CC BY
29
ТЕОР1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 340:12
Тарас Гарасимiв
Навчально-науковий iнститут права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка", заступник директора - декан повно! вищо! освiти, доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фшософп права Garasumiv_@ukr.net
ДЕВ1АНТНА ПРАВОСВ1ДОМ1СТЬ ЯК П1ДСТРУКТУРНА СИСТЕМА МЕНТАЛЬНО СТРУКТУРОВАНО1 ПРАВОСВ1ДОМОСТ1
© Гарасим1в Т., 2017
Грунтовно дослiджено девiантну правосвiдомiсть як пщструктурну систему ментально структурованот правосвщомостц визначено н особливостi. З'ясовано, що випереджувальне вiдображення у девiантнiй правовш свiдомостi - це такий структур-ний просторовий конфiгурацiйно-становий зв'язок девiантноT правовот свiдомостi iз сучасним перехщним суспiльним буттям, у процесi якого вщбуваеться девiантне вiдображення не тшьки цього маргiнально-правового стану правового об'екта, але й трансгресивних тенденцiй його розвитку з огляду на еволюцшш перспективи немар-гiнально-правового регулювання сусшльних в1дносин, якi iснують у площиш змiни кризового циклу сощальнот активностi сучаснот девiантнот укратнськот правосвiдомостi, щонайменше, на перший некризовий, низький цикл сощальнот активност1.
Ключовi слова: свщомкть; правосвiдомiсть; девiантна правосвiдомiсть; пщструктурна система; ментально структурована правосвiдомiсть; випереджувальне вщображення.
Тарас Гарасымив
ДЕВИАНТНОЕ ПРАВОСОЗНАНИЕ КАК ПОДСТРУКТУРНАЯ СИСТЕМА МЕНТАЛЬНО СТРУКТУРИРОВАННОГО
ПРАВОСОЗНАНИЯ
Основательно исследовано девиантное правосознание как подструктурная система ментально структурированного правосознания, определены ее особенности. Выяснено, что опережающее отражение в девиантном правовом сознании - это такая структурная пространственная конфигурационно-сословная связь девиантного правового сознания с современным переходным общественным бытием, в процессе которого происходит девиантное отражение не только этого маргинально-правового состояния правового объекта, но и трансгрессивных тенденций его развития с учетом эволюционных перспектив немаргинально-правового регулирования общественных отношений, которые существуют в плоскости изменения кризисного цикла социальной активности современного девиантного украинского правосознания, по меньшей мере, на первый некризисный, низкий цикл социальной активности.
Ключевые слова: сознание; правосознание; девиантное правосознание; подструк-турная система; ментально структурированное правосознание; опережающее отражение.
Taras Harasymiv
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Theory and Philosophy of Law
Sc. D., Prof.
QUESTION RELATIVES AS A DESIGN SYSTEM OF MENTALLY STRUCTURED RIGHTS
The thesis explores deviant legal consciousness as a substructural system of mentally structured justice, its features are determined. It was found out that the proactive reflection in the deviant legal consciousness is a structural, spatial configurative relationship of a deviant legal consciousness with a modern transitional social being, during which there is a deviant reflection not only of this marginal legal state of the legal object, but and transgressive tendencies of its development in view of the evolutionary perspectives of non-marginal legal regulation of social relations that exist in the plane of change in the crisis cycle of social activity modern deviant Ukrainian legal consciousness, at least on the first non-crisis, low cycle of social activity.
Key words: consciousness; legal consciousness; deviant legal consciousness; substructure system; mentally structured legal consciousness; forward display.
Постановка проблеми. Девiантна правосвщомють як тдструктурна система природно!, ментально структуровано! правосвщомосп, на наш погляд, визначае (i створюе - за наявносп посттоталггарних умов) властивосп усього системно-лопчного компендiуму як правових, так i неправових девiацiй сощуму, соцюкомушкативно! та правово! реальности а також щейно-свiтоглядну парадигму перетворень перехщного правосоцiуму.
Аналiз дослщження проблеми. Очевидно, цiлепокладальному поясненню фшософсько-правово! сутностi категори "девiантна правосвщомють" сприятиме мiждисциплiнарний (синерге-тичний) аналiз смислозмiстовно! сутностi девiантно! правосвiдомостi, який концептуально резонуе з методолопчними напрямами наукових розвщок 70-х рокiв минулого столггтя. До таких розвiдок, в яких висвгглювалися i дослiджувалися системно-структурш зв'язки у рiзних вiдношеннях i вщносинах, необхiдно зарахувати, насамперед, методичш iде!, якi обгрунтували В. I. Свщерський та Р. А. Зобов i якими, на нашу думку, аксюлопчно тдведено функцiонально-теоретичну базу тд створення у науково-понятiйнiй площинi категорп "полiфункцiональна структура".
Вiдзначимо, що проблемою спадкоемносп позитивно! правосвiдомостi грунтовно щкавився В. О. Чефранов, низка його щей заслуговуе на творче переосмислення й розвиток з урахуванням сучасних реалiй. Водночас пiдкреслимо, що у зарубiжних учених цей аспект проблематики не викликав наукового штересу, бо фактично жодно! публiкацi! з ще! тематики не вдалося виявити. Враховуючи актуальнiсть для соцiально! практики науково-теоретичного осмислення природи та сутностi функцп розвитку правосвiдомостi й вироблення на цш основi прагматичних рекомендацiй, спрямованих на подолання рецидивiв девiантностi, вважаемо нашим важливим завданням методо-лопчно-правове окреслення вiдомих позитивiстських вiтчизняних та шоземних пiдходiв до виявлення позитивно! природи i сутносп функцп випередження розвитку перехщного правобуття звичайною позитивною правосвщомютю, яку ми iдентифiкуемо як рiзновид девiантно!' правосвiдомостi.
Метою статт е грунтовне дослiдження девiантно! правосвщомосп як пiдструктурно! системи ментально структуровано! правосвiдомостi, визначення !! особливостей.
Виклад основного матерiалу. Систематизацiя, узагальнення рiзних наукових позицiй та врахування новггшх наукових напрацювань у цiй цариш й з'ясування у методологiчно-правовому аспект сучасного стану активно! функци випередження перехщного пострадянського буття укра!нською девiантною правосвiдомiстю - усе це об'еднано метою осягнення цих аспектiв як у площиш позитивного, так i у площинi фiлософсько-правового, синергетично опосередкованого, методолопчно-правового !х розумiння.
Пригадаемо, що природу позитивно! правосвiдомостi, зокрема !! функцiю випередження суспiльного буття, значною мiрою дослiджували найактивнiше на вггчизняних теренах iз середини 60-х до середини 70-х роюв XX ст., аж до кшця столiття, тсля чого науковий iнтерес до правово! свiдомостi згас. Доволi iнтенсивно природу i сутнiсть звичайно! позитивно! правосвщомосп вивчали у радянському позитивному правознавсга, марксистськiй фiлософi! та iсторичному матерiалiзмi. Незважаючи на те, що тепер щ науковi дисциплiни теоретично застарши, стали непопулярними, ми не можемо !х обiйти, оскiльки немае актуальшшого сучасного матерiалу, якщо не враховувати давшх теоретичних розвiдок, розмiрковувань та роздумiв у XIX ст., зокрема I. 1ль!на, П. Новгородцева, Г. Гегеля та шших.
Як вщомо, вiтчизняна фiлософiя традицiйно засуджувала й ^норувала так званий вульгарно-матерiалiстичний погляд, згiдно з яким суспшьна свiдомiсть, виступаючи механiчним вiдображенням суспшьного буття, не може нi випереджати суспшьне буття, нi зворотно впливати на нього. Здатнють девiантно! правосвщомосп як рiзновиду суспiльного, перехiдного пострадянського розвитку, випереджувати хщ розвитку дшсносп (передбачати тi чи iншi результати) е чи не найщншшою якiстю правово! свiдомостi, яка дае змогу !! суб'ектам порiвняно вшьно орiентуватися у навколишнiй природнiй та сощальнш дiйсностi. Як випливае iз розмiрковувань, наприклад, В. О. Чефранова, першого укра!нського фiлософа права, з його щей та умовисновюв, сама щея передбачення грунтуеться на дiалектичному положеннi про активне ставлення свщомосп людини загалом до довкiлля, таке ставлення, що виявляеться у попереднш мислинневш побудовi дiй i в щеальному омрiяннi результатiв цих дш.
Це означае, що здатнiсть людини охоплювати своею свiдомiстю результати дiяльностi, якi у конкретний момент ще не настали, пов'язана з умшням випереджувати, ставити перед собою певш цiлi та органiзовувати свою дiяльнiсть у напрямi досягнення цих щлей. З цього приводу, наприклад, П. К. Анохш зауважуе, що випереджувальне вщображення е загальною властивiстю живо! матери [1], i воно пов'язане з пристосувальною дiяльнiстю органiзмiв, з !хньою умовно-рефлекторною дiяль-нiстю, що характеризуеться "упередженютю" та "сигналiзащею" майбутшх подiй, якi вщбува-тимуться у зовшшньому свiтi. На думку В. П. Тугаринова, найзагальнiшим фундаментом ще! властивостi "е органiчна цiлездатнiсть, яка властива всш живiй природi загалом" [2, с. 55]. Живi оргашзми, успадковуючи здатнiсть випереджати хiд зовшшшх подiй, почали з найбiльшою вигодою пристосовуватися до майбутшх, часто небезпечних явищ зовшшнього свiту, задовго до того, коли щ явища виникнуть. На глибокi генетичнi передумови свщомосп як випереджувального вiдображення вказують також Ф. Георпев та Г. Хрустов [3, с. 21]. У вищих тварин, як володiють психiкою, дощльно сприймати особливу, специфiчну для психши форму, яку I. П. Павлов назвав "рефлексом мети". У нових дослщженнях iз нейрофiзiологi! ця здатнють психiки вищих органiзмiв iдентифi-куеться в поняттях "випереджаюче вiдображення" або "модель потрiбного майбутнього" [2, с. 56].
Як вважав I. Губерман, будь-яка життедiяльнiсть оргашзму загалом щлеспрямована. У цьому виявляеться бiологiчна активнють мозку, яка полягае у його здатносп завжди пропедевтично моделювати (прогнозувати) майбутне [4, с. 173]. Свого найвищого ступеня здатнють випереджувального вщображення досягае у свщомосп людини. Метою людсько! дiяльностi в найпов-шшому розумiннi слова можна назвати лише таку, основним мотивом та суттю яко! е досягнення свщомо!, тобто зрозумiло!, вiдомо! людинi мети як омрiяного майбутнього, яке досяжне, але тшьки в уявi (йдеться про мету як особливу форму вщображення дшсносп). У нашому контексп здатнють щеально моделювати маргiнальний-напiвмаргiнальний-немаргiнальний "майбутнш стан" ("пот-рiбне майбутне") правово! норми в свщомосп людини становить саму суть його правомiрно! чи неправомiрно! поведшки, виступае праворефлексивною основою '^зюлоги (i бiологi! та
психологи) фiзичноï та pозyмовоï активносп", зо^ема й piзноджеpельноï, piзноцикловоï соцiальноï активносп позитивно!' пpавовоï свiдомостi, девiантноï пpавосвiдомостi [5, c. 162].
Сyчасне актyальне, синеpгетично стpyктypоване як тpансгpесивно модеpнiзоване, теоpетичне та пpактичне значення ^облеми випеpеджyвального вiдобpаження y девiантнiй ^авовш свiдомостi полягае не тiльки y тому, що воно дае змогу глибше вивчити не лише мехашзм девiантно-пpавовоï (або пpотипpавноï, маpгiнально-пpотипpавноï, маpгiнально-пpавовоï) поведiнки особистостi, але й дае можливють на вищому методологiчномy piвнi виpiшyвати питання, пов'язанi з коpотко-часо-пpостоpовим, сеpедньо-часо-пpостоpовим та далеко-часо-пpостоpовим ^огнозу-ванням у девiантнiй пpавовiй свiдомостi (девiантномy пpоцесyальномy пpавi), що ствоpюe маpгiнальнi ноpми пpава.
Пеpед тим, як з'ясувати особливосп випеpеджyвального вiдобpаження у девiантнiй пpавовiй свiдомостi, доцiльно дати його загальну xаpактеpистикy. Випеpеджyвальне вiдобpаження у девiантнiй пpавовiй свiдомостi - це такий стpyктypний пpостоpовий конфiгypацiйно-становий зв'язок девiантноï пpавовоï свiдомостi iз сучасним пеpеxiдним сyспiльним буттям, у ^оцес якого вiдбyваeться девiантне вiдобpаження не тiльки цього маpгiнально-пpавового стану ^авового об'екта, але й тpансгpесивниx тенденцiй його pозвиткy з огляду на еволюцшш пеpспективи немаpгiнально-пpавового pегyлювання сyспiльниx вiдносин, якi iснyють у площиш змiни кpизового циклу соцiальноï активностi сyчасноï девiантноï yкpаïнськоï пpавосвiдомостi, щонайменше, на пеpший некpизовий, низький цикл соцiальноï активностi. Як вщомо, змiна циклу соцiальноï активностi девiантноï пpавовоï свiдомостi пiдпадаe пiд методолопю фiлософiï пpава, синтетичного фiлософyвання, опосеpедкованого синеpгетикою пpавосвiдомостi [6, c. 155].
Випеpедження piвня pозвиткy пеpеxiдниx ^авовщносин у девiантнiй пpавосвiдомостi завжди, як давило, об'ективно-зумовлене, тобто позитивно-сцieнтичне, без ypаxyвання iдейного аспекту твоpення девiантниx пpавовиx pефлексiй як девiантноï пpавосвiдомостi, що можна оптимально pозyмiти лише, зпдно з пpоведеними дослiдженнями, у непозитивнш, фшософсько-пpавовiй площинi 1х методологiчноï веpифiкацiï як методологiчно-пpавовiй [7, c. 46-54]. Воно е специфiчним в^аженням типово маpгiнальниx, але хаотично, еволюцшно зоpганiзованиx потpеб пеpеxiдного пpавобyття у модеpнiзацiйномy нелiнiйномy вдосконаленнi засобiв синеpгетичного самооpганiзацiйного pегyлювання, якi виникають на основi pеальниx девiантно-маpгiнальниx сyпеpечностей пеpеxiдноï соцiальноï дiйсностi.
На нашу думку, ниш, як школи, стае доволi актуальною теза маpксистськоï фшософн та iстоpичного матеpiалiзмy пpо те, що сyпеpечка мiж виpобничими силами та в^обничими вiдносинами, що виникае у модеpнiзацiйнiй актyалiзацiï тpадицiйниx засобiв виpобництва матеpiальниx благ, актуально пpавоyсвiдомлюeться не тiльки у науковому, полггичному, моpальномy, а й у пpавовомy планi. У пеpеxiднi епохи, коли чинна система ^ава вже не задовольняе тpадицiйниx потpеб пеpеxiдного сyспiльства, виникаючи внаслщок девiантного pозвиткy виpобничиx сил, як давило, пеpедовi пpошаpки сyспiльства висловлюють новi пpавовi погляди, тpансгpесивно аналiзyють нову систему установ, таку, що бшьше вiдповiдаe "духу часу pинковоï економши". Отже, вiдносне випеpедження тpадицiйною пpавовою свiдомiстю та абсолютне випеpедження девiантною пpавосвiдомiстю новоï девiантно-маpгiнальноï пpавовоï дiйсностi вiдбyваeться не на пустому мющ - воно е вiдобpаженням спочатку типово стаpиx-маpгiнально-стаpиx i нових - маpгiнально-новиx пpавовiдносин, що походять iз новоï сощально-економiчноï бази, з нових фоpм власносп, а це означае, що воно виникае з них та тсля них, тобто вщстае вiд них i одночасно випеpеджаe цей piвень емпipичниx маpгiнальниx пеpеxiдниx пpавовiдносин [5, c. 256].
Рашше неодноpазово зазначалося, що будь-яке випеpеджyвальне вiдбиття пов'язане з цшепокладальною дiяльнiстю людини. Для точшшого pозyмiння випеpеджyвальноï можливостi девiантноï пpавовоï свiдомостi ця обставина мае надзвичайно важливе значення. Незалежно вщ того, чи йдеться пpо кон^етний меxанiзм дiï маpгiнальноï пpавовоï ноpми, в якiй девiантно пpоектyeться (моделюеться як можливе) майбутня маpгiнально-пpавова поведшка особистостi, що пiдпадаe пiд типово пpавовi оцiнки, чи пpо тpансгpесивнi можливостi девiантноï пpавовоï
свщомосп загалом або частково, або абсолютно випереджати такий рiвень емтричних, девiантно-маргiнальних правовiдносин, випереджувально-девiантне, згодом девiантно-маргiнальне правове вiдображення завжди пов'язане з категорiею цiлi. Як слушно зауважуе Д. А. Керiмов, за власною метою право "безпосередньо виражае випереджувальне вщображення свiдомiстю дiйсностi, i саме в цьому полягають творчi потенци права у перебудовi дiйсностi" [9, с. 375].
Правова мета як щеальне передбачення результату, на досягнення якого спрямоваш рефлексивнi дi! девiантно! правосвiдомостi, взагалi характеризуе всi форми i види теоретичного управлiння. Але тшьки в правi мета набувае "стандартного" узагальнення як ращональний образ правово! поведiнки - правомiрно!, зафшсовано! у правовiй нормi. Як мислений правоусвщомлений образ, маргiнально-правова мета виникае рашше, н1ж !! перетворення у правовому житп. Маргiнальною правовою метою е щеальний девiантний, маргiнально-правовий "внутршнш образ" предметiв, що пiдлягають девiантнiй правосвiдомостi. У цiй метi !х ранiше вiдзначае людина ще у суб'ективнш формi. З маргiнально-парадигмальною метою девiантно! правово! свiдомостi тiсно пов'язана така !! типова ознака, як маргшальне та девiантно-маргiнальне правове буття. Вiдображаючи маргiнально-правову дiйснiсть не просто такою, якою вона е, але й з огляду на те, якою вона повинна бути, девiантна правова свщомють шби окреслюе певну iерархiчно упорядковану перспективну схему (модель) тих чи шших перехiдних суспшьних правовiдносин [9, с. 325].
Коли йдеться про девiантну поведiнку людини з урахуванням !! прав та обов'язюв, про ймовiрнi наслiдки у випадку !х невиконання, то девiантна правова свiдомiсть нiбито не тшьки створюе парадигмально-девiантний образ само! маргшально! правово! дiяльностi, але й визначае результат тако! дiяльностi, що тдпадае пiд типовi правовi оцiнки, i тим самим орiентуе (програмуе) тепер вже типово девiантно-маргiнальнi правовi дп та вчинки особистостi.
Розроблення вщповщних наукових поглядiв багато в чому, як правило, передуе чинному законодавству, воно може випереджувати також правову щеолопю, психолопю, не кажучи вже про буденш правовi погляди та шдивщуальну правосвiдомiсть. Випереджувальна функцiя науково-правово! свiдомостi пов'язана з концептуальною тенденщею останньо! до iстинного об'ективного тзнання ще не дослiджених аспекпв, зв'язкiв i вiдносин, закладених в актуальному маргшальному правовому об'ектi. Науково-теоретичш правовi погляди як система суворих абстракцш можуть iдеально "перебудовувати" сформоваш правовiдносини, створювати оптимальнi проекти правового регулювання, теоретично висувати рекомендаций пов'язаш з тим чи iншим напрямом розвитку девiантно! правово! свiдомостi загалом i правово! практики зокрема. Очевидно генеральним напрямом розвитком девiантно! правосвщомосп, що мае кризовий цикл сощально! активностi, е той, що виводить трансгресивну !! трансформацiю на таю шляхи, яю сприяють змiнi кризового циклу сощально! активносп, щонайменше на перший некризовий або низький. Як вщомо, такими шляхами оптимального розвитку е синергетичш.
Розкриваючи iстотнi аспекти перехщного соцiального розвитку та фшсуючи !х в окремих поняттях та !х об'еднаннях (синергетичнi судження, умовисновки, закони, теори, гiпотези), науково-правова свщомють може розкривати ютинш синергетичнi закономiрностi (закони), зв'язки дiйсностi й, видшяючи серед них типовi, що повинш парадигмально "висвiтлюватись" девiантною правовою свщомютю, передбачати на рiвнi маргiнально! парадигми девiантно! правосвiдомостi подальший перебiг маргшальних правових явищ. Здатнiсть до об'еднання, що притаманна теоретичним знанням, е гносеолопчним джерелом передбачення, гносеолопчною передумовою трансгресивного переходу вщображально! функцi! девiантно! правосвiдомостi в перетворювальну, коли змшюеться кризовий цикл !! соцiально! активносп на перший некризовий [8, с. 278].
Виникае лопчне запитання: як встановити, коли кризовий цикл сощально! активносп девiантно! правосвщомосп змiнюеться на некризовий? На нашу думку, в умовах перехщного посттоталггарного праворозвитку критерiями оптимiзацi! кризового циклу соцiально! активносп девiантно! правосвiдомостi е: збiльшення сощально! орнамши чинно! укра!нсько! нормативно-правово! бази, широке застосування мiжнародно! законодавчо! бази у вiтчизнянiй правоза-конодавчш, приеднання вiтчизняно! чинно! нормативно! бази до свггового правового поля, внаслщок чого повинна змiнитися правова i правоосвiтня культура мислення, правозастосування та нормотворення, процедура ухвалення цивiлiзацiйно налаштованих укра!нських законiв тощо.
Незважаючи на доволi ш^ою, навiть абсолютш випеpеджyвальнi можливостi, науково-пpавове вiдобpаження, водночас, певною мipою обмежене як загальними гносеолопчними законами pозвиткy будь-якого знання взагал^ так i особливостями позитивного ^ава як деякоï зафiксованоï догматичноï пpавовоï системи (pеальностi), що входить до об'екта цього ^авового тзнання. Окpiм того, кpитеpiï випеpеджyвального девiантного вiдобpаження пpавовиx теоpiй залежать також i вщ 1х соцiально-економiчноï спpямованостi. Доволi високi можливостi випеpеджyвального вiдобpаження також i у цившзовано yзгодженоï вiтчизняноï пpавовоï iдеологiï, що, як i наука, також ^агне до ютинного пiзнання об'ективних зв'язюв i вiдносин пеpеxiдного пpавобyття, до pозкpиття оптимальних закономipностей пpавового об'екта. У нашому контекст маpгiнальнi пpавовi iдеï, що е безпосеpеднiм вiдобpаженням сyчасноï piзноджеpельноï полiтичноï свiдомостi, паpадигмально пеpедyють ствоpенню маpгiнальниx пpавовиx ноpм як актiв девiантноï пpавосвiдомостi та 1х вiдповiдномy маpгiнальномy тактичному здшсненню. Наявнiсть iдеï, на думку П. В. Копнша, "слугуе пеpедyмовою ^актит, щопpавда, не единой але надзвичайно важливо^ що накладае свiй вщбиток на специфiчнiсть пpактики, як ютини людськоï фоpми дiяльностi" [1G, c. 9G].
Що ж стосуеться бyденноï девiантноï пpавовоï свiдомостi, то для неï xаpактеpнi значно обмеженi HpHrepn випеpеджyвального вiдобpаження, що пов'язано з недостатнютю пpавомipноï достовipностi вiдобpаження в цш свiдомостi. Буденна девiантна ^авосв^^м^^, що побудована здебiльшого на емпipичномy маpгiнальномy спостеpеженнi та безпосеpедньомy досвда, часто обмежуеться звичайними уявленнями, пов'язаними з кон^етними випадками застосування як маpгiнальниx, так i немаpгiнальниx ^авових ноpм, вона не пiдiймаeться до ш^оких теоpетичниx узагальнень. Але й ця свщомють, як зазначалося, може мютити певнi позитивнi iдеï, пов'язаш з удосконаленням чинного законодавства, з пеpспективами оптимального фyнкцiонyвання деpжавно-пpавовоï оpганiзацiï тощо. Випеpеджyвальне вiдобpаження у буденнш девiантнiй пpавосвiдомостi може мати сенс i позитивне значення лише в тому випадку, якщо зможе наблизитися до наукових щей та обpазiв.
У пеpеxiдномy, ^изовому сустльсга, з "пеpежитками тоталiтаpизмy", як свщчать наyковi дослiдження, тpадицiйна, ментально стpyктypована логiка iдентифiкацiï та легiтимiзацiï нацюналь-но1, пpавовоï кyльтypи, як давило, немае. Вона комyнiкативно замiщена постщеолопчно опосе-pедкованою (за тpадицiйною pадянською iдеологieю) штучною логiкою ствоpення колективних ^авових мiфологем та iдеологем нементального змюту щодо виpоблення не пpавокyльтypного, а комyнiкативно-iдеологiчного дослiдження i коpеляцiï девiацiй piзниx типiв та фоpм [11, c. 39-41]. Не випадково девiацiйними явищами за pадянськиx (посфадянських) часiв неpiдко ставали пpоблеми нацюнальш або за фоpмою, або за змютом.
На нашу думку, дослщжуючи цей феномен, необхщно вpаxовyвати сутнюш особливостi, специфiкy та вiдмiнностi девiантноï пpавосвiдомостi вiд пpиpодноï, яка мае ментальний змiст у вщповщному ноpмотвоpеннi та ноpмоpозвиткy як полiфyнкцiональна сфу^^а, pепpезентyючи не лiнiйнy, а ситуативну, маpгiнальнy фоpмy свого pозв'язання у змюи, як пpавило, маpгiнального ^авового соцiyмy, з його соцiальними патологами, соцюпапями, свiтоглядно-аксiологiчними девiацiями та ви^ивленнями. 1снують аpгyментованi теоpетичнi пiдстави o^p^^ora, що у фоpмозмiстi девiантноï пpавосвiдомостi у феноменi "фоpми" в1дбиваеться еволюцшний (нелiнiйний), а у феноменi "змюту" ютс^ичний (лiнiйний) pозвиток звичайноï пpавосвiдомостi [12, c. 11-15].
Тpансцендентно iндифеpенцiюючи потpеби лiнiйниx та нелшшних вектоpiв спонтанного, хаотичного за сутнютю пpавоpyxy за кpизовиx часiв пpавобyття, спадкоeмнiсть пpавосвiдомостi як пiдстpyктypо-пiдсистема етнотpадицiï чеpез свою соцiальнy активнiсть у пpавотвоpчиx пpоцесаx окpеслюe вектоpи змши (i замiни) лiнiйниx пpинципiв pозвиткy на нелiнiйнi, а також ствоpюe новi маpгiнальнi пpавовi iстини та цшносп.
Полiфyнкцiональний (фоpмозмiстовий) xаpактеp стpyктypи девiантноï пpавосвiдомостi змушуе поставити аксюматичне запитання пpо ïï полiфyнкцiональнy pоль та сyтнiсть (пpизначення), що, як нам видаеться, можна виявити та вио^еми™ як моpфологiчнy i композицшну ïï масштабнiсть, за якоï вона щейно завеpшyeться як дieва фоpмозмiстовна якiсть паpадигмального плану i сyспiльно-пpавове явище соцiальноï пpиpоди. Вiдповiдь на поставлене
запитання, мабуть, треба розпочати з того, що сучасне перехщне суспшьство, яке будуе (вщроджуе, пригадуе) свою аксюлопчну модель правового, ментально опосередкованого свггорозумшня та вiдповiдного право- i законотворення, загально! свiто-правоорiентацi!, завжди виступае складною, динамiчною, вiдкритою, але не цшсною системою. Вiдсутнiсть функцiональних параметрiв цшсносп перехiдного суспiльства можна пояснити насамперед посттоталггарно-маргшальною ментальною незавершенiстю онтологiчного опосередкування щеоматичного змiсту свггоспогля-дальних орiентацiй первинних - "фiзичних" об'ектiв, i вторинних - "юридичних" суб'ектiв правосвщомосп, що, як свiдчать деякi останш дослiдження, за еволюцiйною сутнiстю мае завжди нацюнальну, ментально структуровану природу [13, с. 107-114], вщповщно до яко!, на наш погляд, i вiдбуваеться свiтоглядна диференцiацiя та дивергенщя рiзних моделей свiтових традицiй права, а також правосвщомосп.
Висновки. До видимих девiантних формотворень, змiстотворень, сташв та проявiв формозмiсту девiантно! правосвщомосп, яка типово характерна для перехщного, кризового (девiантного) суспiльства i вщповщно! правово! системи, спроможних аксiологiчно окреслити концептуальне призначення щеоматично! основи тзнавальних девiацiй, !х форм, правомiрно зарахувати рiзнi цикли (рiвнi, стани) сощально! активностi, спадкоемностi у правосвiдомостi, правовi суперечностi, правовi конфлiктнi стани та правовi конфлiкти як феноменальнi характеристики перехщного (девiантного) буття.
Утворюючи в такий спошб комплекс причинно-наслщкових детермiнацiй i детермiнант, як правило, нерозв'язаних або незавершених, але таких, що розвиваються за висхщною, зумовлюючи неупереджувальну складнють правових трансформацш, визначаемо розколотють, ситуацiйну дезорiентованiсть, аморфнiсть i суспiльну дезадаптованiсть правово! iдiоми в загальному контексп девiацiй у нацюнальнш iдiомi, що лiнiйно не опосередковуе правомiрне втiлення за девiантного правоздшснення та девiантно! соцiалiзацi! нацiонально! ще! у правову iдiому як визначальну аксiологопокладальну якiсть права.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Анохин П. К. Опережающее отражение действительности / П. К. Анохин // Вопросы философии. - 1962. - № 7. - С. 35-42. 2. Тугаринов В. П. Философия сознания / В. П. Тугаринов. -М., 1971. - 364 с. 3. Георгиев Ф. И. О предпосылках и особенностях сознания / Ф. И. Георгиев, Г. Ф. Хрустов // Вопросы философии. - 1995. - № 10. - С. 21-32. 4. Губерман И. М. Чудеса и трагедии черного ящика / Игорь Миронович Губерман. - М., 2009. - 224 с. 5. Бирюков Б. В. Кибернетика в гуманитарных науках /Б. В. Бирюков, Е. С. Геллер. - М., 2003. - 286 с. 6. Степанян Э. Х. Об относительной самостоятельности идеологии / Э. Х. Степанян. - М., 2001. - 424 с. 7. Дмитр1енко Ю. М. Проблеми дистанцтног асиметрп права i закону у теоретичной проекцИ посттоталтарног правосв1домост1 (до актуалозацИ ¡дей П. I. Новгородцева про правову державу в контекст7 завдань сучасног полотичног реформи) / Ю. М. Дмитр1енко // 1дея правовог держави : ¡стор1я 7 сучасмсть. Спец. вип. - Луганськ : Луганська академ1я внутрштх справ МВС ¡м. 10-р1ччя незалежност1 Украгни. - 2004. - Ч. 2. - С. 46-54. 8. Живкович Л. Теория социального отражения / Л. Живкович ; пер. с сербскохорватского Й. Элеза. - М. : Прогресс, 1969. - 455 с. 9. Гарасuмiв Т. Природт та сощальт детермтанти формування девiантног поведтки людини: фтософсько-правовий вuмiр: монографiя / Т. З. Гарасuмiв. - Львiв: Львiвськuй державний утверситет внутрШтх справ, 2012. - 420 с. 10. Копнин П. В. Идея как форма мышления / Павел Васильевич Копнин. - К., 2013. - 128 с. 11. Дмитриенко Ю. М. "Осевое время" и правовое сознание (в контексте исследований философов права Национальной юридической академии им. Я. Мудрого) / Ю. М. Дмитриенко // Науково-теоретичш здобутки Слобiдськог Украгни : фiлософiя, релiгiя, культура: зб. наук. ст. - X. : Курсор, 1998. - С. 39-41. 12. Дмuтрieнко Ю. М. Часопис "Вiра i Розум" у духовному вiдродженнi Украгни / Ю. М. Дмuтрieнко, I. В. Дмuтрieнко, В. О. Чефранов, I. О. Орлов, К. М. Оробець // Науково-теоретичш здобутки Слобiдськог Украгни : про часопис "Вiра 7 Розум", його проблематику: зб. наук. праць. -X. : Курсор, 1999. - С. 11-15. 13. ДмuтрieнкоЮ. М.
До питания генезису укратськог нацюнально! самосвгдомостг в и спадкоемностг / Ю. М. Дмитргенко // Науковий в1сник. Фыософ1я. -X. : ХДПУ ¡м. Г. С. Сковороди, 1998. - Вип. 1. - C. 107-114.
REFERENCES
1. Anokhin P. K. Operezhayushchee otrazhenie deistvitel'nosti [Anticipating reflection of reality]. Voprosy filosofii. 1962. No 7. pp. 35-42. 2. Tugarinov V. P. Filosofiya soznaniya [Philosophy of consciousness]. Moscov, 1971. 364 p. 3. Georgiev F. I. O predposylkakh i osobennostyakh soznaniya [About preconditions and peculiarities of consciousness]. F. I. Georgiev, G. F. Khrustov. Voprosy filosofii. 1995. No 10. pp. 21-32. 4. Guberman I. M. Chudesa i tragedii chernogo yashchika [Miracles and the tragedy of the black box]. Moscov, 2009. 224 p. 5. Biryukov B. V. Kibernetika v gumanitarnykh naukakh [Cybernetics in the humanities]. B. V. Biryukov, E. S. Geller. Moscov, 2003. 286 p. 6. Stepanyan E. Kh. Ob otnositel'noi samostoyatel'nosti ideologii [About the relative independence of ideology]. Moscov, 2001. 424 p. 7. Dmytriyenko Yu. M. Problemy dystantsiynoyi asymetriyi prava i zakonu u teoretychniy proektsiyi posttotalitarnoyi pravosvidomosti (do aktualizatsiyi idey P. I. Novhorodtseva pro pravovu derzhavu v konteksti zavdan' suchasnoyi politychnoyi reformy) [Problems of distance asymmetry of law and law in the theoretical projection of post-totalitarian justice (to actualize the ideas of P. I. Novgorodtsev about the rule of law in the context of the tasks of modern political reform)]. Ideya pravovoyi derzhavy : istoriya i suchasnist'. Spetsial'nyy vypusk. Luhans'k : Luhans'ka akademiya vnutrishnikh sprav MVS im. 10-richchya nezalezhnosti Ukrayiny Publ. 2004. Ch. 2. pp. 46-54. 8. Zhivkovich L. Teoriya sotsial'nogo otrazheniya [The theory of social reflection]. per. s serbskokhorvatskogo I. Eleza. Moscov: Progress Publ, 1969. 455 p. 9. Harasymiv T. Pryrodni ta sotsial'ni determinanty formuvannya deviantnoyi povedinky lyudyny: filosofs'ko-pravovyy vymir: monohrafiya [Natural and Social Determinants of the Formation of Human Deviant Behavior: The Philosophical and Legal Dimension: monograph]. L'viv: L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav Publ, 2012. 420 p. 10. Kopnin P. V. Ideya kak forma myshleniya [Idea as a form of thinking]. Kyiv, 2013. 128 p. 11. Dmitrienko Yu. M. "Osevoe vremya" i pravovoe soznanie (v kontekste issledovanii filosofov prava Natsional'noi yuridicheskoi akademii im. Ya. Mudrogo) ["Axial time" and legal consciousness (in the context of studies of philosophers of law at the National Law Academy named after J. Wise)] Naukovo-teoretichni zdobutki Slobids'koy Ukrayni : filosofiya, religiya, kul'tura. Zbirnik naukovikh statei. Kharkiv: Kursor Publ, 1998. pp. 39-41.
12. Dmytriyenko Yu. M. Chasopys "Vira i Rozum" u dukhovnomu vidrodzhenni Ukrayiny [The magazine "Faith and Reason" in the spiritual revival of Ukraine]. Yu. M. Dmytriyenko, I. V. Dmytriyenko, V. O. Chefranov, I. O. Orlov, K. M. Orobets'. Naukovo-teoretychni zdobutky Slobids'koyi Ukrayiny : pro chasopys "Vira i Rozum", yoho problematyku. Zb. nauk. prats'. Kharkiv: Kursor Publ, 1999. рр. 11-15.
13. Dmytriyenko Yu. M. Do pytannya henezysu ukrayins'koyi natsional'noyi samosvidomosti v yiyi spadkoyemnosti [The question of the genesis of Ukrainian national identity in its continuity] Yu. M. Dmytriyenko // Naukovyy visnyk. Filosofiya. Kharkiv: KhDPU im. H. S. Skovorody Publ, 1998. Vyp. 1. pp. 107-114.
Дата надходження: 04.06.2017 р.
