CC BY
198О. I. Козл'т'на,
кандидат фiлологiчних наук, старший викладач кафедри украУнсько)' фтологи та методики викладання,
РВНЗ «Кримський гумантарний ун'терситет» (м. Ялта)
УДК 821.161.2-1"18/19".09
ТИПОЛОГИЯ ОБРАЗ1В У ПОЕТИЧНОМУ ЦИКЛ1 ЛЕС1 УКРА1НКИ «ВЕСНА В египтт»
I нтенсифшащя
розв1док у царит тлума-чень ор1ентальних текспв Лес Укра!нки спонукае до з'ясування особливо! рол1 в них египетського складнику як такого, що мктить концептуальну авторську рецепцш Арабського Сходу. Лтературний тв1р оперуе цшсними художтми конструкцями, аку-мулюе в них цшну для людства шформацш, що, за законами пам'ят1, «гаддаеться ввдбору 1 складному кодуванню, переходить на збереження, з тим, щоб за певних умов знов заявити про себе» [3, с. 615] Поетичний цикл «Весна в Сгипп», написаний Лесею Укранкою безпосередньо пд час пере-бування письменниц у «золотш» кра!т (Гелуан, 1910 ргк), дослвдники вважають цшним текстом, що визначае важливий складник египетського вектору письменнищ: «Безпосередне перебування в середовищ1 як Сгипту фараотв, так 1 сучасного, об'еднало зорове, слухове, вербальне сприйняття свпу, знаного за писемними джерелами 1 музей-ними експонатами тощо» [4, с. 136]. Пз-нання шшо! культури акумулювало виник-нення у картин свпу Леа Украшки образу Сгипту, прочитання якого яскраво вимальо-вуеться у поетичному цикл «Весна в Сгипт».
Усвщомленням цього обумовлено мету стaттi - анал1з типологи обраав циклу поезш Лей Украшки «Весна в Сгипп».
Давньоегипетсью тричт шсш, про под1бн1сть яких з украшськими писала Леся Украшка, спонукали и до перекладацько! даяльносп, але згодом з-щд пера письменнищ виходить цикл з шести поезш на тему Сгипту. «...ясне небо, все повна певтсть ввд дощу..л...якась легкость повпря...все це здшмае духа людиш», -зазначае Леся Украшка в одному з листш, щдгверджуючи свое зачарування кратною, що вона «вже звикла любити не як чужу» [10, с. 302-304]. Системний шдхвд до анал1зу образш «Весни в Сгипп» дае можливють окреслити ще одну виразну грань фшософсько-свггоглядних позицш Леа Украшки, розкрити естетично-мистецький змют рецепци Сгипту. Визначення стльносп ознак обраних письменницею египетських образш, кньо! типолопчно! стввщнесеносп 1 специф1чних рис актуал1зуе поле ор1ентальних дослвджень творчосп письменнищ, а перевага антрополопчного принципу штерпретаци дозволяе зосередити увагу на проблемi проввдних функцюнально-концептуальних типах характерш у поетичному цикл «Весна в Сгипп».
П. Киричок у статп, присвяченш творчосп Лесi Украшки у контексп сватово! лiтератури, зауважуе, що «у цикл «Весна в Сгипп» поетеса майстерно i глибоко проникае в суттсть життя i особливостi природи египтян. Та водночас вона не оминае i злободенних соцiальних мотивш, и непокоять «гнiт фараонiв, кормига чужинцiв» (газета «Кримська свiтлиця», 24 лютого 1996 року), як в давнину, так i тепер («Таемний дар»), а також i те, що вщбуваеться у родному краев^ О. Огнева дотримуеться думки про те, що шкть стадiй композици поетичного циклу («Хамсiн», «Дихання пустит», «Афра», «Вiтряна нч», «Вiстi з твночЪ», «Таемний дар») е «описом так званих «метеоумов» египетсько! весни», а «листи пронизуються образами давньоегипетсько! мiфолог^l...» [4, с. 148]. Дшсно, враження ввд клiмату «щирозлотого» Сгипту накладають певний ввдбиток на
образний ряд поэтичного циклу, проте продумана образотворча оргашзащя творш е цшним матерiалом для глибшо! штер-претаци. Говорячи про цiннiсть поезiй «Весни в Сгипп», слiд зауважити вщмшшсть !х мотивiв ввд iнших творiв письменницi на тему Сгипту. М. Шевчук, аналiзуючи традицiйнi сюжети у творчосп Лесi Укра1нки, стверджуе: «Леся Укра!нка використовувала для обробки майже всi генетичнi групи традицiйного сюжетно-образного матерiалу. У творчостi пись-менницi зустрiчаються також обробки синкретичних сюжепв (з погляду походження), а також таких, що мають кшька iнварiантiв або сюжепв-зразшв» [11, с. 124] С. Сверстюк окреслюе защкавлення Лесi Украшки у египетськ1й культурi «передуам виразнiстю порiвняння: говорячи про «египетський полон», про «ту важку египетську роботу, що мае вславити iмення царське», про «дiм роботи, крашу неволЬ», Леся Укра!нка говорила про рвдний край i про «всеросшських деспотш» [5, с. 9]. П. Одарченко звертае увагу на ностальгшний характер творiв, у яких йдеться мова про Сгипет та його культурш реали, будь то мiфiчнi образи чи мiфологеми (сюжетт лшл, мотиви) Проте «Весна в Сгипп» розгортаеться не у русл проблеми поневолення, рабства або тирани пануючо! влади: кожна поез1я репрезентуе окрему яскраву реалш египетсько! культури, сприйняту творчим генiем Лесi Украшки, осмислену нею у ключi <^чних» питань, щдказаних мiфологiчними сюжетами («Хамсш», «Таемний дар»).
Поетичний цикл ввдкривае поез1я «Хамсiн», написана щд впливом вражень, отриманих Лесею Украшкою шд час споглядання «рудого демона... як вш свiт у жовтий кошмар змшяе» [10, с. 309]. Згадуе М. Охрiменко, який брав уроки у письменнищ: «...глянувши на небо, я надзвичайно здивувався з його зафарблення. Шсцями воно було пурпурним, мюцями багровим, криваво-червоним, червоно-
фiолетовим, оранжевим, вогненно-злотистим. «Мене щкавипъ таке сполучення кольорiв», - промовила (Лариса Петрiвна)... Незабаром хамсш налетав на Гелуан...» [7, с. 349] В лисп до матерi Леся Укра!нка писала: «...щд впливом хамсшу могла тшьки на египетсьш теми писати...[...] Справда злий дух - ^фон!.. А полм вже був «тихий Хамсин» без тску та камшня, лiтаючого в повпр, тшьки жовтим колоритом та температурою + 30 Я «у холодку»; а попм ще було «дихання пустинi» з тою ж температурою, але вже без жовтого колориту, а поим була «афра» - мертва тиша з бiлим вщ спеки небом...» [10, с. 309].
Образ хамсшу Лей Украшки художньо продуманий i виписаний у такий спосiб, що його персонiфiкацiя лише додае ефекту автентичностi. Як египетська реал1я хамсiн вже мае привабливу для художника характеристику: це жагучий сухий вiтер з пустелi, спорщнений iз аравiйськими самумами, починаеться звичайно через деякий час пiсля сходу сонця, найбшьшо! сили досягае в пiсляполудневi години i до заходу сонця знову стихае. Хамсш супроводжуеться задушливою спекою, i пiдчас його пану-вання небо губиться у хмарах сухого пилу, сонце здаеться блудим, втрачае блиск. Леся Украшка одухотворяе хамсш, образ «рудого демона», «жагою паленого», «з сухими крильми» емотивно пов'язаний iз утаемни-ченiстю i зловорожютю. ДИ хамсшу як живо! ктоти динамiчнi, поривчасп: «мчить у повпр, черкаючи тсок», «дише густим полум'ям пекучим», «заздро загорнув полою уах сво!х танечниць невидимих». Навко-лишнш свiт падпорядковуеться хамсшу, переходить у спорвднений йому стан неспокою, безумства i «весiлля дикого»: «мов сотлка сп1ва п1сок, зiрвавшись зне-нацька з нерухомосп свое!», «камшщ на бубнах приграють», «щось вiе покривалами тонкими, прудко-прудко крутячись у танц», «вся пустиня мов знялася вгору i в небо ринула», «на жовтм небi померкло сонце -око Озрюа - i стало так, мов цший свiт
20/зУ/
ослш». Ефект динамши шдсилений не ттльки переходом хаосу, влаштованого появою хамсша, в явно апокалiптичну картину навколишнього свiту. Принцип протирiччя в образному творент притаманний египет-ському тексту Лесi Украшки взaгaлi, в окремих епiзодaх вiн стае лейтмотивом. Образний свiт «Хамсшу» глибоко мистець-кий: музикaльнiсть, хореогрaфiчнiсть, вiзуaльнa витончетсть деталей вимальовуе систему знaкiв, за якою центральний образ набувае мiфiчного змiсту. Сaмоiдентифiкaцiя персонажу вщбуваеться за взiрцем «божественно! рецепци»:
Я давнй бог, я той могутнт Сет,
Що тто Оз1р1сове нетлтне
Розшматував i кинув у пустиню.
Ох, яктодiЫда зарыдала!.. [8, с. 363]
За власними словами, Леся Украшка «кидалася в дебрi всесвишх тем, куди земляки мо!, за вшмком двох-трьох одважних, волiють не вступати...» [10, с. 400] i, без-перечно, найпопуляршший египетський мiф про смерть Озiрiсa i його щдступного брата Сета не могли не викликати у письменнищ алюзшно! згадки у контексп спостереження за хамсшом. У мiфi простежуеться вщомий мотив братовбивства через зaздрiсть. Загаль-ноегипетський культ бога природи, котрий вмирае та воскресае, - Осiрiсa - важлива реалтя. Письменниця максимально наблизи-лась у своему сприйнятт хaмсiну до ктинно художнього розумiння природи Сгипту. Традицшш сюжети iснують у певнш утвер-сaльнiй площинi, утворюють свого роду метатекст [2, с. 10], тому можна стверд-жувати, що «Хамсш» синтезуе уявлення про трапчний мiф й шдивщуальне авторське сприйняття египетсько! культури i li еле-менпв. Дихотомiя Озiрiс/Сет пропонуе, о^м ключово! аде! «божественосп» египет-ських культурних реалш, щдтекстну: в основi будь-яко! свiтобудови лежать двi сили, одна з яких творча, а шша - руйшвна. Проводною стихiею «Весни в £rami» е повгтря, точшше - вiтер. Знаково, що «впер з
Сгипту» не один раз з'являеться у творчостi Лей Украшки. Серед незавершених праць в «Чотирьох казках зеленого шуму» фцуруе «лагтдний п1вденний вiтер», який «розповвдае про Африку, про Сгипет, про його величшсть фараотв, вiйни i рабство...» [9, с. 295-296]. В нотатках письменнищ вгадуються задуми творiв «Ра-Мене1с», «В дому роботи, в краМ неволi» та iнших складниюв египетського тексту: «...тепер величнiсть фараони згинули, тшьки рабство зосталось. Самум в Сахара Грец1я: хист, фiлософiя, християн-ство, щд чужим ярмом, вшна за визволення. (Ранiше потопления корабля з египетськими древностями). Традицп волi, що зостались вщ греюв. - Лепв я ще через немало невшьних сторiн, бачив, як люди стогнали в ярмi. Гей, коли ти люди стануть вшьш, як я! ...» [там само]
Смислове навантаження образу хамсiиу вибудовуеться навколо мiфологiчного i символiчного значення повiтря як одще! з фундаментальних стихий у процесi свгго-творення. Повiтря вщноситься до легких, духовних начал, як i вогонь. Найчаспше Леся Украшка звертаеться саме до цих двох природних стихий. Подих, як вияв повiтря у живому сена, пов'язаний з принципом життя, животворним духом, еманац1ею. Цей мотив репрезентований у бшьшосп космо-гошчних мiфiв (в орiеигальнiй мiфологil творець свiту, мусонний вiтер, летить на крилах над водою - в результат чого i народжуеться життя). Вiтер, як буйство повiтря, сам по собi асощюеться з грубими хаотичними силам, сферою дiяльностi демошв. Однак у виглядi урагану впер ототожнюеться з передвютям появи бога. В схвдшй мiфологiчнiй традицп «духовна стихия» вiтру тюно переплетена iз вогнем i свiтлом: вiтер, народжений духом, у свою чергу народжуе свiтло. Судячи з повiр'я схщних народ1в, з атману виник проспр, з простору - вiтер, з виру - вогонь. Впер, ^м усього iншого, являеться свiтлоносним океаном, йому надаеться честь переносити на сво!х могутнiх крилах божественних
створшь. З впром блукають по свгтах душi померлих. Хамсiн - палючий вiтер з пустелi
- у египетськш м1фологи сприймаеться як вюник того, що з крани тшло Сонячне Око
- богиня врожаю Хатор, тому звертання до цього образу Лес1 Украшки ц1лком вмоти-воване («На жовт1м небi померкло сонце -око Озiрiса...») Посуха, що и приносить хамсiн, примушуе гинути все живе, тому людину в поези зображено у вигляд араба, який «серед пустинi падае додолу, як на молитв1» [8, с. 363].
Поезiя «Дихання пустит» продовжуе тему персонiфiкованого образу Сгипту, тепер реалiзованого у картинi безмежного пустельного простору з подихом «рiвним», «вiльним», «гарячим та чистим, мов святим». Емотивна парадигма спираеться на тишу, мовчазнiсть, заспокоенiсть, що прийшли на змшу свавшьному хамсiну. Як i у попереднш поези, вживання ще1 реалш йде в одухотвореному власному iменi «Хамсш», що тдкреслюе прагнення оживити образ Сгипту, надати йому рис окремо1 яскраво1 особистосп. Кольорова гамма, де домiнуе золото тску i вогненна спека, приеднуе, хоча i алюзiйно, колiр зелен оаз. Якщо у «Хамсшг» прояв людсько1 присутносп зведено до згадки про слабку перед стих1ею людину - араба, i «чужинки»-авторки, якш адресована загроза невтримного Хамсiну («Чужинко, не дивись! Засиплю очi!»), то людина у «Диханнi пустинi» шша. Це фелах, який «працюе мовчки, тихий, пильний, Будуе д1м», «оази робить вiн серед пустинi, Лиш не для себе.пише Бцунчик по тддяпптп» Визначна риса цього образу - «всесиль-нiсть», тобто праця фелаха автоматично дор1внюеться до дiяння божества. Вш уособлюе творчий червень, причому творення в1дбуваеться з метою приютити «пустий, летючий рiй мандлвщв», звести «густий сад». Поеднуючи в образi фелаха божественне i людське, Леся Украшка використовуе ефект полярноси: всесильнiсть бога поряд з важкою працею i ствв1дно-ситься з диханням пустинi. К1льцева оргат-
зац1я поезií, що починаеться i завершуеться фразою «пустиня дише», натякае на циклчтсть св1то iснування, довершенiсть ! гармонiйнiсть св1то6удови. Сгипет постае могутньою цивiлiзацiею не тому, що його 1стор1я багата на завоювання, а через працю людини, набутки багатошарово1 культури, що, як зауважуе Е. Паунд, «на сход1 завжди вщзначалась 61льшою напруженiстю» [6, с. 124]. Як ! у «Хамс1нi» мотив все проникаючого в1тру присутн1й ! в «Диханнi пустин1: «Поколише гарячий вiтер одж на людин1, обсушить пп\.л далi по р1внин1 пролине.ще 1 ще..» [8, с. 364]
«Дихання пустит», вт1лене 1 у споко1 «золотого п1ску», 1 втомленосп «свав1льного Хамс1ну», 1 мовчазний труд «всесильного феллаха», 1 тиша, яку повторно передано трьома крапками, поступаеться 1нш1й египетськ1й арабесц1 Лес1 Украшки, «Афр1», яка гармонш м1ж вр1вноважен1стю пустел1 1 буйством хамс1ну доводить до стану нерухомого, «як води стоят», закам'яншня. «Афра», третя за хронолог1ею, поез1я циклу «Весна в Сгипп» ф1ксуе промен1 авторсько1 уваги на внутр1шньому св1т1 Сгипту -культурному 1 природному, що не належить людям 1 чужий однаково 1 европейцям, 1 египтянам. Гаряча н1мота афри здригаеться в1д свисту сурм, грому «р1зких тарабан1в», 1 в цьому випадку авторка розгортае картину вторгнення 1ншого гатунку: протистояння м1ж рабом 1 фараоном стираеться протистоянням египетсько1 культури з 1ншою: ^<Гучно силу свою англ1чани берегом Н1лу несуть, щоб Сгипет почув 1 тремт1в.» [8, с. 364]. Зауважимо, що н1мецький 1сторик О. Шпенглер, пропонуючи вчення про культуру як множинтсть замкнутих «орган1зм1в», визначав символом культури Давнього Сгипту «обмежений однол1н1йний шлях^» [1, с. 247]. Простеження рецепцЦ Лес1 Украхнки Сгипту дае за аналоговою схемою роздум1в символ1чний образний ряд египетськоí культури у картиш св1ту письменниц1, в якому ф1гуруватимуть Хамс1н-Сет (божество руйнаци), Феллах-
20/Я//
Озiрiс (божество створення), Пустиня (необмежений креативний простiр), Афра-мовчання (природнш стан розвитку культури, латентна умова 11 продуктивного iснування), Чужинець (зовшшнш кому-нiкант, пасивний споглядач). В «АфрЬ» апокалштична картина, що 11 спостерiгаемо в «Хамат», набувае характеру застиглосп цившзацп у вшах:
Небо, .збшле вгд спеки, вже сив1е,
мов попелге, День до останку згоргв I лишилася
тчка бл1да; Свтла немае, а темрява наче не смге В тишу пекучу вступити.
Не видно з1рок I сл1да Так, наче свт спорожтв... [8, с. 365]
Ледве вловимий темп розгортання да «Весни в Сгипп» маркований повторами появи центральних актанпв i змши часо-просторових характеристик. Пор1вняймо: в «Хамсiнi» сюжеттсть сконцентрована нав-коло агресивного образу палючого вiтру, який перетворюе «важку нерухомiсть п1ску» у «жовту i слшучу млу», внаслвдок чого сви «слiпие»; в «Дихант пустинi» Хамсш стае минулим, вщсуваеться на другий план, поступаючись у просторi того самого «золотого тску» гарячому вiтру, який супро-воджуе роботу феллаха-творця; «Афра» трансформуе заспокоешсть форм на «млу без мри», що 11 на деякий час можуть переривати чужинне втручання, штучно створене «сурмами» i «тарабанами» - i знов к1льце замикаеться на гармони, спустошеностi i тиш^ Щдтекстна природа концептуально! думки поетичного циклу, 11 недомовленiсть спонукае до семютичного аиалiзу образного свiту поезш «Весни в Сгиш1», тому у суто рецептивне поле пiзнання образу Сгипту втручаеться суб'ективний елемент автор-ського сприйняття, який складають поези «Сон», «Вiтряна нiч» i «Вкть з пiвночi».
Безсумнiвною узагальнюючою рисою цих поез1й е 1х ностальгшний характер. Незважаючи на спорiдненiсть египетсько! й
укра1нсько1 культур, про яку Леся Укра1нка неодноразово зазначала в епiстолярii та передмовi до перекладу давньоегипетських лiричних пiсень, цикл «Весна в Сгипп» пронизаний тугою за родною кра1ною. Паралель Сгипет/Вкра1на водночас стирае гранi м1ж двома культурами i увиразнюе 1хню в^дмiннiсть, тому тло «сну», само по собi межове, створюе ефект прозоро! перспективи на два вимри - укра1нський i египетський. Вся поезiя побудована на прийомi паралелi, спiввiднесеностi:
Тепло та ясно... Чи се Сгипет ? Так, се Сгипет... синш намет неба високогомшиться сяевом... Ох,та й високе ж!Як в1льно,якрад1сно, Так, се Сгипет... Тихо та любо... чи се Вкрата? Так, се Вкрата... Он I садок, батьювська хата I луки зелени, темни вшьхи, ставочок 1з ряскою. Так, се Вкрата... [8, с. 365]
Символчно, що для зображення Сгипту авторка обирае вшьний проспр неба, а для Вкраши - замкнутий локус садку, хати, ставка. Конкретизащя атрибупв топосу «Вкраши» i розмипсть 1х у ввдношенш до Сгипту сввдчить про ввдсторонетсть спогля-дання письменницею iншоl культури. Принцип антагонiстичностi i в цьому випадку спрацьовуе на увиразнення ключового мотиву поетичного циклу: будь-який контакт посилюе iндивiдуальнiсть рис обох комуш-кант1в, чи це люди, чи персошфшоваш образи, чи культури взагал^
Суб'ективнiсть останньо! строфи поезil щдсумовуе емотивну органiзацiю твору, манiфестуючи чику позицiю вибору:
Можна спинитись... годI блукання... Все буде добре... Р1дниймш край вкуп131 мною одужав вгд злигодтв, небо не хворе, не плаче, не хмуриться, люди весел11я... не будть... Все буде добре... [там само]
В египтян е приказка: «Навгть у найважчi часи посмiшка HÍ4oro не коштуе», i своервдне творче i життеве кредо Лесi Украшки з мужтм «contra spem spero» перегукуеться з египетським висловом i кшщвкою «Сну». Сподiвання на покращення стану здоров'я, яке подарував Лей Украшщ £гипет, вилився у твердження впевненосп у кращому майбутт для себе i для украшсько! культури.
«Впряна нч» i «Вiсть з твночЪ» репрезентують епiзод рецепцй' у свгш ностальгшного осмислення образу Сгипту, який тут мае той самий антитетичний характер, що притаманний всьому египетському тексту Лесi Украшки. Домшанта асимшяцп двох мотив1в - культури Сгипту i Укра!ни -втлено в образах вiтрiв, Хамсiну (i в цш замальовцi египетський вгтер не втрачае одухотвореностi) i персотфшованому «вiтру з пiвночi». Центральний образ «Впряно! ночг» можна вважати антиподом аналогового образу у «Хамаш». Динамшу образу витри-мано у подiбнiй емотивнш сферi, проте ключовим виступае мотив взаемодп, кому-ткацп i ц результату: вiтер з пiвночi з тiльки йому притаманними шдивщуальними рисами постае у зютавленш з Хамсiном уншаль-ним феноменом, яким е i сформована люд-ська особиспсть. Образний свiт поези уви-разнюеться не тшьки його антаготстичною природою, а й штенсифшащю звучання авторського «Я» у контекст рецепцй' двох культур, украшсько! («край мш бвдний») i египетсько! («пустиня золота»). Змiстове навантаження знакових образ1в вiтрiв приводить до глибинно! думки про поглинання одте! культури шшою:
Чи його коханням запалила
Раптом ця пустиня золота,
Що над нею eiH огнем лта,
Мов його й не твтч породила?
Що ж, лети, про мене все одно.
Ти чужий тут став у ciü крат,
Не притс для мене т луни
Здалека, з мое! сторони, -
Ттъки mie кохання для пустин [там само]
_С^-1/м <(л гта^ н / niWK.iL
Отже, лейтмотив ностальги за р1дним краем набувае якосп негативу, на якому ч1тко проступають проблема крос-культурного контакту, зокрема аспекту культурно1 асимшяцп. «В1сть з швночг» створюе пейзажну замальовку, яка лог1чно продовжуе тему «В1тряно1 ноч1», проте дом1нування авторського «Я» посилюеться 1 висувае на авансцену естетику духовно1 рецепцй л1рично1 героМ, що у перших рядках твору пвдкреслено акцентуац1ею шдивщуальнох в1зи (Дивлюся ранком - ....) На противагу «В1трян1й ноч1», у «В1ст1 з твноч1» в1тер мае власне монолог1чне висловлювання, яке 1 завершуе поезш на щдкреслено ностальг1йн1й нот1:
« Се ж я з твое! сторони
Притс оцi плакучi вiстi, -
Яко'1 ще тобiлуни?..» [8, с. 366]
Типолог1чну паралель з образними моделями перших поезш циклу простежуемо у трансформованому характер! образу виру. Простежуеться ч1тка парадигма образо-творчих модиф1кац1й: природн1й образ (опис стихи, атмосферного феномену) ^ сакра-л1зований образ (стввщнесення з богами египетського м1фолог1чного пантеону) ^ одухотворено-олюднений образ (персот-ф1кац1я з метою надання рис людсько1 особистосп) ^ комун1кативна ланка у контакп двох культур (1дентиф1кац1я вщмшностей 1 стльносп культурних сфер Украíни 1 Сгипту в авторському уявленн1).
«Таемний дар», заключна поез1я циклу «Весна в Сгипт1», репрезентуе багатшу систему образ1в, насичених м1ф1чною семантикою. Сгипет, який звела у художньому свт поези Леся Украíнка, «плакати довго не вм1е», «сльози» лише умивають його, п1сля чого в1н повертаеться до «позолоти блиску-чо! в розлог1й пустин1,/ Та й усм1хаеться знову» [8, с. 366]. Цей вираз створюе особливу композиц1йну рамку - завершальш рядки поези пропонують поетичну аргу-ментац1ю жигтерадiсностi сонячно1 краши:
З заздрощ1в вгчну неволю судили боги твош дтям,
Я ж у незламную рад1сть озброю народную душу, -
Гнт фараотв, кормига чужинцгв и не здолае... [8, с. 367].
Спостертаемо використання знакових обраав, що утворюють полотно цшсного образу Сгипту в авторсьш рецепцп: на рiвнi сакралзацп фiгурують Нiл - «божественна дитина», Сфiикс - загадка, тайна сущого, Гатори - своервдт «волхви» у египетськ1й мфолога, Сет - зловорожi сили долi, Ра -джерело життя, ключовий соляний символ Сгипту. Окремо виступають символи лотосу, пап1русу, пальмового щита - дари Гатор, а тому безпосередньо пов'язаш з мiфiчним образом Сгипту образн деталi; на рiвнi «людських» образiв у поези дють египетськ1 жшки, фелаховi дiти, «весь у червотм» водонос. Леся Украшка поеднуе картини живо! реальностi з iрреальнiстю мiфологiч-ною, використовуючи майстерно вибудовану знакову символiчну конструкцию. На фресщ, створенiй поеткою, смшться чорнi очi египтянок, вкритих у чадри, ласують солодким очеретом дiти, надiляе людей водою водонос - i все це у канвi мiфiчностi й закодованосп. Той самий водонос е своервдним ввдобра-женням Гатор, - що у наступних рядках приносять дари Нiлу, - вiн також офiруе дар, без якого неможливе життя.
Весь у червотм 1де водонос, - мов жартуючи, дзвонить
Ясним начинням I швидко жадгбному люду
Воду холодну. Солодку з важкоХ баклажки вдШе,
Жартом и приправляе, з усмгхом плату бере [8, с. 366].
Очевидно, що знання египетсько! культури i чуйне сприйняття и скарбiв спонукало Лесю Укра!нку до спроб штер-претацп оригiнальних образiв, передусiм мiфологiчних архетитв у новому ключi. К.-
Г.Юнг зауважуе, що «архетипи склались протягом багатьох тисячолiть людсько! icTopiï i cn0K0HBi4H0 успадковуються коле-ктивним несвщомим. Вони - символи, яю виражають найбiльш фундаментальнi взае-моввдносиии i цш...» [12, с. 15]. Розкриття архетипних характерiв у поез1ях, створених за мотивами шшо1' культури, свщчить про ц1леспрямований вибiр Лесею Украшкою засобу образотворення, що обумовлюе комунiкативну природу твору.
Отже, концептуальний змiст поетичного циклу Лесi Украшки «Весна в Gгиптi» полягае в авторськш артикуляцiï образiв египетськоï культури за характерною моделлю антрополопзаци i сакралiзацiï.
Документальнiсть рецептивного
матерiалу зумовила культурософське осмислення образу реалш Сгипту. 1нтерпретацшне поле поетичного циклу «Весна в Сгипп» репре-зентуе низку мiфiчних образiв, апелюючи до архетишв «дитини», «матер1», «батькам». Характернi для египетського тексту Лесi Украшки антагонiстичнi образи «творця» i «руйшвника» реалiзованi у поетизованих образах «феллахам» i «хамсшу», що щдтверд-жуе схильнiсть сприйняття письменницею образу Сгипту у призмi конфронтацiйних характер1в.
АНОТАЦ1Я
У статп дослвджуеться образний свiт та образотворчi принципи поетичного циклу Лесi Украшки «Весна в Сгипп». Про-понуеться тлумачення образно1' та змютово1' систем, пов'язаних з тематикою египетсько1' мiфологiï i культури. Основна увага придшяеться художиш рецепци Лесею Украшкою Арабського Сходу, складовим, що сформували образ Сгипту у творчосп письменницi. Стаття вщкривае глибинне значення египетських мотивiв у лтгера-турному доробку Лей Украшки i щдкреслюе ïх вагому роль в образотворчих iнтенцiях авторки.
K™40bï слова: Сгипет, образ, культура, рецепщя.
АННОТАЦИЯ
В статье исследуется образный мир и изобразительные принципы поэтического цикла «Весна в Египте». Предлагаеться интерпретация образной и содержательной систем, связанных с тематикой египетской мифологии и культуры. Основное внимание уделяется художественной рецепции Лесей Украинкой Арабского Востока, составляющим, сформировавшим образ Египта в творчестве писательницы. Стаття открывает глубинное значение египетских мотивов в литературном наследии Леси Украинки и подчеркивает их значительную роль в художественных интенциях автора.
Ключевые слова: Египет, образ, культура, рецепция.
SUMMARY
The images and character-making of Lesia Ukrainka "The Spring in Egypt" are investigated in the article. It analyses images, ideas and meaning of the main characters connected with Egyptian mythology and culture. Mainly our attention is paid to the artistic reception of Lesia Ukrainka's of Arabic Orient, the important elements consisted Lesia Ukrainka's image of Egypt. The article represents the interpretation of Egyptian theme in Lesia Ukrainka's works, underlines it's importance in world's conception of Lesia Ukrainka.
Key words: Egypt, image, text, Occident, Orient, culture
Л1ТЕРАТУРА
1. Антология исследований культуры: интерпретация культуры; [сост.: С. Я. Левит]. - С-Пб. : Университетская книга, 1997. - 728 с. - (Культурология XX век).
2. Антофшчук В. I. Проблеми поетики традицшних сюжепв та образiв у лiтературi / В. I. Антофшчук, А. £. Нямцу. - Чершвш : Рута, 1997. - 200 с.
3. Лотман Ю. М. Семиосфера / Ю. М. Лотман. - С.-Пб. : «Искусство - СПб», 2004. - 704 с.
4. Огнева О. Д. Сх1дш стежини Лей Украшки / О. Д. Огнева. - Луцьк : Волинська книга, 2007. - 236 с.
5. Одарченко П. Леся Украшка : роз-в1дки р1зних роюв. - К. : Вид-во М. П. Коць, 1994. - 239 с.
6. Паунд Э. Путеводитель по культуре; пер. с англ. [предисл. К. К. Чухрукидзе] / Э. Паунд. - М.: «Русское феноменологическое общество», издательство «Логос», «Гнозис», 1997. - 192 с.
7. Спогади про Лесю Украшку; [упоряд., вступ. ст. та комент. А. I. Костен-ка]. - К. : Вид-во «Дншро», 1971. - 483 с.
8. Украшка Леся. З1брання твор1в у 12 тт. -К. : Наукова думка, 1975. - Т. 1.
9. Украшка Леся. З1брання твор1в у 12 тт. -К. : Наукова думка, 1976. - Т. 7.
10. Украшка Леся. З1брання твор1в у 12 тт. -К. : Наукова думка, 1979. - Т. 12.
11. Шевчук М. В. Питання класифкаци традицшних сюжет1в у творчосп Лес1 Украшки / М. В. Шевчук // В1сник Жито-мирського державного ун1верситету 1мен1 1вана Франка. - Житомир, 1999. - С. 124129.
12. Юнг К. Г. Божественный ребенок / К. Г. Юнг - М.: «О. АСТ-ЛТД», 1997. -400 с.
