CC BY
80
УДК 340.12
Г. О. Попадинець
Навчально-науковий шститут права i психологii Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка", кандидат фшософських наук, доцент кафедри цившьного права та процесу
ПРАВОСВ1ДОМ1СТЬ I ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
© Попадинець Г. О., 2016
Проанаизовано значення правосвiдомостi та правовой' культури у становленнi громадянського суспiльства. Розглянуто поняття та основнi ознаки громадянського суспшьства, охарактеризовано правосвiдомiсть i правову культуру, якi впливають на удосконалення права, на формування правово!' держави та громадянського суспiльства.
Ключов1 слова: право, правосвiдомiсть, правова культура, правова держава, громадянське суспiльство.
Г. О. Попадинец
ПРАВОСОЗНАНИЕ И ПРАВОВАЯ КУЛЬТУРА КАК ФАКТОР СТАНОВЛЕНИЯ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА
В статье анализируется значение правосознания и правовой культуры в становлении гражданского общества. Расматривается понятие и основные признаки гражданского общества, характеризуется правосознание и правовая культура, которые влияют на совершенствование права, на формирование правового государства и гражданского общества.
Ключевые слова: право, правовая культура, правосознание, правовое государство, гражданское общество.
G. Popadynets
LEGAL A WARENESS AND LEGAL CULTURE AS A FACTOR OF CIVIL SOCIETY
The article analyzes the importance of legal awareness and legal culture in the development of civil society. We consider the concept and basic features of civil society characterized by justice and legal culture that influence the improvement of law on the formation of a legal state and civil society.
Key words: law, justice, legal culture, rule of law, civil society.
Постановка проблеми. Сьогодт вш гуматтарт науки займае проблема громадянського суспшьства. Незважаючи на певт устхи у вивчент цього поняття, багато питань у межах ^ei складноi категори залишаються недостатньо з'ясованими. Серед причин - складшсть i багатоаспектшсть самого феномена громадянського суспшьства, наявшсть багатьох дослвдницьких шкш i течш у його вивченш, недостатня ввдмежовашсть теоретичноi абстракцй "громадянське суспшьство" ввд описових характеристик реальних рiзновидiв громадянських суспшьств.
Для вггчизняно! правово! науки необхiднiсть вивчення категори "громадянське суспшьство" зумовлюеться, насамперед, реформуванням правово! системи законодавства та формуванням основних ознак майбутньо! оргашзаци суспшьства. Тому вкрай важливим е дослвдження ролi тих чинникiв, а саме, правосввдомосп та правово!' культури, якi впливають на формування i розвиток громадянського суспшьства.
Вагомий внесок у дослвдження рiзних аспектiв громадянського суспшьства зробили такi вiдомi зарубiжнi та вiтчизнянi вченi: М. Вайда, Ю. Габермас, М. Дзельський, Г. Кальтенбрунер, А. Карась, А. Колодш, В. Клюксен, М. Новiков, А. Олшник, В. Полохало, О. Скрипнюк, Г. Шельський, Г. Щедрова та шшг
Аналiз дослiдження проблеми. Дослвдження правово!' культури як важливого елемента правово! системи i як чинника, що впливае на становлення та розвиток громадянського суспшьства i державносп загалом, здшснювали вченi-правознавцi, зокрема: С. С. Алексеев, В. Д. Бабкш, О. В. Зайчук, Н. М. Онщенко, I. В. Осика, С. В. Назаренко, М. I. Матузов, В. М. Селiванов, Ю. С. Шемшученко, В. Д. Шишкин та шшг Поняття правово! культури тюно пов'язане з такими поняттями, як правосввдомють, правова поведiнка, правове виховання, як в рiзний час дослвджу-вали М. I. Козюбра, В. В. Копейчиков, В. М. Кудрявцев, Г. О. Мурашин, В. П. Сальников та iншi науковщ. Проте комплексного та системного дослвдження впливу правосввдомосл та правово! культури на становлення громадянського суспшьства практично немае.
Мета дослвдження. Проаналiзувати значення правосввдомосл та правово! культури у становленш громадянського суспшьства.
Виклад основного матерiалу. За сучасним розумшням, громадянське суспшьство - це суспшьство з розвиненими економiчними, полiтичними, духовними та шшими вiдносинами i зв'язками, яке взаемодiе з державою та функцiонуе на засадах демократа i права [1, 365, с. 151]. Це система самостшних i незалежних вiд держави суспшьних iнститутiв та вiдносин, що забезпечують умови для реалiзацi! приватних iнтересiвта потреб iндивiдiв i колективiв, для життедiяльностi соцiально! i духовно! сфер, !х вiдтворення та передачi вiд поколiння до поколiння. Структурними елементами громадянського суспшьства, на думку Ю. М. Тодики, е: 1) добровольно сформованi первиннi самовряднi угруповання людей (им'я, рiзнi асоцiацi!, господарськi корпорацй, клуби за iнтересами, iншi суспшьш об'еднання); 2) сукупнiсть недержавних суспшьних ввдносин; 3) госпо-дарська та приватна частина життед1яльносп людей, !хш звича!, традицi!; 4) сфера самоврядних оргашзацш iндивiдiв [2].
Зауважимо, що поняття громадянського суспшьства найадекватшше ствввдноситься з поняттям саме правово! держави, оскшьки i перше, i друге поняття ввдбивають найважливiшi характеристики та неввд'емш аспекти життедiяльностi сучасно! демократично! державностк з одного боку, реалiзацiя засад правово! держави не може не спиратися на порiвняно автономш механiзми саморегуляцi! громадянського суспшьства, а з шшого - органiчним доповненням функщонування громадянського суспiльства е сформоваш на формально-правових засадах iнституцi! держави, яка тшьки за таких умов може стати правовою. У цьому аспекп засновники концепцй правово! державносл обгрунтовано вбачали !"! пiдвалини в "правовому громадянському суспшьствГ', яке безпосередньо поеднуе його громадсью та правовi засади [3, с. 4].
Крiм того, функцiонування розвиненого громадянського суспшьства створюе можливостi для адекватнiшого юнування права, сутнiсть якого за цих умов стае глибшою i змктовшшою. Право за цих умов формуеться на теренах громадянського суспшьства, однак залишаеться потреба набуття ним, за посередництвом державно-владних шституцш, таких важливих ознак, як зрозумше i чггке визначення прав та обов'язкiв, що виникли внаслiдок обмiну свободою, спшьне визнання сформульованих правил поведiнки, можливють !х примусового гарантування. Громадянське суспшьство е найввдповвдшшим пiдгрунтям для практичного здшснення правових норм, де тшьки й можуть скластися реальнi показники сощально! ефективностi права.
Отже, громадянське суспшьство спираеться на самоврядний потенщал суспшьства, на те, у яких межах воно здатне самооргашзовуватися на ootobî виявлення i реалiзацiï власних потреб, що обмежуе претензи з боку державноï влади на всеохопну (тотальну) опшу iндивiда та суспшьства. Щодо структурних особливостей, то державна оргашзацм на вiдмiну ввд системи самоврядування засновуеться на чггкому розподiлi суб'екта i об'екта владних ввдносин, характеризуеться виокремленням певного прошарку людей - державних службовцiв, що займаються управлiнням на постiйних професшних засадах.
На думку Геллнера, передумовою, яка уможливлюе iснування громадянського суспшьства, е поява людини нового типу. Геллнер називае ïï "модульною людиною". Сучасна модульна людина, -говорить Геллнер, - рухаеться у сощуш не тшьки завдяки тим самим причинам, що й члени сегментарного суспшьства. Ïï модульшсть - це здатшсть у межах цього культурного поля виршу-вати найрiзноманiтнiшi проблеми. Сучасна модульна людина е одночасно i шдиввдуалютом, i егалггаристом. Ïï вiдрiзняе одна особливiсть: здатнiсть, об'еднуючись зi своïми спiвгромадянами, протистояти державi i вирiшувати питання в доволi широкому дiапазонi [4]. На ввдмшу вiд природи, де дiють несвiдомi сили, в громадянському суспiльствi "балом править" людина, шдиввд, носiй приватних iнтересiв i потреб, для задоволення яких вш мае здатнiсть до сввдомо]' дiяльностi, до прагматичного виршення економiчних, полiтичних та соцiальних проблем спшьно з iншими людьми [4].
Натомiсть С. I. Максимов вважае, що головною умовою юнування громадянського суспшьства виступае особиспсть, яка здiйснюе свое право на самореалiзацiю. Як суб'ект правового суспшьства "вона одягнена в мундир громадянина". Своею чергою, громадянин, "на ввдмшу ввд просто пвдданого, мае можливють i здатнiсть свобвдного вияву своеï волi. Вiн надшений громадянською вiдповiдальнiстю, а його правосввдомють принципово вiдрiзняеться вiд простоï законослухняно]' свiдомостi члена неправового суспшьства" [5, с. 315-316]. Тому основш характеристики, що стосуються людини, зокрема ïï природного суверештету, правосввдомосл, правовоï культури, свободи i незалежностi, переносяться i на громадянське суспшьство, яке розглядаеться як добровольна асощацм вшьних i незалежних iндивiдiв i, отже, мае бути суверенним, вшьним i ввдкритим.
Таким чином "громадянське суспшьство е тим середовищем, у якому сучасна людина законно задовольняе своï потреби, розвивае свою шдиввдуальшсть, приходить до усввдомлення цiнностi групових акцш i суспiльноï солiдарностi" [6, с. 21]. Тому сьогодт, коли ввдбуваеться розбудова украшського громадянського суспшьства, все актуальшшою стае проблема виховання автономноï особистостi, здатноï самостiйно брати участь у суспшьних справах: iнiцiативноï, самостiйноï, з почуттям власноï гiдностi, котра понад усе щнуе свободу.
Отже, громадянське суспшьство - це правове суспшьство, суспшьство правових ошб, оскшьки юнуе водночас як у полггико-правовому, так i в культурному вимiрах, "в якому реалiзовано принцип панування права, тобто всi суб'екти пвдкоряються праву не за примусом, а за переконанням. Правова реальшсть, що юнуе у суспiльствi, дае "м змогу безперешкодно виражати свою думку, приймати власнi рiшення, почувати себе самостшними i незалежними вiд волi держави" [5, с. 257]. Головними компонентами або умовами його юнування е неiнституцiйнi, заснованi на принцит автономiï розуму: правова людина - автономна особа, як суб'ект права, "витребувач" права; правова сввдомють як цшьова цiннiсна установка на безумовне визнання прав людини i неупереджена думка як комунiкативна умова юнування [5].
Проте в Украïнi концепцм громадянського суспопьства була прийнята тшьки з ухваленням Декларацiï про державний сувереттет Украïни (1990) i проголошенням незалежностi (1991). Пiзнiше ця концепцм вiдобразилася в Конституцiï Украïни. Тому поняття громадянського суспшьства може узагальнюватися здебшьшого на основi захiдного досввду.
Практика демократичних краïн показуе, що громадянське суспшьство утверджуеться тальки тод^ коли виростае з його глибинних пвдвалин, з економiчних та сощальних передумов, демократичних традицiй народу, свггосприйняття, ментальностi, правосвiдомостi та з сформованого правового мислення та правовоï культури громадян. Тому рiзнi типи громадянського суспшьства
зумовлет рiзними культурними, правовими, економiчними традицмми, а також спадковiстю цих традицш.
У загальнiй теори права тд правовою культурою розумiють якiсний стан правового життя суспшьства, який характеризуемся досягнутим рiвнем розвитку правово!' системи - станом та рiвнем правово! сввдомосп, юридично!' науки, системи законодавства, правозастосовно!' практики, законностi та правопорядку, правово! освгги, а також ступенем гарантованостi основних прав i свобод людини. Вона визначаеться як сукупшсть досягнень суспшьства, його соцiальних груп та громадян у галузi регулювання суспшьних вiдносин, яке забезпечуе верховенство права в суспшьному життi, тобто панування у суспшьному життi правових принцитв справедливостi i гуманiзму, захисту прав i свобод людини, ïï чесл i гiдностi, реальне забезпечення мюця людини як вищо!' сощально'' цiнностi.
Науковцi вважають, що правова культура - це система позитивних проявiв правово!' дшсносп, що концентруе в œ6i досягнення юридично!' науки i практики. Вона е внутршньою духовною стороною правово!' системи i пронизуе правосввдомкть, право, правоввдносини, законшсть i правопорядок, правотворчу, правозастосовну та iншi види правово!' дiяльностi [7, с. 5].
Водночас шдправовою культурою в широкому сенш прийнято розумгги усе позитивне, що створено людством у правовш сферi. У цьому аспекта правова культура вiдображае стан право-свiдомостi, юридично'' науки, яюсть розроблення текстiв законiв, рiвень професiоналiзму функ-цiонування правоохоронних та шших правозастосовних органiв, розвиток правово'' науки та освгги. Правова культура у вузькому розумшт - це рiвень знання права членами суспшьства i 'хнього ставлення до права, а також престиж права у суспшьства Вона е важливою умовою i засобом змщнення законностi й правопорядку [7, с. 8].
Отже, правова культура - це система правових щнностей, що вщповщають рГвню досягнутого суспшьством правового прогресу й ввдображають у правовiй ФормГ стан свободи особи, шшГ соцiальнi щнносп.
Вона ввдображае рiвень розвитку правосвiдомостi в суспшьства системи права i законодавства, юридично'' практики та правово'' науки, охоплюе сукупшсть усГх правових щнностей, створених людьми в правовш сферг Високий рiвень правово'' культури суспшьства е одтею з важливих ознак громадянського суспшьства та правово'' держави, яка заснована передусiм на принципах верховенства права i правового закону, поваги до основних прав i свобод людини й громадянина. Тому правова культура i правосвадомють взаемозумовлюють юнування та функщонування одна одно''.
Своею чергою, правосввдомкть - це сукупшсть ощночних думок та настанов, що визначають ставлення суб'екпв сощальних ввдносин (соцiальних груп, страт, окремого громадянина або суспшьства загалом) до права й чинного законодавства, а також практика його застосування, правових (або неправових) звича'в, щншсних орiентацiй, як регулюють людську поведшку в юридично значущих ситуацмх.
Правосвiдомiсть, як i правова культура, виникае не сама по соб^ а як результат процесу правово'' соцiалiзацiï особи, пвд яким розумiеться входження iндивiда в правове середовище, послщовне набуття ним правових знань, його залучення до правових щнностей i культурних надбань суспшьства, процеси 'х втшення у правомiрнiй поведшщ суб'екта, його правовiй активностi.
Правосвадомють вiдображае правову дшстсть, що склалася за конкретно-iсторичних умов у тш чи шшш крат, але водночас впливае на функщонування й розвиток правово'' системи. Вона е активним елементом системи правового регулювання суспшьних ввдносин - право не може регулятивно впливати шакше як через людей, безпосередньо впливаючи на 'хню свадомють. За посередництвом правових вдей та теорш, почутв та емоцш норми права, шшГ правовi явища ощнюються з погляду життевих потреб та iнтересiв людей i суспшьства, справедливости форму-ються установки на правову поведшку, уявлення щодо критерив ефективносл правового регулювання, шляхГв реформування та удосконалення законодавства, судово-правово'' системи, юридично'' практики.
Так, правосввдомють суспшьства поеднуе як аксюлопчний вимiр (домiнантнi правовi цiнностi для певного типу суспшьства), так i онтолопчний вимiр - способи та форми буття правосвiдомостi у конкретно кторичних умовах, основуеться на комушкативно-цшшсному тлi, яке утворилося в тому або шшому суспiльствi i являе собою усталей уявлення про добро i зло, справедливе й несправедливе, дозволене й недозволене, традицшне та нетрадицшне [8, с. 14].
Отже, правосввдомють регулюе ввдносини у громадянському суспшьстш завдяки своему високому рiвню, якому вiдповiдае усвiдомлення людиною важливосп спiввiдношення всiх своïх дiй з штересами iнших членiв цього суспшьства, неписаними його законами, а також приписами правовоï держави.
Саме у межах правосввдомосл формуються такi правовi цiнностi, як справедливiсть, рiвнiсть, свобода, честь, гвдшсть, що впливають на розвиток усiеï правовоï системи держави та громадянського суспшьства зокрема. Завдяки розвинутш правосввдомосп людина громадянського суспшьства здатна осмислювати та оцшювати правову дшстсть, яка ïï оточуе, приймати ршення та вчиняти ди, якi мають правовi наслiдки. Ввд демократизаци правосвiдомостi залежить розвиток громадянського суспшьства.
Особливютю правосвiдомостi у межах розвинутого громадянського суспшьства вважаеться те, що вона основуеться не стшьки на очшуванш того, що шш^ а особливо держава, можуть зробити для окремого громадянина, щоб здшснити його суб'ективш права та свободи, а на виявленш ним власноï iнiцiативи в планi ïхньоï законноï реалiзацiï. У правосвiдомостi можна видь лити такi складовi елементи, як знання правових норм, закотв, конституций цiннiсне ставлення до правовоï оргашзаци конкретного суспшьства, що може передбачати критику чинного права й iншi цшшст орiентацiï в цiй галуз^ стосовно наявноï' системи права, що спрямоваш на визнання можливостi змши iснуючоï системи права.
Однак правосввдомкть е одним з рiзновидiв суспiльноï' свiдомостi. Ïй, як i шшим формам суспiльноï' свiдомостi (фiлософськiй, релшшнш, моральнiй, полiтичнiй, естетичнiй), властиво ввдо-бражувати навколишнiй свiт, однак не увесь, а лише певний його аспект - правову дшстсть. Тому за всiеï значущосл для суспшьного та державного розвитку шдиввдуального сприйняття кожною особою права, у контексл з'ясування правових цiнностей громадянського суспшьства, ми ставимо на чшьне мюце саме правосвiдомiсть масову, або ж суспшьну. Це спричинено, передовсiм, сутшстю самого явища громадянського суспшьства, способами формування останнього та метою його юнування. Суспшьна правосвiдомiсть не тшьки дае людиш певну суму правових знань, але й слугуе основою юридичноï оцiнки реальних вiдносин мiж людьми, виробки вiдношення до вимог правових норм, практичноï' дiяльностi з правотворчосл, реалiзацiï правових норм тощо.
Висновки. Отже, проблема розбудови громадянського суспшьства безпосередньо пов'язана з розвитком правовоï культури та правосввдомосл кожноï людини та суспшьства загалом. Саме правова культура та правове виховання населення е сощальною гаранпею ди верховенства правового закону в суспшьство А правосввдомють забезпечуе не лише розвиток правовоï культури загалом, але й формуе вдеал правовоï особистосп, яка поважае правовий закон, визнае його верховенство у вшх сферах життя, своïми дмми сприяе розвитку громадянського суспшьства.
1. Юридична енциклопедгя : в 6 т. / Редком : Ю. С. Шемшученко (голова редком.) та in. - К. : Укр. енцикл., 1998. - Т. 1: А - Г. - 672 с. 2. ТодыкаЮ. Н. Конституционные основы формирования правовой культуры: монография / Ю. Н. Тодыка. - Х. : РАЙДЕР, 2001. - 160 с. 3. Мамут А. С. Народ в правовом государстве. - М. : НОРМА, 1999. - 160 с. 4. Геллнер Э. Условия свободы: гражданское общество и его исторические соперники / Э. Геллнер. - М.: Ad. Marginem, 1995. - 222 с. 5. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления : [монография] / С. И. Максимов. - Х. : Право, 2002. - 328 с. 6. Кумар К. Гражданское общество // Гражданское общество. - М., 1994. - С. 21-24. 7. Правова культура в умовах становлення громадянського сустльства : [монографiя] / за ред. проф. Ю. П. Битяка i I. В. Яковюка. - Х. : Право, 2007. - 248 с. 8. Калиновський, Ю. Ю. Правосвiдомiсть укралнського сустльства: Тенеза тасучастсть : [монографiя] /Ю. Ю. Калиновський. -Х. : Право, 2008. - 288 с.
REFERENCES
1. Shemshuchenko Yu. S. Yurydychna entsyklopediya [Legal encyclopedia] V 6 t., Kyiv, Ukr. entsykl., Publ., 1998, T. 1, 672 p. 2. Todyka Ju. N. Konstitucionnye osnovy formirovanija pravovoj kultury [The constitutional basis for the formation of legal culture].Kharkiv, RAJDER Publ., 2001, 160 p. 3. Mamut A. S. Narod v pravovom gosudarstve [People in a state of law]. Moscow, NORMA Publ., 1999, 160 p. 4. Gellner Je. Uslovija svobody: grazhdanskoe obshhestvo i ego istoricheskie soperniki [Terms of liberty: civil society and its historical rivals]. Moscow, Ad. Marginem Publ., 1995, 222 p. 5. Maksimov S. I. Pravovaja realnost: opyt filosofskogo osmyslenija [Legal reality: experience of philosophical thinking]. Kharkiv, Pravo Publ., 2002, 328p. 6. Kumar K. Grazhdanskoe obshhestvo [Civil society] // Grazhdanskoe obshhestvo. Moscow, 1994, pp. 21-24. 7. Bytyak Yu. P., Yakovyuka I. V. Pravova kultura v umovakh stanovlennya hromadyanskoho suspilstva [Legal culture in terms of civil society], Kharkiv, Pravo, Publ., 2007, 248 p. 8. Kalynovskyy Yu. Yu. Pravosvidomist ukrayinskoho suspilstva: geneza ta suchasnist [Legal awareness of Ukrainian society: genesis and Present], Kharkiv, Pravo Publ., 2008, 288 p.
