CC BY
123Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 25 (64). № 3, ч. 1. 2012 г. С. 348-354.
УДК 811.161.2+ 347.78.034
ВЛАСН1 НАЗВИ В ПЕРЕКЛАДАХ ЛЕС1 УКРА1НКИ ТА II ТВОРАХ НА ГРЕЦЬКУ, 1ТАЛ1ЙСЬКУ, СГИПЕТСЬКУ ТЕМАТИКУ
Мазур I. В.
Таврический национальный университет имени В.И. Вернадского, г. Симферополь, Украина,
e-mail: [email protected]
У статп розглянуто MaTepian про ономастику та ономастичш дослщження тво-рчост Леш Украшки, а також на основi традицшно1 класифшаци онiмiв в окремих перекладах авторки та ii поeзiях на грецьку, iтaлiйську, египетську тематику визна-чено стилiстичнi особливосп власних назв.
Ключовi слова: ономастика, антропошми, топонiми, тeонiми, мiфонiми
Постановка проблеми. Власш назви, або ошми - iндивiдуaльнi найменування окремих одиничних об'екпв. Нaлeжнiсть одиницi - провщна ознака iмeн. Досл> дженням власних назв займасться ономастика - наука про власш назви вшх тишв, про зaкономipностi 1хнього розвитку й функщонування [1, 269]. Розвиток ономастики в Укра1ш розпочався з розробки питань топошмши i, меншою мipою, антропош-мiки. Пов'язаний вш з дiяльнiстю М. Максимовича, I. Срезневського, I. Фшевича, I. Франка, В. Григоровича, М. Сумцова, а також О. Соболевського, О. Шахматова, Г. 1ль1нського. Рiзнi аспекти украшсько! ономастики дослщжували Л. Гумецька, Ю. Редько, пiзнiшe - В. Горпинич, I. Железняк, О. Карпенко, Ю. Карпенко, М. Худаш, П. Чучка та ш. Розробки Ю. Карпенка заклали основи для фундаментальних теоре-тичних узагальнень щодо природи i функцiонувaння власних назв у художньому твор^ здiйснeних як pосiйськими (С. Зшш, Е. Магазаник, В. Михайлов, В. Ншонов,
0. Фонякова та ш.), так i вiтчизняними науковцями (Л. Белей, В. Кaлiнкiн, Л. Коло-колова, В. Лучик, Т. Ковалевська, М. Мельник та ш.) [2, 1].
Постiйний iнтepeс до проблем ошмно! лексики на сьогодш зaсвiдчуеться до-сить широким спектром дослщницького пошуку, зокрема поглибленим розглядом як окремих мeтодiв вивчення власних назв (функщонального, психологiчного), так i мiсця онiмiв у художнiй лтератур^ Переважно ономастичний пpостip драм Леш Украшки продовжуе привертати увагу науковщв, тодi як на перифери залишаеться ii поeзiя, а також переклади, що й зумовлюе актуальнiсть обрано! теми. Мета по-лягае у дослщженш особливостей функцiонувaння власних назв у перекладах Леш Украшки та ii поeзiях на грецьку, ггалшську, египетську тематику. Зразками поети-чних твоpiв для aнaлiзу стали: «Напис на ру1ш», «Забута тшь», «Бранець», «Таем-ний дар», «Пророчий сон патрюта», «Ьрашь в Gгиптi», «Хамсш» тощо, серед пере-клaдiв - «Атта Троль», «Маврський король» Г. Гейне, «Одюсея» Гомера, «Нiмфи»
1.Тургенева, лipичнi пiснi давнього Сгипту та переклади з «Р^-веди». Досягнення поставлено1 мети передбачае розв'язання таких завдань: дати характеристику яви-ща ономастики, та визначити науково-лшгвютичш основи дослщження ономастич-
но! лексики; зафшсувати в перекладах Леш Украшки власш назви, подати 1хню те-матичну характеристику; описати функцiональнi особливосп власних назв.
Методологiчною основою статп е науково-критичнi статтi та науковi розвiдки дослiдникiв. Основним методом е описовий, що дозволило схарактеризувати змютов^ стилiстичнi, естетичнi функцп власних назв у творах Леш Украшки. Вико-ристано також прийоми класифшаци та частково етимолопчний аналiз.
1снуе ряд iндивiдуально-авторських бачень розв'язання проблеми класифшаци власних назв. Так, А. Гардшер розглядав онiми з погляду !х зв'язку з певним денотатом i пропонував роздiлити власнi назви на втшеш та невтiленi [3, 30]. Втшеш -власнi назви, закршлеш за конкретними об'ектами iменування, невтiленi - тi самi iмена, безвiдносно до конкретного денотата. С. Перкас вказував на те, що носи вт> лених iмен е широко вщомими, а невтiленi власш назви сприймаються як такi, що можуть сшввщноситися з рядом iндивiдуальних об'ектiв, але, на вiдмiну вщ апеля-тивiв, не е узагальненням по вiдношенню до цих об'екпв. З iншого боку, в певному контекст вони будуть стосуватися конкретного шдивщуума [4, 42]. Загальнонауко-вим уважаеться шдхщ, що спираеться на розмежування власних назв живих ютот i неживих предметiв, який був узятий за основу при вивченш онiмiв у дослiджуваних творах Леш Украшки.
Як уже зазначалося, актуальним i достатньо поширеним е дослщження власних назв у художнiх творах. Комплексний шдхщ онiмних одиниць рiзних класiв здшс-нила О. О. Усова у пращ «Ономастикон художшх творiв Миколи Хвильового». Ав-торка дшшла висновку, що своерiднiсть ошмного простору творiв М. Хвильового е такою: помггш тенденци до використання антропо- i топоформул, властивих Сло-божанщинi; для пiдсилення достовiрностi розповщ автор часто звертаеться до пое-тонiмiв, утворених за моделлю реальних онiмiв; у рамках одного класу наявш ош-ми, якi простежуються в декiлькох творах [5, 17].
Втизняш мовознавцi вивчають не тшьки творчiсть украшських письменникiв. Так, у дисертаци О. Д. Петренко «Ономастика дитячих творiв Роалда Дала» вперше дослiджено ономастику дитячих творiв вщомого англiйського письменника. Найяс-кравiшою рисою Далово! ошми слiд уважати його фееричну ономатворчiсть. Про-мовистiсть iмен, !х нестандартне обiгрування, !х фантазшшсть i оригiнальнiсть, про-зорiсть i зрозумiлiсть притаманна всiй поетонiмосферi письменника [6, 14 - 15].
Чимало науковщв дослiджували художню творчiсть Леш Украшки. Вiдомi такi працi: «Художня майстернiсть Лесi Украшки. Лiрика» (К., 1964) Г. Аврахова, «Над сторшками Леш Украшки. Статп дослщження» (^мферополь, 1999), «Шлях до «Одержимо!» (Омферополь, 2002) В. Гуменюка, «Мiфологiчнi постат драми-феери «Лiсова шсня» та !х мiсце в структурi драматичного конфлшту» (2004) М. Багрiй, «Драматургiя Леш Украшки: втшення трапчного» Я. Полщука та iн.
Основна увага в сучасному дослщженш творчостi Лесi Украшки загалом зосе-реджена на И драматурги та художшх творах, пов'язаних з И перебуванням у Криму. Зокрема, лтературознавець В. Мержвинський об'еднав двi актуальш тематики у дисертаци «Драматурпя Леш Украшки: поетика власних назв». У цш пращ було проаналiзовано основш теоретичнi розробки та методолопчш пiдходи до досль дження власних назв у системi поетики художнього твору, розглянуто художнi фун-
349
кци власних назв у crpyKTypi драм Леш Украшки на MaTepiani конкретних семанти-чних груп. Систематизувавши основнi результати дисертаци, В. Мержвинський за-значив, що власш назви в систeмi поетики драматурги Леш Украшки е вельми спе-цифiчною кaтeгоpiею, яка вщшрае iстотнy роль на всiх piвнях художнього твору. Для iндивiдyaльного стилю письменнищ не влaстивi pозгоpнyтi описи часу, простору, штер'еру i т. iн. Ця ощaдливiсть авторсько! мови, яка часто знаходить вираження в характерних для драматурги ономастичних прийомах, набувае тут своеpiдного оформлення [7, 15 - 16].
Серед мовознавчих праць видiляеться дослiджeння, присвячене лiнгвiстичномy aнaлiзy ономaсiологiчного простору драматурги письменнищ, - дисертащя Т. Кру-пеньово! «Ономастика драматичних твоpiв Леш Украшки» (2001). У цш пращ автор зазначила, що до 1907 р., до написання «Кассандри», поетеса називала сво1х персо-нaжiв апелятивними номшащями i взaгaлi помiтно уникала власних назв, однак тс-ля створення вище зазначеного твору у сво1х наступних драмах поетеса використо-вуе влaснi назви широко й piзнобiчно. Ономастичний пpостip кожного твору рете-льно вiдпpaцьовyеться, будуеться таким чином, щоб кожна назва була яскраво шди-вiдyaлiзовaною i водночас добре пасувала до iнших, yвiходилa в онiмiчний ансамбль твору i тим самим працювала на весь твip, стала виразником i теми твору, i концeпцiй письменнищ [8, 14].
Зафшсоваш у перекладах та поeзiях на грецьку, гталшську, египетську тематику влaснi назви можна подшити на aнтpопонiми, топонiми, а також виокремити кате-гоpiю мiфонiмiв з !х подiлом на мiфонiми та тeонiми.
До aнтpопонiмiконy розглянутих твоpiв зараховуемо iмeнa реальних та iмeнa вигаданих (чи гiпотeтичних) носив. До реальних належать iмeнa вщомих письмен-никiв, митцiв, учених i мислитeлiв, iстоpичних дiячiв. Антpопонiми в перекладах Леш Украшки виконують як номшативну, так i eкспpeсивно-оцiннy функщю, а коли справа стосуеться найменувань юторичних осiб - емотивну (тобто aвтобiогpaфiчнi онiми, взятi з власного письменницького досвщу, вiдповiдно тaкi, що вщбивають особистий стосунок автора), характеристика яких в контекст вapiюеться, надаючи онiмaм i ypочисто-пiднeсeного, й ipонiчного, сатиричного забарвлення. Кpiм того, таю антропошми викоpистaнi для розкриття часопростору та нaцiонaльного колориту. Це ж стосуеться й онiмiв у поeзiях, смисловий пpостip яких зростае також за до-помогою пpийомiв статзаци тексту (прийоми алгтераци, симплоки, використання метафор, символiзaцiя), однак у цьому paзi онiми виконують у бшьшост випaдкiв лише хpонотопiчнy функщю (вкaзiвкa на певний час i мiсцe або лише на одну з цих двох координат):
... перш усього Я не dienuna невинна, А удруге - ще тим бшьше -Я не в стам прочитати Вiршi Пфцера Густава I при тому не заснути! [9, 254] У перекладах з давньо! египетсько! Леся Украшка намагалася якнайточшше пе-редати змют тексту, не ставлячи на перше мюце форму. Антропошми в таких творах
350
слугують для розкриття часопростору, тодi як роз]шрешсть вiрша надае йому урочи-стого стилю i пiднесеностi:
Чув я слова 1мготепа, слова Гордодуфа, тож-бо за ти слова прославляють гх так по вам св1т1, -де ж тепер м1сто цар1в тих 7 що гм тепера належить? [9, 305] Найменування лтературних персонаж1в привертають увагу з погляду негативно! чи позитивно! конотаци, зокрема в поемi «Одюсея» ошми набувають яскравшо-го вiдображення за допомогою епiтетiв, повторiв i виконують як номiнативну, так i хронотошчну, а в деяких випадках i акумулятивну функцiю (маеться на увазi нако-пичення культурно! iнформацi! про систему онiмiв). Наприклад, iмя Айпстоса в по-емi постiйно супроводжуеться такими словами, як «легкодухий», «злий», «лихий»: «Яку згубу замислив той зломисленний Айпстос?»
У дослщжуваних творах Леш Укра!нки зафiксованi майже однаковi рiзновиди топонiмiв: гiдронiми (власнi назви водних об'екпв), ойконiми (власнi назви посе-лень), урбанонiми (назви внутршньомюьких топографiчних об'ектiв), оронiми (назви елементу рельефу земно! поверхш), хорошми (власнi назви будь-яких територь ально-адмшстративних одиниць), iнсулонiми (власнi назви островiв).
У перекладах бiльшiсть топонiмiв використана з метою вщтворення часопростору з постшною вказiвкою на певш iсторичнi поди, у деяких випадках - для вира-ження мiфологiчно! культури певно! кра!ни, що може супроводжуватися символiза-цiею онiмiв, увиразненням !хнього позитивного чи негативного забарвлення.
У поемi «Атта Троль» орошм Ронсеваль постае як багатофункцiональна власна назва. По-перше, онiм використаний не тшьки для створення просторового колориту (Ронсеваль - долина в Захщних Иренеях в 1спанп), а й щкавий з iсторичного погляду. Леся Укра!нка у додатках наводить тлумачення географiчно! назви, при цьо-му вказуючи на те, що у свш час Ронсевальська долина стала свiдком зiткнення бас-кiв та франкських вiйськ Карла Великого, у якому загинув його небiж Роланд, що послугувало створенню знаменитого епосу «Пiсня про Роланда». По-друге, автор змщуе двi юторичш епохи, повертаючи читача до свого часу, внаслщок чого Ронсеваль символiзуеться через ототожнення iз синьою квiткою, яка у нiмецьких роман-тикiв е символом невиразного прагнення людини до високого i безсмертного, i на-бувае тим самим вщповщних ознак:
Ронсеваль, долино славна! Як твое ¡мення чую, Затремтить, запахне в серц Квтка синяя забута! [9, 204] В шшому випадку ошм саме через свою причетшсть до юторичних подш набу-вае негативного забарвлення i деякою мiрою символiзуе уже мiсце смертi:
На долин/ Ронсевальськй, Там, в тгм самгм згубтм мгсцг... Там пол1г 7 Атта Троль... [9, 263] У перекладi твору Г. Гейне «Повор^ додому» пдрошм Рейн не тiльки виконуе просторову функщю, але й виступае своерщним культоронiмом, е однiею з найб>
351
льших рiчок Захщно! Свропи i окрасою Нiмеччини. Поетеса передае захоплений стан автора, який нарешт повернувся додому.
Гордо ми пливли по Рейн I дивилися згори, Як палав зелений берег Од веч1рньог зор1 [9, 165].
Серед ойконiмiв у перекладах Леш Украшки можна видшити ошми, зафшсова-ш в уривку з поеми «Одюсея». У тексп, який, як уже зазначалося, мае урочисто-шднесене забарвлення, онiми загалом виконують номшативну функцiю i вказують лише на часопроспр.
В1тер зд1йнявся 7 з свистом пов1яв, 7 дуже ми прудко
По многорибнт дороз1 примчалися 7 у Герайстос
Ми прибули уноч1 [9, 312].
А я простував до Плоса, весь час не спинявся
В1тер, котрого для нас послав в1яти бог ще вперше [9, 312].
Мiфонiми й теошми як у перекладах, так i поезiях Леш Украшки використову-ються для вщображення мiфологiчноl дшсност, виконують хронотошчну й експре-сивну функцiю, а також мають тенденщю символiзуватися в певному контекстi i переходити з одного класу онiмiв у iнший.
Мiфонiм Харон у поемi «Атта Троль» загалом мае нейтральне забарвлення i ви-користаний у тексп як засiб вщтворення мiфологiчноl культури краши. Нагнiтання шиплячих та свистячих приголосних створюе враження таемничосп, неприродного спокою, дещо нагадуе ковзання човна по водi.
Може, озеро - то темт
Хвил1 СтЫсу? Прозертна
По мене зам1сть Харона
Може, сих служниць послала? [9, 226]
У поези на египетську тематику «Хамшн» мiфонiм Хамсгн е мiфоперсонiмом, хоча поза контекстом це анемошм - вид ошма, власна назва стихшного лиха, вклю-чаючи в^ри, урагани, циклони, тайфуни [10, 29]. У поетичному тексп ошм служить для вiдтворення мiфологiчноl культури Сгипту. Йому притаманна експресившсть, крiм того, у контекстi образ свавыьного Хамшна доповнюеться новими рисами за рахунок порiвняння його польоту з диким весшлям, ознака «рудий» допомагае роз-крити образ божества через походження назви пустелi Сахари, звщки з'являеться вiтер, i яка етимолопчно мае зв'язок з прикметником ashar - пустельний, червоняс-того кольору.
Серед теонiмiв у перекладах Лесi Украшки одразу ж привертае увагу ошм ГелI-ос, який не тшьки використовуеться для розкриття мiфологiчного простору, бог со-нця уособлюе саме св^ло, на чому акцентуе автор, вдаючись до повторiв «I зайшов Гелiос, i темнота настала», «Гелюс отже зайшов, i вш вулицi посутенiли_». У поемi «Одюсея» цей ошм уживаеться досить часто, тому текст твору характеризуеться урочисто -шднесеним забарвленням:
Гелюс вихопивсь, - озеро красне лишивши, В небо м1днясте, щоб там для безсмертних аять... [9, 307]
352
В шшому випадку вставка зменшено-пестливого <^зочок» надае тексту вщтш-ку ласкавостi:
Фебу сонцев1м в1зочку
Поганяв огнистих коней,
I якраз до половини
Свт небесний шлях прогхав... [9, 250]
Висновки. На вщмшу вщ оригшальних творiв Леш Укра!нки, у яких апелятив-нi номшаци переважають над власними назвами, у перекладах, зокрема в «Одюсе!» Гомера, збер^аеться достовiрнiсть, а онiми в контекстi набувають певного емоцш-но-експресивного чи ощнного забарвлення, що якнайповнiше вiдображае !! iндивi-дуальну стилiстичну манеру написання творiв. Основна мета використання онiмiв у творах письменницi - окреслення часопростору, мiфологiчно! культури або ж нащ-онального колориту. Крiм того, авторкою було використано не тшьки предметно-понятшну iнформацiю онiмiв (у бшьшост випадкiв це стосуеться топонiмiв), але й актуалiзовано !хню внутршню форму iз застосуванням семантично! трансформаци (тропе!заци, символiзацi! тощо).
Перспектива роботи. У наступнш статтi плануеться розгляд перекладiв Лесею Укра!нкою творiв англшських письменникiв (Дж. Байрон, У. Шекстр) та визначен-ня особливостей !х функцiонування у порiвняннi з драматурпею авторки, беручи також до уваги етимолопю власних назв.
Л1тература
1. Бондар О. I. Сучасна украшська мова: Фонетика. Фонологш. Орфоешя. Графжа. Орфограф1я. Лексиколопя. Лексикограф1я / О. I. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. - К.: ВЦ «Акадетя», 2006. - 386 с.
2. Лупол А. В. Ошмний проспр у поез1! Василя Стуса: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. ф1лол. наук: спец. 01.02.07 «Укра!нська мова» / Алла Вжтор1вна Лупол. - Одеса, 2011. - 23 с.
3. Смольников С. Н. Функциональные аспекты исторической антропонимики (на материалах деловой письменности Русского Севера 16 - 17 вв.): дис. на соискание уч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / Сергей Николаевич Смольников. - Санкт-Петербург, 2005. - 425 с.
4. Дергач Д. В. Ститстика ошм1в в укра!нських мас-мед1а : монографш / Д.В. Дергач. - К. : ВПЦ "Кшвський ушверситет", 2010. - 270 с.
5. Усова О. О. Ономастикон художтх творш Миколи Хвильового: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Укра!нська мова» / Оксана Олепвна Усова. - Донецьк, 2006. - 20 с.
6. Петренко О. Д. Ономастика дитячих творш Роалда Дала: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10.02.04 «Германсью мови» / Оксана Дмигргвна Петренко. - Одеса, 2006. - 20 с.
7. Мержвинський В. В. Драматурпя Леи Укра!нки: поетика власних назв: дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Укра!нська мова» / В. В. Мержвинський. - К., 2005. - 20 с.
8. Крупеньова Т. I. Ономастика драматичних творгв Леи Укра!нки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10.02.01 «Укра!нська мова» / Тетяна 1вашвна Крупеньова. - Одеса, 2001. - 20 с.
9. Укра!нка Леся. Твори (у 10-ти томах). Том 2 / Леся Укра!нка // за ред. О. I. Корженевич. - К.: Держ. вид-во худ. лггератури, 1963. - 358 с.
10. Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии / Н. В. Подольская. - М.: Наука, 1978. - 198 с.
353
Мазур И. В. Имена собственные в переводах Леси Украинки и её произведениях на греческую, италийскую, египетскую тематику / И. В. Мазур // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2012. - Т. 25 (64), № 3, ч. 1. - С. 348-354.
В статье рассмотрен материал об ономастике и ономастических исследованиях творчества Леси Украинки, а также на основе традиционной классификации онимов в отдельных переводах автора и его поэзиях на греческую, италийскую, египетскую тематику определены стилистические особенности имён собственных.
Ключевые слова: ономастика, антропонимы, топонимы, теонимы, мифонимы.
Mazur 1 Proper nouns in Lesya Ukrainka translations and her works concerning Greek, Italian and Egyptian subject matter / I. Mazur // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. -Series: Philology. Social communications. - 2012. - Vol. 25 (64), No 3, part 1. - P. 348-354.
The material about onomastics and onomastic research of Lesya Ukrainka works is considered in this article. On basis of traditional classification of onims in certain translations of the author and his poetry concerning Greek, Italian, Egyptian subject matter stylistic features of proper nouns are determined.
Key words: onomastics, anthroponims, toponims, theonims, miphonims.
Поступила в редакцию 03.09.2012 г.
354
