглля пангв наТхало, що гуло у будинку, як у вулику (М. Вовчок); 7) з дiесловами, що входять до складу фразеологiзмiв iз значенням невизначено1 юлькост (кгт наплакав, залийся, не пол1чити): А ворожих трутв г не злiчити (О. Довженко) [10, с. 160-164].
Висновки. Отже, категорiя наявносп / вщсутносп в лiнгвiстицi констатуе або заперечуе факт юнування предметiв, явищ, подш. Буттевi моделi, що вiдображають способи юнування фрагмента буття, виражаються предикатами наявносп/вщсутносп, посесивно1 наявностi (володiння), локалiзованоl наявностi (мiсцеперебування) та квантитативно1 (юльюсно1) наявностi. Семантичнi групи предикатiв наявносп/вщсутносп потребують подальшого аналiзу, конкретизаци та встановлення чiтких меж мiж ними.
Список л^ератури
1. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке / Н.Н. Арват. - К.: Вища школа, 1984. - 159 с.
2. Арутюнова Н.Д. Русское предложение: Бытийный тип / Н.Д. Арутюнова, Е.Н. Ширяев.
- М.: Русский язык, 1983. - 198 с.
3. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения / В.В. Богданов.
- Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1977. - 204 с.
4. Величко А.В. Простое предложение: Опыт семантического описания / А.В. Величко, Ю.А. Туманова, О.В. Чашна. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. - 119 с.
5. Вихованець 1.Р. Нариси з функщонального синтаксису укра'шсько! мови / 1.Р. Вихованець.
- К.: Наук. думка, 1992. - 222 с.
6. Григорьева В.С. Семантические типы бытийных предложений в аспекте их денотативной соотнесённости // Коммуникативно-прагматические и семантические функции речевых единиц.
- Калинин: КГУ, 1980. - С. 135-142.
7. Загштко А. Теоретична граматика укра'шсько! мови. Синтаксис / Анатолш Загштко. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - 663 с.
8. Кавера Н.В. Значенневе розмежування дieслiвних предика™ зовншнього стану // Мовознавчий вюник: Зб. наук. пр. / МОН Укра'ши. Черкаський нац. ун-т iм. Б. Хмельницького;
Вщп. ред. Г.1. Мартинова. - Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. - 2009. - Вип.8. - С. 108-116.
9. Леута О. Структура i семантика дiеслiвних речень в украшськш лтературнш мовi / Олександр Леута. - К.: Таю справи, 2008. - 208 с.
10. Лонська Л.1. Структурно-семантичш особливост буттевих речень в украшськш мовг автореф. Дис. на здобуття наук. ступеня канд. фш. наук: спец. 10.02.01 «Украшська мова» / Л.1. Лонська.
- Кшв, 2001. - 19 с.
11. Семантические типы предикатов / [под ред. О.Н. Селиверстовой]. - М.: Наука, 1982. - 365 с.
Мелекесцева Н.В. К вопросу о семантической классификации предикатов наличия / отсутствия // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 2. - С.433-437.
В статье сделана попытка определить особенности предикатов наличия / отсутствия, семантические критерии их классификации. Проведен анализ семантических типов предикатов наличия / отсутствия и средств их выражения в современном украинском языке.
Ключевые слова: бытие, предикат наличия / отсутствия, бытийное предложение, семантика, семантическая классификация.
Melekestseva N. V. Some aspects on the question of the semantic classification of the predicates of presence / absence // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 2. - P.433-437.
It has been made an attempt to find out the peculiarities of the predicates of presence / absence, to define the semantic criterion of their classification. The semantic types of the predicates of presence/absence and the means of their expression in modern Ukrainian language have been analysed.
Key words: existence, predicate of presence / absence, existential sentence, semantics, semantic classification.
Поступила до редакцп 22.03.2011 р.
