CC BY
11
УДК 342.5:340.12 Н. В. Юсьюв
Навчально-науковий шститут права та психологи Национального утверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук,
асист. кафедри адмiнiстративного та шформацшного права
ПРАВОВ1 ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ У СУЧАСНИХ УКРАШСЬКИХ ТРАНСФОРМАЦ1ЙНИХ РЕАЛ1ЯХ
© Юсыав Н. В., 2014
Розглядаються проблеми державотворення. Особливу увагу придiлено змшам сутност правових явищ у сучасних укра'шських реалiях. Визначено особливост сучасного полiтичного простору та культури укра'шсько!" наци та встановлено 1х вплив на вiтчизняне державотворення.
Ключовi слова: державотворення, право, громадянське сусшльство, правова культура, механiзм держави.
Н. В. Юськив
ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ ГОСУДАРСТВОСТРОЕНИЯ В СОВРЕМЕННЫХ УКРАИНСКИХ ТРАНСФОРМАЦИОННЫХ
РЕАЛИЯХ
Рассматриваются проблемы государствостроения. Особое внимание уделено изменениям сущности правовых явлений в современных украинских реалиях. Определены особенности современного политического пространства и культуры украинской нации и установлено их влияние на отечественное государствостроение.
Ключевые слова: государство, право, гражданское общество, правовая культура, механизм государства.
N. V. Iuskiv
LEGAL PROBLEMS OF STATE BUILDING IN TRANSFORMATIONAL REALITY OF MODERN UKRAINE
This paper addresses the problem of the state. Particular attention is paid to change the nature of legal phenomena in modern Ukrainian realities. Identify features of modern political space and Ukrainian culture and established their influence on the domestic state.
Key words: state, law, civil society and legal culture, the mechanism of the state.
Постановка проблеми. Головним завданням будь-яко! держави е здшснення державотворення. Належний розвиток державотворчо! полггики становить основу розвитку держави та системи права, встановлюе оптимальш умови розвитку умх правових та полгшчних явищ. Для суверенно! Укра!ни з перших дшв !! кнування постала проблема належного державотворення у полгшчних та геополгшчних реалшх сучасного юнування. Першочерговою проблемою державотворення держави, що перебувае на стади формування, виступають труднощ побудови належно! та демократично! вертикалi державно! влади, що вiдповiдала б европейським стандартам та вимогам ствжиття цивiлiзованих народiв.
Мета роботи - проаналiзувати проблеми державотворення у сучасних укра!нських трансформащйних реал1ях.
86
Стан дослщження. У юридичному сенсi вказану проблему або сум1жт з нею дослвджували
A. Козловський, М. Козюбра, М. Максимов, Н. Нижник, Д. Притика, О. Петришин, О. Святоцький,
B. ^ренко, А. Селiванов, С. Сливка, В. Тацш, М. Цимбалюк та iн.
Однак попри теоретичну i практичну потребу у виршент означено! проблеми у спецiальнiй лiтературi проблему державотворення дослiджено недостатньо.
Виклад основних положень. Державотворчий механiзм у реальному застосувант мае прагнути до найвищих стандарттв щодо практичного втшення соцiальних стандарттв прав людини. Акцентуючи увагу на стандартах, Поппер визначае, що "стандарти не слiд шукати в природi. Природа складаеться з факпв та закономiрностей, i сама по собi не е т моральною, нi аморальною. Це ми застосовуемо нашi стандарти до природи, i в такий спосiб запроваджуемо мораль у свiт природи, попри той факт, що самi е часткою цього свiту. Нас створила природа, i створюючи, надiлила владою змiнювати свiт, передбачати i планувати майбутне, ухвалювати далекосяжнi рiшення, за яю ми морально вiдповiдальнi, адже ршення потрапляють у свiт природи тальки з нами" [1, с. 76]. Наближеним до цштсних вдеалом формування та функцюнування стандарттв державотворення е побудова демократичного та легитимного мехатзму полiтико-правових вiдносин.
Не можна не погодитися з дослвдниками [2, с. 5], яю вважають, що масштаб сощальних перетворень, якi останшми десятилiттями вiдбуваються в укра!нському сустльств^ "можна порiвняти з порушенням своервдних тектонiчних плит, якi пiдтримують всю споруду суспшьства: змiнюються структури економiчних вiдносин, формуються новi суб'екти власност та полгтично! дiяльностi, трансформуються базовi щнносп облаштування життя i мотивацп поведiнки, змiнюеться уклад життя i мислення, сталi традицп.
Кожна людина свiдомо чи пiдсвiдомо аналiзуе функцюнальну сутнiсть полiтичного та соцiального життя та виокремлюе !х реальнi сучасш проблеми. Рiч у тому, що позитивна чи негативна значущкть того чи шшого об'екта, його сторш iснуе незалежно вiд свiдомостi людини. Але до оцшки, до усввдомлення феномену суб'ект не знае про цшност чи про !х практичну деформащю. Оцiнка людиною демократичних процемв вiдбуваеться через зiставлення полiтичного вдеалу i !х практичного втiлення у сучасних укра!нських реалiях. Згiдно з класичною концепдiею, демократична консолiдацiя передбачае проведення глибоких перетворень, щонайменше на трьох рiвнях: поведiнковому, щнтсному i конституцiйному. На думку мислителiв-класикiв, про 11 досягнення можна говорити тшьки у тому випадку, якщо: 1) у полт! не залишилось сюльки-небудь впливових полiтичних груп, якi не намагались би пвдрвати демократичний режим або здшснити сецеЫю; 2) демократичш процедури i iнститути суспiльство сприймае як найприйнятнiшi механiзми регулювання сощального життя; 3) полiтичнi актори "звикають" до того, що усi суспшьт конфлiкти вiдповiдають законам, процедурам та шститутам, санкц^онованим новим демократичним процесом. За вказаними критерiями укра!нську державну владу доволi важко назвати демократичною, тому що не уи цшшст вимiри вказаного феномену втiлюються у практичну сферу.
I певна рiч, мають ращю тi аналiтики, яю кажуть про те, що бшьшкть "перехiдних кра!н" не е аш вiдкрито диктаторськими, анi безумовно такими, що просуваються до демократil - вони вступили в полггичну "мру зону". Описуючи такi кра!ни, аналггики вказують, що вони мають деяю ознаки демократизацil полiтичного життя, яке охоплюе щонайменше наявшсть обмеженого политичного простору для iснування опозиц^йних полгтичних партiй i незалежного громадянського суспшьства, а також регулярш вибори i демократичнi конституцil. Але при цьому для них характерш слабке представництво iнтересiв громадян, низький р1вень полгтично! участi, який не виходить за межi голосування, сумнiвна легiтимнiсть виборiв, майже повна вiдсутнiсть довiри суспшьства до державних iнститутiв i стшка низька iнституцiональна ефективнiсть держави [3, с. 86].
Наведемо особливоста сучасного полiтичного простору та культури укра!нсько! над!!, якi свого часу видшив науковець В. Воловик.
Першою такою особливктю пол!тично! культури укра!нського суспшьства, що перебувае на стадil трансформацп, е те, що вона мае фрагментарний, еклектичний характер. У матерiальнiй компонентi пол!тично! культури це виражаеться в нестримному зростаннi пол!тичних партш i
87
pyxiв, до межi дифеpенцiйованого паpламентy, невизначенш стpyктypi iнститyтiв деpжавноï влади i швидкш змiнi ypядiв, яю, демонстpyючи свою нездаттсть виpобити ефективнy пpогpамy виходу з тpивалоï кpизи, швидко змiнюютъ один одного в У^аш, по суп, не залишаючи тсля себе скшьки-небудъ помiтного стду, у пеpенлетеннi елеменпв далекого i недавнього минулого, в iдеологiчнiй потфони, наявносп майже повного спектpа кнуючих у свiтi полiтичниx погляд1в та ощнок, окpiм, xiба що монаpxiчниx.
.npyrcra особливiстю полiтичноï кyлътypи у^аш^кою сyспiлъства e вiдсyтнiстъ чiтко в^ажежй спpямованостi полiтичного pозвиткy. Бiлъшiстъ з наших сшвгромадян не може ввдповкти на запитання, яю ж деpжавний yстpiй, деpжавна влада потpiбнi i повинн бути побyдованi в У^аш.
Тpетъою особливiстю полiтичноï кyлътypи у^аш^кою суспшьства e сyнеpечливiстъ, pоздвоeнiстъ полггичжй iдеологiï. Ця ознака виявляeтъся в юpидичномy нpоголошеннi Укpаïни незалежною, демо^ат^ною, социальною, правовою деpжавою та в усвщомлент фактичноï ïï залежносп, у численних фактах нехтування демокpатiï, у вщсутносп найважливiшиx сопцальних гаpантiй, у правовому свавiллi. Вона виявляeтъся i в падшт pейгингy piзного pißra владних стpyктyp, кеpiвникiв yсix, навпъ найвищих, pангiв, чт pозпоpядження i нyблiчнi обшянки часто не виконуються.
Четвеpтою особливiстю нашоï полiтичноï кульки e piзновектоpнiсть iдеологiй деpжавного бyдiвництва пpовiдниx соцiальниx веpств i 1руп yкpаïнського сyспiльства.
П'ятою особливiстю, що виpiзняe нашу полiтичнy кyльтypy, e зpостання соцiального песимiзмy, зумовленого pозбiжнiстю полiтичниx обiцянок, якi давали представники полiтичниx паpтiй i pyxiв напеpедоднi pефеpендyмy, i нpоголошення незалежностi Укpаïни у xодi вибоpiв Пpезидента, паpламентськиx вибоpiв та pеальноï соцiальноï дшсностп Ця pиса виявляeться у зневipi, що зpостаe, наших спiвгpомадян у можлишсть будь-яких вiдчyтниx змiн у житл сyспiльства, власноï безпоpадностi i безвиход^ зниженнi полiтичноï активностi, насампеpед у наймобiльнiшоï частини сyспiльства - оиб сеpеднього вiкy та молоди
Шостою особливiстю полiтичноï кyльтypи у^аш^кою сyспiльства на нинiшньомy етапi його pозвиткy e також вiдсyтнiсть чгтко визначених пpiоpитетiв i зовнiшньоï, i внyтpiшньоï полiтики [4, c. 164-165].
^облемш питання деpжавотвоpення xаpактеpнi для багатьох деpжав у piзнi ютсричн епохи. Сучасна кpиза вiтчизняного деpжавотвоpення зумовлена, на наше пеpеконання, чинниками тpансфоpмацiï усього сусншьства, iстоpичними pеалiями пеpеxодy вiд pадянськоï командноï системи функшюнування владного механзму до умов лептимжй демокpатичноï деpжави iз втшенням веpxовенства нpава як вагомоï пpавовоï гаpантiï для сощуму та для о^емого г^омадянина.
Для посткомyнiстичноï yкpаïнськоï неототалiтаpноï законосвiдомостi властивi таю константи та джеpела подальших тpансфоpмацiй: 1) втpата демокpатичними нpавовими iнститyтами pеальниx ноpмативно-змiстовниx, ментально стpyктypованиx властивостей; 2) монопольне панування правосвь домоста "mpm влади" як ïï законосвiдомостi та багатопаpтiйностi i сyвоpим ноpмативно-нpавовим конфолем; 3) стpаxiття пеpвинниx сyб'eктiв пpавосвiдомостi пеpед владою втоpинниx та недовipа до наявних деpжавно-нpавовиx владних шститущй; 4) застосування полiтичниx вбивств; 5) repm^ клонування поxiдноï сyспiльно-нpавовоï свщомосп чеpез нiдконтpольнi ЗМ1; 6) пiдпоpядкyвання економiчноï нpавосвiдомостi кланово-мафiознiй; 7) вщсутшсть нpавовоï, економiчноï, соцiальноï захищеноста бшьшосп пеpвинниx сyб'eктiв нpавосвiдомостi; 8) значне вiдчyження втоpинниx сyб'eктiв нpавосвiдомостi (пеpвинниx сyб'eктiв законосвiдомостi) вiд пеpвинниx (втсринних сyб'eктiв законосвiдомостi); 9) вiдсyтнiсть пpоцесyального демокpатичного ноpмативно-нpавового нлюpалiзмy у сфеpi нpавовоï политики та iдеологiï. Як давило, потенцшними джеpелами неототалiтаpниx фоpм нpавосвiдомостi та законосвiдомостi можуть бути сусншьства з автоpитаpними системами пpавовоï свiдомостi; кpаïни, яю xаpактеpизyються "у^заними" полiтичними нpавами та свободами громадян; деpжави, що тpивалий час пеpебyвають у системнiй пpавовiй кpизi [5, с. 117].
Пpоблеми деpжавотвоpення поpоджyютъ кpизовi стани нpавовоï полiтики деpжави, дефоpмyютъ полiтичнy i нpавовy свщошстъ окpемого члена социуму та поизводить до нpоблем pеалiзацiï нpава та тшпзму до yсix полiтико-нpавовиx явищ з боку гpомадськостi.
88
Перешкодою на шляху до духовно-цштсного укоршення людини стае соцiальна аномiя як найтиповший результат руйнування старих цшностей без своечасного запровадження нових. Щодо духовно! ситуаци втизняного сьогодення, то можна стверджувати, що п1сля руйнацл колективiстських духовних цiнностей не закладено достатнього продуктивного Грунту для юнування автономного, вiдповiдального iндивiда, що призвело до негативного iндивiдуалiзму, який ввдкидае умх "шших", та вищ! щнноста, вибираючи власну сваволю, тобто намагання радикально змшити щншсно-смисловий змкт життя, призводить у багатьох випадках до аномп як руйнування щншсного свгту особистоста, а отже, до духовного знекоршення.
Представники Харювсько! науково! школи зазначають, що "...вЫ посттоталiтарнi кра!ни, що трансформуються ввд тоталiтаризму до демократа!, закономiрно проходять особливий перехвдний перiод, у якому правова реальшсть являе собою комбiнацiю тоталитарно! правово! системи, що руйнуеться, i правово! системи демократичного сустльства, що народжуеться. Як правило, ус! основш характеристики ще! перехвдно! правово! реальноста являють собою комбшащю сутшсних ознак як тоталитарно! правово! системи, так ! демократично!. Так, наприклад, нов! правов! норми у посттоталгтарнш правовш систем! зштовхуються з! старими неправовими ! антиправовими нормами, авторитаризм у правотворчоста ! правозастосувант стыснуе з елементами анархп, тенденцп конструювання - з елементами саморозвитку, принципи мотзму - з принципами плюрал!зму тощо" [6, с. 259].
Аном!я як форма вияву духовного знекоршення - це стан глобально! втрати смисл1в, що в сощальному сенс! передбачае цшшсно-нормативний вакуум, який з'являеться при трансформацп традицшного сустльства у сучасне. Аном!я призводить до суперечностей у свт цшностей, до втрати базових цшностей, що, своею чергою, призводить до плутанини норм та вдеал!в, належного ! сущого, законного ! протизаконного. Виявляеться аном!я у зростант злочинноста, хиткоста моральних основ сустльства, поглибленш конфлжтав м!ж поколшнями, у ввдсутноста порозумшня м!ж р!зними сощальними трупами. Аном!я позбавляе особистасть можливоста повноцшно екзистенщально ! сустльно жити, залишаючи !й щнтсно-смисловий вакуум. Вона позбавляе людину здатноста розумгти штереси шшого, атом!зуючи тим самим буття, створюючи замкть автономного шдиввда негативного шдивща [7, с. 86]. Сощальна аном!я шкодить усш виявам культури, зокрема державотворчим процесам.
Одним з негативних прояв!в проблем аноми державотворення е социальна дезiнтеградiя. Вона може й не призвести до порушення формально! територ!ально! цшсноста кра!ни, але вона виявляеться як критична втрата координащ! м!ж ключовими шститутами держави, мшж елементами, як! формують основу державного управлшня, у приватизаци функций держави, !! кримшатзаци, у розширент сегменту таньово! економши. Дезштегращя утворюе сприятливе середовище для тривалих сощальних конфлжлв [8, с. 196].
Будь-який розвиток - це рух, але, не навпаки. Рух - це будь-яка змша будь-чого. Розвиток -це насамперед суперечлива та яюсна змша. Найчасташе причиною може бути в!дхвд вщ аксюми сустльного розвитку: вихщним пунктом тд час буд1вництва сустльного щеалу мае бути визнана свобода безюнечного розвитку, а не гармотя заюнчено! досконалоста. Ус! сустльства, що як вдеал брали для себе зразок повно! досконалоста, зазнавали поразки у згткненш з кторичними реал!ями. Процеси державотворення сучасно! Укра!ни проходять етап формування ! становлення. Такий стан не може бути безботсним, поряд !з цим наше сустльство встановило вектор розвитку "на позитив", що дае змогу в!рити в удосконалення прагматичного поля сощально-правових ввдносин.
У науковому план! розроблет та !дейт концепцп, що встановлюють можливкть подолання сучасних проблем державотворення. Спираючись на ментальн здобутки европейсько! цивЫзаци нашо! доби, були ввдпрацьоват та закршлет ввдповвдт цштст ор!ентацл, центральними серед яких е так!:
- демократая справжня, представницька, а не декоративна;
- правова держава, яка Грунтуеться на вщомих принципах, закладених передус1м у Декларацл прав людини та в шших м!жнародних стандартах;
89
- iмплементyвання у деpжавотвоpчий меxанiзм принципу вiдповiдальностi деpжави пеpед гpомадянином;
- ще одна фундаментальна eвpопейська щнтсть - це вiльне гpомадянське суспшьство;
- плюpалiстична паpтiйна стpyктypизацiя суспшьства, яка виpажаe iнтеpеси yсix без винятку соцiальниx гpyп населення, e засадничою пеpедyмовою вiдпpацювання та ствеpдження системи сyспiльного дискypсy, себто piзнопланового i постiйного сyспiльного дiалогy. Одним з вагомих здобyткiв якого e, зо^ема, i фyнкцiонyвання меxанiзмiв громадянського контpолю владних стpyктyp;
- тypбота нpо сеpеднiй клас;
- тypбота пpо сфеpy "тонких стpyктyp": лiтеpатypy, мистецтво, yсi можливi гpомадянськi об^днання тощо - не лише як в^шальн^х засобiв виживання в умовах iнфоpмацiйного сyспiльства, а як найглибиншших основ iснyвання демокpатiï та функцюнування повноцшного гpомадянського сyспiльства [9, с. 257-258];
- визнання нpава основним pесypсом модеpнiзацiйного меxанiзмy деpжавотвоpення;
- фоpмyвання нацiональноï елiти на осжга власноï нацiональноï iдеï;
- лептимтсть та легальнiсть деpжавноï влади.
Зауважимо, однак, що, у цш позиии заслyговye на увагу той аpгyмент, що нpавова pефоpмацiя може бути устшною лише за умови вщповщного pефоpмyвання деpжавностi та yсieï системи культурного буття сощуму, у межах якого пеpедбачаeться побудова нpавовоï деpжави: "... саме деpжава маe доpости до piвня нpийняття таких, що виpажаютъ iнтеpеси деpжавного оpганiзованого сустльства, законв, якими вона й офоpмляe оpганiзацiю та дiяльнiсть нyблiчноï поттичжй влади i ïï взаeмовiдношень з шдивщами як сyб'eктами пpава. ^авова деpжава так само, як i будь-яка iнша, не втpачаe своïx можливостей ствоpювати нpавовi ноpми, а подекуди й санкцюнувати шш окpемi pегyлятоpи, надавати ш юpидичноï сили (звичапв, ноpм моpалi, коpпоpативниx жрм тощо)" [10, с. 46].
Звеpнемо увагу на ще один важливий елемент подолання пpоблем деpжавотвоpення. Оxаpактеpизyймо його як пiдвищення пpавовоï сввдомост та пpавовоï кyльтypи гpомадян. ^авовий нiгiлiзм дефоpмye спpийняття yсix деpжавно-владниx, полiтичниx та нpавовиx меxанiзмiв як необхвдних соцiальниx цiнностей. Н. Ошщенко вказye, що фоpмyвання пpавовоï деpжави в Укpаïнi пеpедбачаe пiдвищення якост нpавового pегyлювання соцiальниx пpоцесiв, змщнення нpавовоï основи деpжавного i суспшьного життя, конститyцiйного ладу, посилення законности покpащення нpавового виховання гpомадян. Реалiзацiя цieï деpжавноï стpатегiï неможлива без тдняття на новий якiсний piвень пpавовоï кyльтypи та пpофесiйноï сввдомост юpистiв, яка вистyпаe у виглядi цiлiсноï системи пpавовиx поглядiв, знань, почутв, цiннiсниx оpieнтацiй та шших елементiв пpавосвiдомостi спiльноти людей, яю пpофесiйно займаються юpидичною дiяльнiстю, що вимагаe освiтньоï та пpактичноï тдготовки [11, с. 223].
Завдання сучасжй нацiональноï пpавовоï тpансфоpмацiï - не допустити зловживання нpава в меxанiзмi деpжави. Hаyковцi зазначають, що "...зловживання ^авом само собою, i зловживання правом в нyблiчно-пpавовiй сфеpi зо^ема, належать до найбiльш негативних явищ сyчасноï конститyцiйно-пpавовоï дiйсностi, оскiльки ктотно нiвелюють значення пpава, як сощальжи цiнностi, i становлять iстотнy загрозу конститyцiйнiй законностi та пpавопоpядкy, п^ивают основи iснyючого конститyцiйного ладу У^аши, знижують пpестиж деpжавноï служби. Особливо негативним e значне пошиpення практики вiдвеpтого нехтування нpавовими пpиписами суб^ктами деpжавно-владниx вiдносин - оpганами законодавчо^ виконавчоï та сyдовоï влади, адже це неминуче пpизводить до пош^ени пpавового нiгiлiзмy, зpостання piвня коpyпцiï, викликаe зневipy шиpокого загалу у пpаво i спpаведливiсть, в ефектившсть yсieï деpжавно-владноï дiяльностi" [12, с. 28].
Висновок. Сучасн пpоблеми деpжавотвоpення в Укpаïнi зyмовленi чинниками тpансфоpмацiï соцiyмy, iстоpичними pеалiями пеpеxодy ввд командноï системи до умов лептимжй демокpатичноï деpжави iз yтiленням веpxовенства нpава як домiнантноï пpавовоï гаpантiï. Пеpешкодою на шляху
90
духовно-цшшсного укоршення людини стае сощальна аном!я як найтиповший результат руйнування старих щнностей без своечасного запровадження нових. Отож, у сучасному укра!нському сощум! кнуе конгломерат проблем ! дев!ацш, що створюють тдГрунтя для переходу цштсних характеристик державотворчих стандарта в антицшшсш штенцл.
1. ПопперК В1дкрите сусптьство та його вороги / Карл Поппер; пер. з англ. О. Коваленко, О. Буценко. — К.: ОСНОВИ, 1994. — Т. 1. — 444 с. 2. Валевський О. Л. Полтичний конфлгкт у сучастй Укратг: культурн вимгри, структура, принципи аналгзу: монографгя. [Електронний ресурс] / О. Л. Валевський, А. Т. 1шмуратов. — К. : Н1СД, 1997. — Режим доступу: http://www.geocities.com/Athens/Academy/8474/co001.zip. 3. Чертенко В. О. Природа засад iдентичностi со^ального суб'екта: монографiя /В. О. Чертенко. — X.: Нац. аерокосм. ун-т "Харк. авiац. т-т", 2010. — 304 с. 4. Воловик В. И. Философия политического сознания: монография / В. И. Воловик. — Запорожье: Просвта, 2006. — 204 с. 5. Дмiтрiенко Ю. Правовi властивостi людини: витоки УкратськоЧ законосвiдомостi (продовження) / Ю. Дмiтрiенко // Пращ Львiвськоi лабораторп прав людини i громадянина Науково-до^дного шституту державного будiвництва та мкцевого самоврядування Академи правових наук Украти /ред. кол.: П. М. Рабшович (гол. ред.) та т. — Сер. 1. "До^дження та реферати". — Львiв: Астрон, 2006. — Вип. 10. — С. 108—121. 6. Фiлософiя права: навч. поЫб. / О. Г. Датльян, Л. Д. Байрачна, С. I. Максимов та т.; за заг. ред. О. Г. Датльяна. — К.: Юртком 1нтер, 2002. — 272 с. 7. Цимбал Т. В. Людина у пошуках Грунту: монографiя / Т. В. Цимбал; Нац. педаг. ун-т iм. М. П. Драгоманова. — К.; Кривий Рiг, 2010. — 284 с. 8. Маляренко Т. А. Соцiальний конфлiкт у системi загроз економiчнiй безпец держави: монографiя / Т. А. Маляренко; за наук. ред. В. В. Дементьева. — Донецьк: ДонДУУ, 2010. — 407 с. 9. Андрос С. А. 1нтелект у структурi людського буття / С. А. Андрос. — К.: Стилос, 2010. — 358 с. 10. Раянов Ф. М. Матрица правового государства и наша юридическая наука / Ф. М. Раянов // Государство и право. — 2006. — № 8. — С. 45—49. 11. Онщенко Н. М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реали, перспективи: монографiя / Н. М. Онщенко; вiдп. ред. Ю. С. Шемшученко. — К.: Юрид. думка, 2008. — 320 с. 12. Ветславський Ф. В. Зловживання правом у публiчно-правовiй сферi як загроза стабiльностi конституцшного ладу Украти / Ф. В. Ветславський // Утверситетсью науковi записки. — 2009. — № 3 (31). — С. 24—29.
91
