CC BY
46
УДК 821.161.2-1Жил(045)
К. Г. Сардарян
Л1РИКА I. В. ЖИЛЕНКО В КОНТЕКСТ ЕСТЕТИЧНИХ ТЕНДЕНЦ1Й ДРУГО1 ПОЛОВИНИ ХХ - ПОЧАТКУ XXI СТ.
У cmammi простежуються дом1нантн1 мотиви i образи поетичног творчост1 1рини Жиленко, виявлено елементи автобiографiзму в художньому cerni мисткит, до^джуються новаторськ риси творчоcтi мисткит в контекcтi естетичних тенденцт другог половини ХХ - початку ХХ1 ст.
Клю^о^^ слова: поезiя, творч^ть, образ, тематика, мотив, метафорична образтсть, cугеcтiя, багатозначтсть, лiрична герогня.
ТворчГсть одше! з найкращих письменниць друго! половини ХХ - ХХ1 столбя 1рини Володимирiвни Жиленко ввдграла значну роль у розвитку лГтературно! традицГ!. Доробок письменнищ е ушкальним явищем в юторп укра!нсько! лiтератури, оскiльки мiстить ютотно рiзнi твори, як за жанром, так i за стильовими особливостями.
I. В. Жиленко вийшла на лГтературну арену на початку шютдесятих рокiв минулого столiття в якост представника поколiння шiстдесятникiв - поколшня лГтературно-творчо! штелГгенцп, сформованого «вщлигою». У сво'!й творчiй еволюцГ! вона пройшла через часи лiтературних погромГв, угасив i переслiдувань з боку влади з середини 50-х до 80-х рр. ХХ ст. Шютдесятники прагнули досягнення громадянських свобод та реалГзацГ! нащональних прав. Соратники I. В. Жиленко розвивали нову демократичну поезГю, звернену до широко!' читацько! аудитора, поезiя того часу змiнюеться в Ясному зв'язку з життям народу i торкаеться гострих i злободенних питань сучасностГ
У зв'язку з цим аналiз багатогранно! творчостГ I. В. Жиленко (20 вiршованих з6Грок, книга спогадiв «Homo feriens») мае особливу наукову щншсть з точки зору сучасного лГтературознавства. Дослiдження щейно-художшх особливостей творчостГ I. В. Жиленко допоможе бшьш чГтко i ясно вивчити ряд важливих проблем укра!нсько! лГтератури. Все це визначае актуальшсть статтГ.
Мета дано!' науково! розвщки - здГйснити вивчення поетично! творчостГ !рини ВолодимирГвни Жиленко, визначити '!'! мГсце в лГтературному процесГ друго! половини ХХ - початку ХХ! ст.; проаналГзувати лГрику поетеси як важливого джерела до вивчення життевого шляху, поетично! творчостГ письменнищ та Гсторико-культурного життя Укра!'ни. Для досягнення поставлено! мети передбачено розв'язання наступних завдань: виокремити й проаналГзувати основш жанри поезГ! письменницГ; окреслити тематичну спрямовашсть лГрики Iрини Жиленко; виявити стильовГ особливостГ поезГ! (образнГсть, жанровГ переваги, мовленневГ особливостГ); вивчити щейно-художню своерГднГсть поетично! творчостГ I. В. Жиленко.
ЛГтературна творчГсть I. Жиленко не залишила байдужими лГтературознавцГв та читацьку аудиторГю. КрГм того, защкавлення спадщиною письменницГ останнГм часом все зростае, проте не можна сказати, що творчГсть майстриш вповнГ проаналГзовано та вписано в контекст сучасно! укра!нсько! лГтератури. На сьогоднГ маемо намГчеш проблеми, що вимагають розв'язання. ОкремГ аспекти творчого доробку авторки постали в центрГ уваги лГтературознавцГв, дослщження яких з'являлися здебГльшого у виглядГ статей та частин наукових розвщок лГтературознавчого характеру. Розглядали доробок ^ини Жиленко такГ науковцГ, як М. Жулинський, Д. Кишишвський,
М. Коцюбинська, А. Макаров, М. Штолько, Г. Штонь. Втсм, TBop4iCTb I. Жиленко не здобула адекватного висв^лення як у втизняному лiтературознавствi, так i загалом у дослщженнях лiтературознавцiв радянського перiоду. Свщченням цього е вкрай обмежена кшьюсть вiдповiдних праць. Таким чином, актуальшсть теми статтi продиктована потребою висв^лення творчостi 1рини Жиленко як релевантного сегмента сучасно! л^ературно! картини.
Оскшьки спадщина ще! видатно! письменницi значна за обсягом та може бути об'ектом не одного, а кшькох монографiчних дослiджень, для поглибленого аналiзу вiдiбранi найбiльш показовi та щкав^ з точки зору мети дано! статтi, твори.
1рина Жиленко належить до поетсв, якi пишуть про сучасне життя, тому провiдними темами ii творчостi стали життя сучасного мюта i мюько'! родини, зображеш на широкому соцiальному тлi; пошуки щастя та естетично! гармони в робот^ любовi, материнство. Поетесi властива щирють, довiра до читача, розкупсть у поеднаннi з музичною виразшстю, роздумами щодо свое! поетично! мсп. Тим не менш, е одна риса, яка видшяе ii серед багатьох шших, - це сповщування людсько'! доброти як найб^ьшо! щнносп, збереження свого «я» вiд будь-яких зазiхань. I ця тема нас^зна в ii творах.
Збiрку вибраних творiв «€вангелiе вiд ласпвки» 1рина Володимирiвна розпочинае статтею «Не розбийте мш лiхтар!» (замiсть автобюграфп), в якш висловлюе власну вiзiю св^осприйняття, окреслюе сво! естетичнi смаки, ставлення до життя; кшькома сторiнками поетеса передае найширшi контексти зовнiшнього та внутршнього свiтiв, що помiтно суголосш з китайською та японською поезiею.
«Коли ти сiдаеш у робоче крюло i повнишся (як юмната - свiтлом) - життям. Ось ти його вщчуваеш в пальцях шг, якi починають вiдходити од утоми, ось воно вже по колша; блаженно розливаеться тшом, тдшмаеться пiд горло - аж плакати хочеться од дивного зворушення, i вже розквiтають очi, слух; засвiчуеться задумою чоло, i вся ти починаеш звучати життям, як флейта, наповнена диханням Бога. Оце - життя. Все шше не мае значення. Все шше - тло, контраст, споаб юнування тша серед шших тш. Китайська i японська поезiя - скарбниця отаких «пауз», безцшних чаш, виповнених густою субстанщею життя-дива» [2, с. 16].
Анатоль Макаров визначае ii вiршi як «справжш лiки вiд нестерпно ирко! прози реальности» [10, с. 5]. На його думку, основним вщкриттям поези друго! половини шiстдесятих - початку амдесятих рокiв стало усвщомлення того, що щастя бути людиною не можна ш дати, ш вiдняти. Саме це явище породило поетсв, якi знали, що можна творити справжню поез^ незалежно вщ офiцiйного визнання й можливостей друкування. Це була велика перемога мистецтва над реальшстю життя. 1рина Жиленко була в той час серед перших, хто, обшшовши «з тилу» забороненi тодi мотиви «громадян^^! скорботи» й «iнтимного суму», знайшов нову форму протистояння дшсносп, сво! методи й засоби подолання процесу духовного омертвшня суспшьства. Сiра реальнiсть тодшшх полiтизованих «радянських буднiв» трансформувалась у не! в реальнiсть вiчного буття людини у цьому свiтi з його вiчними радостями й трагедiями, з його вiчними поетичними мiфами й розчаруваннями. Лiтературознавець припускае, що мiфологiзований свiт 1рини Жиленко тримався на «двох китах» - засобах максимально! зачиненосп (наприклад, утаемниченостi карнавально! маски) й засобах тако! ж гранично! душевно! розкритосп [10, с. 6].
«€вангелiе вiд ластiвки» - найповшше видання вибраних творiв I. В. Жиленко. Книгу складають твори, написаш впродовж тридцяти роюв, з десяти збiрникiв поетеси, починаючи вщ першо! збiрки «Соло на сольфЬ» (1965 р.), завершуючи збiркою «Вечiрка у старiй винарнi» (1994 р.).
Найпершу збiрку «Соло на сольфЬ» репрезентують три поезп: «Коли остання сонячнють на плать..», «Запахло дощем...», «Червонi верила», якi розглядаемо як штимш поезп, позначенi елегiйною тональнютю. Поетичною сугестiею «Коли остання сонячнють на плать..» мисткиня вмiло передае складш емоцiйнi переживання лiричноi геро'1ш, якi оздобленi магiчними краевидами та пейзажами, що розкривають внутрiшнiй стан геро'1ш, пiдкреслюють почуття туги та самотносп. Внутрiшнiй конфлiкт геро'1ш передано асощативними зв'язками, багатою метафорикою, персошфшащею, присутнi опосередкованi натяки. Спогад та неспокш приходять та сiдають круг стола, самотшсть може «порядкувати» у юмнат геро'1ш, «гортати папери» та «чекати» на не'1. Тиша та самотшсть ствпереживають геро'1ш, роздiляють з нею бшь розлуки з коханим: Ти знаеш, милий, що таке не спати?
I що таке ночей важка безодня, коли тво'1'х долонь не стршуть плеч^
коли ридають глухо й безконечно
зi мною поряд
тиша i самотшсть? [2, с. 28].
У збiрцi «Автопортрет у червоному» вiдчутна автобiографiчна природа творчостi 1рини Жиленко, в якш поетеса оствуе найщирiше почуття - кохання, осмислюе свiтогляднi засади, естетичш iдеали, в нiй природно зринають спогади дитинства, тема покликання поета. Тематичний обрш поетеси досить широкий. 1нтимна лiрика пронизана мотивом любовi до чоловiка, дiтей, людства. Мовна витонченiсть, метафоричнiсть, пристрасть та шжнють - основнi ознаки штимно'1 лiрики поетеси. Навiть пейзажнi вiршi промовляють про любов, в них обов'язково е згадка або вказiвка на коханого чоловiка, образ коханого постае майже у кожному вiршi:
А я з^хаю свiтло: «Скоро осшь!» I розумiю щастя дуже просто -коли твоя несмшива рука погладить прохолодш мо'1 щоки. I закружляють тiнi на чарках, i сад зiтхне, врочисто i глибоко [2, с. 42].
Спогади дитинства поетеса оздоблюе «золотим» кольором та його вщтшками: «взолочена цукерка», «золота краша пальм», «золотий промшь», «золотi вiтрини та фонтани», «царiвна-мама» в жовтому платтi. Золотий - символ святосп, вiн також символiзуе сонце i багатство, багатство духовне. Як колiр сонця i вираз живого, золотий посщае особливе мюце у свiтовiй гармонii кольорiв. Уа дрiбнi деталi набувають знаковостi, пом^но, що для стилю мисткинi характерне оргашчне звернення до символiчних образiв.
А вечорами тлiла брама, i в нiй, мов золоте багаття, з'являлась моя гарна мама, царiвна-мама в жовтiм платтi [2, с. 47].
1з книги «Вiкно у сад» привертають увагу поезп, в яких оспiвуються радощi звичайного, буденного людського життя, повсякденш турботи, можливють милуватись красою природи, займатись улюбленою справою. Л!рична геро'1'ня сповнена життевого оптимiзму, 1и здаеться чудом спокшне життя:
В затiнку чуда, в свiтлi надii Так i живемо. Веснам радiем. Рано встаемо - будш чи свята. В сшях у нас завелись ластiв'ята [2, с. 61].
Щею тематикою позначена низка вiршiв: «Кульбабки», «В затшку чуда», «Стояла тиха осшь на землЬ», «Осшь копання картоплЬ» «Завершено клотт л^а», «Ранок. Вiрш», «Ранок. Золот в^ри», «Весна. Синiй вiрш» та ш. Головний мотив зазначених поезш - мотив мирного, буденного життя; поетеса отримуе натхнення вiд звичайних речей, на якi переважно люди не звертають уваги. Лiрична геро!ня згодна «iз кожним творiнням Господшм», вдячна Боговi за все: «...всього менi доволi. В сiнях. У комiрчинi» [2, с. 63]. Сдине, що прохае вона у творця - здоров'я для рiдних та натхнення:
Я небагато прошу в долi за труд мш тихий.
Щоби здоров'я трошки. Друг. I дитя. I книги.
Трохи дор^... I досить! Слави? Та Бог iз нею!
Наворожи меш, осшь,
мудре натхнення! [2, с. 63].
В^шстичний мотив також звучить у поезп «Ранок. Вiрш», в якш мисткиня вражае щирiстю вислову та красою слова, поезiя насичена метафоричною образшстю: «незрячий вiтер радiсно вщьмачить», «в пiтьмi зiтхають по!зди», «екзотичш птицi абажyрiв зирять з-за гардин». Поетеса шдкреслюе, що !! життя для не! було святом. Поезiя мае дидактичний характер, оскшьки вчить читача щнувати кожну мить життя, звертати увагу на красу. Життя для поетеси - щоденний труд i свято водночас. Ця теза тдтверджуеться щоденни-ковими записами мисткинi (книга спогадiв «Homo feriens»). Низка творiв поетеси мають автобiографiчний характер.
Екзистенцшна заглибленiсть увиразнюеться роздумами про швидкоплиншсть часу та скороминyщiсть життя. Особливий чуттевий спектр у художньому свт I. Жиленко огортае спогади, пам'ять про пережите (поезiя «Червонi черепищ»). В цьому вiршi яскраво виражене ототожнення лiрично! геро!ш з мисткинею. Пiдкреслюеться краса життя в уах його проявах, динамiка життя, його швидкоплиншсть сприймаеться поетесою як дашсть, вона не вбачае в цьому привщ для суму, оскшьки у не! завжди л^о в душг
Червонi черепицi на пагорбах горять.
Меш ж ласкаво спиться. Кому там докорять?
Це так було красиво - зб^ать по сходах
вниз!
Горошок синш-синш, i повнi очi сшз... [2, с. 70].
Патрiотичнi мотиви домшантш у доробку поетеси. Образ Батьювщини, роздуми про дyховнiсть, рщний край уособлюють найвищi почуття мисткиш.
До зойку нiжного, до болю
Я тиху землю цю люблю.
У сиву безкшечшсть поля
Свою конечнють переллю [2, с. 66].
Для поетеси проблема нащонально! солщарносп виявляеться животрепетною, !! творчiсть виконуе дидактичну роль, оскшьки навчае молодше поколшня прагнути культурно!, духовно!, ментально! едносп, шанувати рiднy мову, любити Батьювщину. Нацiональне свiтосприйняття у творчосп I. Жиленко репрезентоване в домшантних образах i мотивах, що сприяють вихованню молодого поколiння в ру^ yсвiдомлення ваги нацiональних традицiй та сили багатовшового етичного досвiдy народу.
Поетеа притаманна казковiсть свiтобачення, у raroi «Концерт для скрипки, дощу i цвiркyна» зyстрiчаемо твори, що демонструють мщш зв'язки з фольклорною традищею, заглибленiсть у народнопiсеннi джерела (поезiя «Oсiнь. Скрипка»).
Причому в багатьох вiршах присутнi стилетворчi елементи Ka3KOBOCTi на piBHi зовшшньо'1' форми твору, що допомагае мисткинi серйознi фiлософськi проблеми викладати в жартсвливш формi:
Дерев'яний домик. Три вiкна. Я сиджу на ганочку, смутна. Ластiвки повз мене мерехтять. Ну, чому б не жити три життя? [2, с. 78].
I. Жиленко вдаеться до мовностилютичних засобiв, що створюють чарiвний характер звучання (персошфшацп, пперболи, повтори), на рiвнi внутршньо'1' форми у сюжетно-образнш оргашзацп поезiй присутш елементи казково'1' чарiвностi (ланцюги подш, групи персонаж1в ) - триптих «Сьоме небо дитинства». У першому вiршi триптиха «Сьоме небо» поетеса здшснюе «вознесiння у сьоме небо свого дитинства», яке уособлюе найчарiвнiшу пору життя людини: там не треба грошей, там вс хорош^ там завжди липень, «.. .у собачок нема болячок...»:
Вечiрне сонце. Вечiрня пам'ять. На пiдвiконнi - вечiрнi пальми. Нема там горя,
як в добрiй казщ. Там всi говорять
на мовi щастя [2, с. 101].
Цикл «Чаша л^нього дня» складаеться з десяти вiршiв, що творять рухливу панораму подiй, нiби сходинки в лопчних переходах сюжету. Перший вiрш циклу «Зимова скарга» вiдбивае хвилювання лiричноï геро'1'ш з приводу черствшня людсько'1' душi, втрати вiри в найкраще, у дива:
Ми так давно уже не виглядаем дива, що безнадшно вицвши гардини, злиняла позолотонька душi [2, с. 89].
«Добрий янгол» оповiдае про казковi спогади дитинства; «Свiтанок у свiтлi ластiвки» звеличуе щоденнi турботи, радощi життя, закоханiсть у красу св^у; «Золота пiдкова» - найнiжнiша поезiя циклу, вiдбивае радiсть геро'1'ш з приводу очшування дитини. «А чаша все юкриться...» продовжуе в^шстичш мотиви, життя для поетеси -щоденний труд, який ш до вподоби:
Люблю я жить! I клотт свш люблю. Злочинний вечiр, той, що без утоми. Я все iз насолодою роблю: пишу поеми, i город полю, i кв^ники плекаю коло дому [2, с. 93].
У поезп «Озирнись, мш друже, озирнись» поетеса закликае попри вс життевi негаразди звертати увагу на красу, насолоджуватися життям, оскшьки воно швидкоплинне: «А життя минае...Зупинись. / Озирнись, мiй друже, озирнись!» [2, с. 94]. Наступш поезп циклу: «Гшздо земне», «Розмова», «Не зачиняю вшна» поглиблюють фiлософсько-психологiчну тематику.
Поезiя 1рини Жиленко - яскраве, самобутне художне явище украшсько'1' л^ератури друго'1 половини ХХ - початку XXI столбя. Ïï естетичнi вщкриття переконливо засвiдчили вагу iндивiдуального новаторського досвщу, спiвзвучнiсть ïï творчостi проблемам i потребам сучасносп та св^овому спрямуванню художньо'1' творчостi. Поетичний талант мисткиш розвивався в контекстi л^ературних тенденцiй цього перiоду. Спроба аналiзу поетичного доробку I. Жиленко доводить, що ïï
творчГсть е зразком укра!нсько! лГтератури, в якш репрезентовано домГнанти нащонально! ментальностГ ЛГтературна творчГсть Iрини Жиленко ще потребуе належного осмислення й ощнки. На жаль, розмГр статтГ не може дозволити розкрити всю повноту ще'! теми.
Список використано1 л1тератури
1. Жиленко I. В. ДГвчинка на кулГ / I. В. Жиленко. - К.: Молодь, 1987. - 104 с.
2. Жиленко I. В. СвангелГе вщ ласпвки: Вибране з десяти книг / I. В. Жиленко / Ред. рада: В. Шевчук та ш..; Упоряд., вступ. ст. та бГблюграф. А. М. Макаров. - ХаркГв: Фолю, 1999. - 544 с.
3. Жиленко I. В. Пори року / ^ина Жиленко. - К.: Укр. письменник, 1999. - 135 с.
4. Жиленко I. Соло на сольфГ: поезГ! / ^ина Жиленко. - К.: Молодь, 1965. - 79 с.
5. Жиленко I. Чайна церемошя / ^ина Жиленко. - К.: Рад. письменник, 1990. -
159 с.
6. Жиленко I. Homo feriens : Спогади / ^ина Жиленко; передм. М. Коцюбинсько'!. - К. : Смолоскип, 2011. - 816 с.
7. Жиленко И. В отзвуке чуда : Избранное. / Ирина Жиленко; перевод, предисловие Д. Кишиневского. - У. : Созвучие , 2010. - 113 с.
8. Жулинський М. Та, що молиться БоговГ вГршами / М. Жулинський // Жиленко I. СвангелГе вщ ласпвки: вибр. твори. - 2-е вид. - К.: Пульсари, 2006. - С. 4-30.
9. Коцюбинська М. ВГкно у сад: «Вибране» ^ини Жиленко / М. Коцюбинська // Мо! обрГ!: У 2 т. - Т. 1. - С. 106-122.
10. Макаров А. М. Золота свГча на пщвшонш / А. М. Макаров // СвангелГе вщ ласпвки: Вибране з десяти книг / Ред. рада: В. Шевчук та ш..; Упоряд., вступ. ст та бГблюграф. А. М. Макарова. - ХаркГв: Фолю, 1999. - 544 с.
11. Сардарян К. Г. Етстолярп ^ини Жиленко в бюграфГчному та юторико-культурному контексп: монографГя / К. Г. Сардарян. - Донецьк : Вид-во «Ноулщж» (донецьке вщдшення), 2014. - 216 с.
Дата надходження до редакцГ! 27.10.2014
K. G. Sardaryan
I.V. ZHILENKO LYRICS IN THE CONTEXT OF AESTHETIC TRENDS OF THE SECOND HALF OF THE XXTH-BEGINNING OF THE XXITH
CENTURIES
The article considers the conceptual basis of the I. V. Zhilenko 's works of the second half of the XXth - beginning of the XXIth centuries. The author's evolution in the context of new literature and art tendencies of the mentioned period are viewed. Typological and genre peculiarities of the poet's style are clarified, the consonance of her individual and author's aesthetic ideas and tendencies of the literature process are disclosed. The specificity of suggestive and meditative lyrics by means of considering dominant motives and images and ways of their realization in the poet's works are presented. Congratulatory, patriotic motives, as well as landscape and intimate lyrics are analyzed, the autobiographic elements in the artistic world are disclosed. A predominant attention is given to the consideration of the aesthetic model of microworld of the poet, as well as to the role of the colour scale in the suggestive lyrics. The existential deepness and emotional concentration of the poetic works by I. V. Zhilenko are considered, that results in thoughts about transience of time. In the center of linguistic and artistic space of the meditative and philosophical poems by I. V. Zhilenko we can see a lyrical heroine, who loves life, but is self-considered. Ignoring canons of a social realism, a young woman gave preference to a suggestive lyrics, to emotional realization of everyday life in her works, that attracts attention by its metaphoric figurativeness, artistic search, philosophical deepness.The determining principal in the
I. V. Zhilenko's works is a vivid realization of a national identity, which is represented in dominant images and motives, that promotes the upbringing of a young generation in the stream of understanding of the value of national traditions and strength of century-old ethnic experience of a nation.
Key words: poetry, art, image, theme, motif, metaphorical imagery, suggestion, multiple meanings, lyrical heroine.
УДК 821.161.2 «19»: 801.81(477)
В. М. Школа
МОДИФ1КАЦП ЖАНРОВО1 ФОРМИ ДУМИ ТА 1СТОРИЧНО1 П1СН1 В ДРАМАТИЧНИХ ТВОРАХ 20-30-х рр. ХХ ст.
Стаття присвячена досл1дженню ттерпретаци думи та вторично! nicHi в украшськт драматурги 1920-1930-х poKie. Доводиться, що авторський стиль Михайля Семенка та Григора Лужницького, на ocнoвi ттерпретаци й трансформаци фольклору, вiдтвopення piзних етатв розвитку культури, нацюнальног мiфoлoгii, вiдбиваe процес заглиблення художньог cвiдoмocтi митщв у давнт свт, що тдлягае освоенню.
Клю^о^^ слова: лтература, фольклор, драма, епос, дума, вторична тсня, сюжет, традици, новаци, трансформащя.
Питання взаемозв'язку фольклору i л^ератури 36epirae свою актуальшсть з епохи романтизму, перюду защкавлення науковцями усною народною творчютю - одним з потужних джерел л^ератури. 1з фольклору письменники черпають сюжети, образи, художш засоби.
Дослщження питання взаемовпливу фольклору i л^ератури перебувае в полi зору сучасних украшських л^ературознавщв: Олекая Гончара, Володимира Погребенника, Ярослава Полщука, Сташслава Росовецького, Лукаша Скупейка, Юлп Шутенко та шших. У !хшх працях теоретично обгрунтовуються проблеми фольклоризму, аналiзу пщлягають переважно поетичш, прозов^ рщше - драматичш твори. Драматурпя 20-30-х роюв у цьому аспект! не розглядалася. Мета нашо! розвщки - дослiдження лгтературних варiантiв народно! думи, юторично! тсш, переказу, поданих Михайлем Семенком та Григором Лужицьким. Завдання роботи - виявити специфшу опрацювання епiчних сюже^в украшськими драматургами.
Дослiдник украшського народного епосу - Марко Плюецький, аналiзуючи «Думу про Марусю Богуславку» - один iз найвiдомiших творiв XVI - XVII ст., зауважив: «не будучи найпопуляршшою в народнш традицп, ця дума, завдяки своему драматизму й гострому психологизму ставала особливо часто об'ектом розробки в рiзних видах мистецтва XIX ст., чим i зажила велико! слави» [12, с. 129]. У цей перюд до сюжету думи зверталися драматурги: !ван Нечуй-Левицький, Борис Гршченко, Михайло Старицький (грунтовний аналiз !хшх творiв здiйснено Ра!сою Тхорук у статп «Нацiональний епос в драматичнiй формг Сюжет про Марусю Богуславку»). На початку XX ст. нове втшення теми жшки-полонянки подав Михайль Семенко (1892 -1937) у драмi «Маруся Богуславка» (1921). Автор, створюючи твiр як лi6рето до опери Михайла Вериювського, йшов за фольклорним джерелом, вщтворивши тему визволення козаюв iз турецького полону. Юрiй Салдовський пише: «У цьому творi не простежуються жоднi деструктивнi елементи, яю саме властивi творчостi Михайля Семенка [13, с. 32].
