CC BY
40Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского Филологические науки. Том 2 (68). № 4. 2016 г. С. 76-81. УДК 811.161.2:82
ХАРАКТЕРИСТИКА МОВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРЧОСТ1 1ВАНА ФРАНКА I ЛЕС1 УКРА1НКИ У РОЗДУМАХ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО
Пелипась М. I.
Тавршська академ1я (структурний тдроздт) Кримського федерального утверситету M. B.I. Вернадського, Смферополь
e-mail: [email protected]
В статл розглянуто погляди Максима Рильського на особливосп мови i стилю 1вана Франка i Леи Украшки. Проаналiзовано мiркування видатного вченого-мовознавця щодо значення творчостi вищезгаданих поетав в оновленнi та збагаченнi виражально-зображальних можливостей украшсько! лггературно! мови, а також простежено характеристику М. Рильським ставлення Каменяра до формування едино! («соборно!») укра1нсько1 лггературно! мови, неперевершено! мовно1 палiтри творчостi Лесi Укра!нки, ll внеску у розвиток i шлiфування виражальних можливостей рщно! мови.
Ключовi слова: дiалекти, нарiччя, синтаксис I. Франка, форма i змют художнього твору, перекладач слов'янських поетш, виражально-зображальнi можливостi поетично! мови, система наголосш Лесi Укра!нки.
ВСТУП
Актуальшсть дослщження зумовлена недостатшстю комплексного вивчення науково! дiядьностi М. Рильського щодо мовних особливостей творчосп 1вана Франка i Лес Укра!нки.
Мета роботи полягае в анал1з1 науково! спадщини М. Рильського та висв1тленш його практичних порад. Об'ектом досл1дження е лшгвютична, публщистична спадщина М. Рильського. Предметом дослщження е виявлення та ощнка на основ1 вивчення праць, окремих висловлювань М. Рильського щодо значення творчосп 1вана Франка i Лес Укра!нки в оновленш та збагаченш виражально-зображальних можливостей укра!нсько! д1тературно! мови.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
М. Рильський вщводив надзвичайно велике значення використанню виражально-зображальних можливостей слова в лтературно-художнш творчосп i мовнiй майстерностi письменника. I найбшьший iнтерес щодо мюця та родi в ютори лтературного процесу й укра!нсько! лтературно! мови XIX - початку ХХ столт у роздумах М. Рильського викликають (шсля Тараса Шевченка) постатi 1вана Франка i Лесi Укра!нки.
До аналiзу родi I. Франка в розвитку укра!нсько! лтературно! мови письменник-академш звертаеться у ведикiй статтi «!ван Франко - майстер художнього слова» (1956 р.), а також у низщ шших статей як лтературознавчого, так мовознавчого спрямування, у вщгуках про кандидатськi дисертацп. У комплекс проблем «Франко i укра!нська мова» М. Ридьський видiдяе такi аспекти: ставдення Каменяра до формування едино! («соборно!») укра!нсько! лторатурно! мови i його практична робота в цьому напрям^ мовностилiстичнi особливостi творчостi
76
I. Франка, I. Франко про мову украшських письменниюв, I. Франко i украшський фольклор, I. Франко як перекладач.
М. Рильський неодноразово вщзначав прагнення I. Франка, який, як i iншi украшсью письменники того часу, що жили в межах Австро-Угорсько1 iмперil, був змушений творити вiдiрвано вщ основно! частини украшських земель, до едност iз «наддншрянською» культурою та мовою, до наближення мови сво!х творiв до «схщноукрашсько1» лтературно1 мови: «Говорячи про Франка, слiд пам'ятати, що сучасна йому л^ературна мова Захщно1 Укра1ни була пiд сильним впливом польсько1 та шмецько1 мови. Але вш орieнтувався на таких майс^в слова, як Котляревський, Шевченко, Марко Вовчок. Повчально простежити, як протягом свое1 лтературно1 дiяльностi все бшьше й бiльше очищав поет свою мову вщ елементiв «нарiччя», вiд дiалектизмiв, наближаючи И до класично1 мови Шевченка, до мови Старицького, Руданського, Грабовського, Лесi Украшки, Панаса Мирного, Карпенка-Карого»; «1ван Франко... вщчував як нiхто з його захвдноукрашських сучасникiв eднiсть Укра1ни Наддшстрянсько1 з Надднiпрянською Укра1ною [8, т. 12, с. 227-228, 216]. В шшш пращ М. Рильський пише як про характерне в цьому зв'язку явище про редакторську роботу письменника над текстами сво1х творiв: "Особливо вартим уваги здаеться меш розгляд редакцшно1 роботи Франка над виданнями «Лиса Микити» як яскравий приклад боротьби в лтературнш практищ самого Франка за наближення до загальнол^ературно1 укра1нсько1 мови» [8, т. 16, с. 428]. Звичайно, погляди I. Франка щодо особливостей творення едино1 украшсько1 лтературно1 мови на певнш дiалектнiй основi були, як вщомо, дуже вiдмiнними в рiзнi перiоди його творчостi, i його характеристика в цьому плаш М. Рильським стосуеться вже переважно перюду цiлком «зрiлого Франка». У вщомш же мовнiй дискуси 90-х роюв, як вiдзначають iсторики лтературно1 мови, «Франко виступив був проти надання переваги в украшськш лiтературнiй мовi схщноукрашським елементам»; «Галицькi автори супроти цього висували... тезу про те, що вш украшсью говори мають право на використання !х в лтературнш мовi (I. Франко: «Народ з його мовою, звичаями й творчютю, не сходячи з спшьно1 укра1нсько1 основи, все-таки проявляе багато вщтшюв, котрих годi не бачити, на ко^ тяжко гнiватися. Аш знiвечити, анi замазати тих вщтшюв не можна, та чи й треба?..»)» [11, с. 153, 164, пор. також с. 166].
Однак для того, щоб мати повшше уявлення про ставлення М. Рильського до мовних особливостей Франково1 творчоси, слiд також мати на увазi й таке його зауваження: «Зазначу..., що при всiй мо1й безмежнш повазi до генiального Каменяра я не можу вважати його мову бездоганно чистим джерелом» [8, т. 16, с. 316].
Як тдкреслюе М. Рильський, «Франко був свщомий художник, свщомий у сво1й робот^ як навiть не всi велию поети, вiн розумiв безмежну силу слова, могутньо1 збро1 людини-творця, людини-борця. У «Посвятi» до «Лiсовоl щили» вiн проголосив:
...Слова - полова, Але огонь в одежi слова -Безсмертна, чудотворна фея, Правдива юкра Прометея» [8, т. 12, с. 219].
Дослщник вважав I. Франка не просто майстром художнього слова [8, т. 12, с. 215], а справжшм новатором у використанш мовностилютичних засобiв i взагалi
77
ХАРАКТЕРИСТИКА МОВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРЧОСТ1 ВАНА ФРАНКА IЛЕС1 _УКРА1НКИ В РОЗДУМАХ МАКСИМА РИЛЬСКОГО_
виражально-зображальних можливостей укра!нсько! мови, в увазi до художньо! форми. М. Рильський вщзначае, що цей аспект Франково! творчостi поки що мало привертае до себе увагу дослiдникiв: «Цшаво, до речi, що майже вш, хто говорить про мову Франка, не звертають достатньо! уваги на безперечне багатство його лексики, на гнучюсть його могутнього синтаксису» [8, т. 12, с. 228]. До тако! констатаци стану справ у цш дшянщ втизняно! лiнгвостилiстики приеднуеться й iнший дослiдник мови i стилю укра!нських письменникiв I. К. Бшодщ: «Якщо перше положення (про едшсть мови) знайшло свое певне висв^лення в укра!нському мовознавствi, то друге - про мову прози Франка, И, як говорив Рильський, стилютичну стримашсть, яснiсть, про могутнш синтаксис Франка, що вiдiграв величезну роль у вдосконаленнi, «змужнiннi», зршосп, у виробленнi фундаментального синтаксису укра!нсько! лтературно! мови взагалi, зокрема художньо!, науково!, публiцистично! прози, а також про мову його фшософсько!, психолопчно! i глибоко! iнтимно! поезi!, - ще зовсiм недостатньо розроблене. Воно становить одну з важливих проблем мовознавства, i сформулював !! М. Рильський» [1, с. 261]. «...Франко..., - вщзначае М. Рильський, - придшяв дуже велику увагу питанням художньо! форми - досить згадати хоч би високоштересну статтю «1з секретiв поетично! творчостi», а також серда не перевершених досi студш про Шевченка [8, т. 12, с. с. 216] i пише далi: «Зауважу при цьому, що у використовуванш Франком, як i Лесею Укра!нкою, i Самiйленком, каношчних форм треба бачити не так данину традицi!, як свiдоме новаторство, збагачення укра!нського поетичного слова випробуваною вiками зброею», наводячи вiдомi рядки поета про його творче кредо щодо взаемовщношення форми i змюту в художньому творi:
«Тiй формi й змiст най буде вщповщний;
Конфлiкт чуття, природи блиск попдний В двох перших строфах ярко розвертаесь» [8, т. 12, с. 227].
М. Рильський, характеризуючи Каменяра як майстра i новатора у використанш рiзних поетичних жанрiв i форм, полемiзуе з тiею думкою, що !! дотримувався в минулому дехто з критиюв, «нiби вiршувальна технiка Франка важкувата, нiби був вш не поетом «чистого» натхнення, що породжуе легю, мелодичнi, прозорi рядки, а майстром, що з величезними труднощами переборюе матерiал, мало не ремюником. Це - невiрно. Франковi-Каменяревi, звичайно, не легко було писати вiршi у незвичних для укра!нсько! тогочасно! мови формах; була ця мова - мармур прекрасний, та не оброблений, i труд автора поетичного «Мойсея» подiбний був до труда автора «Мойсея» скульптурного. Палкий i невтомний Франко нагадував палкого i невтомного Мiкеланджело» [8, т. 12, с. 226-227].
Звертаючись до теми використання I. Франком мови джерел укра!нського фольклору, дослщник, пiдкреслюючи, що «у сво!й поетичнш творчостi вiн весь час повертався до укра!нсько! пiснi, занурюючись в !! стих1ю, як у животворний, вiдсвiжний потiк» [8, т. 12, с. 220] , одночасно застертае проти розумiння цього як звичайно! сгатзаци пiд фольклор [8, т. 12, с. 221]. М. Рильський привертае увагу до необхщносп «ширше спинитись на зв'язку Франкових обробок народноказкового матерiалу з усесвггньовщомою роботою братiв Грiммiв» [8, т. 16, с. 428].
78
Про те, як високо оцшював академш дiяльнiсть I. Франка як перекладача на украшську мову творiв св^ово1 класики, можна судити хоча б з того, що серед його критичних зауважень до курсу ютори укра1нсько1 лтературно1 мови е, зокрема, й таке: «У роздш, де мова йде про зв'язки украшсько1 лiтератури з лтературами зарубiжних слов'ян, треба було б хоч трохи докладшше сказати про 1вана Франка як перекладача польських, чеських та шших слов'янських поеив» [8, т. 16, с. 454]. Однак М. Рильський, як об'ективний дослщник, бачив i недолши в перекладацькiй дiяльностi Каменяра, вважаючи, що не слiд замовчувати цей аспект як поетово1 творчостi, так i в цiлому розвитку в^чизняно1 перекладацько1 справи та укра1нсько1 лтературно1 мови: «...дисертант [про В. В. Коптшова. - М. П.] подекуди «завищуе» оцiнку Франкових перекладiв, як роблять це i деякi iншi нашi сучасники. Франко остiльки великий, що ми смшиво, навiть беручи до уваги iсторичнi умови, можемо визнати невдалють багатьох перекладiв Франка, - зокрема iз Пушкiна. Годиться при цьому, певна рiч, пам'ятати, що пушкшську драматургiю перекладав Франко уже тяжко хворий...» [8, т. 16, с. 342].
Характеризуючи мюце лтературно1 творчостi Лесi Укра1нки в ютори украшсько1 лтературно1 мови (у статтях «Лiрика Лесi Укра1нки», «Слово про Лесю Украшку», у «Вiдзивi про дисертацiю I. С. Олшника «Синонiмiка в поезiях Лесi Украшки» та iн.), М. Рильський надзвичайно високо оцiнюе И внесок у розбудову i шлiфування виражальних можливостей рщно1 мови: «Аналiз мови само1 лише, скажiмо, Лесi Укра1нки, яка так гешально смiливо розсувала рамки лтературно1 мови, мiг би бути предметом цшого дослiдження» [8, т. 16, с. 453]; «...мова Леш Украшки - одна з найбагатших в украшськш лтературЬ»; «...йде мова про редакцшну роботу поетеси над сво1ми творами, про вибiр нею того чи шшого слова з певного синонiмiчного ряду, - вибiр, продиктований мiркуваннями щейно-естетичного порядку. Тут з особливою наочнютю виступае творча свщомють Лесi Укра1нки, и вимогливiсть до себе i до свого слова, яке любила вона порiвнювати зi зброею, з крицею, з мечем» [8, т. 16, с. 437].
Звертаючись до конкретшших аспектов мовно1 палiтри творiв поетеси, дослщник, зокрема, привертае увагу, як до И улюблених виражально-зображальних засобiв, - до розширення значення слова, вмшня «давно вживаному слову надавати нового вiдтiнку, суто конкретне слово переводити у сферу абстрактних категорш». I тут же вчений наводить приклад: «I блгдне пам'ять, i обличчя блгдне», - каже хтось iз И геро1в. Бачимо двiчi вжите дiеслово "блщнути" - у значенш буквальному i в переносному - в одному рядку.
...де вiзьметься У птицi вщо1 коханий погляд Голубки, що воркуе?
Коханий, - зауважуе М. Рильський, - у Гршченковому словнику: любезный, милый, любимый, дорогой. А тут, очевидячки, - закоханий, залюблений, чи що. Леш Украшщ вжити тут слово коханий порадив, очевидно, вiршовий розмiр, - i спасибi йому, коли вш збагачуе мову» [8, т. 16, с. 191]. 1ншим семантико-стилютичним засобом, до якого також удавалася Леся Украшка, е, за М. Рильським, «створення нового слова, за законами мови, з готових у мовi елемеш!в. Наведемо приклад також з творiв Леш Украшки:
В той час, як ти ощ кв^ки з гранати
79
ХАРАКТЕРИСТИКА МОВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРЧОСТ1 ВАНА ФРАНКА IЛЕС1 _УКРА1НКИ В РОЗДУМАХ МАКСИМА РИЛЬСКОГО_
У кучерi впл^ала. Гектор наш
Думливу голову шоломом збро!в.
У Гршченка слова «думливий» нема, е «думний» iз двома значеннями: 1) задумчивый, мыслящий; 2) гордый. Ясно, що Леся Укра!нка взяла друге значення i за допомогою суфшса утворила слово, яке вщповщае слову - гордовитий, звучить дуже добре й природно i надае фразi потрiбного колориту» [8, т. 16, с. 382]. Письменник характеризуе Лесю Укра!нку як майстра творення неологiзмiв: «Поетична музикальнiсть iде вiд гострого i тонкого вiдчуття слова. Це вщчуття було надзвичайно розвинене у Лес Укра!нки, яка прекрасно знала л^ературу i народну мову i з надзвичайною легкiстю та одночасно з великим тактом творила, в разi художньо! потреби, неологiзми, яю здавалися абсолютно природними, такими, що шбито давно побутували у житп, словами» [8, т. 12, с. 164], вщзначае !! вмiння добирати влучнi епiтети: «Не вишукуючи нарочито оригшальних епiтетiв, Леся зате раз у раз давала ештети надзвичайно! влучност й тонкостi: «буря ясноока»; «рудий хамсш»; «у жовт1й та слтучт млЬ>; «бтовтний туман»; «злато-багряна верба» (восени)» [8, т. 12, с. 164].
Письменник не оминув увагою особливостей мови творiв Лес Укра!нки також з погляду !х вiдповiдностi нормативним засадам укра!нсько! лтературно! мови. Так, вiн неодноразово спинявся на особливостях наголошування слiв у мовi !! поезiй, наприклад: «Можуть сучасного читача збентежити й деяю незвичнi тепер наголоси у Лес Укра!нки. Деякi з них можна пояснити молодiстю автора, технiчною недосвщчешстю (рщний, самотний, душней, св^овий, давнина - у циклi «Подорож до моря» року 1888-го), а також, може, впливом волинсько! говiрки. Проте ряд наголосв, що розходяться з нормативами сучасно! лiтературно! мови, вживала Леся Укра!нка досить послiдовно все свое життя. Над цим слщ було б задуматися нашим лшгвютам» [8, т. 12, с. 163]; «Вщзначу в дужках, що наголоси у Леш Укра!нки частенько розходяться з загальновживаними. Система !! наголосв -бо це таки система - могла б бути дуже щкавою темою для науково! ровщки» [8, т. 16, с. 447-448]; у його зауваженнях до матерiалiв УРС-6, робота над яким тодi ще тiльки тривала: «...Приклад з Лес Укра!нки рясний незвичайними наголосами: язиком, м1ста (не м1ста), розпов1дъ. Може б, дати шший приклад?» [Мистецтво..., с. 302].
ВИСНОВКИ
Отже, у комплекс проблем «Франко 1 укра!нська мова» М. Рильський видшяе таю аспекти: ставлення Каменяра до формування едино! («соборно!») укра!нсько! л1тературно! мови 1 його практична робота в цьому напрям1, мовностил1стичн1 особливосп творчост1 I. Франка, I. Франко про мову укра!нських письменник1в, I. Франко 1 укра!нський фольклор, I. Франко як перекладач. Дослщник неодноразово звертався до розгляду мовно! пал1три творчост1 Лес1 Укра!нки, п1дкреслюючи !! внесок у розвиток 1 шл1фування виражальних можливостей р1дно! мови.
80
Список лггератури
1. Бшодвд I. Доалдник CKap6iB рщно1 мови // Рильський М. Ясна зброя / I. Бшодщ. - К. : Радянський письменник, 1971. - С. 255-276.
2. Грицютенко I. £. I. Франко i питання теори художньо-образного мовлення / I. £. Грицютенко // Мовознавство. - 1985. - № 2. - С. 23-28.
3. Керницький I. М. йан Франко як мовознавець / I. М. Керницький // Укра1нська мова в школг -1956. - № 3. - С. 35-39.
4. Ковалик I. I. Наукова лшгвютична проблематика в працях Iвана Франка / I. I. Ковалик // йан Франко : Статгi i матерiали. - Львiв : Вид-во Л^в. ун-ту, 1965. - Зб. 12. - С. 113- 21.
5. Коршенко Н. П. Художня мова укра1нських письменникiв XIX - початку ХХ столптя в оцiнцi Ьана Франка // Iван Франко : Статп i матерiали. - Львш : Вид-во Львiв. ун-ту, 1955. - Зб. 4. - С. 150-171.
6. Матвшс I. Внесок Ьана Франка в украшську лггературну мову / I. Матвшс // Украшська мова. -2002. - № 1. - С. 71-77.
7. Панько Т. I. Мова i нащя в естетичнiй концепцй I. Франка : Монографш / Т. I. Панько. - Львш : Свгг, 1992. - 197 с.
8. Рильський М. Зiбрання творiв у двадцяти томах / М. Рильський. - К. : Наукова думка, 1983-1990.
9. Статеева В. I. Свггоглядно-мовна концепцш укра1нських письменниюв кшця XIX - початку XX ст. ( На матерiалах спадщини М. Коцюбинського, Лесi Украшки, Б. Грiнченка ) : Автореф. дис. д-ра фшол. наук / В.! Статеева. - Ужгород, 1998. - 44 с.
10. Укра1нка Леся. Зiбрання творш : В 12 т. / Леся Украшка. - К. : Наукова думка, 1978. - Т. 10. -543 с.
11. Чапленко В. кторш ново1 украшсько! лп,ературно1 мови (XVII ст. - 1933р.) : Монографiя / В. Чапленко. - Нью-Йорк, 1970. - 448 с.
Характеристика языковых особенностей творчества Ивана Франко и Леси Украинки в размышлениях Максима Рыльского
Пелипась Н. И.
В статье рассмотрены взгляды Максима Рыльского на особенности языка и стиля Ивана Франко и Леси Украинки. Проанализированы размышления ученого-языковеда относительно значения творчества вышеупомянутых поэтов в обновлении и обогащении выразительно-изобразительных возможностей украинского литературного языка, а также отслежена характеристику М. Рыльским отношения Каменяра к формированию единого («соборного») украинского литературного языка, непревзойденной языковой палитры творчества Леси Украинки, ее вклада в развитие и шлифование выразительных возможностей родного языка.
Ключевые слова: диалекты, наречия, синтаксис И. Франко, форма и содержание художественного произведения, переводчик славянских поэтов, выразительно-изобразительные возможности поэтического языка, система ударений Леси Украинки.
Characteristic linguistic properties OF THE WORKS OF IVAN FRANKO AND LESIA UKRAINKA in MAXIM RYLSKY thoughts
Pelipas M.
Various aspects of the activity of M. Rylsky in the field of theoretical and practical linguistics have already become a subject of research in scientific, popular scientific and scientific biographical works of such scientists as I.K. Beloded, I.O. Ilienko, L.O. Stavitskaya, O.I. Biletsky and others. This article presents the points of view of Maxim Rylsky on language features and style of Ivan Franko and Lesya Ukrainka. There were analyzed the thoughts of the scientist-linguist relative to the meaning of creative works of the above poets in the renewal and enrichment of expressing and visual capabilities of the Ukrainian literary language, and also there was detected M. Rylsky characteristic of Kamenyar attitude to the formation of the unified ("cathedral") Ukrainian literary language, of the excellent language palette of creative works of Lesya Ukrainka, her contribution to the development and fine-tuning of expressive possibilities of native language.
Keywords: dialects, parlances, syntax of I. Franko, form and content of a work of art, translator of Slavic poets, expressive and visual possibilities of poetic language, stress pattern of Lesya Ukrainka.
81
