CC BY
41
УДК 316.334.4:340:165.242.2(045)
В. В. Муж
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ, астрант кафедри теорii та iсторii держави i права
СОЦ1АЛЬН1 УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОЛЕКТИВНО1 ПРАВОСВ1ДОМОСТ1
© Муж В. В., 2015
Стаття присвячена дослщженню вплив1в детерм1нант середовища на формування колективно! правосв1домост1.
Зд1йснено анал1з основних детермшант середовища, до яких в1днесено культуру, клас та с1м'ю.
Доходимо висновку, що на правосвщомост1 особи вщображаються особливост1, притаманн11й як представнику певно! культури, класу чи члену окремо! с1м'"ь
Ключов1 слова: правова культура, правова норма, правова поведшка, правосвщомкть, соц1альна група, сусп1льство.
В. В. Муж
СОЦИАЛЬНЫЕ УСЛОВИЯ ФОРМИРОВАНИЯ КОЛЛЕКТИВНОГО ПРАВОСОЗНАНИЯ
Статья посвящена исследованию влиянию детерминант среды на формирование коллективного правосознания.
Осуществлен анализ главных детерминант, к которым авторы отнесли культуру, класс и семью. Также проанализировано психологические факторы, которые ображаються на правосознании индивида как члена социальной групы.
Установлено, что социальные структуры наносят определенное давление на лицо, провоцируя, как правило, поведение отклонения от общепринятых правил. Однако, важным инструментом, что позволяет избежать этих негативных проявлений, выступает правовое воспитание и правовая культура, что отражаются на правосознании общества. Внедрение мероприятий правового воспитания, повышения уровня правовой культуры, правового сознания, даст возможность осознать его представителям основные правовые ценности, без которых невозможно их социальное развитие.
Приходим к выводу, что на правосознании индивида отображаются определенные особенности, которые свойственны ему как представителю определенной культуры, класса или члену отдельной семьи. При чем, правосознание выступает в качестве механизма социальной адаптации лица. Формирует идеи реформирования правовой жизни общества.
Ключевые слова: правовая культура, правовая норма, правовое поведение, правосознание, социальная группа, общество.
V. V. Muzh
SOCIAL CIRCUMSTANCES OF FORMATION OF COLLECTIVE LEGAL CONSCIOUSNESS
The article is devoted to the study the influence of the determinants of environment on the formation of a collective legal consciousness.
The authors analyses the main determinants such as culture, class, family and also the psychological factors that appear in the consciousness of the individual as a member of a social group.
It is established that social structures can put pressure causes the deviant behaviour from the accepted norms of some individuals. However, an important tool that allows you to avoid these negative manifestations that are legal education and legal culture that affect the consciousness of society. Implementation of measures of legal education improves the level of legal culture and legal consciousness, will give the opportunity to realize representatives basic legal values, which are essential for their social development.
We come to the conclusion that the consciousness of the individual displays certain characteristics that are peculiar to him as the representative of a certain culture, class, or member of a certain family.
The sense of justice acts as a mechanism of social adaptation of the person. Creates the idea of reforming the legal life of society.
Key words: legal culture, legal norm, legal behaviour, legal awareness, social group, society
Постановка завдання. Навколишне середовище здшснюе безпосереднш вплив на формування шдиввдуальних якостей особи. При чому, говорячи про середовище, напрошуеться його розумшня як чогось кшьюсного, об'емного за своею природою, тобто необмеженого одтею структурною одиницею. Тому, доцшьно проаналiзувати сощальш детермшанти середовища, що мають колективний характер, вiдображаються на правосввдомосп особи, вiдносять ii (особу) до певно! групи чи вдентифшують у суспiльствi, свiтi загалом. Своею чергою, вiд правосвiдомостi особи, групи чи суспшьства залежить стан дотримання правопорядку, законности тобто нормальне функщонування держави та суспшьства.
Мета статть Дослiдити соцiальнi умови формування колективно! правосвiдомостi.
Аналiз досл1джень. Проблемам правосввдомосп придшено сьогоднi значну увагу з боку широкого кола науковщв. Зокрема, питаннями ii структури, функцмми та умовами формування займалися такi вчеш, як Ю. Дмитрiенко, Ю. Калиновський, М. Козюбра, С. Кравченко, А. Колодш, П. Рабiнович, О. Скакун, С. Сливка, М. Цимбалюк та шш1
Утiм, сучаснi дослiдження явища правосвiдомостi зосередженi, здебшьшого, на шдиввдуальних характеристиках особистосл, зокрема ii професшних якостях. Тому вiднайти глобальних останшх дослiджень з питань виокремлення сощальних чинникiв та умов формування саме колективноi правосвiдомостi нам не вдалося.
Виклад основного матерiалу. Становлення особистосп не вiдбуваеться в умовах цшковито! iзольованостi. Спершу людина набувае знань i настанов у шм'!, або середовища яке ii замiнюе, згодом школ^ навчальному закладi, трудовiй оргашзаци тощо. Як бачимо, суспшьство унеможливлюе формування особистостi в iзольованому сташ, а намагаеться нав'язати закрiпленi ним вдеали на всiх стадмх людського розвитку.
Перебування особи в будь-якому колективi зумовлюеться жертвуванням нею частини сво!х поглядiв i внутрiшнiх переконань на благо групових, з метою задоволення, захисту шших, якоюсь мiрою важлив1ших для неi штереав. У цш тезi можна провести аналогда з теоркми походження держави i мiсце свободи особистостi, де особа ввддае частину сво!х прав (свобод) задля охорони на ii думку щншших, об'еднуючись у ввдповвдну оргатзащю сустльних ввдносин (Руссо, Гоббс, Локк та in.).
До детермiнант середовища належать впливи, як роблять нас схожими один на одного, а також впливи, як роблять нас ушкальними. Одним iз важливих детермшанпв середовища особистостi е досвiд людини, пов'язаний з ii приналежнiстю до певно! культури, Кожна культура мае сво! власнi iнституцiоналiзованi i санкщоноваш паттерни (вiд анг. - "pattern", у цьому тексл вказуе на повторюваносп i закономiрностi, що присутш в психiцi i поведiнцi людини) поведшки, ритуалiв i вiрувань, як передаються через навчання. Це означае, що бшьшють представникiв цiеi культури володггимуть певними загальними особистiсними характеристиками. Тому ми часто не
пiдозpюeмо ^о кyльтypнi впливи доти, доки не вступимо в контакт з носмми iншоï кyльтypи, якi по-шшому дивляться на свiт i, можливо, кидають виклик поглядам, пpийнятним для нашо!' кyльтypи. Саме тому, що ми пpиймаeмо вплив кyльтypи як зpозyмiлий факт, вiн пpонизye, по суп, всi аспекти нашого юнування - те, як ми визначаемо нашi потpеби i способи ïx задоволення, нашi пеpеживання piзниx емоцш, i те, як ми в^ажаемо ïx, нашi вiдносини з дpyгими людьми i з самим собою [1, с. 42-43].
Будь-який волюш^^м xаpактеpизye стyпiнь цивiлiзацiï цього суспшьства, а цивiлiзацiя - це ^одукт кyльтypи. Тобто е пiдстави вважати, що так чи шакше множина кyльтyp е необxiдною i достатньою умовою фоpмyвання пpавосвiдомостi. Це означае, що у пpавосвiдомостi вiдобpажаються вш кyльтypнi тенденци. У кожному стpyктypномy елементi кyльтypнi пpояви дають можливють накpеслити пеpспективy pозвиткy кyльтypи суспшьства, як потpiбно вpегyлювати пpавовими ноpмами. 1ншими словами, для пpавосвiдомостi важливу pоль вiдiгpаe кyльтypологiчна концепцм, своepiдна позицм i виpоблена лiнiя функщонування кyльтypи у свiдомостi [2, с. 51].
Отже, ^авова кyльтypа як фоpма (piзновид) кyльтypи загалом, в^ажае акyмyльованi в сyспiльствi юpидичнi способи, засоби для задоволення потpеб особи, тобто чеpез iстоpично сфоpмованi пpавовi ноpми. До того ж, вона ^онизуе свiдомiсть уявленням пpо ^аво, тим самим фоpмyючи емоцiйнi складовi його yсвiдомлення.
Пpоте, в pазi констатаци суб'ектом невiдповiдностi культивованих ^авових засад суспшьним pеалiям та 1'хньо1' неефективностi в планi pеалiзацiï вде!' спpаведливостi, цi засади навpяд чи стануть основою його пpавосвiдомостi, "фундаментальний вакуум" якоï pобить ïï в^д^итою для псевдопpавовиx смислiв. Тим бшьше, що гyманiстичний змiст пpава може спpийматися iндивiдyальною свiдомiстю лише настшьки, наскшьки оpганiчно "вписуеться" згаданий вище буттевий мiкpосоцiyм суб'екта в загал люд^^ кyльтypи, а бажана гаpмонiя "загального" та "особливого" тут спостеpiгаeться далеко не завжди. Очевидно, пеpедyсiм iз цих пpичин поpяд з тенденщею до автономiзацiï пpавосвiдомостi в умовах демо^атичних пеpетвоpень та pозвиткy iнститyтiв гpомадянського суспшьства людство, œpwra стикаеться з пpоявами гетеpономiï, ^авового нiгiлiзмy й тpансгpесивностi [3, с. 24].
Хоча певш паттеpни поведшки складаються завдяки впливам, яких зазнають yd пpедставники цieï кyльтypи, однак юнують й iншi паттеpни, що виникають внаслвдок пpиналежностi до певного сощального класу. В особистостi шдиввда мало що можна зpозyмiти без звеpнення до соцiального класу, до якого належить така людина. Класовий факт^ визначае статус шдиввда, ri pолi, якi вiн виконуе в суспшьстш, обов'язки, якi на себе ^иймае, i пpивiлеï, якими коpистyeться. Цей фактоp впливае на те, як шдиввд спpиймаe себе i як вш спpиймаe пpедставникiв шших класiв, а також на те, як людина заpобляe i витpачаe гpошi. Подiбно кyльтypним фактоpам, класовi фактоpи здiйснюють вплив на те, як людина визначае ситуащю i як pеагye на неï [1, с. 43].
Безумовно, пpавовi ситуаци, з якими стикаеться iндивiд, та шляхи, обpанi ним для 1хнього подолання, вступають у залежнiсть ввд соцiального класу, до якого вш належить. У його свiдомостi вiдобpажаються типовi настанови виpiшення такоï ситуаци, яю xаpактеpнi для пpедставникiв його класу. Фшансова спpоможнiсть особи тут виступае ключовим елементом pозв'язання конфлiктноï пpавовоï дилеми, оскшьки в пpедставникiв заможного класу в умовах сучасного сеpедовища е бiльшi можливостi здобути освiтy (пpавовy), а також скоpистатися допомогою адвокатiв чи iншиx платних фаxiвцiв у галyзi пpава. На piвнi пpавосвiдомостi такий стан pечей, пpизводить до володiння кpащими ^авовими знаннями, а також викоpистання ydx можливих законних способiв pеалiзацiï чи поновлення сво1х пpав. Пpоте, у та^ особи може сфоpмyватися дефоpмоване yсвiдомлення цiнностi пpава чеpез фшансову можливiсть оплати юpидичниx послуг, pозyмiння ïx недостyпностi для неплатоспpоможниx веpств населення, що викликано бажаним pезyльтатом без пpоведення pеальноï юpидичноï ощнки ситуаци, не говоpячи вже ^о коpyпцiйнy складову. Звiсно, якщо pозглядати iдеальний стан pечей, спpобyвавши частково змоделювати суспшьство з "iдеальним" piвнем пpавосвiдомостi, то ознаки, що фунт^ться на фiнансовомy елементi, вiдxодять на заднш план. У такому суспшьстш, pозyмiючи важливiсть pозвиткy пpавосвiдомостi його члешв, ствоpюються piвнi умови чи можливосл до отpимання пpавовоï освгга. Дie, тобто pеалiзований належним чином (не тшьки закpiплений), конститyцiйний ^инцип доступу yсix до
справедливого правосуддя, безоплатно!' правово!' допомоги. Вже на етат виникнення конфлiктних юридичних ситуацiй, суб'екти ïï створення, усввдомлюючи важливiсть дотримання правових норм, знаходять правовий шлях ïx вирiшення, не завдаючи шкоди суспшьним iнтересам тощо.
Крiм подiбностi повед1нки людей, детермшовано!' такими факторами, як приналежнiсть до одно!' культури i до одного класу, фактори середовища визначають i значний рiзновид особистiсного функцiонування в середиш цього класу i культури. Один iз важливiшиx факторiв середовища - це вплив шм'г Будь-який паттерн батьювсько' поведiнки позначаеться на розвитку особистосп дитини. Батьки впливають на поведiнку сво'х дiтей трьома основними способами:
1) своею власною поведшкою вони створюють ситуаци, як формують вiдповiдну поведiнку дiтей;
2) вони слугують рольовими моделями для вдентифжаци; 3) вони вибiрково винагороджують, пiдкрiпляючи вiдповiднi ди [1, с. 43]. У такий спосiб формуеться, так би мовити, "шмейна" ("родинна") правосвiдомiсть, значну частину яко' становлять iмплементованi свiдомiстю у розумiння права етичш, моральнi, релiгiйнi норми, що залежно ввд типу правово' системи держави (особливо це помггно на релтйних нормах), характеризуеться ставленням до об'ективного юридичного права ïï суб'еклв, у такому випадку члешв шм'г
Крiм того, опираючись на явище референтностi, спробуемо з'ясувати впливи на формування правосввдомосп суб'ектiв у зв'язку з ïx входженням до певних сощальних груп, а також яким чином сощальш групи здатнi впливати на осiб, якi не входять до 1хнього складу.
Референтнiсть - це форма суб'ект-суб'ект-об'ектних ввдносин, яка виражае залежшсть суб'екта ввд шшого iндивiда i виступае як виборне ввдношення до нього в умовах завдань орiентацiï в особистiсно-значимому об'ектг Пiд орiентацiею тут розумiють завдання сприйняти об'ект, зрозумгги, оцiнити, якимось чином поставитися до об'екта. Задля встановлення своеï позици iндивiд проявляе ввдповвдне ставлення до iншого шдиввда, наприклад, iнтерес до його думки з приводу цього об'екта. "Значимий шший" являеться своерiдним дзеркалом, в якому ввдображаеться як сам шдиввд, так i свiт, що його оточуе. Ставлення до шшого е, таким чином, шструментальним актом, що обслуговуе необхвдшсть орiентування в об'екп [4, с. 119-120]. Перебуваючи в груш, особа сприймае оцiннi характеристики права члешв групи, тобто акумулюе у сввдомосп правову атмосферу такоï групи. Водночас, своï власнi правовi установки, що можуть виливатися у юридичш ди, вона аналiзуе на можливу реакщю з боку колективу.
Таким чином, ми проаналiзували, в який спошб явище референтностi ввдбиваеться на правосвiдомостi членiв усерединi групи. Для того, щоб вийти за межi групи, тобто простежити вплив правосввдомосл окремоï групи на правосввдомють iндивiда, який не е ïï членом, застосуемо поняття "референтна група". Т. Ньюком так визначав поняття референтноï групи: "Про других ошб говорять, що вони формують референтну групу для особистостi, якщо на ïï установки завдае вплив мережа норм, яю, на ïï думку, вона з ними роздшяе" [4, с. 112]. До нормативних референтних груп Г. Келлi ввдшс усi групи, в яких "iндивiд мае мотиващю досягнути чи закрiпити схвалення". Щоб забезпечити таке схвалення, шдиввду доводиться погоджувати своï установки з тими, яю, на його думку, виражають сутшсть погляд]в членiв групи [4, с. 113].
Формуючи своï погляди на право, iндивiд зютавляе ïx iз сприйняттям права референтноï для нього групи. Це може бути громадська оргашзацм, полiтична партя, що висвiтлюють своï позицiï до закотв та пiдзаконниx актiв, а також публiчна правова поведiнка 1х членiв. Моделюючи ïxню поведiнку у свош свiдомостi, iндивiд не просто оцшюе власну, з погляду члешв групи, але й може наслвдувати 1х юридично значиму поведiнку в повсякденному житп. У цьому полягае важливють формування колективноï правосвiдомостi суб'екпв громадянського суспгльства, а також пращвниюв державних органiв, оск]льки ïxня поведшка в правовiй сферi може формувати "дзеркальне вiдображення правосвiдомостi" усього суспшьства.
У процесi дослiдження правосвiдомостi варто придшити увагу чинникам, що мають колективний (сощальний) характер та можуть негативно впливати на особу, щоб запобшги ]хшм проявам у майбутньому.
Свого часу популярною теорiею, на яку варто звернути нашу увагу, що зачiпае природу поведшки вiдxилення, являлася теор1я "соцiальноï аномiï" Р. Мертона. Мертон показав тюний зв'язок поведiнки вiдxилення з сощальною структурою. Вiн писав: "Ми маемо намiр передусiм показати, як деяю соцiальнi структури завдають певного тиску на окремих члешв суспшьства,
на^авляючи ïx скоpiше на шлях ^TO^p^ анiж на шлях поведiнки, вiдповiдноï з загальнопpийнятими пpавилами". Меpтон видшяе п'ять можливих типiв поведiнки ввдхилення, що виникае як спосiб пpистосyвання шдивщш до умов ïx ближчого сощального оточення: I - покоpа; II - iнновацiя (оновлення); III - pитyалiзм; IV - pетpитизм (втеча вiд життя); V - заколот. ^истас^ання пеpшого типу здшснюеться шляхом пiдпоpядкyвання iндивiда цшям i засобам ïx досягнення та тpапляeться, на думку Мфтона, найчастiше, оскшьки по-шшому, вважае Меpтон, було б неможливо пiдтpимyвати стабiльнiсть та спадкоемшсть суспшьства [5, с. 346]. Цшком вipогiдно, тим самим ми погоджуемося з його позищею, що бшьшкть людей yсвiдомлюють необxiднiсть виконання ^авових ноpм, що сyпpоводжyeться piзними засобами впливу, зо^ема i впpоваджyючи заходи ^имусу. На пiдсвiдомомy piвнi виникае pозyмiння необxiдностi ïx виконання, оскшьки воно поpоджye вимогу щодо виконання цих ноpм iншими особами, що, своею чеpгою, захищае особу ввд посягань на ïï пpава шшими людьми.
Пpистосyвання четвеpтого типу шноваци виникае на базi конфлiктiв, викликаних невдачами у досягненнi цшей. В^шення конфлiктiв засновано тут на запеpеченнi суспшьних цiнностей та досягнення цшей piзною антисуспшьною поведiнкою [5, с. 346]. Такий стан pечей, на нашу думку, фоpмyeться в pезyльтатi дефоpмацiï' пpавосвiдомостi i зумовлений, зо^ема, пpавовим нiгiлiзмом. Водночас, тенденцм може сyпpоводжyватися частими невдачами пiд час викоpистання yсix можливих пpавовиx засобiв захисту iнтеpесiв чи pеалiзацiï поставлених цшей (звеpнення до компетентних оpганiв, отpимання освiти, пpийняття на pоботy тощо). У випадку незадоволення законними шляхами своïx благ, особа вимушено звеpтаeться до незаконних засобiв в^шення соцiального конфлiктy. З часом у та^ особи фоpмyeться yсвiдомлення незахищеносп ноpмами пpава, послiдовно виливаючись у зневажливе до них ставлення. В цьому аспекп ^оп^дае^ся важливiсть тдвищення piвня сyспiльноï пpавосвiдомостi на вшх piвняx, щоб унеможливити тенденцiï pозладy суспшьства.
Ритyалiзм пpотилежний iнновацiï в тому аспекту що цей тип пpистосyвання здiйснюeться за pаxyнок ввдмови вiд цшей заpади пiдпоpядкyвання загальнопpийнятим стандаpтам [5, с. 346-347]. Завоза полягае у тому, що с^иймаючи пpавовy pеальнiсть як певний нешдвладний стандаpт, втpачаeться "почуття" необxiдностi pозвиткy пpава, бажання збагатити його новими ^инципами чи ноpмами. Таке явище е особливо небезпечним, якщо воно ^оявляеться на piвнi пpавовоï вдеологи та у сyб'eктiв законодавчоï шшдативи.
Заколот пpипyскаe спpобy введення нового сощального поpядкy на основi вившьнення вiд домiнантниx стеpеотипiв [5, с. 347]. У цьому випадку може виникнути завоза втpати iстоpичностi pозвиткy пpава, безпiдставно позбавивши його ментального, тpадицiйного складника, що пpизводить до втpати пiдтpимки з боку наци загалом.
Меpтон показуе, як домшантний вплив "стандаpтiв yспixy" пpизводить до поступового витiснення законних, однак, неефективних с^об досягнення yспixy i до все бшьшого викоpистання амоpальниx та злочинних засобiв. Вимоги суспшьства до особистосл несyмiснi мiж собою, ведуть до фоpмyвання псиxопатичноï особистостi, асоцiальноï поведiнки чи екстpемiстськоï дiяльностi. Вщсутшсть узгодження, кооpдинацiï цшей i засобiв як фактоpiв та елементiв соцiальноï стpyктypи веде до аномiï [5, с. 347]. Тому важливим ^^^ументом, що дае змогу уникнути цих негативних пpоявiв, виступае пpавове виховання та ^авова кyльтypа, що ввдбиваються на пpавосвiдомостi суспшьства. Акцентуючи увагу суспшьства на впpовадженнi заxодiв ^авового виховання, пiдвищеннi piвня пpавовоï кyльтypи, пpавоï свiдомостi, дасть змогу його пpедставникам yсвiдомити основнi пpавовi щнносп, без яких неможливий гхнш сощальний pозвиток.
Рiвень пpавосвiдомостi завдае впливу на вибip цiлi i засобiв, pозподiляючи бажання сyб'eктiв на пpавомipнi та пpотипpавнi, спpияючи пpавильномy фоpмyванню уявлень пpо можливi pезyльтати викоpистання суб'ективних пpав, дотpимання i виконання обов'язюв. В pезyльтатi пpавова сввдомють спpияe фоpмyванню звичок поведiнки, як пpиводять до того, що сощально коpисний ваpiант поведiнки обиpаeться суб'ектом майже автоматично. ^и цьому здатшсть до вибоpy пpавомipниx цшей i засобiв незалежно вiд ситyацiï забезпечуе пpавосвiдомiсть, яка xаpактеpизyeться пpавильним загальним уявленням щодо пpавомipного i ^от^авного, знанням вимог i забоpон ^ава, пеpеконанням у необxiдностi ïx беззапфечного дотpимання та виконання [6, с.93].
Дещо схожою негативною тенденщею до ритуалiзму Р. Мертона, що може супроводжуватися "колективним навантаженням" особистостi, виступае один з меxанiзмiв втечi вiд свободи Е. Фромма - мехашзм конформносп автомата. Цей меxанiзм становить собою спосiб подолання вiдчуження й самотносл шляхом абсолютного пiдпорядкування соцiальним нормам. Застосовуючи його, особа втрачае власну шдиввдуальшсть, стае такою, як уш, поводиться так, як загальноприйнято. Внаслвдок конформноï поведiнки особистiсть перетворюеться на той психолопчний тип, якого вимагае суспшьство, стае такою, якою ïï хочуть бачити iншi, втрачае себе. Е. Фромм вважав, що така втрата шдиввдуальност вкоршена в характер сучасних людей. Вони дiють стереотипно, подшяють тi самi цiнностi, роблять кар'еру, думають i почувають ввдповвдно до прийнятих норм. Однак юнуе можливiсть стати автономними й ушкальними, не втрачаючи почуття едностi з шшими та суспшьством, - це позитивна свобода. Щоб досягти позитивноï свободи, треба проявляти спонтанну актившсть, дмти вiдповiдно до власноï природи, а не лише згвдно з сощальними нормами та вимогами [7, с. 142]. У цьому контекст правосввдомють може проявляти себе як перспектива виходу з такоï кризи особистосп, формуючи в свiдомостi негативне ставлення до сощальних норм, як не здатш задовольнити iнтереси особи чи обмежують прояв ïï свободи. Правосввдомють надае поштовх до ди, виходу з стану конформностi, завдяки бажанню настання реального правового результату. Спшьш iнтереси, своею чергою, мотивують до формування об'еднань "однодумцiв", надаючи щй правосвiдомостi характеру колективноï. Правосввдомють, формуючи правовi установки та спонукаючи до юридично значимих д1й, виступае вдейним джерелом, "реформатором" правового життя суспшьства.
Висновки. Пiдсумовуючи викладене, зазначимо, що перебування особи в сощуш спричиняе на ïï свiдомiсть "колективне навантаження" рiзниx чинникiв, якi виражаються сощальною неоднорiднiстю суспшьства та впливають на ïï правовий розвиток. Тому впливу зазнае i правова сввдомють як форма суспiльноï. До таких основних (оскшьки перелш не е вичерпним) сощальних шституцш ми зарахуемо сiм'ю, клас та культуру. При чому, уникнути особi ïxнього впливу фактично нема можливосл. За рахунок цього у ïï правосвiдомостi ввдображаються певнi особливостi, якi притаманнi представникам ввдповщного класу, культури чи членам сшЧ.
Своею чергою, соцiальнi структури можуть впливати на поведiнку особи, формуючи мотивацшш чинники i позитивно, тобто вщповщно до приписiв норм права, i негативно, у зв'язку з проявом деформаци правовоï сввдомосп.
До негативних поряд з шшими, треба зарахувати загрозливу для розвитку особистост втрату iндивiдуальностi, а також ввдсутшсть бажання досягнення цшей суто правовим шляхом. На цьому варто зосередити наукову дiяльнiсть, щоб якомога глибше дослiдити причини ïxнього виникнення, що дасть змогу сформувати теоретично обгрунтоваш способи та засоби для подолання таких причин.
1. Первин Л. Психология личности: теория исследования / Л. Первин, О. Джон; пер. с англ. М. С. Жамкочьян; под ред. В. С. Магуна. - М. : Аспект Пресс, 2000. - 607 с. 2. Проблеми правосвгдомостг особи / С. С. Сливка, I. М. Ситар, О. М. Балинська, Т. З. Гарасимгв. - Льв1в : Вид-во ЛьвДУВС, 2009. - 417 с. 3. Цимбалюк М. М. Онтологгчт основи теори правосвгдомостг / автор. дисер. на здобуття наук. ступеня д.ю.н. / М. М. Цимбалюк. - Ки'гв. - 2009. - С. 36. 4. Психологическая теория коллектива / под ред. А. В. Петровського; Научно-исследовательский гнститут общей и педагогической психологи акад. пед. Наук СССР. - М. : Педагогика, 1979. -240 с. 5. Психологические проблемы социальной регуляции поведения / отв. ред. : Е. В. Шорохова, М. И. Бобнева. - М. : Наука. - 1976. - С. 368. 6. Бреднева, В. С. Уровни правосознания и юридическая деятельность: монография / В. С. Бреднева. - Южно-Сахалинск: СахГУ, 2010. -164 с. 7. Гордгенко В. Психологгя особистостг в бюграфгях, подгях, портретах: навч. посгб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Гордгенко, Л. Копець. - К. : Вид. дгм "Киево-Могилянська академгя", 2007. - 304 с. - Б1бл1ог. : с. 302-303.
