CC BY
42
Предложен способ определения способностей человека на основе образа-копии.
6. С точки зрения информации показано влияние как явных, так и тайных поступков че-ловека на жизнедеятельность его самого и его потомков.
7. С точки зрения информации рассмотрена медицинская практика, восстановление здо-ровья человека. Показано, что человек должен лечить себя сам с использованием информационных технологий путем отработки кармы.
8. Показано, что результатом компьютерной революции будет ликвидация моноцентризма, на смену которому придет полицентризм. В информационную эпоху, вероятнее всего, снова будет моноцентризм, но формирование моноцентра должно происходить на какой-то другой основе.
9. Результатом информационной революции должен стать совсем другой человек с несколькими новыми качествами, совершенно изменится образ жизни: коммуникации, работа, потребности, места пребывания человека (где хочу, там и живу), а потребность в материальных благах в современном понимании (накопительство) исчезнет. Исчезнут и проблемы экологии в том виде, который имеется в настоящее время.
ИСПОЛЬЗОВАННЫЕ ИСТОЧНИКИ
1. Альтшуллер Г. С. Поиск новых идей: от озарения к технологии (Теория и практика решения изобретательских задач) / Г. С. Альтшуллер , Б. Л. Злотин, А. В. Зусман, В. И. Филатов. - Кишинёв: Картя молдавеняскэ, 1989. - 381 с.
2. Баранов В. П. Распространение ТРИЗ/ИМ и культурные архетипы. - Журнал ТРИЗ, 1996. -№ 1. - С. 21 - 23.
3. Большаков В. И. Проблемы демассофикации в строительстве / В. И. Большаков, Г. К. Демин, Ю. Г. Креймер, В. В. Малый / Сб. науч. тр. Теоретические основы строительства. -Варшава, 2002. - Вып. 10. - т. 2. - С. 585 - 590.
4. Войтов А.Г. Самоучитель мышления. - М. : Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1999. - 408 с.
5. Воробьев В. В. История научных исследований кафедры архитектурного проектирования (Ч. 2) // Вюник Приднiпр.держ.акад..будiвницт. та архггектури. - Д. : ПДАБА, 2011. - № 8. - С. 48 - 55.
6. Вуль А. С. Экстрасенсорика в экспертизе. Применение мысленного экстрасенсорного анализа ситуации в экспертизе. - М. : Амрита-Русь, 2003. - 192 с.
7. Демин Г. К., Малый В. В., Тучин А. Н. С чем встретили новый век: проблемы и пути их решения. - В сб.: К основам физического взаимодействия / Сб. науч. тр. МАБЭТ. -В 2 т. - Т. 1 / Под науч. ред. проф. В. А. Ткаченко - Д. : 2010. - С. 31 - 41.
8. Пучко Л. Г. Многомерная медицина. - М. : АНС, 2004. - 432 с.
9. Ровинский А. В., Ровинская И. И.Практическая эниология. Диагностика и коррекция энергоинформационных нарушений. - М. : Амрита, 2011. - 240 с.
10. Саламатов Ю. П.Система законов развития техники / Сб. науч. тр. Шанс на приключение / Сост. А. Б. Селюцкий. - Петрозаводск : Карелия, 1991. - 304 с.
11. Уолш Н. Д. Беседы с Богом (необычный диалог): Кн. 3 / Пер. с англ. - М. : ООО Изд. «София», 2007. - 384 с.
12. Юзвишин И. И. Информациология или закономерности информационных процессов и технологий в микро- и макромирах Вселенной, 4-е изд., испр. - М. : Междунар. изд. Информациология, 1996. - 215 с.
УДК 821.161.2.-3.09
НЕОБАРОКОВ1 ТЕНДЕНЦП В ПОЕЗП 1РИНИ ЖИЛЕНКО
А. В. Кондратьева, Л. М. Кулакевич, канд. фтол. наук, доц.
Ключов'1 слова: необароко,поезгя, необароковг домтанти, химертстъ, театралгзоватстъ
Етимолопю термша «бароко» остаточно не визначено i сьогодш. Цей термш поширився в епоху Просвггництва як зневажливий еттет на позначення химерних творiв мистецтва, що не ввдповвдали суворим канонам класицизму. Загалом термш «бароко» перекладаеться з лат. «Ьашссо» - вигадливий, химерний, дивний. Однак бшьшють науковщв стверджують, що класицисти використали ювелiрний термш португальського походження на позначення перлини неправильно! форми: «1а рега1а Ьашсса» [3, с. 116].
Найбшьш виразними рисами бароко в лiтературi е дотепнють, парадоксальнють, контрастнють. Митщ бароко вважали, що за допомогою метафори можна поеднати все. Головне, аби таке парадоксальне поеднання вражало, викликало здивування.
Вюник ПДАБА
Розкв1т бароко в Украш припадае на XVII - XVIII ст., простежуеться в р!зних жанрах лггератури, зокрема в поезп Лазаря Барановича, 1вана Величковського, 1вана Максимовича, Григор!я Сковороди, Стефана Яворського та ш. Стиль укра!нського бароко збер!гае риси художньо! мови европейського бароко: ускладнену метафоричнють 1 символшу, емблематику, оксюморони тощо. Серед естетичних особливостей укра!нського бароко можна виокремити вигадливють форм, багатобарвнють, контрастнють, мальовничють, посилену декоративнють, динам!зм.
Досл1джуючи лггературу барокового перюду, лггературознавщ помигали, що деяк риси стилю бароко властив! також творам тзшших епох. Для позначення бароко в лператур! ХХ ст. до наукового обпу було введено терм1ни «необароко» 1 «необароков! тенденцп».
Отже, необароков! тенденцп - це використання елеменпв бароко у творах шших мистецько-естетичних епох через схожють свпогляду митщв. У сво!й стати спробуемо визначити необароков! тенденцп в поезп 1рини Жиленко. Вважаемо, що дослвдження елеменпв бароко дасть можливють глибше зрозумпи И творчють.
Творчш манер! 1рини Жиленко присвячено науков1 розввдки С. Антонишин, Г. Гордасевич, К. Дорошенко, М. Жулинського, Н. Зшець, В. Кизилово!, Л. Кореневича, В. Моренця, О. Никанорово! та ш. Дослвдники одноголосно ввдзначили модерний характер творчост 1рини Жиленко.
Так, М. Жулинський, характеризуючи творчють письменнищ, наголосив: «Це поез!я вщвертого, сповщально чистого, як молитва, добра 1 ласки, надп, а головне - свята на цьому земному карнавал! життя; це пошуки духовно! опори передуем у соб1 серед жорстокого 1 холодного велелюддя <...>, це зазивання тдтримати в1рою в добро 1 надто високим злетом уяви, фантазп» [2, с. 10].
Анал1з творчого доробку 1рини Жиленко засв1дчив, що необароковими домшантами !! поезп е насамперед карнавал!зованють 1 театрал!зованють. З цього приводу сама поетеса зазначала: «Бог дав нам театр. Карнавали, феерп, дшства твор1мо для себе сам!. Граймо сво! чудесш п'еси, поки це ще можливо 1 поки душа - артист» [1, с. 24]. Свп, створений поетесою, - це свп, побачений шби дитячими очима, яскравий, наповнений дивами, барвами, карнавалами, що оприявлено вже назвою зб1рки «Ярмарок Чудес» (1982). Ярмарок Чудес - ¿грашковий, чудернацький безтурботний свп, куди потрапити можуть не ва. Це свп само! поетеси, де вона може веселитися 1 страждати, бути по-дитячому на!вною, щасливою 1 водночас виваженою, мудрою. Авторка вщстоюе свое право бути такою, якою вона е: «Привп тоб1, о, Ярмарок Чудес! / Хмели мене! / Кружляй мене! / Хвилюй!» [1, с. 207].
Визначальною рисою поезп 1рини Жиленко е захоплення кольоровими деталями. Дослщники творчост письменнищ неодноразово звертали увагу на колористичне бачення як одну з найприкметшших ознак !! поезш: «Кол1р у в1ршах I. Жиленко - не прикраса, не доповнення, а оргашчна частка зображувано! картини», - стверджуе О. Никанорова [4, с. 102]. У поезп 1рини Жиленко використана вся можлива у природ! кольорова палира, що дае можлив!сть поетес! яскраво, неспод!вано описати буденн! речг «в син!й полив'ян!й мисц! / мию редиску багряну», «тарел!, повш жаром полуниць, / гор!ли, мов засв!чеш кадила», «твонп кольору вишш, / ! кольору першого сшгу, / ! г!лка жасмину пишна, / ! вази прозора крига». Безперечно, кольори в!дображають емоц!йний стан л!рично! геро!ш: «То що ж тод! на цьому св!т! я, / як не розкрита чаша для печал!? / Дивлюсь очима кольору прощання, / як зносить листя свила теч!я...» [1, с. 87].
Та все ж кольоров! детал! дають можлив!сть створити казковий св!т, в якому живуть химерн геро!. Проанал!зувавши поезп 1рини Жиленко, маемо ус! тдстави стверджувати, що найбшьш поширеними в !! в!ршах е золотий ! блакитний (ситй) кольори.
Золотий кол!р у творах 1рини Жиленко найчаст!ше виражае ознаку дорогоц!нного, сонячного, життедайного, казкового («.у тремт!нш золотого дня», «золота кра!на пальм», «золотий пром!нь», «золот! вуса», «золотий загривок зв!ра», «золота ¿з неба манна», «золото на слов! й на душ!», «найзолотш! подружки», «золота чистота»). А ще найчастше вказуе на кол!р («взолочена цукерка», «насл!дили золотом кульбабки», «смужка золота», «на стовпах взолоченого диму», «ткалась, склилась золота парча», «вся в золот! тих!м, вся в тихому злотЬ», «золоте шампанське», «очиська золот!», «золота на пороз! тдкова», «золотий пилок», «позолотило плече ! щоку», «господиня призолот!ла», «дахи золот!», «Ки!в золотий», «золот! сиро!жки»). Але чпко! меж! м!ж метафорами на позначення кольору ! метафорами на позначення почутпв провести не можна. Наприклад, метафора «вина золот!» [0, с. 477] може вказувати як на щннють вина, так ! на його сорт - бше вино, «дахи золот!» - освилеш сонячним пром!нням ! жовтого кольору.
У поез!! 1рини Жиленко також досить поширеними е блакитний ! синш кольори та р!зн! !х ввдтшки: «кристал голубий», «св!тилися синьо дахи», «синьо см!ялися <...> д!тлахи», «блакитш коти», «синьо палав л!хтар <...> ¿з синього скла», «сине сонечко любовЬ» Наприклад: «На св!т! синш день. / Блакитна т!нь ф!ранки по комнат! <...> / дзвенить велика лазурова куля / ! син!й сн!г спалахуе на скронях [1, с. 44]; «I вулиця синьою дам! здалась, / бо оч! у дами ¿з синього скла. <...> / Як синьо його сивина зацв!ла / тд поглядом син!м ¿з синього скла» [1, с. 130].
Помгтною в поезп 1рини Жиленко е химернють образiв i сюжетов, що також вважаеться необароковою рисою [3, с. 117]. Як зазначае сама поетеса, вона любила химерити-вигадувати ще з дитинства, та зпдно з суспшьними нормами виховання це називалося «брехати»: «Брехухою я була i в школг Невиправною. 1сторп про себе розповвдала неймовiрнi i подругам, i дорослим... Брехуха я i пониш, але тепер я вже знаю, що цей чудесний порок не е брехня. Брехня - це коли з вигодою. А я все життя брехала (перепрошую, фантазувала-фонтанувала) безкорисливо» [1, с. 19].
Химернють у творах 1рини Жиленко, И схильнють до метафоричних, екстравагантних образiв можна прослiдкувати вже в самих назвах поезш «Затихла мжичка», «Сумний звiр», «Добрий янгол», «Свiтанок у свпл ласпвки», «Зелена мова», «Казочка про бiлого вовка», «Дощик хлипа, як дитина», «Тюльпани в сльозах», «Рiг достатку», «Мiсяць на золотш нитщ», «Вечiр зi срiбною голубкою», «Мюячний канкан», «Зимовий мотив з вiзитом тчника», «Вовча зiрка зiйшла», «Етюд з осiннiми воронами i китайськими сентенщями», «Осiннiй блюз i трошки iронil».
У вiршах поетеси, як i в казках, предмети побуту, тварини, птахи можуть смгтися, плакати, закохуватися, мрiяти: «Мiсто. Зелений снiг. Вечiр. Годин десять. / По сходах вниз бтаа з авоською поетеса. / А сусвд Панько Гурович, п'яний безхмарно, / ню тд пахвою курку, мадам Клару. / Був у мадам Клари наречений твник, / отой, що iз неба смiеться, як золота гривна. / Вiдтодi мадам Клара несе мюячш яйця, / котрi спiвають серед ночi арто Паяца» [1, с. 122].
Химернють, казковють у поезiях 1рини Жиленко виявляеться також на рiвнi метафор: «ти осiдлаеш золотого рака», «золотом плаче старенька оранжерея», «золотом киплять верхи дерев», «сльоза спалахнула», « рахтять, i смiються золоченi ттш мережив», «смiялась тюльпанами, плакала перлами», «хмарка намокла вогнем», «самовар сво! бурмоче вiршi», «лампа бiла, шби пароплав, пливе слiпучим озером стола», «сшг колискову ствав лiхтарям», «тхтар закохався в струнку лiхтарiвну», «тремт!в над чаем променистий нiмб, стогнав кришталь в огненнiй оболонщ», «а тануть, i крапля по краплi у келихи квiтiв стiкають волоп зiрки». Наприклад: «А раптом стщ ласкаво заiрже / i попливе, i, як легке вiтрило, / на шм блокнот зметнеться i з пожеж / до мене кине обгорiлi крила» [1, с. 48]; «Коли я розчиняю вiкна в сад - / мш сад смiеться i тшае вглиб. / За ним бреде рожевий стш i хлiб, / край скатертини спалюе роса» [1, с. 42].
Необароковють поезп 1рини Жиленко виявляеться i в iронiчному об^уванш поетичних жанрiв. Якщо загалом там жанри як ода, поема, етюд, балада асоцiюються iз серйозними темами, осмисленням фiлософських проблем, то в поезiях Жиленко «Ода сюжету», «Балада про бабин спадок», «Дуже тиха поема», «Городок у табакерщ (усмiхнена поема у п'яти сюжетах)», «Етюд з зiркою», «Мiсяць на золотш нитщ (мiська казочка)» маемо буденш сюжети, розмовно-побутову лексику. Але саме це, на нашу думку, дае можливють поетеа передати колорит культури i побуту киян, серед яких не лише украшщ.
Необароковi тенденцл в поезп 1рини Жиленко виявляються i в надмiрнiй увазi до зорових деталей. Чи не кожен И поетичний твiр е мшьп'есою, яку легко можна поставити, бо описано все до найменших дрiбниць. Та чи не найдетальнiше описано зовшшнють геро1в. Жиленкiвськi вiршi наповнеш назвами одягу (плащ, плаття, блузка, шубка, жилетка, халатик, пальто, суконька, джинси, шарф, шаль, берет, хустка, капелюшок), тканин (оксамит, парча, нейлон, атлас, креп-жоржет, ситець, шовк, поплiн), зачюок (гривка а-ля Ахматова, модна зачюка пiд «бокс»), iншими назвами жшочого побуту (парфуми «Шанель», папiльйотки, б^д^ шпилька, корсаж, сережки, пеньюар). Одяг вказуе на профес1ю, соц1альний статус («ця туфелька дешева з парусини зломить не здатна у травi нарцис»), вiк героя (молодому вшу притаманний яскравий одяг: «сукнi, подiбнi до квiтiв i сонячних плям», «шаленi сукнi в колiр машв», а зрiлому - сiрий, теплий, як-от: «мохерова хустка» i «тепле осшне пальто»), передае настрiй лiричноl героlнi, свiдчить про И смаки («я бездiяльна й безвiдповiдальна - ввд збитих туфельок до сивих скронь», «i туфельки - лгтш, зальотнi, лукавi»).
Отже, необароковими домшантами поезil 1рини Жиленко е карнавалiзованiсть i театралiзованiсть, химернiсть сюжетiв i образiв, екстравагантна метафоричнiсть. Поезiям 1рини Жиленко властивi невимушенiсть, щирiсть, розкутють, мелодiйнiсть.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Жиленко I. €вангелiе вiд ласт^вки. - Х. : Фолю, 1999. - 544 с.
2. Жулинський М. Та, що молиться Боговi вiршами / М. Жулинський // Жиленко I. Вибране. -К., 2006. - С. 5-20.
3. Лгтературознавча енциклопедiя: у 2 т. Т. 1 / Ю. Ковалiв. - К. : Академiя, 2007. - 608 с.
4. Никанорова О. Штрихи до портрета 1рини Жиленко / О. Никанорова Поезп одвiчна висота. - К., 1986. - С. 94-124.
