CC BY
12
УДК 340:12
Тарас Tapa^MiB
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", заступник директора - декан повно! вищо! освiти, доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фшософп права Garasumiv_@ukr.net
Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА ПРОБЛЕМА СМИСЛОЗМ1СТОВНОГО ВИМ1РУ ДЕВ1АНТНО1 СВ1ДОМОСТ1
© Гарасим1в Т., 2017
Розглянуто одну i3 основних проблем фшософп права, а саме феномен девiантнот свiдомостi, зокрема тт смислозмiстовну сутшсть. Увагу зосереджено на вирiшеннi фундаментальнот проблеми сусшльнот науки: дослiдженнi смислу та змкту чинникiв, що мотивують людину до девiантнот свiдомостi. Проанашзовано детермiнанти, якi впливають на формування девiантнот свiдомостi та тт прояв1в.
Ключовi слова: особистiсть; девiантнiсть; свiдомiсть; девiантна свiдомiсть; соцiальнi чинники; шдивщ; iндивiдуальнi чинники; становлення особистостi шдивща; детермiнацiя; наслiдки девiантно'т свiдомостi.
Тарас Гарасымив
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВАЯ ПРОБЛЕМА СМЫСЛОСОДЕРЖАТЕЛЬНОГО ИЗМЕРЕНИЯ ДЕВИАНТНОГО СОЗНАНИЯ
Рассмотрена одна из основных проблем философии права, а именно феномен девиантного сознания, в частности его смыслосодержательная сущность. Внимание сосредоточено на решении фундаментальной проблемы общественной науки: исследовании смысла и содержания факторов, мотивирующих человека к девиантному сознанию. Проанализированы детерминанты, влияющие на формирование девиантного сознания и его проявлений.
Ключевые слова: личность; девиантность; сознание; девиантное сознание; социальные факторы; индивид; индивидуальные факторы; становление личности индивида; детерминация; последствия девиантного сознания.
Taras Harasymiv
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Theory and Philosophy of Law
Sc. D., Prof
PHILOSOPHICAL AND LEGAL SMYSLOZMISTOVNOHO MEASUREMENT PROBLEM DEVIANT CONSCIOUSNESS
The article is devoted to one of the main problems of philosophy of law, namely the phenomenon of deviant minds, including its smyslozmistovniy essence. The attention is focused
on solving the fundamental problem of social science: the study of the meaning and content of the factors that motivate people to deviant minds. The author analyzes the determinants that influence the formation of deviant consciousness and its manifestations.
Key words: identity; deviantnist; consciousness; deviant consciousness; social factors; individual; individual factors; individual identity formation; determination; consequences of deviant mind.
Постановка проблеми. Проблема феномену девiантно! свщомосп в становленш людини як особистосп у li смислозмютовному вимiрi актуальна з огляду на li недостатню розробленiсть як у сучаснiй украшськш, так i у пострадянськiй юридичнш науцi. Фiлософсько-правова проблема смислозмiстовного вимiру девiантно! свiдомостi у становленнi особистосп як iндивiда корелюе з необхщшстю дослiдження формування особи - повнощнного члена демократичного, правового та сощального суспiльства.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблеми девiантностi, а також теоретичнi обгрунтування девiантно! правосвiдомостi викликали в рiзний час науковий iнтерес таких зарубiжних учених, як Р. Мертон, I. Гофман, Ф. Танненбаум, Е. Саттерленд, Е. Лемерт, Г. Беккер, Н. Смелзер, Е. Ершсон, Е. Ушсон, Г. Саллiван, А. Маслоу, А. Бандура, Ч. Ломброзо, У. Шелдон, Г. Хард, У. Ирс, П. Уптан, У. Гоув, X. Айзенк, А. Коен. Цю ж проблематику висвгглювали у сво!х працях вггчизняш ученi А. Александров, Л. Божович, Л. Виготський, А. Макаренко, М. Ярошевський, I. Кон, Я. Гилшський, Б. Урванцев, В. Менделевич, Г. Аванесов, В. Кудрявцев, Г. Сафша, А. Личко, С. Беличева, Ю. Клейберг, С. Змановська та ш.
Метою статт е постановка фундаментально! фшософсько-правово! проблеми феномену смислозмiстовного вимiру девiантноl свiдомостi у становленнi людини як особистосп.
Виклад основного матерiалу. Коли йдеться про девiантну поведшку людини з урахуванням ll прав та обов'язюв, про ймовiрнi наслщки у випадку !х невиконання, то девiантно-правовою свiдомiстю нiбито створюеться парадигмально-девiантний образ не тiльки само! маргшально! правово! дiяльностi, але й визначаеться результат тако! дiяльностi, на який поширюються типовi правовi оцiнки, що тим самим орiентуе (програмуе) тепер вже типово девiантно-маргiнальнi правовi дп та вчинки особистостi.
Розроблення вiдповiдниx наукових поглядiв у багатьох аспектах, як правило, випереджуе чинне законодавство, може випереджувати також правову щеолопю, психолопю, не кажучи вже про буденш правовi погляди та шдивщуальну правосвiдомiсть. Випереджувальна функцiя науково-правово! свiдомостi пов'язана з концептуальною тенденщею останньо! до iстинного об'ективного тзнання ще не дослiджениx сторiн, зв'язюв i вiдносин, закладених в актуальному маргшальному правовому об'ектi. Науково-теоретичнi правовi погляди як система суворих абстракцш можуть iдеально "перебудовувати" правовiдносини, створювати оптимальш проекти правового регулю-вання, теоретично висувати рекомендаций пов'язанi з тим чи шшим напрямом розвитку девiантно! правово! свiдомостi загалом i правово! практики зокрема. Очевидно генеральним розвитком девiантноi правосвiдомостi, що мае кризовий цикл сощально! активностi, е той, що виводить трансгресивну !! трансформащю на такi шляхи, як сприяють змiнi кризового циклу сощально! активносп, щонайменше на перший некризовий або низький. Як вщомо, такими шляхами оптимального розвитку е синергетичш.
Розкриваючи ютотш аспекти переxiдного сощального розвитку та фшсуючи !х в окремих поняттях та !х об'еднаннях (синергетичш судження, умовисновки, закони, теори, гшотези), науково-правова свiдомiсть може розкривати ютинш синергетичнi закономiрностi (закони), зв'язки дшсносп й, видiляючи серед них типов^ що повиннi парадигмально "висвгглюватись" девiантною правовою свiдомiстю, передбачати на рiвнi маргiнально! парадигми девiантно! правосвщомосп подальший рух маргiнальниx правових явищ. Здатнiсть до об'еднання, що притаманна теоретичним
знанням, е гносеолопчним джерелом передбачення, гносеолопчною передумовою трансгресивного переходу вщображально! функци девiантно! правосвiдомостi в перетворювальну, коли змшюеться кризовий цикл 11 сощально! активностi на перший некризовий [1, с. 278].
Виникае лопчне запитання: як встановити, коли кризовий цикл сощально! активносп девiантно! правосвiдомостi змшюеться на некризовий. На нашу думку, в умовах перехщного пост-тоталггарного праворозвитку критерiями наявно! оптимiзащ! кризового циклу сощально! активносп девiантно! правосвщомосп е: збiльшення соцiально! орнамiки чинно! укра!нсько! нормативно-правово! бази, широке застосування мiжнародно! законодавчо! бази у вггчизнянш правоза-конодавчiй, приеднання вггчизняно! чинно! нормативно! бази до свггового правового поля, внаслiдок чого повинна змшитися правова i правоосвiтня культура мислення, правозастосування та нормотворення, процедура прийняття цившзацшно налаштованих укра!нських закошв тощо.
Незважаючи на доволi широю, навiть абсолютнi випереджувальнi можливостi, науково-правове вiдображення, водночас, певною мiрою обмежене як загальними гносеологiчними законами розвитку будь-якого знання взагал^ так i особливостями позитивного права як деяко! зафiксовано! догматично! правово! системи (реальносп), що входить до об'екта цього правового тзнання. Окрiм того, критери випереджувального девiантного вiдображення правових теорш залежать також { вщ !х соцiально-економiчно! спрямованостi. Доволi високими можливостями випереджувального вщображення володiе також i цивiлiзовано узгоджена вiтчизняна правова щеолопя, що, як i наука, також прагне до ютинного тзнання об'ективних зв'язкiв { вiдносин перехщного правобуття, до розкриття оптимальних закономiрностей правового об'екта. У нашому контексп маргiнальнi правовi iде!, що е безпосередшм вiдображенням сучасно! рiзноджерельно! полггично! свiдомостi, парадигмально передують створенню маргшальних правових норм як актiв девiантно! правосвiдомостi та !х вiдповiдному маргшальному тактичному здiйсненню. Наявнiсть iде!, на думку П. В. Копнша, "слугуе передумовою практики, щоправда, не едино!, але надзвичайно важливо!, що накладае свш вiдбиток на специфiчнiсть практики як ютини людсько! форми дiяльностi" [2, с. 90].
Маргiнальна правова психолопя як галузь типових сощально-правових дисциплiн також може випереджувати рiвень розвитку маргiнальних суспiльних правовiдносин. Навггь у такiй, здавалося б, безпосереднш формi вiдображення, якою е звичайне людське сприйняття, "приховано вiдбуваеться своерщне праворефлексивне моделювання будь-яко! дiяльностi як справжньо!, так i майбутньо!, а також моделювання майбутшх правових сташв об'екта, який перетворюе людина" [3, с. 78]. Випереджувальна функщя девiантно! правово! психологi! виявляеться також i в конкретно-абстрактному механiзмi дi! девiантно! правово! свiдомостi. Зазвичай передбачення, як вщносне (некризовий цикл соцiально! активносп), так i абсолютне (кризовий цикл сощально! активносп) результата (наслщюв) того чи шшого девiантного акту поведшки, що пiдпадае пiд правовi ощнки, здiйснюеться передусiм на психологiчному рiвнi, який важко вимiрювати з позици соцiально! активностi, бо вiн бшьше iндивiдуалiзований, прихований.
Що ж стосуеться буденно! девiантно! правово! свiдомостi, то для не! характерш значно обмежеш критерi! випереджувального вiдображення, що пов'язано з недостатшстю правомiрно! достовiрностi вщображення в цiй свiдомостi. Буденна девiантна правосвiдомiсть, що побудована, переважно, на емтричному маргiнальному спостереженнi та безпосередньому досвда, часто обмежуеться звичайними уявленнями, пов'язаними з конкретними випадками застосування як маргiнальних, так { немаргiнальних правових норм, вона не шдшмаеться до широких теоретичних узагальнень. Але й ця свщомють, як зазначалося, може мати в собi певнi позитивнi iде!, пов'язанi з удосконаленням чинного законодавства, з перспективами оптимального функщонування державно-правово! оргашзацп тощо. Випереджувальне вiдображення у буденнш девiантнiй правосвiдомостi може мати сенс i позитивне значення лише в тому випадку, якщо зможе наблизитися до наукових щей та образiв.
У перехщному, кризовому суспiльствi, з "пережитками тоталггаризму", як свiдчать науковi дослiдження, традицiйно!, ментально структуровано! лопки iдентифiкацi! та легiтимiзацi!
нащонально!, правово! культури, як правило, нема. Вона комушкативно замiщена постiдеологiчно опосередкованою (за традицiйною радянською iдеологieю) штучною логiкою створення колек-тивних правових мiфологем та iдеологем нементального змюту щодо вироблення не пра-вокультурного, а комунiкативно-iдеологiчного дослiдження i кореляци девiацiй рiзних типiв та форм [4, с. 39-41]. Не випадково девiацiйними явищами за радянських (пострадянських) чашв нерiдко ставали проблеми нащональш або за формою, або за змютом.
На нашу думку, тд час дослiдження цього феномену необхщно враховувати сутнiснi особливостi, специфiку та вщмшносп девiантно! правосвiдомостi вiд природно!, яка мае мента-льний змют у вiдповiдному нормотвореннi та норморозвитку як полiфункцiональна структура, репрезентуючи не лшшну, а ситуативну, маргiнальну форму свого розв'язання у змюп, як правило, маргшального правового соцiуму, з його сощальними патологiями, соцiопатiями, свггоглядно-аксiологiчними девiацiями та викривленнями. 1снують аргументовнi теоретичнi пiдстави ствер-джувати, що у формозмiстi девiантно! правосвщомосп у феноменi "форми" вiдбиваеться еволюцшний (нелiнiйний), а у феноменi "змюту" юторичний (лiнiйний) розвиток звичайно! правосвщомосп [5, с. 11-15].
Трансцендентно шдиференщюючи потреби лiнiйних та нелiнiйних векторiв спонтанного, хаотичного за сутнiстю праворуху за кризових часiв правобуття, спадкоемнють правосвiдомостi як пiдструктуро-пiдсистема етнотрадицп через свою сощальну активнiсть у правотворчих процесах окреслюе вектори змiни (i замiни) лiнiйних принципiв розвитку на нелшшш, а також створюе новi маргiнальнi правовi iстини та цшносп.
Полiфункцiональний (формозмiстовий) характер структури девiантно! правосвiдомостi змушуе поставити аксiоматичне запитання про li полiфункцiональну роль та сутнють (призна-чення), що, як нам видаеться, можна виявити та виокремити як морфолопчну i композицшну ii масштабнiсть, за яко! вона щейно завершуеться як дiева формозмютова якiсть парадигмального плану i суспшьно-правове явище сощально! природи. Вiдповiдь на поставлене запитання, мабуть, треба розпочати з того, що сучасне перехщне суспшьство, яке будуе (вiдроджуе, пригадуе) свою аксюлопчну модель правового, ментально опосередкованого свггорозумшня та вiдповiдного право-i законотворення, загально! свiтоправоорiентацil, завжди виступае складною, динамiчною, вiдк-ритою, але не цiлiсною системою. Вщсутшсть функцiональних параметрiв цiлiсностi перехiдного суспшьства можна пояснити насамперед посттоталiтарно-маргiнальною ментальною незавер-шенiстю онтологiчного опосередкування щеоматичного змiсту свiтоспоглядальних орiентацiй первинних - '^зичних" об'ектiв, i вторинних - "юридичних" суб'ектiв правосвiдомостi, що, як свщчать деякi останнi дослiдження, за еволюцшною сутнiстю мае завжди нащональну, ментально структуровану природу [6, с. 107-114], вщповщно до яко!, на наш погляд, i вiдбуваеться свггоглядна диференцiацiя та дивергенцiя рiзних моделей свггових традицiй права, а також правосвщомосп.
До видимих девiантних формотворень, змютотворень, станiв та проявiв формозмюту девi-антно! правосвiдомостi, яка типово характерна для перехщного, кризового (девiантного) суспiльства i вiдповiдноl правово! системи, спроможних аксюлопчно окреслити концептуальне призначення щеоматично! основи пiзнавальних девiацiй, !х форм, правомiрно зарахувати рiзнi цикли ^вш, стани) соцiально! активностi спадкоемносп у правосвiдомостi, правовi суперечностi, правовi конфлiктнi стани та правовi конфлшти як феноменальнi характеристики перехiдного (девiантного) буття.
Висновки. Утворюючи в такий спошб комплекс причинно-наслiдкових детермiнацiй i детермiнант, як правило, нерозв'язаних або незавершених, але таких, що розвиваються по висхщнш, зумовлюючи неупереджувальну складнють правових трансформацiй, визначаемо розколотiсть, ситуацшну дезорiентованiсть, аморфнiсть i суспiльну дезадаптованють правово! iдiоми в загальному контексп девiацiй у нацiональнiй iдiомi, що лшшно не опосередковуе
правомiрне втшення за девiантного правоздiйснення та девiантноl сощатзаци нащонально! ще! у правову щюму як визначальну аксюлогопокладальну якiсть права.
1. Живкович Л. Теория социального отражения / Л. Живкович ; пер. с сербскохорватского Й. Элеза. - М.: Прогресс, 1969. - 455 с. 2. Копнин П. В. Идея как форма мышления / Павел Васильевич Копнин. - К., 1963. - С. 90. 3. Коршунов А. М. Теория отражения и творчество / Анатолий Михайлович Коршунов. - М., 1972. - С. 78. 4. Дмитриенко Ю. М. "Осевое время" и правовое сознание (в контексте исследований философов права Национальной юридической академии им. Я. Мудрого) /Ю. М. Дмитриенко // Науково-теоретичш здобутки Слоб1дськог Украгни : фшософ1я, релШя, культура: зб. наук. ст. - X. : Курсор, 1998. - C. 39-41. 5. Дмитр1енко Ю. М. Часопис "В1ра i Розум" у духовному в1дродженм Украгни / Ю. М. Дмитр1енко, I. В. Дмитр1енко, В. О. Чефранов, I. О. Орлов, К. М. Оробець // Науково-теоретичш здобутки Слобiдськог Украгни : про часопис "Вiра i Розум", його проблематику: зб. наук. праць. - X. : Курсор, 1999. - C. 11-15. 6. Дмитрieнко Ю. М. До питання генезису украгнськог нащональног самосвiдомостi в гг спадкоeмностi / Ю. М. Дмитрieнко // Науковий вiсник. Фiлософiя. - X. : ХДПУ iм. Г. С. Сковороди, 1998. - Вип. 1. - C. 107-114.
REFERENCES
1. Zhivkovich L. Teoriya sotsial'nogo otrazheniya [Theory of social reflection]. per. s serbskokhorvatskogo I. Eleza. M. : Progress Publ, 1969. 455 p. 2. Kopnin P. V. Ideya kak forma myshleniya [Idea as a form of thinking]. Kiev, 1963. p. 90. 3. Korshunov A. M. Teoriya otrazheniya i tvorchestvo [Theory of reflection and creativity]. Moscow, 1972. p. 78. 4. Dmitrienko Yu. M. "Osevoe vremya" i pravovoe soznanie (v kontekste issledovanii filosofov prava Natsional'noi yuridicheskoi akademii im. Ya. Mudrogo) ["Axial time" and legal consciousness (in the context of studies ofphilosophers of law at the National Law Academy named after J. Mudry)]. Naukovo-teoretichni zdobutki Slobids'koi Ukraini : filosofiya, religiya, kul'tura. Zbirnik naukovikh statei. Kharkiv: Kursor Publ, 1998. pp. 39-41.
5. Dmytriyenko Yu. M. Chasopys "Vira i Rozum" u dukhovnomu vidrodzhenni Ukrayiny [The magazine "Faith and Reason" in the spiritual revival of Ukraine]. Yu. M. Dmytriyenko, I. V. Dmytriyenko, V. O. Chefranov, I. O. Orlov, K. M. Orobets'. Naukovo-teoretychni zdobutky Slobids'koyi Ukrayiny : pro chasopys "Vira i Rozum", yoho problematyku. Zb. nauk. prats'. Kharkov: Kursor Publ, 1999. pp. 11-15.
6. Dmytriyenko Yu. M. Do pytannya henezysu ukrayins'koyi natsional'noyi samosvidomosti v yiyi spadkoyemnosti [On the question of the genesis of Ukrainian national identity in its succession]. Naukovyy visnyk. Filosofiya. Kharkiv: KhDPU im. H. S. Skovorody Publ, 1998. Vol. 1. pp. 107-114.
Дата надходження: 10.03.2017р.
