CC BY
10Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского Филологические науки. Том 2 (68). № 1. 2016 г. С. 172-177. УДК 811.161.2
ПРОБЛЕМИ ЛЕКСИЧНО1 СТИЛ1СТИКИ Й ВИРАЖАЛЬНО-ЗОБРАЖАЛЬНИХ ЗАСОБ1В УКРА1НСЬКО1 МОВИ В ШТЕРПРЕТАЦП М.
РИЛЬСЬКОГО
Пелипась Н. И.
Тавршська академ1я (структурний тдроздт) КФУ ¡м. В. I. Вернадського м. Сшферополь e-mail: [email protected]
Актуальшсть роботи визначаеться теоретичною обумовлешстю з огляду на недостатне дос-лщження проблем лексично! стилiстики й виражально-зображальних засоб1в украшсько! мови в штер-иретацп М. Рильського. Мета роботи полягае в аналiзi науково! дiяльностi М. Рильського й огляд його практично! дшльносп, що мае значення у вирiшеннi проблем украшсько! мови. Проблематика дослiдження обумовлюе виршення наступних завдань: дослiдити теоретичну та практичну дiяльнiсть М. Рильського в сферi мовознавства - лiнгвостилiстики !! художньо! мови, лексикографи, фольклористики - в тасному зв'язку з сустльно-полггичними та iдеологiчними умовами життя й творчостi вчено-го.
Kro40Bi слова: лексична стилiстика,фольклоризми, дiалектизми, стилютичш ремарки, сино-
нiмiя.
ВСТУП
Багато уваги в сво!х наукових дослщженнях М. Рильський придiляв проблемам лексичного складу та лексично! стилютики украшсько!' мови. Разом з такими вче-ними, як А. Ю. Кримський, Л. А. Булаховський, М. Я. Калинович, I. М. Кириченко, I. К. Бшодщ, як працювали над рiзними аспектами лексико-семантично!, лексико-стилютично! та функцюнально-стилютично! оргашзацп украшсько!' мови та вщбит-тям !'!' у словниках, М. Рильський шукав шляхи та можливосп розвитку i збагачення лексичного складу украшсько!' мови, його стилютично! диференщацп. Поет-учений вiдчував потребу в нових словах, ретельному переглядi i можливому новому вико-ристанш тих лексичних одиниць, що, на думку багатьох, уже вщжили свш вiк. Ро-зумiючи, що величезну кiлькiсть слiв сучасно! украшсько!', як i iнших розвинених мов св^у, „утримати в головГ' неможливо, дослщник вiтав створення та появу нових словниюв, своерiдних мовних крамниць, бо „неможливо уявити собi культурну людину, яка б не мала потреби в словнику" [4, т. 16, с. 467], i сам брав активну участь у цьому. Необхщно зауважити, що сучасниюв поета вражала широта його лек-сикологiчних та лексикографiчних знань. Про це у сво!х спогадах неодноразово говорили вiдомi мовознавцi Л. А. Булаховський, I. К. Бшодщ [1, с. 172]. Енциклопеди-чна обiзнанiсть поета в багатьох мовних питаннях дозволяла йому поглянути на пе-вну виниклу проблему з рiзних точок зору: письменника, мовознавця, лексикографа, врештi-решт читача. Л. А. Булаховський, тодшнш директор 1нституту мовознавства iменi О. О. Потебнi АН Укра!ни, говорив навiть про особливе "чуття мови", яке ш-коли не зраджувало поета [1, с. 172].
Хоча поняття лiнгвостилiстики вчений, можливо, розумiв дещо звужено -лише як дослщження мовностилiстичних особливостей художньо! лтератури, пор.:
„Термш л^нгвост-ил^ст-ика чи л^нг^^сти^на стилистика лише недавно набув у нас значного поширення. Це та частина лшгвютично1 науки, що мае на мет вивчення стилютичних, а ширше беручи, iдейно-естетичних особливостей лторатури чи тво-рчостi окремих письменникiв з мовознавчо1 точки зору" [4, т. 16, с. 420], у своему практичному mдходi до розв'язання рiзних проблем стилютично1 та, вужче, стильо-во! оргашзаци украшсько! лтературно1 мови вiн демонструе нам глибину розумiння природи виникнення, розвитку та функщонування лiтературних мов, яка полягае в дiалектичнiй взаемоди, на перший погляд, протилежних i взаемосуперечливих про-цесiв - формування л^ературно! мови шляхом И наддiалектного загальнонацюналь-ного пiднесення i водночас И постшного живлення з боку дiалектноl стихи i мови фольклору, прагнення и до стильово1 унiверсальностi i водночас до можливого гар-моншного спiвiснування в нiй одиниць i явищ „високого" i „низького" стилютичних репсов, формування И на власне нацюнальнш основi з вiдштовхуванням вщ iнших спорiднених i неспорiднених мов i водночас постiйного вбирання нею шшомовних запозичень i, нарештi, процешв стандартизаци i водночас урiзноманiтнення, проти-ди И стилiстичнiй закам'янiлостi. Афористичш слова поета, сказанi з шшого приводу: „У щастя людського два рiвних е крила: / Троянди й виноград, красиве i корис-не", можна з повною пiдставою вiднести й до розумшня ним значення вiдшлiфова-но! лтературно1 мови в життi народу - оргашчного поеднання в нiй усвщомлювано1 суспiльством И потрiбностi для нього („корисне") i стилютично1 довершеностi („красиве").
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Так, постшно закликаючи „бiльше дбати про чистоту мови художшх тво-рiв" [4, т. 13, с. 346], „до ще бшьшо1 уваги до мови як найголовшшого письменни-цького знаряддя" [4, т. 13, с. 347], проти захоплень „мовними раритетами" [4, т. 16, с. 377] i т. ш., М. Рильський разом з тим з не меншою категоричнютю виступав проти надмiрноl, часто перестрахувально1 регламентаци мови з боку „лтературних ре-дакторiв": „Нашi лтературш редактори, чия робота загалом пдна всяко1 пошани, iнодi надмiрно захоплюються „причiсуванням" мови на один лад, з перебшьшеним пуризмом виганяють слова, як виходять за меж !х - часом не дуже багатих - лек-сичних реестрiв, з гшертрофованим запалом виганяють iз творiв так званi „заборо-ненi" слова, не завжди зважаючи на те, яку функщю тi слова у даному творi вико-нують" [4, т. 16, с. 379-380]; „Ви розгортаете газету або журнал, читаете статтю чи начерк, i вас охоплюе iнодi безнадiя вiд то! иросп, штампованостi, в яких зовшм невiрно вбачати вiдраднi прикмети стабшзаци i стандартизаци мови. Та й яка, власне, може бути „вщрадна" стандартизащя мови, коли жива мова - це процес, а не за-кам'янiлий факт, це широковода рiчка, що вiддзеркалюе в собi i береги, i небо, i м> нливiсть хмар, i прудкий блискавичний лiт аероплана, i зигзаги пташиних крил, а не покритий зеленою ряскою непорушний ставок!.." [4, т. 16, с. 347]; „Дбати про багат-ство, красу i чистоту рщно1 мови - це наша спшьна справа. Боротися з занечищен-ням мови, iз И штучним збiдненням, до якого таю охочi деякi лiтературнi редактори, - наш обов'язок" [4, т. 16, с. 445]. У рецензи на „Курс ютори укра1нсько1 лггератур-
ПРОБЛЕМИ ЛЕКСИЧНО! СТИЛ1СТИКИ Й ВИРАЖАЛЬНО-ЗОБРАЖАЛЬНИХ ЗАСОБ1В УКРА1НСЬКО1 МОВИ В 1НТЕРПРЕТАЦШ...
но! мови" вчений вщзначае: „Може трошки злякати термш - „ушфшащя литературно! мови". Але уважний читач побачить, що вдеться не про причюування вшх пись-менникiв, вшх, хто послуговуеться нашою мовою в публщистичнш i науковiй роботу на один лад, а про щлком закономiрний процес творення й усталення едино! лiтературно! мови як збро! висококультурного народу. Автори шяк не вщки-дають доцiльного використання дiалектних елементiв, вони з належною увагою й повагою ставляться до iндивiдуальних стильових рис того чи шшого письменни-ка, без наявност яких неможливий був би розвиток мови, розвиток л^ератури, - але разом з тим визначають, щучи вслiд за найавторитетнiшими мислителями, що единий народ повинен мати едину лггературну мову, яка живиться вшма дже-релами народно! мови i в свою чергу впливае на мовну практику всiх верств суст-льства" [4, т. 16, с. 461].
У рецензiях М. Рильського на художш, зокрема перекладнi, твори та нау-ковi мовознавчi пращ постшно привертають до себе увагу його тоню стилютичш спостереження, що спираються на глибоке знання укра!нсько! народно! та лтерату-рно! мови i свiдчать про „абсолютний стилютичний слух" поета [див., наприклад: 4, т. 16, с. 317-318; пор. також у спогадах колег письменника по перу: 3, с. 317-318, 329, 335]. Так, у рецензп на кандидатську дисертащю, присвячену мовним особли-востям поетично! творчостi Леш Укра!нки, М. Рильський цiлком слушно не пого-джуеться з висновками автора, що, наприклад, для текспв „високого" стилю бiльше пiдходить прикметник „чудесний", нiж „чудовий", що прикметник „капосний" щодо одного iталiйського хлопчика, якого поетеса змальовуе з явною симпапею, мае в собi аж нiяк не „лайливо-зневажальний тон", що шбито „просторiчний" прислiвник „багацько" вона вжила з певною стилютичною метою (рецензент тут зауважуе: „Можна б сказати i простiше: з версифшащйних мiркувань, для рими (до „чудерна-цько")" [4, т. 16, с. 439-440]).
Надзвичайно уважний до експресивно-стилютичних i функщонально-стильових вiдтiнкiв слова, М. Рильський надавав великого значення лексикографiч-ним стилiстичним ремаркам, як вказують на вiдповiдний стилiстичний статус лексично! одинищ i допомагають читачевi правильно користуватися нею в сво!й мовнiй практицi: „Менi скажуть: Укра!нсько-росшський академiчний словник - не норма-тивний, вiн нотуе i фiксуе те, що е в мов^ та й годi. Одначе численш ремарки до слiв, розгалуження !х значень i вказiвка на вживання, про якi ще буде у мене мова i яких багато в цьому словнику, свщчать, що укладачi i редактори його дбають i не можуть не дбати про чистоту, багатство i правильшсть мови. Якоюсь мiрою кожен словник, коли вш не мехашчна збираниця всього, що пливе лексикографовi в руки, е нормативним" [4, т. 16, с. 468]. Проте, виступаючи проти тих, хто заперечуе потр> бшсть i доцiльнiсть таких позначок у лексикографiчних працях (це, зокрема, дехто з його колег-письменниюв), оскшьки вони нiбито сковують „свободу мови", учений застертав, по-перше, проти невиправдано звуженого стилiстичного маркування ^в, а по-друге, проти абсолютизацi! таких стилютичних характеристик слiв, зокрема, видавничими та лiтературними редакторами, яю в умовах тодiшнього тоталi-тарного режиму сприймали !х як пряму пол^ичну заборону на !х уживання: „Щодо ремарок, поданих курсивом, яю визначають точне вживання слова, його вщтшки,
стильове та емоцшне забарвлення i т. iн., то проти деяких iз них, як напр., уст(арелое), редк(ое), обл(астное) i т. ш., власне проти зловживання ними виступав не раз росшський письменник та мовознавець О. К. Югов, доводячи, що таю „засте-режливГ' позначки сковують свободу мови. Меш самому доводилося сперечатися iз членами редколеги словника, коли я стрiчав оте обл. поряд iз словом, шюстрацп до якого виписаш, примiром, iз Франка, Коцюбинського i Котляревського, тобто пись-менникiв iз зовсiм рiзних мовних областей, коли ремарка редк. чи уст. супроводжу-вала слово, любюшько вживане в сучаснш лiтературнiй та розмовнiй мовi або й вщ-роджений для нового вжитку арха1зм. Але загалом користь вiд таких ремарок, особливо для перекладачiв, а надто для тих, хто, як от багато з наших зарубiжних сусадв та й нашi, скажемо, грузини, вiрмени, таджики, литовцi чи естонщ, не може iнколи розiбратися в украшському текстi без допомоги украшсько-росшського словника, -користь вiд таких ремарок безперечна" [4, т. 16, с. 475]; „Цшком слушно автор „1н-струкцп" [до нового „Росшсько-украшського словника". - М. П.], С. I. Головащук, наголошуе на тш очевиднiй iстинi, що нормативний словник не встановлюе мовних норм, а лише констатуе, стверджуе й систематизуе норми, наявш в сучаснш лтера-турнш мовь ... Небезпiдставно застер^ае вiн, щоб деякi стилiстичнi позначки, при-мiром „редк.", „обл.", „уст.", не сприймалися як своерiдне „вето". В практищ наших видавництв i редакцiй i справдi бували та й бувають випадки, коли таю позначки призводили а призводять) до занесення деяких отав у список „заборонених", - а це практично часто збщнюе мову (особливо коли йдеться про мову художнього твору). ... У зв'язку з цим зазначу, що хоча стилютичш позначки i потрiбнi, та треба давати !х обережно й продумано. Як Вам вщомо, це давня моя думка" [4, т . 16, с. 108-109].
Серед лексико-семантичних розрядiв отав М. Рильський найбiльше уваги придшяе (поряд з явищем мiжмовноl омошми - як одному з джерел можливо1 небе-зпеки при перекладах) синошмп, i це цшком зрозумшо, оскiльки пошуки i знайден-ня потрiбного синонiма - це, як свщчать i самi письменники, i дослiдники худож-ньо! мови, одна з найбшьших „мук слова", причому не тiльки в художнш лiтературi, а взагалi при уважному, вдумливому ставленш будь-якого мовця до свого мовлення. Письменник вщзначае: „Багатство синонiмiв - одна з питомих ознак багатства мови взагалi. Умше користування синонiмами, тобто вмiння поставити саме те слово i саме на тому мющ, - невщ'емна прикмета хорошого стилю, доконечна риса справ-жнього майстра" [4, т. 16, с. 430]; „...синошми - могутня зброя в руках письменника, оратора, лектора, вчителя, матера що виховуе сво1х дiтей, майстра, що показуе уч-ням, як працювати при верстал, дипломата, що розмовляе з представником шшо1 держави, i т. iн." [4, т. 16, 431]; „...письменник, який вважае себе письменником, го-ловним чином звертаеться до словниюв у пошуках синонiмiв..." [4, т. 16, 325]. М. Рильський откувався виданням „Матерiалiв до синонiмiчного словника укра1нсько1 мови" А. Багмета - першо1 працi такого роду в украшсьюй лексикографil, яю почали публiкуватися в журналi „Вiтчизна" з 1959 року, i написав до них передмову [4, т. 16, с. 430-431]; низка щкавих i цiнних спостережень письменника мютиться в йо-го „Вiдзивi про дисертацiю I. С. Олшника „Синонiмiка в поезiях Лесi Украшки" [4, т. 16, с. 437 - 441].
ПРОБЛЕМИ ЛЕКСИЧНОÏ СТИЛ1СТИКИ Й ВИРАЖАЛЬНО-ЗОБРАЖАЛЬНИХ ЗАСОБ1В УКРАГНСЬКОГ МОВИ В 1НТЕРПРЕТАЦШ...
ВИСНОВКИ
Сам блискучий стилют, М. Рильський лишив сво! м1ркування про культуру художньо! мови та мовну природу поетично! майстерностi, а також критичт заува-ження з приводу порушення стилiстичних норм i, як наслщок, збiднення художньо! палiтри лтературного твору в доробку ряду украшських письменникiв, збiднення арсеналу виражально-зображальних засобiв у мовi публiцистики. Надзвичайно уважний до експресивно-стилютичних i функцюнально-стильових вщтшюв слова, М. Рильський надавав великого значення лексикографiчним стилiстичним ремаркам, як вказують на вiдповiдний стилютичний статус слова i допомагають читачевi правильно користуватися ним у мовнш практицi. Вiн не подшяв думки деяких сво!х колегписьменнкiв щодо !х непотрiбностi й навiть шюдливосп для повнокровного функцiонування живо! мови, але разом з тим закликав не зловживати ними i не аб-солютизувати !хнього значення.
Список лггератури
1. Бшодвд I. К. Невгамовне серце // Незабутнш Максим Рильський : Спогади / I. К. Бшодвд. - К. : Дшпро, 1968. - С. 172 - 173.
2. Будагов Р. А. Филология и культура / Р. А. Будагов . - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980. - 380 с.
3. Незабутнш Максим Рильський : Спогади. - К. : Дтпро, 1968. - 432 с.
4. Рильський М. Т. Твори в 20-ти томах / М. Т. Рильський. - К., 1987.
5. Рильський М. Т. Ясна зброя / М. Т. Рильський. - К., 1971.
6. Тараненко О. О. Лексикограф1я // Украшська мова : Енциклопедiя / О. О. Тараненко. - К. : Украш-ська енциклопед1я 1меш М. П. Бажана, 2004. - С. 300 - 305.
ПРОБЛЕМЫ ЛЕКСИЧЕСКОЙ СТИЛИСТИКИ И ВЫРАЗИТЕЛЬНО-ИЗОБРАЗИТЕЛЬНЫХ СРЕДСТВ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА В ИНТЕРПРЕТАЦИИ М. РЫЛЬСКОГО
Пелипась Н.И.
Актуальность работы определяется теоретической обусловленностью на недостаточное исследование проблем лексической стилистики и выразительно-изобразительных средств украинского языка в интерпретации М. Рыльского. Цель работы состоит в анализе научной деятельности М. Рыль-ского и обозрении его практической деятельности, что имеет значение для решения проблем украинского языка. Проблематика исследования обуславливает решение следующих задач: провести исследование теоретической и практической деятельности М. Рыльского в сфере языкознания - лингвостилистики ее художественного языка, лексикографии, фольклористики - в тесной связи с общественно-политическими и идеологическими условиями жизни и творчества ученого.
Ключевые слова: лексическая стилистика, фольклоризмы, диалектизмы, стилистические ремарки, синонимия.
OF PROBLEMS OF LEXICAL STYLISTICS AND EXPRESSIVE-FIGURATIVE RESOURCES THE UKRAINIAN LANGUAGE AS INTERPRETED BY M. RYLSKY
Pelipas' N.I
The relevance of this work is theoretically preconditioned by the insufficient study of problems of lexical stylistics and expressive-figurative resources of the Ukrainian language as interpreted by M. Rylsky. The purpose of this work is to analyze M. Rylsky's research activity and review his practical activity which is important for solving the problems of the Ukrainian language. The range of problems addressed in the study identifies the range of the following objectives: to conduct a study of M. Rylsky's theoretical and practical activity in the sphere of linguistics - linguistic stylistics of the artistic language, lexicography and study of folklore - in close connection with the socio-political and ideological conditions of the scholar's life and work.
nEnunACb H. H.
In his research work, M. Rylsky paid much attention to the problems of lexical composition and lexical stylistics of the Ukrainian language. The scholar searched for ways and opportunities for the development and enrichment of the lexical composition of the Ukrainian language and its stylistic differentiation. He was keenly aware of the need for new words, a thorough review and a possible new use of the lexical units which, in the opinion of most other scholars, had already become obsolete. The researcher welcomed the creation and publication of new dictionaries, which were sort of language storages, and himself took an active part in their creation.
Particularly attentive to the expressive-stylistic and functional-stylistic nuances of speech, M. Rylsky attached special importance to lexicographical stylistic remarks which indicate the status of the corresponding lexical unit and help readers to correctly use it in their language practice.
Among the lexical-semantic word classes, the scholar pays the greatest attention to synonymy, and it is quite understandable, as the search for and finding of the necessary synonym is, as both writers and artistic language researchers themselves assert, one of the biggest "speech torment", and not only in fiction, but generally in any case where a speaker is particularly attentive to his or her speech.
Key words: lexical stylistics, folklorisms, dialectisms, stylistic remarks, synonymy.
